Ван Дун відчував себе кінозіркою, що йде по червоній доріжці.
- К'яля! Ван Дун! Він тут!
- Ван Дун, ти нарешті тут!
- Ми чекали тебе цілу годину!
Дівчата виглядали збудженими, а деякі навіть фарбували, стискаючи в руках конверти і не відводячи від хлопця пристрасного погляду.
У сучасній епоху майже всі звичайні повідомлення просто передавалися через мережу, тому паперовий лист завжди означав щось сентиментальне, наприклад... Коханий лист.
Ван Дун хвилювався, бо вперше опинився в центрі уваги багатьох дівчат. Його сім’я була бідною, а обличчя не вважалося особливо привабливим; жодна дівчина не буде дивитися на такого хлопця. Крім того, він з головою занурився в навчання, тому навряд чи міг знайти час на участь у будь-яких заходах, де можна зустріти дівчат.
- Ван Дун, є одна послуга, про яку ми всі хотіли б тебе попросити, — з натовпу вийшла дівчина, очевидно від імені інших.
Слово « продовження» швидко охололо голову хлопця. Він здогадався, що ці дівчата тут не заради нього. Нехотно посміхнувшись, він відповів:
- Немає проблем, в чому справа?
Останнє, чого хотів юнак, — це викликати гнів дівчат, які живуть поряд з ним.
- Будь ласка, не міг би ти передати наші листи Ху Янсю з твого класу?
- Ху Янзуань? Боюся, що я не знаю цього імені. - Ван Дун зупинився і на секунду задумався, але все одно не зміг згадати однокласника з таким ім'ям.
Побачивши, що Ван Дун не знає імені їхнього обожного кумира, дівчата почали відчувати роздратування; вони терпіли його невігластво тільки тому що їм все ще була потрібна його допомога.
Одна дівчина, яка розмовляла з ним, виглядала набагато спокійніше і відразу відповіла:
- Так, його щойно перевели до нашої школи і оскільки він ще не здав місячний тест, нього призначили в клас F. Будь ласка, не міг би ти зробити це для нас?
Ван Дун помітив, що очі дівчат сяяли від нетерпіння. Тому він прийняв запит і спакував усі листи у дві великі коробки. Він розумів, що у нього немає інших варіантів; пан Саймон попереджав його про делікатність проживання по сусідству з гуртожитком дівчат. Якщо одна з цих дівчат жаліється на нього, йому доведеться покинути своє дорогоцінне житло.
Як тільки Ван Дун повернувся в кімнату, пан Шутник тихо вийшов з кристалу.
- Хлопче, мені потрібно почати довгу медитацію, пройде деякий час перш ніж я знову зможу вийти до тебе.
Цей молодий чоловік був приголомшений заявою примари і його очі наповнилися сумом. Нехай він інколи був нестерпним, але завжди перебував поруч з ним, навіть у найважчі часи.
- Навіщо тобі потрібна довга медитація?
- Ну, напевно я просто втомився, ідіот. Мені треба було зробити це раніше, але ти міг вляпатися у неприємності якби залишився один. Мені довелося продовжувати виходити назовні, що виснажувало мою енергію душі. І це тільки тому, що у випадку твоєї смерті я теж застрелю в цьому кристалі.
- Ха-ха, не турбуйся про це, ми ж зараз в Конфедерації, зі мною все буде добре, — Ван Дун кивнув, щоб заспокоїти пана Шутника.
- Перестань нести дурницю, я просто хочу дещо сказати тобі, перш ніж піду відновлюватися. Я думаю, що "Тактика Клінка", якою я тебе навчив - дійсно вартісна річ. Тепер ти теж це усвідомлюєш, хоча спочатку не хотів цього визнавати.
- Зараз ти просто торкнувся поверхні, тому я раджу тобі нікому не показувати свою тактику поки ти повністю її не освоїш.
