З паличкою в кобурі на зап'ястку він попрямував до магазину "Боржин і Беркс". Магазин був відомий продажем темних або сірих магічних предметів, але Гаррі не дбав про це... Йому потрібно було зібрати знання про всі аспекти магії, а не тільки схвалених міністерством.
Поттер увійшов у магазин і попрямував до жахливого виду полиці з книжками в задній частині приміщення. Кілька цікавих назв відразу привернули його увагу. Він знайшов довідник "Введення в дуелі" автора на ім'я Антонін Долохів і книгу під назвою "Легиліменція, вторгнення до розуму".
Але те, що дійсно привернуло його увагу, було книгою, яка мала бути більш ніж тисячу років. Спочатку він не міг прочитати її назву, але зосередився на незрозумілих знаках і буквах зрозумів їхнє значення.
"Язик змій" Герпій злий.
У Гаррі перехопило подих. Книга про парсетангу. Це було буквально безцінно, і він був одним з небагатьох людей, які дійсно могли її прочитати.
Парселтанг був неймовірно рідкою здатністю. Останній відомий Парселмут у Британії вважався Вольдемортом. Крім нього, в Європі вже більше століття їх не бачили.
Він повинен був отримати цю книжку. Але як її купити, не викликаючи підозр? Якби містер Борджин або Беркс тільки знали, що стоїть тут на полиці в задній частині їх магазину ... Вони, напевно, не знають про цінність книги.
У результаті Гаррі вирішив відіграти якусь дурницю, яка не знає, що купує і лише потурає своїм бажанням. На книгах не було цінників, тому він просто відніс їх до прилавка, де містер Борджен з цікавістю подивився на нього.
"- Так, так, ось... Мушу визнати, що ви один з останніх людей, яких я очікував побачити сьогодні в моєму магазині, пане Поттер.
Гаррі не здивувався, що цей чоловік знав його. « Пане Борджін, радий познайомитися з вами! Можливо, це мій перший візит до вашого чудового закладу, але будьте впевнені, він не буде останнім. У мене є галеони, щоб підтримати мій інтерес до ваших товарів. Я сподіваюся закласти основу для здорових ділових відносин з вами, починаючи від мого першого покупки. "
"- Справді, пане Поттер, у вашої сім'ї напевно є галеони. Не хвилюйтеся... Обережність - невід'ємна частина мого бізнесу. Давайте подивимося, що вас сьогодні цікавить."
Гаррі показав книжки містеру Борджіну, який тільки цікаво підняв брову на останньому назві, але звуки золотих галеонів з сумки хлопчика швидко відвернули його увагу.
Пане Поттер, з вас 230 галеонів.
Гаррі зовсім не заперечував проти ціни. Книга про Парселтанґ була буквально безцінною. Мабуть, це була найгірша угода, яку колись робив Борджен в історії свого магазину. Посміхаючись про себе, він заплатив галіони і вийшов з магазину, і не міг дочекатися, щоб почати читати свої нові книги.
Найостаннішим пунктом у його списку був купівля класу аврорів з п'ятьма відділеннями і чарами розширення простору. Його буде достатньо для перебування в Хогвортсі, і він зможе безпечно зберігати у ньому всі книги, які додадуть до своєї зростаючої колекції в майбутньому.
Закінчивши покупки, Гаррі повернувся в "Дировий котел" і замовив вечерю. Як раз коли він збирався сісти, в бар увірвався найбільшою людина, яку він будь-коли бачив.
" Хаґрід, що я можу зробити для тебе?" - запитав Том біля напіввеликана.
Я шукаю Гаррі. Не зміг знайти його у своїх родичів... Мабуть, хлопчик втік з дому. Огидні маггли, скажу я тобі. "
"Ну, молодий пан Поттер насолоджується своєю вечерею он там у кутку." - вказав бармен в ту сторону рукою.
