Я підійшов до Шарлотти і обняв її, вводячи себе як розпещена дитина. - Бачите, я сидів на дупі і був зайнятий відтиранням штанів від ... Налякався! О боже мой! Це було так страшно, так жахливо! Ця чортова відьма! Вона навіть намагалася звабити мене раніше, розумієш? Але вона завжди зверталася зі мною як з смердючим покидьком, так що вона отримала по заслугах! Яке полегшення, що я тоді не наклав в штани!
Я говорив цю нісенітницю підвищеним тоном, щоб посилити ефект "страха". Звичайно, час від часу я забував дивитися на паладинів.
Головний паладин опустив голову, і я почув, як він глибоко зітхнув.
Здорово! Яке ж огидне видовище для такого великого паладина!
Навіть для мене така сцена була б огидною.
Про мої дорогі паладини! Доповніть святому імператору про це сумне видовище у всій красі! І не забудь передати відповідний привіт моїм братам і сестрам.
Будь ласка, зробіть все можливе і переконаєте їх, що немає ніякої необхідності посилати ще більше вбивць на зразок цієї відьми, добре?
Головний паладин витягнув з внутрішньої кишені шкіряний мішечок і поклав його на найближчу полицю.
- Що це таке? - запитав я.
- Це нагорода за голову Моргани, ваша високість. Всього там вісімдесят золотих монет.
Приблизно п’ятдесят срібних монет вистачило б простолюдину на місяць життя у цьому світі.
З таким невеликим станом я деякий час не буду сидіти склавши руки.
- Хм, так це нагорода за голову відьми?
- Ваша високість, ви випадково не знайшли у відьом якихось книг, які пов'язані з ... Магія?
- Книг, навіщо вони вам?
- Ми повинні їх конфіскувати.
- У мене їх немає. Мені не сподобався їхній вигляд, так що я наказав спалити їх.
Ну так, я ніс нісенітницю, але і що?
Невже вони думають, що я просто так передам їм такі чудові гримуари?
Я ризикнув життям заради них. Я не настільки тупий і безумовно не віддав би їх.
Звичайно, було невідомо чи я зможу вчитися з допомогою них, враховуючи те, що замість демонічної енергії в мені знаходиться так зване "божественність".
- Зрозуміло.
Перед тим як вони пішли, їхній провідник подивився на мене востаннє.
- Скоро прийде зима, так що, будь ласка, будьте здорові, ваша високість.
- Ага. Тут буває дуже холодно.
- До того ж, скоро на вас порушиться « хвиля смерті ».
- Ага, я читав про це. Хвиля неживи почне особливо активно виявлятися взимку, вірно?
Звичайно, було б краще, якби взимку з’являвся Санта і дарував всім подарунки. Але зима була більше схожа на елллоуїн.
- Будь ласка, приготуйтеся до евакуації. Ми будемо супроводжувати вас.
- О-о! Справді? Я нарешті покидаю це нудне, душнє місце назавжди? То куди ж ми поїдемо?
Ми поїдемо в найближчу країну? Або в інше місто?
Я б з радістю поїхав у турне по цьому світу. Хоч би куди я все одно хотів подивитися на красу цього світу! І оскільки паладини будуть супроводжувати мене, я можу також змусити їх розкошуватися...
У будь-якому випадку, мені вже набридло возитися з трупами. Звичайно ж, вони не будуть заперечувати, якщо я поїду у відпустку, чи не так?
Ми будемо супроводжувати вас у Ронії, ваша високість.
- Що?
Гей, стійте, вигадуєте? Це місце... Хіба ці володіння не знаходяться поруч з цим селом? Хіба це не місто, до якого пішки йти всього пів дня?
Там не було жодних смачних місцевих делікатесів або чогось цікавого. Ці володіння були фортецями, які використовувалися як щит проти « сили смерті ».
Близько половини населення того краю були засуджені злочинцями. Це місце навіть називали "покинутою фортецею" або « силою жертвоприношень".
Чи вони дійсно збиралися приєднатися до внука святого імператора в такому місці?
- У цей час кількість жертв зросте, отже...
Будь ласка, скажи мені, що ти пожартував!
- Заради всіх тих благородних вонь ми б хотіли, щоб ви виконували для них похоронний обряд, будь ласка...
- ... .
- Така воля Його Величності, Святого Імператора.
