Саймон привів Ван Дуна в приміщення поблизу жіночого дому і швидко зник. Це місце раніше було продуктовим магазином, а пізніше на щастя для Ван Дуна перетворилося в спальню для консьєржа, який звільнився з роботи через розбіжності з Академією.
Оглянувши свої меблі, Ван Дун був вражений тим, що квартира була більшою за нього; у ній навіть мала окрему ванну.
Він від щастя плюнув на ліжко: « Ха-ха, пане Шутнік, це наш новий будинок! Ти більше не сердишся на мене?"
– Пфф... Ти такий егоїст! Я лише хотів подивитися, як ти для мене зіграєш, хіба це так складно? Знаєш, якого мені доводиться через втрату пам'яті? Навіщо робити моє життя ще сумніше? Ти вже забув, хто навчив тебе Тактика Клінка? І хто давав тобі поради в боях з загами?
Все ще незадоволений відмовою Ван Дуна пограти в його гру, пан Шутнік вилив своє невдоволення, захопивши хлопця потоком різких питань.
- Добре, добре, вмовив. Я зіграю в цю гру сьогодні ввечері, йде? Але тільки один раунд. Тепер, залиш мене в спокої, у мене повно інших справ, не відволікай мене.
- Ха-ха, от і відмінно! Я помогу тебе в бою. Ти знаєш, що боротьба з людьми не така сама як боротьба із загаями, — Шутник був в захопленні від такого компромісу. Ван Дун глянув на нього, і був засліплений барвистим оріолом, випроміненим Містером Шутніком.
« Можливо, він не прикидається ейнхерією» — подумав Ван Дун, відчуваючи потік енергії від світла.
Але ця думка швидко покинула його, як тільки Ван Дун згадав справжню натуру цього привида: скупою і високошвидкісним жеопашником. Що стосується його порад на полі битви, це було більше схоже на спробу збити Ван Дуна ніж на реальну допомогу, іншими словами, ван Дун сам навчився боротися завдяки незліченним жевісткам з різними видами заготів, а не настановам Містера Шутника.
— Ван Дун, директор викликає тебе в свій кабінет, — з пов’язкою студентського союзу роздратовано зітхнув, діставшись до кімнати нового, щоб передати йому повідомлення.
- Директор? Чому хтось такий високопоставлений хоче мене бачити? - Ван Дун встав з зручного ліжка і попрямував прямо до кабінету директора, не сміючи увірувати.
Директор Саманта сиділа над купою документів, глибоко закопавши в них обличчям. Можна було б здивуватися її молодому віці - всього двадцять три роки, враховуючи його високе становище в академії А класу; але вона стала директором не тільки спираючись на сімейні зв'язки, а й завдяки своєму надлюдському таланту, оскільки вона була експертом у вісімнадцять різних сферах. Саманта ніколи не пройшла операцію відкриття розуму, але й не переживала через це, бо тактика притуплює розум і почуття. Будучи прямим потомком Галбера, а також спадкоємцем корпорації DREAM, наслухавшись в дитинстві історій про славних предків, вона мала бажання продовжити традицію успіху їхніх сімей.
Саманта вийшла не з Ейрланга; вона закінчила, на відміну від академії Кайпу. Арланг вважався площкою для її амбіцій, оскільки вона була сповнена рішучості повернути свою колишню славу.
Причиною її швидкого сходження до посади директора в такий молодий вік стали не тільки близькі відносини з сім'єю Лі, але й гроші, які принесли на фонд навчального закладу як спонсорське фінансування всього один мільярд кредитів. Запах грошей швидко перетворив негативні "НЕТ" на позитивні моменти. Тим не менш, залишилося ще багато вчителів, які сподіваються побачити її невдачу через відсутність досвіду. Зрештою ніхто не чув про академію, яку врятували лише завдяки грошам.
Тільки коли Саманта розпочала свій перший день у якості директора, вона зрозуміла наскільки все тут було запущено. Проблема полягала не тільки в застарілому обладнанні, але й у відсутності хороших вчителів разом з зразковими учнями.
Після визначення областей, де потрібно було покращитись, Саманта почала купувати новіші прилади і найму відповідальних професорів. Проте, вона чудово розуміла, що сучасні інструменти і хороші вчителі не гарантують блискучих учнів для досягнення цієї мети також необхідно буде поліпшити якість самих студентів у академії та вигнати паршивих овець. Протягом кількох місяців Саманта розробляла план, який дозволить це здійснити.
