Том 11 — Некрополь Богів, розділ 1. Основа Імперії
Бейрут!
Лінлей переглянувся з Бебе. Він все ще пам'ятав, як Бебе розповів йому, що незабаром після його народження, коли той ще навіть не міг відкрити свої очі, дуже теплий, рідний голос насадив йому на вухо... що він був з клана Бейрут.
« Лард Бейрут? — запитав Бебе. - Чудово. Я йду".
Лінлей подивився на Бебе, звичайні чарівні очі якого, зараз, були дуже серйозні і повні ... Забобон! Бебе ніколи нічого не знав про своє походження і коли у нього нарешті вийшло відкрити очі, то він не зміг знайти жодного магічного звіра типу щура.
Бебе завжди запитував себе, що якби цей теплий, здавалося б, рідний голос належав його матері.
На жаль, він її ніколи не бачив. Єдина підказка, яка у нього була - це два склади: Бейрут, Бейрту.
Крисиний Король Гаррі розсміявся: « Розслабся. Мій лорд батько запросив тебе, Бебе, зустрітися. Певно, що він не має поганих спонук. Бебе, идем».
Два інших фіолетово-золотих Крисинних короля дивилися на Бебе.
Бебе блискавично злетів.
« Це займе не стільки часу. Немає сенсу поспішати.", - сказав третій Крисиний Король, Гарві.
Лінлей кивнув, а потім подивився на Бебе і сказав: « Якщо трапиться щось важливе, негайно дай мені знати».
Лінлей і Бебе могли подумки спілкуватися на величезній відстані. Де б Бебе не був у Лесі Тьми, він все ще міг спілкуватися з Лінлою.
- Бебе видавав усмішку.
Лінлей усміхнувся.
Іноді Бебе забирала в нього стільки уваги. І тепер, коли у нього з'явився шанс що-небудь дізнатися, він зовсім не вагався.
....
Площа снігу кружляли у густому танку і плавно спускалися на землю. Обсув у королівському палаці був надзвичайно жвавий.
- Ребекка тримала свою руку на серці і зі збивчим диханням говорила: П’ять кінних сил континенту Юлан, п’яти божественностей, були справді шанованими фігурами. Сила Божественних була набагато могутнішою за силу Святих.
Наприклад, Стенлі не міг витримати навіть руху пальця Сезара.
« Мій батько, — сказав Тейлор, коли дивиться на Лінлію своїми чистими й енергійними очима. - Наскільки сильний Бейрут? Невже він ще сильніший, ніж ти?»
Лінлей і Уортон розсміялися.
У очах своїх дітей Лінлей був непереможним.
« Лард Бейрут... - Лінлей подивився на північ, наче крізь чащу лісу, побачивши того воїна, який стоїть на вершині сили всього континенту Юлан. - Якщо вірити трьом Крисіним королям, лорд Бейрут, мабуть, найбільш жахаюче могутній воїн Божественного рівня на континенті Юлан.
Лінлей потріпав волосся на голові Тейлора і лагідно сказав: « У твого батька не вистачить сил, щоб кинути йому виклик".
« Тоді, безумовно, ти повинен перевершити його в майбутньому, — Тейлор говорив з немитою упевненістю. - Мій батько найбільший геній континенту Юлан і найсильніший воїн Драконячої Крові за всю історію."
"Ха-ха...", - Лінлей не відповів і розсміявся.
Лінлей подивився на Уортона і потім проінструктував: « Вортон, завтра я планую поїхати в приватну підземелля та почати свої тренування. В основі Імперії Барух я прийматиму участь не буду».
Це приватна підземелля була простором у центрі рудника магічних самоцвітів.
- Уортон був здивований.
Основа Імперії мала бути визначною подією.
« Не будемо про це», - Лінлей подивився на Делію. Магічна сила і духовна енергія Делії зростали з неймовірною швидкістю. Після прориву на дев'ятий ранг, її тему росту тільки збільшилися. Такий ріст не міг дивувати його.
Здавалося, що Делі не існувало такого поняття як вузькі місця чи бар’єри.
« Я вважаю, що коли буде заснована наша імперія, Імперія Юлан відправить своїх представників. Твої батьки або інші родичі можуть прийти теж. Думаю, поки ти повинна залишитися в палаці".
« Добре», - Делія іноді думала про своїх батьків.
Вона залишила свій клан дванадцять років тому. Звичайно, Делія вже давно примирилася з ним. Але через велику відстань вона бачилася з родичами дуже рідко.
І цього разу, з основою Імперії Барух, її батьки швидше за все приїдуть.
Лінлей продовжував інструктувати: « Дилія, приватна підземальна кімната завширшки понад десять метрів. Я вже поділив її на два шари. Після того як ти закінчиш з усіма справами, знайди мене. Ти і я зможемо тренуватися разом. Якщо мої розрахунки правильні, то протягом десяти років ти зможеш прорватися до Великого Святого Маґа... Навіть раніше, ніж я" - кажучи це, Лінлей зітхнув.
Делія не могла стримати сліз.
Кожного разу, коли Лінлей йшов на свої віддалені тренування... він зникав бог знає наскільки. І природно, вона хотіла бути з ним протягом всього цього часу.
„Верно... Я обов'язково прийду, - поспішно додала Делія.
Наступного дня Лінлей вирушив прямо до рудника. Відразу після того, як шахта самоцвітів стала звичайним явищем, вона почала вестися у дуже енергійному темпі. За один короткий місяць, шістдесят-сімдесят відсотків всіх магічних самок були добуті і залишилося лише невелика кількість кишені з засідками.
І, звичайно ж, різні великі будівлі були побудовані навколо “двері".
Лінлей увійшов у тунелі, відкрив кам'яні двері і потім опинився поруч з тією таємничою дверима. Його тіло відразу покрилося лазурною бойовою-Ці, яка ритмично пульсувала. Після чого він увійшов всередину.
"Треск, тріск".
Жахливі, ножові потоки енергії впивались у тіло Лінлей, але його Пульсуючий захист повністю блокував їх.
Коли Лінлель заходив у той кишеньковий вимір, то відчув внутрішній спокій. Земля, вогонь, вода, вітер... Всі елементи були так близько. Навіть Пульсуючий Ритм Міра став для нього таким зрозумілим і зрозумілим. Піднявши голову... Він побачив напівпрозору мембрану і хаотичний простір за її межами.
« Я вже так довго досяг рівня 256 шарів. Сподіваюся, цього разу у мене відбудеться справжній прорив." - Лінлей сів і схрестив ноги почав медитувати.
Під час своєї останньої тренування Лінлей зрозумів, що він повинен об'єднати всі 256 шарів в одну колибальну хвилю. Тільки тоді Глубільні Істини Землі вдосконалюються. Але щодо питання - яким чином він повинен цього досягти, для Лінлей це було як і раніше невизначено.
Всередині кишенькового виміру Лінлей зовсім не помічав ходу часу.
Він почав свою від'єднану вправку.
....
28 грудня 10022 року за календарем Юлан. Через два дні має початися свято Юлан. Наступний свято Юлан стане історичним... бо на ньому буде офіційно заснована Імперія Барух.
У місті Барух життя била ключем. З інших міст та місць місто переповнило до самого краю.
На одній з вулиць міста Барух десять охоронців супроводжували просту, без зайвих украс і гулянку. Але якщо подивитися на цих охоронців, які були воїнами п’ятого рангу і вище, то можна було легко зрозуміти, що люди всередині карети не були простими. Через довгий час карета під’їхала до готелю.
Охоронець негайно зупинив коней.
"Мадам, ми на місці", - шанобливо сказав кучер.
« Поняла», - зсередини карети донісся спокійний голос. Арикратські білі, ніжна рука відчинила фіранки карети, після чого двері приховувалися і з карети вийшла благородна леді в фіолетових одязі у накинутим на спині плащі. Якби Лінллей побачив її, то напевно зміг би дізнатися про неї...
Аліса!
З Днем Апокаліпсиса минуло майже двадцять три роки.
У ті часи Аліса була дуже молода. Але тепер, після двадцяти трьох пройдених років, вона придбала природну грацію і елегантність благородної леді.
"Двадцять три роки", - Аліса подивилася на місто і в її серці почали бушувати емоції. Вона знала, що ім’я Барух походить від імені Клана Лінлей. П’ята велика імперія континенту Юлан буде офіційно заснована протягом двох днів.
Назва була такою ж, Імперія Барух.
- Аліса прошепотіла ім'я Лінлей.
У той рік, коли Ліней і Калан зіткнулися з небезпекою в гірському хребті Магічні Звірі, він раптом зійшов з неба й врятував її. Тоді, Лінлей був не більше, ніж потенційний молодий хлопець, в той час як вона була красивою і безтурботною молода дівчина ... А Калан був спадкоємцем великого дворунського клана.
Двадцять три роки потому.
Лінлей досяг таких висот, про які вона не могла подумати.
З найглибших глибин свого серця, Аліса відчувала вдячність до Лінлі. У День Апокаліпсиса, саме він попросив допомогти директору Майя, який тільки заради нього вирішив подбати про неї і Роулінг. Директор Майя був дуже добрий до двох незнайомих жінок.
Після цього Аліс і Роулінг стали названими доньками директора Майя.
І через якийсь час, Аліса почала допомагати йому займатися справами Галереї Пру. Роулінг була не так хороша в управлінні, але на відміну від неї ... Аліса показала не малий талант у керуванні різними галереями. І тому, директор Майя повільно, але постійно, передавав їй все більше і більше своїх повноважень та влади. І саме він був тим, хто відправив її в місто Барух.
Причина проста... Вона мала створити нову Галерею Пру в місті Барух!
Взагалі кажучи, у всіх великих містах були свої Галереї Пру. У майбутньому місто Барух стане центром Імперії Барах (Анархічних земель). Природно, що вони повинні були відкрити тут ще одну Галерею Пру.
« Мадам? — обережно гукнув охоронець, що стояв поруч. - Йде сніг".
"Ох".
Тільки тепер Аліса прокинулася від своїх думок. Вона спокійно усміхнулася і сказала: « Ходімо.
У супроводі своїх охоронців Аліса увійшла в готель. Вони дуже поважали її. Вони знали, що її чоловік помер у День Апокаліпсиса.
І тому задавалися питанням...
Чому Аліса ніколи не намагалася вийти повторно?
....
1 січня 10023 року за календарем Юлан. Була заснована Імперія Барух.
У цей день прийшли представники всіх націй і в місті Барух панувала урочиста атмосфера. Однак... У той же час багато військових, які вже довго були ізольованими і вступали у рух.
Вони почали отримувати накази від воїнів Божественного рівня.
Імперія О'Брайен. За межами Імперської столиці. Божа гора війни.
"З поверненням, Майстер" - більше двадцяти Святих стояли в почесних позах, тоді як Бог Війни О’Брайн приземлився на вершині гори... Його ало-червоне волосся ніспадали немов гострі ножі.
Бог Війни О’Брайен злегка кивнув, а потім почав видавати наказ: « Костро».
Кастро відразу зробив крок вперед і почав уважно слухати.
« Відправляйся в Анархічні землі. І проінформуй Лінлей, що він повинен з'явитися на зібранні на горі Бога Війни не пізніше третього березня наступного року."
"Так, Майстер" - негайно відповів Кастро.
"Ланкі" - знову заговорив Бог війни.
Учень Ланка відразу зробив крок уперед.
Бог війни наказав: « Відправляйся на той острів у Північному Морі, де живе Кіфанде. І також проінформуй Кіфанде, що незважаючи ні на що, він повинен з'явитися на збори на горі Бога війни не пізніше третього березня наступного року."
"Так, Майстер" - негайно відповів Ланці.
Бог війни сказав ще раз: « Кеньйон ».
Кеньйон зробив крок вперед.
Бог війни продовжив: « Відправляйся в...».
Він наказав 12 учням йти підряд, а десять інших — залишитися. Ці десять учнів були найсильнішими учнями, яких Бог колись навчав і серед них також був перший учень Фаїн.
« Все десятеро, ви маєте зайнятися своєю підготовкою. Я не хочу, щоб хтось із вас закінчив також, як ваш третій брат», - спокійно сказав Бог війни.
"Так, Майстер!"
Усі десятеро відповіли дуже шанобливо. Адже кожен з них знав, що мав на увазі їхній Майстер.
« Якщо ви боїтеся померти, то завжди можете відмовитися. Є багато святих, які захопляться за цю можливість», - спокійно підвів підсумки Бога Війни і потім покатався поглядом по стоячих перед ним десяти учням. Побачивши вираз обличчя кожного, він задоволено кивнув і потім пішов.
....
У підземеллі Кастро сів на стілець. Він летів до міста Барух довгий час і потім був зустрічний Барбером. Тепер він вважав, що Лінлей все ще живе і тренується на Чорному вороні.
« Я не проти. Я повідомлю Лінлэй." - кажучи це Баркер посміхнувся.
« Добре», - Кастро був дуже ввічливий.
Потім Баркер вийшов зі залу і в три кроки дістався до тієї таємничої двері. Кастро сидів дуже спокійно і струнко. Звичайно, він не хотів досліджувати всі свої духовні сили. Врешті-решт, Баркер також був Святим. Він міг легко виявити будь - які спроби сканування духовної енергії.
Баркер стояв перед дверима.
І зробивши ще один крок, він увійшов в просторий кишені.
Том 11, глава 2, - Прорив
Кімнату поділили на два шари: центральний шар і нижній шар. Центральний шар був первісним шаром, де зараз знаходився Лінлей. Що стосується нижнього шару - це була область, де тренувалася Делія.
Делія закінчила тренування і відкрила очі.
Вона дивилася на хаотичний простір поза мембранами. Коли вона вперше бачила його, Делія була шокована. Але тепер вона звикла до нього.
Піднявши голову, вона подивилася вгору через отвір і побачила Лінллей, що сидів зі скрегоченими ногами в медитативному трансі. Коли Деліа побачила Лінлію, то відразу відчула, що в її серці з’являється спокійна усмішка. Вона відразу ж закрила очі, а потім продовжувала роздумувати про глибини магії в межах її моря свідомості.
« У пошуках! Гудіння!»
Характерні ритми Землі іноді нагадували грім, а часом шум хвиль. У них були безмежні таємниці. Лінлей міг чітко відчути ці двісті п'ятдесят шість шарів хвиль, що відбиваються в його свідомості.
Глибина Пульсуючого Ріта Міра була прихована в межах цих 256-шарових хвиль.
Однак, Пульсуючий Рітм Міра, який народився самою природою, насправді містив всі свої секрети в межах одного колебального імпульсу.
Лінлей інтенсивно тренувався протягом майже двадцяти років. Протягом цього часу, починаючи з одношарової хвилі, він досяг рівня 256-слові.
« П'ятсот6-шарові хвилі ледве можуть висловити Глубінні Тайни Землі. Зменшити кількість хвиль, але збільшити глибину Пульсуючого Ріта Міра...." - Лінвей постійно думав про це, одна ідея за іншою мілина в його свідомості.
Але жодна з них не була правильною!
Неправильно!
Неправильно!
Все не так!
Незважаючи на те, що його розум не змінювався і методи тренування були приведені до нього, Лінлій відкидав їх усіх. Ум Лінлей був у стані максимальної концентрації і видавав ідеї, які відкидалися одна за одною. Можливо, деякі з них можуть допомогти Лінлей стати сильнішим, але він знав, що жодна з цих не була правильним шляхом розвитку.
« Неправильно. Неправильно», - лоб Лінлей був вкритий потім, але він не помічав цього.
Він не знав, скільки часу пройшло або скільки варіантів відкинув.
Раптом...
Брови медитуючий Лінлей раптово смикали, а потім він раптом піднявся на ноги. З клацанням його руки з’явився важкий асмантиновий меч. Його очі як і раніше були закриті і Лінлей почав розмахувати важким мечем, але в цей раз він не повністю покладався на Глубінні Істини Землі.
"Гудество!"
Скрізь були вібрації, які, здавалося, затьмарювали розум Лінлей своєю суттю.
« Дуже добре. Ось так.", - Лінлей раптом відкрив наповнені радістю очі.
У цей момент йому вдалося успішно поєднати істини, що містяться в першому шарі й другому шарах.
« Злиття двох шарів в один шар... - Очі Лінлей переповнялася дика радість. - Так. Один крок за раз. Я не можу об'єднати всі 256 хвиль в одну. За раз я можу об'єднати дві. Я буду об'єднувати їх всі окремо".
Перша хвиля і друга хвилі стали однією.
Третя хвиля і четверта Хвиля також стануть однією.
255 Хвиля і 256 хвиль також будуть одним цілим.
Кінцевим результатом буде те, що він зможе зберегти силу 256-шарових хвиль Глубінних Істин Землі в рамках лише 128-словійних хвиль!
Аналізування та об’єднання цих груп буде набагато простіше. Крім того, Лінлію вдалося об’єднати першу хвилю з другою.
« Дуже добре. Це має бути правильним", - Лінлей був повністю впевнений у вибраному шляху. Врешті решт, кінцевий результат Пульсуючого Рітма Землі повинен об'єднати 256 хвиль в одну хвилю. Таким чином... Будь-які дві хвилі повинні бути в змозі об'єднатися. Але зробити це буде важко.
Але після успішного тесту злиття першої та другої хвилі Лінлей тепер був упевнений у цьому методі.
Кожна і кожна хвиля несла в собі деякі аспекти Глубінних Істин. Кожна спроба злиття вимагатиме від Лінлей великої кількості часу та зусиль, догадок, проб і оцінок.
"Лорд Лінлей!"
Поки Лінллей обдумував свій наступний крок, він раптом почув знайомий голос.
Лінлей відкрив очі. Це був Баркер. У кімнаті нижче Делія також відкрила очі і стрибнула на центральний рівень. Зрештою, відстань між ними була всього за два метри. З огляду на поточний рівень сили Делії, вона могла легко стрибнути на таку відстань.
- Делія усміхнулася йому.
Лінлей на деякий час відпустив думки і дозволив собі розслабитися. Він довго думав і намагався. На сьогодні Лінлію успішно об’єднав третю і четверту хвилі. Все, що тепер йому потрібно було робити - продовжити ... Поки в результаті він не об'єднає 255-ю і 256-й хвилі.
До цього моменту 256-шарові хвилі Глубінних Істін Землі будуть спрощені до 128-складових хвиль Голубінської Істини Землі. Лінлей сподівався, що його сила швидко зросте.
« Роз’єднати дві хвилі в одне й те ж складне завдання. Продовжувати рухатись далі і об'єднати 128 хвиль у 64 хвилі, ймовірно буде набагато важче."
Такі злиття, якщо описати це грубо, були подібні до приміщення у ящику. Якщо у вас було чотири коробки і Ви хочете помістити предмети з двох коробок в одну коробку, незважаючи на складність, це було зроблено.
Можна було б покласти предмети з чотирьох коробок у тільки дві коробки.
Але якщо Ви врешті захочете втиснути предмети з цих двох коробок тільки в одну... Це буде, принаймні в десять разів складніше, ніж те, що Ви робили раніше!
Такий зріст складності був експоненціальним!
Це було не тим, чого ви могли б досягти просто думаючи про це. Це вимагає надзвичайно високого рівня розуміння » Puzsy Ricma Caris і неодноразових спроб.
- запитав Лінлэй.
« Лаорд Лінлей, з’явився Кастро з Коледжу Бога війни. Він прийшов за наказом Бога Війни, щоб знайти Вас." - відразу сказав Баркер.
Коли Бог почув слова війниLe Lelей підняв брови, а потім відразу встав: « Ходімо, підемо і подивимося на неї ».
Поклавши руку на плечі Делії, Ліндей відразу окутав своє тіло і її тіло шаром лазурної бойової-Ці, що циркулює відповідно до унікального ритму.
"Треск, тріск"
Поки вони йшли повз двері, Лінлей зробив кілька поворотів, а потім прибув у підземний зал засідань. Кастро в даний час спокійно чекав його, закривши очі. Почувши кроки Лінлей, Кастро відразу відкрив очі і встав.
Як тільки він побачив Лінлей, Кастро відразу ж посміхнувся і в той же час був дуже здивований.
« Лінів набагато більш стриманий і дисциплінований, ніж раніше, коли він востаннє був у німецькій столиці. Не дивно, що старший учень сказав, ніби зараз Лінлей знаходиться на одному рівні з ним".
« Ми давно не бачилися. Будь ласка, сідайте» - Лінлэй посміхнувся і сів.
Усмішка Кастро стала ширше: « Правда, вже минуло багато років. За останні кілька років я не сильно змінився, але Ви, Лінле... Мало того, що збільшилося Ваша особиста сила, ви навіть одружувалися і завели дітей. Я бачив двох Ваших дітей у місті Барух. Тейлор був дуже милим.
Почувши похвалу, Лінлей почувався щасливим.
Делія розсміялася: « Пані Кастро, яка ціль вашого візиту? »
Кастро також розсміявся: « Цього разу я прийшов за наказом Майстра. Я прийшов, щоб передати Лінлей деякі новини».
« Які новини? » — був здивований.
« Наступного року, 3 березня, Ліндей, Ви повинні поспішати до гори Бога Війни», - проінструктував Кастро.
Лінлэй, Баркер и Делія здивовано переглянулись. Лінлей запитав: « Пане, ви можете мені сказати чому Бог Війни просить мене прибути на Божу гору війни наступного року, 3 березня? Навіщо це?»
"Мм..." - Кастро помедлив.
« Чи це та таємниця? » — почав ворожити Лінллей.
Кастро кинув. Серце Лінллей раптово встрелилося. Бог війни перед тим сказав йому, що в районі континенту Юлан було місце, відоме як Некрополь Богів і цей Некрополя містив багато цінних скарбів, залишених грішними Богоми, наприклад такі... Божественні іскри!
« Чи можете ви висловлюватися більш ясно, — запитав Ліней і пояснив. - Баркер також є ватажком Святого рівня, а моя дружина – Архімагом дев'ятого рангу. Вона досягне рівня Великого Маґа найближчим часом. Немає необхідності приховувати щось."
«Тоді... Добре, - Кастро зробив паузу, а потім кивнув. - Цього разу Майстер доручив Вам прийти до нього, ймовірно для того, щоб підготуватися до входу в Некрополь Богів. Я кажу це тому, що перш ніж я прийшов, у Майстра відбулася особлива розмова з десятьма моїми старшими зібратими учнями, більшість яких тренувалися протягом більше трьох тисяч років."
« Некрополь Богів?» — Делія і Баркер випустили здивовані вигуки.
Делія чула про це, бо Ліллей раніше говорив про Некрополя Богів. Зрештою, вони були чоловіком і дружиною. Лінлей ніколи нічого не приховував.
« Ви кажете, що десять Божих учнів воюватимуть у Некрополь Богів?» - запитав Лінлей.
« Ви дізнаєтеся наступного року, так що немає необхідності щось приховувати. Коледж нашого Бога війна дійсно посилає на це десять старших учнів, - обличчя Кастро стало серйознішим. - Але Лінлію, заходити в Некрополь Богів надзвичайно небезпечно. Тільки те, що Ви сильні, не означає що ви обов'язково виживете".
"Так?" - нахмурився і був трохи спантеличений.
Кастро пояснив: « Марґаріт вибрав десятьох його найсильніших учнів. Ви повинні були вже здогадатися про це. Некрополь Богів - це місце, де Святий може померти дуже легко. Тільки коли ми досягнемо певного рівня, з'явиться якась надія на виживання."
« Але якщо ви сильні, але нещасливі, то можете втратити своє життя, — гірко розсміявся Кастро. - В історії Колледжа Бога Війни були випадки, коли деякі воли гинули там, наприклад, наш третій брат. У минулому, його рівень сили був рівним силі старшого учня, але він загинув в Некрополі Богів."
Лінлей злегка кивнув.
Немає сумніву, що люди Коледжа Божа війна входив кілька разів у Некрополь Богів. Вони були досить досвідченими.
— Це небезпечно? — запитала Делія. Вона знала, що Ліней може зайти в Некрополь Богів.
Кастро серйозно кивнув: « Це так. Майстер сказав, що в Некрополі Богів навіть хтось із його рівня може паща, як вже говорити про Святого. Отже, у випадку Некрополь Богов потрібно сили, необхідно бути обережним і, звичайно ж... Нам потрібна трішки удачі."
« Але вам не потрібно турбуватися. Я тільки чув про ці речі від інших моїх однокласників. Я не дуже обізнаний. Можливо, це не надто небезпечно. Врешті-решт, старший учень був у Некрополі Богів чотири рази, але він все ще живий, чи не так? "
Делія перелякано схопила руку Лінлей.
Відчувши теплоту рук Делії, Лінлей відчув у серці сердечну доброзичливість. Він негайно потішив її: « Дилема, все добре. Я спеціалізуюся на захист і до того ж я дуже швидкий. Крім того... шлях тренування та розвитку - це не спосіб, в якому можна постійно ховатися і приховуватись."
Серце Лінлію переповнило очікування сходження в Некрополь Богів.
П'ять тисяч років тому, коли люди з інших плоскогір’їв спустили сюди, на світ раптово з"явилися чотири Верхові Воїни... Чому?
- Делія слухняно кивнула.
« А я можу піти, — відповів Баркер. — Чи не почувся голос? - Перший безсмертний воїн, засновник клану Арманд, також пережив ці раптові шоки, що відбулися п'ять тисяч років тому. Я теж хочу увійти в Некрополь Богів".
« Це... буде дуже складно, - Кастро похитав головою. - Завжди є визначена кількість місць для тих, хто увійде в Некрополь Богів. Майстер має обмежену кількість місць. Десять зібраних учнів і дванадцять інших тренованих окремих волонтерів, які покладаються на Майстра... двадцять два в загальному».
Він сказав Баркеру: « Не будь нетерплячим. Я запитаю, коли прийде час."
Костро розсміявся, а потім піднявся на ноги: « Лінлей, бо я передав повідомлення, можу повертатися ».
Побачивши, що Ліллей намагався переконати його залишитися довше, Кастро поспішно сказав: « Немає потреби. Майстер все ще чекає мене, я повинен повернутися і доповісти про місії."
« Тоді я не буду вас затримувати. Ми зустрінемося знову наступного року, на горі Бога війни." - Лінлей встав, щоб проводити гостя.
Після того як Кастро пішов, Ліндей, Баркер і Делія почали обговорювати Некрополь Богів.
« Мені дуже потрібно йти до Некрополя Богів. Якщо я зможу отримати божественну іскру, навіть якщо я не використовую її, я можу дати це Уортонові чи Делії. Це було б чудово, - спокійно засміявся Лінлей. - Навіть якщо я не зможу отримати Боже власне іскру, можливо я можу придбати деякі інші цінні скарби. І в мене таке дивне відчуття... що Некрополь Богів це місце, в яке я повинен відправитися."
У Лінлі було відчуття, що щось кличе його туди.
« Хмм? Бебе повернувся додому." - Очі Лінлей загорілися. Бебе пішов до лісу Тьми, щоб дізнатися про свій родовід. Отже, яка була його родовід?
Том 11, розділ 3, - Минуле Бебе
Чорна тінь швидко пронеслася над густим лісом Тьми.
Маленькі очі Бебе були сповнені горя і лютості.
« Я поставлю їх померти!», - Бебе стиснув і полетів у напрямку, де відокремлено тренувався Лінлей.
"Свист!"
День був досить сонячним. Тоді як солдати стояли на варті, біля них раптом затулилася тінь, яка проскочила у підземні тунелі. Ті солдати навіть не помітили, що в приховану ділянку проникла магічна звірина.
У головному залі тунелів.
Баркер вже пішов. А Лінлей і Делія не поспішали повертатися до своїх тренувань, тому що вони спокійно чекали Бебе, який ось-ось повинен повернутися.
« Босе», - ридаючи, Бебе кинувся в обійми Лінлей.
« Що сталося, Бебе?», - Лінлей і Делія були шоковані.
Перебуваючи на руках Лінлі, Бебе підняв маленьку мордочку і подивився на Лінлей своїми емоційними очима: « Мій батько та мати вже мертві ».
Увесь цей час йому було цікаво дізнатися про них, але результати були невтішні.
« Що сталося? Говори чітко, - поспішно сказав Лінлей. - Не плач".
Лінлей відчував, що Бебе все ще був підлітком.
Бебе кивнув: « Я зустрівся з дідусем Бейрутом. Дідусь Бейрут сказав мені, що мій батько був Камнеподібним щурем, а моя мати була Примарною мишкою. Вони обидва були дуже потужними і перебували на дев'ятому ранзі. Але вони були вбиті. Ця людина вбив моїх батьків".
« Хто їх убив? » — здивувався Лінлей.
« Святою Зоряний меч, Діллон. І Великий Святий Чарівник Землі, Руді." - Бебе скрипнув іклами, поки розповідав.
Лінлі був приголомшений.
Він одразу згадав битву між Святою, яка відбулася в містечку Вушан, коли йому було вісім років. Лінлей добре пам’ятав, що чув як ці два Святих гнівно кричать один на одного. Святим Воїном був Діллон! І Великим Магом Руді.
« Вони вбили твоїх батьків? » — подумав він.
Через цю битву Лінлэй був поранений в голову, коли захищав свого молодшого брата Уортона. Кров потекла на Перстень Звиваючого Дракона, що дозволило дідусеві Дерінгу вийти з кільця. І саме Лін Лей вступив на шлях мага. Майже півгодини він знайшов Бебе в одному з покинутих двориків свого місця проживання.
« Польгода... Верно. З огляду на швидкість росту Бебе через півроку після народження, він, ймовірно, виріс від розміру малюка до розмірів, якому він відповідав коли я вперше побачив його".
З точки зору часу або місця все сходиться.
Лінлэй був спантеличений. Чому два святих вступили у бій у містечку Вушан? І тепер виявляється, що це було якось пов'язано з батьками Бебе.
« Чому вони вбили твоїх батьків? » — запитав Лінлей.
Бебе не відповів прямо: « Босе, ліс Тьми - лігво для всіх магічних звірів типу щурів. Хоча в гірському кряжі багато видів морських пацюків, він не може зрівнятися з лісом Тьми.
Лінлей про себе погодився з цим твердженням. Магічні звірі типу щурів були досить вправними з погляду репродуктивних здібностей.
Скрізь, де скаплялися магічні звіри, були й орди щурів.
« Хоч би скільки їх було, — сказав Бебе. — У кінцевому підсумку там можна налічувати понад десять мільйонів щурів ». Лише частина щурів у лісі Тьми нараховувала сотні мільйонів, тоді як в гірському хребті Магічних Звірей було лише десять мільйонів. Різниця очевидна.
Бебе продовжив: « У гірському хребті Магічних Звірей немає щурів Святого рівня. У цих десяти мільйонах щурів були мої батьки, Кам'янистий пацюк і Примарна миша дев"яти рангів".
Линлей та Делія розуміли.
І справді, наявність двох сильних щурів у зграї з десяти мільйонів мало сенс.
« Святій Зоряний меч Діллон і Великий Святий Маґ - Руді хотіли приручити магічних звірів для себе. Святий Зірка Діллон знайшов моїх батьків, і таким чином захотів приручити їх. Врешті-решт, приборкування цих десяти мільйонів щурів" - очі Бебе горіли ненавистю.
З іншого боку, Лінлей розумів вплив Діллона.
Крисіні зграї з десяти мільйонів щурів можуть відповідати армії із мільйона солдатів. Хоча Чорний Дракон дев'ятого рангу був технічно рівним Камнеподібній щурі або Примарної миші Девоїй ранги, більшість би воліли вибрати Каменідний пацюк чи Прісну мишу, щоб приручити їх як тваринних-компаньйонів.
« На жаль, у той час моя мати була вагітна. - Крисині Королі дуже горді. Мій батько, спираючись на свій жорсткий захист, пішов блокувати Святого Зоряного Меча Ділона і дозволив моїй матері бігти."
Захист Камеподібних щурів був вражаючий. Крису дев'ятого рангу буде важко вбити Святої середньої стадії.
« Мій батько був Крисиним Королем. Звичайно, Діллон, святий Зоряний меч, хотів угамувати його і тому вступив до бою. Але мій батько відмовився підкоритися і продовжував боротьбу з ним... але врешті-решт, мій батько був убитий Святим Зоровим мечником" - скрипаючи сказав Бебе.
Можна собі уявити, як високомерен і гордий Крисиний Король, який командує ордами щурів.
Він тримався стільки, скільки міг, адже він хотів виграти матері Бебе час для втечі.
« Примарні миші відомі своєю швидкістю. Моя мати була Примарною мишкою дев'ятого рангу і вона була дуже швидкою. Хоча вона була вагітна, їй вдалося втекти з хребта Магічних Звірей, поки мій батько бився з Діллоном. Вона бігла на захід і врешті-решт прибула в містечко Вушан".
Тепер Лінлей зрозумів.
« Моя мати, можливо, боялася, що я теж буду атакований. Тому вона використала магічну силу в її тілі, щоб народити мене передчасно, - на очах Бебе наверталися сльози. Дідусь Бейрут сказав, що коли ми народжуємось, то відразу після народження маємо силу чарівного звіра шостого або сьомого рангу.
Лінлэй був спантеличений.
Божені Крисиные Пожирательы?
Що за раса? Чи був у цій расі Бебе?
Але, побачивши моральний стан Бебе, Лінлей не переривав його, залишивши питання на потім.
« Через передчасні пологи моя мати зазнала внутрішніх ушкоджень. У цій ситуації вона могла лише довірити мені, залишайся у цьому покинутому дворі і нікуди не втікай. Коли я був немовлям і знав, що ніхто нічого не знає про мене, то просто їв каміння та ріс спокійно.
« Моя мати сказала мені, що вона була з клана Бейрута, так що я теж був членом Клана-Байрут".
Бебе розривався між гнівом і горем: « Щоб захистити мене від небезпеки, вона залишила мене там, а потім продовжувала бігти на захід. Але, на жаль... її помітив Великий Святий Маґ Руді і він природно погнався за моєю матір'ю, також плануючи отримати її в якості свого магічного звіра-компанона".
Лінлей міг би повністю уявити цю сцену.
« Моя мати була Примарною мишкою дев’ятого рангу, але через те що вона щойно народила мене, її сила різко впала. Вона бігла на схід так швидко, як тільки могла, але в той же час прибув Діллон. Будучи воїном, Діллон міг покладатися на певні швидкощі, щоб схопити мою матір, - в Бебе зростала злість. - Тоді Діллон і Руді організували битву за володіння Примарною мишею дев'ятого рангу.
Лінлей тепер повністю зрозумів.
Святий Зоряний меч Діллон схопив Примарну мишу, але Руді хотів забрати її у нього. Два Святих билися в східному небі місто Вашан. Битва стала справжньою катастрофою для народу міста Вушан. Навіть Уортон мало не був розчавлений на смерть, але, на щастя, Лінлей врятував його.
Крім того, Лінлей пощастило зв'язати Перстень Звиваючого Дракону кров'ю.
« Дуже добре», - Лінлей все ще пам’ятав, як у юності він почув слова Св. Зірки Дільйона: “Руді, якщо я не зможу заволодіти нею, то ти вже точно не отримаєш! ”
А потім, руки Ділона раптом засвітилися світлом і страшний вибух потряс весь світ.
« Дуже добре. Примарні миші були фізично малі. В бою вони можуть трохи збільшуватися в розмірах, але зазвичай вони були схожі на Бебе, розміром приблизно у двадцять сантиметрів або близько того... Все з долонею", - Лінлей чудово знав це.
У той час мати Бебе була з долонею Ділона. Але тоді Діллон лежав за кілометр від Лінлей. Лінлей навіть не міг побачити фігуру Ділсона, а тим більше те, що Діллон тримав у руках.
Примарні миші славилися швидкістю і атаками, але їх захист був набагато слабшим, ніж захисту Камевидних щурів.
Коли Святий Діллон вибухнув, коли його бойова-Ці, Примарна миша дев'ятого ранга, яка була значно ослаблена породами, звичайно ж, було легко вбити.
« Так, це правда! »
Лінлей зрозумів. Він зрозумів, чому ці Святі влаштували бій у містечку Вушан. Коли Діллон сердито крикнув: “Руді, якщо я не зможу оволодіти нею, то ти вже точно не отримаєш! ”, він мав на увазі матір Бебе.
Через півроку після цієї битви...
Лінлей зіткнувся з Бебе.
А після цього почалися легендарні пригоди Лінлей та Бебе.
« Не дивно. Не дивно.
Тепер Лінлей зрозумів, чому Бебе сказав, що його ворогами були Руді і Діллон. Якби не Діллон, батько Бебе не помер би. І якби не Руді... можливо мати Бебе все ще була б жива.
Лінлей подивився на Бебе.
Очі Бебі були повні сліз. Він з лютістю сказав: « Еті два уб*но... я безумовно вб'ю їх!"
« Хмм?» - Лінвей раптом наповнився різноманітними запитаннями.
Батько Бебе був Камеподібним щурем дев'ятого рангу, тоді як його мати була Примарною мишкою дев"ятої рани. Чому Бебе настільки сильний? Бебе не схожий на Камнеподібного щура або Примарну мишу. Він легко досяг надзвичайно високого рівня могутності і продовжує рости.
До того ж...
Тільки Діллон і Руді мали знати, що сталося тоді, у тому числі про померлих батьків Бебе.
Але як сталося, що після повернення з Леза Тьми Бебе знав все це? Звідки це Божество з Леза Тьми знає все ці речі? Може бути, що духовна сила Божественності була настільки велика, щоб вона могла проплисти понад десять тисяч кілометрів і тягнутися з лісу Тьми до містечка Вушан?
Навіть якби він міг...
Чи може бути, що Божество так довго підтримуватиме такий ріст духовної енергії? Якщо він дізнався про те, що відбувається вчасно, чому не врятував батьків Бебе?»
"Бебе, звідки ти дізнався про це?" - відразу ж запитав Лінлей. Делія також дивилась на Бебе.
« Дидія Бейрут сказав мені», - відповів Бебе.
Лінлей запитав: « Лард Бейрут... Хоча він є Богом, проте не може заглянути в минуле. Звідки він знає про це? До того ж, здається, що він знає всі деталі."
Бебе пояснив: « Босе, це так. Після того, як дідусь Бейрут виявив мене, він послав фіолетово-золоті Крисиних Королів на гірський кряж Магічних Звірей. По-перше, вони допитали щурів, а потім дідусь Бейрут особисто переглянув спогади Ділона і Руді."
« Що? » — вигукували здивовано.
Спогади?
Великий Святий Маґ, як Зесслер, міг читати спогади, але після цього душа засмученого буде знищена і він помре. Однак... Святий Зоряний меч Діллон був живий. Він навіть бився з Олів’є роками пізніше.
Крім того, якщо б Діллон і Руді померли, це була б важлива подія. Лінлей напевно почув би про це.
« Дидія Бейрут дуже могутній, — пояснив Бебе. - Він сказав, що той хто не знаходиться на рівні Божественності не зможе приховати свої спогади перед ним. Навіть спогади Святих можна читати без їх відома."
Лінлей не міг повірити.
Це... Це було занадто страшно!
Навіть Святі не могли це помітити? Лінлей навідріз відмовився вірити, що Полубог був здатний на таке
« Дидія Бейрут — це номер один усієї площини континенту Юлан, - пояснив Бебе. - Абсолютний, неперевірений вольник номер один. Навіть Бог війни і Первосвященик повинні слухати дідуся. Навіть охоронець Плоскості, Ходен, не сміє образити дідуся Бейрута".
« Дидія Бейрут є справжнім Королем площини континенту Юлан», - продовжував Бебе.
Лінлей та Делія обмінювались поглядами. Лінлей раптом згадав слова про те, що сказали три фіолетово-золотих Крисиних Короля Бебе, коли вони запросили його летіти разом з ними в ліс Тьми. Вони теж казали те саме. Лорд Бейрут був королем континенту Юлан!
« Дидія Бейрут був першим Богом-природником у всіх площинах всесвіту! Навіть сама назва « Божественний Крисиний Пожиртель цайтунґ » була обрана Дедушкою Бейрутом, гордо сказав Бебе. - І я, в незліченних площинах всесвіту, другий божественний Крисиний Пожирач!»
Том 11, розділ 4, - Магічні звірі Божественного рівня
« Божественний Крисиний Пожирач?», - Лінлей та Делія переглянулися.
Король номер один континенту Юлан, Бейрут... Він був божественним Крисиним Пожирачем. Тільки звернувши увагу на назву, можна було легко зрозуміти - він був надзвичайно жахливим типом істот. Божевільний Крисиный Пожиртель... Як звичайна магічна тварина наважитися назвати себе подібним чином? Лінлей поставив запитання з упевненістю і подивився на Бебе.
Делія запитала: « Чи не могли б ви, батьки, бути магічними звірами дев’ятого рангу? Як це сталося?»
« Босе, це щось на зразок твого клана воїнів Драконячої Крові, але звичайно є відмінності, - Бебе докладно пояснював. - Після народження діда Бейрута він був єдиним Боговласним Крисином у всьому всесвіті... У нього з бабусею Кароліни було троє дітей. Гаррі, Харт і Гарві, три філолетово-золоті Крисині короля."
Лінлей запам’ятав ім’я “Кароліна-- ”.
« Через те, що бабуся Кароліна не була Богомовним Пожирачем, її діти були звичайно не чистокровними божественними Крисиними поїдителями. Тому їхній рівень став нижчим. Зазвичай, фіолетово-золота Крисині Королі після закінчення періоду дорослішання стають магічними звірами святого рівня." - пояснював Бебе.
« І рівень був нижчий? — запитав Ліллей. - Бібе, що ти цим хочеш сказати ...?
Делія була дуже розумною і вже зрозуміла, що мав на увазі Бебе.
У його очах спалахнула пихатість і він сказав: « Божестві Крисині Пожиртелі є магічними звірами Божественного рівня! Навіть без будь-якого тренування, тільки за рахунок природного періоду росту і дорослішання... Якщо ми старіємо, то, божественні Крисині Пожирачі, природно досягаємо Божественного рівня."
« Могічний звір Божественного рівня? » — був приголомшений.
Це було занадто жахливо!
Ще потворніше, ніж у випадку з Честерем Верхові Воїни - вони могли досягти піку Святого рівня тільки за рахунок своїх тренувань. Магічні звірі святого рівня, коли вони досягли зрілості, також ставали святими.
Але магічні звіри Божественного рівня, після того як вони досягли зрілості, ставали божествами!
« Це було дуже несправедливо для інших рас. Як тоді інші раси зможуть з ними конкурувати? Вони справді заслуговували на своє ім'я - "Божеприйнятливі Крисині Пожирачі..." Досягнення Божественного рівня в дорослому віці? Вони отримали благословення через небеса.
Бебе помотав мордкою: « Дитинка Бейрут сказав, що немає жодного способу, яким магічний звір Божественного рівня міг би створити свою окрему расу. Дійсно, кожен магічний звір є винятковим! І тому що дідусь Бейрут був єдиним у своєму роді, він не міг знайти собі самку божественної Крисиної Пожирачі за свої дружини."
« У результаті його родовід ставав нечистою. Народитися могли тільки філолетово-золоті Крисині Кролі святого рівня."
« І всі троє фіолетово-золотих Крисиних Короля були самцями. У результаті їхні діти були ще менш чистими і могли досягнути тільки рівня магічного звіра дев'ятого рангу. У лісі Темми, однак є досить багато самиць щурів дев'ятого рангу. І оскільки вони спарувалися, їхні діти теж могли досягти дев'ятої ранги. Моя мати була членом клана Бейрут, тільки вона народилася десять поколінь потому після Гаррі, Харта і Гарві», - Бебе говорив так, ніби Гарі та два інших не були його предками.
Гаррі та інші два були на багато поколінь вище Бебе. Але Бебе був божественним Крисиним сторожем. Окрім Бейрута, єдиним Богомовальним Крисиним Пожирачем у всьому житті.
Лінлэй кивнув.
« А щодо того, що я народився божественним Крисиним Пожирачем - невинно вимовив Бебе. - Згідно зі словами дідуся Бейрута, в жилах моєї матері текла частинка його крові і після того, як вона спаровалася з Кам'яною щурем дев'ятого рангу... можливо, сталася якась мутація чи атавізм.
