Хоча зараз сонце було у зеніті, холодний туман застикав усе, що тільки могли побачити мої очі.
Я міцно стиснув лопату і вдарив нею по землі.
Пот стружив по всьому моєму тілу, поки я намагався відпочити. Усе моє тіло було важким і мокрим, наче губка, що вчепилася за вологу.
Я кинув погляд в сторону ями, яка була набита трупами. Будь-хто, хто не очікував побачити таке видовище міг би подумати, що тільки що зіткнувся з маніяком, який хотів приховати всі докази. Але, на жаль, все було не так.
- Бути могильником на цвинтарі зовсім не круто.
Я дійсно працював мохильником.
Холодна атмосфера окутала все кладовище.
Я перевів погляд на покинутий монастир, який, здавалося, ось-ось рухне.
У цьому північному регіоні, покритому снігом триста шістдесят п'ять днів на рік, країні мертвих духів, де гниють трупи і різна нежить гулянки, я проводив свої дні як вигнаного імператора.
----
Якби ви запитали, хто мав абсолютну владу на цьому континенті, люди назвали б ім’я однієї людини.
Він був царем людства. Навіть зарозумілі імператори мали ставитися до нього з повагою.
У двох словах він був святим імператором, якого також називали Божим посланцем.
Кожен, хто успадковує родовід святого імператора, буде вважатися шляхетним чоловіком.
- Переродження, так?
Я прищепив язик і подивився в сторону кладовища.
Хоча зараз і було досить холодно, але мухи все ще дзижчали навколо трупів, а личинки спокійно пожирали це ... М'якість.
Я взивав лопату на плече, а потім усмішка з’явилася на моїх губах.
- Але чому саме це тіло?
Я не був упевнений в тому, чи це було реінкарнацією або одержимістю, але що мало значення, так це те, що початковий власник цього тіла був вигнаний у цю країну мертвих духів.
Потім йому призначили цю роботу...
Причина була досить проста: він був наповнений сміттям, личинкою, з якою ніхто не хотів зв’язуватися.
Чесно кажучи, первісних спогадів цього тіла не існувало. Тим не менш, я все одно іноді чув деякі історії про колишні знаходження власника цього тіла.
Наприклад, прогулюючись по імператорському палаці, він раптом відчув нудьгу і покликав слугу й почав бити його...
Або ж він помітив служницю і принизив її, або побив свого вчителя, чи...
Звичайно, деякі аристократи також робили щось подібне, так що така проста причина не могла виправдати вигнання імператорського принца на кладовищі.
Справжня причина, по якій він був висланий не в звичайний прикордонний район, а у таке небезпечне місце, причому на посаду хоронителя кладовища було в... [Богохульство]
Лібідо внука святого імператора прокинулося, і він намагався зґвалтувати одну поважну дочку знатного чоловіка, яка приїхала до теократичної імперії заради обміну досвідом.
Коли він майже встиг почати робити це, то був виявлений архієпископом, який прийшов засвідчити свою пошану святому імператору...
На цьому все і мало закінчитися.
Але проблема полягала в тому, що вона виявилася онучкою цього самого архієпископа...
Внучка, яку він відправив до імператорського палацу вчитися витонченості та етикету, збиралися згвалтувати і він сам став свідком цього сумного видовища.
І він, звичайно ж, був дуже злий.
Не дивно, що архієпископ використав свою палицю для того, щоб вибити з внука святого імператора всю дурість.
Невдовзі вони обоє були відразу ж пов’язані з святим імператором.
Можна було б сказати, що наступним з могутністю людиною крім кардинала був архієпископ, але після биття онука святого імператора це вже не мало значення. Однак через те що внука також завинили в цій справі, обидва були покарані двома місяцями домашнього арешту.
І коли, здавалося б, все повинно було заспокоїтися, сталося це ...
"Цей виродковий старий посміяв вдарити мене?"
Незрілий п’ятнадцятилітній хлопчик прокрався у покої архієпископа і почав жувати його святі писання. Він зламав його хрест, а потім написав на стіні пропозицію: «Жалюгідний виродок, який спить з богинею Гей!»
Незважаючи на те, що він жив у теократичній системі і до того ж був онуком святого імператора, то таки наважувався зневажати його! Яким же божевільним і безглуздим дурнем він був.
Через це гнів святого імператора вирвався назовні, і він швидко вигнав свого онука в країну мертвих духів на півночі.
У імператорського внука відібрали владу і статус, а навіть наказали йому допомагати сусідському селищі.
"Оплакуй мертвих і вдосконалюйся таким чином."
Мабуть, саме про це і думав святий імператор.
