Том 3, розділ 24 - її ім'я було Аліса (щастість друга)
— Так?
Калан відразу підійшов до Лінліа: « Мене звати Калан. Я хочу подякувати тобі за допомогу. Якби не ти, Аліса швидше за все загинула б".
Дівчина на ім'я Аліса теж підбігла. Було очевидно, що вона ще не відійшла від шоку і знаходилася в стані легкої паніки, її дихання був збивчим, а груди від швидких вдихів піднімалася і опускалась, дуже швидко. Але її м’які, трохи туманні очі дивилися на Лінлі: « Дякую за те, що я врятувався. Я Аліса. Моє повне ім'я Аліса Страф [Si 'da'fu]. Я теж маг елемента Землі".
Погляд Лінлей на мить затримався на дівчині.
Йому довелося визнати, що Аліса була досить витонченою і прекрасною дівчиною. Її природна аура могла змусити хлопців захищати і лелювати її. Вона була з кількох дівчат, які не потребували косметики, щоб прикрасити себе.
«Ліне, зазвичай коли ти бачив людей, які билися і були в небезпеці - ти нікому не допомагав. Що змінилося сьогодні? - О, я здається зрозумів, тобі повинно бути приглянула ця дівчина Аліса, ха-ха."
Лінлей нахмурився.
« У минулому моя поведінка не була причиною того, що я не хотів допомагати. Це тому, що в внутрішніх ділянках гірського пасма люди билися з дикими звірами шостої або навіть сьомого рангу. Мені було б просто недостатньо сил для цього, у цій же ситуації звір був тільки п'ятої рани і мені не важко допомогти їм." - Лінлей відразу почав пояснювати Дерінгу Коарту.
Дерінг Коуарт посміхнувся і більше не намагався провокувати.
« Мене звати Тоні [Туо’ні]. Мілорд маг, а як Вас звати? "?" - запитав ще один хлопець з групи.
Проігнорувавши питання, Лінлей спокійно подивився на цю групу людей і запитав: « Як давно ви були на хребті Магічних Звірів? »
« Це перший день, - неохоче зізнався Калан. - Я не очікував, що в наш перший день ми зіткнемося з магічною звіриною п'ятої рани. Нам дійсно велике не пощастило. Виходячи з того, що я читав в книжках, у зовнішньому просторі магічного хребта повинні жити тварини тільки третього і четвертого рангів. Навіть з нашим рівнем ми повинні були впоратися".
"Який дурний..." - хитаючи головою, сказав Лінлей.
Дівчина на ім'я Ніа відразу роздратувалася: « Чому ти такий зухвалий? Звісно ти врятував Алісу, але це не дає тобі права ображати інших людей!»
« Ні!» - відразу закричав Калан.
Ліней вирішив пояснити: « Я справді був вражений вашою хоробрістю. Навіть будучи на такому рівні ви наважулися вдертися на хребт Магічних Звірей. Але я мушу сказати, що вам все ще лише зле. На шляху до хребти Магічних Звірей вам пощастило не зустріти жодної засідки і жодного розбійника."
"Бандіти?" - Калан та інші переглянулися між собою. Вони дійсно не зустрічали і навіть не бачили ніяких бандитів під час подорожі.
Зрештою, довжина гірського хребта Магічних Звірей перевищує десять тисяч кілометрів. Існувало багато місць, з яких можна було почати сходити на гірський хребет. У перший же день засідка була цілком нормальною.
« Будьте задоволені, коли вам дадуть пораду. Якщо ви не хочете померти, то сьогодні ж покиньте цей хребет" - прямо сказав Лінлей.
« Чому? Невже в зовнішньому середовищі є так багато магічних звірів п'ятого рангу?», полюбляв воїн на ім'я Тоні.
Лінлей зітхнув і спокійно продовжив: « На жаль, не магічні тварини становлять найбільшу небезпеку для інших людей. Ви все ще надто слабкі і недосвідчені і будете для інших - більш досвідчених та сильних воїнів або магів - делікатесним шматком, вони просто-напросто не дозволять вам вислизнути. Одна причина, чому ви досі не потрапили в халепу - це факт, що це лише ваш перший день тут. Інакше вас всіх би вже давно вирізали і пограбували."
« Найбільша небезпека існує від інших людей?» - Калан нахмурився, але незабаром його обличчя змінилося.
Калан з повагою звернувся до Лінлі: « Мільорд маг, ми мало знали про це гірське пасма і тому прийшли сюди. Але після Ваших слів... Може, мілорд маг допоможе нам спуститися з цих гір? "
Лінлэй замислившись, злегка нахмурився.
Він не любив стикатися з більшими проблемами. Але якщо ці хлопці на дорозі додому зустрітися з бандою або професійним убивцею на тренуваннях, то у них не буде шансів.
