Розділ 15. Частина 1
Я була принцесою і могла легко отримати доступ до історії Імперії Едембел, куди б я не пішла.
Можливо, це тому, що дві імперії довгий час були ворожими.
Пройшло кілька десятиліть відтоді, як вони закінчили наступну війну.
Однак негативні почуття і зацікавлення одне до одного не припинялися.
Я подивилася вгору.
Мій імператорський палац знизу чудово сяяв у променях напівденного сонця.
Я не міг збагнути, що це таке.
Про Маріанну, яка мене підставила, казали, що з нею все ще поводяться як зі святим.
Про Лакіаса, першого принца смертної кари казали, що цього року він відкриває книжковий фестиваль.
Я чула ці новини від інших людей.
Принаймні, здається не всі жили в стражданнях.
Ха-ха.
Я засміялася.
Навіть без мене, навіть якщо я померла, всі вони живуть приспіви.
Я була розчарована через це.
Чому світ такий чудовий, але я померла?
Звичайно, тепер у мене чудова нова сім’я.
Тим не менш, життя Аліси все ще свіже в моїй пам'яті.
Не можна було не розсердитися на те жахливе минуле.
Коли дух побачив мій гнів, він підійшов до мене.
- Все добре?
- Заспокойся.
Деякі з них мене підкріпили. Зокрема, низькорівний дух світла "Ру", якого я бачила довгий час після народження, дихнув на мене світлим порошком, можливо, щоб хоч якось розсмішити мене.
Зроби глибокий вдих.
«... Ти повинна бути спокійна".
Я дивилася на невинні чисті обличчя цих духів.
Я не знаю, як помститися.
Але тепер, це був мій єдиний шлях.
Навіть коли я жила принцесою Імперії Едембел, відомої імперією чарівників, то не бачила духів.
Духи були моїм схованим козиром.
Я повинна добре підготуватися.
Тому я повинна продовжувати робити те, що робила до цих пір.
Вивчення стародавніх мов і вивчення духів.
"...Достаті".
Я була вдумливо.
"Що це було того разу?"
Перед тим як я втратила очі під час страти, я побачила червоні очі Маріанни...
Це було дуже похмурим і зловісним відчуттям.
Усі знали, що очі Маріанни були золотими.
Це також було доказом того, що вона могла з гордістю вважатися членом імператорської сім’ї.
Якби Маріанна була чоловіком, її лише золоті очі дали б їй статус спадкоємця.
Хіба не через її ангельську зовнішність, золоті очі та добрі вчинки до смиренних людей вона вважалася святою?
Але те, що я побачив у той момент, було насправді червоним.
Не рудуватий як коштовний камінь, а темно-червоний колір, який дає відчуття жорсткості.
"Ах".
Я глибоко зітхнула.
Ейсіс тривожно запитав збоку, зауваживши, що я стурбований.
"Айша, що відбувається?"
Я подивилася на нього.
Як і раніше, на цю тему не було відповіді.
"Нічого".
У той самий час я подумала.
« Якщо я хочу помститися, мені доведеться зробити це однією".
Батько, мати і Ейсіс ...
Звичайно, я також могла сказати своїй сім’ї, щоб переконати їх допомогти у боротьбі.
Але це була проблема, пов'язана з моїм колишнім життям.
Було укладено мирну угоду, і було б важко схилити мою сім'ю порушити його через мої особисті проблеми.
Я ніколи не хотіла їх обтяжувати.
« Ладно».
Тоді Ейсіс більше не ставив запитань.
Це була моя удача.
Тому що Ейсіс мав напористий характер.
Іноді здавалося, що він розумів мене краще, ніж я сама.
Це через те, що він цілими днями стирчав поруч зі мною з моменту мого народження?
Він, напевно, помітив, що я щось приховую.
"Айша".
(Сміх)
В мить ока він поклав руку мені на голову. Коли я нахилила голову, він посміхнувся мені.
« Мені тут дуже подобається.
Його очі, що дивляться прямо на мене були зеленіші за зелений.
Знову потонув вітер.
Трава щокотала мені щиколотки. Розносився запах весни.
« Якщо у тебе виникнуть проблеми, покладися на мене".
Сказавши це, він посміхнувся.
Я подивилася в його ясні очі.
Знову ж таки, очі Ейсіса неможливо обманути.
"Хоча я бачу, що щось не так".
Його серце було засмучене.
Відірвавшись від Ейсіса, я почала роздумувати про помсту.
Як же мені помститися?
Я подивилася на свою руку.
Біла, м'яка і маленька.
Семирічна рука така безпорадна.
Крім того, що я принцеса, які б у мене були здібності?
Я стиснула руку в кулак.
Не було іншого вибору, окрім того, щоб займатися духами.
Тому що це єдиний, хто залишився у мене козир.
Я спустилася з пагорба і попрямувала до Імператорського палацу. Вдалині я могла бачити, як служниці досить ділово рухалися від Імператорського палацу.
« У чому справа? Щось відбувається?»