3 липня 1992
Гаррі провів у Дурслей лише 48 годин, а йому вже хотілося втекти якомога далі. Згідно з цією угодою, Дамбльдор проводить ночі й обідає у родичів і вдень блукає по Косому провулку.
Оллівандерові потрібно було підготуватись до хвилі покупців, яка скоро нападе на його магазин. Тому він запропонував йому місце стажера з оплатою в кілька галеонів у день.
Гаррі не дбав про гроші, але дуже цікавився знанням магічних паличках і використовував частину свого вільного часу після роботи, щоб дослідити руни, які майстер прикріпляв до своїх виробів, та вивчав комбінації матеріалів і серцевінів.
Він натрапив на коробку з листами, шукаючи заміток Оллівандера про волосся фестралу. Хлопчик не хотів скидати носа в особисті справи свого роботодавця, але не зміг стриматися і заглянув у листку.
« Аугсбурґ (Німеччина) 1929
Привіт, старий друже,
Я знайшов її! Нарешті вона у мене, і мені не терпиться вивчити її особливості. Найсмертніша паличка лежить на моєму робочому столі. Як ніби майже уможливлює, щоб її вивчили! Уявіть собі, що ви можете зробити, Оллівандер. Повторення особливостей Бузинної палички може привести до створення нового покоління могутніх паличок, не схожих ні на що, що коли-небудь бачив світ.
Антіох Певерелл, мабуть, був досвідченим майстром у створенні такого роду речей. Принаймні, я вірю в це, а не дитячій казці яку Бард Бідл написав у своїй книзі.
Будь ласка, зачекайте на наступні листи з результатами моїх відкриттів.
Твій друг,
Майк Грегорович".
Серце Гаррі прискорено билося. Він згадав слова Оллівандера про те, що бузина - це дерево, яке підходить для самої палички смерті. Чи це була та сама магічна паличка і історія, на яку він посилався? Він потребував більше інформації. Можливо, книга, яку згадав цей майстер паличок "Грегович", могла б дати йому деякі відповіді.
Також називалося ім’я Певерелл, якої він ніколи раніше не чув. Треба провести деякі дослідження якомога швидше.
Прийнявши рішення, Гаррі побіг у "Флоріш і Блоттс", купив "Скази Барда Бідля" і по мірі читання швидко помітив паралелі з його ранніми відкриттями.
Три могутні магічні артефакти.
Чарівна паличка, якою можна виграти будь-яку дуель. Могутня і створена самою смертю з бузини.
Камінь, який дозволяє користувачеві розмовляти з мертвими душами.
І, нарешті, мантія ... але не проста. Мантія-невидимка настільки могутня, що приховує свого користувача від самої смерті.
Гаррі також помітив дрібніші деталі, згадавши слова Дамбльдора... « Від батька до сина... » Чи це справді те, що він думав? Чи може він уже володіти легендарним артефактом, який дав людству смерть?
Поттер знав, що йому потрібно провести додаткові дослідження. Далі ми розглянемо Певереллу, але не сьогодні, оскільки настав час повернутися до своїх родичів. Він не хотів порушувати обіцянку Дамбльдору. Йому потрібно було зберегти довіру директора.
Коли Гаррі повернувся до своєї кімнати на Тисовій, він помітив чудову чорну сову, яка сиділа на краю вікна з товстим конвертом, прив’язаним до лапки.
Хедвіг подивилася на непроханого гостя з кута підозрілим поглядом і недобро ухнувши.
Він відкрив листа, і на його ліжко випала золота іноземна монета, але хлопчик проігнорував її і почав читати.
« Дорогий пане Поттер,
Ми з дружиною виявляємо вам вдячність за порятунок нашого дорогоцінного каменя і відстрочку неминуче повернення зла до чарівної Британії.
Будьте впевнені, ваш лист не було сприйнято як спроба шантажу моєї дружини і мене.
Але що змушує вас думати, що ми дійсно залежні від одного каменю який віддали Альбусу на зберігання? Ви дійсно вірите, що нам не вдалося створити другий або третій за останні шістьсот років на випадок, якщо ми втратимо чи пошкодимо перший?
Тим не менш, ми знаходимо вашу пропозицію дійсно дуже цікавим. Пройшли десятиліття з часу, коли Перенеділ або я брали учнів.
Ми з радістю вітатимемо вас у маєтку Фламелів у Франції завтра о 17:00 за вашим часом. Монета, прикріплена до листа, є портключом і приведе вас до нас, просто переконайтеся, що ви торкаєтеся її рівно о 17:00.
Не забудьте взяти з собою все, що вважатимете необхідним, включаючи наш камінь, оскільки ви повернетеся додому тільки за кілька днів до школи.
Бажаємо вам найкращого
Перенель і Ніколас Фламел
Гаррі не міг стримати свого хвилювання, бо мав провести ціле літо з відомою парою алхіміків у Франції. Можна тільки уявити, скільки знань він зможе отримати.
Равенклівець ледве заснув тієї ночі, думаючи про Еліксиру Житви, Дарах смерті і стародавніх алхіміках.
Наступного дня Поттер прокинувся досить рано, о 7:00 ранку і спустився вниз поснідати. Ніхто ще не встав, тому він спокійно поїв і повернувся нагору, щоб почати збирати речі.
Він провів решту дня за простим читанням, а коло обіду обідав. Нарешті, коли до 17:00 залишалось кілька хвилин, хлопчик схопив свій скриню і перевірив кімнату на випадок, якщо він залишив що-небудь важливе. Упевнившись, що все зібрав Поттер, він поклав клітку Хедвіг у свій ящик.
У наступний момент його наче потягли за пупок і продали через дуже вузьку трубку. Через кілька секунд він приземлився на м'яку траву, але швидко встав з паличкою напоготові і озирнувся.
Перед ним стояла пара середнього віку, можливо, років 50.
У чоловіка було світле волосся, живі розумні карі очі, він був середнього зросту і доброзичливо посміхався йому. Жінка праворуч від нього, мабуть, була приблизно того ж віку, трохи нижчою за зріст, з в'язаними каштановим волоссям, у яких пробивалася пара сивих прядей. Не дивлячись на вік, вона все ще виглядала дуже симпатичною, з темно-блакитними очима, чіткими рисами обличчя і ніжно-розовими губами.
Чоловік з цікавістю підняв брову.
"- досить хороші рефлекси, молодий чоловік, але запевняю, що ніякої небезпеки немає. Чому б тобі не прибрати паличку і не представитися? Це моя прекрасна дружина Перенель Фламел, а мене звуть Ніколас ".
Гаррі почервонів від сорому, але взяв руку місіс Фламел і провів губами за шматочками пальців її рук у швидкому поцілунку, як вчив його гід з чистокровного етикетку: "- Місіс Фомель, для мене велика честь познайомитися з вами".
Він потиснув чоловікові руку. "Дякую вам за те, що ви запросили мене до свого дому".
https://literna.net/uk/books/623-harri-potter-sila-svoboda-i-frantsuzka-kvitka