Том 1, глава 19 — Дух Персня Звивачого Дракона (ча друга)
Пуентська Імперія була заснована близько восьми тисяч років тому і проіснувала протягом довгого періоду часу - приблизно три тисячі років, але врешті-решт її було знищено. Володарі Пуентської Імперії були поділені на гранічні імперії, Святий Союз і Темний Альянс.
Іншими словами...
Весь хребт Магічних Звірей, дванадцять королівств і тридцять два герцогства - всі колись були частиною Пуентської Імперії. Простіше кажучи, це була величезна імперія.
Але Пуентська Імперія вже давно впала!
« Чи більше 5000 років тому? - Сьомий старий був на мить приголомшений, а потім зітхнув. - На жаль, у мене не було ніякого способу, щоб відчути протягом часу зсередини простору кільця. Я не очікував, що в кільце мине понад п'ять тисяч років після знищення моєї країни."
« Про що ви говорите? Я заплутався".
Лінлей відчував, як ніби весь його розум був наче в тумані. Цей старий дід раптово з'явився нізвідки, і стверджував, що він Великий Маг епохи Пуентської Імперії, яка була знищена п'ять тисяч років тому. Що може бути смішніше, ніж це?
Лінлэй навіть подумав, що це йому сниться!
« Йому, мабуть, пригадується один літній чоловік. Він усміхнувся і продовжив. - Перстень, що ти носиш зараз на грудях, було колись моїм Божественним артефактом - "Кольце Міра».
« Почекайте, почекайте! »
Лінлей подивився на нього і сказав: « Що за Персня Міра? Ця обручка залишилася потомками мого роду. Його назва "Кольце Звиваного Дракона!"
« Кoльцо Звиваного Дракона? Початкова назва "Кольце звивається Драконом!", дивно перепитував старий.
Лінлэй не розумів, про що це мова.
« Чи назва має своє значення? Що ви маєте на увазі, під первісною назвою?», - Лінлей поставив питання з упевненістю глянув на старого.
Тільки тепер старий починав сміятися: « О, » Кобелько Звиваючого Дракона-- це ім’я, яке ти дав йому. Або ж це ім’я дав йому твій предок. Коли я вперше виявив це кільце, я переглянув усі види документів, але так і не зміг знайти якусь інформацію про нього. Отже, я дав собі авторське право називати його “Кольцем Міраса". Але відносно того, як воно спочатку називалося, навіть я не маю поняття."
« О, дідусю, так Ви також вибирали для нього ім’я. Але тепер воно належить мені і я назвав його Перстеньом Звиваючого Дракона", - Лінвей був досить впертий.
"Добре, добре, називай його Персням Звиваючого Дракона, якщо хочеш" - старий посміхнувся, не бажаючи сперечатися з Лінлією.
"Деденька, ви можете мені сказати, чому Ви щойно з'явилися з кільця?" - поставив питання Лінлей.
Старик посміхнувся: « У 4280 році за календарем Юлан я...».
Почувши це, Лінлей був шокований: « 4280? Зараз 9990 рік!"
«... натрапив на мого старого ворога, Великого Маґа Святого рівня Хамуліна і між нами почалася бійка. Але я не очікував, що ще один ватажок святого рівня несподівано нападе на мене. Зрештою, я був переможений і моє тіло було знищене. Я не хотів, щоб мій дух був захоплений і катував. Так що я запечатав себе в цьому Персня Мі... Звивається Дракона." - старий пояснив, що сталося в минулому.
« Кільця Звиваючого Дракона є надзвичайно дивовижним предметом. Ззовні, здається, що від нього не виходить якась магічна аура, але в користі вона може зрівнятися навіть з божественними артефактами. Коли я запечатав свою душу в кільце, Хамулін і той інший довго намагалися мене знайти, але так і не досягли успіху. Це, до речі, також завдяки Персня Дракона, що звивається.
Лінлей таємно кивав.
Перстень дракона, що звивається, на зовнішній вигляд виглядає досить просто. Як член стародавнього роду, Лінлей мав досить митене око.
Як правило, коштовні предмети переплутають принаймні якусь елементарну аура. Але Перстень Звиваючого Дракона здавалося зроблено не більш ніж з простого дерева.
« Ви сказали, що п'ять тисяч років тому потрапили в засідку двох биків святого рівня і потім ви самі сховалися всередині цього кільця? І що ця обручка є артефактом, який порівняний з божественними дефектами?" - говорив на одному диханні Лінлей.
« Дуже добре», бо коли Лінллей зрозумів це, старий не посміхнувся і кивнув.
"Тоді дідусь, чому Ви з'явилися з кільця тільки зараз?" - Лінлей із сумнівом подивився на старого.