- І ось ще що, тобі як і раніше потрібен реальний бойовий досвід, тому продовжуй брати участь у боях ТРА. Це моя щира порада, але слухати мене чи ні - вирішувати тільки тобі, бо я не можу прожити твого життя.
Пан Шутник закінчив свою виступ дуже серйозним тоном. Заради невідомого хлопця він продовжував використовувати величезну кількість енергії душі, щоб вийти з кристала і підтримувати його своєю « рукою ». Тільки сьогодні, побачивши перемогу Ван Дуна, пан Шутник нарешті відчув, що юнак більше не потребує його допомоги, тому він може почати свою медитацію і відновити частину втраченої енергії.
Ван Дун використав деякі трюки, щоб приховати від пана Шутника справжню силу « Тактики Клінка», але зараз він зрозумів, що привид вже давно знає про це. Юнак почувався незручно, і зрештою вони багато пережили разом.
- Хлопче, тобі не треба соромитися, ти чиниш правильно, адже « Тактика Клінка» не була моєю, ми просто уклали угоду. У світі бойових мистецтв не завжди варто поводитися по-рицарськи, роби те, що дійсно хочеш зробити і не зосереджуйся на таких травильних речах.
- Ейнхерій, бережи себе... Прощай...
- Іди в дупу, я йду не назавжди! Я повернуся, як тільки відновлю енергію, тому не смій мене турбувати!
Договоривши останнє слово, пан Шутник зник у просторому кристалі і залишив хлопця на самоті.
Старий пердун залишив його, кут все ще залишався в коробці, а потім і пан Шутник був змушений піти. Ван Дун почувався самотнім і повністю спустошеним. Не сумувати за ними... легше сказати, ніж зробити.
« Можливо, пан Шутнік пішов, бо засмутився. Я досі не привів його до Божого храму війни".
Ван Дун не був впевнений, що коли-небудь зможе дотягнутися до храму - містичного місця, яке стало справжньою легендою для всього людства. Але він пообіцяв пану Шутніку, а значить повинен хоча б спробувати, і неважливо наскільки важкою виявиться це завдання.
Він стиснув кулаки; принаймні у нього залишилася « тактика Клінка». З такою могутньою тактикою, зовсім неважливо, куди приведе його доля, головне, що вона завжди буде в його власних руках.
Протягом століть багато сімей і могутніх організацій намагалися повторити легендарний шлях генерала Лі Фена. Пан Шутник був упевнений, що той, хто оволодіє « Тактикою Кліна », стане другою непереможною легендою в історії людства.
Саме тому він хотів вірити, що « Тактика Клінка» була реальною і не вчив Ван Дуна іншим тактикам, боячись ослабити його майбутню силу. Тим не менш, пан Шутнік також і завжди сумнівався в достовірності "Тактики Клінка", оскільки ніхто не бачив її повноцінної версії, як і не зустрічав справжніх Воїнів Клінка.
Ван Дун дивився на дві коробки любовних листів, відчуваючи себе загубленим. Він завжди хотів знайти друзів, але за шістнадцять років життя встиг втратити всіх своїх близьких. Самотність позбавила його бажання вчитися, але він сподівався, що сон принесе йому трохи полегшення і стане все краще до завтра.
Коли він прийшов до академії, коридор вже був переповнений хлопцями, як зазвичай очікують Ма Сяору; також приєдналися дівчата, які чекали красена Ху Янсюан. Подібний до втомленого листоноша Ван Дун впав у класну кімнату з двома коробками листів.
Було ще раннє ранок, але всі його однокласники вже приступили до навчання, бо знали, що після місячного тесту Ма Сяору буде перекладена в клас А, і кожен хотів слідувати за нею.
Це викликало великий стрес серед студентів, які вже зарахували до класу А; місця в класі обмежені і більш кваліфіковані студенти значно підвищили рівень.
Дуже скоро, всі в Арланзі з головою занурилися у навчання, оскільки кожен хотів опинитися серед кращих.