- Отже, якщо по суті Шутник Ейнхерій подав грубу силу Ван Бена своєї власної? Це немислимо! Хто взагалі здатен на таке? - недовірливо запитала Ма Сяору.
- Ми вже виключили Доверів і Лі. Поки занадто рано підозрювати когось ще. Зрештою Бенні використав віртуальне ВМП, тому його не можна вважати надійним джерелом для перевірки сили Шутника Ейнехирія.
Саманта була наслідницею корпорації DREAM і могла зібрати інформацію про цю битву з перших рук.
— Я щиро сподіваюся, що незабаром Ван Бен подолає свої труднощі, — додала Саманта.
- Хе-хе, щоб ти змогла завербувати його і тримати під своїм каблуком? - губи Ма Сяору вигиналися в легкій усмішку.
Саманта посміхнулася їй у відповідь і сказала:
- Наскільки я знаю, після невдалої операції його покинули всі близькі, що робить цей момент найбільш придатним для його вербування. Це набагато ефективніше, ніж боятися з академією S-класу в майбутньому. За допомогою моїх зв'язків у армії, ми маємо досить непогані шанси отримати його до себе, як тільки він відкриє свій розум в наступних операціях.
- Те, на що ти розраховуєш, має показники успіху нижче одного відсотка і якщо він перестарається, наслідки будуть набагато серйознішими, — Ма Сяору нагадала Саманті про можливий ризик.
- Гаразд, сьогодні у нас вихідний, давай побалакаємо про що-небудь ще. Як щодо подорожі на пляж?
Ці слова варто було вимовити Саманці, і сцена навколо дівчат повністю змінилася. Їх оточували високі і пишні пальми, а зелена трава під ногами перетворилася на білий та теплий пісок, що простягався вдалечінь, щоб з'єднатись із бірюзо-синим водоєм, який з"явився ніби нізвідки. Саманта застрибнула в озеро і повернулась до Ма Сяору, звабивши дівчину пальцем у воду.
На обличчі Ма Сяору з’явилася щаслива усмішка, коли вона винаймала свій спортивний костюм. Під сонячним світлом її молочна шкіра набула блискучого кольору і виглядала особливо привабливою. Це був ефект « Тактики Кодуні»; вона не тільки збільшує ВВП, але й покращує вигляд практикувача. Тільки такий геній як генерал Чжоу Чжи могла придумати подібну суміш сили та краси.
*
Тим часом на Місяці. Моусю втупився на монітор з широко відкритими очима. Він був повністю поглинаний подіями на екрані і навіть не помітив ухмилки на обличчі Емма.
Буум...
Моусе вдарив кулаком по столах, коли він побачив його. Він підняв руку і хотів знову виплеснути своє хвилювання, але його зупинив Емма, намагаючись врятувати стіл від неминучої загибелі.
– Цей Кулак Стремильного Тигра, мать твою... Це дивовижно! Я теж хочу спробувати! Чорт, як шкода що він провалив операцію!
- Моусю, я показав тобі запис з іншої причини.
- Так, я знаю. Мені здається, що твоя передуста здогадка була правильною. Шутник Ейнхерій вивчив якусь тактику, яка дозволяє йому перетворювати свої руки на зброю. Ти повинен нарити інформацію.
- Вже зроблено. Існує всього кілька тактик з подібним ефектом, але жодна з них навіть віддалено не володіє такою силою. Шутник Ейнхерій чекав, поки Ван Бей досягне свого піку ВМП, після чого підставив його. Він цілком впевнений у своїх силах, може навіть занадто, тобі так не здається?
- Мене це дратує. Найважче те, що він продовжує ігнорувати мої запрошення і з'являється тільки тоді, коли мене там немає. Це дратує.
Емма криво посміхнувся:
- Він з'являється тільки на вихідних. Ти був занадто зайнятий, доглядаючи за дівчатами.
