— Звичайно, - погодився Мартірус і повернувся до представників обох академій:
- Учні, будь ласка, перевірте свою карту. Територія загону, яку ви повинні перетнути, знаходиться прямо перед вами, а ваша кінцева ціль розташована на вершині гори. Це індивідуальний матч, тому вам не дозволяється допомагати один одному або нападати на суперників. Тест починається прямо зараз!
Мартірус був цілком впевнений у середніх навичках своїх учнів, тому вирішив заборонити взаємну підтримку, щоб компенсувати заборону на битви між командами. Але справжні причини цього були очевидними, бо він знав, що між представниками Арланга існує величезна різниця у навичках.
Він був упевнений, що виграє цей раунд.
З' єднання...
Двадцять студентів увійшли в віртуальний сценарій.
До цього моменту до академії прибули кілька журналістів, але Саманта і Мартірус залишили їх чекати зовні, тому що їм потрібно було знати тільки остаточний результат.
Студентам Бернау дозволили залишитися на арені, але їм заборонялося шуміти або кричати через те, що це могло вплинути на їхніх гостей з Арланга; однак вони могли спостерігати за матчами через великий монітор на сцені.
Незабаром двадцять учасників були випадково розпорошені по периметру карти і тест на виживання почалося!
Перевіривши своє спорядження, Ван Дун лише безпорадно похитав головою - він отримав від системи тільки навігатор з напрямком і ножем. Хоч би як там було, він почувався дуже комфортно, коли побачив навколо височенних дерев і буйну рослинність. Нехай колір і рослини помітно відрізнялися, а гравітація залишилася звичайною, але навколишнє середовище все одно нагадувало про Нортоні. Так чи інакше, він відчув, ніби нарешті повернувся додому.
Місія була надзвичайно простою: якомога швидше досягти призначеної мети, щоб отримати максимальну перевагу за часом.
Відразу після появи на карті майже всі учасники з Ейрланґа і Бернау були злочинними до дій. Здається, що спочатку ніхто не мав проблем з визначенням напрямку, всі почали стрімко просуватися вперед, вливаючи у тіло силу ЯГ. Відтоді кожна секунда була на рахунку.
Студенти Бернау, які зібралися на арені як глядачі, не могли стримуватись і почали підбадьорювати своїх учасників. Як власник турніру, Мартірус вибачився перед Самантою. Будучи директором Бернау, він просто не міг заборонити своїм студентам залишатися і дивитися за турніром, тому Мартірус впровадив особливе обмеження — лише кілька представників кожного класу могли бути присутні на арені. Тим не менш, навіть кількох учнів з усіх класів виявилося більш ніж достатньо, щоб заповнити всі зорові місця на арені.
Зрештою, молоді люди люблять битви й війни. Крім того, цього разу було багато важливих причин, чому цей турнір не можна пропускати. Серед них Ма Сяору, претендентка "Тактики Колдуні" Ван Бен, син генерала Ху Бена, і що найголовніше, вони зможуть особисто побачити силу легендарного першокурсника Апача, який сам розбив асів Ялдена, та унизив їх, будучи ще новаком академії Бернау.
Апач повернувся після більш ніж річної відсутності і за чутками, його відправляли на якусь особливу підготовку. Оскільки у Ейрланга були козири, як Ма Сяору, Мар'єрус не мав іншого вибору, окрім того, що міг викликати свою « секретну зброю» і вселяти страх навіть в академії S-ранга.
Ма Сяору вивільнила справжню силу своєю знаменитою « Тактикою Колдунії» і просувалася вперед швидше за будь-який інший учасник. З точки зору швидкості між нею та іншими студентами вже виникла непереборна прірва.
Однак через контрольні загони територію було нелегко пройти. Якщо коротко, то навіть відправивши в бій свою кращу еліту, дві академії можуть досягти визначного успіху, якщо принаймні половина учасників виживе і досягне мети. На відміну від звичайного змагання, швидкість росту і небезпека не лише загострюються.
Найкоротший шлях - це прямий шлях, але він може бути і найнебезпечнішим; набагато безпечніше рухатися по траспортах, проте для цього знадобиться більше часу. Як і очікувалося, найсильніші бійці, такі як Ма Сяору та Ван Бена, рішуче вибрали короткий маршрут.
