Розділ 23. Частина 1
Мама колись казала мені: « Знайдемо тобі друзів твого віку на весняному святі".
Прямо зараз я говорила про вірші, сидячи за столом, за яким зібралися дівчата мого віку.
Мій брат також був оточений людьми і розмовляв.
Звичайно, я вдячна мамі за увагу.
Але в іншому мені було сумно.
Я перекидалася з ними репліками, поки мій брат був занадто далеко.
Його золоте волосся було ледь видно.
Поруч з ним був хлопчик-аристократ із рудим волоссям, які кидалися в очі.
Я відразу здогадалася, хто це.
"Біон".
Він був єдиним сином герцога.
Він відомий не лише своїм мечем, але й магією, тому я чула його ім'я кілька разів.
І він також був старим другом мого брата Ейсіса.
Він спадкоємець герцога, у нього гарне обличчя, чудові здібності і відмінні зв'язки, тому він живе зовсім один.
"Ех".
Я знову зітхнула.
До речі, є ще одна причина, чому я була так незадоволена.
Цей стіл належав молодому поколінню, і серед них були діти 10 або 12 років, але проблема була ...
« Ось так. Я регулярно проводжу зібрання у своєму садку. Наприкінці року кожен з вас міг би навчитися вишивати. Як щодо цього, всі згодні? Принцеса... ?»
Тому що поруч зі мною сиділа наймовливіша марказа в світі.
Вона говорила без зупинки тридцять хвилин до ряду.
Спочатку це було необхідно для того, щоб подружитися з моїми ровесниками.
Боже мій, я подумала, як у неї ще мова не відсох.
Я дійсно не знала, як зупинити її.
Ти постійно так говориш?
Коли я задавалась цим питанням, то з запізненням помітила, що мені поставили питання.
"Ах, вишивка? Я ... Я погано розбираюсь у таких речах."
« О, все добре! Принцеса! Звичайно, вишивці важко навчитися. Але, як і в будь - яких інших ситуаціях, всі звикають, роблячи це потроху. Одна молода ось минулого разу ..."
« Я просто не хочу»
Я тільки глибоко зітхнув.
Якби я відмовила їй прямо, вона подумала, що це через її нижче становище.
Я не вважаю, що вона погана людина... ...
"Голова болить"
У неї було таке дивовижне вміння говорити про себе.
Крім того, було дивовижно, що в її очах була тільки чиста милість.
Навіть якщо я намагалася ігнорувати це, то знала, що це не зло.
Було б добре, якби хтось міг мене врятувати. Хтось на зразок принца. Прийди і спаси мене.
І саме в цей момент:
Мене хтось гукнув.
Я широко розплющила очі.
"Можна вас на пару слів?"
Його руде волосся трясуться переді мною.
Я підняла очі і подивилася на його обличчя.
Обличчя, яке я бачила кілька разів.
У нього всі таланти на світі, і він спадкоємець герцога ...
Біон Бельтмор.
« Ейсіс каже, що йому є що сказати».
« Що з моїм братом?»
Якщо хтось протягом 30 хвилин слухає чиюсь балакучу про особисте життя, яке він не хоче чути, будь-який вихід буде скомпрометувати.
Я швидко одужала.
« Якщо твій брат покликав вас, вам обов’язково треба йти. Я змушений просити вибачення у гостей і забрати цю леді."
Він сказав це, злегка схиливши коліна.
Дивлячись на те, як я йду звідси, інші, крім маркизи, стріляли в мене заздрісними поглядами.