Гаррі схопив паличку і відчув приплив сили після довгого розриву з нею. Але було ще дещо. Він підніс її ближче до обличчя і з цікавістю оглянув. Чарівна паличка, або принаймні серцевину, здавалася живою...
Він підніс її до вуха і попросив Оллівандера поводитися тихіше, слухаючись на кілька секунд.
З палички виходив низький, дуже слабкий шепіт, він звучав майже як безперервне шипіння ... Як зміїна мова.
"Не могли б ви спробувати зробити дещо, пане Поттер?"
"- Звичайно. Що саме?"
"Я б хотів, щоб ви левитували цю коробку, але заклинання на зміїній мові!"
Гаррі був спантеличений. Він намагався виконувати закляття на парселтанзі, але поки вони ніколи не спрацювали: "- Звичайно я спробую".
- Вінгардіум Левіоса!" - прошипів хлопчик.
Коробка злетіла зі столу і вдарилася об стелю, перш ніж Оллівандер та Гаррі змогли зрозуміти, що сталося.
"-Неймовірно!" - вигукнув майстер. "Це майже нечувано, молодий чоловік!"
Гаррі задумливо насупився. Таке вміння може бути надзвичайно корисним у конфронтації. Можливо, він ще не міг чарувати невербально, але якщо ви заклинання на зміїній мові, те ж саме можна було б досягти вже зараз. Його противники просто не знатимуть, чого сподіватися від нього.
"- Використовуйте цю здатність для своїх інтересів, пане Поттер, але не сподівайтесь, що громадськість сприйме її добре, якщо вони коли-небудь почують, як ви чуєте заклинання на мові змій". - Оллівандер попередив.
"- Мене не хвилює, що вони думають про мене. Це ще одна перевага, якою я скористаюся під час мого приходу. Скільки я вам винен?"
"- Мені було приємно ще глибше зануритися в магію знань про паличках. Цей досвід сам по собі достатній плата, пане Поттер. Я б порадив з цього моменту бути більш обережним при догляді за своєю паличкою. Набір для поліровки, який я продав вам два роки тому, все ще придатний для використання. Просто будьте дуже обережні з рунами.
Я повинен також згадати, що подібне вдосконалення палички є вкрай незаконним і не дозволено міністерством, тому я розраховую на вашу обережність. Просто постарайся не відкривати справжні матеріали, коли вас запитають".
"Дякую вам за все, містер Оллівандер!" - Гаррі подякував і попрощався зі старим майстром, і знову опустивши каптур. Він швидко повернувся до того ж місця, куди його перемістив Добі, і покликав ельфа.
Ельф негайно переніс його назад у Хогвортс, і Поттер відразу ж спустився в таємну кімнату.
"У мене оновлена паличка!" - з ходу повідомив Салазара Гаррі, коли увійшов у його покої. "- І подивися, що ми виявили!"
"- Інкарціо!" - чорна товста мотузка ковзала навколо ніжки столу, міцно вхопивши її.
"- Непогано! Виконання заклинань на парселтанзі стане прекрасним доповненням до твого теперішнього арсеналу, мій спадкоємець! Але тобі треба контролювати свої емоції. Йди в кімнату Ровени і випусти трохи пар, це піде тобі на користь!"
Гаррі погодився і пішов у виручку. Баланс його вихідних був витрачений на виконання заклинань і звикання до своєї "нової" паличці. Наступний тиждень був останнім тижнем у школі, перш ніж він повернеться до своїх родичів.
***** * $xaплю by + augn
13 червня 1993
Сьогодні був останній день у школі. Завтра Хогвортс-експрес доставить їх назад в Лондон на початок літа. Гаррі вже сумував за Замкою і, якби не турнір, не хотів би їхати.
Прямо зараз він прямував до Дамбльдора, щоб поговорити про закінчення року і організувати свої справи на літо.