« Багато щурів дев’ятого рангу складали між собою пари, але здається ніхто з їхніх дітей не ставав божественним Крисиним Пожирачем, — продовжує Бебе. - Не тільки в площині континенту Юлан. У всіх безлічі площин, в яких побував дідусь Бейрут, така ж картина."
"Площини?" - Лінлей і Делія переглянулися.
Лорд Бейрут був занадто наляканим.
Після розмови з Годаном Лінлей дізнався, що повернутися назад надзвичайно важко. Але якщо ви послухаєте Бебе, Бейрут не тільки залишив плоскогір’я Півдня Юлан, але й побував у багатьох інших площинах і повернувся.
« Не дивно, що він вважається Королем континенту Юлан і навіть Бог війн та Первосвященика повинні підкорятися його наказам, - Ліндей про себе подумав. - Якого він рівня? Бог? Або можливо навіть... Вищий Бог?»
Коли Полібал досяг рівня, він стає богом. Божий рівень - це те, чого не зміг досягти навіть Первосвященик, незважаючи на тренування протягом десяти тисяч років. Було легко уявити собі, як це було важко.
Просування від Бога до Всевишнього було ще важчим.
« Шанси на народження магічної звірини Божественного рівня набагато нижчі, ніж можливість на початок Верховного Воина, — зітхнув Лінллей. - Незважаючи на те, що в моєму клані солдати Драконячої Крові народжуються досить рідко... Але вони народжуються. Божені Крисиные Пожирате... у всіх площинах, які відвідав твій дідусь Бейрут, він не зустрів жодного Божествного Крисиого Пожирача, крім його самого лорда Бейкруту."
Лінлей і Делія зітхнули.
Магічні звірі Божественного рівня були набагато рідкіснішими, ніж магічні тварини святого рівня.
Але це мало сенс. Якби магічні звіри Божественного рівня могли народжуватися так легко, то жодній іншій раси не було б шансу вижити.
« Зазвичай магічний звір Божественного рівня є винятковим... Наприклад, Король гірського хребта Магічних Звірей, Дайлін. Він також є магічною звіриною Божественного рівня, - ніби підводячи підсумків вимовив Бебе.
— Дайлін?
Лінлей досі не знає, що саме він був тим, хто випустив на свободу Дайліна.
Бебе кивнув: « Дайлін теж магічний звір Божественного рівня. Він відомий як “Лев Суань̄ або“ Звіряючого небеса ” ».
Один з них називався « Божественний Крисиний Пожирач ́а », а другий — Звір, що пожирає небо небеса. Імена звучали надто моторошно.
« Дзижчатко Бейрут сказав, що Діалін дуже сильний і може легко проковтнути за раз цілу гору або навіть ціле місто, — зітхнув Бебе. - Але як і ми, божественні Крисині Пожирачі, він не зміг знайти іншого Дикого неба. Але він також має дітей. На початку їх було п'ять, і всі вони, так само як філолетово-золоті Крисині Королі є магічними звірами Святого піку."
Линлей та Делія розуміли.
Діти магічних звірів Божественного рівня були не чистокровними і тому їх сила була нижче. Але незважаючи на те, що їх сила була нижче, вони все ще були вершками серед магічних звірів Святого рівня.
« Його п’ятеро дітей відомі як “Шестиокі Золоті Леви-- ”. Зовні вони дуже схожі на левів, але їхні тіла такі ж величезні, як і у великих драконів... ще у них є шість очей і пара великих крил, - зітхнув Бебе. - Хоча ці шостиокі Золоті Леви не такі страшні, як Звір’я Ожираюче небеса Божественного рівня... Вони можуть вмістити у своїх шлунках велику кількість речей. Незважаючи на те, що вони розміром з гігантського дракона, то можуть легко проковтнути понад сто таких драконів".
Лінлей і Делія були шоковані.
Незважаючи на те, що нащадки магічних звірів не могли порівнятись з їхніми батьками, то їх ще неможливо було недооцінювати.
Коли Лінлей витягнув меч Фіолетової Крові і випустив Долина та його трьох дітей, він не знав... що ці троє були шостиокими Золотими Левами. І відразу після цього, ці леви в мить проковтнули понад сто гігантських драконів Туманної Долини.
Очевидно, що вони успадкували цю здатність від свого батька.
« Шастиокі Золоті Леви - магічні звірі святого рівня, але їхні діти були лише дев’ятої ранги. Босе, ти повинен знати про них. Лев Страж дев'ятого ранга".
Лінлей відразу кивнув.
Магічні звірі Леви Стражі дев'ятого рангу відомі своїми могутніми атаками і виглядають дуже схожими на звичайних левів, тільки їх тіла завбільшки з дракона.
« Участь у Стражі надзвичайно рідка. Вони можуть спаруватися з магічними звірами, як - от тигрів або левів. Таким чином, їхні власні нащадки можуть бути Золотогривими Мастіффами або Голубоковими Свірепними Матіфами, кожен з яких є магічною звіриною восьмої ранги." - Бебе був добре знайомий із мутаціями та змінами різних чарів тварин.
Лінлі дізнавався дедалі більше.
На гірському кряжі Магічних Звірей, коли він вперше активував ауру мечем Фіолетової Крові, Лін Лей вирізав цілий клангривих Мастіффів.
« Я не очікувала, що расові звірі матимуть таку цікаву історію, уважно слухаючи її, Делія була досить заінтригована. - Якщо простежити за своїм родоводом, чи це Золотогривий Мастіфф або Голубоких Свірепних Метіфів, то починається від магічного звіра Божественного рівня Лева Суані".
« Здається, що Далін прийшов на континент Юлан набагато раніше? »
У минулому, у гірського кряжі Магічних Звірей не було воїнів божественного рівня.
Іншими словами, принаймні протягом минулих тисяч років Диліня точно тут не було. Але якщо на континенті Юлан Дайліня ніколи не було, то як міг статись Золотогриві Мастіффи та Голубоку окови Мастифі були його нащадками?
«Верно. Дідусь Бейрут сказав мені, що Діалін з'явився на континенті Юлан десять тисяч років тому. - Золотогриві Мастіффи, Голубокові Свірепи Мастифи або ж Леві Стражі є його далекими нащадками."
Бебе розсміявся.
Подібна ситуація склалася і в його родоводі. Скільки нащадків Божественних Пожирачів крис врешті - решт перетворилися на звичайних Камеподібних щурів чи Примарних мишей?
« Пан Бейрут також сказав, що у Даліна було п’ятеро дітей. Але двоє з них померли у в'язниці Ґебадос. Лише три роки вижило, - сказав Бебе.
Лінлей злегка кивнув.
Лінлей мало що знав про історію континенту Юлан, особливо від 5000 років тому. А це сталося десять тисяч років тому. Існувало дуже мало книг, що збереглися з тих часів. Що ж тоді сталося? Ніхто не знав.
« Бебе, здається це означає, що в недалекому майбутньому тобі буде досить легко дістатися до божественного рівня, чи не так? — засміявся Ліллей. У його очах знову спалахнула гордість, але відразу після цього очі швидко погасли. - Незалежно від того, наскільки сильним я стану, мої батьки будуть все ще мертві."
Бебе подивився на Лінлей і сказав: « Босе, продовжуй тренування. Я збираюся де-куда слетіти".
Договоривши, він відразу ж злетів.
"Бебе, куди ти йдеш?" - відразу ж запитав Лінлей.
« Я збираюся вбити цих двох убл*в», - голос Бебе лухом прокотився по залу, але його самого вже не було.
Лінлей зітхнув.
Він нічого не сказав на рахунок того, що Бебе збирається вбити Руді і Ділона. Зрештою, він також збирається мститися за смерть своїх батьків.
« Тепер усе прояснилося», - Лінлей про себе зітхнув. У минулому Бог поводився з ним так люб’язно, навіть допоміг йому у справі шлюбу його молодшого брата. Коли ж було засноване Королівство Барух, прийшла Розарія з храму Богині Снега і Льда, а сам Первосвященик послав своїх учнів.
Лінлей не був пов'язаний з жодною із цих прихованих сил, але кожна сторона послала своїх людей.
« Вони не поважали мене. Вони показували повагу Бебе. Вони виявляли повагу Королю континенту Юлан. Лінлэй розумів, що незалежно від того, наскільки сильним він був і навіть якщо його предки, воїни Драконячої Крові, стали в Царстві проклятих божествами... І що з того? Як будь - який з цих аспектів може впливати на Бога війни та Первосвященика, тут, на континенті Юлан?
Існує приказка: Небеса далеко, Імператор далекий. Тільки те, що відбувається поруч, має значення.
У площині континенту Юлан, Бог Війни, Первосвященик, Дайлін та всі інші повинні слухатися Бейрута. Бебе сказав, що навіть слід дивитися на площину з Царства проклятих Ходена і бути слухняним перед лордом Бейрут.
Можна було легко уявити собі, наскільки високим авторитетом був лорд Бейрут.
« Що його, те його. Що стосується мене, мені потрібно продовжувати працювати над собою." - Лінвей не хотів покладатися на когось ще.
« Дилема. Повернемося до нашого тренувального залу, - взявши Делію за руку і сказавши це, Лінлей посміхнувся їй. Делія посміхнулась у відповідь. Вони швидко опинилися під рукою, вийшовши з залу. Вони повернулися до життя щоденних тренувань.
Але навіть після того, як Лінлей тренувався, він все ще ставив собі запитання.
Ходян є наглядачем площини Царства проклятих, і за його спиною певно мусить стояти сильна підтримка з боку однієї й Всевишньої Плоткості — Царства прокляттях. Так чому навіть Ходаран повинен поводитися слухняно перед лордом Бейрутом? На якому рівні сили знаходиться лорд Бейрут?
Бог? Або, можливо, Найвищий Бог?
Звичайно, Лінлей не вирішив розглянути можливість свого правління. Наприклад, було лише сім Володарів Тьми. У всесвіті було лише сім площин! Тільки коли один з них помирає, народжується інший. За трильйони років, у цілому всесвіті не з'явився жоден новий Володар. І більше того, в Вищих Площинах є елементарна обізнаність... (Прим. Думав промашка перекладача, але свердлився з китом, там теж пишеться сім Володар Тьми, можливо володар і правда може бути більше одного для кожного атрибуту елемента.)
Володарі не можуть увійти в звичайні матеріальні площини. Тільки через одну їхню силу, матеріальні площині будуть обертатися і розриватися!
Том 11, розділ 5, - Месть Бебе
Незважаючи на те, що Моллер був лише сільським містечком, його статус не нижчий за становище великого префектурного міста. Багато століть тому цей клан був досить рядовим, але після того як він зміг виховати Великого Чарівного Маґа Руді, статус клана влетів до неба.
Однак...
Прямо зараз, центральне приміщення містечка було зруйновано, а тіло величезного Чорного Дракона був намотан між руїнами. В голові цього Чорного Дракона зяяла велика дірка. У даний момент, кожен житель містечка з жахом дивився на розграну в повітрі сцену.
Великий Маґа, якого в очах Бога вони незрівнянно піднесли... До теперішнього моменту розтопило істота типу чорної щури, без будь-яких шансів на опір.
Вся одяг Руді була зібрана, а його Свята Броня, освічена заклинанням захисту Землі, була розорвана на шматки вісімнадцять послідовними блискавичними атаками кігтеї Бебе... Його шалена сила атак насправді була трохи вища, ніж у Лінлі. Протягом 12 років він також дещо зрозумів про Закон.
Ті вісімнадцять послідовних атак когтей були технікою, в якій Бебе був найбільш кваліфікований.
Навіть щось настільки потужне, як броня від заклинання захисту Землі святого рівня була легко прорвана.
« Якщо ти хочеш мене вбити, то вбий. Але навіщо ти це робиш? Лінлей наказав, щоб ти прийшов?» - Руді закричав від люті та горя. Він чув, що у Лінлей був магічний звір типу щурів Святого рівня з чорним хутром. Але він не очікував, що у нього з ним могла бути якась ворожнеча!
Але єдине, що він отримав як відповідь, черговий удар кігтем.
"Ааах!" - все тіло Руді скручило від болю. Від його тіла був відірваний ще один великий шматок плоті. Навіть на його обличчі була глибока мітка від кігтів Бебе.
Атаки Бебе були дуже точними. Він все ще не намагався вбити Руді.
« Ти питаєш мене чому? — запитуєте ти. — Маленькі чорні очі Бебе горіли нестримним люттю. Ти ще пам'ятаєш, як тридцять років тому ти і Діллон билися за Примарну мишу дев"ятого рангу? "
Руді пригадує собі ті роки. Тоді він був сильно розчарований. Адже Діллон взяв і вбив цю Примарну мишу дев'ятого рангу. Руді миттєво зрозумів - цей магічний звір Святого рівня, безсумнівно, прийшов, щоб помститися за ту Примарну мишу.
« Примарну мишу вбив не я, це був Діллон», - поспішно випалив Руді. Він відчув, що у нього з'явився шанс на виживання.
Перебуваючи перед Бебе, Руді не міг протистояти йому. Як тільки Бебе помітив, що Руді починає наспівувати слова заклинання або поблизу скаплюватися сутність елементів, він негайно ударив своєю лапою по його губах. І навіть якщо б у Руді вийшло успішно створити заклинання Святого рівня, він все ще не був би в змозі завдати хоч якусь шкоду Бебе.
"Так, ти особисто не вбивав її, але якби не ти, то моя мати могла б втекти!"
Руді шкода викинув. Його права рука була раптово відрізками цими гострими кігтями і відразу впала вниз.
« Якби тебе не було, чи вирішив би Діллон вбити мою матір?»
Ще один помах кігтем пролунав ще одним болючим криком. Цього разу впала з неба ліва рука Руді. Могутній, Великий Маг, Руді, був роздрібний до такого стану. Він був повністю спустошений... і не міг протистояти Бебе.
- Руді не міг стримати своїх гнітючих емоцій. У розумах усіх святих Імперії Юлан, Первосвященик був їхнім лідером... Ситуація була схожа на ту, коли Святі Сяюча церкви просто не могли посміяти проблем в Імперії О'Брайен.
Інші святі теж не могли наважитися викликати проблеми в Імперії Юлан, нічого вже й сказати про місто, яке було неподалік від імперської столиці.
« Ти... Приготуйся померти." - спокійно сказав Бебе.
Руді дуже розлютився, і його привітала фінальна атака кігтя. Кігтем розірвала його надвоє від самого черепа, створюючи величезну вертикальну прорізку. Очі Руді загинули і його безрукий, бездомний труп впав з неба.
"Хлоп"!
Його тіло врізалося у щібень і підняла велика хмара пилу.
Стоячи високо в повітрі Бебе дивився вниз.
Миролюбні люди, які були внизу, не сміли видати і звук. У даний момент Бебе зовсім не виглядав милим або ігривим. Все, що можна було побачити зараз - це лють і жорстокість, яка присутня магічній звірині.
"Свист!"
Чорна пляма полоснула по небу і Бебе зник.
Труп Руді валявся у руинах, а його випуклі дивилися на недовіру. Навіть після смерті він усе ще надіявся, що Первосвященик обов’язково помститься за нього... але, на жаль, ради нього Первосвященик не з'явиться. Якщо він не втомився жити.
Різниця була не особливо велика. Водій святого рівня Діллон був наче немовля перед Бебе. Він не зміг прийняти більше трьох атак від Олів’є на ранній стадії. А перед тим, як Бебе, він не міг би витримати навіть однієї.
В повітрі.
Діллон був оточений чотирма Бебе, який швидко рухався і перетворювався на чорне розмивання. Вони грали “пні м’яч"), і Бебе буквально копали тіло воїна Святого рівня Ділона всюди.
"Взрів!"
Діллон відчув, що на його талію приземлився ще один запеклий удар, а потім почувся звук кришталика його кісток. І в наступний момент, його тіло було пнуто в інший бік. Діллон миттєво вислизнув свою бойову-Ці на максимум і спробував втекти.
Але перед ним з'явилася ще одна чорна пляма!
"Ах!" - шматок кривавої плоті був ізольований від його обличчя і тіло Ділона звела судома болю. Він стиснув зуби і потім полетів в інший бік.
Тим не менш, в тій стороні була ще одна чорна пляма, готова у будь-який момент зустріти його!
Хоч би як шалено Деллон намагався втекти, з огляду на жахливу швидкість Бебе та його техніку Тенева форму Двойника він просто не міг утекти.
Техніка тіньова Форма Двойника! Чотири подвійники заблокували шляхи до втечі з чотирьох різних напрямів.
« Чому? Я ніколи не скривдив Лінлію!" Коли Діллон побачив чорношерстого чадного звіра святого рівня щурів, то зрозумів, що цей магічний звір був перед ним звіряком - компаньйоном Лінлей. У минулому Бебе переміг навіть Хайдсена.
Після 12 років росту і розвитку Бебе, як Діллон міг бути тим, з ким могли б виникнути проблеми?
« Мій бос? - У очах Бебе спалахнули багаття гніву. - Хто тебе просив йти на Кремнієвих Звірей і вбивати мого батька?»
« Вбив свого батька? — запитав Діллон. - Я коли-небудь вбивав потужної магічного звіра типу щурів?»
У наступну мить Діллон знову відправився в політ. У своїй голові він відчув запаморочення. Якщо взяти до уваги поточну швидкість Бебе, він був у змозі пнути Ділону десять разів за одну секунду. На даний момент Діллон було відкинуто пінком вже понад тисячу разів.
На щастя, він був Святим... і тільки тому все ще умудрявся зберегти своє життя.
« Хто тебе просив вбивати мою матір прямо перед Руді!», - зі звуком "зрива" удар кігтя приземлився на нього.
« Перед Руді? Ах! Тридцять років тому... Гірський хребет Магічних Звірей..."
Тепер Діллон зрозумів все. Він пригадав собі те, що сталося на гірському хребті Магічних Звірей. Виходить ця таємнича щура була дитиною тих двох пацюків дев'ятого рангу.
"Свист!"
Ще один удар кігтя полоснув по його обличчю.
Прямо зараз, весь одяг Ділона були забризкані кров'ю і фактично приклеїлася до його тіла. У нього не було жодного непошкодженого місця. Після того як його пнули тисячі разів і з кожним ударом відривався шматочок тіла...
Велика частина його зламаних кісток була видно, тому що вони або протискали тіло і вилізли назовні, або їх було можна побачити через ізольовані куски плоті. Усі тіла Ділона було в крові і з ускладнених місць на його тілі вилазили порвані лоскути м'язових тканин. Це було жахливе видовище.
Був вирваний навіть одне його око.
« Вбий мене! Убий мене! Убий мене!» - зараз у Ділоне навіть не можна було впізнати людину. Не в змозі чинити опір, тільки те що він міг — вигукувати ці слова. Але в очах Бебе не було ані грама жалю. Несподівано чотири Бебе стали одним!
Бебе з'явився в повітрі прямо над Діллоном.
"Хлоп!"
Фінальний, жорстокий удар кігтя Бебе приземлився на череп Ділона. Черепахи тут же розкололися і невпізнаний труп Ділона полетів до поверхні землі... Після зіткнення його роздроблені й розкриті кістки полетіли у всі боки.
Після фінального нападу кігтем Бебе просто стояв у повітрі.
Бебе завжди був безтурботним... і йдучи за Линлэй, грався постійно, веселився і в цілому добре проводив час. Він любив поїсти і звичайно ж випити... але в глибині свого серця він завжди задавався питанням свого походження. Звідки я? Хто мій батько? Хто моя мати?
Чим вище був клас магічної звірини, тим розумнішим він був.
І Бебе був Божественним Крисиним сторожем. Його емоційний інтелект був ще вищий, ніж у людини.
Тридцять три роки.
Зрештою він дізнався, що обоє його батьків померли!
« Батьку. Мати. Бебе сумує за вами. Бебе не знає, що означає мати батька або те, як він міг відчувати матір - в очах Біба був наче туман. - Сьогодні Бебе помстився за вас обох."
Дві сльози по шерсті мордочки Бебе скочувалися.
« Ім’я Бебе вибрав мій бос. Хоча у Бебе немає вас, але в Бебі все ще є бос. Оголошення боса дуже зручні і приємні. Можливо... Ваші обійми були б такими ж, як і у боса», - завислий в повітрі Бебе на тривалий період часу пішов в себе.
Понад 30 років Бебе провів пліч - о - пліч з Лінлією, і він був єдиним членом сім’ї.
Бейрут... Хоча Бебе звертався до нього як дід Бейрут, він зустрівся з ним не так давно.
"Свист"!
Вітер і тіло Бебе зникли на східному горизонті.
....
Глибоко в копальні магічних самок. Під землею. Стоячи обличчям до просторової “двері".
"Свист"!
Бебе легко пройшов через ці двері. А тим часом просторими дверима могли спрацювати на слабких, але у випадку з Бебе не було пошкоджено навіть один волосинок його хутра.
Лінлей, який займався спокійною медитативною тренуванням, відкрив очі. Ще до того, як він встиг сказати хоч одне слово, Бебе відразу кинувся в його обійми.
« Босс», - очі Бебе були сильно почервоніли.
Лінлей обійняв Бебе: «Бебі, все добре. Постарайся не надто сильно вбиватися горем."
"Добре" кивнув Бебе.
Вони обидва втратили своїх батьків... Вони виросли разом і були такі близькі, як справжні брати. Лінлей порівнював до старшого брата, тоді як Бебе був молодшим братом.
....
2 березня 10024 року Юлан. За межами Імперської столиці О’Брайен. Божа гора війни.
Ще один промінь світла проливав небо і ступив на Божу гору війною. У звичайному тихому дворику на горі Бога війни вже зібрався ціла група людей. Палац був місцем, де Бог війни зазвичай залишався відпочити, коли не займався тренуванням за закритими дверима. У ньому вже було близько десяти осіб, кожен з яких розмовляв разом.
Усі ці люди були надзвичайно сильними. Кожен з них був не слабшим за Хайдсена.
"Бовдич прийшов" - хтось сказав.
Той чоловік з довгим срібним волоссям спустився з неба. Бовдіч був ще одним чоловіком, який колись потряс континент Юлан своєю славою. Але це сталося три тисячі років тому. У ці дні Бовдіч жив спокійним життям у віддалених тренуваннях на Арктиці.
"Бівдіч, ти прийшов!" - сказав один з десяти людей у дворику. Він був похмурим, красивим чоловіком з білою просікою в волосах.
« Якщо ти прийшов, чому я не можу?» - голос Бовдіча був дуже холодним. Він пильно дивився на Олів’є. Прямо зараз, на спині Олів’є був лише один напівпрозорий меч, від якого виходив екстремальна холодність.
Олів’є кілька разів бився з Бовдічем під час своїх важких тренувань в Арктичному Ледніку. У першій битві Олів’є програв. Але коли вони знову билися приблизно через вісім років після першого, то були на одному рівні.
Постійно прибував один воєвод за іншим.
"Кіфанде, цього разу ти прилетів так пізно" - побачивши новоприбулого солдата, багато хто з тих, що з'явилися раніше, сердечно вітали його.
Майже всі ті воли, які тренувалися у усамітненні протягом тисяч років, добре знали один одного. Усі вони належали до Божого народу, бо воювали між собою. Коли смеркало, на подвір’ї зібралося вже двадцять осіб. Але згідно з планами, в цілому мало бути двадцять два.
Десять з Коледжа Бога Війни. І дванадцять інших вонь.
« Прибув старший учень», - раптом хтось сказав. Ввійшов худий чоловік з короткими нефрітовим волоссям, чия спина була прямою як шомпол і який мав неймовірно гострий ауру. Його сині шати розвіялися на вітер. Він був старшим учнем Колледжа Бога Війни... Фаїн!
П'ять великих Святих. Фаїн був одним з них!
Коли прибув Фаїн, група людей одразу підійшла до нього, щоб привітатися. Кожен з них мав досить фамільярний зв’язок. Єдиний, кого Фаїн раніше не зустрічав - це Олів’є.
« Хмм? Де Лінлэй? - Він ще не тут?
Прибув двадцять один воєвод. Єдиною відсутністю був Лінлей!
Том 11, глава 6, - Всі зібралися
До того часу як інші вожді вже зібралися на Божий горі війни, Ліней все ще не було!
Лінлей був у віддаленій медитації протягом останнього року. Рудник самоцвітів вже давно був успішно очищений, і тепер він мав багатокілометрову підземну фортецю. Власником замку був Лінлей. Щодня багато людей, які поклонялися Лінлії, приходили до зовнішнього замку і боялися дивитись на нього.
....
Під замком, в маленькій кімнаті.
Ззовні кишенькового виміру було жахливе хаотичне місце. Скрізь можна було побачити тріщини реальності, в той час як Лінллей все ще сидів у медитативній позі спокійно тренуючись.
« У пошуках! Гудіння!»
Кожне биння Пульсуючого Ріта Міра в серці Лінлей також було наче громіздким у його голові. Розуміння Лінлі Ґлубінних Істин Пульсуючих Рітма Міру прогресувало, ніби занурюючись у безкрайне море, яке містило в собі закони.
Тепер, 256 хвиль Пульсуючого Ріта Міра було здійснено 128 хвилювань.
"Зроблено".
Після тривалого періоду Лінлей відкрив очі, в яких читався натяк на радість: « Я витратив стільки часу на роздуми і врешті зміг об'єднати 256 хвиль у 128 хвилі. Мощь посилилася в кілька разів".
Незважаючи на зменшення кількості хвиль, сила швидко зросла.
Сила попередніх 128 хвиль, порівняно з початковими 1208-шаровими хвилями, була значно сильнішою. Врешті-решт, теперішні 128 хвиль були повноцінним втіленням Пульсаючого Рита Міра. Але якщо хтось зміг би об'єднати їх всі в одну хвилю, яка містила усі істини, тоді сила цієї атаки...
Це був би божественний рівень.
« Нужно продовжувати».
Не вагаючись, Лінлей знову занурився в себе постійно подумки перебираючи ідеї. Але цього разу рівень складності був значно вищий. Він повинен був витратити в десять разів більше зусиль, щоб об'єднати дві хвилі в одне ціле.
У головному залі підземного замку була велика група людей. Уортон, його дружина Баркер і брати Тейлор, Саша та група дітей. Серед них були діти братів Баркерів. Всі чекали Лінллей.
— Чому тато ще не вийшов? На даний момент ріст Тейлора становив 1,7 метра. Він дуже швидко ріс протягом останнього року.
Уортон спокійно засміявся: « Тайлоре, не поспішай. Ваш дядько Бебе вже пішов покликати його. Він повинен прибути найближчим часом."
Сьогодні було 2 березня. Бог війни наказав йому прибути до гори Бога Війни перш ніж прийде 3-го березня. Лінлей повинен був бути там сьогодні ввечері, не пізніше.
— Беркер, ти теж збираєшся? — запитав Зесслер.
Баркер злегка кинув.
Очі Зесслера спалахнули зеленим світлом: « Я хочу дослідити цю легендарну Некрополь Богів. На жаль... Я тільки недавно досяг Святого рівня. Мої захисні здібності дуже обмежені."
Звичайно, Сесслер не хотів визнавати це. Адже всі сильні витвори хотіли досягти піку.
Ніхто не боявся небезпеки. Якщо б у них не було залізниці, то як вони могли б досягнути святого рівня?
« Він йде» - Зесслер був першим, хто відчув наближення Лінллей.
Всі дивилися в сторону бічній двері залу, тому що вони знали, що Лінллей вийде з прихованого приміщення саме через ці двері. Справді... Невдовзі після цього Лінлей з Бебе вийшов у головний зал, тримаючи за руку Делію.
Лінлі був шокований, увійшовши в вітальню. Чому тут так багато людей?
« Босе, треба попрощатися з усіма. Пройде десять років, перш ніж ти побачиш їх знову" - почувся голос Бебе.
« Дититися років? » — подумав Лінлей.
Він запитував себе: « Хіба це не просто подорож до Некрополь Богів? Підійти до Некрополя, потім вийти... місяць - це вже занадто довго. Навіщо витрачати на це десять років?»
Лінлей здивовано подивився на Бебе. Усі присутні у головному залі також були збентежені, і Бебе зупинялися.
Бебе сказав з упевненістю: « Некрополь Богів відкривається раз на тисячу років. Ті, хто залишився там протягом десяти років, і тільки після того, як 10 років минуться... але, звичайно, якщо ти не загинеш в ньому".
« Тобі отримав цю інформацію від когось із Леза Тьми. Вона не може бути фальшивою» - Лінлей розумів це, але він все ще не хотів у цьому вірити.
Раптом Лінлей відчув тиск на його руці. Лінлей повернув голову і подивився на Делію, побачивши вираз туги в її очах.
« Вибачи», - тихо сказав Лінлей.
Ця подорож до Некрополь Богов означала, що вона розділиться з Делією на десять років.
« Я в порядке. Не турбуйся про мене, - Делія потішала Лінлей. - У майбутньому у нас буде багато часу, яке ми зможемо провести разом. Але Лінлэй, ти маєш бути обережним".
Делія не намагався відмовити Лінлію від походу в Некрополь Богів, бо вона знала...
Головною метою Лінлія завжди було досягти в тренуваннях максимальної ефективності.
Некрополь Богів був місцем, куди вони бажали ввійти безлічі ворожців, але в них не було можливості. Як Лінлей міг втратити таку дорогоцінну нагоду?
« Дякую, - серце Лінлей наповнилося вдячністю.
— Проведи час з дітьми», - м'яко сказала Деліа.
Лінлей повернув голову і подивився на двох своїх дітей, Тейлора та Сашу: « Ти така велика. Коли я вийду з Некрополя Богів, тобі вже буде двадцять.
Оскільки Лінлей знав, що він піде на довгий час, то провів багато часу з сином і дочкою.
Коли стемніє.
« Тейлор, Саша. Повертайтеся, - сказав Лінлей.
- Тейлор і Саша слухняно кивнули.
Баркер, що стояв поблизу, подивився на Лінлей: «Лорд Лінлей, будь ласка, допоможіть мені з цим питанням."
Почувши це, Лінлэй кивнув. Баркер також хотів увійти в Некрополь Богів, але кількість місць була обмежена. Лінлей мав піти і поцікавитися з цього питання, перш ніж дізнатися остаточну відповідь.
« Дилія», - Лінлей та Делія обмінювались поглядами.
- Будь осторожен, м'яко сказала Деліа.
Лінлей злегка кивнув. Дві ніжні поцілунки на останок і Лінлей полетів разом з Бебе на захід до Божої гори Війни.
Під дією вітру Лінлей і Бебе перетворилися на два промені яскравого світла, які стали точкою горизонту.
....
"Бібе, чому в Некрополь Богов потрібно провести там десять років?" - під час польоту Ліней поставив Бебі питання.
Бебе похитав головою: « Я не знаю. Це те, що сказав мені дідусь Бейрут. Ах, да... Баркер хоче увійти в Некрополь Богів? Якщо ти не зможеш домовитися, я можу піти і запитати дідуся Бейрута. Дідусю Бейрут напевно погодиться."
« Не поспішай. Давай спочатку запитаємо Бога про війну." - сказав Лінлей.
У Лінлей раптом з'явилося підозра. Бебе збирався поїхати в Некрополь Богів разом з ним і лорд Бейрут погодився на це? Лінлей не міг запитати: «Бебе, твій дідусь Бейрут не турбується про твою безпеку? Чому він відпускає тебе в Некрополь Богів?»
Бебе підтиснув губи: « Пан Бейрут сказав, що в минулому він сам потрапляв у безліч небезпечних ситуацій доти, доки не досягнув поточного рівня. Він хоче, щоб я тренувався без будь-яких слабень. Що стосується Некрополь Богів - то, поки моя удача не відвернеться від мене, залишитися в живих не повинно бути проблемою."
Лінлэй кивнув.
Зрештою, хіба Десрі і Фаїн не вирушали до Некрополя?
« Ми на місці», - Ліндей вже міг побачити далекий Гор Бога Війни. Вони відразу полетіли вниз.
« Як багато військових, - Лінлей відразу помітив групу з двадцяти одного воїна. Якщо він не буде трансформований, багато хто з тих людей, що зібралися нижче, будуть на одному рівні з Лінлією і навіть найнезначніший з них буде не набагато слабші за нього. - Але після моєї трансформації в Драконью форму, тільки Фаїн зможе битися зі мною."
З точки зору розуміння Закону, він все-таки поступався Фаїну.
Але драконячі воїни мали занадто багато вроджених переваг. І з цим нічого не можна було зробити. Або, наприклад, Бебе... Будучи божественним Крисиним Пожирачем, його природжені переваги були навіть більше, ніж у воїнів Драконячої Крові.
« Так шумно, - Лінлей зауважив, що співзбори вожді влаштовують спарінг-бої. Раптом почувся гучний, ясний сміх. - Ха-ха, Лінлэй, ти нарешті прибув. Ти з'явився сюди останнім."
Лінлей відразу приземлився.
Вже настала ніч. У вільному місці було досить багато стільців та їдальень. Водії розмовляли, пили і навіть влаштовували спарінги. Це було досить рідкісне явище, коли найсильніші солдати отримували можливість зібратися разом.
« На жаль, я трохи підпізнився», - Лінлей був дещо збентежений і поспішно привітався з усіма.
Фаїн засміявся і підійшов до нього: « Все нормально. Майстер ще не прийшов. Його не буде з нами до завтрашнього ранку. Сьогодні ввечері ми просто зібралися тут, щоб добре провести час."
"Так це той самий Лінлей?"
Багато биків, які зараз випивали, кинули свої очі в сторону Лінлей.
Ці люди тренувалися в усамітненні протягом тисяч років. Взагалі кажучи, їх мало цікавило новоприбулі, але... Лінлей просто-напросто став занадто відомим. Особливо з урахуванням того, що Лінлей був воїном Драконячої Крові, одним із Верховних Воїнів. Жоден з присутніх не наважувався дивитися на нього зверху вниз.
Фаїн посміхнувся і встав. У цей момент всі повернулися, щоб подивитися на Фаїна.
Навіть випарінги, які літали в повітрі, приземлилися на землю. Фаїн спокійно засміявся: « У той час, як люди зібралися раніше, не було жодної зустрічі з Лінлією. Ми багато говорили про нього в другій половині дня? Так, Келі [Ке'lei], хіба ти не кричав про те, як би ти хотів перевірити силу воїнів Драконячої Крові? "
"Провірити силу воїнів Драконячої Крові?" - Лінлей злегка посміхнувся.
« Жаль, що це воїн Драконячої Крові, а не Безсмертний солдат» - пролунав гучний, ясний голос, після чого встав громіздкий, могутній красивий чоловік з коротким золотим волоссям. Він був одягнений в сорочку без рукавів і його жахливі м'язи, що випилюються з-під сорочки виглядали так, як ніби вони були готові розірвати її на частини.
Злановий чоловік подивився на Лінлей і засміявся: « Лінлей, дозвольте мені представитися. Я Келі. Зазвичай я тренуюся на острові в Північному Морі. Я чув про славу воїнів Драконячої Крові. Я хотів би поспарінгатися з Вами, Лінлей. Цікаво...».
«Звичайно», - Лінлей посміхнувся.
« Чудове», - очі Келі засвітилися, а його м'язи відразу почали тремтіти. З раптовим вибухом, його сорочка розірвалася в клочика і його тіло раптом, здавалося, перетворилися на метал і заміщало металевим світлом.
Фаїн сказав Лінлі: « Кері теж тренується в законах Землі, але з погляду оборони він у десять разів сильніший за Хайдсен".
Лінлей посміхнувся: « Я знаю.
« Калі виглядає так, наче зроблений з металу. Здається, це схоже на "Святої Захисту Землі ♫", яка складається з алмазів на святому рівні" - думав Лінлей.
Досягнення такого жахливого рівня оборони означало, що він повинен бути винятковим воїном.
Одним рухом руки Лінлей дістав меч Фіолетової Крові.
"Лінлей, тобі потрібно трансформуватися." - голосно сказав злотовласний Келі.
Лінлей похитав головою: « У цьому зараз немає необхідності».
Келі, здавалося, був трохи незадоволений. Він сказав: "Лінтлей, ви досить самовпевнені".
Говорячи це, Келі злетів в повітря. Це була Божа гора війни. Водії не наважувалися завдати поразки Божому гору війни, тому цілком природно, що всі вони спарринголися в повітрі.
У мить він з'явився в повітрі. З’ясувалося, що його швидкість була явно більша за величину.
"Ха-ха... І почали!" -- ", що завис у повітрі Келі захвилювався, а потім перетворився на пляму і рився до Лінлей. Він раптово вдарив його правим кулаком і в цей момент здалося, ніби він проколов саму реальність, несучи з собою страшний виття.
Там, де пролетів цей кулак, саме простір почав рябувати.
—Мм?» - обличчя Лінлей змінилося. Він готувався використати атаку “Ряб Ветра̄ але, побачивши силу цього кулака, Лінлей був змушений змінити свій вибір.
Повертаючись назад, Лінлей полоснув мечем Фіолетової Крові і здавалося, що він також пройшов через саму реальність. Скрізь, де проходив фіолетовий меч, простір застиг і зупинявся, а потім свертався у себе. Края меча Фіолетової Крові також ніби заморожували простір і навколо нього було видно брижі.
Глубінні Істини Вентра - Рітм Ветр, другий рівень!
"Взрів!"
Меч Фіолетовий Крові зіткнувся з блискучим металевим кулаком людини.
"Буум"!
Жахлива сила передалась прямо через меч Фіолетової Крові і атакувала Лінлей. Бойова-Ці навколо тіла Лінлей струшується. Тільки Пульсируючої Захисті, яка захищає його тіло, змогли захистити його від цієї страшної сили. Келі також був збитий у зворотному напрямку. На його кулаку виднівся натяк на кров, але він зовсім не постраждав.
« Вражає захист. З точки зору однієї тільки захисту він повинен бути на одному рівні з Безсмертним воїном", - Лінлэй був здивований.
« Лінлей, я визнаю свою поразку, — почувся голос Келі. - Цей Лінлей справді монстр. Він неймовірно сильний навіть без трансформації. Після того, як він трансформується, у мене взагалі не буде шансів виявляти опір."
Пробурмовши це, Келі полетів вниз.
Том 11, розділ 7, - Залізний замок
«Келі зовсім не постраждав, але він визнав свою поразку», - хмикнув Лінлей. Він повернув меч Фіолетовій Крові назад в Межпростірне кільце, а потім приземлився.
На даний час усі присутні мають більш чітке уявлення про силу Лінлію. Келі був одним з наймогутніших воскрешень із присутніх. Мало хто був сильніший за нього. Водії дуже добре знали, що... Келі є найсильнішим ударом.
Його захист було трохи слабше, ніж сила його кулаків.
Меч Лінлей пустив трохи крові з кулака Келі. Але якби він обрушився на тіло Келі, наслідки були б більш видимі.
«Лінко, я давно тебе не бачив і мені хотілося б сказати, що твоя сила досягла найвищого рівня», - очі Фаїна також наповнилися бажанням вести бій.
Судячи з бою Фаїн міг сказати, що тепер Лінлей мав досить високий рівень розуміння Закону. У поєднанні з його природними здібностями, як Драконячий Крові, цього разу Лінлей повинен бути в змозі скласти Фаїну гідною конкуренція. І тому йому дуже хотілося провести спарринг з Лінлей.
« Кожен хоче битися з моїм босом. Чому ви, хлопці, не б'єтеся зі мною?
Фаїн здивовано подивився на Бебе, а потім, здавалося, він ніби щось згадав. Він поспішно сказав: « Ти Бебе, чи не так? »
Фаїн більше ну згадував про спаррингу. Натомість він запросив Лінлію та Бебе приєднатися до нього, випити вина і просто поговорити.
....
Повночь. М'яко дув гірський вітер. Нічний вітер ранньої весни був дуже холодним, але це не завадило воїнам. Вони продовжували базікати і сміятися.
« Араура Олів’є дуже відрізняється від колишньої, — каже Лінлей. Олів’є був одним з двадцяти двох биків. - У минулому Олів'є міг легко завести розмову і сміятися, але тепер він, здається, став набагато холоднішим і його очі стали гострішими".
Тепер Олів’є був дуже гострим, наголеним і надзвичайно жорстким.
Багато в’язнів не затримувалися біля нього. Очевидно, що Олів’є не було дуже близько до них.
« Лiнлэй. Цього разу ти і Олів’є є єдиними учасниками нашої команди. Хоча Олів’є нижча від твоєї, він все ж сильніший за Келі, - Фаїн зітхнув на знак схвалення. - Сила його атаки надзвичайно вражаюча."
- Лінлэй був здивований.
Лінлей добре знав, наскільки сильним був Олів’є. Хоча я чув, що через 12 років він убив Хайдсена одним мечем. Але минуло лише 12 років. Як йому вдалося так швидко прогресувати?".
Основною причиною збільшення сили Лінлей було досягнення святого рівня в людській формі. Будучи святим воїном Драконячої Крові пікової стадії, його сила зросла в десять разів. І, звичайно ж, він досяг глибшого рівня розуміння.
Але бойова-Ці Олів'є давно досягла вершини Святого рівня. Його єдиним поліпшенням було його розуміння Закону. Як він так швидко наростив силу?
« Хочемо меч Олів’є був не дуже швидким, він поєднав два види Закону — світла й темряви. Коли він б'є... навіть Келі не в змозі прийняти цей удар, - Фаїн зітхнув на знак схвалення. В одному ударі меча міститься два протилежних типи Закону... Я ніколи не бачив такого у своєму житті. Навіть майстер неодноразово хвалив його".
« Що? » — не міг повірити в це.
Лінлей недовірливо дивився на Олів’є, який сидів у віддаленій частині моря. Його серце сповнювалося подивом: « Один меч з двома типами Закону одночасно? Як два різні закони можуть використовуватися одночасно?»
Наприклад, Глубінні Істини Землі Лінлей існували окремо від його Ґлюбіних Істін Ветра.
Об'єднує Глубінні Істини Землі і Голубіни Ветра? Неможливо!
Врешті-решт, це були два різних типи Закону.
« Це правда. Коли Олів’є атакує своїм мечем, світло і темрява об'єднуються... І, таким чином, Хайдсен був порубаний цим мечем навпіл», - зітхнув Фаїн.
Лінлей злегка кивнув.
Лінлей змушений був визнати силу цього нападу Олів’є. З точки зору Закону, вона вже перевершила атаку Лінлей “Ритми Ветра-- ”.
« Цікаво, яка його сила в порівнянні з моїм Пульсуючим Рітме Міра» - Ліндей був дуже впевнений у собі. Він вже перетворював 256 хвиль Пульсуючих Ритмів світу в 128 хвилі і сила його атаки множилась у кілька разів. І що важливіше...
Спираючись на його природні переваги як воїна Драконячої Крові, з погляду бойової-Ці, фізичної сили і оборони Лінвей значно перевищував Олів'є.
Різниця у їхніх базових здібностях була просто занадто великою.
Саме тому Фаїн і Десрі вважали Лінлей тим, хто знаходиться на їхньому рівні.
....
Протягом тієї ночі Лінлей зустрів своїх співачок. Були люди, з якими він познайомився краще, наприклад Келі, Бовдіч і три особисті учні Колледжа Бога Війни. Що стосується решти - він тільки запам'ятав їх імена.
Світанок.
Червоне сонце визирало з-за східних гір, повільно кидаючи своє світло на Божу гору Війни. Двадцять два воїни не спали цілу ніч, але ніхто з них не відчував дискомфорту. На такому високому рівні вони вже давно втратили потребу спати.
Скрип.
Нарешті двері в тихому дворику відчинилися.
Двадцять два ватажка одночасно піднялися на ноги, з повагою дивлячись на чоловіка, який йшов у двір. Людина мав голову, повну довгих, ало-червоних волосся. Його погляд ніби гострим кинджал блищив світлом. Його могутня, домінуюча аура змусила навіть цих двадцяти двох вождів затамувати подих.
Цей чоловік був Богом Війни, О'Брайон!
