Вушань, звичайний посів. Ти син простолюдина і така ж звичайна дитина. Можливо, у вас є непогані гени для фізичного розвитку, але не дуже талановитий. Тим не менш, тобі завжди подобалося більше думати головою, ніж бездумно щось робити, що було рідкістю для звичайних сільських дітей. Такий склад розуму навіть підходив до оточення.
Але до цього ніхто не робив, всі навалювали тебе лише за фізичні здібності... Для сільських вони були на рівні.
Хоча ти і любив думати головою, перш ніж діяти, але саме через це тобі часто доводилось застосовувати силу. Цей світ, тому ти розумів, що без сили обстоювати себе необхідно. Завжди будуть ті, хто захоче на тобі самовпевнений.
Ти був завжди першим, хто приходив на тренування Хілмана, починаючи розмиватися, і останнім, які йшов. Тому чоловік, не вагаючись, пройнявся до тебе повагою і частіше давав поради.
Ти ображався, але розумів, що Гіллман чогось чекає від тебе, тому не сперечався, мовчки тренуючись. Ти також багато часу проводив за засмагуванням полів, допомагав іншим сільським на сонці, у вільний час любив ходити поплавати в ставку біля гори. Тобі подобалося пірнати і затримуючи подих, замирати під водою. Так ти знеохочувався, прислухався до самого себе і розслаблювався. Тобі навіть здавалося, що ти відчуваєш щось незнання, але в цей час завжди закінчувався кисень і ти спливав...
До речі, чисто випадково, але ти помітив, що за місяць подібного підводного відпочинку, ти ставав набагато стійкішим і міг довше не задихатися втечеш, тому це стало для тебе звичкою. А ще ти не розумів, чому Гіллман робив такий маленький акцент на бігі, створюючися на тренуваннях різних груп м'язів. Ну куди йому, простолюдину, думати про це? Тому він просто робив те, що подобалося іншим.
До речі, з часом його перестали задиратися, занадто сильним він став серед своїх самотніх, а старшим справи до такого не було, та і твоя репутація був хорошою серед місцевих. Не дивно, що з віком ти стаєш раціональним.
Тренування. Допомога місцевим людям. Біг довкола гори і по горі. Ныряние. Навіть підводними затоками завівся. Я не витрачав одну секунду на опустелю. Звичайно, ти витрачав багато енергії і батьки не могли нагодувати тебе. Тому тобі довелося виловлюватися в мисливстві та риболовлі. Таке і було твоє життя. І, як би дивно не прозвучало, це тобі подобалося. Жутко подобалося, ти відчував, що живеш!
До 11 років тобі вдалося стати воїном першого рангу, який був для місцевих людей небаченим успіхом. Зазвичай на перший ранг прориваються до 15-16 років. Навіть Гілман не очікував такого, він звичайно був вражений твоєю фізичною здібністю, але просто не знав про всі можливості твого тіла, адже міг оцінити тільки грубу фізичну, м'язову силу, на яку і робив ставку. Він не знав, як сильно підкріпилися твої органи поки ти закляв бегом і пірнанням витривалість, а також піддав своє тіло тиску води.
Трохи про тиск, ставок виявився на диво глибоким, наче бездонним, ти поки не зміг дістати до його дна. Тобі подобалися холодні спокійні глибини, але коли ти розслаблювався, то обмотував руку водоростями, які могли допомогти тобі не вислинути на дно після початку » (кайфування 17). Через п’ять років такий спосіб життя ти вже міг спокійно « метувати » на глибині 25 метрів протягом 4 хвилин.
Побачивши в тобі потенціал, хоча той був не такий вже й великий, просто так уже вийшло, що ти випадково підійшов до тренувань більш креативно, Хілман почав приділяти тобі дуже багато уваги. У тебе навіть більше не було часу допомагати на полях іншим. І це з урахуванням того, що ти став воїном першого рангу...
Твій перший день після прориву на зворотній стороні гори. Ти відчував, що можеш зробити те, чого не міг раніше. Але з часом ти все ж дійшов до межі, і, за звичкою, знову пірнув у воду.
У ставка не було полого дна, тобто він не йшов вертикально вниз, але і не дуже плавно. Тому ти завжди відчував ілове-водостелеве дно ногами, а коли занурився на достатню глибину і починав відчувати у вухах та гортані стиглий дискомфорт, зупинявся. Потім ти обмотав якусь водорість навколо руки, щоб відразу ж не вспати і намагався розслабитися, пробратися тишиною, холодом, тиском ...