Після цього він більше не зможе стати наступним святим імператором. Через це з ним навіть ніхто не висунувся в дорогу.
Неважко здогадатися, про що думав імператор. Очевидно, йому було б байдуже на нього, навіть якщо його покрадуть або вб'ють, він явно і пальцем не поворухне.
Він просто кинув свого онука.
- Навіть так, дядю, самогубство є найгіршим виходом з усіх можливих.
І тому що колишній онук святого імператора був дуже незадоволений, то поїхав до поблизького села й почав бісіти. Він поводився, як осел, і не пройшло й дня, аж поки прийшли до нього паладини.
Він миттєво заспокоївся. Потім він був ув’язнений в монастирі, де його годували тільки молитвами і водою. Після цього він дуже розлютився.
Звичайно, це було неприйнятним для внука святого імператора.
І після цього його знову заслали в якусь глухомуань, щоб він тягав трупи і копав для них могили. Через це він втратив віру в чудове майбутнє.
Так що швидше за все саме через це він так зробив.
Коли я прийшов до свідомості, на моїй шиї вже була петелька, а тіло намагалося знайти під ногами опору.
Дійсно, внук святого імператора намагався накласти на себе руки.
- Але тепер це не має значення, чи не так?
Все це було в минулому. У будь-якому випадку, мені про це не треба було турбуватися. Тепер це тіло стало моїм, і з цього моменту моє друге життя офіційно почалося.
Проте, варто було б прожити життя розпещеної дитини з діамантовою ложкою в роті імператорського палацу... Але жити на цвинтарі теж було не так вже й погано. Насправді я відчував себе тут цілком комфортно.
Можливо, це було через професію "некромант", яку я вибрав у грі, в якій я грав для отримання грошей, але я дійсно не відчував відрази, коли дивився і торкався всіх цих трупів.
Чорт забирай, я відчував себе так комфортно в компанії мертвого, холодного, німого трупа ...
- Боже, я дуже сильно сподіваюся на те, що я не стану яким-небудь психом, який любить проводити час з мертвими ... - Пробурмотів я собі під ніс, дивлячись на трупи.
Все ж у мене було щось дуже дивне. Звичайно, некромант - це професія мага, який використовує демонічну енергію для контролю смерті. Але я відчув, що характеристики цієї професії дещо змінилися.
Я озирнувся навколо. Я обережно доторкнувся до одного з трупів, переконавшись, що нікого немає.
Раптом тіло, яке було готове до похорону, зігнило біле світло і, звичайно ж, почало підніматися на ноги, при цьому скрипаючи, як дерев'яна лялька.
- О, ооо...
Гнуче тіло, порожні очі і безпомилкове хитання... Зомбі. Так, це напевно був зомбі, але...
Я насупився, подивившись на цю істоту.
- Чому ти володієш божественністю?
Аура смерті? Цей зомбі був переповнений аурою життя!
Зомбі, який був переповнений « правопорушністю», стояв переді мною!
----
Загалом я мав кілька навиків некроманта: [сприятливість мертвих], [мертвий солдат духа] і [чума] та [що є прокляттям]. Що стосується моїх різноманітних пасивних навичок, то я мав [мисловий погляд] і [перевод]...
Я мав ще кілька навиків, але поки що міг ними користуватися.
Тим не менш, вони іноді мили в моїй свідомості, тому я просто думав, що я не міг їх використовувати через те, хто недостатньо добре обходився з енергією.
- Цікаво чому... Я взагалі некромант або хто, якого біса я воскрешаю трупи, які переповнені життям?
Наприклад, якщо я закликаю зомбі або скелетів, всі вони були переповнені « божністю», а не аурою смерті. Навик "чуми" і « проклять» насправді давали благословення, в той час як „болото смерті" фактично викликало яму, яка була наповнена святою водою...
Всі ці навички повинні були використовувати енергію смерті, але натомість вони використовували силу життя...
- Мабуть, у всьому винен це тіло.
Я уважно оглянув своє теперішнє тіло. Замість демонської енергії, воно було наповнене „божеством".
Незважаючи на те, що він був повним мудаком і не мав ні краплі віри у своїх кістках, то Бог благословив його великою долиною божественності тому,, щоб бути внуком святого імператора.
Я не був упевнений, що інші жерці мали божественність, але його божества була на середньому рівні.
- Сер імперський принц... Ваша високість...
Голос гукнув мене через туманну стежки. Оглянувшись, я побачив двох чоловіків, мабуть фермерів, які незграбно тяглися з лісу вузькою стежиною.
https://literna.net/uk/books/620-nekromant-svyatoho-imperatora