Бог війни охопила група людей, які дивилися на Бебе. Він сидів на плечі Лінлей і спокійно сказав: « Так як усі прийшли, йдіть за мною".
Сказавши це, Бог Війни негайно злетів у повітря.
« Бог Війни, досить тупити», - Лінлей нічого не залишалось крім того, як посміятися про себе.
Але насправді Лінлей був подібний до інших, які слухняно літають у повітрі за Богом на схід. Двадцять два чоловіки летіли у певному порядку і в самій передній лінії групи були Фаїн та Лінлей.
Кожен розумів, наскільки сильними є навколишні.
Найсильніші були попереду. Найслабшим був ззаду.
« Фаїн, ми прямуємо до лісу Тьми?» - Лінвей подивився вперед на героїчну фігуру, що летить трохи попереду нього. Вони прямували до лісу Тьми. Він не був у курсі, тому спокійно запитав Фаїна.
« Так, - Фаїн говорив дуже тихо. - Кожного разу, коли ми прямуємо до Некрополь Богів, воісти континенту Юлан спочатку збираються у Лесу Тьми. Врешті-решт, тільки лорд Бейрут здатний відкрити прохід в Некрополь Богів."
« О, - Лінвей кивнув на знак розуміння. - Здається, відкрити прохід в Некрополь Богів дуже важко. Навіть Бог війни не може зробити це."
"Бебе, чи не так?" - почувся потужний і проникливий голос.
Лінлэй и Фаин перелякалися. Бог війни справді раптово з’явився поряд з Лінлією і заговорив. Але ще більше несподіванкою було те, що війна була натяком на побожну посмішку. Фаїн майже ніколи не бачив, як його Майстер посміхався.
"Верно", - Бебе подивився на Бога війни.
Бог війни обережно подивився на Бебе, а потім кивнув: « Король Бейрут готовий дозволити тобі увійти в Некрополь богів».
« Чого там боятися? Якщо Майстер йде, як я можу не піти?" - Бебе гордо підняв мордочку.
Бог війни випустив смішок і більше нічого не сказав.
« Бог війни» — сказав Лінлей.
Бог війни подивився на Лінлію, очікуючи, що той продовжуватиме говорити. Лінлей відразу сказав: « Бог війни, у мене є добрий друг Баркер. Він також хотів би увійти в Некрополь Богів. Цікаво, якщо...
« Лард Бейрут дозволив мені привести двадцять два чоловіки, — спокійно сказав Бог. - Якщо ти хочеш повести в Некрополь Богів когось ще, просто попроси Бебе, щоб він сказав про це лорду Бейруту. Врешті-решт, Бейрут приймає остаточне рішення про те, кому буде дозволено увійти в Некрополь Богів."
Домовившись, Бог знову полетів вперед і очолив групу.
Лінлей зітхнув з полегшенням: « Божество. Навіть коли вони говорять і посміхаються, то так сильно на них тиснуть."
Лінлі було важко дихати. Це було схоже на те, коли він був молодий і вперше побачив блискавого дракона. Він відчував страх, які прийшов з глибин його серця".
« Це повинно бути наслідком присутності Бога», - сам собі сказав Лінлей.
....
Група продовжувала швидко летіти, прямуючи до глибин лісу Тьми. Незабаром група під Божим керівництвом війни прибула в серце Леза Тьми. Це був перший раз, коли Лінлей зайшов так глибоко в ліс Тьми.
« Легендарний лорд Бейрут. Як він виглядатиме?
Невдовзі перед ними з’явився чорний металевий замок. Замок був приблизно один з таких розмірів, як підземний замок Лінлей, площею кілька квадратних кілометрів. Тільки цей замок був чорним як смола і був зроблений з якогось дивного чорного металу.
« Усі, хто збирається, залишайтеся поза цим замком. Не входите без дозволу." - спокійно сказав Бог війни, після чого сам полетів у замок.
Навколо чорного металевого замку стояла велика група воїнів.
« Багато з цих людей є Великими святими Маґами. Мабуть, туди їх привів Первосвященик." Фаїн приземлився з неба і подивився на Лінлей. Лінлей злегка кивнув. Найсильніші мешканці континенту Юлан здебільшого належали до організації Бога.
« Ніхто не повинен входити без дозволу. Цей замок буде автоматично атакувати будь-яких порушників", - голосно сказав Фаїн.
Насправді, крім Лінлей та Олів'є, які прибули сюди вперше, всі інші тут знали про це.
« Автоматично атакувати порушників? — був здивований, але Бебе тихо хмикнув. - Босс, цей металевий замок насправді представляє з себе якусь форму життя. Він має інтелект".
Лінлей був шокований.
Цей “Король Лісу Тьмi" був справжнім чудом. Навіть його замок мав свою власну життєву силу. Лінлей вперше зіткнувся з такою цікавою формою життя.
« Босе, почекай тут. Нам треба обговорити питання приєднання до групи Баркера? Я піду і попрошу дідуся Бейрута".
Лінлей злегка кивнув.
З мерехтінням, Бебе миттєво влетів у чорний замок. Побачивши, що Бебе увійшов всередину, багато ворушників за межами замку були здивовані. Всі вони знали... Будь-які порушники будуть атаковані. Але у випадку з Бебе цього не сталося!
«Лінлей, ти прийшов» - почувся сміх. Лінлей повернув голову і подивився назад.
Він побачив Десрі, Хейворда і Хіггінсона, які йшли до нього. Ліней відразу ж вийшов привітатися з ними: « Містер Десрі, де ваша дружина? Вона не прийшла?»
« Вона трохи слабка для цього, - розсміявся Десрі. - Але я повинен сказати, що мені дуже хотілося б привітати тебе з можливістю мати таку магічну звірину як Бебе. Двадцять три роки тому лорд Бейрут особисто спілкувався з кількома із нас і нам усім було цікаво, що це за юнець, якому вдалося приручити Бебе як магічного звіра-компаньйона".
Лінлей зрозумів, що це було.
Невдовзі після народження Бебе лорд Бейрут, ймовірно, з’ясував існування Бебі. Таким чином, він відразу зв'язався з Богом війни, Первосвященика, Десрі, Розалію та іншими Верховними святими*, попросивши їх подбати про цих двох.
(*Прим. У минулому всюди перекладався як п’ять найсильніших Святих (тобто. Святі в кроку від заснування Богом, але у майбутньому буде дуже незручно так позначати да і пафоса маловато (щоб не спойлерувати з вищезаданої причини промолю). У Кеті використовується ієрогліф - he dienfong - пік; найвища точка... але через те, що пікових Святих як нам відомо ставок ставки я вирішив використовувати синонім 'сильний'. Але з сьогоднішнього дня буду позначати "Святих в крокі від встановлення Богомствами..." - Верховні по аналогії до Верхового Воїна.)
Лорд Бейрут повинен бути пильно стежив за Бебе весь цей час.
« Про кого я говорю? Розалія, Тулій і Резерфорд. Тільки ми четверо можемо безпосередньо отримувати команди від лорда Бейрута, - пояснив Десрі. - На континенті Юлан Святі діляться на три табори. Святі лорда Бейрута, Бога Війни і Первосвященика."
Лінлей зрозумів.
Хоча на континенті Юлан було п’ять божественностей, Дамилін і Сезар з’явилися лише в останні роки й не були підданими його Святих.
"Лорд Сезар також прибув" - раптово сказав Десрі.
Лінлей підняв голову і побачив Сезара, одягненого в довгу мантію. З лінивою посмішкою на обличчі він влетів у металевий замок.
« Всі ви, залишайтеся тут. Інакше, якщо ви помрете, не знеохочуйтеся» - почувся спокійний і холодний голос. Лінлей та інші не могли не звернути на це увагу і подивившись на джерело звуку вони побачили диявольського молодого чоловіка, який був одягнений в темно-золотій халат. За ним слідували магічні звіри. Він також увійшов у металевий замок.
« Це Дайлін!», - Лінлей особисто бачив Даліна в місті Фенлай.
Позаду Дайлін були троє »котят ♫ і шість магічних звірів Святого рівня, які трансформувалися до розмірів звичайних людей. Лінлей уважно оглядав їх. Насправді, ці "котенята" мали пару крил на спині і їхні мордах були ще дві пари закритих очей.
Шість очей, два крила.
« Магічні звірі святого рівня, Шестиоке Золота Леви. Діти Дайліня, - про себе подумав Лінлей.
Саме в цей момент, один з шестиоких Золотих Львова подивився на Лінлэй. І раптом... Усі шість його очей відкрилися, і він усміхнувся Лінллей: « Линлей, так? Дякую!».
Том 11, розділ 8, - Три Корідора
« Дякую? » — здивувався Лінлей.
Він вперше зустрів шестиоких Золотих Львова. Чому той лев відразу подякував?
Чому?
« На жаль, ти народився надто пізно. Якби ти народився на три тисячі років раніше, то четвертий і п'ятий брати не померли б» - Шестиокий Золотий Лев пробурмотів ці дві пропозиції і в цей момент двоє інших левів також подивилися на Лінлей. І відразу після цього, вони полетіли в інший бік до інших шести магічних звірів Святого рівня.
Дивлячись на Лінлі, Десрі посміхнувся: « Лоінлей, ти якось пов'язаний з цими трьома братами?»
"Абсолютно не пов'язано" - відповів Лінлей.
Десрі нічого не сказав, але за виразом його обличчя було ясно - він не повірив йому.
« У давнину, в Некрополь Богов було дуже мало чарівних звірів. У нього входили лише кілька Святих чарівних звірів Леса Тьми. Але тепер, коли з'явився Дaлін, навіть магічні звіри з хребту Магічних Звірей зможуть увійти в Некрополь Богів» - зітхнув Десрі.
Лінлей подивився на ту групу.
Шість магічних звірів святого рівня, які прийшли разом з шестиокими Золоті Леви були не звичайними звірами.
« По суті, четверо з них були серед усіх святих звірів, які відчули напад на місто Фенлай. Або, можливо, вони лише стосуються тієї самої раси." - Лінвей зміг відразу розпізнати чотирьох з них. Кривавий Гривисний Лев, Дракон Тіран, Дікій Бурий Ведмідь і Фіолетока Златошерсна Обез’яна.
Це була Фіолетока Златошерсна мавпочка, яка розчавила своєю ногою Калана.
Тільки Лінлей був не впевнений, чи та ж це мавпа, що напала на місто Фенлай, або ні.
Тут зібралося багато військових. Людські вовки і магічні звіри. Усі могутні воїни, які ховалися на континенті Юлан, сьогодні показали себе... Прямо зараз, всі вони в пол голосу спілкувалися один з одним. У цей момент, люди і магічні тварини були двома расами, які є рівними між собою.
"Свист!"
Чорна тінь вилетіла з металевого замку. Це був Бебе.
Будь то людина або магічна звірина, зараз кожен дивився в сторону Бебе. У минулому, окрім трьох дітей лорда Бейрута і Божественних, жоден виборець Святого рівня не був компетенований, щоб входити в цей металевий замок.
« Босе, я потурбувався, - почувся голос Бебе в голові Лінлей. - Баркер може прийти."
Лінлей засміявся. Перед цим таємничим Бейрутом, здається, слова Бебе мають великий ефект.
"Хаеру, йди проінформуйте Баркера і приведи його сюди" - Лінвей відразу зв'язався ментально з Хаарою.
"Так, Майстер" - відповів той.
Приблизно через годину.
Баркер прилетів у супроводі Хаеру.
"Так багато людей", - Баркер окинув очі всіх учасників і не міг здивуватися. Якщо взяти всіх биків, людей і магічних звірів, можна нарахувати понад 80 тисяч Святих. Кожен з присутніх мав надзвичайну силу. Якщо Баркер не трансформується... то буде найслабшим з них.
Але, звичайно ж, після трансформації сила Баркера буде вище середнього.
Серед усіх, найсильнішими були Десрі, Фаїн, решта з п'яти Верховних Святих і звичайно ж Лінлей.
Сонце було у своєму зеніті. Сзбирані навколо металевого замку Святі поводилися дуже терпеливо і спокійно чекали. Раптом, з вітальні замку вилетіла чотири тіні. Тінями були Бог війни зі своєю всеохоплюючою і домінувальною аурою, вишуканий Первосвященик, диявольський Дайлін та ледачий Сезар.
Чотири могутні Божества приземлилися біля входу в замок.
Кожна людина і магічна звірина, з повагою та уважно чекали подальших вказівок.
Первосвященик, чиє обличчя було закрите зеленою маскою, а волосся на раменах гарно спадало, сказав першим: « Серед присутніх є ті, хто вже входив у Некрополь Богів і ще не був там. Але я хочу сказати, що цей раз похід буде відрізнятися від попереднього, тому ми повинні нагадати вам всім про деякі речі."
Голос Первосвященика був дуже м’який, але одночасно нейтральний. Покладаючись лише на звучання, було дуже важко визначити, чи має чоловік або жінка голос.
« Відрізатися від попереднього? » — спокійно посміхнувся Лінлей. Він туди не ходив, так що немає значення, чи це буде схоже на минулі рази або ні, на нього це зовсім не вплине.
Кожен, хто був присутній, і магічний звір уважно слухав напучення Первосвященика.
« Ті, хто вже входив у Некрополь Богів, знають, що всього є три тунелі, які ведуть до неба. Один з них знаходиться тут, у Лезі Тьми. Другий знаходиться на острові, в Північному Морі. І третій знаходиться в пучинах Південного Моря", - голос Первосвященика залишався неймовірно ніжним.
Люди, які були більш досвідченими воювальницями, як - от Десрі та Фаїн, почали змінюватися.
"Три тисячі років тому вхід до Некрополя Богів був у Південній Морі", - голос Первосвященика входив у вуха кожної людини і магічної звірини.
Лінлей був здивований.
« У Некрополя Богів є три тунелі? — запитав він. Північне Море, Лес Тьми, Південне море... вони знаходяться в десятках тисяч кілометрів один від одного. Що відбувається?»
Незважаючи на те, що Лінліей був спантеличений, він розумів: зараз не час і місце щоб питати. Він міг лише терпеливо слухати.
Здавалося, що голос Первосвященика натякнув на сміх: « Це було щось надзвичайне. Ті десять з вас, які на власному досвіді переконалися... Нам потрібно знати, наскільки небезпечним є цей похід. Так. Десрі, підійди і поясни все далі».
« Пам’ятайте. Ті, хто відмовляється, ще можуть це зробити. Але сьогодні ввечері, всі інші направляться разом до входу.", - голос Первосвященика залишався таким же м'яким.
Роздався холодний сміх Дайліна: « Якщо ви боїтеся, то відмовтесь. У цьому немає нічого ганебного. Ще не надто пізно, щоб здатися. Якщо ви зробите це пізніше, коли прибудете на місце... Це дійсно буде дуже ганебно."
Чотири Божества пішли в одну сторону, щоб дочекатися опівночі.
Десрі вийшов вперед.
Обличчя Десрі виглядало дуже похмурим і пригніченим. Лінлей ніколи раніше не бачив такого неприємного слова на обличчі учтивого і ввічливого Десрі.
« Дві тисячі років тому і тисячу років назад, уважно слухайте, — голос Десрі був дуже холодний. - Є не один і не два Некрополь Богів. Їх три. Три різних тунелів ведуть до трьох різнопольських Некрополіїв.
"Трі?" - багато були здивовані.
Навіть Лінлей не міг приховати свого здивування і відіслав всю свою енергію, щоб почути кожне слово Десрі.
« Що стосується тих, в які можна ввійти через ліс Тьми та Північне Море, їхня небезпека не така вже й велика. Можна сказати, навіть якщо ви не повний невдах і коли будете там поводитися обережно та розумно, то не опиніться в якійсь великій небезпеці. Але Некрополь Богів, вхід в який знаходиться у Південному Морі надзвичайно, неймовірно небезпечний, - Десрі говорив низьким гнітючим голосом. Насправді, я вважаю, що з близько 80-х виборців... Навіть якщо всі ми будемо дуже обережні, нам пощастить, якщо в живих залишиться третина з нас."
"Треть?" - натовп Святих здали дзвінки про страх.
Багато з них ходили до Некрополя Богів і раніше, але в найгіршому випадку загинуло чверть. Але прямо зараз, Десрі сказав... що швидше за все помре дві третини.
« ЛИШЕ ми будемо надзвичайно обережними. Якщо ж ми будемо поводитися занадто жадібно... Я можу припустити, що нам пощастить побачити в живих з вісімдесяти тільки десять, - Десрі уважно дивився на людей перед ним. - І пам'ятайте. Якщо ви помираєте - вмирайте. Але не майте тягнути за собою інших".
Після того як Десрі закінчив говорити, він підійшов до Геворду і Хігансона.
Атмосфера була дуже пригніченою.
« Чого нам боятися? Чим вище небезпека, тим більша можливість знайти Божественну іскру або божественний артефакт» - пролунав голос з натовпу.
"Щоб це зробити ти повинен будеш перш за все залишитися в живих», - прогрімів холодний голос Фаїна.
Прямо зараз, обличчя Фаїна було також дуже неприємним.
Десрі, Хіггінсон і Хейворд мовчали.
Лінлі підійшов до них, а потім тихо запитав: « Десрі? Цей похід в Некрополь Богів буде дуже особливим?»
Десрі подивився на Лінлей і зітхнув: « Лоіне, ти пам’ятаєш свій перший візит до нашого села? Тоді, перед спарінгом з Хейвордом ти запитав, чому у нього, Великого Маґа, немає чарівної звірини компаньйону."
« Так, я пам'ятаю», - кивнув Лінлей.
Перед спаррингом з Гейвордом Ліндей вважав, що коли Великий Маг не має своєї чарівної істоти - компаньйона, то напевно буде переможений. Але після спаррингу Хейворд показав на практиці, як сильно помилявся Лінлей, і наскільки велика сила у Великих Святих Магів.
« Тоді ви сказали, що його магічний звір помер, щоб врятувати його. І що сталося це понад дві тисячі років тому. Крім того, помер Ваш добрий друг." - відповів Лінлей.
— Верно, - кивнув Десрі. - І це сталося, саме в нашому поході до Некрополя Богів, три тисячі років тому.
Лінлэй кивнув.
« Мавричною звіриною Хейворда була Грімова електрична Пантера... Вона дуже корисна, якщо ти хочеш залишитися в Некрополі Богів живим. Я особисто просив лорда Бейрута, щоб він дозволив їй піти з нами. Тим не менш... Як тільки ми опинилися на шостому поверсі Некрополя, мій третій брат і магічний звір пантера обидва померли. Що ж до нас трьох, ми змогли втекти і повернутися на п’ятий шар і більше не посміли піднятися назад на жердину. У результаті ми залишилися там на наступні п'ять років, очікуючи поки не з"явиться вихід із тунелю», - на обличчі Десрі читалися гіркота і біль.
Вислухавши все Лінлей був трохи збитий з пантелику.
П'ятий шар? Шостий шар?
Хоча Лінлій нічого не знав про Некрополя Богів, якщо судити за почутим - то був поділений на багато шарів. І цей "швартий поверх" був надзвичайно небезпечним.
Настав вечір. Ніхто з Святих не пішов. Якби вони боялися невідомої небезпеки... Тоді вони дійсно підкреслили б свою бездіяльність.
Перед групою раптово з’явилася чорна тінь, а потім повільно набула чіткіші форми і « затверділа ». З'явився чоловік носив дуже просту чорну мантію. Його чорне волосся було розпущене і не зв'язані, а борода була так довга, що витягала до його грудей. Він виглядав зовні як старий.
Первосвященик, Сезар, Бог Війни і Дайлін встали й шанобливо сказали: « Лард Бейрут ».
Тоді всі святі теж встали і шанобливо поклонилися, незалежно від того чи це була їхня перша, друга або третя зустріч. Атмосфера була така, що ані Первосвященик, ні Бог Війни не кажучи вже про святих, навіть не наважилися дихати.
У Бейрута була пара маленьких очей, але вони були досить жваві, як дві яскраві зірки. На його обличчі, здавалося, знаходився натяк на вічну посмішку.
"Бебе, йди сюди" - Бейрут подивився на Бебі і потім покликав його.
Бебе відразу стрибнув у руки Бейрута. Кожен присутній подивився на Бебе.
« Дитинко Бейрут, ходімо. Я так довго чекав, - здавалося, Бебе зовсім не відчував тиску від присутності Бейрута. І той поблажливо кивнув, а потім все ще тримає Бебе в своїх руках злетів і полетів на південь - за мною."
Роздався злегка скрипучий голос Бейрута.
Відразу ж, чотири Божественності і вісімдесят з чимось Святих людей та магічних звірів одночасно прилетіли.
Під час польоту багато людей постійно дивляться на Лінлі. Було очевидно, як день, що між Бебе і Бейрутом є тісний зв'язок і тому всі вони в результаті звернули увагу на Лінлей. Адже всі ці люди знали... що Бебе був магічним звірем Лінлей. І кожен з них прийшов до рішення...
Навіть якщо вони не можуть стати друзями Лінлей, то напевно не в стані дозволити собі образити Лілію.
Зрештою, навіть Бог війни та інших божеств робить так, ніби вони стали дітьми і бояться вільно дихати. І також було зрозуміло... в серці лорда Бейрута, Бебе був набагато важливішим від Бога війни та його подібних.
« Бог Війни — це щось справжнє. Він виразив свою добру волю до мене так рано, ще під час одруження мого молодшого брата Лінвей про себе сміявся. - У лорда Бейрута є зв'язок з Бебе, у мене є контакт зі мною, я маю відношення до Вортону... Дуже складно!».
Але Бог війни навіть брав участь у особистих справах Уортона, наказавши Імператору Йоганнові дозволити Вортонові стати чоловіком Ніни.
Знаючи це, можна було повністю зрозуміти, як багато поваги і страху Бог відчуває війни проти лорда Бейрута.
....
Морські води займали неймовірно велику кількість територій у площинах Юлан. Не тільки Північне Море було величезним, але й великим. Лінлей одного разу почув від Годана, що в кінці Південного Моря можна побачити дикий і хаотичний простір.
Пізня ніч. Безконечні води видавалися темними і важкими.
«Тут» - сказав Бейрут і завис у конкретному місці над морем.
« Тут, у глибинах океану, ми знайдемо вхід до тунелю в Некрополь Богів. Цей тунель лежить на глибині 20 кілометрів, а Бейрут спокійно сміявся. - Я сподіваюся, що вода на дні не матиме жодного впливу. Якщо ви не можете витримати навіть такого крихітного тиску, то буде краще, якщо ви прямо зараз відкажитеся від ідеї увійти в Некрополь Богів."
Договорив Бейрут відразу ж занурився у воду.
Усюди, де він пролітав, глибоководні води океану ’ стояли перед ним у формі коридору.
Том 11, розділ 9, - Скульптури Некрополя
Гул, гул.
Води почали непокоїтися, а потім з’явилося ще чотири коридори. Первосвященик, Бог Війни та інші божественні діла також були знищені.
Усі ватажки святого рівня негайно пішли за ними.
« Це глибоке море досить цікаве», - бойова-Ці Лінлей була закрутлена навколо нього. Завдяки його Пульсируючій Захисті він міг легко звести на землю тиск, який сформувалась водою. Щодо Лінлію, то він із цікавістю розглядав різні сцени. Він вперше опинився у відкритому морі.
У глибоких своїх частинах, океан був мовчазний і крім нудо-темний. Єдине, що можна було побачити - це кілька істот, від тіл яких виходило природне світло.
Фаїн і Лінлей спускалися разом. Фаїн подивився на Лінлію і його голос пролунав в голові Ліллей: « Справді, у безкрайних та великих Південних Морях є велика сила - силенна чарівних звірів, як-от Водні Дракони, змії черепахи та дев’ятиголові Змеї, осміноги Колоси... Кожен з них магічний звір Святого рівня.
Фаїна, звичайно ж, також міг мати духовний зв’язок у вигляді спілкування.
Лінлей подумки погодився.
Площа Південних Морів була набагато більшою, ніж площа всього континенту Юлан. Було б неприродно, якби в них було менше магічних звірів.
« Але навіть якщо магічний звір або тварини з глибин наблизиться до нас, вони будуть такі налякані, що негайно втечуть" - розмовляючи подумки з Лінлэй спокійно посміхнувся Фаїн.
Лінлей посміхнувся.
Група продовжувала занурюватися в темні, безмовні глибини. І, звичайно ж, не забуваючи про місцеві рідкісні краєвиди та пейзажі. Час від часу, до їх групи наближався той, то інший великий магічний звір, але виявивши стількох биків, всі вони ставали настільки переляканими, що навіть не сміли рухатися.
Чим глибше вони занурювалися, тим більший тиск.
Зрештою тиск був таким, наче на плечі в’язнів підкріпляли невелику гору. На щастя, кожен з присутніх тут військових був одним із найсильніших і наймогутніших Святих світу... Тому вони могли легко витримати це. Вони або використовували магічні заклинання, або будували бар'єр у вигляді своєї бойової-пісі. Палітра квітів, що оточувала їх усіх, була справді чудовим видовищем.
« Ми знаходимося на морському дні», - воли знову зібралися разом.
Тут були такі форми життя, як корали, від яких виходило легкий світло. Дно моря було вкрите рядами коралових рифів в той час як поверхня землі була нерівною, десь вище десь нижче. В одному місці була стометрова узвишшя, а в іншому було так глибоко, що не видно дна.
« Ми майже на місці», - Фаїн подумки звернувся до Лінлей.
Лінлей злегка кивнув.
Всі продовжували слідувати за лідерами по дну моря. Просунувшись на кілька кілометрів, вони підлетіли до величезного чорного як смола валану. Чорний валун стояв сам по собі посеред ущелини. У воді над валуном була напівпрозора “дверіння ”, від якої походила дивна бриябка.
« Ми на місці», - у вухах кожного пролунав скрипучий голос.
Всі зупинилися перед цим чорним як смола валун.
"Мм? Ця “дверіння ” здається дуже схожа на“ довжина» у вимірі моєї просторової кишені. Тільки ця вдвічі більша" - Лінлэй був заінтригований.
Голос лорда Бейрута почувся у вухах кожного присутніх: « Це міжпросторові двері, що ведуть до Некрополя Богів. Як правило, міжпросторові двері закриті і покрита шаром невидимої сили».
Говорячи це з тіла Бейрута раптом вирвався промінь чорного світла.
Промінь чорного світла вдарив прямо в міжпросторові двері.
"Грохот..."
Мирна і тиха поверхня морського дна почала тремтіти, а перед тим напівпрозора » (« Подвір’я ») почав виходити сліпе й яскраве світло... але його щось стримувало, було схоже, ніби невидима мембрана прикривала і запечатувала її.
Але через кілька секунд вона лопнула, як вискочив міхур.
"Пух!"
З дуже м'яким звуком мембрани було зруйновано.
« За мною. Ідемо разом." - Бейрут підлетів до міжпросторних дверей і зробив крок на інший бік. Як тільки він ступив, то відразу зник з поля видимості всіх присутніх.
Первосвященик, Бог Війни, Дайлін і Сезар не вагалися. Вони відразу увійшли в міжпросторові двері і також зникли з поля видимості.
« По суті, Некрополь Богів інша площина, — каже Ліней. - Ось тільки плоскість Некрополя Богів підключена до площин континенту Юлан."
Все подібне до кишенькового виміру. Некрополя Богів також мала зв’язок з континентом Юлан.
Усі присутні вожді увійшли у міжпросторові двері.
« Яка дивна вібрація», - у Лінлей виникло чітке, але водночас дивне відчуття... в момент, коли він ступив у міжпросторові двері, він ніби був людиною плаваючим у воді, а потім раптово вибраних на суходіл. Ніби все середовище було змінене.
Багато людей набралися іншого плоскогір’я.
Вони все ще були на дні моря. Тільки це море було в іншій площині.
« Яке незвичайне відчуття», - в цій площині Лінлей відчував себе досить дивно.
Фаїн, який був поблизу Лінлію, сказав: « У цій площині навіть моя духовна енергія може поширюватися лише на десять метрів. Крім того, ця плоска площина заполонена багатьма воєводами. Ми не можемо собі дозволити відстати від інших... Якщо таке станеться і ми будемо оточені безліччю магічних звірів, то напевно помремо."
Лінлей був шокований.
Всі відразу пішли за Бейрутом. Сам Бейрут зовсім не нервував, а просто летів понад десять кілометрів.
"Та будівництво завбільшки з гору і є Некрополь Богів", - продовжив Фаїн.
Лінлей подивився на велику споруду. Він не міг відчувати дріжджі у своєму серці: « Некропель Богів насправді надзвичайно великий».
Лінлей був упевнений, що Некрополь Богів все ще за 100 кілометрів від них. Але він міг чітко бачити його вже тепер.
« У висоту Некрополь Богів майже двадцять кілометрів, а в ширину, кожна з його сторін понад десять миль», - Фаїн продовжував духовно спілкуватися. Він був дуже добре знайомий з ним.
« Як було споруджено таку величезну споруду? »
З огляду на швидкість їхнього польоту вони швидко подолали ці сто кілометрів. Коли вони підійшли, Лінллей знову з подивом зітхнув. Причиною його здивування було те, що хоча Некрополь Богів був здебільшого прямокутний, але в самій верхній частині його краю сильно звужувалися.
Некрополь Бог мав чотири рівні сторони. І на тій, що була прямо перед Лінлією, були виграні масивні скульптури.
"Дракон?"
Коли Лінлей побачив 20 - кілометрову висоту і десятикілометрову скульптуру, то знайшов у ній величезного дракона. Цей дракон відрізнявся від того, що жили в площині Юлан і у нього також не було крил. Все ж таки, від драконової скульптури виходила аура величі, яка змушувала інших поклонятися їй.
« На кожній з чотирьох сторін Некрополя вирізьблена своєю скульптурою, - у вухах кожного пролунав голос Бейрута. - На цьому боці масивний дракон. І це дійсно скульптура дракона. На протилежному боці білий тигр. На двох інших, фенікс і драконяча черепаха».
Величезний дракон... білий тигр... фенікс... і драконяча черепаха?
« Чому на Некрополі Богів висічені саме ці чотири скульптури? » - Лінвей задавався питанням.
Бейрут вихопив рукою по Бебі і той одразу ж зістрибнув і зліз на плече Лінлей. Розсміяний Бейрут продовжує: « Чотири великі скульптури зображають чотири різні частини Некрополя Богів. Що стосується сторони з масивним драконом, під ним також знаходиться велика кількість менших скульптур."
Лінлей та інші бачили це.
Велика скульптура дракона становила приблизно 70-80 відсотків усього простору, тоді як інші скульптури - лише 10%. А всі інші не зайняті місця були просто порожніми.
« Ці скульптури...» - Лінлей уважно оглядав маленькі статуї під величезним драконом. Як не дивно, всі вони були або магічними звірами драконів чи зміями. У них був дивовижний вигляд і розташовані вони в певній послідовності.
« Якщо покладатися на ці невеличкі скульптури... Бейрут також подивився на ті маленькі статуї. - Здається, цього разу, охоронець перших одинадцяти шарів Некрополя Богов буде божественний звір Ба-Змей."
« Божественний звір Ба-Змей?»
Всі вісімдесят з чимось воньом із площини континенту Юлан мали досить невизначені, заплутані вирази облич... Але, тому що було сказано: « Божественний звір », то цей ’ Бо-Змій -- мусить бути принаймні Богом. Як же святі прорватися повз нього?
"Ба-Змій? Лорд Бейрут, але... У них не буде навіть шансу?
Лорд Бейрут подивився на нього і спокійно засміявся: « Десятки тисяч років тому Богова звірина Ба-Змія досягла зрілості. Якщо мої здогадки правильні, він повинен був прорватися від рівня Полу бога до Бога. Давайте поки забудемо про Святих, навіть якщо зараз ви четверо туди увійдете, то як тільки рішуче з ним боротися, ви безумовно помрете."
Лица вісімдесят вотелїв померкли.
« Останній раз лідером 11 поверхів був лише двоголовий Порковий Дракон з Царства проклятих. Я не очікував, що цього разу буде Божественний звір Ба-Змій. Та й до того ж на рівні Бога", - вираз обличчя Фаїна був надзвичайно кислим.
Лінлей розумів, наскільки серйозною була ця ситуація.
Некрополь Богів був призначений спеціально для групи Святих. Навіть якщо вони ввійдуть у Божество, то не підуть з ними. З огляду на силу святих, коли вони зустрінуть Божество на рівні Бога, то напевно помруть. У цьому немає жодного сумніву.
Лорд Бейрут спокійно усміхнувся: « Не хвилюйтеся. Шлях перед вами - не шлях на вірну смерть. По-перше, дозвольте мені дещо пояснити щодо Некрополя Богів. Загалом у нього є вісімнадцять шарів! І на перших десяти безсумнівно немає Божественних іскра. Але починаючи з 11 шарів і далі, безумовно є ймовірність знайти тіло Божества, а також Божественну іскру."
Після почутого, на обличчях багатьох винних у цій місцевості людей можна було побачити радість і передчуття.
Почувши, що на 11 - му поверсі можна знайти божественні іскри, вони вирішили потрапити туди. Якщо вони знайдуть хоча б одну, то стануть божествами. Але це тільки тоді, якщо вони знайдуть божественну іскра Полуз бога.
« Честь Некрополя Богів, в яку ви збираєтесь увійти, як лідер 11-ти поверхів має Божественного звіра Ба-Змея. Що стосується 12-го поверху і далі ... Навіть якщо туди увійдуть Божественності, є висока ймовірність того, що вони помруть» - лорд Бейрут спокійно посміхнувся і люди, які думали про двонадцять поверху, відразу відмовилися від цієї ідеї.
Бейрут окинув очі всіх присутніх: « Ксачно Ба-Змея - він може опинитися як на першому поверсі, так і на одинадцятому. І одне я скажу вам точно... він безумовно знаходиться на одному з цих 11 поверхів."
Лінлэй почав ставати більш нервовим.
« Якщо ми зустрінемо Ба-Змея, це не означає, що ми точно приречені?»
Бейрут ніби знав, про що думав Лінлей: « І ще... Ба-Змей любить спати і коли він спить, якщо не видавати зайвих гучних шумів, він зазвичай не прокидається. Мабуть, ви зустрінетеся зі сплячим на Землі Ба-Змеєм і в такому випадку вам напевно краще не будити його, якщо звичайно не хочете померти".
Кожен, хто приходив про себе лаявся.
Та хто у своєму розумі спробує будити Ба-Змея? Але кожен знав також, якщо лідером-охоронцем 11 поверхів є Ба-Змій, то напевно повинні бути інші бар'єри і перешкоди.
"Ба-Змій любить спати, але якщо Ба-змей прокинеться під час того як ви будете всередині поверху... Те, що ви зможете зробити - це звинувачувати свою власну жахливу удачу." - Оголошував Бейрут.
Обличчя всіх солдатів змінилися.
Якщо вони зіткнуться з божественною звіриною Ба-Змея під час його пильності, ймовірно жоден з них не зможе втекти.
Лорд Бейрут голосно засміявся. - Все, що я можу зробити, це побажати вам удачі. Запам'ятайте. На перших 11 поверхах є не тільки Ба-Змей. Там також є багато інших монстрів, нечистих та будь - яких аберрацій з різних площин. Там не мало істот, які набагато сильніші навіть найсильніших з вас."
Лица Фаїна і Десрі були надзвичайно серйозні.
Вони добре знали про це, бо мали досвід.
« Пам’ятайте. Будьте обережні й пильні. І звичайно ж не будьте жадібними, - сказав лорд Бейрут. - Якщо всередині ви опинитесь на межі життя і смерті, звідси я не зможу вам допомогти."
Закінчивши говорити, руки Бейрута спалахнули і два промені чорного світла вдарили по нижній частині стіни. Через мить, в нижній частині стіни з'явилося два проходи.
« Люди, які з’являються на землі, входять у лівий прохід, а Святі магічні звіри — до правого проходу. Якщо ви виживете на перших чотирьох поверхах, то зустрінетеся на п'ятому.
Лінлей відразу зрозумів.
Богів внутрішній пристрій Некрополь був дуже складним. Два різні проходи вели до двох різних шляхів, що ведуть на п’ятий поверх. І тільки на п'ятому поверсі шляху об'єднуються.
« Тепер, заходьте всередину і спокійно посміхнувся Бейрут. - Якщо ви боїтеся, то можете сховатися на найбезпечнішому першому поверсі і чекати протягом десяти років. Через десять років, на кожному поверсі з'являться портали у зовнішній світ і тоді ви зможете покинути Некрополь".
Десять років!
Ніхто не вагався. Людські святі та Святі магічні звіри відразу розійшлися по різних сторонах.
- "Бебе, будь обережним" - подумки вимовив Лінлей.
- Бебе не хотів розійтися з Лінлою.
Том 11, глава 10, - Рухатися обережно
Після того як ворожі й магічні звіри увійшли в Некрополь Богів, первосвященик зрештою заговорив.
Первосвященик глянув у Бейрута. - Якщо Бебе зустріне Божественного звіра, Ба-Змея, що тоді?
Можливо, Бейруту не наплюватимуть на життя інших людей, але можна було б сказати, що він дбав про Бебе. І навіть Бейрут не зможе врятувати їх у Некрополі Богів. Первосвященик був збентежений... як Бейрут взагалі наважився піти на це?
Бейрут розсміявся: « Все нормально. Бебе не зіштовхнеться з Ба-Змеєм. Тому що... Він пішов через правий тунель.
"Лорд Бейрут, про що Ви говорите?" Сезар змінився в обличчя.
Бейрут засміявся і спокійно кивнув: « Коли я відкрив тунелі, то провів швидке дослідження. Ба-Змій знаходиться в районі лівого тунелю, нижче п'ятого поверху... Таким чином, я наказав Святим магічним звірам відправитися через правий тунель.
Первосвященик, Бог Війни, Дайлін і Сезар про себе зітхнули.
- Сказав Сезар тихим голосом.
Бейрут спокійно сказав: « Я сподіваюсь, що він досить успішний. Я не можу завжди і всіх захищати. Боги, які прибули до Некрополя, самі прийняли рішення. Досить. Нам пора. Ми повернемося через десять років."
Бейрут відразу ж розвернувся і полетів.
Первосвященик, Бог Війни та інші поспішили за ним.
....
Темний, темний тунель “горів ” темного світла. Група військових увійшла в тунель. Морські води не могли проникнути в цей тунель. Фаїн і Лінлей йшли пліч-о-пліч.
«Лінлей, пам’ятай. Якщо ти зіткнешся з чимось небезпечним, найбезпечнішим, що можеш зробити - це відступити на нижній поверх, Фаїн ділився з Лінлэй своїм досвідом. - Кожен шар тут населяє велику кількість жахливих істот або неживих, але всі вони залишаються на власному поверсі."
Лінлей злегка кивнув.
« Также. Хоч би що там було, не сприяйте духовній енергії в Некрополі Богів - серйозно сказав Фаїн. - Якщо твоя духовна енергія приверне увагу деяких істот, вони швидко виявлять твою присутність."
« Я знаю».
У такому небезпечному місці, як це, активно випускати свою духовну енергію є таке саме, що добровільно розповісти всім живим і нежити цього поверху про своє місце. Це те саме, що шукати смерті.
Лінлей запитав: « На кожному поверсі Некрополя Богов стоїть така велика кількість різних видів істот... у мене таке відчуття, що хтось збудував його навмисне."
Все це було занадто дивно. Зрештою, якби тут померло так багато божественностей, це місце було б неймовірно хаотичним.
Але замість цього, він дійсно виглядав як величезний Некрополь.
« Мій Майстер одного разу сказав мені, що він почув від лорда Бейрута - цей Некрополь Богів насправді не більше ніж забава для Володаря» — гірко посміхнувся Фаїн.
« Забава для Володаря?» - Лінвей був приголомшений.
Але потім він відразу згадав: « У Блуканні є трильйони божеств, але лише сім Владик кожного елемента. Владики вищі за Бога. Вони могли просто послати своїх підлеглих, щоб вони побудували некрополь для безлічі трупів Божественностей, а потім спеціально посилати сюди військових Святого рівня або навіть Божествного рівня, аби ті шукали скарбів."
Роздумуючи про це, Лінллей почувався безпорадним.
Владики були на абсолютно іншому рівні.
Всі вони, у тому числі Первосвященик, Бог Війни та інші напівбоги... не більш ніж крихітний шахові фігури в забаві для Володаря.
"Можливо, Володарю дійсно знаходять якусь розвагу, спостерігаючи як ми боремося за наше життя" - зітхнув Фаїн.
Лінлэй розумів таку логіку. Володарі були високо над ними. і спостерігаючи зверху вниз, як вони з усіх сил борються за своє життя, це як, коли він та інші діти були ще зовсім молоді і дивилися на мурашок на землі.
Усі вони, у тому числі Первосвященик і Бог війни, були в очах Володаря. Може бути, навіть, здавалося б, неймовірно сильний Бейрут, в їхніх очах тільки досить великий мураха.
« Але навіть шанс, що ми знайдемо тут божественну іскру, набагато вищий, ніж можливість знайти її в Висихі Площини», - глибоко зітхнув Фаїн.
Лінлей теж глибоко зітхнув.
Прийшов час приготуватися до бою.
« Якщо я зможу отримати Божу іскру, навіть якщо не користуюся нею особисто, то можу віддати Делії», - Ліндей дуже цінував Делію. Він залишив її на десять років, але одна не сказала жодного незадоволення. Він дійсно відчував, що йому пощастило одружитися жінці, яка в першу чергу думає про нього.
« Все, ми підійшли до кінця тунелю, - сказав черствий чоловік середніх років з тюрбаном на голові. - Якщо ми продовжимо йти вперед, то опинимось на першому поверсі. Запам'ятайте. Не будьте занадто жадібними. І якщо ви помираєте, не тягніть інших за собою."
Договоривши, чоловік у тюрбані вийшов з тунелю.
Цей чоловік був одним з п'яти Верховних Святих, дикий Вождь номер один далекого східних рівнин, Святий Майстер Війни, Тулій.
Багато святих пішли слідом за ним.
« Хто знає... хто може бути на першому поверсі. Сподіваюся, ми не зіткнемося на першому поверсі з Ба-Змеєм" - Лінвей дивився на темний вихід із тунелю і підійшовши до нього вийшов через нього.
« В'юувух~"
Дикий вітер дув і жовті пісковички літали всюди.
Це місце було надзвичайно безлюдним світом пустелі. І через дикого вітру і підніманого ним піску... все навколо здавалося дуже розмитим. Жара, яка пронизувала все повітря, також додавала ще більше викривлення.
« Ті чарівні звірі, які бачили віддалену місцевість, могли точно сказати, що там був шалений, стометровий і трирогий магічний дикий звір. Все його тіло було вкрите металевим блиском і з його жахаюче визираючих кликів капала якась рідина. - Цей магічний звір виглядає дуже небезпечним".
Лінлей про себе дуже здивувався і відразу ж трансформувався у свою Драконячу форму воїна драконячого Крові.
У такому місці як це, він не смів поводитися необережно.
« Мой?» — раптом зрозумів Ліндей, що надувний вітром пісок проходив прямо через цього “звірепоного магічного звіра ” ». Незабаром він зник з поля зору.
- Раптом зрозумів Лінлей.
Кожен святий ретельно оглядався довкола і тільки потім відправлявся на пошуки проходу на другий поверх.
« Де Баркер? - Кляте місце. Пісок всюди, повітря наче спотворюється, світжі з'являються постійно... Я навіть не можу ясно бачити".
Лінлэй про себе виругався. Окрім кількох Святих що були поблизу, інших він не міг розгледіти.
Лінлей більше не тратити часу на думки і відразу ж полетів вперед.
"Лінелей", раптом хтось підійшов до нього.
Лінлей подивився в сторону голосу. Це був п'ятий особистий учень Бога війни, Еддінс. Він нагадав: « Пам’ятай, це прокляте місце переповнене світжами, які не відрізняються від реальності. Не залишайся занадто довго на одному місці. Все що тобі потрібно зробити це зайнятися пошуком входу на другий поверх. Якщо ти застрягнеш у цьому місці занадто сильно, цілком можливо, що проблема сама знайде тебе."
