Арон взяв великий аркуш паперу і приклав до нього печатку.
- Це символ нашої сім'ї. Якщо покажеш його, зможеш увійти в бібліотеку Брента.
— Дякую, - Роан вклонився і віддав честь.
— А також бери спис і нагороду.
— Да? - Після слів Арона на обличчі Роана з'явилося подив.
— Я не можу закінчити огорожу, просто дозволив тобі побачити бібліотеку Брент. У будь-якому випадку я збирався віддати це тобі, так що забирай.
Нове рішення.
Роан вирішив не відмовлятися і покірно прийняв спис та мішок срібла.
"Я отримав більше, ніж очікував."
І так закінчилося нагорода за заслуги.
Роан віддав честь Арону та штабним офіцерам і вийшов з залу.
Гейл сказав, що у нього все ще були справи і залишився з Ароном.
"Чи варто мені їхати негайно?"
До ночі залишалося ще багато часу.
"Пойду зараз."
Він хотів знайти цей предмет якомога швидше.
Роан вийшов з штабу корпусу і попрямував туди, де була розташована бібліотека Брент у центрі замку Іппен.
Знайомий шлях.
Поки він йшов вниз по добре вимощеній дорозі, здалеку видалося старовинна будівля.
Місцевий чарівник Луї Брент побудував будівлю перед смертю.
"Место, де спочиває кільце Брента."
Роан слабо примружився.
***
Луї Брент.
Чарівник замку Іпен, який був родом зі сходу королівства Рінс.
Він став магом королівської родини після того, як став майстром шостого кола у віці 57 років. І після 10 років роботи на королівську родину він повернувся в замок Епен, де помер через п'ять років.
Перед смертю він, з дозволу королівства Рінс, заснував бібліотеку Брент і залишив там після себе багато книжок. Після того як Луї помер, багато чарівників, учених та відомих людей приходило до бібліотеки, щоб читати і вивчати його книги. Але чим більше часу вони проводили, тим менше їх з’являлося там.
<Там немає ні зернишка.>
<Тільки звичайні книги, які можна знайти де завгодно.>
Так оцінювали бібліотеку Брент ті, хто її відвідав.
Через велику кількість відвідувачів, навіть з'явилося правило про те, що тільки аристократи дозволено входити.
Тому це місце стало бібліотекою-привидом, на який ніхто більше не звертав уваги.
"Побудувати таку бібліотеку, і не використовувати її належним чином."
Роан, стоячи зовні, дивився вхід у стародавню будівлю.
"Ян Філіпс використав бібліотеку і академію з корисними".
Ян був неперевершеним стратегом, він виявляв надзвичайні навички навіть у політиці та уряді.
Завдяки його зусиллям академія знову ожила, і багато доріг підтримувалися в доброму стані.
"Для обізнаної людини було важливо набирати нових людей, але ще важливіше - правильно виростити учнів".
Ян вірив у це.
Він вважав, що коли просто набирати нових учнів — виконувати всю його працю рано чи пізно, то буде вкрай розчарований.
"Коли академія знову заробила, з'явилося багато надзвичайних командувачів, воїнів і вчених."
Але це не закінчилося добре.
Бо з'явилася проблема, яку Ян не зміг передбачити.
"Якби той хлопець не виконав повстання..."
Хлопець, якого прозвали божевільний монархом.
З його появою усі книжки Яна по вдосконаленню воєнної справи перетворилися на піну і випарувалися.
"Якщо подумати, йому зараз повинно бути всього 10 років."
Роан відчув гіркоту.
"Мені треба буде зустрітися з ним до того, як він зійде з розуму."
Заради миру в королівстві Рінс, ні, заради безцінних життів його громадян.
— Фуф. Але спочатку треба розібратися з тим, що зараз переді мною.
Роан покінчив з важкими думками і рушив далі.
Він відчинив щільно закриті двері бібліотеки, і тут же неприємний запах торкнувся його носа.
"Запах плісені".
Догляд за будівлею був ще гіршим, ніж він думав.
На стінах і стелі були вкриті чудові візерунки павутиною та чорною пилюкою.
- Хто це?
Юнак, який охороняв вхід, піднявся.
Роан розкрив папір Арона.
