Удома Фріди не може приховати потреби: майже немає меблів, лише самотній котелок висить над погаслим вогнищем. Обвітулі фіранки закривають вхід до інших кімнат, а вже говорити про кількість пилу на них навіть не коштує.
Фріда доходить до кута залу і незручно сідає перед відром. Рукою починає зачерпувати воду і змивати бруд. Сареф закінчує огляд приміщення і дивиться на спину гільдейської обслуговниці.
— Отже, чого можна було дізнатися? — Сареф шукає, щоб побачити двох дітей з іншої кімнати. Можливо, це молодший брат і сестра Фріди. На вигляд здається, що з Елін теж один вік. Сареф киває на невисловлене питання ельфки, так що та захоплюється парою дітей в сусідню кімнату.
- Нічого доброго. — Відповісте Фріда. — Це сталося чотири роки тому, тоді ельфійці занурили на купецьке судно і попросили залишити його на березі Фрейяфлейма. Капітан торгового судна заплатив за інше замовлення.
— Зрозуміло. Багато зараз ходить кораблів на Фрейяфлейм?
— Ха! Жодних. — Дівчина шмигнула носом і продовжувала відтирати глину з волосся. — Два роки тому пірати окупували води біля архіпелагу, а ще оселилися морські дракони. Острів повністю відрізаний від решти світу. Ельфам, правда, торгівля не дуже потрібна, все необхідне для життя на островах.
З огляду на величезну відстань повернення Елін додому стає майже неможливим.
— До архіпелагу точно ніхто не плаває зараз? — Подостоєний юнак.
— Так. Ніхто туди не пошкодує. Але навіть якщо і знайдеш, то фрахт судна для однієї дівчинки... У скільки золота вийде?
— Ты права. Щиро дякую за допомогу.
— Ага, а тепер будь добрий, йди. — Фріда так ніколи не повернулася обличчям до Сарепти. Хлопець кличе Елін, та швидко з'являється із сусідньої кімнати. Вона, очевидно, не награлася, але навіть не хотіла просити про залишок. Сареф залишає на столі цвіркуни з гарячими хліборобами і виходить з дому.
— Мы у готель? — Питата Елин. — Ось що я отримала від Марти.
Дівчинка з гордістю демонструє ляльку, виготовлену з дерев'яних дерев"яшок. Тулові ляльки загорнуто в ганчірки, ніж віддалено нагадують одяг.
— Круто. Береги ее. — З усмішкою кивнув авантюрист. — Думаю, да. Або ти хочеш кудись піти?
— Нет. А можна буде ще раз прийти сюди?
- Ми запитаємо у Фріди, коли побачимося наступного разу. — Обіцяє Сареф. — Але зараз не найприємніший час.
Навіть крізь двері ви чуєте, як Фріда чує свою твердість.
Разом з Елін юнак виходить із переулка в напрямку готелю. Спеціально виготовляє більш точні маршрути, щоб ця жінка побільшила свій погляд на місто. Люди, які прикрашають вулиці квітами і кольоровими стрічками, часто бачать дедалі частіше. Сареф знає, що це підготовка до свята Урожая.
Елін з пам’яті Бенедикта розповідає, що в кінці літа це відбувається щороку. Зараз на полях збирають врожай, а після все королівство це привітно відмітить з музикою, танцями і вином. Майже всі в Манарії прикрашають будинки, але у столиці буде куди кряше, як сподівається Сареф. Лише храми і вежі магів у містах залишаться недоторканими.
Однак релігія має свої свята. Наприклад, під час одного свята всі церкви й храми вночі оточені моторошними золотими сферами, ніби світлячки з світу богів летять до святих місць. А в день сонцестояння чимало людей з символами небесного світила складають молитву Герона, після чого іноді відбуваються чудесні зцілення.
- А ми підемо на свято? — Питата Елин.
— Так, обов'язково. — Обіцяє Сареф. Для нього це теж буде перше свято Урожая в цьому світі.
Свято почнеться завтра ввечері і триватиме до наступного ранку. І незабаром вирішиться питання про прихід до Фернанта Окула. Сареф впевнений, що пройде, бо показав себе одним з кращих на іспиті. Але деякі чутки не дають спокою.
А саме те, що керівництво академії неймовірно корумповано. Те, що потреба таланту і реальних умінь вже не є фундаментальною річчю. Це все заперечується, але на іспиті ніхто особливо не намагався, крім Елізабет Вікар. Це може вказувати на те, що багато претендентів отримають студентську мантію завдяки грошам і титулам. Якщо це правда, то тут Сареф може бути в прольоті.
Через годину вони повернулися в « Вогнетриво », де щільно пообідали. Елін тепер приділяє всю увагу куклі, а Сареф в сотий раз намагається розгадати загадку Фолін Нумерик. І в сто перший раз програє. Юнак продовжує крутити головоломку, але тепер думки займають сказане Фрідою.