- Життя без любові, це не життя, але... - Моусю зробив паузу, а широка ухмілля розповзалася по його обличчю. Водночас обличчя Емми стало серйозним:
- Викладай.
- Але кохання без брата, як ти, це не справжня любов.
- Іди до біса, збоченець!
– Пфф. Шутник Ейнхерій, ти думаєш, що ти такий крутий? Я покажу тобі хто по-справжньому крутий, коли ти знову витягнеш проти мене свою дупу - прошипів Моусю.
*
Ван Дуна майже не мала часу на ігри й безробітки. Не маючи фінансової підтримки, він мусив вчитися дбати про себе; зокрема йому не можна залишатися без будь-якого доходу.
Після того як Ван Дун сказав про свою бідність, він почав діяти. Він пішов до Китайського ресторану біля школи і швидко отримав роботу помічника. Оплата виявилася хорошою, та й виплати ресторан робив щодня, що стало для хлопця приємним бонусом.
Ван Дуна почала готувати та очищати овочі. Юнак з подивом подивився на купу продуктів, що лежать перед ним. Нині, навіть підготовча робота могла здійснюватися за допомогою роботів, але деякі химерні рестонери наполягали на використанні ручної праці як свого рекламного трюку.
Деякі гурмани казали, що коли вони не вловлюють своїх укусів, то це приносить їм особливе задоволення.
Ван Дун ніколи не розумів такого вишуканого бажання, але в будь - якому випадку він привітав його існування; без нього йому б не вдалося отримати цю роботу.
Він перевдягався у свій робочий одяг і почав вибирати погані плоди. Потім він чистив овочі і сортував їх на столі, потім промивав та повторював увесь процес. Незважаючи на величезну кількість овочів, через які він мусив буквально продиратися, його ВМП дозволялоться утримувати високий рівень роботи і невдовзі він з головою поринув у це заняття.
На відміну від Саманти та Ма Сяору, які народилися зі срібними ложками в роті, життя Ван Дуна ніколи не було таким безтурботним. Однак він навчився виготовляти лимонад щоразу, коли боги вирішували дати йому цитрини.
Через дві години Ван Дун вийшов з робочої зони і доклав менеджеру:
- Я закінчив.
– Добре... Стоп, що? Ти закінчив? Все? - Нажаль менеджера, адже він доручив хлопцю тижневу роботу. Він пішов у підготовче приміщення, побоюючись що Ван Дун просто влаштував місиво з овочів, але на своє здивування він побачив, що всі плоди були очищені і акуратно розкладені на столах. Менеджер взяв один овоч, щоб краще його вивчити, але не зміг розгледіти не єдиного цятки.
Він був вражений. Виявилося, що цей учень академії A-класу вартий своїх грошей.
- Хороша робота! Чудово! Завдяки твоїй винятковій ефективності, з цього моменту я подвоюю твою зарплату. Я дам тобі купон на безкоштовний обід у нашому ресторані. - Обличчя менеджера виражало радість. Він був щедрим і мав лише невелику частину витрат, які Ван Дун допоміг йому зберегти.
Сам хлопець просто кивнув. Прибуток менеджера ніяк його не стосується, це лише тимчасова робота, щоб знайти собі заняття і отримати трохи додаткових грошей. Ван Дун не розумів, наскільки він голодний поки що не отримав поданий купон, тому вирішив в повній мірі задовольнити своє обжерливість.
Коли офіціант поставив перед ним п’ять страв, кожне з яких було більше попереднього, очі хлопця наповнилися радістю. Змахнувши в повітрі паличками для їжі, він сказав:
- Здохни від заздрості старий Пердун, це всі твої улюблені страви! Ха-ха!
Ван Дун швидко встромився у їжу. Він чув, як навколо розставалися насмішки і відчував, що кілька пар очей дивилися на нього з нескверним відразою, але він не збирався сповільнятися, наполегливо ховаючи страви собі в рот.
« По-справжньому щасливим людям байдуже, що думають про них інші» — ці слова завжди залишалися девізом Ван Дуна.