- Я хочу потрапити всередину.
— Ох... Це символ Сера Барона Тейта, - юнак слабо посміхнувся і вказав в сторону бібліотеки. - Ви можете пройти там.
Дякую.
Роан коротко віддав честь і відкрив двері бібліотеки.
Кигіги.
Древесина неприємно закрипела.
Бум.
Закриваючи за собою двері і ввійшовши всередину, він побачив двадцять повних книжкових полиць.
Більше, ніж він уявляв.
"Де ж біографія Луї Брента?"
Роан почав перевіряти всі книги на книжкових полиці.
Коли він закінчив з шостою полкою і перейшов до сьомого, куточок його рота злегка піднявся.
"Це тут."
Сьома книжкова поличка.
У самому низу, йому довелося стати на коліна.
На ній лежала біографія Луї Брента.
Життєпис Луї Брента складався з двадцяти книжок, у ньому описувалися події від народження до смерті.
"Книги заповнені безліччю марних речей."
Оцінка світу.
Через це, було мало людей, хто прочитав всю біографію від початку і до кінця.
"Я повинен дістати всі книги, починаючи з першої і закінчуючи двадцятою, по порядку."
Роан взяв першу книжку і підійшов до одного з їдальнею в кутку.
Стіл, стола якого була товстіша за інших.
Роан поклав книжку на верхню праву частину столу, підняв її і знову пішов до книжкової полиці.
"Я повинен повторити це з усіма двадцятьма томами."
Це дійсно важкий процес.
"З-за цього ніхто не зміг виявити заховане в столі кільце."
Гірка усмішка з’явилася на його обличчі.
Причиною, чому виявили кільце Брента, була проста удача.
Через 6 років, у бібліотеці Брент проходили роботи через безлад, що влаштовувався пожежою.
"Тоді більшість книг в бібліотеці було втрачено, навіть половина їдальні обгоріла."
Люди знайшли перстень у столі, коли заміняли обгорілі меблі.
"Кольце дісталося Барону Арону Тейлора."
Згідно з тим, що розповідали про кільцювання Брента, воно було досить сильним артефактом.
Було відомо, що використовуючи свою ману, можна було використовувати запечатану в кільці магію та властивості, які вона мала.
І звичайно, це відкрив власник кільця, Арон Тейт.
"Не може бути, щоб він розповів всю правду."
Але навіть з тим, що було сказано, це, безумовно, був надзвичайний артефакт.
"Великий вдачі стало те, що вони виявили кільце Бренда разом з листом його власника"
У листі описано, як відкриваються схованки в столі.
І Арон розкрив весь зміст цього листа.
"Тому що неможливо зняти кільце з руки власника, до його смерті."
Тому, навіть звичайна людина на зразок Роана знав, де було заховано кільце Брента, і як його знайти.
слабо усміхнувшись, він підійшов до столу з останньою, двадцятою книгою в руках.
— Фуф.
Хвилювання вплинуло на його обличчя.
Роан коротко зітхнув і помістив книжку у верхню праву частину столу.
Пат.
У цей момент кут столу засвітився слабким світлом.
"Прокляття."
Через несподівану ситуацію, він поспішно обернувся подивитися на вхід в бібліотеку.
На щастя, двері були щільно закрита.
Тривога з’явилася на обличчі Роана.
"Счести швидко. Швидко."
Подібно до Роан, світло згасає.
У той же час, у центрі столу з'явилася заглиблення, яке швидко почало відкриватися по боках.
Тунг.
З заглибини вискочила коробка.
Коробка завбільшки з книгу.
Роан обережно відкрив її.
Піднявши кришку, він побачив лист розміром з долоню.
"Мене звуть Луї Брент". Я залишаю невеликий подарунок тому, хто прочитає всю мою біографію до кінця.>
Зміст листа починався точно так, як він його запам’ятав. Там було написано, що треба покласти книжки з першої по двадцяту за порядком на стіл, який цінував Луї, щоб отримати маленький подарунок.
<Я сподіваюся, ти будеш використовувати його з розумом.>
На цьому текст закінчувався.
Роан акуратно склав лист і поклав його за пазуху.
- Так це і є кільце Брента.
Зношене кільце всередині коробки.
