До початку виступу студенти все ж встигають не один раз пробігтися по всіх актах міні-спектаклу. Тепер Сареф не може визнати, що ідея спільної роботи дуже добра. Тепер він знає кожну групу нових студентів, хоча це і обмежується знанням імені й роду. Друзі Сареф тут не знайшли і, власне, не прагнув цього. Близькі знайомства можуть дати хороші бонуси в майбутньому, але разом з тим і певні труднощі.
Юнак дивиться на свій чорний одяг у великому дзеркалі. Сареф, по суті, був представником напівнародженої аристократії, так як колись називали вампірів. Чорний плащ з рубиновими прикрасами звисає від плечей до колін. Під плащем видно темно-червону шовкову сорочку з розплавленими кінцями. Авантюрист не знає, як це правильно називається в кравному мистецтві.
На ногах чорні штани і високі шкіряні чоботи. Сарефа навіть змусили одягти масивний золотий ланцюг, на якому висить золотовий череп. Сарефа не підходить разом, але всім чомусь дуже подобається.
Йоран, що неподалік від нього, вдягається у металевий нагрудник. На золотій поверхні виграно восьмискінчене сонце Герона. Дякую, що це більше театральний реквізит, ніж справжня церковна реліквія. При цьому може бути, що принц Адам у бою з вищим вампіром користувався справжніми реліквії. Але тільки при обліку, що історія несвідоміша. В іншому залі цілий натовп служниць готує вигляд сімох студенток.
І ось надходить довгожданий момент, коли помічник камери закликає всіх зібратися і висунутись в сторону сцени. Остання ще прихована товстою ширмою, але звуки легко проникають крізь щільну тканину. У великому бальному залі зібралося багато людей, коли вони судили за шумом. Десь з боку ненав'язливо грають музиканти. За планом Макелус Форр керуватиме музикантами, щоб підкріплювати гру студентів відповідною музикою для кожного дійства.
- Ух, щось я хвилююся. — Тихо говорить поруч Йоран. — Як ти можеш бути таким спокійним?
- А що зміниться від мого хвилювання? — Потискає плечима Сареф.
— Ха, справді, що це я трясуся як лист? Я все-таки майбутній глава роду Тіскарусів! — Йоран намагається переконати себе, але слова не збігаються з виразом обличчя.
За ширмою камерарій закликає гостей до тиші і розповідає про виставку, яку підготували нові студенти прославленої академії магії. Шум відразу ж вірш, хоча слух Сарепта розрізняє маленький шепіт. У першому акті Сареф не бере участі, там основна роль відведена Елізабет Вікар.
Зараз дівчина проходить повз Сарепу в простому плащі, але авантюрист знає, що під ним прихована срібна одежа з візерунками перлів. У першому акті глядача побачать Астрід, яка блукає по лісі і збирає ягоди. Один із студентів зачитує апарте, де знайомить одного з головних персонажів і місце дій.
[Апарте — це театральний термін, що означає монолог або репліки в бік публіки, « не чуються акторами. Прийом. Автора].
У наступній сцені принцесу знаходять слуг замку і змушують повернутися в нього, хоча Астрід намагається довше залишатися поза стінами свого дому. Все ж Астрід відводить назад у замок, і це перший акт.
Другий акт починається з нічної бурі, лампи приглушують, а музиканти починають грати тривожну мелодію. Астрид перебуває у своїх спочинках і хоче замкнути двері на балкон, але раптом перед нею з'являється темна фігура. Це найвищий вампір, який Сареф грав, вирішив викрасти принцесу королівства.
Елізабет зображає жах, голосно кличе слуг і охорону, але Сареф лише хитає головою:
- Ніхто не прийде, про прекрасну Астрід. Я наклав сонні чари на весь замок. Якщо ти хочеш, щоб вони прокинулися вранці то тобі доведеться відправитись зі мною.
- Але куди ти хочеш забрати мене? — Астрід на коліна.
— У Стальна Фортеця! Там ти станеш моєю дружиною. — Голосно оголошує вампір.
