Піднявши списа високо, Роан оглянув поле бою.
-К-командир війська!
- Командире війська Седек!
Не тільки орки та гобліни, які противляться Керону, але й солдати були вражені смертю Седека.
- Зараз! В атаку! Вбийте їх!
Кэрон не упустив цієї можливості. Дві сотні солдатів люто відкидали орків і гоблінів убік.
Ченг! Чженг! Ченг! Удар. Укол.
Скоре металу і звуки бою вдарили по вухах.
Роан глянув вниз по течії річки Прилі.
“ Коли три полички пропливали через річку, вони були в безпеці.
Три полички перетнули річку вчасно.
Вони не переслідували Седека і билися з гоблінами та орками, які захищали це місце.
Вшшу.
Бурий потік води все ще був чутний.
“ Багато хто вижив, не дивлячись на все те, що сталося.
Навіть після того, як їх відважився величезний потік, залишалося досить велика кількість монстрів, які вже почали викладатися на березі.
- Прокляття! Нерозумні люди!
- Чви! Чви!
- Куоонг!
Через бурхливий потік, вони не могли перетнути річку. Їм залишалося тільки кричати.
Але, врешті-решт, три полички розбилися з рештими монстрами.
- Командире відділення Роан. Це величезна перемога. Великий.
Підійшовши ближче, Керон засміявся. Роан прив'язав голову Седека до сідла і кивнув:
- Добре, що все вийшло так, як і було заплановано. - Відповів він без надмірної скромності.
Кэрон узяв Роана за плечі.
- Командире відділення Роан. Якби не ти, три полиці були б знищені. Твоя заслуга така велика, що навіть не може зрівнятися з работорговцями.
Його голос ставав дедалі гучнішим.
Замість відповіді Роан посміхнувся і подивився на війська, які наближаються.
“ Я знаю, що це велика заслуга. Саме тому я щасливий, але і хвилююся в той же час. check
Ці слова він проковтнув. Він був упевнений, що займе перше місце в нагородах за заслуги. І очевидно, що його будуть переслідувати ревнощі й заздрість.
“ ЗА останні 20 років я багато разів проходив подібне.
Через дурні рішення, які він прийняв у попередньому житті, навіть після того, як отримав кілька заслуг, все одно залишалося багато випадків, коли його карали.
“ Цього разу все буде по - іншому.--
Роан вхопився за спис і міцно стиснув губи.
Його рішучість запалилася.
***
- Ха? Це привид битви.
- Цього разу він був по-справжньому красивим.
- Завдяки привиду битви, три полиці змогли уникнути знищення.
- Справа не тільки в цьому. Він розтрощив армію монстрів, яка складала 10 000 тактикою повеней.
- Останнім часом, відділення привидів діє дуже серйозно.
- Вони справді б'ються, наче привиди.
У голосих лунали тривоги й захоплення.
Солдати полку Рози аплодували Роану та його відділення, яке йшло попереду.
Хлоп. Хлоп. Хлоп.
- Завдяки вам, ми врятували свої життя!
- Мій друг з полку Ремсі попросив висловити вам свою вдячність!
- Командире відділення Роан! Дякую!
Роан злегка вклонився, не виявляючи сильної реакції.
Однак Остін та інші 40 другого відділи розправили плечі.
“Ха! Коли я залишився у 40 другому відділенні, то напевно зробив правильно!
“Парні, які повернулися до своїх відділів, мабуть, шкодують про це.
“Хуа. Це справді чудове відчуття!
Їхні обличчя світилися усмішками.
Хоча Роан не видавав емоцій, один з його кутків серця теж відчував гордість.
“ Ця життя досить чудова. check
Він трохи розгубився, коли битва пішла не так, як він пам'ятав.
Але рішення, яке він прийняв на основі 20 років власного досвіду, принесло хороші результати.
“ Навіть якщо на мене чекає майбутнє, яке відрізнятиметься від моїх спогадів, я не буду боятися. Тому що, навіть якщо це трапиться, мої спогади залишаться незмінними.--
Слабка усмішка з’явилася на його губах.
І тоді пролунав знайомий голос:
- О! Роан!
Ґейл, розкинувши руки і широко усміхаючись, до нього йшов.
Роан повільно повернувся і виконав бойове привітання.
- Я прийшов за вашим наказом.
