Ван Дун вперше зіткнувся з Такткою Колдунії, і тому повністю нехтував факт, що бореться з дівчиною, для нього вона була повноцінним противником. Причиною, чому він не поспішав братися за меч у минулих своїх битвах з людьми була в тому, що на Нортоні він набув поганих звичок і як тільки в його руках з'являлося зброя, він просто не міг стримати себе...
Його розум захопився і тепер вимагав більш руйнівних атак від меча в його руці, а меч відповів на крик. Така безглузда лють поставила Ма Сяору в небезпечне становище. Коли клинок розрізав повітря, сила ЯГ вирвалася з його острію диким штормом, що прокотився по спортзалу, ревячи, як дикий звір. Здавалося, настільки запекла атака могла розірвати сам простір.
Але і Ма Сяору розійшлася не жартома до цього часу, через що навіть не здригнулася. Граціозно, ніби пурхаючи по повітряу, вона пішла від удару, і меч Ван Дуна прорізав повітря перед її лобом. Клинок тільки зрізав кілька ниток темних волосся дівчини.
З помилками Ван Дун тимчасово втратив ініціативу, що дало Ма Сяору невелике вікно для контратаки. Вона вивернула меч над головою і повернула рукоят. Мрія раптово стала живою істотою, демонструючи неймовірну гнучкість, а рух самої «колдуні» також не втрачав своєї пластичності. Вона демонструвала найвищий рівень володіння мечем — максимальну синхронізацію розуму, тіла та своєї зброї. Це вимагало років навчання й вдосконалення. Ма Сяору тримала клинок у повітрі обома руками, і вона занурилася в свій даньян, а потім направила силу ЯГ до меча, повалила Ван Дуна удар на повну силу.
Юнака краєм очі зареєстрували три чудово сформовані дуги, що пробиваються крізь повітря до його грудей з блискавичною швидкістю. Він ступив убік з навмисно хаотичним кроком, сподіваючись обдурити свого ворога, щоб та прорахувалася з відстанню. Тим не менш, Ма Сяору розкусила його трюк, і відразу ж пішов другий удар точно в його напрямку. Раптова зміна руху спотворила меч у легкій кривій і кружляв в повітрі, він спустошив ще три смертельні дуги Ван Дуна.
Друга атака застала його зненацька. Намагаючись зберегти рівновагу, він швидко зробив два кроки назад. Але перш ніж зміг відновити баланс, виявив, що третя атака Ма Сяору вже всього за кілька дюймів від його обличчя; він навіть відчув холод леза кінчиком носа. Було занадто пізно.
Раптом його тіло напружилося, в дантині вибухнув вузол вогню, перетворюючи кров у рідке залізо. Спалах сили ЯГ грубо вгризається у його мозок і знищив розум разом з сумлінням, що зберігається всередині. Його зіниці звузилися, але не зникли повністю, як у виродків, замість цього вони утворили вертикальну лінію, наче в диких котів.
Коли Ван Дун, нарешті, ухилився від атаки, ніхто не зміг точно зрозуміти, що саме сталося. В один момент він безпорадно дивився на атаку Ма Сяору, хитаючись і намагаючись відновити рівновагу, а потім раптом виявився вже в декількох кроках від колишнього свого місця розкладання, причому у тій самій позі. Здавалося, він схлипнув простір і перемістився з одного кінця на інший, навіть не рухаючись.
Від цієї атаки майже неможливо було ухилитися, удар був дуже швидким і точним, Ма Сяору як ніхто інший знала, що ніхто не зміг би встояти проти цього, але цей хлопець міг... Виконавши просто неймовірні, неможливі рухи. Миттєвість після того, як її меч прорізав повітря, вона відчула залізний бич Ван Дуна на руці, і холод швидко наближається до його шиї. Вона ахнула, це був холод меча.
Ван Дун відновив контроль над своїм розумом, лише коли меч знаходився всього в дюймі від шиї дівчини. Він смикнув руку в іншому напрямку, намагаючись змінити траєкторію меча, але такий маневр виявився складним. Імпульс потягнув Ван Дуна вперед, поки його обличчя не врізалося прямо у груди Ма Сяору.
З усіх сил намагаючись уникнути обіймів м'яких подушок у його щік, він намагався відновити рівновагу, через що інстинктивно обняв Ма Сіору, як потопаючий хапається за все, що може. Після цього він виявив у своїй руці щось кругле і м'яке ... Дуже приємний на дотик. Це виявився зад Ма Сяору.
Ван Дун швидко реагував і злегка нахилив своє тіло, що призвело до того, щоб знову падати. Але цього разу йому вдалося відновити рівновагу з нігою по підлозі.
Саманта і Ху Янсюань розкривали очі від подиву.
- Ще не все потрiбно? - Він почув м'який голос Ма Сяору.
- Винен, я... Я... Трохи захопився - пробурмотів Ван Дун, зауваживши, що одна його рука все ще обіймає дівчину, і прибрав її.