Один старий чоловік, який був сміхом, сказав: « Насправді, коли я запечатав свій дух всередині Персня Дракона, що звисає над головою, то переплив сам моє биче з перснем Звивачого дракона. Тільки тоді, коли хтось стане новим власником кільця я отримаю дозвіл на те, щоб вийти з нього."
"Став нового власника кільця?"
« Дуже добре. Завдяки потраплянню крові на Перстень Дракона, що звивається".
Лінлей нахмурився і пробурмотів: « Кров капала на кільце?»
Він намагався пригадати, коли це сталося. Лінлей раптом згадав, що, коли осколок валун вдарив йому по голові, кров, яка хлинула, проникла під його одяг і потрапила на груди. Мабуть, тоді кров потрапила на кільце.
« Ой. Тоді це робить мене власником Персня Дракона, що звивається." - немислимовато кивнув Лінлей.
« Дуже добре. Тільки тепер, після того, як ти став власником Персня Звиваючого Дракона, я в змозі вибратися з кільця і ще раз вдихнути свіже повітря континенту Юлан, - натяк на посмішку з'явився на обличчі старого. - Це і справді сталося? Дитинко. Я сказав тобі своє ім'я, але як твоє?"
Лінлей усміхнувся: « Мене звати Ліней! Лінлей Барух!"
"Лінлей, гарне ім'я" - старий теж посміхнувся.
"Деденька, Ви будете назавжди прив'язаним до кільця і не в змозі коли-небудь повернути свою свободу?" - Ліндей поставив це делікатне питання.
Старик усміхнувся і кивнув: « Лiнлий, ти повинен знати, що коли більшість людей помирає, то їхні духи входять до Загробного світу. Але оскільки я був магом Святого рівня, то під час моєї смерті моя ментальна енергія придбала фізичну форму. Це була єдина причина, чому я зміг тимчасово протистояти кличу Загробного світу і запечатав себе всередині Персня Звіваючого Дракона. Зараз є тільки один спосіб для мене, щоб покинути це кільце - вичерпати всю мою решту ментальну енергію."
- Лінлей не зовсім розумів.
« Те, що люди називають ментальною енергією, могло б назватись духовною енергією 16. Коли ментальна енергія людини остаточно вичерпується, її душа розсіюється природним чином. Іншими словами... коли моя душа розсіється, то я покинути межі цього Персня Звива Дракона, - спокійно сказав старий. - Але ситуація сьогодні теж не погана. Хоч я і обмежений існуванням в кільце, зараз це не перешкоджає мені знаходитись на відстані близько трьох метрів від нього ... Це не так вже погано."
Серце Лінлей стисалося.
Він відчув деяку жалість до цього старого.
« Не хвилюйся, Ліне. Я дуже задоволений. Ти не знаєш цього, але ... якби мій дух був захоплений Хамуліном, то це було б гірше смерті." - зітхнув старий.
« Дитинко, Ви сказали, що ваше ім'я Дерінг Коуарт? Чи можу я звертатися до Вас, як дідусь Дерінг?», раптом запитав Лінлэй.
Дерінг Коуарт був сильним Великим Маґом з Пунтської Імперії, і таким чином мав надзвичайно високий статус. Він би потрапив у п'ятірку великих вовчів на континенті Юлан. Але цього не сталося, тому що він потрапив у підлу засідку Великого Маґа Хамуліна та іншого воїна Святого рівня.
Однак...
У Дерінга Коуарт ніколи не було своєї дитини або внуків. Почувши, як Лінлей звертається до нього, наче дідусь Дерінг, серце старого, який був самотній протягом тисяч років, раптом відчув тепло.
« Так, так, я не проти», - Дерінг Коуарт почувався дуже щасливим.
Слід хвилювання раптово з'явився в очах Лінлей.
"Деденька Дерінг, зараз Ви сказали, що ви маг Святого рівня. Можете навчити мене використовувати магію? Перед ним був п'ятитисярічний маг Св.
У уяві Лінлей мекали сцени з величезним блискавкою Дракона, жахливим видовищем Танця Огняних Змей і безлічі валуни, що падають з неба. Ці сцени програлися знову і знов, у тому числі з цією гордою людиною, яка стоїть на голові Чорного Дракона.
Він палко бажав, щоб одного дня...
Він також міг стояти на голові Чорного Дракона і трясти небо.
Дерінг Коворт погладив білу бороду і з блискучими очима промовив: « Звичайно, я можу! Ваш дідусь Деринг маг Святого рівня всемогутнього елемента землі... і серед усіх елементів, елемент Землі є наймогутнішим з усіх!." Дерінг Коуарт дуже зрадів, коли мова зайшла про магію.