Після того як він отримав дозвіл, члени 40 другого відділення були сповнені довір’я.
Гейл підійшов до Роани і поклав руку йому на плече.
- Роан. Ти заробив дійсно велику заслугу. І очевидно, що завдяки тобі інші три полиці також змогли уникнути знищення.
- Я просто робив те, що повинен був.
- Хахааха! Ти дуже скромний!
Гейл розсміявся і перевів погляд на Кенніса.
- Кеннис. Доповідай про заслуги, які зробив Роан.
- Так. Зрозумів.
Кенніс, який був одним з ад’ютантів, що стояли перед Ґейлом, зробив крок вперед і розгорнув довгий цвіркун паперу.
А потім він почав повільно зачитувати дії Роана. Серед них було розслідування в ущері Еля, захоплення работорговців і те, що сталося на рівнині Педіана.
І врешті-решт, під час тактики повеней він знищив командира ворожого війська - Седеку. Це все.
Гейл був приголомшений.
- Ого. Зараз, коли ти зібрав все разом це по-справжньому вражаюче!
Він повернувся на своє початкове місце і досить подивився на Роана.
Тепер, коли твої заслуги настільки великі, я маю дати тобі добру нагороду. Але перед цим......"
Його погляд сповнився цікавістю.
- Кажуть, тактика, яку ти використовував, щоб виманити Седек, була дивовижною... Роан, звідки ти дізнався правду?
Роан повільно підняв голову і глянув Гейлу в очі.
“ Я чекав на це запитання.
Він не міг сказати, що це стало відомо лише кілька років пізніше, коли Седека допитували.
Але Роан вже мав відповідь, над якою він подумав.
- Я з маленького містечка в області гори Грейна. Тому, я постійно чув чутки про командирів армії монстрів.
- Аха!
Ґейл зітхнув по колінах, і йому було важко й приємно.
- То ти вже чув, що Седек не має члена?
- Так. Все вірно, - широко посміхнувшись, Роан кивнув.
Гейл злегка кивнув, з виглядом, що відповідь Роана його задовольнив, і плескав.
Хлоп.
- Добре. Тоді ми повинні почати серйозну нараду?
він подав знак Кеннісу.
Кенніс кивнув і наказав кільком солдатам принести маленькі шкіряні сумки.
По-перше, я вручаю ці нагороди членам сорок другого відділення за їхні видатні заслуги.
Ці слова, Остін та інші були здивовані.
“Ми? Це про нас?
На їхніх обличчях були вислови, ніби вони ставили собі це запитання.
Після його слів ніхто не поворухнувся. Тоді Кенніс кашлянув.
- Кхм. Заступник директора Відділу Остін, підійдіть і отримаєте свою нагороду першим.
- А? Да.
Тільки тоді з Остіна зникло розгублений вираз. Він підійшов і зупинився перед Гейлом.
- Ти добре справився.
Гейл передав одну з сумок і плескнув його по плечу.
- Дякую.
Остін вклонився і обома руками прийняв сумку.
“ Не тільки начальник відділення, але й також отримає нагороду.
Справді раптова нагорода.
“ Усе це завдяки командиру відділення Роану.
Взаємини і захоплення зростали глибоко в їхніх серцях.
Після цього всі солдати, у тому числі Пірса і Гленна, отримали свої нагороди.
Подяка і захоплення не сходили з їхніх облич.
- Зараз! Настала черга Роана?
Після цих слів, обличчя деяких ад'ютантів застигли.
Кеніс глянув на них і гірко посміхнувся. Він знав, чому вони зробили таке обличчя.
- Роан. По-перше, тобі я теж видам нагороду.
- Дякую.
Роан отримав сумку і вклонився. Вона була трохи більше тих, що отримали інші члени відділення.
Але це не принесло жодної нагороди.
- І я переіменую сорок другий загін у 12-й і призначаю Роана ад'ютатом п"ятого класу.
У цей момент, здивувалися не тільки солдати сорок другого відділення, але й сам Роан.
“ Ад’ютант п’ятого класу? ”
Не повіривши, що він розчув все правильно, Роан здивовано подивився на Ґейла і Кеніса.
Кенніс досить посміхнувся і злегка кивнув.
“ Я ад’юант? ”
Він був лише вісімнадцятирічним списоносцем - новобранцем. Він зробив деякі заслуги, але навіть не думав, що буде здатний зайняти місце ад'ютанта так швидко.