Договорив Еддінс негайно полетів.
Вітер, пісок, жар... Все перекрутилося. Невдовзі Лінлей вже не міг побачити Еддіса.
« Я можу зробити те, що тільки можна, це прислухатися до поради Еддінса», - Лінвей відразу збільшив швидкість свого польоту і почав шукати входу на другий поверх. Найпоширенішою формою життя тут, у пустелі, були величезні кактуси. Що стосується істот... Поки він не зустрів жодного.
Лінлей постійно літав і ретельно перевіряв все навколо на предмети відображення.
"Свист!"
Раптом жовті піски вилетіла спалах світла і пішла прямо до Лінлей. Залізновидний драконячий хвіст Лінлей блискавично замулював атаку... і зі звуком "хлоп промінь світла відразу розпався.
У наступну мить, з-під тих же жовтих пісків, на високій швидкості вилізло шість скелетів, покритих алмазною аурою.
"Драйонський, слухняно віддай нам свій труп і ми даємо тобі чисту та безболісну смерть" - сказав один з шести скелетів Святого рівня, в його очах горіло дві моторошної кулі полум'я. На даний момент шість скелетів Святого рівня вже оточили Лінлей і тримали зброю на виробі.
Лінлей подивився на шість Святих нежитю.
« Дренконинська? — запитав він. - Ви думаєте я ...".
Порив Лінлей на півслові в нього полетіли атаки різноманітною зброєю, як - от скелетним серпом і списом... удари наближалися до його тіла синхронно і одночасно.
Повітря відразу ж пронизливо звив. На комбіновану атаку цих шести Святих скелетів не можна було дивитися звисока.
Аж ось незліченна кількість спалахів фіолетового світла заповнила всю околицю й металеві звуки, які літали від нього у зворотному напрямку.
« А? Вони не померли? Хоча технологія « Рояб Ветра » наносила незліченні удари і була дуже швидкою, сила кожного нападу по суті не мала великої сили.
Диявольське фіолетове світло знову блищало.
Усі шість скелетів зовсім не вагалися. З вітрами, вони відразу ж зробили тунель у піску і заривалися назад.
« Хруст! Хруст! Хруст!»
Три скелети були розрізані наполами, тоді як інші три встигли сховатися в глибинах жовтих пісків.
« Вони втекли досить швидко», - Лінлей полетів вперед на високій швидкості.
Після того як Лінлей полетів, ці три розрізані наполами скелета раптово рушили і відразу вхопилися за свої відсічені частини. Я буду жити доти, доки не погасне вогонь їхнього духу. Вони не помруть. Вони можуть досить легко відновити будь-які зламані або відірвані частини свого тіла.
"Шорох"!
Раптом, кілька Святих скелетів знову виповзли з-під піску і оточивши тих трьох важко поранених, добили їх і потім пожерли їх духовно.
« Один скелет підняв череп дракона і глянув удалечінь. - Цікаво, скільки ще мине часу перш ніж зберемо достатньо трупів?»
І потім ці скелети відразу ж заривалися назад в пісок.
Як і слід було очікувати, якщо Лінлей не зустрінеться на першому поверсі Некрополя Богов з Божественною звіриною Ба-Змеєм, то йому нічого боятися. У результаті він навіть убив кілька святих скелетів, які необдумано намагалися вбити його перед тим, як нарешті знайшов сходи на другий поверх.
Він піднявся сходами вгору.
На другому поверсі Некрополя Богов був світ джунглів. Густа літургія і їжака були всюди, через що було дуже важко розглянути приховану тут небезпеку.
"Тут немає ілюзій, але треба бути обережним" - Ліндей розкручував свою бойову-Ці та сформовував навколо себе Пальсуючу щитку, а в своїй руці тримав Божественний меч Фіолетової Крові. Трохи подумавши, він на високій швидкості почав заглиблюватися в цей світ джунглів. Але раптом Лінлей зупинився і подивився вдалу.
Біля нього був чоловік.
« Він?» - Лінлей про себе полегшено зітхнув. Хоча він не знав імен багатьох святих людей, однак пам’ятав про їхній вигляд.
Лінлей знову полетів, але рослини цього світу джунглів сягали аж до вершини поверху і майже повністю блокували поле видимості.
Але Лінлей не помітив, що зелена маленька змівка, розміром з палець, свернулась на листку дерева. Її фарба була ідентифікована листку, на якому вона лежала й Лінлей, що рухається через ці джунглі на такій високій швидкості, зовсім не помітив її. Але очі тієї маленької зеленої змії, не відлучаючись, дивилися на Лінлей холодно.
"Свiєш!"
Швидко як блискавка, маленька зелена змія полетіла в бік Лінлей і розкрила пащу спробувала укусити його шию.
"Хм?" - Лінлей миттєво змінився в обличчя. Хтось насправді проник на 70 відсотків. Сила цієї атаки була дійсно занадто страшною. Якби з нею зіткнувся солдат, який був хоча б трохи слабшим за Лінлей, то він би відразу помер.
"Свист!"
Вигукнув диявольське фіолетове світло, як раптом простір і час ніби застигли, а потім почав складатися та повертатись само в себе. Навіть маленька зелена змія звила, але меч Фіолетовий Крові безжалісно рубанув по її тілу.
Глубінні Істини Ветра - Рітми Відра, рівень два!
"Слеешь!"
Змійка була розрізані навпіл. Після цього дві половинки її тіла почали швидко збільшуватися і зрештою перетворились на величезну стометрову в довжину та висоту змія. Труп гігантської змії впав на землю.
Лінлей холодно здунув: « Явний звір Святого рівня змій, але такий вид на континенті Юлан не росте".
Лінлей подивився на валяючого трупу: « Як добре, що коли я у Драконячій формі, рівень моєї бойової-Цени значно зростає. В іншому випадку, я б не зміг витримати цю атаку."
Тільки тепер Лінлей повністю зрозумів, чому Бейрут і Фаїн говорили бути тут надзвичайно обережними.
« Хто там?»
Він побачив масивного триметрового монстра, який летів у його бік на високій швидкості, але коли Лінлей бачив його, то розсміявся. Адже це був трансформований Безсмертний воїн, Баркер.
- Баркер підлетів до нього.
« Я Вас помітив на першому поверсі, але коли почав летіти, вас вже не було видно» - приземлившись поруч з Лінлей приречено вимовив Баркер.
Том 11, розділ 11 — Розповсюдження форм життя
« Не так голосно, - Лінлей був дуже обережний. - Бачиш тіло масивної зеленої змії внизу? "
Баркер подивився вниз, а потім кинув. Лінлей сказав: « Ця гігантська зелена змія спочатку була розміром з палець. Вона ховалася на листку дерева, а потім раптово атакувала мене з засідки. Якби я був занадто самовпевнений і не трансформувався в Драконью форму, моя Пульсуючий захист у людській формі, безумовно, не була б в змозі прийняти атаку, і я би, напевно, втратив своє життя."
« Все настільки погано? » — здивувався Баркер.
Погляд Лінлей був дуже важким. У зв’язку з навколишнім середовищем, він сказав пригніченим голосом: « Як говорить Десрі, три тунелі Юлан ведуть до трьох різних Богів і це найнебезпечніший спосіб життя. У минулому, Десрі та інші сховалися на п'ятому поверсі і чекали там десять років."
Баркер не приховував подиву: « Я ще думав піти на одинадцятий поверх ».
« Один поверх? Десрі не вирішив піти навіть на шостий поверх, а ти хочеш потрапити на 11-й поверх? - Баркер, не думаю, що тільки тому, хто твій захист надійний, ти можеш бути настільки впевнений в собі. Це прокляте місце насіляють усі види істот з різних площин. Може зустрітися той, який ідеально підходить для боротьби з твоїми сильними сторонами. Якщо ти не будеш обережним, то можеш швидко втратити життя."
« Ти пам’ятаєш, що сказав Десрі? Якщо ми жалимо, то буде добре, якщо з нас 80 років виживе хоча б десять, - Лінллей подивився на Баркера. - Якщо з нас справді виживатимуть тільки десять, то я очікую, що п'ятеро з них будуть Верховні Святі. Що стосується мене - якби я не був максимально обережним, я вже міг би померти".
Почувши слова Лінлі, Баркер відразу нас загальмував.
Зрештою, з точки зору того, хто мав більше шансів на виживання, можна сказати, що в фаворитах природно були ті, які раніше були тут. До того ж, серед більше як 80 - х військових військ були такі три шостиоких Золоті Лева та інші страшні чарівні звірі з лісу Тьми. З погляду людських биків, тут було більше десяти людей, які були також сильні або навіть сильніше за Баркера.
« Ходімо», - прошепотів Лінлей.
"Добре" - Баркер відразу пішов за Лінлією. Вони обидва дуже обережно рушили вперед, один тримав у руці меч Фіолетової крові, а другий великий дворучний сокира. Вони були готові вступити в бій у будь-який момент.
Такий підхід спонукав багатьох сильних створінь не нападати на них.
« Лаорд Лінлей, тут надто багато будоску і листків. Ми навіть не можемо чітко сказати, в якому напрямку ми рухаємося», - пролітаючи досить велику відстань, у обох почав зростати нетерплячість. Здавалося, що Некрополь Богів, який був завдовжки і завширшки десять кілометрів, почав швидко розширюватися всередині.
Лінлей та інші могли тільки в захопленні спостерігати за цим.
« Не хвилюйся. Заспокойся. Спокійно продовжуємо пошуки." Прошепотів Лінлей.
І раптом...
"Ах!!"
Здалека почувся жахливий, болючий крик.
Лінлей і Баркер поглянули один на одного, а потім спокійно рушили в напрямку місця бою. Невдовзі двоє побачили дивовижне видовище: величезний квітка обернувся і “кусал > Святого, ніби масивний рот намагався щось проковтнути. Квітка тремтіла зсередини. Стало ясно, що всередині святого намагався чинити опір.
Але лише через кілька хвилин нутрощі квітки відновили свій нормальний спокій.
Святий вже помер.
"Людоедство?" - Лінлей не міг не хмуритися.
Побачивши в Лісу Тьми живий металевий замок, Лінлей зрозумів... що не тільки люди і магічні тварини мали життєву силу. Навіть метали або рослини можуть мати розум, а деколи навіть більше жахаючих від людської діяльності.
"Лорд?" - сказав Баркер приглушеним голосом.
Лінлей вказав вперед своїм поглядом. У цей момент Лінлей не помітив... що деякі ліани і терени повільно рухалися.
« Ця виноградна лоза жива. Мабуть, є якісь рослинні форми життя, які намагаються вбити нас - Ліндей вигнув губ. - Проти істот типу рослин використовувати асмантинський важкий меч, ймовірно, буде не дуже ефективним вирішенням. Врешті-решт, навіть якщо зрубати половину рослини, інша половина залишиться живою."
Але якщо використовувати гостру, швидку зброю, як меч Фіолетової Крові, це значно покращить ефект.
"Шорох..."
Раптом здалеку до Лінлей і Баркеру полетіла ліана довгою на десятки метрів. У той же час, ліани обгорнутих навколо різних дерев прийшли в рух і почали покидати їх для того, щоб оточити Лінлей.
В одну мить... Сотні плетених лиан, тонкі і товсті, покрили небо зверху, знизу та намагаючись оточити їх. Навіть ліани, які потрапляли в багнюку, вилізли назовні. Несподівано Лінлей і Баркер опинилися у в’язниці безлічі рослин.
Безчисленні плетені »щупальця ♫ утворили гігантську, десятиметрову в ширину зелену кулю.
Лінлей і Баркер були всередині цієї гігантської сфери.
« Це буде проблематично», - Ліндей намагався використовувати свої руки для розтягування рослин, які обернулися навколо нього, але плетена ліана була надзвичайно м'якою і податливою. Вона тільки злегка витіснилася назовні. Одна лише груба сила просто не була здатна прорвати цю плету. До того ж Лінлей відчував, що незліченні гострі голки пронизують все його тіло.
Хоча Пульсуюча охорона була в змозі захистити його, бойова-Цени почала неминуче вичерпатися.
"Лорд, я не можу звільнитися" - Баркер також був розлючений. Він хотів схопити його сокиру, але велику кількість лиан, які обвили його руки, зробили неможливим для нього пустити зброю в хід. Еластичність і витривалість цих рослин були просто жахливими.
"Лорд, що нам робити?"
Баркер був розлючений.
Хоча він був сильний, але життєва сила цих величезних зелених щупалець була ще більшою.
Раптом...
"Ха-ха, вам двом час померти. Після вбивства вас двох, я вб'ю ще трьох, після чого у мене буде достатньо трупів. Коли я передам трупи Його Светлості, то теж стану божественністю. Не чиніть опору. Ви не в змозі чинити опір. Ваша сила, влада людей не може відповідати моїм" - тонкий, дикий голос лугом розлетівся всередині цієї плетеної клітини.
« Достаток трупів?», - Лінлей був шокований.
Він почав розуміти, чому всі ці істоти в Некрополі Богів хотіли вбити їх.
"Умріть" - тонкий, гострий голос пролунав знову.
Лінлей відчув жахливу силу, яка обрушувалась на нього крізь плеті ліани. Кожен з них був надзвичайно сильним і прямо зараз, сотні або тисячі були однією цілою силою. Навіть Лінлей і Баркер відчували великий тиск.
Багато рослин навколо Лінлію обмотували його руки, ноги та хвіст. Навіть якщо він використовував усі свої запаси, то був у стані лише трохи рухатись.
« Ти хочеш вбити нас двох?», - Лінлей холодно засміявся, а потім легким рухом його зап'ястя...
Відразу спалахнула диявольська фіолетове світло. За допомогою Рітми Ветра, де б не проходив меч Фіолетової Крові, ліани відразу розсікалися. Фіолетовий меч Лінлей швидко перетворився на пляму, і незліченні ліани були поділені один від одного. Чув, як сердита людина, нещасний крик.
Зерни позосталих, необрізаних лиан почали швидко ретуватися.
Незабаром нерозшкоджені ліани зникли, тоді як розрізані лини лежали на землі, але продовжували дергатися, наче це відрубані живі щупальця.
« Хмпф», - Лінлей подивився навколо себе.
Лінлей шукав ядро цієї рослинної форми життя. Невдовзі Лінлей знайшов деякі маленькі сліди і відразу похитав головою, зітхнувши: « Його основне тіло насправді ховається під землею. Вбити його буде важко."
Баркер все ще боявся: « Якщо б я сам зіткнувся з цією рослинною формою життя, то що мені робити? Меч Фіолетовий Крові невеликий і простий у використанні, який лише приводить в дію рух зап’ястки. Моя велика сокира відрізняється. Якщо б я мусив пустити його в хід, щоб прикласти на зап'ястка, сила атаки була б настільки слабкою, що я не зміг би розрубати ці ліани."
Лінлей злегка кивнув.
Баркер мав величезну силу і надійний захист, а його сокира могла використовуватися для потужних рубців. Але саме тоді, коли все його тіло було обернуте ліанами, які не давали рухатися, щось протиставити ситуації він просто не міг.
« Провівши такі форми життя, груба сила значно поступається гострій зброї», - Лінлей подивився на Баркера.
« Проблема полягає в тому, що ти не розумієш законів. Навіть з порожніми руками, я міг би використати техніку Рітми Вебру і використовувати край моєї руки для розрубування цих ліванів. Використання Глубінних Істин Землі також буде достатньо, щоб розірвати ці рослини, — додав Лінлей. - На континенті Юлан ти можеш покладатися на велику силу і могутність свого захисту, але якщо ти зіткнешся з будь-якими істотами із дивними здібностями, ти дійсно опинишся в бідах."
- Баркер взяв цей урок близько до серця.
« Ходімо» - сказав Лінлей.
Але після того, як вони пролетіли лише кілька десятків метрів, Лінлей раптом повернувся і рнув до землі так швидко, що грім серед ясного неба. Він впав, наче великий булевий батава і ударив по землі. Весь світ, здавалося, злегка тремтів.
Глубінні Істини Землі - Пульсуючий Ритм Землі, 128-шарові хвилі.
Це була межа Лінлію. Така атака була набагато сильнішою, ніж його атаки з використанням попередніх 256-шарових хвиль.
« Ах!», - з-під землі почувся жалюгідний крик.
« Хмпф. Тобі пощастило залишитися в живих, - Лінлей знову швидко злетів вгору. - Баркер, ходімо."
Коли ліани втекли, Лінлей насправді зміг більш-менш вирахувати загальне положення цієї унікальної форми життя під землею. Але це було дуже "в середньому". Лінлэй відчув, що... Без сумніву, основне тіло цієї рослини було величезним.
Лінлей спрогнозував, де він був, а потім обрушив силу Глубінних Істин Землі в центр цієї області.
« Я не можу атакувати серце істот, я можу напасти на місцевість його розташування", - подумав Ліллей. Справді, незважаючи на те що Лінлей не завдав надзвичайної шкоди цьому рослині, то як він передбачував це.
Невдовзі після цієї битви Лінлей і Баркер знайшли місце другого проходу. Це були сходи, оточені великою кількістю рослинності. Лінлей і Баркер піднялися вгору по сходах і нарешті підійшли до входу на третій поверх.
« Будь обережний. Кожен поверх потенційно може стати місцем зустрічі з Божественною звіриною - Ба-Змеєм. Не можна бути занадто необачним" - нагадав Лінлей Баркеру.
« Я знаю. Якщо ми знайдемо Ба-Змея, я не пропущу ні слова» - кивнув Баркер.
Лінлей і Баркер попрямували на третій поверх. Під час входу Лінлей і Баркер почали тремтіти. Там було занадто холодно. Такого роду холод Лінлей і Баркер ніколи раніше не відчували.
Це був світ льоду.
Пейзаж формували айсберги, подібні до гірських хребтів. Крім того, скрізь було багато білої енергії. Коли ця біла енергія наблизилася до них, Ліндей і Баркер знову затремтіли.
« Як може бути так холодно? — запитав він. - Незважаючи на наявність Пульсируючої Захисти і моїх драконячих лусок, я все ще відчуваю холод. Це жахливо."
Незважаючи на те, що Лінлей і Баркер думали про це, вони не сміли видавати й звуки. До того, як вони повністю впевняться, що тут немає Божественної звірини Ба-Змея, вони не повинні шуміти. Лінлей і Баркер обережно полетіли вперед.
Раптом...
« Це Еддінс», - Лінлей побачив Святого, що знаходиться не надто далеко. Едінс і два Святих також летіли вперед.
Коли Лінлей і Баркер підійшли до них, Еддінс помітив Ліліей і він поспішно спробував сигналізувати Линлею своїми очима.
« Що це означає? » — здивувався Лінлей.
Еддінс чітко висловлював своє хвилювання і водночас вказав у певному напрямку.
Лінлей відразу подивився у напрямку, в який вказував Еддінс і він побачив істоту, схоже на змія, покритого насиченими зеленими лусочками. Він був товщиною більше десяти метрів, а в довжину... Лінлей побачив лише кілька десятків метрів від його загальної довжини. Інші частини були закриті айсбергами.
- Чи може бути, що це той самий Ба-Змей?
Баркер був вражений. Він зловив погляд Лінлей і після, вони обидва полетіли обережно і тихо. Це стосувалося не тільки їх - Еддінс та інші два Святих не сміли створювати який-небудь шум, боячись, що вони можуть розбудити страшного Божественного звіра, Ба-Змея.
Пролетівши деякий час, Лінлей нарешті зміг побачити більшу частину тіла Ба-Змея.
Тіло Ба-Змея оберталося навколо айсберга, тому ніхто не міг бачити кінець його тіла. Видима частина айсберга мала сягати тисячі метрів. Це був фізично найбільший магічний звір, якого Лінлей коли-небудь бачив у своєму житті. Нормальні чаклуни були не більше ста метрів або близько того.
Але тільки видима частина цього Ба-Змея була вже тисячі метрів завдовжки.
« Може бути, що його довжина понад десять тисяч метрів? — каже Лінлей, Баркер та інші продовжили літати в пошуках наступного проходу. Лінлей побачив, що велика кількість військових також увійшла на третій поверх. - Я сподіваюся, що ці люди не будуть будити Ба-Змея. В іншому випадку це призведе до катастрофічних наслідків."
Нині на третьому поверсі є багато витівок. Якби хтось зашумів, всі вони були б приречені.
« Глова Ба-Змея», - Лінлей побачив здалека масивну зміїну голову, що заввишки не менше двадцяти метрів. Очі Ба-Змея були закриті. Його дихання було не дуже гучним, але в тихій атмосфері третього поверху ... Лінлей та інші могли дуже чітко його чути.
Коли Ба-Змій спить, він постійно випускати клуби чорного газу зі своїх уст. Чорний газ розсіюється навколо, як вітер і щоразу, коли він стикається з найближчими айсбергами, айсберги відразу розсипаються й перетворюються на крижаний порошок.
Том 11, розділ 12, - Ба-Змій прокидається?
На третьому поверсі Некрополя всі святі ходили з надзвичайною обережністю. Вони не могли посміятись видати жодного звуку, адже кожен боявся, що розбудить цю жахливу сонливу істоту... Ба-Змея. На третьому поверсі єдиний звук був тихий і повторюваний спів Ба-Змея
« Уьюх. Шипіння. Вьюх. Шипіння".
З кожним вдихом Ба-Змея, що валяються поблизу шматки льоду затягувалися у його пащу. І кожного разу, коли він видихав, з його пащі вилітали клуби чорного газу.
« На щастя, на третьому поверсі немає жодної істоти крім Ба-Змея".
Десятикілометровий лускатовий Ба-Змей закручувався навколо величезного айсберга. На самому початку його тіла була неймовірно велика, розміром з шестиповерховий будинок, голова. Через його закритих вік виходили спалахи холодного металічного світла. Від цих тьмяних спалахів світла Святі відчували страх у своїх серцях.
Після пошуку протягом тривалого часу.
« Де прохід на четвертий поверх? » - Лінлей ставав нетерпеливим.
Не тільки Лінлэй. Але й інші во́ди, які були на третьому поверсі, ставали більш нервовими. Якби вони були на першому чи другому поверсі 10 років, то не боялися б... але це був третій поверх. Тут провести навіть кілька годин було подібне до тортур.
Якщо хтось видасть якийсь гучний звук, Ба-Змій точно прокинеться.
Навіть якщо ніхто не буде шуміти, Ба-Змей може прокинутися просто по собі. І якщо це станеться і вони все ще будуть тут, то у всіх присутніх Святих навіть не буде часу шкодувати про свою смерть.
« Все більше і більше людей прибувають на третій поверх. Зійшлося вже близько тридцяти», - Лінлей обернувся і подивився. Ті, що були на першому й другому поверхах, постійно прибували. Але досі ніхто так і не знайшов вихід на четвертий поверх.
Звичайно, третій поверх ставав вселюднею.
"Свист"!
Хоча дихання Ба-Змея не було дуже гучним, воно все ще било по серцях усіх присутніх, як молот за наковальним.
« ДСРІ, Тулій і Фаїн були тут раніше, але я до цих пір не зустрів їх», - Ліндей обережно пролетів повз потік чорного газу, який зачепив сусідній айсберг. Айсберг відразу перетворився на порошок.
Краще не чіпати чорний газ, що видихається.
« ДСРІ та інші досвідчені люди. Мабуть, вони вже знайшли вхід і потрапили на четвертий поверх» - Лінлей вирішив, що поки він шукав вихід з першого поверху, Десрі та Фаїн, ймовірно, були на одному із верхніх поверхів.
І не дивно. Вони мали великий досвід.
До нього підлетів чоловік. Це був Еддінс. І Лінлей відразу запитав себе, чи не так.
Едінс використав палець для жестикуляцій і вказав на ліву сторону, натякаючи, що Лінлей та Баркер шукатимуть у тому напрямку, в той час як він та інші будуть шукати в протилежному.
Лінлэй кивнув.
Еддінс посміхнувся, а потім з двома іншими святими полетів у правому напрямку. Лінлей і Баркер переглянулися, знаючи, що думає інша людина. Єдине що зараз було важливо - знайти вихід!
Секунду за секундою, хвилина за хвилину... Минав час.
На третьому поверсі ставало дедалі більше військових. На сьогодні зібралося близько сорока. Усього їх було приблизно шістдесят чоловік і близько ще двадцять магічних звірів, які пішли іншим шляхом. Крім того, Десрі та Фаїн були на четвертому поверсі.
Але якщо вони продовжуватимуть витрачати час, то кількість буде зростати.
« Енддинс», - Ліндей подивився на паруючий вдалеці Еддінса.
Еддінс і два інших безпорадно похитували головами. Було ясно, що вони все ще не знайшли вхід. Лінлей теж похитав головою. Він і Баркер так нічого й не виявили.
Дуже багато святих, які були знайомі один з одним, обмінювалися між собою багатьма важливими поглядами. Було очевидно, що жоден з них так і не знайшов вхід. Але людей тут було досить багато і всі вони до цих пір не знайшли його.
« Линлей, мабуть, не нахмурився. - Так, третій поверх не маленький, але з такою кількістю людей, які шукають вхід... Неможливо, щоб ми до цих пір його не виявили".
« Єдине пояснення...».
Лінлей подивився в бік Ба-Змея: « Вхід знаходиться поруч з тілом Бами!».
Як тільки на третій поверх входив той чи інший Святий і відразу ж помічав Ба-Змея, він тут же у жах відлетів від нього. Ніхто не міг підійти до нього надто близько. По-перше, Ба-Змій був занадто жахающ ... а по-друге, навколо нього було багато чорного газу.
Цей чорний газ був занадто великим. Навіть ті надзвичайно великі, щільні й жорсткі айсберги при простому контакті з ним перетворилися на порошок.
Ніхто не смів підходити до Ба-Змея!
« І це тому, що ніхто не сміє підійти до нього, висока ймовірність того, ніби вхід знаходиться саме там», - Ліней штовхнув Баркера, який відразу ж запитав.
Лінлей вказав на Ба-Змея, а потім дивлячись на Баркера багатозначним поглядом полетів прямо до Бами. Баркер не вагався пішов за Лінлією. Незабаром вони підлетіли прямо до Ба-Змею.
Багато Святих бачить, як Лінлей і Баркер зробили це... Вони відчайдушно сигналізували своїми очима, наче казали їм відлетіти подалі.
Це було не тому, що святі турбувалися за їхнє життя. А саме тому, що вони боялися, як Лінлей та Баркер роздягають Ба-Змею і через це всі присутні загинуть!
« Тепер, коли ми досить близько до Ба-Змея, треба почати літати поруч з його тілом і шукати вхід" - Лінвей відтягнув Баркера, не дозволяючи йому підлетіти ближче до Бамизму, після чого вони відразу ж почали кружляти на невеликій відстані від великого тіла Ба Смія та шукати входу.
Вони почали з найбільш безпечної місцевості — його хвоста.
Святі дуже розумні. Багато з них відразу зрозуміли, як поводяться Лінлей і Баркер. Вони зрозуміли... що, можливо, вхід знаходиться саме поруч з Ба-Змеєм. До Ба-Змеї підлетів багато інших Святих, які теж почали шукати.
"Грохот..."
Ба-Змей шевельнувся. Його величезне тіло дійсно рушило.
« Ба-Змій прокинувся! » - обличчя Лінлей миттєво спотворено. А обличчя Баркера так зблідло, що стало схоже на сніг. Святі, які в цей момент під час пошуку знаходилися найближче до Ба-Змею, зовсім не вагаючись, виблискнувши, розлетілись від нього у різні сторони, як сарана.
Жоден не вагався...
Лінлей і Баркер на високій швидкості полетіли в зворотному напрямку до входу на другий поверх. Адже, прямо зараз, є тільки два шляхи для втечі. Один з них вів назад на другий поверх, інший — на четвертий.
Но...
Ніхто не знав, де знаходиться вхід на четвертий поверх. І без будь-якого іншого варіанту, вони повинні були повернутися на другий поверх якомога швидше!
« Швидше, швидше! - адреналін Лінлей закрутив. - У нас немає часу!"
У цей момент в голові Лінлей спливав образ Делії, яка все ще чекає його повернення на континент Юлан, а також обличчя двох його дітей, Тейлора і Саші. Не тільки Лінлей був наляканий до смерті, інші Святі теж були перелякані.
Но...
"Секундочку", - Лінлэй раптом зупинився.
Він все ще чув спів сплячого Ба-Змея. Після того, як Лінлей зупинився, Баркер ще якийсь час летів, але побачивши, що Лінлій не летить, розвернувся і полетіла назад.
« Ба-Змій не прокидався», - Лінлей був здивований.
Лінлей не єдиний, хто помітив це. Багато інших людей, що бігають за сьвятими, також помітили. І всі вони полетіли назад. Якби Ба-Змей прокинувся, як могло статися так, що вони змогли перетнути таку довгу дистанцію від його тіла так легко?
Ба-Змій все ще спить, святі не знали, сміятися чи плакати.
Лінлей та Баркер переглянулися і посміхнулись.
« Схоже, він тільки перекинувся уві сні», - Лінлей зауважив, що положення Ба-Змея було злегка зміщено.
Багато Святих деякий час вагалися, перш ніж знову наблизитись до Ба-Змея і почати шукати. Досить швидко вони виявили місце входу. Лінлей і Баркер помітили, як в одному місці зависли у повітрі сім Святих і всі вони дивилися на одне місце поруч з головою Ба-Змея.
- Лінлей і Баркер підлетіли.
І справді...
Голова Ба-Змея була прямо навпроти гірського краю айсберга. Чорний газ від дихання Ба-Змея руйнував його крижані скелі, поруч з якими був видно вхід. Усередині входу можна було легко побачити драбину.
« Так все-таки тут. Жахливо...», - Лінвей і Баркер важко переглянулися. У них обох було жахливе відчуття.
До того, як Ба-Змій поквапився уві сні, його голова була спрямована трохи в інший бік. Якби вони знайшли тунель тоді... Так, їм довелося б пройти поруч з головою Ба-Змея, але в той же час вони повинні були б проходити біля його тильної частини голови. Лінлей та інші могли б без жодних перешкод прослизнути всередину.
Але зараз...
Голова Ба-Змея була спрямована безпосередньо на вхід і з кожним його видихом, вихід все більше й більше наповнювався чорним газом. Потім по сходах стояв головний на верх. Крім того, кількість газу і далі циркулювала в сусідніх районах.
Сьогодні було дуже важко дістатися на четвертий поверх!
« На четвертий поверх можна потрапити тільки двома способами, - нахмурився Лінлей. - Перший - покластися на швидкість... і ухилившись від усіх клубів газу потрапити на верхню частину сходів. І другий шлях..."
Лінлей підняв голову.
Айсберг був дійсно величезним.
Очевидно, драбина піднялася до самого верху.
Линлей вважав, що драбина закінчувалася під самим верхом айсберга. Вони могли б просвердлити в крижаній корці отвір і діставшись прямо до внутрішніх ділянок айсберга, потім, там шукати вхід на четвертий поверх.
« Але сверлення напевно створить шум», - Лінлей не міг не турбуватися.
Під час роздумів Лінлей, дві тіні раптом кинулися всередину входу, оповите цією чорно-енергією. Дві чорні тіні були дуже швидкі і проворені. Незважаючи на щільність чорного газу... Тільки одна тінь зворушилася, а інша стояла на сходах.
"Техніка тіньова Форма Двойника!" - подумав про себе Лінлей.
Покладаючись на техніку Теневая Форма Двойника, один з Святих ризикнув своїм життям і спробував прорватися через чорний газ, який місцями блокував прохід до сходів.
« Не можна витрачати більше часу. Якщо почекати ще, Ба-Змей видихає більше разів і навколо тунель газ стане більш щільним. Після того, як він повністю заблокує себе вхід, шансу увійти вже не буде" - Лінлей закричав зубами.
Він подивився на сусіднього Баркера, який кивнув йому у відповідь.
Кожен з сорока із чимось присутніх тут шоферів зрозумів, що вони не могли більше витрачати часу. Чим більше часу вони марнують, тим менше шансів, що зможуть увійти.
"В'юх!"
Раптом, спалах світла на великій швидкості перелетіла в сторону входу. І з одним світловим блуком, він увійшов у тунель. Ще один святий дістався до четвертого поверху.
Хоча чорний газ був дуже щільним і, здавалося б, небезпечним, кожен із присутніх Святих мав у своєму арсеналі свій неперевершений метод та непогані шанси на успіх.
Після того, як вийшло двоє, всі інші Святі почали відчувати велику впевненість у своїх силах. Ще одна свята пляма, що прожила, полетіла через тунель. Лінлей дізнався про це Святого, — це був Божий учень війни, Еддінс.
Еддінс був надзвичайно швидкий, але зі звуком « Пуфф» і раптом опинився в кліщах між двома потоками чорного газу. Я не могла втекти звідти.
Через мить...
Еддінс в жахі відкрив рот, ніби хотів видати крик болю, але у нього не з'явилося навіть шансу вичавити себе хоч якийсь звук. Чорний газ вже оточив його і потім розпилював на крихітні пилові шматочки.
« Еддінс...», - серце Лінлей стиснулося.
Лица всіх сорока Святих миттєво поблежали. Чорний газ був занадто страшний. Хоча вони знали про його силу, повноцінна людина не могла собі уявити, що лише доторкнувшись до нього, навіть хтось такий сильний як Еддінс не зможе витримати його на собі навіть пів секунди. Навіть його душа була знищена.
Побудова була більш похмурою, ніж будь-коли раніше. На третьому поверсі можна було почути тільки сонне співання Ба-Змея.
Том 11, розділ 13
Що робити?
Усі святі роздумували над цим питанням. Ситуація зрозуміла. Дотрагіюватися до чорного газу абсолютно не можна. Дотик — це немов смерть.
« Еддінс не зміг протриматися і миттю. Можливо... Я теж не можу протриматися навіть секунди, - Лінлей добре знав: ця Божественна звірина Ба-Змій був божественним рівнем Бога. Так, в його видах є тільки толіка його могутності, але сила Бога, навіть якщо це лише поштовх... не те що можуть витримати звичайні Святі.
Раптом...
Троє чоловіків одночасно розвернулись і попрямували до входу на другий поверх. Було ясно, що вони хочуть повернутися.
— Сходять?
Очевидно, що вони відмовилися від шансу прорватися і збиралися провести на другому поверсі всі позосталі десять років. І через десять років вони покинуть Некрополь Богів.
« Удача означає відмову від усіх скарбів Некрополя Богів, але вони принаймні гарантують собі життя», - Ліндей не міг точно сказати, прийняли ці люди правильне рішення чи ні... але він сам не хотів здаватися. Він буде боротися до останнього.
Коли вони побачили трьох тих, хто відлетів, ще п’ятеро з 40 осіб теж розвернулись і полетіли на другий поверх.
На третьому поверсі залишилося приблизно 30 чоловік.
"Свист"!
Затінок. Ніби не звертаючи уваги на газ, вниз рився хтось ще. Цей святий був дуже проворений, коли ми побачили тінь. Він досить спритно ухилявся від потоків чорного газу і вже через мить опинився на сходах. На четвертий поверх увійшов ще один воєвод.
Наступний чоловік, обличчя якого було досить похмурим, намагався прорватися, але був раптово оточений випадковими клубами чорного газу.
"В'юх~".
Дихання Ба-Змея не ослабло.
Чоловік середніх років був розбитий вітром і від нього не залишилось навіть душі.
На обличчях всіх військових було дуже серйозне вираження. У них була тверда позиція. Рванув ще один Святий ... але його удача також не була сприятливою сьогодні. Раптом кілька хвиль чорного газу з'єдналися разом і перекрили подальший прохід.
Вони могли тільки спостерігати, як чорний газ оточив його. Помер ще одна людина.
« Чим довше ми чекаємо, тим більша кількість чорного газу. У рухах газу немає абсолютно ніякої закономірності. Якщо я підлечусь до того, як газ перекриє прохід, то напевно помру." - Лінвей розумів, що зараз дуже важливо не тільки особистої швидкості чи спритності... а ще й удача.
Лінлей подивився на Баркера.
Переглянувшись, вони кивнули один одного.
Прийшов час спробувати.
« Уьюх. Шипіння".
Ба-Змей продовжував співспівати і видачі їм звуки все ще були на найбільш гучними на всьому третьому поверсі. З другого боку, атмосфера навколо позосталих тридцяти Святих ставала тільки похмурішою і гнітючою. Якщо не пощастить, то навіть душа буде знищена і ватажок не зможе потрапити у Загробний світ.
"Свієш!"
Наступною людиною був чоловік, з яким Лінлей мав спарінг Клей. Він рухався як блискавка і полетів через дугоподібну траєкторію прямо до входу. Йому дуже пощастило, він ухилився від усіх потоків чорного газу і потрапив на сходи.
Клей злегка посміхнувся. Він ще раз подивився на інших Святих і потім увійшов всередину.
"Шанс" - зауважив Ліндей, що в клубяному чорному газі з'явилося досить великий отвір. Але серед присутніх був той, хто помітив це навіть швидше, ніж Лінлей. Через те, що він полетів раніше, Лінлей довелося зупинитися.
Виверження було досить великим, тому Святе Письмо могло легко прослизнути.
Коли цей святий полегшено зітхнув, він раптом відчув сильний і гострий біль. Опустивши голову, він помітив, що тонкий потік чорного газу обернувся навколо його правої щиколотки, яка вже почала розпулюватися.
У той же момент...
Виникла блискавична ланцюгова реакція... У наступній миті у нього вже не було цілої ноги. Коли Святий зміг зреагувати на те, що відбувається, його тіло розпалося нижче грудей.
Відчуття страждання, яке він зазнав у душі, спонукало його видати неконтрольований крик болю.
"Ааах!!" - пронизливий, відчайдушно вій проколов наскрізь спокій третього поверху.
Біль, який він відчував, був настільки сильний, що навіть боліла десять мільйонів ножів. Святий не хотів кричати, але він просто не зміг витримати. Він ніколи не відчував такого болю раніше...
Обличчя всіх позосталих святих миттєво змінилися. Вони були наче обезкровлені.
Їм прийшов кінець!
"Бегите!" - хтось видав раптовий гнівний рев. Жартувати, не шуміти... Зараз це вже було не важливо.
Тридцять з чимось Святих були як стадо переляканих овець. Вони почали панічно втікати на своїй максимальній швидкості.
З жахливою гучним звуком, десятикілометрове в довжину тіло Ба-Змея прийшло в рух. У той же момент, жорсткий гора-айсберг розірвалася на дрібні шматочки.
Вся гора-айсберг розлетілась в клочику, відкриваючи прохід, який був прихований у ній. Прохід був як маленька зависа в повітрі віконця.
Вибух, який розніс гору-айсберг, ніс в собі непереборну кількість сили. Від неї розлетілися уламки. Багато Святих були вражені цими крижинами і потім відправлені в політ у зворотному напрямку ... Попутно відкашлюючись кров'ю. Кожен шматок льоду містив жахливу кількість сили.
« Смачно», - Лінлей відчув себе звичайним солдатом, який ухиляється від нескінченного дощу стріл. Великі шматки кригою перетворилися на незліченні смуги світла і вибухали у всіх можливих напрямках.
"Баркер" - несподівано змінився на обличчі.
Те, як Баркер намагався ухилитися від нього, не було його сильною стороною і навіть близько неможливо було поставити з Лінлією. Врешті-решт, в нього потрапила велика брила льоду.
Сам по собі лід не був небезпечним. Те, що було небезпечно - це з якою величезною силою криги розлетілися по всі боки.
"Взрыва".
Шматок льоду розлетівся на частини і відкинув Баркера назад. Схопивши багато крові, він почув слабкий голос: « Ларде, біжіть швидше! »
На третьому поверсі почався апокаліпсис.
Металеві повіки раніше сплячого Ба-Змея зараз були відкриті. Його темні, величезні очі з синяватим відтінком прокотилися навколо.
Ба-Змей прокинувся!
Його тіло випалювало таку жахливу силу. Якщо Ба-Змій дійсно спробує вбити цих Святих, як хоч одному з них вдасться втекти?
- Ба-Змей підняв свою масивну морду і подивився на вхід до четвертого поверху.
У цей момент хтось на неймовірно великій швидкості летів до входу. Було ясно... Цей чоловік хотів прослизнути на четвертий поверх. Якби Лінллей підняв голову і подивився, він би дізнався в цьому чоловікові Святого Генія меча Олів'є. Але він був помічений Ба-Змеем.
"Свист!"
З очей Ба-Змея вирвалося два промені темно-синього світла. Олів’є просто не мав шансів повернутися з огляду на швидкість цих двох променів.
Але раптом, тіло Олів’є з одного боку стала оточувати крім нудоту чорна бойова-Ці, в той час як з іншого білий бійці. Його швидкість раптово потроїлась і з жахливим звуком “шипіння} дві його відрізані ноги почали падати з неба.
Однак Олів’є замудрився летіти на четвертий поверх.
Спочатку, два промені темно-синього світла повинні були проколоти його груди, але через раптове збільшення швидкості вони змогли потрапити тільки в ноги Олів'є. У ногах одразу з’явилися дві діри, які почали розширюватися зі страшною швидкістю.
Але Олів’є був рішучим.
Він відразу ж відрізав обидві ноги!
Якщо б той Святий, кісточка якого була задіка тим чорним газом, знав про його могутність... то одрізавши ногу свою, виконало б життє своє.
« Ніхто з вас не піде», - Ба-Змей піднявся і озирнувся навколо.
На даний момент на другий поверх змогли підібратися два Святе. Але в момент, коли вони вже збиралися увійти, з якоїсь причини їх тіла раптом почали покриватися льодом, а потім, ніби їх хтось підірвав зсередини, блоки льоду розлетілись на десятки осколків.
Прямо зараз... Всі, хто вижив на третьому поверсі, відчували справжнє розчарування.
« Цей виродок потягнув всю нашу групу за собою», - Лінлей відчував у своєму серці трепет.
Жах!
Верно, Линлэй был в жах!
Ба-Змей навіть не рушив, а ті два Святих, які встигли дістатися до входу на другий поверх, були раптово вбиті. Яку техніку він використовував? Лінлей не знав. І це незнання лякало найбільше.
"Можливо, в наступний момент я вже буду заморожений."
« Я навіть не знаю, де зараз знаходиться Баркер" - у своєму серці Лінлей відчував гіркоту.
Лінлей раптом стиснув зуби.
У нього не було часу турбуватися про що-небудь або про когось ще. Якщо він помре, то хоча б спробує.
Прямо зараз, у своїх руках Лінлей тримав меч Фіолетовий Крові і адамінативий важкий меч. Піднявши свою голову, він подивився на перебуває в небі вхід. У даний момент Лінлей знаходився за декілька кілометрів від входу на четвертий поверх. Така відстань могла б перейти в миг ока.
"Свист!"
Людська фігура на величезній швидкості вистрелила вбік входу на четвертий поверх.
Але, що знаходиться в повітрі голова Ба-Змея ще один раз вистрелила з очей своїми променями темного-синього світла, які потрапили прямо у голову того чоловіка. Помер ще один Святий.
« Всі разом...», - Святому навіть не дали шансу закінчити свої слова, як він вже помер.
Ба-Змій дивився злегка ігривими очима на померлого. Він не квапився вбивати їх... Він стільки часу проспав. Але тепер, коли він прокинувся, у нього з'явилась можливість розважитися і розважатися із цими мурашками.
«Свист! Свисток!».
Кілька людських фігур звернулися в небо. Однією з них був Лінлей у своїй змії.
Кожне око Ба-Змея вистрілив чотири послідовні променями темного і Синього світла. Загалом було вісім променів, кожен з восьми воєводів, у тому числі Лінлей. Ніхто з присутніх не міг повторити те раптове прискорення Олів’є.
Умирав один за одним.
Один з променів блакитного світла вже встиг наблизитися прямо до голови Лінлей... Дивлячись на нього, Лінлей не міг приховати страху у своєму серці. Без сумніву... Як тільки синє світло зачепить його, він напевно помре. В останній момент Лінлей змахнув перед собою мечем Фіолетовий Крові.