Але навіть з хорошим планом в руках вона не могла не розчаровуватись, побачивши сьогодні, як учень, одягнений у обірваний одяг, блукав по кампусу, а не займався навчанням. Невдовзі Саманта дізналася його ім'я і подивилася на його оцінки в старшій школі, це тільки підтвердило її переконання у паршивості даного студента. Вона вирішила зустрітися з цим хлопцем і попередити його.
Справедливості заради варто відзначити, що Ван Дуну було важко отримувати хороші оцінки в старшій школі, тому що наполегливий контроль старого пердуна за практикою тактик займав більшу частину його вільного часу після школи. Незважаючи на свої низькі оцінки, Ван Дун виявився дозволив в Ейрланг не тільки через слабке управління у академії, але також завдяки рекомендаційному листу Конфедерації, через якого Саманта навіть не могла так просто його вигнати. Цей факт дійсно починав її турбувати.
- Увійдіть, – Саманта нахмурила лоб, почувши стук у двері.
Ван Дун зайшов у кабінет директора і побачив молоду чудову однокласницю. Він запитав: « Привіт сестру, ти не бачила директорів?»
Дівчина засміялася від несподіваного компліменту Ван Дуна. Здавалося, він розтопив лід гніву в її серці.
Ван Дун помітив, що посміхаючись вона виглядала ще гарнішою.
- Мене звати Саманта. Я директор цієї академії. Присаживайся, у мене є до тебе кілька запитань.
Незважаючи на свою непробивність, Ван Дун все ще почувався трохи збентеженим. Він сів за її жестом і сказав: « Ви так молоді ».
- Дякую, Ван Дун. Я хочу запитати тебе, чому ти вибрав наш навчальний заклад? - Саманта з легким обуренням поставила запитання, думаючи, що ця паршива вівця прийшла зіпсувати її прекрасний план відновлення репутації школи.
- Воно близько до будинку... — Ван Дун відповів, почувши голову, але зараз же, помітивши обличчя Саманти, він замахав рукою і змінив свою відповідь. - Просто жартую, мені завжди подобався Ейрланг, ще з тих пір, як я був маленьким, я хочу бути корисним для Конфедерації, і хочу битися за людей, убиваючи загів!
Саманта подивилася на нього з холодним обличчям, завдяки якому вона заслужила прізвисько "Хладнокровна Красука". Для деяких її працівників вона вважалася не тільки красунею, але й холоднокровною, оскільки ніколи не вагалася, звільнена співробітниками, які не виконували обов'язків.
Ван Дун звик до холодного обличчя і косих поглядів від « цікавих» людей навколо нього, тому він не злякався очей Саманти. Замість цього, його розум зосередився на тілі дівчини - її прекрасні форми і сосна груди були більше придатні для сексуальної актриси, а не суворої директриси.
- Гаразд, це все, ти вільний. - Саманта жестом показала на вихід, знову занурившись у стоси документів.
Ван Дун залишив офіс і не розумів, які висновки робити з цієї зустрічі. Здавалося, що він не зміг вразити директрису своїм чудовим характером і позитивним ставленням так само, як він це зробив з містером Саймоном.
Але результати зустрічі були чіткі Саманте, вона ще раз підтвердила свої підозри щодо паршивості Ван Дуна. Саманта вирішила прибрати Ван Дуна, і вже викреслила його ім'я зі списку.
Вона мала на меті впровадити систему ранжування учнів, яка б допомогла усунути марних студентів, таких як Ван Дун попри його рекомендаційний лист від Конфедерації.
Сам того не знаючи, Ван Дун став паршивою овечкою для прекрасної молодої директриси. Але йому було б байдуже, навіть якби він дізнався про її наміри. Він жив лише своїм життям, ніколи не турбуючись про те, що інші можуть подумати про нього.
Отримавши місце проживання, він нарешті знайшов спокій. Ван Дун почав оглядати університетське містечко, приділяючи особливу увагу його ландшафту та будиночку будинку, шукаючи зручні укриття, корисні під час конфлікту... Він виробляв загадку, на жаль, і це також поділяло його.