З урахуванням того, що Кенніс був ад'ютантом другого класу, це підвищення було справді визначним.
- З цього моменту Роан отримує звання ад'юта п'ятого класу. Він буде працювати під початком ад’ютанта Джека, який керує нинішнім відділенням списносців.
Доброта звучала в голосі Кенніса.
Гейл подивився на розгублене обличчя Роана і запитав пошепки:
- Ну як? Думаєш, це буде достатньою нагородою за те, що ти вже зробив?
Тільки тоді Роан узяв себе в руки і кивнув:
- Це велика нагорода, ніж я заслуговую.
Гейл похитав головою.
- Мені все ще здається, чогось не вистачає.
Це була правда.
Роан збирався щось відповісти, але потім просто схилив голову. Тому що ад’ютанти, які стояли біля Ґейла, були дуже жорстокими.
“Причина, по якій ад’ютанти мали такі жахливі вирази обличчя.
Але найбільше спотворилося обличчя Джека, якому доведеться розділити з ним своїх списоносців.
Потім знову пролунав голос Ґейла.
- Чому ти мовчиш? Я кажу це, не просто для того, щоб здаватися гордим.
Піднявши голову, Роан подивився на Ґейла.
- Якщо у тебе є, що попросити, - зараз саме час. Якщо це в межах моїх повноважень, я допоможу тобі.
Несподіваний шанс.
“Раніше, я б просто сказав ” (Ні > і пішов назад.
Але тепер все було по - іншому. І відчувши на собі гострий погляд Джека, він став ще більше впевнений у цьому.
Злегка схиливши голову, Роан відповів:
- Тоді подаруйте мені право на одну дуель.
- Ах! Право на дуель! - Гейл яскраво посміхнувся і плескнув себе по коліна.
Право на дуель - клочок паперу, який дозволяв викликати когось на дупі, не турбуючись про рангів.
Але обмеження також були ясні. Користуватися правом на дуель, виданим командиром Ґейлом, можна тільки в полиці Рози. І, звичайно, воно не включає самого Ґейла.
- Хахаа! Ти плануєш битися з Кеннісом?
Перемога не приносить тобі підвищення чи жодної іншої нагороди.
Проте, переможець отримує визнання членів загону і водночас з цим має деяку репутацію.
Роан мовчав.
Ґейл кивнув, з веселим виразом на обличчі і струшив руками.
Тоді один солдат приніс шматок жовтого, жорсткого паперу розміром з долоню.
Ґейл, напившись на короткий листок, поставив свій підпис.
- Ось твоє право на дуель. Використовуйте його з розумом.
- Дякую.
Отримавши право на дуель, Роан поклав його за пазуху і знову вклонився.
З гордістю на обличчі, Ґейл плескнув.
Хлоп.
- На цьому роздача нагород підходить до кінця. Але... на секунду він замовк, але потім продовжив.
- Схоже, командир сьомого корпусу, Арон Тейт, теж буде нагороджувати солдатів за заслуги.
Після його слів, Роан пильно подивився Гейлу в очі.
На його обличчі з’явилось здивування.
Усміхнувшись, Ґейл кивнув.
- Верно. Схоже, командуючий хоче нагородити вас особисто.
І знову несподіванка.
Кенніс продовжив.
- Нагорода відбудеться після того, як ви повернетеся в свій штаб, запам'ятайте це.
- Так. Зрозумів, - відповів Роан настільки спокійно, наскільки міг. Хоча всередині він стрибав від щастя.
Штаб сьомого корпусу був замок Іппен. У цьому місці ......"
Його очі засяяли. У пам'яті спалахнув силует замку.
Воєнне місто Іпрен лежало на сході штату Рінс.
“Там, у замку Іппен, знаходиться бібліотека Бранта. kgm
Його пальці самі стискалися в кулак. Один спогад блукав у нього в голові.
Випадок, який наведе шум на всій східній частині королівства Рінс.
“ Я повинен туди потрапити. Проблема в тому, що лише знати може потрапити всередину.--
Але це не означало, що він має інші способи.
Попереду його чекає нагорода від командира корпусу.
“ Я повинен отримати дозвіл потрапити до бібліотеки Бранта, бо це велика нагорода.
На його губах з’явилася дуже помітна усмішка. Його пальці зачесалися.