Глава 24. Частина 1
Коли ми йшли й розмовляли, до мене звернувся Біон.
Його голос був якось неприродно сильним.
Він сказав, що був радий мене бачити.
« Давно не бачилися! »
Сказавши це, він підійшов до мене і обережно взяв мою руку.
Я зрозуміла, чого домагався Біон.
Він прикидався, що вітає мене, ніби ми не розмовляли раніше.
Я тихо розсміялася у себе в голові.
Але зовні я спокійно привіталася з ним.
« Ейсіс, як твоє здоров'я? »
« Я думаю, що мені стало краще завдяки турботі Айші».
Ейсіс засміявся.
Було дуже приємно бачити, як його зелені очі сяють своїм звичайним світлом.
« Я прочитала листа, якого ти мені послав".
Коли я це сказала, обличчя Ейсіса швидко почервоніло.
Його рука, що тримає мене, затремтіла.
« Ти соромишся? »
Він соромився, і я якось трохи злякалася.
« Я був такий щасливий. Це був мій перший лист від Айші.
Сказавши це, він посміхнувся.
Я могла бути чесною, тому що писала щирі слова, які важко передати.
Тож у своєму листі я глибоко роздумувала про його цінність.
І тепер ми з ним зустрілися.
« Коли я так думаю, то соромлюся».
« Моє перше послання брату».
« Я був щасливий отримати його».
Ейсіс теж виглядав дуже схвильований.
Ми двоє довго дивилися один на одного і сміялися.
Ми вважали, що маємо двох близьких друзів.
Біон порадив нам двом: « Чи не хочете ви поїхати в те місце, яке ще не бачили? »
Я, Біон і брат Ейсіс підійшли до столу в саду.
Біон запитав, куди зникли двоє людей, яких я не знаю.
Тоді Ейшіс сказав: « Він пішов доглядати свого молодшого брата, а другий шукав свою наречену».
Мабуть, це люди з одного і того ж підрозділу лицарів або вони дружили з цими двома.
Я п'ю сік, який мені дав слуга.
Фестиваль весна почалася сьогодні, але насправді подія відбудеться через два дні.
Це подія, коли мій брат Ейсіс піде до вівтаря як наступника, верещає пахощі і помолиться за добробут людей.
Того дня, від ранку до вечора, відбувається грандіозний парад. Крім того, ввечері проводиться великий бенкет, який є найбільшим у році і тут є на що подивитися.
Я усміхнулась, думаючи, як я дуже схвильована цим днем. Але тут я побачила, як хтось знайомий наближається здалеку.
Вона була жінкою, яка носила фіолетове плаття, яке так добре співіснувало з її оптимістичними очима, а її волосся було витончено скромна.
Коштовності висіли на підошві сукні, тому щоразу, коли світло потрапляло до неї, вона сяяла.
« Ейсіс, Айша і Біон ».
"Мама!"
« Я бачу світло імперії».
Біон вклонився і привітався, і я підійшла до матері з яскравою посмішкою.
Мати обійняла мене і запитала:
"Вам подобається весняний фестиваль?"
«Звичайно!»
Ейсіс відповів з посмішкою.
"Веде дуже красиво".
Коли Біон додав до цього, мама сказала з ніжною посмішкою:
« Це завдяки Айші. Її план був великим підмогом у виборі теми ".
"Моя мама теж ..."
Я просто боязко посміхнулась.
Все, що я зробила, це склала невеликий план, але я була щаслива, коли мама сказала мені це.
Тоді мама повідомила мені добру новину.
« Ейша, я зустрілася з твоїм дідусем і бабусею. Може і ти підеш".
« Так? Вони тут?
Я була вражена і широко випучила очі.
Двоє мешканців кордону рідко доходили до столиці, якщо не було крайньої необхідності.
« Вони хочуть побачити, чи ти ростеш добре і після того."
« Де, де вони? »
Я була схвильована і озирнулася на бенкетний зал.
Потім, як чудо, я побачила обличчя, знайомі мені.
Два маркиза.