Глава 5. Частина 2
Я відчувала, що ці слова залишили без дару мови.
«... Від-відкрити бенкет на один місяць? "
Коментар імператриці також був моєю думкою.
Здавалося, що Імператор хотів всьому світу похвалитися тим, як він дбав про мене.
Одного дня я почула, як нянька розповідає історію про народження наслідкового принца Есіс. Коли він був коронований як спадкоємець, банкет тривав протягом місяця.
Золото літало, кожна перлина кидалась в очі, і банкет був таким, якого ніколи не бачили у світі.
Імператриця застигла з відкритим ротом.
Немає у світі такої країни, яка б влаштовувала подібний бенкет навіть для принцеси.
"Але-но бюджет ж».
« Це заради моєї улюбленої доньки, гроші не важливі».
Імператор переконав імператрицю.
Я закричала у себе в голові.
« На місяць? Я не хочу!"
Але я не могла встати і переконати Імператора.
Чи імператриця може зупинити його? Місяць - це занадто.
Маючи цю надію, я подивилася на імператрицю.
Але наступного разу я здалася.
Тому що очі імператриці сяяли ще більше, ніж раніше.
"Це буде цілий місяць ..."
Її обличчя було переповнене емоціями, які вона не могла приховати.
З того часу, як вона увійшла в Імператорський палац, її становище було хитким.
Хоча та й померла від хвороби, передова імператриця Тетіс мала кращий родовід і її люди все ще були по всьому палацу.
Крім того, імператриця також турбувалася про моє становище.
Оскільки Есіс вже був тут, шанси на те, що я буду спадкоємицею, були низькі.
Але, наче щоб повністю усунути такі тривоги, Імператор оголосив для мене місячний бенкет.
«...»
Я прикусила губу.
Хоча тепер я знала, що імператриця також мене цінує.
Вона хотіла відсвяткувати мій день народження якомога довше.
Це збільшило б мою цінність, я знаю, що це заради підняття моєї позиції.
Імператриця була вдячна імператору за пропозицію.
Зрештою Імператриця почервоніла.
Спостерігаючи за цими двома, я раптом відчув у своєму серці слабкість.
Батько і мати з мого колишнього життя були зовсім не схожі на цих людей.
Моя мати Імператриця більше цікавилася владою і справами Імператорського палацу, тому реальність полягала в її байдужості до своїх дітей, але це не дуже відрізнялось від батька.
Все, про що він дбав, був успадкований принц, який стане його наступником.
« Ні, було одне виключення».
Я дуже посміхнулась.
Принцеса Маріанна. Ця дівчина.
Моя голова раптово захворіла при думці про неї.
Коли я застала, Імператриця швидко схопила мене, щоб перевірити.
« Що сталося, Айша? Ти погано себе почуваєш?"
Її добрі очі були повні занепокоєння.
«...»
Коли я зустріла її погляд, я раптом відчула, що болю більше немає.
Коли я перестала гнояти, імператриця всміхнулася і ніжно обняла мене.
Усередині скляного саду літали метелики, а гарні квіти були в повному розквіті.
Все було так гарно, як під час сну.
"Айша, мама з татом тут".
Імператриця прошепотіла мені теплим тоном.
"Боїтися нічого."
Поки вона говорила, вона ніжно поправила моє волосся.
« А ти це чула? На твій день народження банкет буде відкрито цілий місяць."
Імператриця посміхнулась.
"Всі будуть відзначати твій день народження".
Я заплющила очі.
Коли настала темрява, до мене повернулося відчуття того, що моє горло повністю висохло.
Але тепер, коли я лежала на сонці, то відчувала турботу Імператриці і любов Імператора.
Зазвичай мовчазний Імператор додав.
« Я такий радий, що у нас з'явилася Айша нам. Було б добре, якби я міг показати всім цю радість цим банком".
« Це цінні слова».
Імператриця співала мені колискову.
Це була солодка мелодія.
Я заснула в теплі.
**** *
Ми з імператрицею спали окремо, дотримуючись суворих звичаїв імператорського палацу.
Я подумала наодинці, тому кликала до духів у своєму серці.
"Ребята"!
Потім до мене приходили духи один за одним.
З самого початку мого переродження крихітні духи були поруч зі мною.
Тому що вони були частиною мене, зв'язок з ними була більшою ніж дружба.
« Якби ви, хлопці, не були тут, я б не змогла пристосуватися до свого нового життя і негайно загинула б".
«... мм?»
Але чомусь сьогодні духи були трохи дивними.
Особливо духи світла.
Неначе вони були підкреслені ввічливістю, вони вишикувалися в ряд і схилили голови.
Я встала, дивуючись.
"У чому справа?"
Вони намагалися донести до мене повідомлення.
Але перед тим як вони змогли, завіса почала тремтіти і тепер місячне світло заливало всю кімнату.
За білими фіранками лизався яскраво-жовстий місячний світло.
Повний місяць.
Я розинула очі.
За цією завісою стояв чоловік.
Він був неймовірно таємничим з очима, які сяяли золотим світлом як у місяця і розвіваються платиновим волоссям.
***