О! Ось це так! Боже мой!
Це було не просто « ти підеш з нами », а ‘ Ти будеш битися, як раб ’.
Ах ти, тремтячий і гнилий виродок!
Ну, хоч ти мені і не справжній дідусь, але біолог ми все одно кровні родичі, вірно?
Невже ти хочеш вбити свого бідного внука?
Ну, якщо святий імператор захоче вбити мене по-справжньому, то я помру, не встиг видати і звуку, це вже точно.
Коли паладини пішли, до мене прийшли селяни.
----
Невдовзі вони почали стукати молотками і виносити старі, пошкоджені меблі.
У монастирі почали ремонтувати.
- Яке полегшення, що на нас нападе не жити, а не якісь бандити.
Німертові, які стікалися сюди через « сили смерті» будуть ігнорувати обвітальні будинки або будівлі, в яких не було відчутних ознак життя.
Це означало, що будь-які будівлі в селі або мій монастир будуть у порядку до тих пір, поки не буде нікого. Саме через це селяни почали ремонтувати монастир прямо зараз.
- Це найкращі теслі нашого села. Хоча будинок не буде схожим на цілком нову будівлю, вони придадуть йому свіжість і зроблять так, щоб дах у найближчому майбутньому не обвалився.
Деревенський старост почав наглядати за процесом ремонту.
Він не тільки привів людей, які вже почали ремонтувати монастир, але й приніс з собою достатньо дров, щоб вони могли протриматися всю зиму. І в якості бонуса він так само приніс трохи їжі.
Кулінарія була моїм хобі в попередньому житті, так що можна було сказати, що возня з різними місцевими складниками стала моєю новою справою. Але оскільки Шарлотта останнім часом готувала для мене їжу, мені більше не потрібно було і пальцем ворушити.
Я підсунув до сільського старосту мішечок з монетами.
- Ваша високість, це?
- Там всередині п'ять золотих монет.
Мої слова змусили старого чоловіка повністю розкритися. - Така велика сума грошей...
- За відьму, яку ми вистежили, була призначена нагорода. Це її частина.
Звичайно, я взяв на себе сміливість залишити решту собі. Ну і що, що сільські жителі вбили цю відьму, хіба я не відігравав головну роль у її поїміці в першу чергу?
Це було справедливе розподілення, подумав я.
- Ми не можемо прийняти їх. Ми і так все у вас в боргу, ваша високість. Так що ці гроші...
Старост Деревен дуже посміхнувся.
- Ти ж знаєш, я не просто віддаю їх, - сказав я.
- ... .
- Я заплачу тобі вперед.
- Для проведення ремонтних робіт у монастирі?
Я негативно похитав головою.
Ти здурів? Це ж безкоштовно, чи не так?
Я вказав на численні надгробки, які були безладно розкидані по кладовища. - Слухай, ти ж бачиш, що всі вони досить нерозбірливі, вірно? Приведи сюди людей і матеріали з найближчого міста, нехай вони зроблять все як слід. Я вже провів необхідні церемонії очищення, так що єдине, що тобі зараз потрібно зробити - це привести в порядок могили. Я більше не можу працювати над ними, тому роби те, що вважаєш за потрібне.
- Я зрозумів.
Деревенський старост взяв гроші.
- Якщо ти спробуєш прикопати собі трохи грошей, я зламаю тобі руки, зрозумів?
- ... Зрозумів.
Деревенський старости добродушно посміхнувся.
На цьому моя робота була закінчена. Солодкі паладини теж зникли.
Через місяць почнеться особлива версія хеллоуїна. Але в цьому світі він був не якимось там веселим фестивалем, а справжнім маршем неживі.
Сезон гуляючих трупів, які не гниють... А також час, коли вони спробують захопити весь континент.
Щоб підготуватися до свого не дуже світського майбутнього, яке потенційно буде наповнене нескінченною працею, я повинен використовувати цей сезон відпочинку для поліпшення мого тіла і майстерності.
Якщо я цього не зроблю, то напевно помру від перевтоми!
- Тоді, мабуть, мені варто почати експериментувати.
Настав час вивчити всі ті навички некромантії, які були знайдені в гримуарах, залишених Моріан або Морганою, чи як там її звали...
https://literna.net/uk/books/620-nekromant-svyatoho-imperatora