Вони вирішили не ризикувати і вирушили на периферійні маршрути. Їхня головна мета — досягти кінцевої мети, не звертаючи уваги на час тіста — перш за все вважати переможця вищим часом, ніж тоді, коли вони пройшли випробування.
— Здається, що ваші студенти досить сміливі директор Саманта, — сказав Мартірус, зауваживши, ніби Карл також вибрав короткий маршрут, але окремо від Ма Сяору і Ван - Бена.
Саманта не повірила своїм очам. Карл був слабшим серед представників Арланга, але вибрав найскладніший маршрут... Це було чисте самогубство.
Саманта не визначала якусь стратегію до початку матчу, оскільки їй не подобалося контролювати людей. Вона воліла, щоб вони самі вибирали свій шлях. Діректриса вважала, що кожен студент має свій унікальний досвід і тільки вони самі знають, як це робити... Хоча іноді їх вибір і викликав у неї головний біль.
Було виявлено, що представники Бернау були підготовлені набагато краще: оскільки командна робота була заборонена, всі вони просувалися вперед з надзвичайною обережністю. Але складність рівня А виявилася нелегкою навіть для студентів військової академії. Зазвичай, складність тренування з метою встановлювалася тільки на рівні D або C, але цей щоч був битовою між елітою двох академій. Зрозуміло, що проблема буде перевершена, щоб зробити бій важчим і розчавити дух суперництва між учасниками.
Але навіть так... Здається, що двоє студентів просто розмовляли по сусідству!
І Мартірус і Саманта мимовільно злякалися, спостерігаючи за цими двома. Ван Дун просто прогулювався лісом, ніби збирався піти на пікнік, а небритий учень з Бернау вальяжно вибігав убік фініша. Здається, що жоден з них не досяг мети навіть до настання ночі.
Мартірусу завжди було важко запанувати над зарозумілістю Апача, але вони уклали угоду перед початком цього турніру: директор дозволить апачу робити все що він захоче, поки результат буде залишатися хорошим. Мартірус хотів побачити прогрес цього хлопця після минулого року тренувань; зрештою, Апач стане їхньою головною надією, якщо Бернау спробує в майбутньому кинути виклик академії Кайпу.
Тим часом Апач просто бурмотів якісь числа, вишігуючи вперед:
- Тридцять чотири... Тридцять п'ять...
Ван Дун, у свою чергу, захоплено спостерігав і торкався інших речей, чи то дерева або лісові квіти. Обидва директори виглядали дуже збентеженими таким виступом, але нічого з цим не могли зробити.
Ма Сяору все ще лідувала, встигши вбити вже десятки загів. Ван Бей сповільнився, але йому також вдалося знищити досить велику кількість жуків, поки він наполегливо просувався вперед. Проте глядачі починали запитувати, чи збирається він взагалі пробиватися до фінішної точки.
Ху Янсеньйон, який мав велику швидкість, помітили на мапі швидко бігаючи. Очевидно цей геніальний хлопець вирахував найшвидший і простий маршрут, постійно обходячи і уникаючи як можна більше кількості загнівивши, оскільки у нього не було наміру з ними битися.
Три козиря Ейрланга виявилися міцними, але два учні Бернау — один з них скромно виглядав Цао І. Цей хлопець може виглядати слабким, але коли справа доходить до бою, він перетворюється на справжнього звіра, наче міні-після. Він також старався уникати комах, щоб зберегти свою енергію для наступних раундів. Цао І знав, що виснаживши себе в цьому раунді, у наступній сватці він буде приречений і це змусило його замислитись...
... Чому хлопці з Арланга не поміщають чогось настільки простого?
Мартірус знав, що він переможе, але старий був трохи розчарований: він сподівався що Саманта приведе кількох розумних хлопців, а зараз вони поводилися занадто безглуздо.
І ті, що йдуть слідом аси Бернау йшли буквально по п'ятах за лидируючою тройкою Ейрланґа, і тепер було видно, як вони набагато переважали своїх суперників. Окрім найсильніших, інші хлопці з Арланга рухалися занадто повільно; особливо Румі, яка взагалі заблукала в лісі і не дуже добре розуміла, куди її веде навігатор. У будь-якому випадку, Саманта все одно не очікувала, що вона дістанеться до фініша.