Сарефа не має ідей, як допомогти дівчинці повернутися на Фрейяфлейм, оскільки повідомлення між державами ось уже два роки відсутні. Отже, Елін доведеться надовго затриматися в Манарії. Сареф не впевнений, що зможе дбати про неї так само, як тепер. Якщо ти підеш до академії, то житимеш у гуртожитку, бо без кінця знімати кімнату в готелі не вдасться за гроші. Про свій дім залишається тільки мріяти.
До того ж буде куди довше відсутнє, через що Елін з багатьма проблемами виявиться наодинці. Кинути зараз він її не може, значить, потрібно знайти когось хто зможе подбати про Елін. В Порт-Айзервиці майже нікого немає, кого може попросити про таке. Це не та послуга, яку можна виконати при зручному випадку без серйозних труднощів.
З усіх варіантів авантюрист найчастіше повертається до Фріди. Вона вже дбає про брата чи сестру і не ображає їх. Вона не боїться труднощів, а знає, що Елін - ельфійка. З іншого боку, вона в боргах і Сарепті не хоче, щоб Елін зустрічалася з місцевими коллекторами. При цьому Фріда через травми більше не може заробляти стільки, щоб вистачало на прийнятний рівень життя.
Але саме рішення Сареф може допомогти, а от знайти людину з необхідними рисами надзвичайно важко. Крім того, Елін буде набагато комфортнішою, якщо інша дівчина допоможе їй правильно пристосовуватися до людського суспільства і ще гратиме з ким не виходячи з дому.
- Елін, послухай. - Каже Сареф. Дівчинка повертається до авантюриста.
— На архіпелазі найближчим часом не вийде. Жоден капітан не візьме курс на Фрейяфлум, бо там повно піратів і морських драконів. - Дійшло з ельфією отриманої інформації. Але Елін не виглядає здивованою.
— Так, на острови давно вже ніхто не плив.
— Тебе, мабуть, пірати зловили? — Уточнюе Сарэф.
— Угу, вони вночі висадилися поруч з нашим селом. — Тихо вимовляє дівчинка. Пам’ять, мабуть, і досі завдає болю.
— Я зрозумів. Виходить, що тобі доведеться залишитися в столиці, але швидше за все я не зможу тепер бути поруч з тобою постійно.
На обличчі Елін з'являється тривога, адже Сареф і не був зобов'язаний піклуватися про неї весь цей час, тому може викинути на вулицю в будь-який момент.
- Як думаєш, зможеш пожити у Фріди? Якщо вона, звичайно, погодиться. А я приходитиму у вільний час. — Розповідає про план Сареф.
- Так, думаю це буде добре. - Елін, очевидно, відчуває полегшення. - Але я б хотіла жити з тобою.
- Можливо, коли-небудь... — Дає туманну обіцянку Сареф, дивлячись на збентежену Елін. — Я не дуже хороша і цікава людина. Дізнайся більше, ніж інші.
- Чому ти не хороший? — Ельфка не розуміє фрази Сарефа.
- Це секрет. - Сареф усміхається. - А тепер мені потрібно піти по справах, так що сиди в кімнаті. Як завжди.
Елін киває, після Сареф виходить з кімнати. На вулиці день тільки-тільки перевалив за середину, зараз світлий час доби дуже довге. Юнак без проблем виходить з міста і прямує до дикого місця на віддалі. Зараз небезпечно полювати за кров'ю, але сьогодні Сареф хоче трохи змінити тактику.
Максимальна відстань іде до дебрі, де зміг зловити дві лані. Перша спустошувала і нарешті відчула голод. А ось другий закидає на плече і несе в передмістя. Цим збирається вбити двох зайців: трохи заробити на продаж м'яса і мати прикриття звичайного мисливцем на випадок зустрічі з кимось у лісі.
М’ясник, який сидів у передмісті прискіпливо оглянув лань і виплатив винагороду. Сареф знає, що багато мисливців зазвичай заробляють гроші. Хіба що мисливці на монстрах ще можуть продавати рідкісні частини тіл вбитих монстрів.
Сареф пригадує, що ще не взяв винагороду за залози диявольського Левчового, яке мало чекати у столичному філіалі гільдії через те, ніби в Масдарені не знайшлися алхіміків, які були готові купити.
Якщо додати заощадження після продажу намисто та виграш карт, то можна отримати достатньо грошей для подальшого плану і невибічного життя в найближчий час. Сареф встиг повернутися в місто до закриття воріт, але йде зовсім не у готель. Тепер Елін мусить подбати про те, щоб у нього був справжній дім.
Знову в одному бідному кварталі, де люди починають розпитувати про позикодавця Ганса. Виявляється, що цю людину тут добре знають, тому Сарепта легко знаходить її контору, де вона зазвичай знаходиться, якщо не вибиває боргів. Зараз перед Сарефом височіє покинутий склад, всередині навколо кальяну сидять кілька грюків.
— Я ищу Ганза. — Грімко говорить авантюрист.
- Він пішов у "Сломанну шпагу". Шукай його там. — Один курець відволікається від занять. Назване заведення також відоме першому перехожому, так що вже через десять хвилин вампір стоїть перед почорнілою дверима кабака. Ми сподіваємося, що Ганс буде достатньо тверезим для важливої розмови.