Гріл впав у паніку. - Тобто "тот» імператорський палац?
- Мені повідомили, що ти зробив вирішальну допомогу його висновку, коли він вистежив графа вампірів, а також під час інциденту з відьмою. Оскільки ти є представником громадян імперії, було б правильно, якби тебе визнали.
- Це неправильно! Я ніколи не робив нічого такого!
Заперечення Гріла тільки змусило Гармана покачати головою.
Як він міг сказати, що нічого не робив?
Останні події показують, що фермер полював на зомбі та короля обжерливості. Потім він навіть загнати відьму в кут. І згідно з свідченнями сьомого принца, цей уявний фермер навіть захистився від дихання вампіром простим сталевим щитом.
Така серія подвигів була занадто хороша.
« Було того, навіть його дочка виняткова»
Шарлотта навіть знала секретне мистецтво фехтування. Без сумніву, цей Гріл був лицарем-хранителем, що був посланий якимось благородним будинком для захисту сьомого принца.
Якщо це зроблено з добрими намірами, то все було чудово, але якщо ні, борг Хармана - зупинити цього чоловіка. Щоб докопатися до суті, Ґріла просто треба було відвезти в імператорський палац.
Шарлотта перекладала погляд з Хармана на Гріла, і на її обличчі засоромило незручний вираз.
- Вибачте, Гріле? Можу я запитати, що це?
Тому вона вирішила втрутитися, сподіваючись, що зможе якось допомогти йому.
- Мм? А, це... - Грил злегка почухав голову, зауваживши стару бушаночку, яку вона зараз тримала в руках. - Ми знайшли її, поки прибирали трупи в Ронії. Ганс дав її мені, і оскільки я вирішив, що вона може принести мені трохи грошей, я приніс її з собою.
- Тобі не слід було цього робити, Гріл. Якщо ти будеш недбало поводитися з предметами, що знайшов у вбитої неживі ... Цілком можливо, що на тебе впаде могутнє прокляття.
- Х-ха-хо, ха-ху... Ти теж так думаєш? Знаєш, оскільки я не знав, що це таке, я хотів попросити Шарлотту показати її принцу, щоб він перевірив її.
Деякі зомбі або скелети використовували, коли вони ще були живі, іноді залишалися непошкодженими після їхнього вбивства. Часто селяни або мандрівники підбирали ці предмети.
Але в більшості випадків ці знайдені предмети будуть простими і звичайними. Але в деяких рідкісних випадках знайдені предмети могли нести на собі прокляття.
Шарлотта нахмурилась і знову втупилася на папір. На щастя, це був не проклятий предмет. Потім вона почала читати найбільші літери, які все ще були розбірливими на документі: - Граф Хе... Хера... Хераїз?
Брови Хармана змітнулися вгору, коли він почув Шарлоту. Потім він швидко підійшов до неї, щоб ближче роздивитися папір в її руці.
Бумага, яка була забута всіма на дуже довгий час, виявилася посвідченням особи, одним з тих, які мали довгу офіційну печатку імператора, доводячи, що той, хто носив при собі цей папір, був палацом.
І вона раніше належала...
- Ха-ха-хо... Це не проблема. Ах, ви мабуть помираєте з голоду, сер Харман. Мій добрий сусід поділився зі мною свіжим хлібом, бо щодо того, щоб ми трохи ...
Гріл з підозрою сховав папір.
- Не можу ж я хвалитися тим, що стягнув з трупа, чи не так?
Харман спостерігав за сценою з кількома приголомшеними виразами обличчя.
- Це... Сім'я Хераїз?
Цей благородний дім славився своїм умінням володіти мечем. Про їхню безсмертну відданість теократичній імперії були легенди.
П’ятдесят років тому ця сім'я керувала країною мертвих духів, але, на жаль, весь цей будинок був знищений під час запеклої битви з королем некромантів, Амоном.
Харман продовжував приголомшено дивитися на Шарлотту і Гріла.
- Щось сталося?
"Фермер" та « Монахиня» були спантеличені.
- Зрозуміло... Так от воно що.
Гарман потер своє обличчя.
Ці двоє... Вони були не якимись іншими, а живими представниками роду Хераїзів — справжніми нащадками. Чи були вони вихідцями з того найзнаменитішого дому, який підтримував сьомого принца?
« Ось вона, справжня причина, по якій Шарлотта знала секретне мистецтво фехтування?»
Тепер здавалося, що все набуло сенсу.
Ґріл приховував свою справжню особистість і вірно виконував свої обов’язки та захищав північ, живучи в країні духів померлих. Його дочка, тим часом, захищала, підтримувала і служила принцу.
Незважаючи на те що вони були забуті, їхня відданість святому імператору та його родині все ще була міцною.
« Чи буде щасливий Його Величність, коли після стількох років зустрінеться з нащадками родини Гераїз? »
Без сумніву, імператор нагородить їх великою нагородою.
Проте Гарман не міг зробити такого рішення.
« Треба мати власні причини, якщо вони приховують свої справжні особистості».
Але давайте світу забути про цю сім’ю...