« Так це Хаґрід? Це той чоловік, який повинен був відвезти мене в Косою провулок і допомогти зі шкільними покупками? "
"- Гаррі! Радий тебе бачити. Я шукав тебе всюди. Де ти був і як сам потрапив у Косою провулок? "
Гаррі не думав, що йому потрібно пояснюватися з грубим гігантом, але щоб його залишили в спокої, це може бути необхідною справою. "Я знав вже деякий час, що є чарівником, і я вирішив відправитися в магічний світ самостійно. Мені не потрібна ваша допомога. Дякую, сер!»
Здається, що Хаґріду не сподобалась відповідь, яку він щойно почув. Але навряд чи він міг витягти дитину з переповненого пабу і просто викрасти його, хіба не так?
- Ну, просто пообіцяй мені, що будеш обережним, гаразд? Я відвіз тебе до твоїх родичів тієї жахливої ночі, коли помер Лілі і Джеймс... за наказом Дамбльдора, звичайно... Приходь в гості, коли приїдеш до Хогвортсу. Я лісник і зможу розповісти тобі кілька історій про твоїх батьків. Особливо твій тато... Він завжди був таким ззором, він і його компанія!"
Хаґрід попрощався з Поттером і попрямував до входу в Косою провулок. Як цікаво. Здавалося, що цей чоловік дійсно знав його батьків. Гаррі, мабуть, прийме про них більше інформації. Щоб знайти своє місце в цьому новому світі, було б добре спочатку дізнатися звідки він прийшов.
Крім того, Альбус Дамбльдор наказав відвезти Гаррі до Дурсла в ніч смерті його батьків. Директор був тим, хто покинув його біля їхнього порога і завдав на десять років страждань. А тепер хотів переконатися, що Гаррі не блукає по магічному світу самотужки.
Які були спонуки цієї людини? Він, звичайно, читав про могутнього Альбуса Дамблдору, який був найбільшим чарівником свого часу, переможцем Геллерта Гріндельвальда і єдиною людиною, яку лорд Вольдеморт коли-небудь боявся. Чому старий директор так цікавився життям дитини?
Гаррі пообіцяв бути обережним з ним і припускати найгірше, якщо не буде доведено протилежне. Як взагалі можна довіряти людині, яка вирішила, що Дурслі може мати магічні здібності і ніколи не перевірити його за десять років.
Востаннє цього літа Гаррі повернувся до Дурсел. Наступного дня він позбирає все своє майно і проведе решту канікул до першого вересня в "Дировому казанку".
Це дозволить йому займатися магією з паличкою. Нещодавно він прочитав про щось під назвою "След". Як і думав Гаррі, міністерство не могло точно відстежити використання магії конкретною людиною. Тільки загальну ділянку і тільки якщо паличка використовувалася для створення магії.
У дірявому казанку, з такою кількістю дорослих чарівників, міністерство ніколи не зможе визначити його чаклунство. Це була б чудова нагода збільшити свою магічну силу і отримати перевагу над ровесниками.
Гаррі не дуже турбувався про академічний аспект або навіть поняття оцінок. Так, він хотів бути кращим. Але не для того, щоб хвалитися якимось дурним шматком пергаменту... Він хотів бути кращим, щоб події на Галовін ніколи не повторилися. Він буде кращим, якщо Вольдеморт або будь-який майбутній Темний Лорд коли-небудь знайде його, у Гаррі був шанс перевершити їх...
Він буде кращим, щоб одного дня ніхто не зміг сказати йому, що робити і нарешті стати вільним ...
***** * $xa = aull by + 0}
31 серпня 1991 року
Минув місяць відтоді, як Гаррі оселився в дирявому казанку. Чарівний світ був просто чудовим місцем. Щодня він бачив або читав про нові чудові речі. Чарівники і відьми з усього світу щодня прибували в дирявий котел до Косої провулок.
Поттер багато дізнався про міжнародне магічне товариство, різні магістерські школи, історії та політику. Звичайно, він також продовжував своє самовчитування. Для першокурсників книжки були вже занадто простими. Йому потрібно було лише кілька спроб перетворити свою сірнику в голку, а також використати люмос або навіть левітувати перо.
https://literna.net/uk/books/623-harri-potter-sila-svoboda-i-frantsuzka-kvitka