"Дзинь!"
Лінлей рухався як спалах блискавки, що з усіх сил рвався до входу на четвертий поверх.
З восьми биків загинуло сім і один вижив.
« А? - в очах Ба-Змея промайнуло здивування і потім він у півголоса пробурмотів. - Інтригуюче. Я не очікував знайти так багато чудових сюрпризів, серед цієї групи людей. Один може використовувати одночасно Закони Світла і Тьми, а в іншого... В іншого виявився настільки цінний Божественний артефакт."
....
Світ снігу. Сніг був скрізь.
Глибоко дихаючи Лінлей стояв посеред метилі. Його серце все ще шалено тремтіло. У ту мить... Лінлей побачив холодні і безжалісні очі Ба-Змея, з яких він потім вистрілив цими променями темного світла. Перед цією атакою, та толка сили, яку він може зараз отримувати з свого розуміння Закону, не більш ніж жарт!
Що робити?
« Це меч врятував моє життя», - Ліндей подивився на меча Фіолетової Крові. Це був дійсно Божественний артефакт.
Хоча асмантінський важкий меч був неймовірно сильним, він і досі не вважався божественним артефактом. Саме тому в останній момент Лінлей вирішив використати меч Фіолетової Крові, щоб блокувати той промінь темного світла. І меч Фіолетової Крові не розчарував його. Коли промінь світла зіткнувся з ним, то той тільки трохи завибрував... та атака абсолютно не нашкодила йому.
"Краще темно-синього світла не мав жодного сильного ударного впливу. У нього був тільки дивний пожираючий ефект».
Лінлей уважно подивився на меч Фіолетової Крові. Він виглядав так само, як завжди. Лінлэй розумів, що цей меч незвична зброя... і розуміння цього прийшло того дня, коли він активував ту зловісну аура. У цей момент перед його очима з'явилися гори трупів, аура яких перевершувала ауру будь-якого живого магічного звіра святого рівня.
Це була точно зброя Божественності. Чи був колишній власник меча Фіолетовий Крові Полубогом, Богом чи навіть Його Сином, Ліндей не мав найменшого уявлення.
Але він вважав, що цей божественний артефакт не повинен бути занадто легко пошкодженим, всього лише однією атакою Ба-Змії рівня Бога.
Лінлей поставив на це своє життя і не прогадав. Він вижив.
"Баркер..." - Лінвей подивився на той прохід. Прямо під ним був третій поверх і Баркер все ще був там. Однак Лінллей не міг нічого вдіяти. Поки він Ба-Змею навіть близько не противник.
« Я не очікував, що тобі вдасться вижити», - почувся холодний голос поблизу.
Лінлей повернувся.
Неподалік на засніженій землі сидів Олів’є. У місці відсічення його ніг було біле сяйво. Його ноги швидко відросли. На даний момент, він вже регенерував їх до самих колін.
[P.S. Назва розділу - проснувся! Майбутній занепад!--
Том 11, глава 14, - Світ снігу
Обличчя Олів’є в даний час було дуже блідим. Щойно він використав всю доступну йому силу, але ціна втрачення його швидкості виявилася занадто високою. І з втратою обох ніг... Олів’є в даний час був у дуже поганому стані.
« Чому ти не йдеш?»
Лінлей просто стояв, не поспішаючи йти. Дивлячись на Олів’є, він міг абсолютно точно сказати, що його сила зараз не та що раніше. Олів’є рухається вперед, і в будь - якій битві з ворогами сильно впаде. Незважаючи на те, що він може літати... політ без двох ніг наполовину зменшує його спритність.
"Спасибі" - Олів'є вимовив після довгої паузи. Потім він зосередився на зціленні своєї рани.
Серце Лінлей на даний момент було нестерпним. Він повернувся, щоб подивитись на третій поверх: « Беркер... Якщо Баркер справді помер, то в майбутньому його дружина Ліна, їх двоє дітей, Гейтс та інші брати запитають мене...
Лінлей почувався безпорадним.
Перебуваючи перед Богом, Ба-Змеєм, йому пощастило залишитися в живих.
Не було ніякого способу, яким Лінлей зміг би врятувати Баркера.
« Я сподіваюся, що удача Баркера така ж висока, як моя. Можливо, він увійде на четвертий поверх або вже втік назад на другий поверх."
Лінлей стояв, не рухаючись. Частково для того, щоб допомогти захиститися Олів'є від будь-яких бажаючих напасти на нього істот, а частково тому, що він хотів почекати...
Почекати, щоб побачити чи вийде Баркер з четвертого поверху.
Після довгого часу...
« Я закінчив», Олів’є встав і подивився на Лінлей, який йому не відповів. Олів’є відразу перетворився на пляму і злетів високо в небо.
Лінлей стояв ще півгодини. Зрештою, він нарешті випустив довгий подих і також злетів у небо.
Замерзла земля була покрита білим снігом і вкрита великою кількістю великих, гордо стоячих дерев. Слої срібного снігу прикрашали ці дерева. З часом Лінлей побачив знайоме обличчя. Це був Келі, який проводив з ним спарінг на Божий горі війни.
« Люсій, Келі засміявся. - Я думав, що Ви вже ... нижче..." (Сміх)
« Я щойно увійшов на четвертий поверх. Людина, яка вирішила увійти на четвертий поверх після Вас, через біль сильно закричав і Ба-Змей прокинувся, - Лінвей похитав головою. - Мені пощастило, але мій добрий друг Баркер ...."
Келі каже: « Не сумуйте надто сильно. Невдовзі після того, як я прийшов на четвертий поверх, я знайшов Олів’є з відрубаними ногами. Від нього я дізнався, що Ба-Змій прокинувся. Я думав, що ви всі були вбиті Ба-Змеєм. Вам вже дуже пощастило, що Ви вижили. Ваш друг буде радий за Вас."
Лінлэй кивнув.
Вони обидва летіли пліч-о-пліч. Келі застеріг: « Не думайте про свого друга. Четвертий поверх є надзвичайно небезпечним. Якщо ви будете розсіяним і помрете в результаті цього, це буде жахлива втрата."
Лінлей раптом прийшов в себе. Зробивши глибокий вдих, він похитав головою кілька разів: « Я розумію ».
« Фаїн сказав мені, що в минулому він мусив відступити на п’ятий поверх. Цей Некрополь Богів загалом складається з 18 поверхів. У перших 11 поверхах кожного п’ятиповерхового будинку є один “словий ”. Перші чотири поверхи не надто небезпечні, а п'ятий поверх насправді найменш небезпечний з усього шару." - пояснив Келі.
Келі жив значно довше, ніж Лінлей. Отже, він знав набагато більше.
«Мм? П'ятий поверх - це найбезпечніше з перших п"яти поверхів?
« Дуже добре. З того, що мені сказав Фаїн, зі слів Бога війни кожні п'ять поверхів є своєрідним глобальним шаром. Небезпека від першого до п'ятого поверху досить середня, а поверхи з шостого по десятий надзвичайно небезпечні. Навіть Фаїн може померти в будь-який момент." - казав Келі.
Лінлэй кивнув. У майбутньому він буде вкрай обережним.
« Шім’я, сьома, восьмий поверхи дев’ятого дуже небезпечні. У порівнянні з цими чотирма поверхами, десятий поверх найбезпечнішого» - розсміявся Келі.
Лінлей запам’ятав ці слова. Це була та інформація, яку Фаїн отримав від Бога війни.
Бог війни, мабуть, пройшов через перші десять поверхів. Звичайно, він знав про ситуацію на цих поверхах.
« Перший поверх вважається найбезпечнішим, тоді як десятий — на другому шарі, у Лінлі раптом з’явилося дивне відчуття. - Здається, що безпечний ” рівень »?.
Очевидно, шостий поверх несе труднощі й небезпеки.
Одинадцятий поверх був місцем, де знаходилися трупи Божественності і божественні іскри. Якщо той, хто потрапив сюди не був дурнем, він міг зрозуміти, що... Мабуть, 11 - й поверх набагато небезпечніший за попередні.
Пролітаючи повз сніжні краєвиди, Келлі засміявся: « Лише на перших п’яти поверхах ми можемо покладатися на нашу особисту силу, яка дозволить боротися з різними формами життя. Після того, як ми досягнемо шостого поверху... Ми повинні покладатися на наш інтелект, нашу силу і удачу в сукупності.
Лінлэй кивнув.
У минулому, Десрі та Фаїн після першої спроби були настільки налякані, що вони не посміли повернутися на шостий поверх. Вони сховалися на п’ятому поверсі і чекали закінчення десяти років.
"Вюх~".
Нижче лежало багато снігу. Раптом з-під снігу вирвалося створіння, яке ніби спалах блискавки рило до Келі. Тіло Келі миттєво спалахнуло металевим кольором, а потім з скаженим ревом його правий кулак рубанув вниз, в напрямку до атакуючого на нього істоти.
"Взрів!"
Несподівано кулак зіткнувся з міховою лапою.
Келі був відправлений у політ в зворотному напрямку на величезній швидкості, тоді як пухнаста тварина важко приземлилася на землю.
« Велика сила», - Келі зітхнув про себе в захопленні.
Лінлей з подивом подивився на цю пухнасту тварину. Раніше Лінлей вже проводив спарінг з Келі, тому він добре знав, наскільки сильним був той.
« У десять разів могутніше, ніж Хайдсен і його захист можна порівняти до захисту Баркера. Але він лише на одному рівні з цією істотою."
Ісінь нижче раптом встав, наче воно було людиною.
« Мадедь?», - Лінлей здивовано подивився на істоту, що знаходилася нижче
Цей, здавалося б, магічний звір типу ведмедів був вкритий білим хутром, але навколо його очей були чорні хутряні кільця, як ніби хтось вдарив його у район ока, залишивши синець. Насправді, така зовнішність зробила цього пухнастого магічного звіра дуже чарівним.
« Я не дурний ведмідь. Я Сніговий Кошача Панда", засунув пухнастий чаклун.
"Свiєш!"
Сніжна Кішача Панда раптом знову злетіла, цього разу ринувши прямо до Лінлів... Ніби спалах білого світла, панда раптом виявилася прямо перед ним. Лінлей був шокований такою швидкістю.
"Хлоп!"
Сверблячий металевим світлом драконячий хвіст Лінлей вдарив Сніжну Кошачу Панду. Раптовий напад драконячого хвоста був дуже швидким, не залишивши звіра і можливість встигнути зреагувати.
"Взрыва".
Після чергового бавовни Сніжна Панда впала на засніжену землю. На поверхні її білого хутра з'явився натяк на кров. Сніжна Кішача Панда подивилася на Лінлей, потім на Келі, а після павши на четверньки побігла геть.
Вона втекла!
Лінлей і Келі не могли стриматися від сміху.
« Ця Сніжна панда справді кумедна. Після простого обміну ударами вона відразу ж втекла".
Але Лінлей був вражений силою цієї панди. Її сила не на йоту не поступається Дикому Бурму Ведмедю, при тому що її швидкість була набагато більшою.
Не дивно, що Сніжна пані Панда мала слово « кокот » у назві.
"Ха-ха... якщо б мені довелося самому боротися з цією пандою, це дійсно було б нескладно. Швидкість Сніжної Кішай Панди, здається, вища ніж моя, - Келі нещасливо посміхнувся. - Лінлі, у мене є відчуття, що мені краще відпочити на п'ятому поверсі. На шостий поверх, я не можу дозволити собі поступити".
« Операції потрібно знайти тунель», - Лінлей полетів разом з Келі на пошуки тунелю.
Сніжні панди на четвертому поверсі були дуже дивними. Окрім кількох панд, які намагалися напасти раптово, більшість Сніжих котячих Панди не намагались атакувати їх. Замість цього, більшість з них просто скинулися в клубок і спали на снігу. Спочатку Лінл і Келі турбувалися, але потім вони почувалися спокійнішими.
"Слухайте сюди, ви двоє", - раптово пролунав стародавній голос.
Лілі та Келі відразу почали шукати місця, звідки пролунав цей голос.
Під ними була Сніжна Кошова Панда заввишки всього один метр. Вона спокійно дивилася на Лінлей і Келі. Хоча Сніжні кішки Панди були набагато менші, ніж Дика Буре Ведмедія, вони все - таки виросли до двох або трьох метрів заввишки. Але ріст цієї панди був лише метр.
« Ця Сніжна панда дуже небезпечна», - Лінвей відразу ж насторився. Хоча ця панда була фізичною, вона наводила на Лінлі враження небезпеки і подібної до Бога війни.
Стародавній голос Сніжної Кошачової Панди задзвонив знову: « Я лідер клана цих Сницьких панд».
Лінлей і Келі переглянулися. У Сніжних Кошах Панд були лідери кланів?
« Пам’ятайте. На четвертому поверсі, поки мої діти не нападають на вас, ви не повинні атакувати їх. Якщо ви вб'єте когось з них, то не заспокойтеся за мої дії проти вас." - потисніть руки, лідер клану цих магічних звірів раптом дістав бамбукову флейту.
Так. Бамбукова флейта.
"Він збирається грати на флейті?" - Ліней ніколи раніше не бачив когось, хто б міг поранити ворога просто граючи на флейті.
Але Лінлей і Келі відчували, що цей старий перед ними був великою загрозою. Вони не сміли нічого говорити, і так Келі поспішно сказав: « Не хвилюйтеся. Тільки тоді, коли панда напала на нас, ми відповіли на агресію, причому не використовували свою повну силу. До тих пір, поки члени Вашого клана не нападають на нас, ми безумовно не будуть атакувати їх."
« Прохід на п’ятий поверх знаходиться біля цього велетенського дерева. Він знаходиться всередині гігантського дерева.", - лідер Снігових котячих Панд вказав на далекі дерево.
Лінлей і Келі відразу полетіли в цьому напрямку.
Видаляючись, як Лінлі і Келі вилучаються, лідер Сніжних Панд зігнав довгий подих. На четвертому поверсі Некрополя Богів був розташований клан. Їх наче ув’язнили. Як лідер цього клану Сніжних Кошах Панд він був не в змозі щось виправити.
З огляду на його поточний рівень сили, він зміг би легко вбити багатьох чужинців і потім обміняти їх трупи на божественну іскру Полу бога. Але він не хотів цього робити. Тому він лише погрожував і побоювався, що виродки Ліллей заговорять про нього.
« Якщо я стану Божественністю і покину це місце, то невдовзі після цього ці діти помруть», - лідер Сніжних Кошах Панд видав довгий подих.
Він теж був Верховним Святим, тільки коли почав будувати божественність. Але сила цього лідера Сніжних Панд була вищою, ніж сила тих п'яти Верховних Святих. Все через те, що Глубінні Істини, які він освоїв, були досить різними від рівня розуміння інших. Це було дуже схоже на те, що робив Лінлей... Тренуючись в рамках Пульсуючого Рита Міра. З точки зору сили атаки, він отримав ідеї, які не приходили в голови багатьох інших.
Глубінні Істини, які розуміють цю Снищену кошачею Пандою були одним з найрідкісніших видів Ґлюбінних Істінів Законів Елемента Ветра.
На п'ятому поверсі. Світ вогню.
Відразу ж після прибуття на цей поверх Лінлей і Келі відчували, що їх атакували дикі хвилі жару. У центрі п’ятого поверху був вулкан, а місцевість була заповнена безжиттєвими струмками лави. Пустельна і безжиттєва земля...
Температура лави була дуже високою.
Чорна тінь раптом пролетіла на великій швидкості.
« Бебе» - Лінлей міг чітко відчути присутність Бебі.
Бебе стрибнув прямо у руки Лінлей: « Босс, я вже давно дістався п’ятого поверху. Я весь цей час чекав тебе тут. Десрі та інші сказали, що ви зіткнулися з Ба-Змеєм на третьому поверсі. Босе, я так сильно турбувався про тебе».
Лінлей не міг пригадати, що сталося на третьому поверсі. Його серце ще раз заповнилося страхом.
« На щастя, нічого не сталося. Чудово." З мордочки Бебе не зходила усмішка.
Ситуація Бебе була набагато простішою, ніж у Лінлей. Він не стикався з Ба-Змеєм, а атаки ні за що інших істот просто не представляли для Бебе жодної загрози.
« Гей, босе, де Баркер? Баркер був з тобою?
Обличчя Лінлей застигло. Його обличчя раптово затьмарилося, а в його очах — біль.
Бебе був розумним. Коли Бебе побачив реакцію Лінлі, то напевно здогадався: « Босе, Баркере... він був на третьому поверсі...? "
Лінлей зітхнув: « Так. На третьому поверсі, коли прокинувся Ба-Змій. У нас не було можливості зробити хоч якийсь опір. Мені пощастило. Завдяки мечу Фіолетової Крові я зміг втекти на четвертий поверх. Що стосується Баркера... ".
Голос Лінлей ставав все більш тихим, поки зрештою не затих зовсім.
Том 11, розділ 15, - вісім років у Некрополі
П’ятий поверх пронизували хвилі жару. Через перегріте, викривлене повітря було важко навіть розгледіти людей на відстані.
« Лой, швидко! » — почувся знайомий голос здалека. Лінлей повернув голову, щоб подивитися в сторону, звідки йде звук. Віддалеку ця фігура була дуже розмитою, але Лінлей був ще в змозі сказати, що людина, яка стоїть далеко від нього, була старшим учнем Коллесжа Бога Війни Божу, Фаїном.
Хоча Лінлей був дуже пригнічений, його воля залишалася непохитною.
У такому місці, як Некрополь Богів, якщо тільки ти не вирішив здатися, твій єдиний вибір - зміцнити віру і продовжувати рухатися вперед, крок за кроком.
- спокійно сказав Лінлей і Бебе відразу схопився на плече Лінелей.
Перекинувшись у пляму, Ліндей швидко прибув до місця, де вже було багато воєводів. Крім Фаїна, там були Десрі, Розарія, Тулій і Резерфорд. Всі п'ять Верховних Святих зібралися разом.
Крім них, тут були три шостиоких Золотих Лева.
« Тепер, після того як ви двоє прибули, всі у складі» - спокійно посміхаючись сказав Десрі.
Лінлей не відчував себе спантеличеним. Що це означає? Усі у зборі?
« Лiнлэй, сідай, - жестикулював Фаїн. - Я чув, що на нижніх поверхах прокинувся Ба-Змій. Це справді лихо. На щастя, ти вижив. Тепер давайте обговоримо питання про сходження на шостий поверх.
Лінлей присів відпочити, схрестивши ноги.
Для лусок Лінлей паліючі хвилі, що надходять знизу, не становлять великої загрози.
« Ви не збираєтеся нічого обговорювати з іншими?», - Бебе в замішанні вказав на іншу групу людей і магічних звірів, які стоять поодаль.
Понад 30 військових чоловіків вижили і дісталися до п’ятого поверху. Серед них було більше десяти чарівних звірів і стільки ж людей. Спочатку було шістдесят людей з понад 80 - х учасників походу до Некрополя, але приблизно 30 загинули на третьому поверсі і кілька швидше за все померли на першому й другому поверхах. Десять або близько того позосталого чоловіка, очевидно, сховалися на другому поверсі і не сміялись знову ввійти до третього поверху.
« З ними? — спокійно перепитав Тулій, який суворо виглядає. - Якщо вони братимуть участь, то лише помішають нам."
Лінлей відразу зрозумів, про що мова. Подивившись на далекі Олів’є та Хейворда, він подумав: « Тулія зрозуміла. Лише 10 воньєрів є "зливками" цієї групи. Бебе і я не слабші за них. Що стосується цих шестиоких Золотих Львова - їх сила також незбагненна. А Олів’є, Хейворд, учні Колледжа Бога війни та інші різні магічні звіри... Вони, принаймні, на рівень нижчий за силу».
У такому місці, як це, найсильніші воли звичайно об'єднуються.
Двадцять з чимось слабших вождів сформували другий блок.
Хоча другий блок включав людей, які були хорошими друзями Десрі Хейворда і Хігансона... Разом з кількома учнями Колледжа Бога Війни... З цим нічого не можна було зробити.
« Левей, Бебе і Клео та двоє твоїх братів, ви п’ятеро не знайомі з шостим поверхом Некрополя Богів. Дозвольте мені пояснити, - серйозно сказав Десрі. - Бебе, якийсь час тому ти переконався, що єдині істоти тут на п'ятому поверсі це Магма Демони. З точки зору сили, вони порівнюються з Хейворду».
« Могма Демони?», - Лінлэй був здивований.
Він ніколи не бачив ніяких Магма демонів. Десрі подивився на Лінлі: « Лінлей, ти прийшов пізніше. Магма Демони утворюються з лави і приблизно подібні до людини за розміром та формою. Вони дуже сильні і мають великий захист, але трохи повільні. Їхня сила... Мабуть, порівняєш з твоїм хорошим другом Баркером, хоча їх захист може трохи поступитися захисту Беркера."
Тепер Лінлей добре розумів особливості цих істот.
« П’ятий поверх — це найслабший будинок з першої п’ятірки. Магма демонів вже знищено нами, - продовжував Десрі. - П'ятий поверх вже розчищений, тому ми можемо спокійно підготуватися і відпочити. Але найближчим часом ми увійдемо на шостий поверх...».
Лінлей, Бебе і три шостиоких Золотих Лева уважно слухали.
На шостому поверсі рівень небезпеки різко зростає, а це значно відрізняється від атмосфери п’ятого поверху.
« Шішастий поверх — це світ, наповнений лавою і камінням. Там живе могутня істота - Плам'яний Тиран.
Пламінний Тиран?
« Якщо точніше, то це Тиран заввишки сотні метрів і його тіло складається з безлічі твердих брил. Його сила необмежена і його захист також досягла жахливого рівня, - обличчя Десрі було дуже серйозним. - Найважливіше те, що він обручає великим подвійним сокиром крові. Якщо хтось з нас потрапить під роздача цього сокиру, то швидше за все помре".
Серце Лінлей здригнулося.
Всього один удар, не залишаючи шансів, вбивав Святого. Це було занадто страшно.
« Це ще не все. На шостому поверсі також є сотні Магма демонів, а обличчя Десрі стало ще серйознішим. - Один чи два Магма Демона не проблема, але сотні Маґма демонів надзвичайно небезпечні".
Лінлі було дуже розгублено, почувши ці слова.
« Сотни Магма Демонов. Хіба це не еквівалентно сотням безсмертних воїнів? - Хоча захист цих Магма демонів трохи слабший, ніж охорона безсмертних воїнів, той факт, що їх сотні... Дуже страшно."
Десрі продовжив: « Велика кількість Магма демонів дотримується наказу Пламінного Тирану. Насправді, у мене є відчуття... Пламяний Тіран - це удосконалена форма Магма Демона. Усі демони утворені з лавових пород. При тому, що Пламінний Тіран завбільшки з масивну гору, звичайні Магма Демони більші за людину.
Один чоловік, що стояв біля Резерфорда, зимно вигукнув: « Тиран — це фактично Магма демон, збільшений у сотні разів. Його захист і сила атаки в сотні разів вищі, ніж у Магма Демона".
Лінлей і Бебе подивилися один на одного.
« Босс, ті Магма Демони були справді міцними, приблизно одного рівня з Баркером. Якщо сила Пламінного Тирану в сотні разів більша, ніж сила Магма демонів..." - пролунав голос Бебе у голові Лінлей. Лінлэй мовчав.
Тепер Лінллей мав чітке уявлення про шостий поверх.
Головною проблемою шостого поверху був Пламний Тіран, який командував сотнями Магма демонів. Сам Пламяний Тіран був подібний до скелі і мав силу, з якою міг перетворити гору на пил з одного удару. Ніхто не міг протистояти такій силі.
Десрі довго мовчав. Після того як Лінлей та інші були повністю поглинуті цією розповіддю, Десрі раптом продовжив: « Ніхто з нас не зможе щось протиставити Пламенному Тирану самотужки. Тільки якщо ми об'єднаємо зусилля і будемо співпрацювати, ми зможемо вижити на шостому поверсі."
Лінлей злегка кивнув.
"Три тисячі років тому ми билися з Пламінним Тіраном", - сказав Десрі.
Очі Лінлей, Бебе і трьох шостиок Золотих Львова загорілися. Тільки людина з досвідом могла сформулювати хорошу стратегію, яка дозволила б впоратися з полум'яним Тираном.
« Відверто кажучи, останнього разу Тірана Пламіну атакували Фаїн і Тулій. Що ж до інших - ми розганяли орди Магма Демонів." - додав Десрі. Три тисячі років тому він навіть не міг доторкнутись до Пламенного Тирану.
Фаїн сказав: « Тіуля має сильний напад з нас п'ятьох."
Ніхто не заперечував цьому.
Лінлей не міг не подивитися на цього чоловіка, правителя номер один з Великих рівнин Далекого Сходу. Тулій спокійно сказав: « Захист Пламінного Тирану - найстрашніший захист, з яким я коли-небудь зіткнувся. Але три тисячі років тому наша сила була меншою, ніж зараз".
Решта кивнули.
Через три тисячі років члени цієї п’ятірки стали Верховними Святим. Їхня сила значно поліпшилась у порівнянні з тим, що було три тисячі років тому.
« Коли ми зайдемо на шостий поверх, вам потрібно допомогти мені, Резерфорду та Розалії розчистити дорогу. Троє з нас, об'єднавши сили, повинні бути в змозі впоратися з цим полум'яним Тіраном" - сказав Тулій. Резерфорд і Розалія кивнули.
Десрі пояснив Лінлей, Бебе і трьом шестиоким Золотим Левам: « Це могутня атака, яку ми троє розробляли протягом тривалого часу шляхом спроб та помилок. Це, мабуть, найпотужніша атака на яку ми здатні".
« Добре. Я помогу розчистити шлях», - кивнув Лінлей.
Оскільки Тулій був публічно визнано Верховним Святим з найсильнішою атакою і до того ж йому допомагали два інших Святих, їх комбінований напад безумовно не повинно виявитися слабким.
« Тепер, все що нам потрібно зробити, це... - Десрі спокійно розсміявся. - Залишатися тут і підготуватися!"
Фаїн розсміявся: « Ми залишимося тут і будемо тренуватися протягом восьми років, а потім підемо на шостий поверх».
« Що?» - Лінлей був здивований. Їм було виділено десять років на Некрополь Богів, але вони збиралися витратити вісім з них тут на п'ятому поверсі? "
Але Лінллей швидко зрозумів. Він дізнався від Келі, що шостий поверх був дуже небезпечним. Перебуваючи на цих чотирьох поверхах, вони навіть не зможуть відпочити".
Для того, щоб пройти ці чотири поверхи і якщо їм посміхнеться удача ... Потрібно всього близько десяти днів.
« Добре підготуйтеся. Кожен з наступних поверхів загрожує нам потенційною загрозою. Якщо ви боїтеся, можете залишитися тут на п'ятому поверсі і чекати десять років." - домовивсяши Тулій встав, а потім полетів вдалий, щоб почати спокійну медитацію.
Не тільки Лінлей та інші дев'ять вовчень. Олів’є, Хейворд та інші двадцять биків знали про небезпеку шостого поверху. Всі вони зосереджувалися на тренуваннях. Можливо, за цей короткий час їм вдасться зробити прорив.
Хвилі тепла перетворювали повітря. Усюди можна було побачити розжарене вугілля.
На п’ятому поверсі Некрополя Богов взявся за тренування і медитацію.
Лінлей дивився на далекі фігури, розмиті хвилями тепла. Олів'є, інші вовки, магічні звіри... Ці 30 з чимось присутніх були найелитнішою групою ворожих військ континенту Юлан. На даний момент, всі вони спокійно тренувалися.
Лінлей і Бебе переглянулися. Людина і його магічна тварина також почали тренуватися.
« У пошуках! Гудіє! Гудіє! Гудіє!...».
Пульсуючий Ритм Міра був всюдисущим. Хоча Ліллей перебував у Некрополі Богів, він усе ще міг чітко відчувати цей таємничий і глибокий ритм. Кожен імпульс містив надзвичайно глибокі таємниці. Лінлэй почав медитувати і налагодили себе на нього. У той же самий час він швидко експериментував з “Блузькі істини Землі ” знову і знову.
Один рік. Два роки. Три роки.
Багато з них тренувалися протягом року або півгодини, а потім встали і перевіряли напади, які вони розробили чи вдосконалили. Разом з цим час продовжував рухатися вперед.
У минулому, Лінлей потребував лише року об'єднати 256 хвиль Пульсаючого Ріта Міра у 128 хвилі. Але тепер йому потрібно приблизно п'яти повних років, щоб спробувати трансформувати 128 хвиль у 64 хвилі.
Все було так, як раніше прогнозував Лінлей. Пульсуючий Ритм Світу ставав дедалі складнішим з точки зору поліпшення.
В мить ока, минуло вісім років.
На п’ятому поверсі Некрополя Богів, як і раніше, все було охоплене хвилями жару, що викривляють повітря. Багато солдатів уже давно закінчили тренування. Зрештою, багато з них тренувалися протягом тисяч років. Кілька років зараз було достатньо лише для часткового поліпшення деяких своїх існуючих атак.
« Чому Лінлей досі тренується? Ми чекаємо тільки його." Резерфорд не міг не хмуритися, коли він дивився на далекого Лінлей, все ще знаходиться в медитативній позі.
На сьогодні п'ять Верховних Святих, три шостиокі Золотий Лева і Бебе закінчили тренування. Бібе фактично досяг рівня, завдяки якому він міг створювати вісім подвійників за допомогою методу « Тєнова форма двоїка »!. Тільки Лінлей до цих пір був повністю занурений в процес тренування.
« Будьте нетерплячі. Мій бос вже досяг критичної точки. Після того, як він зробить прорив, його міць буде множилася в кілька разів." - Бебе стояв поруч з Лінлей, холодно дивлячись на людей перед ним.
« Прорив, який дозволяє йому збільшити його силу в кілька разів?», Десрі, Тулій та інші люди були здивовані.
Вони вже досягли рівня, в якому стали Верховними святими. Крім того, вони досягли крайньої точки в обраному ними шляху тренування. Доки вони не зроблять справжнього, остаточного прориву, що дозволить їм досягти рівня Полудум бога... У міру того як вони досягнуть зрілості, їм майже неможливо буде прогресувати. На своїх поточних рівнях розуміння, вони не могли досягти прогресу, який дозволив би їм значно збільшити силу якщо тільки він не стане Богом.
« Уф», - Лінлэй виспустив довгий подих і потім відкрив очі. На його обличчі сяяла усмішка.
Після восьми років тренувань Лінлей, нарешті повністю навчився 64-шарові хвилі Пульсуючий Ритма Міра і атакує його “Блузькі Істин Землі65" знову множились.
Лінлей подивився на людей, які стояли неподалік від нього і відразу зрозумів у чому справа. Він не міг не випустити спокійний смішок. Лінлей сказав: « Приношу вибачення. Я змусив вас чекати протягом тривалого часу. Нам пора вирушати?»
Том 11, розділ 16, - Пламяний Тиран
Біля входу на шостий поверх Некрополя Богів зібралося близько 30 биків.
Линлей, здається, знову змінився аура Олів’є. Він не міг не дивуватися: « Невже Олів’є зробив ще один прорив?»
Святий Гій меч Олів'є був тим, хто всього за 12 років зміг досягти рівня, який далеко перевершив Хайдсена... По суті, він був лише на одній сходинці нижче за п’ять Верховних Святих.
Такий темп росту був неймовірно страшним.
І тепер, коли минуло вісім років, було б навіть дивно, якби Олів’є не зміг зробити жодного прориву.
Десрі подивився на Хейворда і двадцять інших вовчів, а потім голосно вигукнув: « Хто з вас знає, що відбувається на шостому поверсі? Ми десятеро займемося Пламінним Тираном. Що ж до вас, ваше завдання буде простіше. До тих пір, поки ви будете здатні зберегти своє життя, то повинні шукати вхід на сьомий поверх."
Інші двадцять биків кивнули.
Їхнє завдання було набагато простіше. Навіть якби Десрі не наказав їм зробити це, вони б все одно вирішили зайнятися пошуком входу.
« Я закінчив. Вирушаємо», - пролунав ясний голос Десрі.
Після цього Десрі разом з іншими п’ятьма Верховними Святими, Лінлією, Бебе та Клео зі своїми двома шостиоками Золотим Левом взяли на себе ініціативу і пішли в напрямку входу до шостого поверху. Відразу після них пішли інші двадцять вонь.
Лінлей і Бебе переглянулися.
Вони були впевнені в собі. Наприклад, якщо порівняти силу Лінлей вісім років тому, він не тільки просунувся в розумінні Глубінних істин Землі, але й став духовною енергією. У Лінлей навіть склалося враження, що найближчим часом у нього вийде зробити прорив і нарешті стати Великим Магом.
Врешті-решт, щоб контролювати нагромаджену ним бойову -Ці потрібно дуже мало духовної енергії.
Але за останні вісім років постійних тренувань, бойова-Ці Лінлей зросла до максимального можливого рівня, якого тільки може досягти воїн Драконячий Крові.
«Свист! Свисток!..."
Десять найбільших святих континентів Юлан перетворилися на туманні тіні. Через мить вони одночасно увійшли на шостий поверх... Світ Пламінного Тирану!
"Горячо!" - як тільки Лінлей увійшов на шостий поверх, він відчув таку кількість жару, яку ніколи раніше не відчував.
Прямо зараз, Лінлей та інші дев'ять вождів стояли на вершині світної червоної скелі. Весь шостий поверх був розмальований на червоний колір лави і скрізь текли розплавлені породи.
"Кап, кап..."
Потоки лави текли, наче річки майже всюди шостого поверху. Іноді на них здулися бульбашки і лопалися. У такому місці нормальні істоти вижити просто не могли.
На шостий поверх увійшли інші двадцять воєводів.
« Швидше, починайте пошуки» - подумки доручив Десрі. Не пропустивши ні слова, двадцять вонь відразу розлетілися.
Десрі глянув на Лінлей, Тулію та інших. Тут слова були зайвими. Тулій, Розарія і Резерфорд летіли в центрі, тоді як інші сім оточували їх. Тулій та інші почали готуватися.
Вони можуть зіткнутися з Пламінним Тираном у будь-який момент.
« Якщо нам вдасться знайти вхід на сьомий поверх і при цьому уникнути зустрічі з Пламінним Тіраном, то це буде прекрасно», - думав про себе Лінлей, але ретельно оглядав усі околиці.
Раптом, з однієї з лавових річок вискочив камінь. Але була одна дивність... У цього каменю були очі і рот. Камінь раптом вилетів з річки магми... і їм виявився той самий Магма Демон.
Магма Демон сказав: « Люди!».
« Не добре», - Лінлей та інші миттєво змінилися в обличчя.
«Свист! Свисток! Свисток!...».
Через потоки лави почав з'являтися один Магма Демон за іншим. Їхні тіла були яскраво алими, і на них виблискували слабкі язики полум’я. Зростання Магма демонів було приблизно 2,5 метра заввишки, і вони зрубували великі кам’яні сокири, молоти та інші важкі озброєння.
Через мить Лінлей міг би порахувати принаймні триста Магма демонів, що знаходяться недалеко від їхньої групи.
« Шийний поверх надзвичайно великий. Якщо вже тут їх число настільки велике, то вони напевно повинні бути більше тисячі." - думав Лінлей. В цей момент він і інші летіли на високій швидкості ... Всі вони були в повній бойовій готовності.
« О, прийшли люди?» - по шостому поверху прокотився громоподібній голос.
Каменистий ґрунт шостого поверху почав тремтіти, лавові потоки активно залякувались і навіть почали піднімати хвилі... з-під лавових потоків виникла масивна фігура. Вона була величезна. Коли ця істота вилізла повністю, навіть різко впав рівень ріки лави.
« Він дійсно як гора», - Ліндей побачив величезну істоту далеко від землі: Пламяний Тиран!
Все тіло Пламінного Тирану складалося з твердих і масивних кам’яних брил, а по їхніх поверхні танцювали язики полум'я. Якщо взяти тільки його величезне тіло, одна його фізична сила повинна бути на страшному рівні.
« Всі, будьте обережні», - обличчя десяти вождів були надзвичайно серйозними.
Пламний Тіран окинув їх презирливим поглядом і потім дико розхвилювався.
« Хочете увійти на сьомий поверх? У ваших мріях! Сьогодні ви всі помрете! Діти, вб'ємо цих чужинок!» - голос Пламінного Тірана був надзвичайно гучним і лугував по кожному куточках цього світу.
Договоривши, в його руках раптом з'явився темно-червоний дворучний сокира.
Наконечник дворучного сокири мав понад 100 метрів завширшки. Але в руках Пламінного Тірана цей величезний подвійний сокиру крові виглядав не більше ніж маленький топорик... Він крутив їм з витонченістю і легкістю.
"Убити!"
Отримавши наказ, багато Магма демонів з криками люті підстрибнули в повітря. Усі вони попрямували в сторону групи Лінллей. Але на них не тільки напали, але й на групу Олів’є з двадцятьма іншими воїнами.
« Нужно розірватися через них», - сконструювавши Тулій.
Десять воїнів без вагань кинулися в бік полум’яного Тирану. Але на підлогу їх оточувало понад сто Магма демонів.
Раніше на п’ятому поверсі, Десрі, Бебе та інші люди, які були першими, вбили кілька Магма демонів. Але зараз їх було понад сто.
"Надається їх блокувати" - всі сім волевителів, які були у зовнішньому і захисному шарі, знали, що повинні робити. Перебуваючи перед Магма демонами, Лінлей боровся голими руками.
« Убирайся!», - Лінлей вдарив одного з них.
"Ха-ха..." - захотів Магма Демон і змітнув свій кулак на зустрічі Лінлей.
Лінлей спирався на свою луску дракона і Пульсуючу Захищу, щоб прийняти цей удар. Його тіло трохи тремтило, але Магма Демона завибрувало і розірвалося на уламки.
« Яка жахлива сила!», - Лінвей не міг приховати шок.
Якби він узяв і просто так прийняв цей удар на повну силу, то не зміг би так легко уникнути... але в першу чергу він використовував Пульсуюче Захист, яке погасло 90% могутності цієї атаки. Як решта 10 відсотків могли зашкодити захисту драконячої луски Лінлей і власне йому?
Проти Магма демонів Лінлей використовував тільки 256-шарові хвилі Пульсая Рита Міра.
"Буум!"
Кожен Магма демон, який намагався напасти на Фаїна, зустрічався з ударами кулаків. Його швидкість була занадто висока. Демони просто не могли доторкнутися до нього. Але їхні тіла були надзвичайно міцні, атаки Фаїна могли їх тільки сильно травмувати.
Але це було не тому, що сам Фаїн був занадто слабкий... А тому, що Фаїн не наважувався використовувати свою повну силу. Він повинен був зберегти свою енергію.
Кожен Магма демон, який наближався до Десрі, наче без будь-якої причини раптово камінь почав падати з неба.
Десрі був Великим Святим Магом світу. І зараз, він був на рівні Верховного Святого і, отже, його духовні атаки були на незбагненному рівні. Хоча Магма демонів була дуже сильною і захищеною фізично, вони були найслабшими духовними атаками Десрі.
"Царап!"
Три шестиоких Золоті Лева атакували своїми лапами Маґма демонів. Камені летіли по всьому боці і багато з Магма демонів відразу помирали, коли інші отримували важкі поранення.
А іноді, шістьокі Золоті Леви просто відкривали свої пащі і відразу ковтали незадовільних Маґма демонів.
Бебе... Бебе вселял жах. Його швидкість була подібна до швидкості Фаїна, і тому Магма демонів навіть не могли доторкнутись до нього. Але навіть випадковими помахами кігтистій лапі Бебе міг сильно травмувати Магма Демона.
« Босс, з цими Маґма Деморами дійсно важко мати справу. Їх тіла занадто міцні." - голос Бебе пролунав в голові Лінлей.
«Звичайно ж важко», — відповів Лінлей.
Він якось спробував зробити те ж, що Бебе і покладаючись на свою швидкість звернувся від атаки, а потім вдарив по тілу Маґма демона використовуючи тільки власну чисту фізичну силу. Але їх захист був занадто високий... Подібна атака Лінлей змогла тільки травмувати Магма Демона.
"Взрів!"
Ще один удар кулаком Лінлей зустрівся з тілом Маґма Демона і стер його на порошок.
« Розкішні Глубінні Істини призводять до різних рівнів сили атак, - Лінвей мимовільно зітхнув про себе. - Мої Глубінні Істини Землі, незважаючи на те, що ще навіть близько не досягли своєї межі, є набагато сильнішими за ті ж Ґлюбінні Істини Ветра.
Навіть серед Верховних Святих могло бути велика різниця в силі. Наприклад, той представник Сніжних котячих Панд почав надзвичайно могутній Закон Елемента Ветра. Щодо Десрі та Фаїна, і яких вони знають від Глубінних Істин... Їх можна було б розглянути тільки як досить низькорівневі, серед всього різноманітності Закону Елементів.
« Бум! Бум!..."
Кожен, хто атакував Лінлей Магма, став порохом. Таке видовище спонукало всіх святих почуватися здивованими. Якщо покладатися лише на їхню фізичну силу, то вони могли б розбити їх на дрібні шматочки гірських порід, але не витерти в порошок.
- Десрі тихо попередив.
« Маленький негідник. Ти помреш першим." Плам'яний Тіран сердито подивився на Лінллей. Потім наче блискавка серед ясного неба, він застрибнув на скелястий грунт, через що той сильно заблював і потім покрився тріщинами. Після того як на землю приземлився полум’яний Тіран, то це ще більше покрило тріщинами.
Було очевидно, що через “боєві подвиги ” Лінлей було помічено Пламін.
« Розарія», - гукнув Тулій.
Розарія, Тулій і Резерфорд, які весь цей час готувалися, нарешті зробили свій хід. Раптово, незбагненна кількість інію та льоду накрила найближчу двокілометрову ділянку... була охолоджена навіть лава, через що вона перетворилася на застійну кам'янисту породу.
Полум'я, яке пляшало по кам’янистому тілу Пламінного Тірана було вигашене, а яскраво алеї, червоні камені його тіла стали куди тьмяніше... Іней і лід все продовжував покривати і сковувати його тіло. Врешті - решт атака, яку почав проводити Пламний Тіран, зупинилася, бо все його тіло замерзло.
Заборонена заклинання стилю води: Абсолютний Нуль!
Взагалі, якщо хтось потрапить під атаку цього жахливого заклинання то через різке падіння температури його тіло буде відразу ж заморожено і потім її можна легко розбити на незліченні безліч уламків. Навіть душу буде заморожено, а потім знищено.
Але метою цього закляття був Пламяний Тиран. Заклинання заборонено рівня Абсолютний Нуль було здатне тільки частково вплинути на його душу і викликати тимчасове запаморочення. Крім того, через те, що його скував безліччю льоду, його сила впала.
"В'юх~!"
Відразу ж після заморозки Резерфорд перетворився на промінь світла і ринувся прямо до тіла Пламінного Тірана.
Резерфорд був святим номер один Арктичної Льодника, він тренувався протягом тисяч років і досяг рівня досконалості з точки зору використання сили оледеніння. Ладоні Резерфорда раптово засвітилася слабким синім світлом, і він встромив їх у міцне тіло Пламінного Тірану.
Сталося щось незвичне...
Раптом на кам’янистій поверхні тіла Пламінного Тірана з’явилася величезна кількість інію та льоду, що вдиралася глибоко у його тіло.
"Хруст!"
Величезне тіло Тірану покрилося безліччю крихітних тріщин. Ще мить тому воно було неймовірно гаряче, але потім на нього обрушилася вся сила забороненого заклинання Абсолютний Нуль, і під кінець, Резерфорд змусив цю силу в'їхати глибоко в його тіло ... Від такої різкої зміни температури, неймовірно тверде тіло Пламінного Тирану почало несамовито бити.
« Сволочи», - запаморочення Пламінного Тірана нарешті пройшло. Розуміючи, в якій ситуації він опинився, він не міг розгніватися.
- Тулій досяг тіла Пламінного Тірана.