"Мілорд маг, ми просимо вашої допомоги" - Аліса теж вирішила попросити.
Лінлей подивився на Алісу. Побачивши в її очах благаючий вираз і припускаючи, що його можуть вбити бандити, серце Лінлі трохи розтопилось і після цього він прийняв рішення. Ківнувши, Лінлей сказав: « Гаразд. У будь-якому випадку, я теж спускаюся так що для мене не буде важко допомогти вам. Якщо ми дійсно зіткнемося з бандитами на своєму шляху назад, я, звичайно, докладу максимум зусиль щоб допомогти, але не можу обіцяти занадто багато."
Калан відразу ж з радістю кивнув: « Не хвилюйтеся, ми вдячні лише тому, що Ви вирішив допомогти нам".
Лінлей схвально кинув: « Йдіть за мною». Потім відразу ж пішов далі. Калан і його група пішли за Лінлією. Під його захистом вони без пригод змогли покинути хребт Магічних Звірей і вирушили в сторону міста.
...
На зворотному шляху Калан та його товариші дізналися про ім’я Лінлей. Дівчина на ім'я Аліса теж була магом землі і після того, як Лінллей її врятував, вона почала захоплюватись ним. Їй теж була п'ятнадцять років і вона вважалася генієм номер один в Академії Веллен [Wei 'lin].
Але, незважаючи на це, Аліса була магом четвертого рангу, і в Академії Ернст такий результат вважався б тільки середнім.
Під час подорожі вони привалили їжу. Лінлей і Аліса сиділи поруч.
« Великий брат Лінлей, ти справді чудовий. Ти став магом п'ятого рангу, коли тобі виповнилося тільки чотирнадцять. Мені, мабуть, буде двадцять, коли я теж досягну п'ятого рангу" - Аліса благоговійно дивилася на Лінлей.
« Я не такий вже й дивовижний. Номером один серед геніїв нашої академії є Діксі, він став магом четвертого рангу, коли йому було тільки дев'ять років і чарівник п'ятого ранги, у віці 12-их - недбалим тоном вимовив Лінлей. Але він не став уточнити ... Що, коли йому було тринадцять, він був магом четвертого рангу і тільки через рік, до чотирнадцяти років він зміг прорватися до п'ятої рани."
Лише за один рік він прорвався до п’ятого рангу, що зайняло три роки.
« Моя четверта ранга у віці дев’яти років? Мені 15, але я тільки-тільки стала магом четвертого рангу. І мене вважають генієм моєї академії. Як і очікувалося, наша Академія Веллен не йде ні в яке порівняння з твоєю академією Ернст." - Сумно зітхнув Аліса.
« Я відчула, що твій Масив Земляних Копій був дуже сильним і грізним, навіть краще від чарівників п’ятого рангу з моєї академії. Чому так виходить?» - Аліса була магом стилю землі і природно вона помітила різницю між заклинаннями інших та Лінлей.
Лінлей слабо посміхнувся. Не тільки сила заклинання була вище, але й швидкість з якою воно створилося.
« Почалася сила стилю світу... - Лінлей почав пояснювати дівчині, що вона зламала. Тепер знання і розуміння Лінлію було навіть краще, ніж у викладачів академії Ернст. Це не дивно, адже він сам навчав Великого Мага Святого рівня.
Аліса, повністю зосередившись і сконцентрувавшись на кожному слові, дивилася на Лінлі.
Одна слухала, інша говорила. Під час розмови вони непомітно й несвідомо наближалися один до одного. Повністю поглинутий теорією магії, Лінлей зміг це помітити тільки тоді, коли їхні обличчя були вже так близько, що між ними була відстань лише одного кулака.
Лінлей був у легкому замішанні. Це сталося вперше, коли він так близько був до дівчини, настільки, що він міг розглянути своє відображення в її яскравих, красивих, туманних очах, а її роздертий ніс ... Лінлей навіть міг чітко відчувати її солодке дихання і запах аромату її тіла.
"Великий брат Лінлей, чому ти припинив говорити?" - з цікавістю запитала Аліса. Але через мить вона зрозуміла причину. Її обличчя розрослося і поквітло в червоний колір яблука.
Лінлей примусив себе заспокоїтися, а потім встав обличчям до решти хлопців. Роблячи вигляд, що нічого поганого не сталося, він сказав: « Добре, доїдайте все. Потрібно найближчим часом продовжити шлях. Давайте зробимо все можливе, щоб раніше повернутися в місто."
ВАЖНО! Проводиться голосування на рахунок крайнього зниження ціни - https://vk.com/club123098211?fixed=1
Ми сподіваємося, що ви зможете підтримати наш проект за таку незначну суму! =)