Ма Сяору опустила голову, дозволив темним волосам впасти вперед, щоб приховати її маслини. Ван Дун почухав затилиць і важко зітхнув. Ніхто не постраждав. Він сказав собі: « Цей хлопець засвоєний, більше ніколи не воювати з жінкою ».
Оплески Ху Янсюаня виявилися гучними і різкими, він вівсю посміхався.
- Брат Ван, це було щось! Я так і знав, що ти вкрадеш всю увагу. Не варто було запрошувати тебе сюди, - Ху Янсюань як завжди вимовив все що знаходився на його розумі.
- Облиш. Ма Сяору з самого початку щастила мене, і я здобув перемогу тільки коли втратив контроль над своєю силою.
Ван Дун був вражений методом контролю Ма Сяору над своєю силою і вирішив, що йому до такого ще тренуватися та тренуватись. Його бойовий стиль сформувався в час бичування проти загону, де контроль не був найнадійнішою частиною, бо кожен бій означав життя або смерть і вимагав від нього викладатися на повну.
- Брат Ван дійсно кращий боєць, ніж я.
Вона опустила очі, уникаючи погляду Ван Дуна. Ситуація справді здавалася досить делікатною. Якби Ван Дун не зупинив цю атаку, вона б сильно постраждала. Ма Сяору згадала як Ван Дун напружує своє тіло, намагаючись врятувати її життя і відчула незручність, коли зрозуміла, що ліва нога ванна сильно захворіла після того важкого топа.
« Кого хвилює результат матчу. Я просто рада, що моя таємна зброя, Ван Дун, може бути нашим козирем! Ха-ха!» - обличчя Саманти розцвело, ніхто не помітив, що Ван Дун розглядав її.
Під кінець дня всі відчували бурю емоцій, за винятком Ху Янзуана. Річ не в тому, що він не насолоджувався відпочинком, а через те що йому не вдалося досягти своєї мети: привернути увагу Ма Сяору і цей візит допоміг Ван Дуну ще більше закріпити своє серце дівчини. Відвозячи цього хлопця в гуртожитку, Ху Янзуань раптом відчув себе його шофером.
Єдиною рятівною зюмінкою дня став матч. Врешті-решт він прийняв той факт, що Ван Дун - це сила, з якою слід рахуватися. Хоча Дун міг, почасти, вийти переможцем через надмірну обережність Ма Сяору, Ху Янсюань відчував дику і жорстоку силу в ньому. Він вважав, що багато кроків, які він зробив, як - от хаотична робота ніг, повинні бути натхнені загаями. Хоча теперішні події не були для нього корисними, Ху Янсюаня не відігнала. Замість цього він прибував у захваті від того, що в нього є гідний суперник. Зрештою, його життя в Арланзі стало дуже нудним.
- Боже мій! Він пішов. Ну перестань думати про нього, - підштовхувала Саманта дівчину. Їй здалося, що між Ма Сяору і Ван Дуном виникло щось, чого раніше не було, і вона задавалася питанням, чи була вона єдиною людиною, яку це дивувало.
- Та не думаю я про нього, — Ма Сяору почервоніла.
- Тоді чому ти дозволила йому перемогти? - Саманта подивилася на подругу.
- Я не дозволяла. Так, я стримувалася але і він теж.
- Мабуть, він майже втратив контроль над своєю силою. Господи, да Ван Дун же майже поранив тебе! - Саманта мала гострий розум, але вона не була боєцьом "Металл", тому деякі деталі бою вислизнули з неї.
- Повір мені. Перш за все, я не думаю, що меч - його улюблена зброя. Я можу сказати, що він не володіє ним, тому він і використовував цей незграбний зворотній реверс. По-друге, для когось, чий бойовий стиль формувався в боях з загами, я ледь відчуваю відчуття життя і смерті у його атаках. Щодо справжньої сили Ма Сяору, то можеш сама подивитись на неї. Вона привела Саманта туди, де Ван Дун тупнув лівою ногою і втікав від незручного падіння.
Саманта нахилилася, щоб уважно вивчити підлогу, все виглядало нормальним. Вона доторкнулася поверхні підлоги кінчиком пальця, нічого не змінилося. Раптом, підлогу миттєво розсипався в порошок.
Дві дівчини зупинилися, нависла тиша; вони були приголомшені тим, що сталося.
- Що за... - тихо пробурмотала Ма Сяору.
- Скільки сол потрібно, щоб зламати цю підлогу? що підлога в твоєму залі була зроблена на замовлення і майже не зміцніла.
– Не менше двохсот.
Саманта доторкнулася порошку на землі, на секунду, вона уявила, що вона торкалася красивого і кутового обличчя Ван Дуна, того ж лиця, яке їй раптово захотілося вдарити.
- Вот мудак! Він дійсно приймає мене за дурість! - Саманта стиснула зуби.