Темно-черне світло оточив кулаки Тулія... вся область навколо них була пронизана безліч тріщин простору і часу. Його кулаки, здавалося, несли в собі силу самих неба і наступного разу вони люто врізалися в тіло Пламінного Тірана. Вже сильно потріскане тіло, раптом...
"БУУМ!"
Після жахливого гучного й потужного вибуху безліч скелястих порід розлетілися по всіх напрямках. Пламовий Тіран фактично розірвався на частини.
« Успех», - Тулій, Розарія і Резерфорд випустили довгий подих.
Це була їхня фінальна і найкраща спільна атака. Спочатку вони об’єднують свою енергію, щоб струсти душу Пламінного Тірана і паралельно, заклинання Абсолютний Нуль, гасять жар його тіла та завдають додаткової шкоди душі. Потім, Резерфорд застосовує свої здібності по контролю холоду і льоду і змушує проникнути його глибоко в тіло Пламінного Тірана.
Вогонь і крига абсолютно протилежні, а несподіване зіткнення їх змушує скелі тріскатися. В результаті, їхня захисна здатність знизилася приблизно на 90%. Вони мають лише 10%... те, що його тіло під тиском потужності атаки Тулія розлетилося на дрібні шматки було природним.
« Не об'єднай вони свої сили, що лякає Палмінного Тірана, мабуть, дозволила б йому витримати атаку Тулія в повній силі." - подумав Лінлей.
Тепер, коли полум’яний Тіран був мертвий, кожен почувався набагато спокійніше. Виправитися з рештою Магми демонами не повинно бути занадто важко.
« Давайте поквапимося і знайдемо вхід», - сказав Десрі. У відповідь все розслаблено кивнули.
Однак...
Ніхто не помітив, що під час того лютого вибуху, разом з іншими розліталися на всі боки скелястими породами, був один дивний, напівпрозорий, розміром з кулак камінь. Оскільки він теж полетів дуже далеко, ніхто не помітив, що він почав ширяти і обертатися.
"Грохот..."
Уся кам’яниста земля почала вібрувати.
« Що відбувається?», - Тулій, Резерфорд, Лінлей та інші були шоковані.
"Хруст!"
Шостий поверх покритий великою кількістю тріщин, а потім одна величезна скеля за іншою починали злітати. Такий процес не обійшовся також і з лавовими річками. Злетіли мільярди величезних кам’яних брил.
Лінлей та інші спостерігали за тим, що відбувалося з широко розкритими ротами і здивованими очима.
"Не добре" - всі мали відчуття, що відбувається щось погане.
Тим не менш... Ніхто не знав у чому проблема. Однак усі десятеро були на сторожі й пильно стежили за всім середовищем. Але на шостому поверсі одна скеля за іншою продовжувала підніматися в повітря.
«Свист! Свисток! Свисток!».
Багато гігантських кам’янистих порід, як за командою, вистрілили в одному конкретному напрямку. З жахливим серією шуму, трильйони валунів, від великих і до зовсім маленьких, миттєво скинулися в одному місці ... де парив той напівпрозорий камінь.
Незчисленна кількість брил оточила прозорий камінь.
І через мить...
З'явився ще один Пламний Тиран!
Усі десятеро вонь сильно змінилися.
« Напівпрозорий камінь, - присутні думали, що ці брили і валуни ширяли навколо якогось ядра. Обличчя Десрі потемніло. - Це було ядро Пламінного Тірану. Виходить, поки ми не зруйнуємо ядро, нам не вдасться його вбити. Він може просто відродитися."
« Ви дійсно розлютили мене».
Тіло Пламінного Тирану знову покрилася великою кількістю полум’я, а в його очах читали гнів і лють. Він з лютістю вигукнув: « Огидні люди! Хочете потрапити на сьомий поверх? Мріяйте! Ви всі помрете!»
Могутній рев Пламінного Тірана прокотився луною по всьому шостому поверху!
Том 11, розділ 17, Розташування Туннеля
На шостому поверсі Некрополя Богів, який виглядає як гора Пламяний Тіран, ступив уперед по скриньій місцевості і зрубував величезний дворучний сокира. Пара його очей виблискували від люті і в той же час він люто зревів. Миттєво, всі потоки лави шостого поверху почали закидати і підніматися вгору.
Лінлей та інші найсильніші воли, що ширяють у повітрі, мали дуже погане передчуття.
— Що нам робити?» - тихо запитала Розарія.
Всі мовчали.
« Ми втратили кращу можливість, яку мали. Вбити Пламінного Тірана вдруге буде дуже складно, - погляд Тулія був повністю зосереджений на далекому полум'яному Тирані. - Резерфорд, Розарія, все що ми можемо зробити - це спробувати ще раз і подивитися, чи зможемо ми досягти успіху."
Резерфорд і Розарія злегка кивнули.
« Діти, - люто заревів полум'яний Тіран. - Нападайте всі разом. Вбийте тих, хто найближчий до мене."
Після цього полум’яний Тіран перетворився на вогненне розмивання, яке неслося вперед. Хоча Плам’яний Тіран був фізично великим, його швидкість була вражаючою.
Десять найсильніших воїнів одночасно відреагували на цей спад.
« Перш за все, відступте назад. Дайте Розарії та іншим деякий час." - почувся голос Десрі в свідомості всіх дев'яти гравців.
Заклинання, особливо високорівневе, вимагає певного часу для підготовки. Десять найсильніших воїнів відлетіли назад на високій швидкості як десять метеорів. Усі вони були дуже швидкі, мало не повільніше ніж Пламяний Тіран.
« Хмпф!», - почулась японська фирка Пламінного Тирану.
"Грооу..."
З усіх кутів навколо них почали оточуватися густий натовп.
« Ми не можемо дозволити цим Магмам заковтувати нас. Після того, як наша швидкість впаде і Плам'яний Тіран дожене нас, ми будемо в жахливому становищі." - у свідомості групи людей задзвонив голос Фаїна. Усі присутні розуміли цю логіку.
Сім основних воїнів почали використовувати свої навички по всьому периметру.
Вони повинні були захистити трьох, що знаходяться всередині їх периметра і переконатися, чи вони не будуть атаковані.
« Странно», - Лінвей летів на високій швидкості і стало ясно, що жоден з Магма демонів не наважується наблизитися до нього.
« Місія Демони бояться наближатися до Лінллей», - Десрі, Фаїн та інші прийшли в замішання. Все, що вони могли зробити - це наполегливо працювати, щоб змусити Маґма Демони відступити.
Магма - демона, який виступав проти магічних звірів або проти таких як Фаїна і Десрі, у кращому випадку були поранені. Все, що потрібно було зробити Магма демонам — трохи відпочити і відновитися, після чого вони були б в порядку. Але проти Лінлэй... Поки кулак Лінлей бив їх, тіла Маґма Демоновів перетворилися на порошок і ставали мертвими.
« Линлею, захитай Розарію!» — почувся голос Десрі в голові Лінлей.
« Пойняв», - Лінлей підлетів ближче до Розарії.
Миттєво, ніхто з Магма демонів більше не намагався наблизитись до Розарії. Будь-хто, хто все ж хотів атакувати Розарію, піддався кулаку Лінлей, який наче ... був дотиком смерті для будь-якого Магма Демона.
« Вбити цю жінку!», - відчайдушно зревів Пламний Тіран.
Він знав, наскільки сильною була Розарія. Тіран, полум'яний був вогненним видом, тоді як Розарія, так сталося, ніби Німезіда... Хоча Десрі також був Святим Магом, існує так само як і Пламенному Тирану, він погрожував значно менше, ніж Розаріа.
« Роаар! Роаар! Роаар!...
Невпевнено, що велика кількість Магма демонів розлютилася і більше не думаю про небезпеку від Лінлію.
« Чудове, вони наближаються», - Лінлей виспустив гучний сміх і втупився своїми темно-золотичними очима на Магма демонів, а потім перетворився у порив вітру. Крім того, його два кулаки ’ танцюватимуть навіть дві ноги — неначе леза. Усе, що торкалися ніг Лінлей, також миттєво перетворилося на порошок.
"Грохот..."
Раптом різко впала температура. У минулому лави, що киплять, швидко застигли і перетворилися на плоский камінь. Навіть раніше ало-червоні скелі стали темно-чорним кольором. Незліченна кількість інію та льоду спустилася з неба в кілька кілометрів навколо Пламінного Тирану.
Магія стилю води, заклинання забороненого рівня: Абсолютний Нуль!
"Роаар!"
Все тіло Пламінного Тірана покрилася інеєм та льодом, але відразу потім, під його гучний рев, його тіло, яке вже здавалося темно-серого кам'яного кольору, раптом знову початок повільно червоніти. Що ж стосується шару льоду, який покривав його - він почав повільно танути.
Побачивши це, у всіх з’явилося погане передчуття.
« Його душа не була порушена», - обличчя Розарії змінилося. Заклинання заборонялося рівня, « Абсолютний Нульбол » також мав вирішальний ефект — напад душі. Раніше, коли вони використовували закляття в перший раз - Пламяний Тіран відчув запаморочення через напад на його душу. Але на цей раз, полум'яний Тіран не піддався цьому.
"Свист!"
Невидимий сплеск енергії вирвався з Десрі, із вражаючою швидкістю вдарив Пламінного Тірана. Він проник у тіло цієї істоти. Великий Святий Чарівник світла Десрі був дуже досвідченим спеціалістом у духовних атаках.
Рев Пламінного Тірана затих.
« Добре!», - очі Фаїна, Тулія та інших ворушників загорілися.
"Резерфорд" - проричав Тулій.
Швидкий спалах блискавки. Обличчя Резерфорда було зараз дуже жорстким і його долоні повністю покрилися синім світлом. Ніхто з тих, що перебували біля Резерфорда не відчували холоду взагалі, тому що Ретерфорд вже досяг надзвичайно високого рівня контролю над заморожую силою Закону Води.
Але в цей момент полум'яний Тіран і десятки Маґма демонів раптово кинулися до Резерфорда, намагаючись заблокувати його.
Подібно до блакитного спалаху блискавки, Резерфорд покинув більшість Магма демонів і послідовний вдарив ладонами двох інших. Два Магма демона миттєво перетворилися на шматки льоду і з льодовим хрумом розлетілись у крижані пластівці.
« Умрі», - Резерфорд вже досяг Пламінного Тірана і збирався вдарити його долонею.
"Свист!"
Величезне тіло раніше нерухомого Пламінного Тірана раптово відступило на високій швидкості і одночасно з цим, великий дворучний сокиру в його руці з сліпучою, диявольської спалахом рубав у бік голови Резерфорда. Швидкість цього удару була надзвичайно високою.
Хоча швидкість польоту Пламінного Тірана була нижчою, ніж у Резерфорда, його рух був жахливим.
« Обережно!», - Лінлей, Десрі, Фаїн та інші затурбувалися.
(Сміх)
Резерфорд підняв голову і побачив холодне світло цього стометрового сокиру, який падав на нього зверху. Він злякався і його серце відразу затремтіло. У нього не було шансу втекти, тому все, що він міг зробити - це пустити ясний рев і скинути світлі блакитним світлом руки вгору у спробі блокувати удар.
Використовувати свої долоні проти величезного сокири!
Ці двоє були просто незрівнянні.
"Дзинь!"
Почувся металевий звук і тіло Резерфорда відлетіла назад, як метеор. Але цього разу полум'яний Тіран не спішив продовжувати атакувати його. Він просто стояв, голосно сміючись.
"Резерфорд!" - Тулій та інші відразу кинулися вперед, щоб зловити його.
Обличчя Резерфорда було дуже блідим. Його руки відсутні по лікті, але дивно було те, що вони не були просто відрізані - вони повністю зникли. Одяг в районі його плече були порвана і випарована у крові.
« Не торкайтесь сокири. Цей сокира дуже дивний і дуже страшний», - сказав Резерфорд. Його тіло все ще тремтіло.
Десрі негайно простягнув руки і вистрілив блискуче променем світла, що охопило все тіло Резерфорд. Рани Резерфорда почали відновлюватися з дивовижною швидкістю і навіть дві зниклих руки швидко відросли.
"Ха-ха, забавно, весело" - Пламний Тіран почав голосно сміятися.
"Він грає з нами» - насупився Десрі.
Лінлей також подивився на Пламінного Тірана. Він дійсно грався з ними. Можливо, той гнів, який він продемонстрував раніше, був виставкою.
Наприклад, Ліліей був упевнений в одному: « Тоді, коли полум’яний Тіран зазнав духовної атаки Десрі, він просто прикидався і сфальсифікував реакцію. Інакше, було б занадто дивно, якби він раптово одужав і атакував Резерфорда в критичний момент. Він не зміг би зробити цього, причому так швидко, що Резерфорд навіть не встиг втекти".
"Ха-ха... - Оглушливий сміх Пламінного Тирану потряс п'ятий поверх. - Смішно. Справді кумедно. Ви здивовані?»
« Коли ви вперше напали на мене, у вас був шанс вбити мене. Звичайно, я був надто самовпевненим і дивився на віддалену групу людей в повітрі. - Духовні атаки? З точки зору душі, моя незрівнянно сильніша. Крім того, у мене є "Крижадний..."
Пламяний Тіран подивився на величезну сокиру у своїй руці: « Це справжній божественний артефакт. Я можу увійти в незвичний стан, коли спираюся на “Крижадного ” ». Як на мене, ваші духовні атаки не можуть зашкодити мені взагалі."
Десрі та Лінлей переглянулися.
"Жахливо".
Усі знали, що ситуація була дуже невдалою.
« Я міг би пощадити двох людей. Але тепер... - тіло Пламінного Тірана почало випромінювати кровожерливе червоне світло. - Ви всі помрете."
Коли він закінчив говорити, від Пламінного Тирану почала виходити серія “хрустальних ” звуків.
Пламінний Тіран зменшився!
Спочатку Пламяний Тіран був неймовірно величезним, його тіло було сотні метрів. Бувши оповите полум'ям і червоним сяйвом, він...
Знизився зріст у десятки метрів.
На даний момент тіло Пламінного Тирану було повністю покрите шаром червоного світла, а його аура стала ще жахливішою.
« Я вже давно не був у своїй бойовій формі», - хмикнув полум'яний Тиран. Двокуручний сокира крові також значно зменшився. Це дійсно був Божественний артефакт.
"Будь ласка, будьте обережними".
Десять воньєрів відчували, що це питання тільки посилилося. На даний момент, вони не були впевнені, що взагалі зможуть впоратися з цією істотою.
"Свист!"
Тіло Пламінного Тирана замерзяло, перетворюючись на диявольську криваво-червону смугу світла, який розрізала повітря з такою швидкістю, що її можна було порівняти зі швидкістю Фаїна. З огляду на швидкість, Фаїн, Бебе та Десрі були лідерами серед першої десятки.
Червоне світло Диявола б’ється на Тулієві.
Тулію не вдалося вчасно ухилитися.
« Вбити!», обличчя Тулія було надзвичайно лютим. Він видав свій гнів і махав назустріч двома кулаками.
"Дзинь!"
Обидві руки Тулія відразу розірвалися в клочику і він сам був відкинений назад, як метеор. У той час, коли це було жахливо, кров виринула по всіх боках. Тулій, Верховний з найбільшою атакою, був одним ударом до того часу, коли йому довелося балансувати своє життя і смерть.
У той час, Лінлей та інші дев'ятеро позосталих ватажків збільшили дистанцію між їхньою групою і ворогом.
Тіло Десрі перемінювалось на промінь світла. Він рухався дуже швидко і незабаром виявив Хіггінсона та інших: « Ви знайшли вхід?»
Хіггінсон та інші 20 інших вождів шукали вхід на сьомий поверх весь цей час.
« Нам не вдається знайти його», Хіггінсон був у розпачі.
« Вхід? Ха-ха...».
Двудичний сокира пронісся повз групу Десрі. Десрі негайно схопив Хіггінсона і миттєво уклонився.
Кров лилася всюди. Магічний звір, а також дві Святої людини були миттєво розрубані надвоє. Їхні трупи падали з неба. Труп магічного звіра впав на кам’янистий ґрунт, тоді як інші два трупи впали прямо в річку лава.
Увійшовши в темну картину, Фаїна сказав: « Брате! »
« Ви не зможете знайти тунель, - Пламний Тіран ширяв у повітрі, огорнувшись червоним світлом і сміючись. - Вхід на сьомому поверсі знаходиться фактично в центрі шостого поверху, але у мене є більше тисячі моїх дітей, які захищають його. Вже блокували вхід. Якщо ви хочете увійти на сьомий поверх, то повинні вбити понад тисячу моїх дітей".
Линлей та інші воли були шоковані.
« Тисячі», - Ліндей і Бебе переглянулися.
« Якщо б я був сам, то в кращому випадку зміг би вбити десять перш ніж полум'яний Тіран знову дійде до входу», - Бебе також зрозумів, наскільки поганою була ситуація.
Швидкість цього Пламінного Тірана була порівняна зі швидкістю Бебе і Фаїну, але його атаки... Навіть найсильніший з них, Тулій, був далеко від того, щоб якось зрівнятися з ним. Якщо вони продовжуватимуть битися, жоден з нас тут не виживе.
« Чому так багато Магма демонів?», - Лінлей подивився на Десрі.
З того, що говорив Десрі, було ясно, ніби на шостому поверсі мало бути не більше тисячі демонів. Десрі подивився на Лінлі: « Линлей, три тисячі років тому ми були вибиті, як тільки увійшли на шостий поверх. Тисяча - тільки наша оцінка".
Лінлей втратив дар мови.
Лінлі несподівано зробив глибокий вдих і тихо звернувся до Десрі: « Я думаю, що зможу спробувати".
- Десрі подивився на Лінллей, не приховуючи здивування.
« Це моя наймогутніша атака. Якщо вона не спрацює... то давайте видумаємо спосіб, як нам просто втекти з шостого поверху» - одним рухом руки Лінней взяв свій асмантиновий важкий меч.
Том 11, розділ 18, - Судний Удар
« Яка могутня атака? — запитав Десрі, і він далі уявив себе. - Наскільки ти впевнений?»
« На 70 відсотків, — відповів Лінлей. - Але тільки якщо я зможу з ним зблизитися."
Лін Лей дивився на Пламінного Тірана, що стояв у віддалі. Коли він прийняв свою бойову форму, його розмір став набагато менший. Можна було легко уявити, як сильно зростає рівень його захисту і швидкості.
Зараз Пламяний Тіран був дійсно загрозливим!
Але, проти техніки Лінлей, цей мур був фактично непридатний.
« Якби полум’яний Тіран не зменшив розміру свого тіла, то його товщина все ще була б близько ста метрів... Мої Глубінні Істини Землі, після подолання всього цього відстані, ймовірно, втратили б досить багато своєї атакуючої сили. Мабуть, я б не зміг знищити його ядро. Але зараз..."
Лінлей був досить впевнений у собі.
« Тепер, коли товщина його тіла всього кілька десятків метрів, прозорий камінь повинен бути досить близько до зовнішньої захисної смуги його скелястого тіла і можливо навіть ближче ніж за 10 метрів".
Чим менша відстань, тим менше буде ослаблено Глубінну Істину Землі. З такої відстані Лінлей був цілком впевнений у своїх силах: « Якщо я не зможу його вбити навіть в такій ситуації, то цей Пламяний Тіран повинен бути принаймні півубогом".
Десрі подивився на Лінлей, в його очах читалися подив і захоплення.
Але саме в цей момент...
Пламний Тіран, який раніше щось говорив їм, різко почав зближатися з ними. Він з криком сказав: « Ха-ха... Божевільні люди, сьогодні ніхто з вас не виживе. Ви всі помрете!»
Говорячи це, він замахнувся своїм сокирою ще раз.
Водії, які не встигали вчасно повернутися, були миттєво розсіяні на дві рівну половинки.
«Келі!», - обличчя Лінлей змінилося.
Келі був відкритим і відважним чоловіком з надзвичайно могутнім захистом. Але його слабкою стороною була швидкість... і незалежно від фортеці його захисту, її все ще було недостатньо, щоб витримати хоча б один удар Пламінного Тірана.
"Быстрее".
Десрі, Фаїн, Резерфорд, Лінлей та інші воли почали одночасно і на високій швидкості відступати від місця де знаходився Пламяний Тіран. Прямо в польоті, Десрі почав швидко передавати повідомлення.
« Розарія, Резерфорд, Фаїн, Бебе, Клео та його брати. Слухайте. Лінлей на 70% впевнений, що він здатний вбити Пламінного Тірана, але тільки за умови що зможе наблизитися до його тіла" - почувся голос Десрі в головах всіх биків.
Все ще літа, Розарія, Резерфорд і Фаїн одночасно подивилися на Лінлей.
Лінлэй кивнув.
« Добре. У мене все ще є сили, щоб знову змочити створити Абсолютний Нуль." - Розарія відповіла подумки. Вона була Великим Святим Магом і треба сказати, маги такого рівня можуть створити заборонене заклинання лише раз і навіть маючи в наявності будь-який дорогоцінний скарб вони могли б побудувати його максимум два рази.
Але навіть у такому несприятливому середовищі, як шостий поверх, Розарія мала силу тричі створити його.
Було ясно - її заклинання зазнало деякі зміни і поліпшення. Перш за все, була знижена площа поразки Абсолютного Ноля... Адже книжки згадували, що площа поразки становила десятки квадратних кілометрів. І по-друге, з точки зору пошкодження на одну ціль, зараз воно було набагато дієвішим.
« Ми, три брати, захистимо Лінлей, поки він спробує зблизитися з тілом Пламінного Тірана" - сказав один із трьох шестиоких Золотих Львів.
Лінлей і Фаїн здивовано подивилися на шестиоких Золотих Львова.
« Ви можете взяти на себе один з його ударів?», - всі присутні були трохи стурбовані.
Старший з трьох шестиоких Золотих Львова Клео сказав: « Не хвилюйтеся. У минулому, в Тю'ї Гебадос, ми з трьома братами зіткнулися ще небезпечніші ситуації. Хоча ми не могли отримати знання в багатьох інших речах, ми все ж виробили які-які рятувальні заходи.
У площині Тюрмам Ґебадос, три шостиоких Золотих Лева безперервно боролися за своє життя.
Частково вони змогли вижити завдяки захисту свого батька Дайліня, але однією з головних причин була їхня власна сила.
« Я також можу створити ще одне заборонене закляття. Сподіваюся, воно зможе вплинути на Пламінного Тірана" - вимовив Десрі.
« Босс. Я був дуже стурбований.
"Бебе, немає необхідності" - Лінлей дуже добре знав на що здатний Бебі. Його захист був неймовірно сильний, але чи зможе Бебе витримати удар Пламінного Тирану? Лінлей не був впевнений. Зрештою, Бебе був дуже молодий... Хоча божественні Крисіні Пожирателі мали свої дивовижні здібності, він все ще не закінчив навчання більшості з них.
Коли Десрі летів на високій швидкості, він час від часу озирався назад і спостерігав за Пламінним Тираном.
Несподівано, обличчя Десрі змінилося і він видав шалений, повний гіркоти рев: « Гайворд! »
Диявольський криваво-червоний штрих з'явився прямо в місці де летів Великий Святий Маґ стилю вогню, Гейворд ... Хейворд був розрізаний на дві частини, які потім впали в річку лави і поступово спалилися.
« Нудно, - Пламний Тіран повернувся і подивився в сторону Лінллей та інших. - З вами хлопці мати справу набагато цікавіше. Втеча ви дійсно швидко".
Півметрове тіло Тірана перетворилося на червоне розмивання і прямо до групи Лінлей. Чим ближче він ставав, тим голосніше і неконтрольовано: « Ха-ха, неважливо як ви будете намагатися, все одно помрете. Ха-ха...».
Тільки одинадцять або дванадцять воїтелів з двадцяти що були насправді почали разом з Олів’є і Гейвордом, все ще жили.
За такий короткий час загинуло більше десяти чоловік.
« Олів’є полегшено зітхнув, коли він ховався за одним з валунів. - Пламінний Тиран ...."
Спостерігаючи за ним здалека, він не міг безпорадно покакати головою. Він був відомий за свої потужні атаки, але цей Пламяний Тіран став для нього справжнім прокляттям.
На даний момент, Плам'яний Тіран впивався прагненнями за групою Лінлей.
"Ха-ха, біжіть безполе...", - Пламний Тіран голосно хохотал, але його перервали на півслове.
Раптом Розарія розвернулась. Її довге волосся розвіялись від зустрічного потоку вітру, але вона продовжувала холодно дивитися на далекого Пламінного Тірана... витягнувши руки, вона вказувала на нього.
Незліченна кількість холоду і снігу почала спускатися, наче з нізвідки.
Надзвичайно розігріте середовище миттєво перетворилось на світ льоду та снігу... Краплі розжарені камені і застиглі лави знову повторюються. Прямо зараз все ще червоним було тільки тіло самого Пламінного Тірану.
Заклинання забороненого рівня води: Абсолютний Нуль!
« Збудити цю техніку, - Плам'яний Тіран сердито зревів. - Ця техніка проти мене марноздатна!".
Хоча проти нього це закляття було мало ефективною, Пламяний Тіран таки ненавидів його.
Бувши особою вогненного типу, полум’яний Тіран дійсно ненавидів сніг і лід. Йому найбільше подобалося спати в гарячих лугах.
Дев'ять найсильніших вонь одночасно зупинилися. Розарія і Десрі були в центрі. Після того як Розарія застосувала своє закляття, Десрі, який весь цей час наздоганяв свій кінець, зрештою закінчив його і вказав рукою на далекого Пламінного Тірану. У той же момент, на нього раптово знизила свята сила.
Можна було почути химерні звуки святого співу і наче сон, точки білого світла раптово оточили Пламінного Тірана.
Ангел, який був кілька десятків метрів у висоту, раптово з'явився ніби з нізвідки, але його тіло було туманним і розпливчастим... Це наче ілюзорно. Раптова поява величезного ангела змусила Пламінного Тірану розлютитися ще більше.
Заклинання забороненого рівня світла: Сходження янгола!
Ангел не був реальним, швидше це було безпосередній вияв енергії стилю світла. Так само, як і у випадку з заклинанням забороненого рівня - Міровий Захисник. Це не була справжня форма життя. Ці істоти були дуже важкими, бо вони сформувалися з чистої енергії елементів. Єдине, як від них можна було позбутися - це використовувати всю свою енергію.
- Пламовий Тіран змахнув своїм подвійним сокирою.
Після цього удару, ілюзорний Шестикрилий ангел почав тремтіти й потім розпорошився пристойна кількість його енергії.
« Що за лютий сокира, - подумавши про це, Десрі змінився в обличчя...
Ілюзорний шестикрилий янгол раптом кинувся вниз, не даючи Пламенному Тірану і шансу ухилитися. Усі шість його крил були розчавлені і він щільно вхопився за тіло Пламіно Тірана, всьому перешкоджаючи йому рухатися... Через мить, навіть його крила були щільно обгорнутих навколо тіла Пламінного Тірана і з усієї сили стискали його.
- Впівголоса вимовив Десрі.
"Взрів!"
Навіть кам’яниста поверхня шостого поверху і справжня буря енергії розлетілися у всіх напрямках. Багато далеких каменів були з великою силою відкинуті, а ті що ближче розтягнені пилюкою по вітру. Але в самому епіцентрі...
« Перед», - Лінвей і три шостіоких Золотих Лева перетворилися на чотири розмиті.
« Лой, зосередься на нападі На полум’я Тирану... і думай тільки про його вбивство», - три шостиоких Золоті Лева виглядали дуже впевнено та навіяли відчуття надійності.
« Не хвилюйтеся», - Лінлей тримав в одній руці меч Фіолетовий Крові, а в іншій пекельний важкий меч.
Пламяний Тіран не був надто пошкоджений, але від двох послідовних заклинань забороненого рівня він все ж постраждав і зносив сильний гнів. Безумно лаючись, він рвав вперед ... Але як тільки зробив це, він раптом виявив, що чотири розмивання вже були поруч з ним.
- Пламяний Тіран рубанув своїм сокирою.
Під час спуску на тіла трьох шестиоких Золотих Львова, подвійний сокира крові сяяв криваво-червоним світлом. Але раптом троє братів видалили якусь чорну речовину, яка ніби відіграла роль броні. На її поверхні виднілися незвичайні напівпрозорі бар’єри.
"Взрів!"
Жоден з шестиоких Золотих Львова не звернув уваги. Вони прийняли атаку Двудичного сокири крові в лоб. Напівпрозорий бар'єр навколо їхніх тіл, наче амортизуючи, прогнувся... Але удар сокири таки досяг їхніх тіл. У ту саму мить Лінлей перетворився на чорне розмивання і кинувся до Пламенного Тирану.
Поблизу Лінлей почав бити своїм асмантичним мечем.
"Хмпф" - полум'яний Тіран зовсім не боявся атаки Лінлей. Під час бойової форми, коли його захист була на кілька рівнів вище... він не боявся жодного людського воїна Святого рівня. Єдине, на кого він звернув свою увагу - це три шостиоких Золоті Лева.
Адамтіновий важкий меч граціозно спускався, але в той же час був бичем блискавок і зрештою приземлився на грудях Пламінного Тирану.
"Звон!"
Роздався дуже ніжний, м'який звук.
Раніше, полум'яний Тіран раптом завмер. Дивна вібрація, здавалося, повністю ігнорувала його кам'яний захист та пробираючись все глибше й далі, тільки заставляючи всі його карністое тіло вибрувати ... Вібрації зрештою досягли ядра, що знаходиться всередині нього.
Коли хвилі вібрації досягли напівпрозорого каменя Пламінного Тірана, яке було його ядром...
Раптом вибухнула велика сила атаки Лінлей. Яскрава, незбагненна сила вібраційних хвиль Законів Землі змусила цей напівпрозорий камінь відразу ж тріскатися і потім ...
"БУМ!"
Навкруги камінь розбився на незліченні шматки!
Глубінні Істини Землі - Пульсуючий Ритм Міра, 64-Слосисті хвилі!
Могутня атака Лінлей!
"Грохот..."
Полумний Тіран дивився на Лінллей невіруючими очима. Вогонь, який весь цей час горів навколо його очей, почав згасати і слідом за ним, став гасити вогонь та всередині його ока ... Поки зовсім не погас. Його величезне тіло почало розпадатися на незліченну кількість валунів, які потім падали з неба.
Через те, що напівпрозорий камінь був зруйнований, тіло Пламінного Тірану більше не могло існувати.
— Вийшло!», Десрі вигукнув невгамованим і радісним голосом.
"Ха-ха, босе, вийшло!" навіть Бебе почав голосно кричати.
Навіть надзвичайно попельно-бледне обличчя Розарії показало натяк на хвилювання і вона злегка посміхнулася. Резерфорд і Фаїн просто дивилися на паруючого вдалеку Лінлей. Зрештою він вбив Пламінного Тірана і, можливо, врятував їх.
« Король... Король помер!», - десятки поблизу Магма демонів були приголомшені.
“Корольбола, якого всі вони вважали непереможним і який ще хвилину тому точив та вбивав усіх цих людей... Зараз був мертвий!
- сказав один із шестиоких Золотих Львова, а потім полетів вниз. Двокуручний сокира крові вже зменшився у розмірі до людської долоні і плавав по поверхні лави. Шестиокий Золотий Лев, який спустився вниз, схопив сокиру, а потім полетів назад.
- Шестиокий Золотий Лев простягнув темно-червоний топорик Лінлей.
Том 11, глава 19, - Божественний Артефакт
Лінлей подивився на темно-червоний топорик.
« Цей топрік мав довжину понад 100 метрів, але тепер він такий малий, - Лінвей відразу ж дуже високо оцінив цей артефакт. - Найважливіше, що Пламінний Тіран був лише витвором рівня Верховних Святих і все ж в його руках цей сокира мав таку силу."
Лінлей подумав про свій власний меч Фіолетовий Крові.
"Вони обидва є божественними артефактами, але в моїх руках меч Фіолетової Крові здатний реалізувати лише частину своєї сили."
Лінлей зрозумів, що його меч Фіолетовий Крові був ще страшнішою зброєю. Але коли Лінллей був на святі, він просто не міг повністю звільнити сили фіолетового меча. Аналогічне можна сказати і про Перстень Дракона, що звивається. У даний час Лінлей не міг повноцінно використовувати це кільце.
Чим потужнішим був артефакт, тим більше вимог було потрібно для його повноцінної експлуатації.
Однак... Цей божественний артефакт - сокира - був тим, що навіть святі могли б використовувати. Цей сокира був найкращою зброєю для Святого.
«Лінлей, візьми його. Ти зробив найбільший внесок у вбивство Пламінного Тірану, Десрі підлетів до нього.
Лінлей раптом подумав про Баркера і сказав: « Тоді я не відмовлюся».
У той же час, він взяв темно-червоний топорик і відправив його в Найжпросторстокішу обручку: « Я сподіваюся, що Баркер вижив. Але якщо він дійсно ... Я подарую цей сокиру Гейтсові".
Лінлей все ще відчував провину у своєму серці за ситуацію з Баркером.
« Зрештою, зламаний Тіран убитий. Але Хейворд та інші...», Десрі почувався дуже нещасним. Хіггінсон, Олів’є та інших дванадцять позосталих воїнів підлетіли до них. Спочатку було більше 20 осіб. Але тепер залишилось небагато.
Хіггінсон також сумував.
Десрі і Хіггінсон дивилися один на одного з болем в очах. Але вони зрозуміли... З тих пір, як вони вирішили піти в Некрополь Богів, вони стали на шлях, де не могли звинувачувати інших у смерті. Насправді, Хейворд жив вже тисячу років. Смерть у наш час не мала великого значення.
Зрештою, ці люди вже зазнали багато чого в житті.
Олів’є дивився на Лінлей з натяком на повагу: « Ще раз Лінлей врятував мене ».
Олівія був дуже зарозумілою людиною і він ненавидів бути відповідальним комусь. Але, врешті-решт, Ліней двічі зберіг його життя.
« Лоінлей, твоя атака унікальна, - з подивом зітхнув Резерфорд. Цей Плам'яний Тіран мав неймовірний захист, але твоя атака, здавалося, повністю ігнорувала її."
Лінлей не намагався нічого приховувати: « Цей напад може повністю ігнорувати захист ворога».
« Дивна, жахлива атака» - Фаїн також зітхнув з подивом.
Біля них стояли люди, які були в захваті. Лінлей був воїном Драконячої Крові і, таким чином, його природний талант був на абсолютному пікі того, що взагалі могли досягти люди. Але тепер розуміння Ліней Закону стало настільки жахливим. Лінлей був сильніший за інших в обох аспектах.
Усі ці аспекти в сукупності дозволяють сказати, що сила його атаки була наймогутнішою серед усіх Святих континентів Юлан!
« Один з дев’яти континентів Юлан... Це ти!» - Десрі зітхнув і подивився на Лінллей.
« Я маю лише сильну атаку і гідний захисту. З точки зору швидкості, я не можу порівнятися з тобою і Фаїном" - Лінлэй відповів чесно. Прозріння, яке він отримав у фундаментальних Законах Відра, було дуже далеким від рівня майстерності.
« Що про Тулію? — сказала Розарія. - Давайте подивимося, в якому він стані ..."
Фаїн і Десрі кинули на знак згоди.
Тулій був Верховним Святим з наймогутнішими атаками в групі. Якщо вони хотіли продовжувати сходження в Некрополі, то дуже потребували такого воїна. Лінлей та інші відразу полетіли до місця, де тіло Тулея завалилося і приземлилися поруч з ним.
Через кілька хвилин...
Тіло було вкрите кров’ю біля річки гарячої лави. Тулій сидів на камені зі скрученими ногами. У нього відсуті руки і навіть одна з його ніг була частково розірвана. На його грудях виднілося багато свіжої крові.
« Давай, Десрі підлетів до нього. - Тобі пощастило залишитися в живих."
Побачивши Десрі, на її обличчі з’явилася нещаслива усмішка: « Цього разу кінець був дуже близько. Десрі, дай мені руку... Твоя сила зцілення - найкраща серед усіх Святих."
Десрі відразу простягнув руку і випустив магію зцілення.
На рівні Десрі, можливості в рамках магії світла були надзвичайно ефективними.
Хоча Олів’є також тренувався в рамках Закону Світла, зрештою він був лише воїном. Його цілющі здібності були набагато гіршими, ніж у Десрі.
Розарія, Резерфорд і Фаїн також приземлилися поруч з ним. Тулій подивився на чотирьох биків, а потім здивовано сказав: « Чому ви такі непошкоджені? Невже ви вбили Пламінного Тірана? Який метод ви використовували, щоб вбити його? "
Тулій був приголомшений. Він особисто був свідком жахливої могутності полум'яного Тирану.
« Його вбив Лінлей», - сказала Розарія, вказуючи на далекого Линлей, який все ще був у повітрі.
Тулій підняв голову і подивився на Лінллей: « Лоіне?»
« Дуже добре. Він наніс один удар мечем по тілу тирана, після чого той помер, - з похвалою зітхнув Десрі. - З точки зору сили атаки Ліндей тепер займає перше місце серед Святих континентів Юлан."
Невдовзі травма Тулея повністю загоїлась.
« Вхід на сьомий поверх знаходиться в самому центрі, де нагромадилися Магма Демони», - найпотужніша група Святих континентів Юлан полетіла прямо до центру шостого поверху.
Фактично, тут і правда було більше скупчення Магма демонів.
« Дараконський повертається. Тікайте, швидко!» - побачивши Лінлей, багато Маґма Демони були настільки налякані, що відразу ж кинулися в втечу.
« І знову вони називають мене Драконовим!, - Лінлей похитав головою і зітхнув, після чого Бебе хикнув. - Босе, у цих хлопців мало досвіду. Вони не знають, хто такі воїни Драконячої Крові. Вони лише знають про загальну расу, яка живе в інших сферах. У порівнянні з твоїми воїнами Драконячої Крові, бос, ці "Драконівські" набагато слабші.
Коли вони розмовляли, інші воли приземлилися поруч.
Немає ніякої необхідності битися. Зріс авторитет Лінлей через вбивство Пламінного Тірана змусив багатьох Магма демонів у паніці розбігтися в різні сторони.
"Вхід!" - виборці відразу ж побачили сходи. Тепер вони були в самому центрі вулкана і від цієї драбини виходила чорна аура. Це був вхід на сьомий поверх.
- Сказав Бебе.
Поблизу зі сходів було дві зброї. Одним із знарядь була криваво-червона сабля, в той час як іншим був палиця. Посох був прикрашений великим коштовним каменем, а потужна енергія в ньому заповнила Лінлію благоговінням.
« ДВА Божественних артефакту», - сказав Десрі в захопленні. Фаїн і Тулій також були в захопленні.
« Два Божественних артефакту? » — здивувався Лінлей.
Але він відразу ж дещо згадав. Лорд Бейрут раніше сказав, що тільки на 11 - му поверсі Некрополя Боги з'являтимуться божественні іскри. На перших 10 поверхах не буде ніяких Божественних іскри. Проте на перших десяти поверхах можуть зустрічатися Божественні артефакти."
« Це некрополь Богів. Тут загинуло безліч божеств. Тому немає нічого незвичайного в тому, що після них залишилися божественні артефакти» - Лінвей дуже добре знав, Що Божественні дефекти не були такі ж цінні як Боженькі іскри.
На шостому поверсі відбулася така запекла битва, тому три божественні артефакти тут загалом не такі вже й дивні.
« Ми знайшли два божественні артефакти. Як ми повинні розділити їх?» - Бебе стояв поруч з божественним артефактом і говорив гучним голосом.
« Це...».
Всі мовчали. Багато людей повертались до Лінлей.
На шостому поверсі, людиною, яка дійсно справив найбільший вплив на хід подій був Лінлей. Але, звичайно ж, Розарія і шестероок Золоті Леви також зробили свій внесок. З точки зору поділу Божественних артефакцій, тільки люди які відіграли головну роль у їх отримання були гідні забрати їх.
Лінлей нічого не сказав.
Він уже взяв один з них. Якщо він забере забагато, інші будуть дуже розсаджені.
« Друзья, дозвольте мені взяти цей ятаган. Я не буду претендувати на будь-які інші божественні артефакти, які знайдуться на верхніх поверхах. Можете вважати, що я, Тулій, буду винен вам, - щиро сказав Тулий. - Ця сабля дійсно є тим типом зброї, який мені подобається найбільше."
Ятаган.
У великих долинах, що простягалися далеко від нас, часто використовували ятагани.
Тільки... На рівні Тулія, звичайне “доброї зброї ” було не настільки ефективними, як його кулаки. Однак, Божественні артефакти були іншими. Божественні артефакти, як правило, збудовують Божество і можна собі уявити їхню силу.
- Фаїн і Десрі подивилися на Лінлей.
Тулій також з надією дивився в сторону Лінллей. Хоча Тулій рідко так нервувався, він дійсно дуже хвилювався, що Лінлей відкаже йому. Якщо Лінллей не погодиться, він нічого не зможе з цим вдіяти... Зрештою, на шостому поверсі Лінлей врятував йому життя.
« У мене немає заперечень», - Лінлей посміхнувся у відповідь.
Хоча Тулій був дуже високим воїном, він усе ще відчував сильний приплив збудження в серці.
- З радістю сказав Тулій, подивившись на Лінлію.
Тулій не був добрим промовцем, але його “дякую ” у цей момент містили безмежну вдячність.
Лінлей не мав жодних заперечень, Розарія, природно, також не противилася. Що ж стосується решти... Вони в даному випадку просто не мали права говорити щось проти. Тулій відразу схопив криваво-червону саблю: « Якщо я це зроблю, то моя сила розмножиться в кілька разів.
Тулій був дуже схвильований.
« Сабля знайшла нового господаря. Що щодо палиці?» - Бебе вказав на другу гармату.
"Босс, Делія потребує магічної палиці, чи не так?" - сказав Бебе.
Розарія, Великий Маг, хотіла претендувати на цей божественний артефакт. Але коли вона почула слова Бебе, то не видала ні слів.
Лінлей звернув увагу на вираз обличчя Розарії.
« На сьомому і восьмому поверхах будуть також божественні артефакти. І важко сказати, чи знадобиться Делії божественний артефакт чи ні - подумки сказав Лінвей Бебе. Він не був людиною, яка не могла відчути загальну картину. Він відразу розсміявся і продовжив. - Краще, якщо ми відразу ж використовуємо цей божественний артефакт. Таким чином, у нас буде більше шансів вижити в верхніх поверхах."
Лінлей подивився на Розарію та Десрі: « Розарія, Десері. Ви обидва Великий Святі Маги. Вирішіть, хто забере цей божественний артефакт".
"Розарія, палиця твій" - відразу сказав Десрі.
На шостому поверсі протягом місяця позосталі в’язні проводили підготовку для подальшого сходження. Розарія і Тулій звикли до своїх нових Божественних артефакцій. Перша група з десяти головних ватажків залишилися тут на шостому поверсі, тоді як із другої групи залишилось лише три круки. Інші відмовилися продовжувати і повернулися на п’ятий поверх.
Олів’є був одним з трьох воюючих, які залишилися з другої групи.
Хіггінсон відмовився. Очевидно, смерть Гейворда негативно вплинула на нього. Зрештою сьомий, восьмий і дев’ятий поверх були такими ж небезпечними, як шостий.
Минув місяць.
Стоячий біля річки, наповненої лавою Десрі крикнув: « У дорогу!».
Лінлей, Тулія, Розарія, Фаїн, Резерфорд, Олів’є та інші стали на ноги. Всі вони прийшли в кращу форму за цей місяць.
З групою Олів’є, тринадцять військових чоловіків продовжували підніматися сходами на наступний поверх.
Некрополь Богів, сьомий поверх!
"Уф!"
Як тільки тринадцять вождів континенту Юлан увійшли на сьомий поверх, вони відчули вітер.
« На скільки комфортно», - губи Лінлей викинулися в легкій усмішку. У порівнянні з розжареним середовищем шостого поверху, атмосфера сьомого поверха була набагато ліпшою.