"-Доброго ранку, Гаррі, сподіваюся, у тебе все добре! Як пройшли твої іспити минулого тижня?"
"- Чудово, пане директоре, дякую".
Дамбльдор кивнув.
"- Я покликав тебе в свій кабінет, щоб обговорити твоє літо і де ти будеш жити. Мені відомо про твою участь у чемпіонаті Європи під керівництвом професора Флітвіка. Тобі дуже пощастило, Гаррі. Філіус ніколи раніше не брав учнів і не навчав їх мистецтва дуелі."
"- Для мене велика честь, що мені була надана така можливість. Я зроблю все можливе на турнірі і принесу славу моєму імені та моїм предкам ".
- І Хогвортсу, Гаррі! Не забувайте, що ти також уявляєш нашу школу. Ніхто з твоїх однолітків не отримав запрошень на чемпіонат цього року, але я впевнений, що тебе буде більш ніж достатньо, щоб гідно представити нашу школу!" - додав Дамбльдор із щирою посмішкою.
"- Дякую, директор. На час перед тим, як стати чемпіонатом, я сподівався, що все буде так само. Я б хотів, щоб мені дозволяли проводити деякий час в Космо переулці щодня, аби познайомитися з магічним світом за межами Хогвортса ".
Дамбльдор дивився на нього кілька секунд.
"- Я дозволю це, Гаррі; проте я хочу, щоб ти був обережним. Тримайтеся торгових районів алеї, можливо Оллівандеру потрібна допомога, як і минулого літа."
"Я подумаю про це, професоре, що-небудь ще?"
"- Так, я взяв на себе сміливість запечатати вхід в таємну кімнату".
Гаррі відчув, як його гнів наростає... Як сміє старий дурень відмовляти йому в доступі до його спадщини!
"- І чому, професор?"
На обличчі Дамбльдора вплинуло розчарування.
"- Мені завжди було цікаво, чому Том так змінився після п'ятого курсу. Він став ще холоднішим, ізолювався і тримався дуже маленької групи людей. Я б не назвав їх друзями; вони були більше схожі на слуг".
"Як усе це стосується мене?"
"- Том сильно змінився не тільки емоційно, але й фізично. Тепер ти мені скажи ... Що у вас обох спільного? У вас обох є, або я повинен сказати, був, доступ в таємну кімнату.
Що б ти там не знайшов, я не можу дозволити тобі продовжувати вчитися цьому. Одного разу ти зрозумієш, Гаррі... Я сам не можу потрапити в кімнату, і сумніваюся, що ти відведеш мене туди, тому мені довелося зробити все можливе, щоб заблокувати доступ для всіх, хто не є мною.
Я б порадив тобі не намагатися зняти мої захисні чари. Це не буде приємним досвідом для тебе ".
Гаррі просто вислухав старого чоловіка, щоб не дозволити жодним почуттям виявлятися.
"Ось зрозуміло, ви зробили те, що вважали кращим для своїх учнів, директор", - нейтрально відповів хлопчик.
"-Я радий, що ти згоден зі мною і моя пропозиція залишається в силі. Якщо ти відведеш мене туди і покажеш, які ще знання зберігає кімната, я, можливо, переоціню своє рішення. "
"- Боюся, я не можу цього зробити, директор ... тому що страждаю від важкого посттравматичний стресового розлад через пережитий досвід, і не хотів би повертатися туди найближчим часом ". - Гаррі відповів з максимально можливим сарказмом.
Дамбльдор нахмурився, і дідусь усміхнувся. Його очі стали холодними і пронизливо-блакитні, в них більше не було видно мерзенності.
"Будь обережним, Гаррі... До цих пір я був більш ніж поблажливий до тебе, і не хотів би, щоб у нас були розбіжності."
"Я подумаю над вашою порадою, професоре. Це все?"
Ти можеш йти, Гаррі.
https://literna.net/uk/books/623-harri-potter-sila-svoboda-i-frantsuzka-kvitka