Ріддл у відповідь розсміявся холодним сміхом.
"- Дамбльдор був обведений навколо пальця простим спогадом. І це лише незначна частина моєї сили. Ти не можеш собі уявити, яким магією я володію... "
Гаррі перервав монолог слізеника.
"Я воював з тобою минулого року, ти захопив тіло одного чарівника, але врешті-решт мені довелося розбиратисяся. І я переміг... Ще раз. Це 2:0 Ріддл... Ти хочеш, щоб я скористав з 3:0?"
Том прийшов у лють від дурості дитини. Та як він сміється. Проте Гаррі не залишив йому часу для подальших розмов про його величність і знову поставив запитання.
"- Мені ось, що цікаво дізнатися. Чому вигадане ім’я? Чому б не використовувати своє?"
Холодні темні очі Ріддла прокололи Поттера, після чого він витягнув паличку, що належала Уїзлі, і почав водити нею по повітряному творінню три мерехтючих слова:
ТОМ МАРВОЛО РИДЛ
Потім літери його імені перебудувалися
Я ЛОРД ВОЛЕМОРТ
"- Це ім'я я вже використовував в Хогвортсі, тільки серед своїх найближчих друзів, звичайно. Ти думаєш, я збирався вічно носити ім'я мого брудного батька магґла? Я, в чиїх жилах тече кров самого Салазара Слізеріна по материнській лінії?
Ні, Поттер, я придумав нове ім'я, яке чарівники по всьому світу одного дня почнуть боятися вимовляти коли я стану найбільшим магом у світі! Але вистачить балачок. Бідна Джінні майже не має життєвих сил, і скоро я буду по-справжньому вільним.
Боюся, ваш візит до кімнати мого предка підходить до кінця. Давайте подивимося, що вдасться зробити великому Альбусу Дамбльдора і Гаррі Поттерові проти самого потомка Салазара Слізеріна та його монстра!"
З цими словами він обернувся до статуї.
« Говори зі мною Слізерін, найбільший з хогвортської четки! »
Рот статуї відкрився, і щось почало рухатися всередині нього, шипаючи, та наближаючись до них. Гаррі і Дамбльдор сховалися за колоною, коли важкі тіла торкнулись підлоги кімнати.
"Вбий їх усіх!"
Ріддл зашипів, випустивши своє перше закляття в відступницького директора, який відбив його убік.
"Почекай!"
Гаррі крикнув через колони, не дивлячись на змія.
"- Два розмовляють ... Але тільки один може командувати мною"!
Василіск був явно збитий з пантелику ситуації.
"Я не дізнаюся тебе, молодий говорить, але ти не володієш магією мого пана! Можливо, мій погляд не зможе зашкодити тобі, але мій отрута вб'є! "
Що ж, спробувати варто було ...
"- Змій не слухає мене, професор!" - викрикнув Гаррі, коли васильск підповзав все ближче і ближче до їх перехову.
"- Але, мабуть, я дійсно несприйнятливий до його погляду, він тільки що сам сказав мені!"
"- Тоді тобі доведеться відволікати його як можна довше, поки я намагаюся розібратися з Томом!" - спокійно відповів Дамбльдор, не дивлячись на закляття з палички Уїзлі знову і знов врізається в його щит.
« Відволікання. Добре, я можу це зробити." - він вибіг з укриття і прошипів.
"Ну йди сюди садовий шланг... Прийшов час грати!"
Змій сердито зашипів на нього, і тільки зараз Гаррі добре розглянув його. Він повинен був близько 50 футів в довжину і не менше трьох метрів у ширину, покритий темною сіро-зеленоватою лускою, яка контрастувала з його яскраво-жовтими очима.
Гаррі витримав його погляд, радіючи, що він насправді несприйнятливий до нього і став утікати. Йому просто потрібно було виграти директору трохи часу і відволікти звіра. Він левитував кілька каменів, і відправив їх у голову Василіска.