Сьомий поверх символізував спустошений світ, але Лінлей та інші в’язні були наче оазис серед пустелі. Цей оазис був надзвичайно великим, принаймні десять квадратних кілометрів у розмірі. Тринадцятеро чоловіків уважно оглянулися, залишаючись вкрай насторожі.
« Вода» - Бебе побачив озеро посеред оазису, після чого відразу оживився.
« Эй? Що відбувається з рослинами в цьому місці? Чому трава тут настільки рухома?
Раптом...
“Оазис ’ прийшов у рух і десятки тисяч стебел рослин піднялися в небо, після чого цей « оазіз божків » оточив групу. Линлей та інші люди несподівано потрапили в полон цих безліччю травинок і листків.
"Плохи справи" - обличчя Ліндей різко змінилося, після чого диявольське мерехтливня фіолетового світла раптово спалахнуло в його руці.
"Ах!" - повітря розкололо жалюгідний крик, що доносився здалеку.
У мить ока, один з військових був важко поранений або убитий. Хто знав, хто це був?
Том 11, розділ 20, - Магічні звірі в дії
Густа, густа трава повністю оточила Лінлей і герметично запечатала з усіх боків. Усі листя і трави видавали дивні звуки журчання. Вусики і завитки трави з усієї сили тягнули вниз і вже через мить тиск було настільки великим, що обличчя Лінлей змінило свій колір.
"Тільки одна сила цього тиску може миттєво розчавити в м'ясній фарш переважна більшість Святих", - подумав про себе Лінлей.
"Ця рослинна форма життя в десятки разів небезпечніша, ніж рослина з другого поверху" - Ліндей не смів витрачати час у порожній.
« Розриви!», меч Фіолетової Крові блиснув у його руках...
Усюди, де мандрував фіолетовий меч, простір заморожувався і потім складалося саме в себе та на поверхні лізві меча з'являлися просторові розломи-леза. Хоча ці вусики трави були у десятки разів міцніші, ніж лози рослинного життя з другого поверху, вони для меча Фіолетової Крові вважалися шматочками звичайної тканини.
"Взрів!"
Наземні шматочки трави і вусиків розліталися по всі боки, а потім Лінлей вибрався з тюрми густою травою.
« Босе, я в порядку!» - у кулі з трави іншого віддаленого місця раптово утворився тунель. З цього тунелю, повністю оповите чорним світлом, вилетів Бебе на великій швидкості.
« А що це за техніка? » — був у серці задоволений.
« Я магічний звір Божевий Крисиний Пожирач», - Бебе високий і горбиво підняв свою маленьку мордочку, але потім, він звернув увагу на розвернуту не надто далеко сцену... Величезна кількість трави сформувалася масивною кулею, яка оточила людину. Дивлячись на ту кульку, можна було помітити слабке святе світло.
« Здається, у Десрі проблеми», - Бебе відразу дізнався, що той білий, святий світло випромінював Дейвіс.
Лінлей також помітив і зовсім не вагаючись полетів туди. Підлітків Лінлей розповсюдив свою духовну енергію, щоб зрозуміти те, що відбувається всередині. Він зміг ясно відчути, що всередині ... тіло Десрі було покрило слабкою сяючим бронею зі світла, яка захищала його тіло від лютої наступаючої і з усіх боків трави.
На жаль, вусові трави були надто міцними.
"Свист!"
Меч Фіолетовий Крові рухався, і безліч пурпурних мерехтій почали пошивати траву.
Десрі вдалося втекти з в'язниці. Побачивши, що Лінлій врятував його, він відразу промовив: « Дякую. З цим злим монстром було дійсно важко мати справу. Навіть мої безскладні закляття дев'ятого рангу не змогли прорватися через нього... без твоєї допомоги у мене б виникла проблема."
Раптом з’явилося червоне світло і на всі боки розлетілася трава. Збудовуючи свої Божественні криваво-червоні ятагани в небо змітається Тулій. У своїх руках ятаган Тулій нагадував тигра, яким були створені крила. Він навіть сердито вигукнув: « Хто? Досить ховатися. Якщо у тебе є хоч якісь можливості виходи і бийся зі мною відкрито."
"Взрів!"
Розлетівся в клочику ще один трав'янистий кулька, з якого вилетіла все ще покритою синім світлом Резерфорд.
Він втікав один за одним.
Однак Олів’є був у дуже жалюгідному стані.
Тепер, коли Олів’є був оточений та приливний безліччю вусиків трави, він просто не міг відреагувати на всіх. Він раптом виявив ...
Кожна травинка, яка його придавала, почала на високій швидкості рухатися туди-сюди. Кожна травка та вусика мали дуже гострі краї і через постійне високошвидкісне тертя... Вони змудрилися нанести тіло Олів’є рубці. Це було схоже на щось пилоподібне або гострі клинки, які фермер міг би використовувати для впахання землі.
У мить оця, Олів’є отримав багато тонких поранень.
« Хмпф», - очі Олів’є похолоділи.
"Свист!"
Висихнув яскраве світло і підірвані лопатки трави полетіли у всі боки.
З голови Олів’є звисали довгі чорно-білі волосся, а в його руках був чорний крижаний меч. Злетівши в небо з його тіла все ще капала кров. Олів’є був приголомшений: « Яка люта пила».
У повітрі ширяло тринадцять воєводів. Десрі оглянувся, а потім полегшено зітхнув: « На щастя, ніхто не загинув ».
Олів’є глянув на Святого, навколо талії якого була величезна рана: « Це було досить небезпечно, ти майже втратив життя».
Кароса з болем вигукнув: « Так, було близько. “Зуби цього створіння були надто жорсткими. Якщо б я промазував і не зміг вчасно зреагувати, ці вусики трави змогли би зануритися у моє тіло."
« Зустрінься в тіло? » — почувши це, Лінллей і Фаїн відчували тремтіння.
Якщо ці вусики зможуть проникнути в тіло, вони б миттєво ремствували всі внутрішні органи.
« Не рухайся», - Десрі полетів до одного з людських биків і відразу почав зціляти.
Кароса був одним з трьох ватажків другої групи. До цієї групи також входили Олів’є та Чорношуйчастий Король Скорпіонів.
Чорний Король Скорпіонів, як правило, є магічною звіриною дев'ятої ранги, але цей зміг стати піковим Святим, що було рідкістю для його виду.
« Ненавіжу стикатися з рослинною формою життя», - Лінлей опустив голову, вивчаючи територію під ним.
Уся поверхня була вкрита пісками. Той “оазис ” зник, залишивши по собі тільки розшарпані вусики та інші трави. Раніше Лінлей на власні очі бачив, як вусики заривалися під пісок і зникали.
« Ходімо, - сказав Десрі. - Якщо рослина не завадить нам знову, то давайте більше на неї витрачати час. Тепер найголовніше - знайти вхід на восьмий поверх".
« Ходімо», - Лінлей та інші кивнули.
Усі тринадцять биків більше не звертали уваги на рослинну природу, вони швидко збільшили швидкість і почали шукати по безмежній пустелі.
« Передай ще один оазис», - нахмурився Фаїн і голосно закричав.
Лінлей уважно подивився. По суті, ближче до горизонту була розпливчаста натяк на зелень. Підлетівши трохи ближче, кожен міг побачити масивний зелений оазис. Але після свого минулого досвіду ніхто більше не хотів бути обережним.
« Не підлітаймо надто близько, — похитала голова Розарія. - Краще триматися від нього на поодаль... з цим монстром дуже важко мати справу."
Усі погодилися і група навмисно почала облітати оазис стороною. Але як тільки Лінлей та інші полетіли в інший бік, зелений оазис відразу занурився під піщані дюни, а поверхня самого піску почала злегка підростати.
Підрощення цього піску, наче випадкове, зміщалося в напрямку, де група Лінлей подолала його.
« Що? — вигукнув Чорношуйчастий Король Скорпіонів, який летів позаду розвернувся і поглянувши вниз. - Все, будьте обережні. Той монстр переслідує нас під піском на високій швидкості".
У гірському хребті Магічних Звірей, магічні звіри часто влаштовують засідки з-під землі. Будучи магічним звірем святого рівня, Чорношуйчастий Король Скорпіонів був дуже добре знайомий з таким типом нападу.
« Це дійсно так" - Лінлей, Фаїн, Тулій та інші пари в повітрі дивилися вниз.
Якщо придивитися уважніше, то можна було помітити, що на поверхні піску були ледь помітні вусики трави. Звички рослинного типу могли використовуватися як « око » будь - якої трав’янистої частини свого тіла. Скрізь, де була його трава, створіння могло дуже добре бачити.
« Що нам робити?», - Лінлэй, Десрі та інші переглянулися.
Убивати цю рослинну істоту повинно бути дуже важко, але як вони могли дозволити їй так зловісно йти за ними?
«Свист! Свисток!».
Як гострі стріли, два зелених довгих вусика раптово вистрілили прямо з-під піску... майже в той же момент, вони вже були обгорнутих навколо ніг Десрі. Ці два вусики були більш реальними ліанами, оскільки мали товщину людської руки і по поверхні зростала велика кількість дрібних травинок.
За одну мить вони оточили Десрі.
"Свист!"
Ці дві «усової машини » було вистрелено надто швидко, і вони відразу почали тягнути вниз. Десрі почав швидко наближатися до поверхні. Видавши ясний рев, він послав дикий духовний Шторм у бік області нижче.
« Не добре», - обличчя Лінлей та інших різко змінилися і вони відразу погналися за Десрі.
"Бам..."
Десрі вдрукувався у пісок і вже через миттю зник з поля видимості кожного спостерігача. Поверхня виглядала настільки звичною, ніби нічого не сталося.
« Перед!», - закричав Бебе.
Бебе, три шостиоких Золотих Лева і Чорношуйчастий Король Скорпіонів не вагалися. П’ять чарівних тварин скоротилися і відразу пірнули в пісок. Якби вони залишилися фізично великими, їм було б досить важко пересуватися під землею... У порівнянні з магічними звірами, люди не зможуть так швидко прорвати тунель.
Фаїн, Розарія, Тулій та інші семеро просто чекали.
« Зараз ми можемо лише надіятись на успіх Бебе та інших. Сподіваюся, вони зможуть врятувати Десрі" - Лінлей не міг щось зробити.
Якщо він ввійде в пісок, то його швидкість буде набагато нижчою і просто не зможе переслідувати рослинну істоту.
« Вусики того монстра просто занадто швидко. Вони рухаються так само швидко, як зброя будь-якого воїна - нахмурився Тулій. - Всього за мить вони були обгорнутих навколо ніг Десрі... Крім того, Десрі використав духовний атака, яка, здається, зовсім не зумовила жодного ефекту."
« Можливо, що не буде ніякого ефекту, — каже Лінлей. – Тіло цього монстра таке ж велике, як і площа двадцятикілого в ширину та довжину оазису. Те, що ми щойно бачили, були його коріння або ліани. Його основне тіло, мабуть, за багато кілометрів від нас. Десрі не міг знати де саме було його головне тіло... і направивши свою атаку в випадкове місце, було б диво, якби він зміг заподіяти хоч якусь шкоду."
Олів’є зимно хмикнув: « Десі сам шукав свою смерть».
« Що ти маєш на увазі, говорячи такі речі?», - Фаїн та інші нещасливо подивилися на Олів’є.
Олів’є глянув на них, а потім спокійно промовив: « У Некрополі Боги живуть безліч створінь. Техніки, які б спрацювали проти людей не обов'язково будуть ефективними для цих істот. Десрі просто Великий Чарівник... коли він стикається з раптовою атакою, в кращому випадку він може швидко створити мовчазне закляття. Але наскільки потужними можуть бути його безмовні заклинання? Більшості монстрів ці закляття не загроза. І все ж таки, він вирішив увійти в Некрополь Богів. Хіба це не те саме, що шукати смерті?»
"Навіщо ти це говориш?" - Розарія була трохи незадоволена.
« Величні Святі Маги погані у ближній битві, але коли вони пробують на божественний рівень, то отримують своє божественне тіло і їхні слабкості щодо ближнього бою майже повністю зникає» - сказав Фаїн.
Лінлей відчув, що Олів’є мав на увазі щось важливе. Великі Святі Маги були дійсно слабкі, коли справа потрапляла до раптової атаки і ближнього бою.
« Так, після того як удосконалювалось Божество, — спокійно відповів Олів’є! — Тоді тіло дійсно трансформується і стає божественним тілом. Божественні тіла надзвичайно могутні і підходять для ближнього бою».
Олів’є іронічно сміявся: « Але навіщо чекати на постанову Божественністю? Адже, ставши Великим Святим Магом, ви можете витратити деякий час і поліпшити своє вміння битися. Для таких Десрі, кілька сотень років нічого не значить."
« Бовдури Великого Святого Мага, стати Святим Воїном? Невже ти думаєш, що це зробити так просто?» - насупився Фаїн.
«Хватіт, - сказав Лінлей. - Досить розмов. У кожної людини може бути своя думка".
На обличчі Лінлі несподівано почав читатися захоплення: « Здається, що вони тягнуть цю істоту назовні.
"Витаскують?" - кожен дуже здивувався і відразу подивився вниз.
Від піску почувся гуркіт, потім він почав підніматися і нарешті, зі звуком гулкого вибуху, назовні вилетів Десрі. Десрі був покритий кров'ю і його обличчя було досить блідим. Побачивши Лінлію та інших, він посміхнувся: « Це було дійсно небезпечно ».
« Босе, ми йдемо» - почувся голос Бебе.
Слідом за Десрі через пісок з'явився Бебе в чиїх кігтях було товсте, товщиною людської руки, кореневиця. За нього міцно вхопився Бебе зрештою витягнув з-під піску величезне створіння.
Істота була у висоту принаймні десять поверхів і все його тіло було вкрите товстими, земляним кольором корінням.
Самі ж коріння, що оточують тіло монстра, були довгим від сили сто метрів. Було очевидно, що всі найдовші вусики трави вже були давно відірвані. Після того як Бебе підняв монстра на поверхню, з'явилися три шостиоких Золоті Лева і Чорночущий Король Скорпіонів.
« Він усе ще хоче втекти? Чорт... - До цих пір тримаючи у своїх кігтях один з його корінням, Бебе почав обертатися це істота в повітрі навколо своєї осі. - Босе, я думав він виявиться дуже сильним. Але я не очікував, що він буде таким же м'яким, як хурма. Босе, що нам робити з ним?"
Чорний Король Скорпіонів пролетів згори: « Це істота насправді досить слабка. Він знав тільки два або три типи атак. Але коли ми наблизилися, все було закінчено."
Том 11, глава 21, - Королева-мати, Лашапель
« Не вбивай мене» — почувся переляканий скрипучий голос.
Монстр, який крутився як вітряний млин, зупинився. Бебе базікав за один з його кореневищ, а потім вигукнув: « Що ти вже боїшся? Занадто пізно! Босс, нам потрібно вбити цього монстра. Я подбаю про це".
Лінлей злегка кивнув, а Десрі та інші мовчали. Тільки що цей монстр явно хотів убити Десрі. Як вони могли так легко залишити його?
"Стой," - люто звило істота.
Бебе хохотал, дивлячись на монстра: « Сталася? Ти боїшся померти?»
«Бебе, припини витрачати на нього свій час», - сказав Лінлей.
« Ти не можеш мене вбити. Якщо ти вб'єш мене, ви все помрете!», - крикнув монстр скрипучим голосом.
Лінлей, Десрі та Фаїн з цікавістю подивилися на цю завойовану рослину. Фаїн голосно вигукнув: « Якщо ми вб’ємо тебе, то всі помремо? Скажи нам, як ти збираєшся нас вбити?»
Тільки тепер монстр видав зітхання полегшення. Подивившись на людей, він продовжив говорити його скрипучим голосом: « Якщо ти вб’єш мене, я сам не зможу помститися. Но... ви всі повинні розуміти, що на сьомому поверсі Некрополя Богів я не єдиний представник цього роду, ясно? "
Лінлей нахмурився.
На шостому поверсі вони зіткнулися з полум’яним Тираном, внаслідок чого загинули багато биків. Вбивство Пламінного Тирану було надзвичайно небезпечним завданням. Потенційна небезпека сьомого поверху не повинна бути нижчою, ніж шостого. Все не могло обмежуватися лише вбивством цього виду рослин.
«Гіворі», - Фаїн нахмурився і ряв на нього.
Люди чекали на монстра.
« На сьомому поверсі Некрополя Богів я просто звичайна істота. Насправді могутня істота тут - це Королева-мати!, в голос монстра почулося зарозумілість. - Я закликаю вас відпустити мене. Якщо ви вб'єте мене, Королева-мати, безумовно, уб"є всіх вас."
"Королева-мати?" - Лінлей заплутався.
Один із шестиоких Золотих Львів, пояснив іншим присутнім: « У інших площинах існують деякі незвичайні види рослинного життя, які поділяються на елементи » і « діти ». “Діти народження дитини — це щось більше, ніж мати..." і сила"матері-- у сотні разів більша від сили "діть". Насправді магічні звіри типу шершнів є хорошим прикладом цього. Кожен клан має тільки одну "Королеву-мати", а інші магічні звіри - її діти".
„Мати? Діти? Королева-мати?
Якщо це було так, то сила Королеви-матері була набагато більше, ніж у її дітей.
« Дуже добре. Стосунки між мною та Королевою-матерью є зв'язком між "частю матері" і "чіскою дитини". Ви б найкраще звільнили мене. Якщо ви вб'єте мене, Королева-мати, безумовно, відчує це і потім ... Ви натрапите на себе гнів Королеви-матері. Ви, безумовно, помрете."
Монстр здавався дуже впевненим у собі.
Сила Королеви-матері були не тим, що можна було оцінити, подивившись на її дитину.
— Що нам робити?
Серед них статус Лінлей повільно, але впевнено зростав, особливо після його участі в битві на шостому поверсі. Зрештою, його сила була вищою за будь-яку іншу. Крім того, Тулій та інші допомагали Лінлію.
« Убивати або не вбивати...», - Лінлей також трохи помедлив.
Він не міг сказати, чи ця істота говорить правду.
"Свист!"
Незапний порив вітру. Один з шестиоких Золотих Львова рівився до монстра і в той же час його тіло різко зросло до розмірів Титанічного Дракона. Його лусчасте, золоте хутро покрилася гострими кігтями і сягала кількох метрів у товщину, а його товсті, масивний пазурі люто атакували створіння.
Монстру нічого не залишалось, окрім жахів закричати.
Шестиокий Золотий Лев випустив одночасно з шести очей промені чорного світла і як тільки ці шість спалахів світла окутали монстра, той вже не міг рухатися.
"Взрів!"
Гострі кігті, несучи слабу, просторово-розриваючу силу, полоснули по тілу монстра. А після, наче ваза, що розбивається на шматки, тіло монстра вибухнув, роздягнувшись на чотири чи п'ять фрагментів і вивільнявши зелену рідину.
Незважаючи на те, що на опис цього потрібно було деякий час, насправді все сталося в мить ока. Шестиокий Золотий Лев убив монстра миттєво.
« Чому ти вбив його? — запитує він. — Очі Розарії, що мерехтять зеленим світлом, дивились на шестиокого Лева. - Ти не боїшся привернути увагу Королеви-матері? "
« Якщо ви не хочете бути вбиті Королевою-матерью, йдіть за мною», - шостиокий Золотий Лев нічого не пояснив і відразу ж полетів у певному напрямку. Двоє інших шестиоких Золотий Лева пішли за ним. Хоча Лінлі, Десрі та інші були спантеличені, вони таки наслідували магічних звірів і пішли за ними.
Пролетівши сто кілометрів, три шостих Лева нарешті зупинилися.
— Що відбувається? - запитав Лінлэй.
« Ми вбили його, так що Королева-мати, ймовірно, гониться за нами», - сказав Резерфорд нахмурившись.
Лідер шостиоких Львова засміявся. Поводячись так, він усміхнувся: « Ви справді дурні. Цей монстр сказав кілька слів і ви дійсно йому повірили? Тільки кілька слів змусили вас налякатись і відмовитися від ідеї вбити його? "
Решта двох шестиоких Лева також посміхнулися.
Три ці магічні звіри були поруч з Дайлінем протягом незліченних років і кількістю досвіду, який вони мали, могли позаздрити Лінлей та інші.
« Що? Чи може бути, що інформація про "діти" і 'Королеві-матері' - брехня на сьомому поверсі?", запитав Фаїн.
« Ні, ця частина повинна бути правдою, - Шестиокий Золотий Лев кивнув своєю великою головою. - Такої форми рослинного життя, ми, троє братів, раніше зустрічали в Т'юрмі Гебадос. У істот типу рослин зазвичай є Королева-мати і міць Королеви-матері дійсно в сотні разів більше, ніж у її дітей."
« І все ж ти його вбив?», нахмурився Кароса.
Лінлі також були спантеличені.
Шестиокий Золотий Лев фиркнув: « Ви навіть цього не розумієте? Королева-мати може народити сотні і тисячі дітей. З точки зору Королеви-матері, її діти є не більше, ніж маленькими солдатами. Ви коли-небудь бачили імператора, який відразу ж вирушив шукати помсти заради смерті одного солдата?»
Чорний король Скорпіон також зашумував: « Серед магічних звірів, таких як шершнів, знищення простих солдатів насправді не така вже важлива подія».
« Це лише перша причина. Друга причина полягає в тому, що було б добре, якби Королева-мати погналася за нами" - сказав шостиокий Золотий Лев.
"Мм?"
Всі були збентежені. Яка користь від того, що Королева погониться за ними?
Решта шестиоких Золоті Леви сказали: « Наведіть шостий поверх? По-перше, Пламяний Тіран був поруч з коридором, але після відходу він наказав понад тисячу Магма демонів загрожувати тунель. Та ж логіка має місце бути і в даному випадку. Їхня відповідальність полягає у тому, щоб перешкодити нам увійти. Я очікую, що Королева-мати повинна бути поруч з входом на восьмий поверх."
"Верно", - кивнув Фаїн. Ця логіка була дуже проста. Тільки ті, хто прийшов сюди, не відразу думали про це.
« Чи вб'є одного з дітей Королеву-мати покинути тунель? Ну і жарт. Якщо він дійсно піде, ми отримаємо можливість скористатися цим шансом, щоб знайти тунель і відразу ж увійти на восьмий поверх, - шостий Золотий Лев облизав свої губи. - Давайте продовжимо пошуки тунелю. Проте, при пошуку тунелю нам краще бути обережними. Не варто дорівнювати дітям з най Королево-матер'ю".
Все це добре зрозуміли і відразу ж пішли шукати монстра.
Жоден з них не наважувався бути необережним. Зрештою, королева-мати була десь тут.
« Той, хто створив Некрополя Богів дійсно багато працював" - Лінвей під час польоту в пошуках тунелю зітхав з похвалою. Він ніколи не бачив таких Пламенного Тирану чи цієї рослинної істоти.
« Але якщо він дійсно був створений Володарем, то йому потрібно лише посилати своїх підлеглих на пошуки цих дивних і унікальних рас з їхньою наступною доставка сюди."
Лінлей глибоко зітхнув.
Вони продовжували пошуки. Цей пустельний світ був надзвичайно обширеним, і щоразу вони бачили здалеку оазиси. Вони не боялися, і відразу ж підлетіли оглянутися та подивитися чи були поблизу будь-яких тунелів. Якщо оазиси перетворилися на монстра, щоб напасти на них, тоді п'ять магічних звірів відразу йдуть вбивати монстрів.
Після довгого часу.
Вітер дув крізь пустельний світ, піднімаючи пісок високо в повітря. Деякі дюни ставали дедалі вищими, тимчасом як інші опускалися. З поривом вітру, шумами і шелестами пісок розлетівся на великій швидкості, обнаживши чорну скальну стіну.
« Огляньте. Здається, це вхід." - Фаїн захоплено вказав вдале.
Усі присутні тут мали чудовий зір. Це чорна кам’яна стіна в жовтій пустелі, яка сильно вирізнялася.
« Це, безумовно, тунель», - Ліндей та інші відразу полетіли у тому напрямку.
"Свист"!
Лінлей викликав порив дикого вітру, який відразу ж мітнувся до кам'яної стіни і почав надувати в різні сторони пісок. Миттєво з’явилася вся “махаина̄, що була покрита піском ”.
Це була чорна пірамідальна структура. Під чорною пірамідою була десятиметрова драбина. Слабке чорне світило дало всім зрозуміти... що вони знайшли правильне місце. Ця чорна світляча драбина була символом входу.
"Грохот..."
Раптово, незліченні ліани і стебла трави вирвалися з-під чорної піраміди в районі тунелю.
Майже в мить оця, уся чорна піраміда покрилась безліччю рослин і навіть вхід до тунелю був повністю замурований. З чорної піраміди в центрі, на площі ста квадратних кілометрів, змивалися численні ліани й трави до неба.
Лінлея та інші занервували і відразу ж підлетіли вгору, вище.
"Ха-ха..." - звідкись знизу продзвонив ясний голос. Після цього між безліччю ліан і трав з'явилося зелене світло, яке змив у небо, а потім зупинився в повітрі.
Зелене створіння жіночої статі зависло в повітрі. Її зріст становив десять метрів, а тіло було вкрите різноманітними стеблами та вусиком трави. Але довкола її тіла входили незліченні ліани та корені, які досягали майже тисячі метрів завдовжки.
Ці в’язні рослини були зовсім інакші від тих, які можна було побачити на їхніх « дитячих забавах ». Все через те, що незліченні завитки і ліани навколо неї були настільки зеленими, щоб видавалися майже прозорими.
« Уже не заходили чужаки, і зелена жінка сміялася. - Весь цей час мені було так нудно. Мм... люди. Які гарні тіла. Мені подобаються людські тіла. Ой. Перш за все, дозвольте мені представитися".
Зелена жіноча істота розбудила свій погляд: « Я — Лашапель. Ви можете звертатися до мене, як "Королева-мати".
« Як ми і думали», - Лінлей та інші сильно натрунялися.
Усі уважно оглядали цю статтю » (Лашапель 4). Лашапель був м’яким зеленим кольором, наче самоцвіт. Тільки на одному зовнішньому вигляду можна було сказати, що вони були зовсім іншими в порівнянні з тим, як вони бачили раніше, пойнивши одне із видів рослин.
« Один з шестиоких Золотий Львів’ю гучним голосом сказав: “Лашапель ”. - Оскільки раніше Ви вже стикалися іншими чужаками, я сподіваюся Ви не будете влаштовувати неприємності нам. Я так само сподіваюся, що Ви дозволите нам пройти в тунель, бо інакше... якщо ми всі разом будемо битися проти Вас, я думаю, Вам це сподобається"
Королева-мати, Лашапель, подивилась на шестиоких Львова: « О, мені загрожують. Як інтригуюче. Тоді дозвольте мені побачити, які ваші здібності!"
Поки вона ще говорила, раптом...
"Свист!"
Лашапель, раптово змила в небо, скорочуючи відстань між нею та Лінлою.
« Відходимо», - Лінлей та інші відразу без вагання відступили назад на високій швидкості.
Але незліченні лівани і стебла Королеви-матері, Лашапель, одночасно вистрілили наче гострими стрілами. Повертаючись Лінлію не звернув уваги, але раптом зрозумів... що тисячі штебельків і лиан, якими стріляла Королева-мати, атакували не просто фізично.
Атака цих лиан була дивною і включала в себе якісь додаткові властивості.
« Просторове заморожування?», - Лінлей на своє здивування зрозумів, що все виглядало так, ніби простір раптово було заморожено. Але, звичайно, вони не були по-справжньому заморожені. При цьому Лінлей та інші відчули, ніби впали в яму бруду і навіть політ стали для них надзвичайно важкими.
"Свист!"
Раптом, безліч стебел миттєво оточили Резерфорда і Каросу. Резерфорд і Кароса були трохи повільніше з точки зору швидкості польоту порівняно з іншими. І таким чином, вони опинилися в оточенні безлічі сплетень трав'янистих завитків-стеблею.
Незліченні лимани і стебла відразу почали стискатися...
"Хлюпань".
Багато крові просочувалися через тоненьки щілини між лианами, що стискалися. Після цього в’язні швидко поглинали свої стібки.
"Резерфорд і Кароса мертві" - обличчя втікачів Лінлей та інших ватажків різко змінилося. Навіть хтось такий потужний як Резерфорд, один з п'яти Верховних Святих, був негайно убитий в оточенні рослин. Він навіть не міг протистояти.
Незліченна кількість лиан, що стягалися знову, не залишила навіть кісток воєводів.
« Мм. Так смачно», - темно-зелені очі Королеви-матері як і раніше дивилися на далеких, поспішно відступаючи Лінлей та інших.
Том 11, глава 22, - Регенерація
Королева-мати Лашапель мала обличчям ангела, але вона діяла як справжній диявол.
« Дитині, залишайтеся тут і стережіть вхід. Поки хоч один з вас буде все ще живий, ви не можете дозволити їм увійти.", - голос Королеви-матері потряс небеса і через мить під піском почулися багато шумів.
Безчисленні трави та лози вирвалися з-під піску і чорна піраміда була повністю похована під шаром рослинності. Було три шари з зовнішньої сторони і 3 шару із внутрішньої частини.
Губи Лашапель вигиналися в слабкій усмішку, а потім повітря навколо неї почав свистіти і тремтіти.
Королева-мати перетворилася в зелену смугу світла і на неймовірно високу швидкість пішла у погоню за групою Лінлей. Слід визнати, що швидкість Лашапель була просто занадто високою. Невдовзі група Лінлей виявила, що Лашапель переслідує їх гарячими слідами.
« Швидше, швидше» - щоб летіти з максимально можливою швидкістю, кожен член групи Лінлей докладав максимум зусиль.
« Розерфорд і Кароса були двома сильними вогневодами, але їх було вбито з їжі у мить. Сила цієї королеви-матері занадто жахаючої", - Лінлей відчув, що його серце стискається. Коли Бебе вдалося захопити її, навіть після того як він зміг оточити нас, всі вижили.
Наприклад, такі як Лінлей і Фаїна навіть не були поранені.
Різниця між « дітородним » і “матер’ю" була просто занадто великою.
"Бос, будь обережним" - раптом у свідомості Лінлей пролунав голос Бебе і Линлей відразу ж обернувся, щоб подивитися назад. Він побачив зелені, напівпрозорі, товщині з руку людини трав'янисті завитки, які розриваючи само простір вистрілили в його бік.
Серед позосталих 11 чоловік швидкість Лінлей могла бути меншою за середню.
« Розірвіться! » — крикнув Ліллей і почав відбиватися своїм мечем Фіолетової Крові. Меч Фіолетовий Крові ніс із собою свої диявольські спалахи фіолетового світла, в результаті чого почало викриватися сам простір і потім він наніс удар проти цих напівпрозорих трав'янистих завитків.
Глубінні Істини Ветра - Рітми Відра, рівень два!
У Лінлэй з'явилося відчуття... Те саме відчуття, коли він був ще молодим і зрубував дерево.
"Взрыва".
Меч Фіолетовий Крові опустився на завиток і починаючи проходити крізь нього, повна сила його атаки була повністю погашена пройшовши всього 80% шляху. У ту ж мить, Лінлей відчув тиск навколо своєї талії... Завиток вже обвився навколо нього і стискав.
« Не спрацювало? » — здивувався Лінлей.
Він точно знав, наскільки могутньою була ця атака. Але всього лише один завиток цієї королеви-матері був на такому жахливому рівні сили. Лінлей миттєво викинув з голови всі зайві думки, після чого меч Фіолетової Крові в його руці завибрував.
Глубінні Істини Ветра — Рябь Вітр!
Майже в той же момент меч Фіолетовий Крові, який все ще був занурений у цей трав'янистий завиток, почав виробляти десятки тисяч вібрацій. Він намагався розпилити решту не пройшовших 20% цього стебля.
Але для того, щоб справитися з цим завитком, Ліндей довелося витратити трохи часу, якого вистачило, аби його догнали ще сто інших стебел. Він був миттєво оточений з усіх боків. Обличчя Лінлей відразу побледило: « З одним стебел було так складно, але з сотнею...».
Побачивши, як сто завитків оточили Лінлей, серця всіх інших членів групи почали тремтіти.
Адже ще не так давно, те ж саме сталося з Резерфордом і Каросою... Навіть кісток не залишилось від них. З точки зору могутності атаки Лінлей був кращим в цій групі. Що вони можуть зробити, навіть якщо він помре?
« Босе!», - у жахі крикнув Бебе і в той же момент, не звертаючи уваги на небезпеку, він розвернувся і рився назад до Лінлей.
"Свист"!
Бебе перетворився на ближній, чорний промінь світла.
Коли сотні завитків оточили його, в іншій руці Лінлей з'явився його адамінантинний важкий меч. У правій руці він тримав аматиновий важкий меч, а в лівій — меча Фіолетового Крові. Адамтінний важкий меч почав граційно танцювати, але насправді він рухався зі швидкістю блискавки.
Глибокий Істини Землі - Пульсуючий Ритм Міра, 64-Словисті хвилі!
Настав момент, щоб викластися з усіх сил.
— Розірви для мене! » - обличчя Лінлей виглядало дуже шалено.
Зараз він був повністю оточений завитками і в безпосередній близькість до них було близько десяти. Вони блокували йому прохід назовні.
Десятки стебел зіткнулися з аматіном важким мечем, але м’які і в той же час гнучкі завитки були надзвичайно стійкими до його деформації. Хоча зараз він атакував на повну силу, тільки приблизно десять стебел були миттєво знищені, в той час як близько десяти інших залишилися у строю.
"Свист!"
Блиснув диявольський фіолетове світло і з десяток вусиків, що ще були прямо перед ним, були наскрізь порубані мечем Фіолетової Крові, наче вони й не мали такими міцними як раніше.
"Свiєш!"
У ту ж мить Лінлей пролетів через цей прохід.
« Босе, - Бебе відразу підлетів до Лінлей. - Швидше, забирайся на мою спину."
Зараз розмір тіла Бебе вже був збільшений. Не вагаючись, Лінлей відразу вхопився за спину і швидкість Бебе негайно зросла. Бебе, Десрі та Фаїн були найшвидшими в групі і тепер, коли Бібі рухався на своїй максимальній швидкості, він зміг швидко втекти від цих трав'янистих завитків.
« Ух», - тільки тепер Лінлей зміг полегшено зітхнув.
У той момент, коли Лінлей був оточений сотнею завитків, у нього з’явилося сильне відчуття майбутнього кінця.
Ради погони за Линлэй, королева-мати, Лашапель залишила свою землю. Крім того, коли Лінллей побачив у небезпечній ситуації небезпеку, інші почали вести себе мудріше.
"Быстрее, Олівьє, забирайся на мою спину"! Викрикнув один з шестерних Золотих Льюв. Інший ж крикнув те саме звертаючись до Розарії. Серед усіх груп були Бебе, Десрі та Фаїн. Слідом за ними йшли три шостиоких Золоті Лева, Тулій і Чорношуйчастий Король Скорпіонів.
А Лінлі, Олів’є та Розарії трохи повільніше.
Хоча Олів’є і тренувався в законах Світу, а Лінлей у Законах Вейтра, які передбачають високу швидкість та навіть якщо взяти до уваги те, що Оліль'єр міг об"єднати два елементи, Ліней був воїном Драконячої Крові... Порівняно з Бебою, Фаїною та іншими людьми ці двоє були ще повільнішими.
"Чорношуйчастий Король Скорпіонів досить швидкий" - ніби випадково обронив один з шестиоких Золотих Львів.
Чорношуйчастий Король Скорпіонів належав до раси, яка після періоду дорослішання стає силою дев'ятої рани. Для Чорношуйчастого Короля Скорпіонів досягти піку святого рівня було неймовірним досягненням. Отже, його швидкість була дійсно вражаючою.
Одинадцять військових втекли на високій швидкості і врешті королева-мати здалася.
« Мене дуже дивувало, як група Лінлей зникає на горизонті. - Лише однією атакою меча, він зміг зруйнувати більше десяти моїх стебел, але що більш дивно... до того десятку ще десять були настільки сильно пошкоджені, що навіть не мали 10 відсотків своєї колишньої сили."
« Фух. Давайте відпочинемо, - сказав Десрі.
Одинадцять воїнів не сміли приземлятися на піщану поверхню, тому вони літали в повітрі. Очевидно, Лашапель налякала їх.
« Ця королева-мата справжній монстр, хмурившись сказав Фаїн. - Навіть Резерфорд і Кароса були вбиті у мить ока, коли вона гналась за нами я дуже нервував".
Прямо зараз відпочивав кожен.
Коли вони втікали, то не сміли бути навіть трохи необережними.
"Лінлей, Королева-мати атакувала тебе. Що ти думаєш?
Обличчя Лінлей зараз було непривабливо для споглядання.
Озираючись назад, Лінллей не міг не кричати... Він серйозно сказав: "Королева-мати набагато небезпечніша, ніж полум'яний Тиран. Коли я користувався своїм мечем Фіолетовим Крові і атакував у повній силі, то не міг пробити навіть одного стебла. Але ви повинні зрозуміти, їх там було тисячі".
"Після удару не зміг зруйнувати?" - всі воли змінилися.
Кожен присутній знав, наскільки сильними були воїни Драконячої Крові. І навіть об'єднавшись з Голубними Правдами Ветра, Лінлей все ще не зміг від одного удару розрізати стебла. Можна було легко уявити, наскільки він був міцним.
« Коли вони оточили тебе, Лінлей, ми були дуже стурбовані. Як тобі вдалося вирватися? Зважаючи на міцність цих стебел, мало бути надзвичайно важко» - запитав Десрі і всі найближчі воли відразу випали з рук.
Тепер життєвий досвід був на вагу золота.
Резерфорд і Кароса, яких оточило це трав’янисті завитки, вже були мертві, втекти вдалося тільки Лінлей.
« Моя втеча була надзвичайно ризикованою, — відверто визнав Лінлей. - Багато стебел вже встигли оточити мене і опинившись у такій ситуації, мені довелося піти на все".
Обличчя Лінлей виражало глибокий смуток: « Тому я одразу використав свій адамінатинний важкий меч і відразу після меча Фіолетової Крові».
« Коли я користувався адамінічним важким мечем, то застосував на землі Глубінні Істини, якими і вбив Пламного Тірана, - Ліней похитав головою. - Але найбільшого удару вистачило тільки щоб знищити близько десяти стебел."
« Але сталося одна дивина... Коли я слідом наніс атаку своїм мечем Фіолетовій Крові, я зміг досить легко прорватися через позосталі десять стебел, коли це сталося, Я скористався можливістю і втік крізь сформований прохід», - підижив Лінлей.
Коли Лінлей вперше використав меч Фіолетової Крові, він не зміг пробитися навіть через один стебель, але вдруге знищив близько десяти.
"Як це можливо?" - всі були спантеличені.
Коли Лінл втік, то не мав часу думати про цю тему. Але зараз він раптом зрозумів: « Так! Атакуя противника, Глубінні Істини Землі покладаються на коливання і вібрацію хвиль. Десять з чимось стебел, які були найближче до всього, опинилися в епіцентрі потужності атаки і були відразу знищені... ймовірно, десяток вусиків, які були за ними постраждали від остаткових хвиль і були сильно пошкоджені."
Унаслідок сильно пошкоджень всередині завитки вже не були міцними.
Коли наступав меч Фіолетової Крові, то було важко прорватися через позосталі десять пошкоджених стебел.
« Я хочу, щоб ви знали це. Зараз нам потрібно подумати, як ми повинні впоратися з Королевою-матерью. Вона не дозволить нам просто так увійти на восьмий поверх.", посміхаючись вимовив Десрі.
Всі воли кивнули.
"Що ми можемо зробити?" - кожен задумався.
Один з трьох шестиоких Золотих Львів сказав: « Якщо покладатися на те, що мені відомо про стебли або виноградні лози трав’янистої істоти, то відрости їх дуже важко. І чим вище клас рослини, тим їх відростки стають міцнішими і сильнішими... Проте, в той же час, їх стає важче виростити».
« Тому нам потрібно буде проводити багато нальотів і атакувати її стебла. Зрештою... у неї не залишиться стебел і ми зможемо її легко вбити, вірно?."
Почувши слова шестиокого Золотого Лева, Лінлея, Фаїн та решту кивнули.
Якщо вони нападуть усім скопом і в один момент використовують свої найсильніші удари та заклинання забороненого рівня, у них має вийти знищити деякі з її склин. Потім вони постараються знову втекти і так неодноразово...
Зменшення кількості трав'янистих завитків Королеви-матері було тим, на що вони були здатні.
Повільно, крок за кроком, поки не досягнуть успіху.
"Не вийде" - Бебе негативно покачав мордкою.
Усі відразу подивилися на Бебе. Він знову похитав голів і сказав: « Коли я повернувся, щоб врятувати боса, то побачив дещо. Після того, як бос прорвався через її стебла і вчепився за мою спину, стеблі, які він знищив, відросли неймовірно швидко. Ще не встигнути полетіти, вони вже були повністю відновлені."
"Як це можливо?", - три шостиоких Золотих Лева не могли повірити в це.
« Неможливо! Це неможливо!», - Шестиокий Золотий Лев похитав мордою.
« Але це те, що я, Бебе, бачив особисто. Як це може бути неправдою? - Крім того, як я можу брехати про такі речі?»
Три шостиоких Золотих Лева замовкли. Вони вважали, що в такій критичній ситуації Бебе не стане обманювати. Але три брати зустрілися з багатьма видами рослинного типу і знали про них досить багато.
« Прихід неважлива, те, що стеблі Королеви-матері швидко відростають - це факт, — серйозно сказав Десрі. - Нам потрібно придумати інший спосіб, яким ми зможемо вбити її".
Всі мовчали.
Стеблі були такими міцними, що навіть ударивши мечем Фіолетовій Крові на повну силу, Лінлей не зміг пробити їх. І що ще гірше... стелі королеви-матері могли легко відрости.
Що робити?
Резерфорда і Каросси були ще свіжими в пам’яті кожного.
Том 11, розділ 23, - Швидко? Повільно?
Королева-мати Лашапель мала велику силу. Високо в небі над безкраєю пустелею сьомого поверху Некрополя Богів, будучи обдушеними сухим піщаним вітром, стояла група биків і серйозно роздумувала про свої подальші дії.
« Якщо немає шансів перемогти, я рекомендую... Здатись!", Десрі змусив себе вичавити ці слова.
Всі волицы відразу повернули и подивились на Десри.
- В очах Фаїна, що не хотіла.
Вони чекали на цю можливість тисячу років і навіть змогли пройти шостий поверх. Ніхто з присутніх не хотів здаватися.
« У нас немає шансів, Десрі похитав головою. - Тільки один стебель Королеви-матері володіє такою неймовірною міцністю, а у неї їх тисячі... І до того ж вона може їх дуже легко і швидко відрощувати."
Десрі обвів поглядом усіх присутніх: « Скажіть мені, чи ми повинні так відверто шукати своєї смерті? »
Лінлей і Бебе переглянулися.
« Босе, давай здамося, - подумки звертаючись до Лінллей вимовив Бебе. - Нам не варто поспішати. У крайньому випадку, через сто років, коли кожен з нас стане набагато сильнішим, я попрошу дідуся Бейрута відкрити тунель в Некрополь Богів тільки для нас.
Бебе відчував безнадію ситуації.
Лінлей все ще згадував сцени з ситуації, в яку він нещодавно потрапив... сотні стебел і наближення тисяч. Коли Лінлей опинився у такій небезпечній ситуації, в його серці виникла по-справжньому тривожна тривога.
У той час три шостиокі Золотих Лева переглянулися і один з них серйозно сказав: « Ситуація не є безнадійною. У нас є невеликий шанс."
"Мм?"
Паруючі воли відразу перевели свої здивовані погляди на трьох братів-левів.
« Є шанс? Кажете, є шанс? Про що ви?» - відразу почав питати Фаїн.
Один з шестиокий Золотий Лев, який говорив раніше, сказав: « У нас є виняткова здатність трьох братів. Наші шість очей можуть випромінювати спеціальні промені світла, які знеохочують ворога. Противник стає паралізованим і не може рухатися".