Грил тримав свою справжню особистість у таємниці. І причина, чому він відкрито не підтримував сьомого принца, могла бути в тому, що він хотів, щоб обов'язки його сім"ї закінчилися разом з ним.
Навіть якщо це і так...
Гарман переклав погляд на Шарлотту.
... Ця дитина все ще хотіла служити сьомому принцу.
- Я напишу рекомендаційний лист, - перервав мовчання Харман.
- Простите?
- Може відправимо твою дочку до імператорського палацу?
Челясть Грила мало не впала на підлогу. - О-о боже! Як служниця, що буде працювати в палаці?
Харман похитав головою. - Ні. Я б хотів, щоб вона приєдналася до нас як лицар... Почекай, як паладин!
- Простите?
- Я також повідомлю Його Величності святому імператору і попрошу його дарувати їй відповідне звання. Якщо хочеш, я можу також написати рекомендаційного листа в Академію.
Зрештою, вони були з розореної дворикової родини. Оскільки вони не були простолюдинами, то інші палаци не повинні так голосно висловлювати своє невдоволення.
- Ну що?
Гріл забув, що хотів сказати, і втупився на Шарлотту. Його губи підстрибували вгору і вниз від жаху, але з точки зору Гармана, «фермер», здавалося, чекав думки своєї дочки на цю тему.
Побачивши це, він теж подивився на Шарлотту і запитав: « Що ти думаєш? Секретне мистецтво фехтування буде віддане тобі належним чином. Це також означає, що ти зможеш допомогти їй у майбутньому.
Його слова змусили її брови злетіти вгору. - Я зможу допомогти його вилікуванню в майбутньому?
- Звичайно. Зрештою, вам також буде дано титул паладина. Якщо ти хочеш, - Харман прищурився. - Я навіть готовий приховати твою справжню особистість і замаскувати тебе під просту черниць, можливо, навіть під служницю. Я помогу тобі, щоб ти могла служити і захищати його високість зі спини.
Ці слова поклали кінець сумнівам Шарлотти. Вона кивнула і сказала: - Тим не менш, я хотіла б залишитися поруч з принцом.
Це звучало так, ніби вона не хотіла йти до імператорського палацу без принца.
Харман сказав: - Добре. Я планую супроводжувати його висхідність назад у палац, хоч би що це коштувало.
Почувши Гармана, Шарлотта трохи занепокоїлася. Як вони зрештою почали говорити про це?
Харман кивнув, і тепер виглядав ще більш рішучим, ніж будь-коли. Тепер у нього з'явилася ще більше причин супроводжувати сьомого принца назад до столиці.
Пізніше того ж вечора він написав листа і наказав доставити його в теократичну імперію.
----
Від першої особи.
Минуло два місяці після інциденту з вампіром.
І навіть тепер погода все ще залишалася прохолодною.
Зараз я безпорадно дивився на книжкові полиці.
- У мене немає вибору, чи не так?
Тут просто не вистачало книг. Гримуари, знайдені в монастирі, були надто бідними, щоб задовольнити мою жагу знань.
- Але цей хлопець... Схоже, він точно щось знає.
Я перестав читати гримуар, який пов'язаний з цілями та ще раз подивився на його автора.
[Автор: Рафаель Асторія.]
Я вже бачив це ім'я раніше. Поміркувавши трохи, я почав копатися в інших книжках, переважно історичних.
Нарешті я знайшов те, що шукав.
Він був однією з історичних фігур, що стояли біля святого імператора Кельта Олфолса і воювали проти короля некромантів Амона. Він також був одним з п’яти архієпископів теократичної імперії.
Рафаель Асторія - чоловік, якого всі називали кращим в імперії, коли справа стосувалася зцілення і контролю божественності.
Він міг би дати мені кілька порад про те, як я зможу контролювати величезну кількість божественності не стикаючись з наслідками.
*Тук-тук*
Раптом через двері почувся стук. Все ще тримаючи в руках гримуар, я встав і відкрив її.
- Я прийшов провести вас, ваша високість.
Харман сказав те ж саме.
Але цього разу все було по-іншому. Перед моїми очима стояла велика юрба паладників і жерців. І ця безпомилково величезна карета, запряжена кіньми...
Шарлотта, одягнена в уніформу покоївки, виглядала трохи спантеличеною, перекладаючи стривожений погляд в мою сторону.
Харман стояв у центрі цієї натовпу і кланявся мені.
- Ходімо, ваша високість.
Цей хлопець більше не питав моєї думки.
Я застиг у оціпенінні, після чого подивився вниз. На гримуар, що був написаний Рафаелем Асторією.
- Чудово. Ходімо.
Моя коротка відповідь викликала приголомшений вираз на обличчях Хармана і Шарлотти. Коли я побачив, як мої губи підхопилися, вони реагували.
Ну, моє повернення до імператорського палацу все одно рано чи пізно мало статися. Можливо, це і на краще. Хтось на зразок Рафаеля, ймовірно, знав, як можна було керувати черепом Амона.
https://literna.net/uk/books/620-nekromant-svyatoho-imperatora