Ти пірнув, коли вже сонце клонувалося до заходу сонця, куди пізніше, ніж зазвичай, адже зміг довше тренуватися. Коли ти побавився, то розумів, що на попередніх рівнях вже не відчуваєш тиску, тому спокійно продовжував будувати глибину і схил ставав все крутішим, але терпиміше, проте вода ставала крижаною. Але ти не помічав цього, адже все відбувалося плавно, а твоє тіло після прориву стало набагато стійкішим.
Нарешті ти дійшов до глибини душі, коли відчув той самий дискомфорт і, як завжди, обмотувався водорістю. Потім ти розслабився, відчуваючи задоволення від холодної, що дає на твої виснажені м'язи, води. Ти занурився у себе і почав відчувати ту дивність, незрозумілість, і чим більше ти розслаблювався, ніж повільніше починало битись твоє серце, І чим менше в голові залишалося думки, ти звітував про те дивацтво, то невідоме ...
У тебе в голові не залишилося жодної думки, повний релакс. Ти втратив відчуття часу, просто поняття не маючи, скільки провів час під водою, але розумів, що можеш ще. Як раптом навколо тебе закрутилися сині точки, ти їх бачив, хоча був з закритими очима, а сам ставок був на такій глибині непроглядний, Ти їх відчував, ви навіть поглинав. Так, багато людей не могли поглинути тебе, але дехто просто добровільно падав на вас і занурився, відсвіжаючи душу й тіло.
Ти не знав скільки пройшло часу, і не відчував, що сильно задихаєшся, було таке відчуття, як вже ніколи й не зможеш поворухнутися, залишившись звичайним спостерігачем вічності, та танцю синіх зірок. Але раптово водорості на руці розійшлися, може відразу, а можливо поступово, могло це зробило течія води, або хтось із богів не захотів, щоб звичайний хлопець просто потонув. Та і це неважливо.
Ти почав плавно пливти, повільно, поступово, будучи порожнім від всяких мислищ, але випливати. Вода ставала теплішою, а тіло починало терпнути, наче б ти пролежав без руху не одну годину. Твоє тіло відновило фізичну активність. Ти шевельнув пальцем, потім плечем, а потім той стан, немов ти спостерігаєш за всім з боку, знову вислизнуло від тебе ...
Коли ти прийшов до тями, то почав швидко спливати. А коли викапанився на берег, відчувся приступ запізного страху, адже мало не помер і навіть не зрозумів цього, а потім... Потім ти здивовано відчинив очі. На подвір’ї стояла глибока ніч! Ви, мабуть, навіть бачили зі сторони сонця вже не чорноту зірки, а синю - східну пару годинку! Ти провів під водою добрих три години!
Коли ти трохи здирався, то вирішив поїхати додому і рідні могли хвилюватися. І ти був правий, ціле село стояла на вухах, з олійними лампами околиці і крича. Ти відчув укол провини і зробив крок в сторону найближчого вогню. Яким же було твоє здивування, коли ти за один крок подолав п'ять метрів, ривок був настільки різкий, що по невиявленому ти запнувся і проспав носом землю.
Ти встав і вирішив охолонути своє тіло, тільки зараз пойнявши, що відчуває в м'язах деяку єдність, розслабленість, ніби ти не зможеш і кришку від варення відкрити, але при цьому все на ділі виходить гладким рахунком, так навпаки, а також всю твою шкіру покривала щось липке та смердюче. Ти підняв скинену до пірнання рубаху, зайшов у ставок по коліно і помився. Після чого витягнув рубаху, яка так і продовжувала моторошно вийняти, тому ти її викинув. Потім ти трохи розмився, перевірив на що здатна твоє тіло і боягузець побіг до людей, які шукають тебе... ось тільки боягузка була, якась вже занадто швидка. Поволі звикнувши до цього, ти прискорився аж поки не побачив селян. Тому пригальмував і заїхав до них.
Тебе трохи побрали, звичайно, але нічого страшного, виправдався. Але від однієї людини ти вирішив не приховувати нічого, а саме Хіллмана, врешті-решт, він і так все помітить. Тому ти вирішив знайти його до тренування і розповісти про пережите ...
П.А.: ой, хлопці, щось захлинувся, це на цілу історію може затягтися, так що в кінці він буде Хонменгом, отже вставлю цю штуку всюди від Святого до Менґа. Ахаха, сподіваюся повеселив і спасибі за підтримку)