Від третьої особи.
Аліса була з Грилом і графом Дженальдом Ріпангом на другому поверсі бенкетного залу. Їхні розмови були недавніми подіями, що відбулися в Ронії.
- Абсолютно вірно, міс! Коли сьомий принц помахнув лопатою, озеро, зроблене з святої води, раптово...
- Те, що сказав Гріл, є чистою правдою, леді Аліса. Ха-ха-Ха, навіть я поняття не мав, що сьомий принц здатний творити чудеса такого величезного калібру. Тільки Його Величність був настільки здивований в такому віці!
Гріл сидів за одним з їдальня і тяв, а з рота в нього то й справа літала слина, і весь цей час граф Дженальд зі сторони досить захоплено погоджувався з його словами.
Аліса ніяково посміхнулася, дивлячись на цих двох. З її точки зору, було досить важко повірити в історію, які розповіли їй Гріл і граф Дженальд Ріпанг.
Незважаючи на те, що він був онуком святого імператора, сьомий принц був горезвісним « благородним», так як він міг створити озеро з святої води?
Навіть різні священики, святі та єпископи не могли зробити чогось подібного. Крім того, сама ідея створення озера святої води над сухою землею не мала жодного змісту.
Історії Гріла і графа Дженальда Ріпанґа містили надто багато деталей, які суперечили законам цього світу.
"І все ж я чомусь вірю в ці небулиці".
Аліса пригубила вино і злегка похитала головою. Її щоки злегка почервоніли від алкоголю. Вона відчувала легке запаморочення, але, незважаючи на це, настрій у неї було чудове.
*Звук розбитого скла!*
Несподівано пролунав гучний шум.
Аліса здригнулася і подивилася на свою руку, подумавши, що це вона упустила келих. На щастя, вона ще не була п’яна й зробила таку помилку.
Чи це означає, що слуга або покоївка зробили помилку і щось десь упустили?
Вона змінила свій погляд. Оскільки вона стояла біля другого поверху, вона могла подивитися вниз, на перший поверх бенкетного залу. Саме в цей момент вона помітила сьомого принца і графа Фомора.
- Ух... - Вона видихнула.
З якоїсь причини вона не могла не відчувати цю дивну нудоту, спостерігаючи за цими двома. Вона опустила голову нижче, побоюючись, що вони ненароком помітять її і продовжує спостерігати за ними.
Але її вразило те, що сталося далі.
Дії сьомого принца дійсно були надзвичайно дивними. Він навмисно поранив графа Фомора.
Принц усміхнувся і не зводив очей зі спини графа, коли той виходив із бенкетного залу.
Аліса могла тільки спостерігати за цією подією з подивом.
Через мить її очі побачили вино, яке капало з розбитого келиха, який колись пив граф. І від цього вина виходила просто неймовірна концентрація божественності.
- Що відбувається?
- Тск, тськ. Схоже, що його високість сьомий принц зійшов з розуму. Невже він справді вирішив зробити графа своїм ворогом? Хтось, хто служив його матері леді Юлісії?
- Яка ганьба! Ранити вассала, що так довго дбав про нього, щоб за безглуздість!
Деякі аристократи обережно почали залишати банкет.
Але Аліса замислилася над почутим. - Вони разом пили вино?
Вони пили вино, що містило божественність, а потім принц раптово поранив руку графа?
Чому сьомий принц так повівся з графом?
- Е-е? Хіба це не Шарлотта? Шарлотта~, твій тато тут!
- Гріл, ти п'яний. Твої вчинки викликають у нас скрутне становище!
Грил продовжував махати рукою, а його обличчя сильно почервоніло. Тим часом граф Дженальд Ріпанг намагався угамувати свого п’яного співрозмовника.
Багато аристократів подивилися на двох чоловіків, і половина з них або сильно насупилася, або посміхнулася. У їхніх очах граф захолустного сільського містечка і представник міського населення виглядали парою придворних жартів.
Аліса теж не могла не посміхнутися, дивлячись на цих двох чоловіків. Хоча спілкування з ними було приємним і до певної міри легким, вони були такими дивними.
До того часу, як вона знову переклала погляд вниз, сер Харман витягнув ручку і листок паперу, після чого вручив їх принцу. Він взяв їх і став бродити по бенкетному залу, підозріло поблякуючи очима, ніби когось шукав.
- Що він робить?
Поки Аліса роздумувала над цією справою, сталося несподіване.
- Аллен Олфолс!
З'явився перший принц.
Вона нахмурилася. Перший принц Луан, який все ще страждав від активної фази прокляття, намагався накинутися на сьомого Принца.
- Що, чорт візьми, ти робиш?
Невдовзі тут з’явився сам святий імператор.
У його могутньою революцією було повно божественності. Навіть Аліса здригнулася від його реву.
Тепер троє членів імператорської сім’ї пильно дивилися одне на одного. Вона бачила, як її дідусь застряг посередині, при цьому щедро потія, оскільки явно не знав, що йому потрібно було зробити в цій ситуації.