— Ні, тільки не це! - Закриє обличчя Астрід. - Забери все золото, але залиш мене.
— Жодні скарби світу не порівняються з тобою. — Сареф легко підхоплює Елізабет на руки і зникає в декорації, яка позначає балкон. У момент виходу один з студентів за допомогою магії створив спалах, схожий на блискавку, а музиканти перейшли на найжахливіші мелодії. З залу доносяться зітхання і перешіптування.
У наступному акті весь замок прокидається, а король з королевою виявляють пропажу улюбленої доньки. По всіх сторонах розсилаються лицарі з завданням — знайти пропавлу принцесу Астрід. Невдовзі один лицар повернувся з далекого краю і повідомив, що знайшов фортецю зі темного заліза. У фортеці живе могутній вампір, який і викрадав принцесу.
Після цього знову приходить черга Сарефа і Елізабет. Тепер дівчина скинула з себе плащ, поставивши під захопленими очима глядачів у всій красі. Тепер стоїть біля вікна за ґратами і молиться Герону про спасіння. У цей момент до кімнати входить вампір.
що я тобі приніс? Чому ти переслідуєш мене? Я люблю тебе, про красива Астрід. Чого ти хочеш ще? Тільки скажи. — Сареф припадає на одне коліно перед дівчиною.
- Ти знаєш моє бажання, повелитель ночі. Я хочу повернутися додому, мені не місце тут. Я ніколи не полюблю тебе. — Астрид не хоче обертатися.
- Чому? Тут ти будеш як королева. Заради тебе я підчиню весь континент. Тобі потрібні людські слуги? Заради тебе я зловлю їх. — Продовжує питати вищого вампіру.
— Нет. Мені страшно бути тут і я не можу полюбити когось проти волі. Щоб ти не зробив, я не зміню думки. Уходи.
Вампір важко встає на ноги і плете геть з кімнати. У наступній сцені він сидить в задумливості на троні і розмовляє сам з собою.
- Що я роблю не так? У неї є все, про що тільки може мріяти дівчина. І я дуже м'який з нею, але вона відкидає мене раз за разом! Що ж мені робити?
Аж ось перед ними з’являється тарган, який носиться в броню. Студент, який грає лицаря, не зміг нести на собі повний комплект озброєння, тому вирішив обмежитися кірасою і шоломом.
— Жорсткий бедмеище, бережися. Я прийшов врятувати принцесу. — Рицар дістав битафорський меч і направив васпіра.
— Нерозумний. Вона моя і тільки моя! — Сареф кричить і нападає на лицаря. Починає схватка, де верх стримує то лицар, то вампір. Раптом Сареф відскакує і робить вигляд, що творить якусь магію. Раптом лицар падає на підлогу і намагається встати, але не може.
— Будь ти проклятий, кровописьца. Ти навіть не можеш чесно боротися. Знай же, що ніяка чорна магія не підкорить серце принцеси! — Перед тим як вампір завдав смертельного удару, то цар виношує його.
— Це ми ще подивимося, чоловіче! Тепер я знаю, що треба робити... — Сареф круто повертається і зникає в тінях.
У наступному акті з'являється Йоран у вигляді мандрівного воїна. Прибув у королівстві і слухав сльозне прохання короля та королеви. Після пообіцяв, що обов'язково врятує принцесу Астрід, але тільки якщо вони видадуть її заміж за нього.
- Ми благословимо цей шлюб, про великий воїн. Але якщо Астрід сама не захоче, то ми не зможемо занудити. — Відказує король.
— Мені цього достатньо, ваша величність. Я отримаю її згоду. - Киває Йоран у ролі принца Адама, який поки що приховує справжню особистість. Після Адама урочисто присягається врятувати принцесу і відправляється в неплідні землі навколо Сталевої міцності.