Перстень виглядало грубим, на ньому не було ніяких візерунків, ніби воно було зроблено просто з куска сталі.
Роан обережно підняв перстень.
— Фуф, - коротко зітхнув він.
Він одягнув перстень на вказівний палець лівої руки.
Джиїнг.
У цей момент воно, коротко завибривавши, стисалося, точно по розміру його пальця.
Сяйво.
Грубове кільце без візерунків, засяяло яскравим світлом і повернулося до своєї початкової форми.
На вигляд вона не дуже приваблива.
"Я скоріше навіть радий цьому."
Нічого доброго не було в тому, щоб привертати увагу.
Багато з них приваблюють коштовності.
А потім, освіжаючі почуття поширилися від персні по всьому його тілу.
"Ах. Так це регуляція температури."
Насправді, Роан не знав як керувати травою.
Але навіть він міг використовувати деякі основні можливості, які були біля кільця.
Однією з них була регуляція температури.
"Тепер я зможу підтримувати відповідну температуру навесні, влітку, восени і взимку."
Це означало, що від цього часу він не помре від спеки чи холоду.
Крім того, тепер він міг контролювати температуру свого тіла.
Таким чином він не пітніє під час майбутніх тренувань чи бійок, навіть якщо буде багато рухатися.
Також була інша функція, яка дуже подобалася Роану.
"Це все чудово, але це кільце також може приховувати твою присутність."
Можливість приховувати себе від очей інших.
Вона не приховувала присутність так досконало, як могли це робити досвідчені асасини або вбивці, але навіть так, кільце могло до певної міри накладати ефект непомітності на свого носія.
Це було набагато кориснішим, ніж можна собі уявити.
"Це робить мої рухи складно передбачуваними."
Люди видавали себе різними знаками перед тим, як зробити дію.
І на полі бою досвідчений воїн саме таким чином визначав наміри ворога і передрік його наступний рух.
На полі бою не було більшого привілею, ніж можливість.
"Більше того, коли я навчуся використовувати ману, мені розкриються приховані можливості і також покращуються такі функції, як ця."
Те, що Арон використовував у попередньому житті.
"Пожежна куля, магічна стріла, переміщення, щит, лікування та інші."
Після того, як йому в руки потрапило кільце Брента, Тейт, який до цього був лордом військового замку, отримав підвищення до команди східної частини королівства Ренс.
"Мені досить шкода Сера Барона Арону Тейта."
Тому що Роан забрав у нього шанс стати командувачем.
"У будь-якому випадку, я повинен навчитися використовувати ману для використання всі функції, які є біля персня."
У його очах запалився вогонь.
"Я відправлюся в регіон Поттера."
У цьому місці була можливість, ні, майбутнє.
Роан привів свої думки в порядок і підняв порожній коробку.
"Для початку, давайте повернемося в табір нашого полку."
Він отримав все, що хотів.
У нього не було потреби і далі залишатися в бібліотеці Брента.
Він поставив коробку назад на стіл.
Шууш.
З легким шорхом стіл прийняв свою початкову форму.
З полегшенням на обличчі Роан заходив до входу.
"Ох!"
Він побачив 20 книжок біографії Луї Брента, які все ще залишалися на столі.
"У будь-якому випадку він зробив мені великий подарунок..."
Роан повернувся і, взявши книжку, заходив до книжкової полиці.
- Я використовую його з розумом. - короткі слова вдячності.
Це сталося, коли він збирався повернутися назад після того, як обережно поставив книгу на місце.
Тук!
Книга, яка раніше твердо стояла на полиці, висунулася вперед і впала.
- Чому вона вип...
Роан підняв книжку і, в замішанні переглянувши погляд на полицю, замер.
- Що це?
Це місце, безумовно, повинно бути порожнім.
"Кородка?"
Там була коробка, яку він ніяк не міг розгледіти.
"Чи може тут бути ще один скарб?"
Його серце забилося.
Він намагався підняти в пам'яті всі спогади.
Але скільки він думав, в голову не приходило нічого особливого.
Роан обережно взяв коробку.
Клік.
Коробка, розміром з долоню, відкрилася і він побачив дивний предмет всередині.
"Це схоже..."