Йому вдалося потрапити двома снарядами у чутливі ніздрі змія, і той зашипів від болю та припинив атаку. Шкіра Василіска майже непробивна, але рот, ніздрі і очі, є його слабкими місцями, і Гаррі міг скористатися цим.
Оскільки змій відволікається, Поттер швидко розірвав відстань між ними. Він чув, як його директор і Том Ріддл перекидаються заклинання на протилежній стороні кімнати, і ризикнув швидко озиратися через плече.
Він подивився якраз вчасно, щоб побачити яскраво-червоне прокляття від Дамбльдора, що пролітає прямо через Ріддла, не залишаючи на ньому ніяких видимих пошкоджень.
Чувся високий холодний сміх.
Ти не можеш перемогти мене, Дамбльдор! Жодне з твоїх жалюгідних заклинань не завдасть мені жодної шкоди. Це магія яку ти завжди боявся вивчати! " - він у відповідь послав яскраво-зелене прокляття в професора.
Директор створив кам’яну плиту, і фізичний об'єкт зупинив непрозорість. Але Авада Кедавра рознесла камінну піч на сотні крихітних шматочків з за що старий був відброєний назад.
"- Це кінець великого Альбуса Дамбльдору, переможеного спогадами свого 16-річного учня".
Гаррі в шоці спостерігав, як Ріддл розсміявся і послав ще одне смертельне прокляття у директора. Дамбльдор ледве встиг ухилитися і крикнув у простір.
- Фоукс! Нам потрібна твоя допомога! "
Золотисто-червоний Фенікс з'явився у спалахі вогню і почав співати під склепінням. Наскільки можна було побачити знизу, в кігтях він стискав якийсь цвіркун. Через кілька хвилин птах полетіла на Гаррі і впустила свою ношу до ніг його, а потім звернулася до Дамбльдора.
Гаррі чув, як васильск наближається до нього ззаду. Тепер він лише за 10 метрів від дуелі і тільки що пройшов повз безжиттєвого тіла Уїзлі. У нього буквально закінчувалися ідеї. Хвост Василіска мало не зачепив його, але Поттер звернувся, кинувшись на підлогу.
Схопивши те, що передав йому Фоукс, він зрозумів що це була стара сортувальна капелюха... « Що мені з нею робити? »
У цей момент капелюха раптово стала важчим, і Гаррі помітив, що всередині нього з'явився блискучий срібний меч, рукоятка якого була прикрашена рубінами овальній форми.
"Вбивай хлопчика!"
У люті закричав Ріддл, якому все ніяк не вдавалося перемогти старого директора.
Гаррі схопився на ноги, коли голова василіска мітнулась до нього. Він міг бачити величезні, закривані ніздрі, бачив, як широко розкривається паща, досить широка, щоб проковтнути його повністю, з кивками довжиною з меч. Тонкими, що виблискують та отруйні. Поттер кинувся в сторону, і вдарився об стіну кімнати.
Василіск знову зробив випад, і його роздвоєна мова хлестнув хлопчика з боку. Під час третьої кидки Гаррі підняв меча обома руками і навалився всім своєю вагою на клинок, вгнавши його на чисту удач по самій рукоять в небо зміїної пасти.
У цей момент він відчув нестерпний біль трохи вище ліктя. Один довгий отруйний іклак все глибше і глибоко занурився в його руку, і він відламався, коли васильск завалився набік, помагаючись у агонії, на підлогу.
"- НІ!"
Ріддл закричав, роздратований вбивством свого монстра, і Дамбльдора був змушений створити свій найбільший щит від потужного магічного вибуху, направленого на нього.
"- Гаррі! Не спи! Не закривай очі!" — закричав Директор, захищаючися від безперервних атак.
Хлопчик обезлюднений по стовпу, на який спирався і схопив кличок, що поширював отруту по його тілу, вирвав його з руки. Але він знав, що було занадто пізно. Розкаяний добелю біль повільно і постійно поширювався від рани. Його зір затуманився.
https://literna.net/uk/books/623-harri-potter-sila-svoboda-i-frantsuzka-kvitka