А тим часом вампір зустрічається з таємничою чарівницею в глухому лісі і купує легендарне приворотне пальце. Зілля сподівається змінити рішення принцеси. Після того він повертається до фортеці і бачить, що Астрід втекла. До кінця акту подавалося полювання Сарефа на Елізабет в темних чащах і на стежках бездонних болота. Все ж вампір доганяє біглянку і повертає в фортецю.
У передостанній акті найвищий вампір до нещастя для себе помічає, що випадково розлив приворотне зілля, тому через кілька днів знову виходить із фортеці, щоб ще раз відвідати чарівну магічну красу. У цей момент до фортеці прибуває принц Адам. Лицарі сміливо входять у похмурий замок і починають боротися з монстрами цього міста.
Щоб принцеса знову не втекла, вампір покликав різних монстрів і змусив охороняти спокій Астрід. Але принца Адама це не вдалося зупинити, він безжалісно розправився з усіма монстрами і зміг проникнути в покої принцеса.
— О, Астрід, я нарешті знайшов тебе. — Опускається на одне коліно Йоран.
— Хто ви? Ідіть, поки не повернувся вампір. Він вб'є вас, якщо побачить. — Нерозбірливо відповідає дівчина. Її сумний погляд прямує до горизонту.
- Невже ти не впізнаєш мене? - Йоран знімає шолом.
— Не можу бути... Адам, це ти? — Вскакує принцесо.
— Да, это я. Пам'ятаєш, як ми грали в дитинстві, і я пообіцяв, що спасу тебе з будь-якої біди. Я дотримав обіцянку. Тепер підемо. — Адам складає в обійми підбіжуючу Астрід.
— Но вампир.. Він знову з'явиться за мною. — Провиносит принцеса.
Раптом на сцену стрибає Сареф. Хтось з глядачів навіть здригнувся через різке утворення вампіра.
- Я не дозволю вам піти. Принцеса залишиться тут, а ти, лицар, знайдеш тут могилу. — Яросно говорить вампир.
— Не думаю, кровоссос. Герон, світи морок і відганяй зло. — Йоран підносить меч до стелі, і по його фігури починає текти хвилі мулустого світла. Музиканти переступають на святкову музику.
Це жахливий бій, але вище ім'я вампір нічого не може протиставити мечем принца Адама, а магія не в змозі подолати божественний захист. Раптом Сареф відштовхує Йорана і біжить до Астрід. Дівчина намагається чинити опір, але вампір вливає її до рота приворотне зілля.
- Тепер ти моя! — Голосно вигукує найвищий вампір.
— Нет! — Вгукає принц Адам і трясе за плечі Астрід. Дівчина не в змозі піднятися з підлоги і ослабнути.
— Безпольово. Тепер вона полюбить мене. — Вампір знову впадає в атаку і тепер починає перемагати розбитого морального лицаря. Йоран ледве опирається, ось-ось отримає смертельний удар, як раптом вампір завмирає, тому що його прокололи кинджалом зі спини. Там опиняється Астрід зі сльозами на очах.
- Ніяке чаклунство не змінить мого рішення, монстр. Справжні почуття мають велику силу. — регочене вимовляє дівчина.
— Но я же... Справді любив тебе. — Вампір намагається в останній раз доторкнутися принцеси, але та відходить на крок. Тим часом меч принца Адама встромлюється у тіло вампіра.
— Саме так! — Підтвердить Йоран сказане Елізабет під сумні переливи великих арфи і трьох скрипок.
У епілогі глядачі бачать, як Астрід повертається в рідне королівство, і тішаться цим її батьки та інші домочади. Невдовзі принц Адам і принцеса Астрід проводять весілля, а через декілька років вони очищають Стальну Фортецю від усього зла й будують навколо нового міста.
Присутні не жартома потанцюють акторам. Сареф вважає, що зупинка була на рівні шкільного театру і не є надто складною ані з сюжетом, ані сповненням. Ось тільки глядачі цього світу не настільки розпещені драматургією чи кіно, тому вразити набагато простіше.
Всі разом кланяються глядачам, а після починається бал, який Сареф теж не має права пропустити.