Феодал показав стурбований вираз, а потім украдкою подивився на паладінів. - В-ваші високість, це... може виявитися дуже проблематичним...
Без вагань Феодал приніс би в жертву жалюгідну служницю. Але з паладинами, яким було доручено спостерігати за мною, він не міг зробити щось настільки кричуще.
Цей феодал умів швидко думати, і мені це подобалось.
- Не хвилюйся. Я просто хочу розслабитися, от і все, - сказав я йому.
Феодал намалював незграбну посмішку. - Ага, ха-ха! Я... це так, ваша високість? Тоді дозвольте мені провести вас у вашу кімнату.
Він схопився зі свого місця і покликав слугу. Тим часом я украдкою подивився на головного паладина.
Він пильно дивився на мене через свої отвори в шоломі.
Дивись на мене і запам'ятай мене таким, друже! Я все ще полюблений кобель! І потім ти повернешся додому і переконаєш будь-якого потенційного найманця вбивцю в цьому, вірно?
Я дійсно хотів жити простим життям у цьому світі. Жити життям, яке буде наповнене кровожерливими вбивцями, мені дуже не хотілося.
Невдовзі мене забрали до моєї кімнати.
Служитель-чоловік був змушений прислуговувати мені, в той час як паладин завжди буде знаходитися поруч...
Кімната, в яку мене привели, була досить чистою і простою. Але, принаймні, тут була м'яке ліжко, на відміну від тієї жорсткої дерев"яної дошки, де я спав у монастирі.
Такі умови були досить поганими.
Я повернув голову і втупився на слугу та паладина. Останній стояв, як статуя, біля дверей, в той час як перший нервово очікував моїх команд.
Ну, поведінка слуги мала сенс. Цей онук святого імператора був дуже відомий за те, що любив бити слуг. Різні неприємні історії про принца, мабуть вже обійшли це місце до мого приїзду.
Тож не дивно, що слуга з тривогою дивився на мене.
- Принеси мені чистої води.
- Води... Ваша високість?
На обличчі слуги з'явився здивований вираз.
- Верно. І ще... Ммм, принеси мені трохи випивки.
Паладін глянув на мене.
- У чому справа? Мені тепер навіть пити не можна?
Він відвів погляд і повернувся до свого «дола».
Незабаром слуга приніс пляшку лікеру і трохи води.
- О, дякую. Ти можеш йти.
- Дякую, ваша високість!
Він швидко закрив двері і вийшов з кімнати.
Потім я знову уважно оглянув кімнату.
У цьому світі не повинно існувати прихованих камер або чогось подібного, вірно? І тому що я не відчував присутності божественності або демонської енергії, чи чистої мани в цій кімнаті, я був правий.
Після цього я вилив пляшку лікеру в унітаз. Потім я налив води в пусту пляшку, після чого занурив у неї божественність.
- Я помру від перевтоми, якщо не підготуюся до цього.
Всього вісімдесят священиків були розміщені в цьому місці, і нам буде доручено проводити чистій церемонії... Мабуть, вони збожеволіли! У цьому світі священики вважалися громадянами вищого класу. Однак нас буквально відіслали на каторгу!
- Я краще зроблю деякі приготування, поки у мене ще є час.
На жаль, у цьому світі не існувало енергетичних напоїв... Так що мені доведеться створити їх самостійно. Звичайно, створювати святу воду було трохи втомлюватися, але тільки вона не могла так швидко наповнити тіло енергією і прибрати утому.
- Мені так само доведеться вивчити це краще...
Я витяг з пустоти гримуар некромананта.
- Як зручно, навички і інвентар працюють так само, як у грі.
Я відкрив записи некроманта.
Некроманти цього світу жертвували "демонічну енергію" і іноді « тривалість життя» для того, щоб викликати її. І це також і було причиною, через яку некроманти мали високий рівень магічного контролю.
Але оскільки я був « гігантським», то не мав жодних проблем зі збоченням свого життя, але з іншого боку мій контроль був жахливий.
І зараз мені потрібно було мати дві речі — предмет, який би компенсував затрачену божественність і також навчився досконало контролювати кількість божеств, які я використовую в будь-якій ситуації.
- Отже, тут сказано, що мені потрібно впріснути демонічну енергію у воду, і в процесі цього я зможу вдосконалити свій контроль...
Ну, як на це не подивися, рано чи пізно я дійсно буду ідеально контролювати свої сили ...
- Але це ж практика для некромантів, вірно? Чи спрацює це для такого некро ... священика, як я?
Наливаючи води в пляшку з під ліккера, я впав у неї божественність і відразу ж побачив контекстне повідомлення. У ньому говорилося, що було активовано « благословіння ». Щойно я зафарбував ще одну пляшку священної води.
Але в порівнянні з тим, як я себе почував минулого разу, на цей раз все вийшло набагато легше.
- Хм, мабуть ті місячні тренування не пройшли даремно.
Тепер я зрозумів, чому некромантський контроль був найкращим.
У всякому разі, коли життя стояло на коні, якби некромант був недбалий у своїх неприємних справах, він не прожив би і року.
Зрештою некромант ризикував своїм життям, і незначна помилка могла призвести до смерті.
Я кивнув головою, дивлячись гримуар.
Цей гримуар був дійсно хорошим. Коли я виб'ю з нього все корисне, я напевно продам його.
Протягом того місяця я тяжко працював і збільшив запас своєї божественності.
Я щодня молився, хоча й не вірив у Бога. А потім я вислизав у ліс і зосереджувався на заклику різної неживи. І все для того, щоб я був готовий до будь-якої ситуації.
Але ця проблема полягала в тому, що я можу померти від переутомлення.
І чим більше я думав про це, тим сильніше злився. Хто взагалі очікував, що я зможу провести похорон і церемонії для тисяч людей?
- Стоп, секундочку...
Якийсь час я обмірковував свою дилему, але зрештою похитав головою.
Мені ж не потрібно буде наполегливо працювати, вірно? Крім того, це місце не входило до моєї « картини».
Я можу сказати щось на кшталт: « Я втомився, я більше не можу!», і все, вірно?
Якщо я вдаватимусь до хворих, то більше не буду виконувати цю так звану добровольчу службу.
- Чудово! Мені просто потрібно буде прикидатися, що я старанно попрацював, ось і все.
Навіть у паладинів не залишиться іншого вибору, так що вони дозволять мені зіскочити з гачка. І взагалі, хто я? Навіть якщо я був засланий, чи не перестав би я бути онуком святого імператора?
Навіть якщо вони знатимуть, що я просто прикидаюсь, ніхто не зможе змусити мене працювати.
- І все ж...
Просто на всяк випадок, я повинен створити ще кілька напоїв для відновлення енергії.
Цей світ, по суті і буквально, був фентезієм. Ніхто не знав, що могло статися в будь - який момент, тому треба було завжди мати козирів у рукаві.
Коли я створив ще трохи святої води, то змінив свій погляд. Існувала ще одна річ, яка не давала мені спокою.
Щось схоже на мушкетну гвинтівку висіло на стіні в якості прикраси...
https://literna.net/uk/books/620-nekromant-svyatoho-imperatora