Аліса схопила свою нічну голову.
В імператорській сім’ї було багато гарячих голів. І саме зараз її дід опинився між двох вогнів.
- Зараз не час думати про це!
Вона трималася за підсолодкою свого одягу, повільно спустилася на перший поверх бенкетного залу.
Насправді її зовсім нічого не турбувало. Кінець кінцем, сутички між членами імператорської сім’ї відбувалися досить регулярно. Єдине, що вона вважала важливим прямо зараз, так це стан першого принца, Луана.
Вона пройшла повз сьомого принца і крадькома глянула на нього.
Він же зробив крок назад, при цьому простягаючи Харману аркуш паперу, на якому було щось написано. Принц опустив голову і щось прошепотів паладину.
- Харман, йди і вистежи вампірів.
Шепіт був тихим, майже чужим, тільки його губи злегка покачалися вгору-вниз. Якби не порівняно низький зріст Аліси, вона б взагалі не помітила, як шевнулися його губи.
"Вампіри?"
Якраз в той момент, коли Аліса почала гадати, що все це означає ...
Перший принц схопився за груди і видав болючий стогін.
- Ваша високість!
Аліса повернулася всім тілом до Луана і поспішно підтримала принца. Архієпископ Рафаель поспішно підійшов і почав вливати божественність до тіла першого принца.
----
Від першої особи.
- Харман, йди і вистежи вампірів.
Я передав Харману список з іменами вампірів. Він кивнув головою і взяв аркуш паперу.
Тим часом мій дорогий старший брат Луан, який виявився першим принцем, скрипів зубами.
Мабуть, він прийшов в себе, тому що зробив кілька кроків назад. Але потім він раптом похитнувся і схопився за груди, після чого зав’язався від болю.
Не встиг я огадатися, а до Луана підбігла Аліса і підтримувала його. Ціліець, який, здавалося, займав досить високе становище, швидко наблизився до них, а потім почав вливати божественність у тіло першого принца.
- Невже ви хочете заплямувати честь і престиж імператорської сім'ї? - Прокричав священний імператор Кельт Олфолс, при цьому вени на його горлі здулися.
Як і очікувалося від імператора, що мав абсолютну владу на цьому континенті, ара була настільки чудовою, щоб будь - який інший імператор міг обрати лише підтиснути хвіст та чекати своєї участі.
- Ви ідіоти! Чи можете ви нарешті взяти себе в руки, чи я повинен проломити ваші черепа власними руками, щоб ви врешті щось зрозуміли?
Старий, схожий на архієпископа, хотів щось сказати, але атмосфера була занадто дивною, і він ніяк не міг підібрати відповідний момент.
Довкола запанувала мертва тиша.
Всі тремтіли від страху, дивлячись на першого принца, мене і святого імператора Кельта Олфолса.
Якого біса? Чому у мене з'явилося відчуття, що я потрапив в якусь дораму?
Чому, чому я потрапив в тіло дитини, що складався з якоїсь індійської сім'ї?
- Ти в порядку? - запитала мене Шарлотта.
Зі мною, очевидно, все було гаразд. У всякому разі зараз.
- То яке виправдання ти вибереш цього разу, Аллен Олфолс?
Я перевів погляд на першого принца, хоча очі останнього весь цей час були зациклені на мені.
- Я чув, що ти наважився образити графа Фомора. І чому ж ти зробив таку дурницю?
При згадці Фомора святий імператор подивився на мене. Його очі звузилися до клацання. - Це правда?
- Так, це правда.
- І через що ти зробив це?
Ладно, ладно. Чи міг я просто сказати: « Бо він вампір? »
Я кричав гучно.
Ось я, принц, якого вигнали і відправили в загулустий монастир без охорони.
Святий імператор залишив свого сьомого внука на довільній долі, і навіть коли хлопчика мало не вбили йому було байдуже. У мене з'явилося передчуття, що старий не послухає мене в цей момент.
Ні, він міг би покарати мене.
Крім того, якщо я зараз відкрито скажу йому про васпіри, то ця проклята не жити просто спряжаться.
- Я зробив помилку. Здається, я був занадто п'яний.
- Помилку?
Келт Олфолс витріщився на мене.
Я просто мовчки схилив голову набік, а потім потиснув плечима.
Яка ідеальна відмазка для мене, вірно, для "благородного" принца. Незважаючи на мою відповідь, святий імператор поставив запитання.
- Невже це була єдина причина?
А?
Несподіване питання.
Келт Олфолс вимагав від мене іншої вагомої причини. Однак... Хіба я не був онуком, якого він кинув? Чому він дивився на мене з таким широким блиском в очах?
Я відповів на його запитання з презирством: - Чому має існувати інша причина?
Перший принц почав преривисто дихати, але все одно не зводив з мене пильного погляду. Потім він взяв келих з сусіднього столика і кинув його на землю, і він впав прямо біля моїх ніг.
https://literna.net/uk/books/620-nekromant-svyatoho-imperatora