Розділ 25. Частина 2
Поки ми розмовляли, Біон запропонував сісти.
"О так".
Невдовзі підійшов слуга.
Він був дуже досвідченим помічником, і всі його рухи плавно.
« Могу я запропонувати вам щось?»
"Ага".
Потім він приніс піднос і поставив чашки.
Біон відмовився, сказавши, що не хоче пити.
« Добавте цукор?»
Ти навіть цукор кладеш? Я і сама можу це зробити.
Подумала я.
Те ж саме сталося з моїм братом.
Слуга взяв чайну ложку і повільно розмішав цукор.
Сьогодні червоний чай видавався набагато привабливішим, ніж звичайний.
Це був гарний колір, який приваблював людей і полягав у глибокому ароматі.
« Тоді я сподіваюся, що ви добре проведете час»
Слуга лагідно пішов.
Я знову подивилася на нього.
« Ця людина завжди була на подвір’ї брата Ейсіса? »
Він працював у палаці вже досить довго, але я вперше побачила його.
Але якщо чесно, у палаці так багато людей, і щоразу, коли відбувається якась подія, людей наймають тут і там.
Так що нічого особливого не було в незнайомці.
Коли я подумала про це, то підняла чашку з чаєм.
Було тепло і приємно.
Коли я відчула запах чаю з поромом, що підіймається, все моє тіло розслабилося.
Я пішла за своїм братом і випила чай.
По горлу текла червона рідина.
« Що таке?»
Смак чаю відрізнявся.
Звичайно, заварка чаю - дуже тонка дисципліна, тому навіть незначні зміни у методах або способі зберігання часто мають велике значення.
Але тепер все було не так.
Чай був як ліки.
Смак був гірким і неприємним.
Дивно, але я спробувала ще пару ковток.
« Це дивно. Цей чай прострочений або що? "
У цей час Лу, який грався вдалеці, раптово підлетів до мене.
-Мастер!
Його обличчя побіліло.
-Ти не можеш пити цей чай!
"Чого?"
Я забула, що була перед іншими людьми і відповіла.
Це тому, що голос Лу здавався наполегливим.
- Дух рослин каже, що чай отруйний!
Дух рослин?
Що це означає?
У той момент я відчула, що мій розум порожній.
Але я все ще могла зрозуміти слова Лу.
У цей момент у мене раптово почав горіти ніс.
Я доторкнулася до носа, з носу текла кров.
Ейсіс сидів з розгубленим обличчям.
Він подивився на мене.
"О, брат"!
"Айша?!"
Він виглядав таким стривоженим.
Його обличчя було білим.
Це через мене?
Ні, здавалося, не тільки через мої переживання.
Його обличчя було блідим, як у важкого хворого.
Я подивилася на чашку.
Його чашка була наполовину порожня.
« Якщо ти ще питимеш цей чай...»
У той час я відчула дивне замішання в горлі.
Мій живіт дуже хворий.
І в наступний момент мене вирвало.
Те, що вийшло, було яскраво-червоною кров'ю.
«... Кров?»
- Пробурмотала я хрипким голосом.
Кров, що тече з мене, капала на білий стіл.
Кров капала до підола мого білого одягу.
Те ж було і з Ейсісом.
Я бачила, як з його рота текла кров.
Це був момент, коли ми з Ейсісом нічого не могли сказати і нічого й не розуміли.
Біон встав і вибіг у коридор.
« Озовите лекарів і священиків. Негайно!»
Це був наполегливий голос.
Я бачила, як обслуга металася по коридору і дивилася на це місце з подивом.
"Отрута!!"
Я бачила це, але все виглядало нереалістично.
Те ж саме з голосом Біона.
Я чую його близько, але все якось здавалося неймовірно далеким.
« Я відчуваю себе дуже дивно»
Мої очі поступово закриваються.
Бонусом було те, що у мене кружляла голова.
Останнє, що я вловила, було обличчя Ейсіса.
Він відчайдушно намагався заговорити зі мною. Але його теж блював кров'ю.
"Ейсіс".
- Пробурмотала я.
Яд, чорт візьми, хто нам його дав?
Я відчайдушно намагалася думати, але ...
Більше ніяких думок.
Незабаром я поринула у глибоку темряву.