« Ти приречений? Паралізувати, щоб вони не могли рухатися?" - Лінлей був приголомшений.
Така атака просто занадто велика. Чи це означає, що противник просто стоятиме і дозволить себе пропаркувати?
Усі присутні були здивовані, навіть вічно мовчазні Олів’є та Чорношуйчастий Скорпіон не могли приховати здивування у своїх очах.
« Нарешті я згадала, — з радістю сказала Розарія. — Коли ми тільки потрапили на сьомий поверх і Бебе разом з іншими звірами пірнули в піски й схопили того « дитини », один із вас потім вбив його, а тоді зі всіх його шести очей йшли промені чорного світла, які окутали монстра та паралізували... В результаті він був повністю беззахисний і легко убитий."
Лінлей та інші теж згадали.
« Тоді ми повинні легко перемогти, — пророкував той Чорношуйчастий Скорпіон. - Паралізуємо Королеву-мати і потім знищимо її душу. Після того, як її душа буде зруйнована, вона напевно помре."
« Все не так просто, - сказав старший з братів-левів. - Наша техніка не непереможна. Але ви тлумачили її так, ніби ми з коханим противником легко паралізуємо і потім все ще легко вб'ємо. Хіба це не зробило б нас непереможними? Все залежить від сили нашого противника".
Лінлей та інші кивнули.
Якби три шестиоких Золоті Лева спробували використати цю техніку проти Бога, той би вбив їх одним з своїх рук.
« Звичайно, наша техніка була дуже ефективною проти того монстра », — серйозно сказав шестиокий Золотий Лев. - Але Королева-мати в сотні разів сильніше за своїх дітей... Коли вона нічого не обтяжує, її сила надзвичайно велика. Паралізувати її буде дуже важкою завданням."
Двоє інших левів кивнули.
Лінлей та інші прийшли до розуміння ситуації.
Якщо посадити в гігантську металеву клітку коня або корови, вони не зможуть вирватися... Але що буде якщо посадити туди величезного дракона, які в мільйони разів сильніше їх?
"Тим не менш, хоча королева-мати сильна, вона не Божество. Якщо ми, три брати, об'єднаємо свої сили і одночасно використовуємо цю техніку, швидше за все ... Ми зможемо її паралізувати приблизно на секунду, - сказав старший брат шостиоких Золотих Львова.
Лінлей та інші відчули приплив радості.
Секунду? Хоча це могло здаватися коротким періодом часу для таких людей, як Лінлій, секунди — досить - таки багато, щоб набити десятки або й сотні ударів.
« Я хочу, щоб це була зразкова оцінка... Врешті-решт, ми з нею ніколи не билися, тому скільки точно ми зможемо її тримати в паралізованому стані, точно сказати не можна» - потонув лев.
Навіть знаючи це, всі присутні вірили, що якщо три шостиоких Золотих Лева працюватимуть разом і застосовуватимуть свою техніку, вони зможуть паралізувати Королеву-мати хоча б на мить.
« Хто з вас відчуває впевненість, що за цю мить зможе вбити Королеву-мати?» - Десрі обкинув усіх поглядом.
Три шостиоких Золотих Лева давали свою можливість. Тепер питання стояло так: у кого з присутніх найвищий шанс на успіх?
« На жаль, у нас немає Великого Святого Маґа стилю вітру», зітхнувши похитала головою Розарія. З точки зору наймогутнішої одиночної атаки, титул найсильнішого належить Великому Святому Маґу і його заклинання Простене Лезіння. Створивши закляття, розрізався сам простір... Воно напевно могло розрізати на дві рові частини Королеви-мати.
Усі присутні в армії мовчали.
- Фаїн подивився на Лінлей.
Лінлэй мовчав.
Королеву-мати оточувало безліч стебел. Ніхто не знає, скільки часу три шестиоких Золоті Лева могли паралізувати її. Якщо параліч впаде в момент, коли він наблизиться до неї, то його безумовно оточать ті численні стебла.
У нього не буде і шансу втекти.
Зрештою навіть асмантиновий важкий меч і меч Фіолетової Крові могли прорватися не через таку велику кількість стебел.
- Дивлячись на Лінлей, Бебе помочив своєю мордкою.
Ймовірність успіху була занадто низькою.
"Той, хто вб'є Королеву-мати і повинен стати власником Божественного артефакта сьомого поверху, якщо звичайно такий буде. Я думаю, ніхто не буде заперечувати?» Десрі знову обернув усіх поглядом.
Кожен кивнув.
« У нас є ще два роки до закінчення десятилітнього строку, — серйозно сказав Лінлей. - Нам немає необхідності поспішати. Давайте витратимо час на роздуми".
Всі знову кивнули. Якщо у них не буде будь-якої впевненості, то вони не стануть просто так ризикувати своїм життям.
....
Крайня пустеля.
Лінлей, закоханий у повітря з заплющеними очима, намагався відчути кожне подих вітру. Щодо Закону Ветра, то вже здобув кілька нових знань стосовно « Швидкої енергії » та аспекту “Медленний ”. У цей момент, він намагався злитися з законами елементів і звичайно ж він торкався цих двох аспектів.
Його свідомість була одностайна з суттю вітру.
Перед очима Лінлей раптом з'явилися образи: Королева-мати нападає на них вперше і тисячі її стебел летять на неймовірно високу швидкість. У цей момент, Лінлей та інші воли відчули, що весь простір навколо ніби застигло або навіть замерзнуло... Здавалося, що це було щось на зразок спроб перейти проти бурхливої течії річки або закулення у в’язкі болота.
« У цю мить, стеблі Королеви-матері рухалися покладаючись на якусь непізнану, глибоку таємницю. В результаті створюється ефект заморозки простору." - в голові Лінлей крутилися думки.
Замороження простору насправді було досить високим рівнем інтерпретації для розуміння аспекту “Медленний Bicky. Лінлей все ще не міг перейти від свого теперішнього рівня “повільніше ” до рівня "заморожування простору" по-справжньому.
„Стеблі Королеви-матері були дійсно швидкі. Навіть Резерфорд не зміг втекти, - Лінлей був здивований. - Коли вони вистрілили, то були настільки швидкими, що простір став розмитим. Це повинно бути «ворінням Простір, а отже інтерпретацією аспекту » Быстрий 16. Але чому всі ці стебла разом змогли створити ефект "Заморожування простору?".
Лінлей був спантеличений і несвідомо почав перегравати всі рухи цих незліченних стебел і шукати в цьому якісь заховані, глибокі таємниці.
Через багато часу Лінлей, стоячий в повітрі, відкрив очі. Після одного руху кисті в його руці з’явився меч Фіолетової Крові. Він зробив змахом і миттєво...
Перед Лінлею з’явилися тисячі розмитих мечів Фіолетової крові, які здавалося, що мечі омивають сам простір. У ці рухи меч був вкладений одночасно розуміння Лінлей у “Зворювання простору-- і "Рябі Ветра" (англ.). Б’ябень Ветра може створити за мить десять мільйонів нападів меча.
« Не правильно», - хмураючись думав Лінлей.
« Якщо я хочу, щоб кожна атака мого меча була як ті стеблі, то всі вони повинні створювати ефект “Заморожування Простізрень», - Ліндей ще раз помахнув мечем Фіолетовій Крові.
« Краще».
Прямо зараз, використовуючи свою техніку Ряб Ветра, Лінлей намагався створити в одну мить десять мільйонів атак меча і симулювати напад Королеви-матері, Лашапель.
Ще раз. Ще раз.
"Святиш~"
Меч Фіолетовий Крові знову перетворився на десять мільйонів мечів і відразу після, в радіусі декількох метрів, фіолетові спалахи раптово почали застигати. Десять мільйонів атак меча були як ті незліченні стебла і під самим кінцем всі вони зійшлися в одній точці. Можна було почути...
"Взрів!"
З'явився розрив у просторі.
Очі Лінлей загорілися.
«Верно. “Змороження простору», обличчя Лінлей нарешті стало веселим.
- подумав Лінлей, на щастя меч Фіолетової Крові міг згинатися. Тільки з цієї причини Лінлей міг знову і знов перевіряти на практиці свої ідеї та здогадки, а в слідстві чого поліпшуватися... і в результаті він зміг згорнути атаку Королеви-матері, Лашапель. Тільки в Лашапель були тисячі стебел, якими вона оточувала ворога, а техніка Лінлей могла звести мільйони нападів меча.
« У минулому, покладаючись на техніку Ряб’ Ветра, я міг створювати багато ударів мечем і потім з усіх боків замахувати їх на противника... Але як тільки вони починали лічити мільйони, аж до десяти, через тертя вітру, всі ці нечесні атаки просто не могли зійтися на одному місці і протакувати одночасно." - Лінвей завжди це розчарувало.
Коли меч ударяв, йому звичайно доводилось стежити за вітром, щоб змочити десять мільйонів мечем.
Але змусити десять мільйонів мечів зійтися в одному місці, це як йти проти природної сили вітру. Існує приказка “зразка на міліметр, але тисяча кілометрів відстані!" Рух проти природної сили вітру означає, що людина не могла миттєво створити десять мільйонів мечів.
« Але використовуючи при створенні всіх цих мечів унікальний ритм, я зміг це зробити» - Лінлей не міг приховати подиву.
Хоча десять мільйонів мечів з’являлися одночасно, вони не були такі хаотичні й безладні як колись — бути там, де є вітер 16. Здавалося, що вони рухалися по дузі, створюючи дивну центризовану силу і потім всі сходилися в одній точці.
« Найбільш унікальний», - дивуючись, Лінлей не міг про себе задихнути.
Разом з тим він був надзвичайно щасливий.
« Якщо взяти кожен меч окремо, то сам по собі він не дуже сильний, але коли всі мечі сходяться в одну точку, сила такої атаки зростає у тисячі разів», - Лінлей був страшенно схвильований. Коли десять мільйонів мечів об’єднуються в один, меча Фіолетової Крові починає грати зовсім новими фарбами.
Глубільні Істини Ветра — Сходження Міріад мечників!
Ще один прорив у Глубінних Правдах Ветра!
З точки зору могутності атаки, миріад мечників переважало навіть Ритми Ветра.
« Це тільки... І користь буде від застосування лише однієї мети." - Ліндей добре розумів, що коли його незліченні мечі об'єднаються де б не пройшов меч, нарізано до пилу все.
Не було потреби думати занадто багато. Без сумніву, сила десяти мільйонів мечів підніме силу атаки до нових дивовижних висот.
Крім того, у цій атакі також є дивний ефект “Замороження Про космосом..."
« Цікаво, чому існує такий самий аспект “Замороження простору" (Альбат) так само, як і точка ” Моленна»), — хоча Лінлей зміг успішно розвинути нову техніку атакування, яка наступає, все ще був спантеличений.
Аспекти “Быстрічої" і“ М’ЯЗУЧНИЙ Законів Ветра були двома зовсім протилежними аспектами. Але здавалося, що вони все одно були пов'язані.
« Якщо я не можу цього зрозуміти, то поки що про це думати безглуздо, Лінлей майже так сильно зрадів. - Моя наймогутніша атака Глубінних Істин Ветра повністю здатна знищити всі перешкоди. Якщо покладатися на цю атаку, боятися тих стебел більше не обов'язково."
Серце Лін Лей переповнило впевненість.
....
Через три дні.
Лінлей виграв кожну деталь у своєму серці, і він атакував Глубінних Істін Ветра. Тому він і інші воли відразу вирушили до логіки Королеви-матері. План був таким: всі інші будуть підтримувати вогнем, а сам Лінлей повинен буде завдати фінальну атаку.
Потратив якийсь час на політ.
« Передай той оазис. - Десрі, напевно, там зібралося багато "дітей Володаря-матері", Лашапель».
Ця чорна піраміда була оточена великою кількістю зелень. Було очевидно, що там згруповувалося надзвичайно багато “оазисів".
"Ха-ха... а я тільки подумала, що ви були так налякані, Що вже втекли на шостий поверх. Я не очікувала, що ви посмієте повернутися" - ясний голос трясе небо.
Наступного разу можна було побачити зелені, завислі над морем аберації у формі людини з тисячами стебел.
Це була Королева-мати Лашапель.
Том 11, глава 24, - Сходження Міріад мечників, Перлина Житви!
Королева-мати, Лашапель, ширяла в повітрі, у той час як тисячі майже напівпрозорих зелених стебел оберталися навколо її диявольського тіла.
У той же час під нею ...
Незчисленні стебла та ліани змили в повітря. З-під піску почувся гуркіт. Велика кількість « дітей », які перебувають під владою Королеви-матері, покривала чорну піраміду повністю блокуючи її.
Лінлей подивився на Розарію і Десрі. Ці Великі Святі Маги бурмотіли слова заклинань і вже майже закінчили з цим.
Довгі, нефритово-зелене волосся Розарії раптово змили вгору і раптом вперед вирвався дикий сплеск сутності елемента води. Незчисленна кількість інію та льоду раптово знизила температуру до надзвичайно низьких показників. Під ними було раптово заморожено навіть незліченні стебла та лимани.
Магія стилю води, заклинання заборонено рівня: Абсолютний Нуль.
У ту ж мить, сплеск невидимої енергії вирвався з Десрі, кинувшись прямо по напрямку до Королеви-матері Лашапель. Тіло Лашапель лише трохи затремтіло.
"Взрыва".
Багато вирубок було знищено від холоду.
Тіло Королеви-матері Лашапель покрилася шаром інея.
« Це напад, який ви планували? - З точки зору духовної енергії, як хтось із вас може зрівнятися зі мною? Що стосується магії стилю води... це ще більш сміхотворно. Я, Лашапель, тренуюся в Законах Води і Ветра."
« Так потужно!», - група Лінлей важко зітхнула.
У рослин, які мали великі тіла, також були дуже могутні душі. Реальне тіло Королеви-матері насправді було ще більш величезним, але так як вона обдала вражаючою силою, вона, природно, могла зменшитися в розмірах, при тому що її міць її душі зросла.
Обидві сторони були Святими піками.
Але люди, які були святі, дуже втупилися у цю жахливу рослинну істоту.
Як тільки Королева-мати Лашапель домовилася...
"Піу!"
Вісімнадцять промені чорного світла вилетіли з очей трьох шестиоких Золотих Львова. Вісімнадцять променів миттєво окутали Лашапель. Все виглядало так, ніби її величезне тіло і стебла раптово покрились шаром чорної шкіри.
Очі Королеви-матері миттєво розширилися і її ніжне обличчя відразу змінилося і спотворено.
Вона... Я не могла рухатися!
"Свист!"
Працюючи з максимальною синхронно, в момент появи вісімнадцяти променів світла Лінвей відразу ж на своїй максимальній швидкості рівся до Лашапель.
"Грооу!"
« Вбий його!»
....
Безчислені діти, з ревом вирвалися з-під піску, бажаючи подивитися, як їхня королева-мати знищить цих людей. Але в той момент ніхто з них не помітив ... що їх королева-мата вже не могла рухатися.
З мечем Фіолетовою Крові в одній руці і адамініновим важким мечем, який трансформувався у Драконячій формі Лінлей дивився на Королеву-мати своїми темними-золотичними очима. Він негайно кинувся до неї. Лінлей вже увійшов в середовище незліченних стебельків і лиан Королеви-матері.
Губи Линлей викинулися вгору.
Під диким вітром Лінлей швидко перетнув сотні метрів, майже діставшись до Лашапель і наближившись до дистанції менше ста метрів. Сто метрів для Лінлей була відстань, яку можна було подолати в мить ока... але в процесі боротьби мить ока було тим, що визначено перемогу.
Арр!
Ясний рев зірвався з губ Королеви-матері.
Безчислені стебла та ліани, навколо тіла Королеви-матері, полетіли прямо до Лінлей. Очі Королеви-матері були повні необмеженою люттю і вона поклялася собі, що вона знищить всіх, хто вирішив атакувати її, починаючи з самого ближнього.
Королева-мати звільнилася від "параліча".
"Не добре" - обличчя Десрі, Розарії та інших змінилися.
Маленькі очі-бусинки Бебе раптово спалахнули червоним світлом і водночас з цим його тіло покрилося шаром темного світла. Бебе перетворився на чорний промінь світла і не звертаючи уваги на смертельну небезпеку він рився вперед.
« Босе!», - Бебе був дуже стурбований.
Багато стебел попрямували до нього.
Сам Лінлей був дуже спокійний. Він вже давно готувався до такої ситуації.
Меч Фіолетової Крові в його руці раптом перетворився на десять мільйонів диявольських спалахів фіолетового кольору. Усюди спалахували вибухи, виднілися розмивання простору... і ті ж самі спалахи фіолетового світла примусили з'явитися та вивихаючи ступати свій шлях у дуже своєрідному стилі, зосередившись на одному місці.
Замороження Прості!
Велика кількість стебел, які кинулися до нього, раптово сповільнилася у швидкості.
Щодо десяти мільйонів спалахів меча Лінлей, то вони були в одному місці й об’єднались у одну недвозначну лінію фіолетового світла, яка змушує серце замерзати. Фіолетове світло, наче комета, було повністю неблоковане.
"Взрів!"
Фіолетове світло рухалося вперед і стало різким, напівпрозорими стеблами миттєво зруйновано й розлетілися в різні боки.
Глубільні Істини Ветра - Сходження Міріад мечників!
Найсильніший меч Лінлей зміг реалізувати за допомогою Глубінних Істін Ветра!
Лінлей миттєво вискочив з місця, яке було розколото атакою » Сходження Міріад мечеадів 4.
Королева-мати, Лашапель, дивувалася: "Як це можливо?"
Її стебла були набагато потужнішими, ніж її « діти».
Так багато стебел оточили людину, але людина миттєво контратакував і прорвав оточення.
"Умри!"
Зруйнувавши клітину зі стебел, Ліндей вже був над головою Королеви-матері і адамініновий важкий меч в його руці рубанув у її бік.
Лашапель відразу пірнула на високій швидкості.
Але як швидкість руху тіла може зрівнятися з зброєю? Королева-мати також використовувала стебла, щоб блокувати атаку меча, але ... було вже занадто пізно.
"Взрів!"
З головою Лашапель зіткнулась Адамтіновий важкий меч Лінлей.
Адамтінний важкий меч лише злегка торкнувся голови Лашапель і її масивне тіло раптом почало тремтіти, а потім з його рота та очей потекла зелена рідина. Уусики, що вже були дикими, почали звисати вниз.
У цей момент Лінлей знову використав атаку « Світіад мечників ».
Диявольський спалах десяти мільйонів мечів, що рухаються в дивному ритмі, знову заморозив простір. Десять мільйонів мечів зійшлися в одному місці, утворюючи розмиту, фіолетову спалах меча, яка прошила голову Королеви-матері Лашапель.
"Взрів!"
Починаючи з голови, все тіло Королеви-матері почало руйнуватися і перетворюватись на бруд зеленого кольору. Тільки після того, як тіло Лінлію повністю зруйновано, вона усвідомила, що насправді її нутрощі вже перетворилися на суцільні істини Землі в м’яку масу. Але коли тіло Королеви-матері повністю зруйновано, Лінлей на своє здивування виявив, що... в тілі Королеви-матері був дуже маленький, але блискучий зелений прозорий перли.
Лінлей негайно схопив напівпрозорі перли. Що стосується Королеви-матері, половина її тіла і велика кількість стебельків безжиттєво впали, впавши на ті що знаходяться нижче незліченні ліани.
Дике зелене море звиваються вусиків, і це стало для них несподіваним ударом.
Жодна інша істота не могла повірити в те, що сталося. Їх могила Королева-мату була вбита цим воїном, який був схожий на "Драконівського".
Їх непереможна Королева-мати ... Умерла!
« Слухайте, - холодно гукнув Лінллей. - Всі ви, краще забирайся геть. Інакше... Я вб'ю вас усіх точно також, як я щойно вбив вашу Королеву-мати".
Лінлей окатив землю холодним поглядом.
"Шорих, шелест..."
Незліченні стебла та лиани відчайдушно в’язалися на пісок і « солоне море», яке займає надзвичайно широку площу, раптом знову стало пустелю. Що стосується тих рослинних істот - всі вони в жахі бігли на високій швидкості. Їх Королева-мата, яка була в сотні разів сильнішою за них, загинула.
Як же могли якісь "діти" конкурувати з таким страшним противником?
Сьогодні чорна піраміда, вкрита безліччю ліванських ліани, тепер показала своє справжнє обличчя.
« Босе, ти налякав мене до смерті», - Бебе підлетів до Лінлей і повернув цей шар чорного світла назад у своє тіло.
Лінлей обійняв Бебе.
Хоча Бебе був емоційно незрілим, іноді безчесним і безпорадним. Він був готовий віддати своє життя заради Лінлей. Вони обоє виросли разом, і їхній життєвий шлях був однаковий. Їхня прив’язаність була настільки глибока... що завдяки зв'язку їх душ, вони можуть фізично відчувати один одного.
« Я в порядке. Хіба без впевненості у своїх діях, я, твій бос, наважився б діяти таким чином?», - засміявся Лінлей.
У цей час Десрі та інші підлетіли ближче. Після несподіваного і раптового повороту подій, свідками яких вони стали, тепер їхні обличчя засяяли усмішками.
« Коли ти продемонстрував свою атаку раніше, у мене закралися сумніви щодо твоєї можливості перемогти зараз, - Фаїн розсміявся. Але після того, що я побачив зараз, тепер чудово розумію наскільки сильним є твоя атака мечем. Незалежно від того, наскільки надійний захист ворога, ти можеш її прорвати".
Коли Лінлей виступав проти неї, він показував її під час польоту. Як могли Фаїн та інші чітко побачити, наскільки могутньою вона була?
« Давайте поквапимось і уважно оглянемося, чи є якісь божественні артефакти тут на сьомому поверсі, - сказав Десрі. Ми домовилися раніше, що людина, яка вб'є Королеву-мати стане власником Божественних артефакцій, якщо такі знайдуться. Лінлей ризикував своїм життям, щоб вбити її... Тому він повинен отримати божественний артефакт. Коллегі, шукайте уважно."
Лінлей поспішно сказав: « Не потрібно йти на такі крайності...».
« Ми допоможемо з пошуками», - сказав один із шестиоких Золотих Львова. Вони недооцінили силу і могутність Королеви-матері. Навіть тоді, коли три брати об’єднали свої сили і застосували їх заборонену техніку, вони змогли паралізувати її лише на мить.
Лінлей зробив найбільший внесок у вбивство Королеви-матері. Усі відразу почали допомагати шукати божественний артефакт і навіть Олівія без жодних умов спустився на землю. Усі в’язні були ретельно обстежені.
Що стосується Лінліей - він полетів до входу, розташованого біля чорної піраміди.
Тому що в останній раз, на шостому поверсі, Божественні артефакти знайшлися приблизно у тому ж місці. Але цього разу було по-іншому.
- Лінлей похитав головою. Він шукав на сходах, але в результаті нічого не знайшов.
Водії ретельно обшукували площу одного квадратного кілометра. Врешті-решт, всі вони повернулися до чорної піраміди.
— Ви знайшли щось? — запитав Десрі.
Решта покачали головами.
Десрі нахмурився: « Дивно. На шостому поверсі, враховуючи топорика Пламінного Тирану, було загалом три божественних артефакти. Королева-мата, яка жила на сьомому поверсі була на більш високому рівні потужності ніж Пламяний Тиран. Але ми не змогли знайти жодного Божественного артефакту".
Лінлі також були спантеличені.
« Цього не може бути - Фаїн злякався. - Де цей Божественний артефакт?»
« О, так, очі Розарії загорілися. - На шостому поверсі Плам'яний Тіран обручав великим сокиром. Чи були на тілі Лашапель які-небудь божественні? Линлей, ти бачив що-небудь?»
« На її тілі? » — подумав Лінлей.
Раптом Лінлей подумав про круглу перлину, яку він вже помістив у його Найпрощеннішу обручку. Він відразу витягає його одним рухом руки: « Верно. Коли я вбив Королеву-мати і її тіло звалилося, я знайшов незвичні перлини всередині її тіла і після я відразу схопив його. Погляньте. Що це?»
Лінлей не думав, що цей круглий перли виявиться божественним артефактом.
На його думку... Це має бути щось на зразок магічного ядра чаклуна.
« Житло життя» - побачивши круглу перлину в руці Лінлей, три шостиоких Лева одночасно шоковано скрикнули.
Лінлі, Десрі та інші в замішанні зупинилися на трьох левів. Один з них відразу пояснив: « Це Жемчужина життя є одним із видів дорогоцінного духовного перли, якого ми колись бачили в минулому, коли були зі своїм батьком. Тепер ми розуміємо чому... Королева-мати могла миттєво відрости її пошкоджені стебла."
« Якщо Жімчужина життя входить у твоє тіло, то безперестанна енергія нагромадженої перлиною буде забезпечена її власником. Навіть якщо тіло розрізали на вісім частин, воно повернеться до нормального стану лише через дві - два секунди. Іншими словами... До тих пір, поки ваша душа не знищена, ви ніколи не помрете, - захоплено сказав шестиокий Золотий Лев. - Для солдатів Святого рівня ця Перлина Життя дорожче будь-якого Божественного артефакту!"
Том 11, глава 25, - Входження на восьмий поверх
Навіть якщо тіло буде розрізнено на вісім частин, воно все одно регенерує за одну-дві секунди.
Тільки одна думка про такий вид регенерації примушувала всіх присутніх спати. Для святих це скарб незрівнянно цінний.
« Але це корисно тільки для святих. Для божеств ця перлина не більше ніж іграшка», - засміявся шостиокий Золотий Лев.
Деніс та інші кивнули: « Боги — це божественні іскри, а їхні Божественні тіла сформовані з божественної енергії. Навіть якщо вони будуть важко поранені, поки їхні душі живі і неушкоджені - їх тіла можуть відродитися... не виключаючи випадків, коли їхні тіла були розв'язані в незбагаті".
Різниця між Святими і Божественними була величезна.
Божественний рівень!
Навіть сильний воїн, як і Лінлей, проти Бога абсолютно не існує шансів. Один крок... і сили незліченного множества сьвятих сведені на нї.
« Старший брат, — сказав інший Шестиокий Золотий Лев. - Навіть якщо Життєдайна життя буде в тілі Святого, і його душа не зворушена, він може померти. Ти забув, як нам про це розповідав батько? "
Лідер шестиоких Золотих Львів кивнув: « Ах... коли тіло буде повністю знищене?»
Дивившись на трьох шестиоких Золотих Львова, очі Лінлэй, Десрі, Фаїна та інших були повні запитань. Лідер шестиоких Золотих Львова сказав: « Енергія Жемчужини Життя може запустити процес регенерації. Іншими словами, від вашого тіла має лишитися хоч щось і саме з цієї кінцевої частини почнеться процес регенерації. Отже, якщо тіло буде знищене повністю, то ви звичайно помрете."
« Ось що ви маєте на увазі», - раптом зрозумів Лінлей.
« Але Лінлей... шостиокий Золотовидкий Лев подивився на Ліней. - Навіть маючи Перлина життя... Не будьте занадто гордими і не хвалькуватими. У безлічі існуючих площин є багато технік, після яких тіло повністю винищується. Наприклад, противники в Законах Огню і законах Води абсолютно здатні на це."
"Я розумію".
Лінлей спокійно усміхнувся: « Закони елементів також широкі і безмежні, як океан. Я встиг осягнути тільки одну-дві краплі з цього океану."
« Моє тіло надзвичайно міцне, і тепер ти маєш Жемчужина життя. Все, що тобі зараз треба зробити - зосередитися на тренуваннях і духовному захисті, - здавалося, шостиокий Золотий Лев виявляв щиру зацікавленість, щоб Ліндей міг розвиватися якомога краще та бути більш безпечним. - Існує стільки видів духовних атак, що з просто не можна підрахувати. Якщо ти будеш необережним хоча б раз, то в цей же момент все буде скінчено."
Лінлэй кивнув.
Душа дійсно була незрозумілою і незбагненною субстанцією.
Наприклад, Великий Святий Маґ-некромант, Зесслер, міг легко командувати півчильнику неживі і був навіть обізнаний у питаннях душ інших людей. А сам Бейрут був здатний читати спогади з душ Святих, як відкрита книга... Хоча Руді і Ділсона пам’ятають, він зміг побачити їхні спогади без відома. Техніки подібні цій ... були нечутливими і приголомшливими. Він був найбільш вірогідним, що міг би легко контролювати будь-якого святого.
« Минулого року, коли Святий Імператор Гайденс використав свою силу Магії пророцтва проти мене... Я майже втратив свій захист. У майбутньому, мені потрібно буде бути набагато обережніше» - подумав про себе Лінлей.
Якщо порівняти силу Хайденса з силою святого виборця незліченної кількості інших площин, то це не більше ніж на середньому рівні. Існувало занадто багато Святих, які були в аспекті духовних атак набагато вправнішим, ніж він. По суті, духовний захист Лінлей все ще поступається навіть таким Святим як Розарія і Десрі.
Принаймні Хайденсу було б набагато важче мати справу саме з Десрі.
« Дихові атаки можуть бути гіпнотичним типом паралічу типу, який руйнує таку кількість людей. Вони можуть бути грубими, сильними і витонченими та м'якими, - зітхав Десрі. - Чим більше ви навчаєте їх, тим глибше усвідомлюється наскільки вони безмежні і глибокі. У минулому, Бог Війни говорив, що Первосвященик тільки з одного погляду міг занурити когось в ілюзію і якщо коли будучи у ілюзії подумати про те що ти мертвий, то вмираєш і в реальності... В результаті душа просто розсіялася."
Лінлей був вражений.
Первосвященик так страшний?
Розарія похохотіла: « Нічого не можна вдіяти. Після того як Бог почав правити, твоя душа стає найслабшою стороною. Півбоги, боги, Вислі Боги... Кожен з них докладає всіх зусиль, щоб дослідити глибокі таємниці, заховані в душі. Врешті-решт, вони ж не хочуть померти".
Фаїн засміявся: «Ліінлей, тобі краще швидше зв’язати цю Перлину життя своєю кров'ю. А то дивлячись на неї, наша жадібність зростає з кожною секундою."
Усміхнувшись, Лінлей відразу капнув на неї трохи своєї крові.
У наступній мить перлина почала сяяти розпливчасто-туманним зеленим світлом і потім увійшла в тіло Лінлей. Він одразу відчув, як його серце, м’язи, кістки та інші органи почали переповнювати необмежену силу життя. Навіть якщо постраждає хоч якась частина його тіла, вона буде тут же заживати.
Група Лінлей не спішила піднятися на восьмий поверх, адже спочатку їм потрібно було повернути свою кращу форму... Коли ж вони прийдуть на восьмий поверх, хто знає яка жахлива істота їх там підстерігає?
Десь далеко, Тулій постійно тренувався у володінні своїм ятаганом.
Він не так давно захопився своїм Кривавим Теневим Ятаганом і тому постійно тренувався саме з ним... Тулій мав зрозуміти, як найліпше використовувати свою силу. Що стосується Олів’є, Десрі та інших, всі вони просто сиділи в околиці і спокійно роздумували.
« Я вже так довго перебуваю на рівні мага дев'ятого рангу, але я досі не зміг прорватися», - зітхнув сидячий в медитативній позі Лінлей. Але він розумів, що це питання не вимагає поспіху. Чим більше ви будете формувати процес і накручувати себе, тим важче буде прорватися.
Комфортно склавшись на колінах Лінлей, Бебе спокійно спав.
— Бебе» - заговорив Лінлэй. Уортон був його молодшим братом, але Бебе також був для нього як молодший брат. Оскільки він ставився до своєї сім’ї як до нього, в Лінлі деколи прокинулися захисні інстинкти.
- Бебе підняв свою маленьку мордочку і подивився на Лінлі.
Лінлей тихо промовив: « Якщо ти будеш з кожним новим поверхом Некрополь Богов стає все небезпечнішим. Я не можу собі уявити, з ким або чим ми зіткнемося на восьмому поверсі чи що там зрештою станеться! І я думаю буде краще, якщо ти не підеш на восьмий поверх".
- Повіки Бебе відразу піднялися.
« Бебе, твоя охорона вища за Пламінного Тирана? Твоя атака хіба перевищує його напад? Бебе... Ти все ще ростеш. Для тебе немає необхідності занадто ризикувати собою.", - Лінлей не боявся, але не міг не турбуватися про Бебе.
« Босе, якщо ти йдеш, то і я йду» — вперто відповів Бебе.
Лінлей похитав головою: « Ти забув? У мене є Перлина Життя і восьмий поверх для мене не настільки небезпечним, як тобі. І що ще важливіше, я відчуваю, як в Некрополі Богів щось присутній і це щось чекає мене та кличе до мене."
Особливо після того, як Лінлей опинився безпосередньо в Некрополі Богів, він став відчувати це ще виразніше.
Звичайно, це було його покликом.
Чи було це через його пристрасного бажання тренуватися або тому що він хотів дізнатися всі сховані таємниці, які стосуються чотирьох Верховних Воїнів чи ж через поклик його душі ... Лінлей не хотів здаватися.
« Босе, я йду з тобою своїми маленькими очками Бебе пильно дивилася на Лінлей. - Так, це трохи небезпечно. Але чого ти боїшся, босе? У минулому, коли ми подорожували по гірському хребту Магічних Звірей, ми були такі слабкі, але все ж нам вдалося пережити навіть атаку Бронованого Шипастого дракона. Коли Церква, що Сіяла, йшла по наших п’ятах і намагалася вбити нас, ми теж справилися. Ми ж були такі слабкі, але ми не боялися... І тепер, коли ми нарешті отримали силу, чого нам боятися? ".
« Тобі відомо, що я, Бебе, зараз дійсно крутий!», - Бібі встав на свої задні лапки і постановив вип'яв та роздув свою маленьку груди.
Лінлей не зміг стриматися від сміху, але водночас відчув приплив вдячності.
Крім того, в його свідомості відразу ж почались картини подій, які відбулися, коли вони ризикнули спуститися разом до Туманної Долини.
"Ха-ха добре. Не важливо, чи виживемо або помремо, але ми зробимо це разом», - Лінлей засміявся і обняв Бебе, які теж хохотал.
Вони провели на сьомому поверсі ще сім днів. Під кінець сьомого дня група Лінлей стояла біля входу на восьмий поверх. Великі Святі Магі Десрі та Розарія вже підготували для себе захисне закляття, тоді як Ліндей перетворювався у свою Драконову форму... Всі були готові.
« Ми повинні бути на чеку! Вперед!», - вимовив Десрі.
Одинадцять вонь одночасно увійшли до чорної піраміди. Тунель, через який вони йшли, повністю обволікався чорним мерехтінням. Незабаром група Лінлей опинилася на восьмому поверсі.
« Він дуже схожий на третій поверх», - Ліндей озирнувся.
На восьмому поверсі Некрополя Богова роль ґрунту виконував надзвичайно товстий шар льоду. Здалеку виднілося багато льодовиків і айсбергів, які сяяли сліпучим світлом. Тільки холод та завивання самотності, який піднімав і носив то там, то тут сніжинки й іноді навіть невеликі шматочки льоду.
Десрі, Лінвей, Фаїн, Бебе, три шостиоких Золоті Лева та інші уважно оглядалися.
« Починаємо пошук» - тихо вимовив Десрі.
Одинадцять з них піднялися на гору і трохи розгнівались, щоб знайти вхід до дев’ятого поверху. Під час польоту вони були дуже обережні, бо боялися напоротися на живих істот цього поверху. Але літня протягом тривалого періоду часу...
« Гей... Цей восьмий поверх якийсь дивний, - вимовила спантеличена Розарія. - Ми вже шукаємо так довго, але не зустріли жодного живого створіння."
І справді.
Як на шостому, так і на сьомій поверхі вони одразу зіткнулися з місцевістю. Наприклад, на шостому поверсі були “Маґма Демони ” і сьомий“ діти життя рослинного світу ”. Їх було дуже легко виявити.
Але на восьмому поверсі, навіть пролетів тисячу кілометрів, Лінвей та інші так нікого не зустріли.
« Восьмий поверх і правда дивний», - Фаїн постійно озирався.
Три шостиоких Золотих Лева також були насторожі, вони постійно сканували околиці в надії знайти хоч якісь підказки або хоча б натяки.
Незважаючи на це, Лінлей знизив голос і шепотів: « Якщо ми не будемо рвучком від тих тварин, які тут живуть, то краще буде жити. Давайте просто знайдемо вхід."
На знак згоди всі кивнули. Якщо вони зможуть уникнути битви, це буде на краще.
Усі обережно шукали тунель.
Лінлей та інші були стурбовані, що рано чи пізно вони все ж зіткнуться з істотами восьмого поверху, але ...
"В'юх~".
На восьмому поверсі вони чули лише затонюючі пориви вітру і не більше. Провівши за пошуками приблизно годину, вони нарешті знайшли сходи, покриті чорним світлом. Це був вхід на дев'ятий поверх.
Лінлей, Десрі, Олів’є, Фаїн та інші вожді з радістю переглянулися.
« Цього разу нам дуже пощастило. Ми так і не зустріли жодної істоти», - тихо сміючись прошепотіла Розарія.
Решта посміхалися кивнули.
« Перед. Ми підемо на дев'ятий поверх, трохи схвильовано сказав Фаїн і рушив вперед.
Але було те, чого вони не помітили... на гладкій блискучої поверхні сусіднього, здавалося б, звичайного айсберга, був в'їхавши дивний чорний візерунок. Раптово... чорний візерунок рінув вперед і відкрив око, який був як мінімум три метри у висоту!
Золоте око!
"Взрів!"
Після вибуху айсберг розлетівся в друбезги і з нього з'явився чоловікоподібний гігант, який повністю складався з льоду. Єдина його частина, яка не складалася з льоду, — це один світлий золотий зір: « Лоюді, ви справді вбили Лашапель? Це просто чудово."
Здавалося, що голос величезного крижаного чоловіка змусив трястися весь восьмий поверх.
У той же час...
Фаїн, який тільки - но рушив до входу, раптом виявив, що тунель на дев’ятий поверх був повністю запечатаний льодом. шар льоду, який утворився, був завтовшки кілька метрів.
Лінлей, Фаїн, Десрі та інші негайно знайшли цього гігантського крижаної людини і відразу ж відлетіли назад.
« Що це за істота?» - Лінвей зосередив свій погляд на обличчі велетня... там повинні були знаходитися його очі, але на відміну від звичайних людей, у яких були два ока, в цієї істоти був тільки один єдиний світлячий золотим світлом очей. Лінлей тільки мигцем побачив те око, але в той же момент він відчув сильний духовний удар і у нього майже відразу все попливло перед очима.
« Ви вбили Лашапель. Я задоволений. І тому вашою нагородою буде... Що з одинадцяти я вб'ю тільки шістьох. Решта п'яти збережу життя і дозволю повернутися на сьомий поверх», - голос гігантської крижаної людини був дуже м'яким, наче з тобою розмовляв дуже добрий і в той же час мудрий старий.
Лінлей, Фаїн, Десрі та інші відчули у своїх серцях благоговіння.
« Сісерець? Обережно, не дивіться в його очі." - проричав шестиокий Золотий Лев.
На даний момент Лінлей вже прийшов в себе.
« Сезерцатор? — засміявся крижаний гігант. – Нет... Я не звичайний Созерець. Якщо бути точнішим... Я правитель раси Созерців з Площини Бінтілан. Ви можете звертатися до мене як Король-Созерцатор".
Договоривши, що його світиться око, він втупився на групу людей внизу: « Я збираюся вбити шістьох. Эм. Мабуть почну з вас двох."
Коли він говорив, його золоте око випустив два промені майже напівпрозорого сірого світла. Просвіти були занадто швидко і найгірше було, що ні Лінлей, ні Олів’є не могли підняти свої очі та подивитися в них. Вони могли все зрозуміти тільки коли сіре світло вже майже торкалося їх.
Вже було запізно!
"Пуф! Пуф!».
Два промені сірого світла потонули в тілах Лінлей та Олів’є.
Том 11, глава 26, - Король-Созерцатор
Холодно!
У міру того як сірий промінь світла атакував його, промозкий холод поширювався у кожну частину тіла Лінлей. Він відчував, як все його тіло оніміло від холоду, а потім, промені сірого світла від тіла Лінлей попрямував до його голови, атакуючи душу.
Води його моря свідомості почали повільно вдихатися, а в самому центрі бурхливого потоку плавав таємничий напівпрозорий семиколірний кристал, оточений тоненьким шаром лазурного світла. Крім того, лазурове світло оточувало всі потоки духовної енергії.
Світлий світ розсередився, покриваючи безкрає море свідомості. Раптом шалене море свідомості зупинилася і навіть захисний лазуровий світло перестав чинити опір.
Все море свідомості та семиколірний кристал покрилися шаром сірого світла.
Душа ніби була заморожена.
Світло в очах Лінлей померк, а погляд застиг. У даний момент його душа перестала подавати ознаки життя і, природно, його розум також був у стані стазису.
Його душа була заморожена!
"Грохот..."
Тіло Ліней почало швидко покриватися твердим шаром льоду. В мить оця, все його тіло було повністю оточене льодом завтовшки кілька метрів. Лінлей перетворився на великий кубик льоду. Що стосується Олів'є... Він також був заморожений всередині кубика льоду.
Десрі та Фаїн дивилися на все, втративши дар мови.
У голосі короля-Созерца був натяк на задоволення. Дивлячись на далекі Десрі, Фаїна та інших людей, він сказав: « Я знаю, що один з вас має Жемчужину життя. Спочатку я заморожую ворога, а потім намагаюсь до кінця життя. Добре, настав час розправитися з чотирма із вас."
Голос Короля-Созерця був дуже м'яким, але при цьому він змушував серця Десрі і інших тремтіти.
Вони знали, наскільки сильним був Лінлей, але Ліней не зміг встояти перед обличчям цього так званого “Короля-Сосережувача". Насправді, коли Некрополь Богів вперше був побудований і заповнений різноманітними формами життя, які були гідні того, щоб бути оселі тут, сьомий та восьмий поверхи були зайняті однією з наймогутніших істот Святого рівня, що існували в незліченній площинах Всесвіту.
Різні типи форм життя мали різні рівні сили.
Наприклад, Созерцаль був надзвичайно талановитий в плані атаки на душі.
"А?" - золотий очей Короля-Созерця раптово повернувся, щоб подивитися на Олів'є, який був заморожений в кубик льоду.
"БУМ!"
Безчислені уламки льоду розлетілися в усіх напрямках.
Довгі, чорно-біле волосся Олів'є чудово розвивалися в той час, як він розбив кубик льоду своїм містичним льодовим мечем. Король-Созерцатор дивився на Олів’є з подивом: « Яка дивна душа. Як це можливо, що твоя душа виявилася такою агресивною за своєю природою?»
Це був його найбільший секрет! Саме тому під час дуелі Хайдсена стало зрозуміло, що його сила надзвичайно зросла. І чому в даний момент він здатний одночасно використовувати елементарні Закони Тьми і Світла!
Олів’є нічого не відповів. Він перетворився на промінь світла і кинувся в сторону Лінллей.
Перед тим як Олів’є досяг Лінлей, Бебе вже був поряд з ним.
Увага Короля-Созерця була повністю зосереджена на Олівії. І навіть Бебе, який перейшов у чорну розмитость полетів в сторону Лінлей мало цікавився ним. Від страху перед Бебе відмовилось: « Босе, бос, прокинься! »
Голос Бебе пролунав в свідомості Лінлей.
Душі Бебе та Лінлей були пов’язані між собою і причиною того, чому вони могли розмовляти один з одним.
Свідомість Лінлей, яка була повністю заморожена, злегка струшувалося, але сіре світло швидко збільшив динаміку і море його свідомості знову повернулося до свого попереднього нерухомого стану.
"Удар!"
Бебе полоснув кубик льоду одним кігтем і жахлива сила цього удару миттєво перетворила шматок криги на порошок.
« Босе, бос, прокинься! Прокинься!», - Бебе відчайдушно намагався розбудити Лінлей, вдаючись до нього.
Заморожена душа була повністю відокремлена від зовнішнього світу. Навіть якщо його тіло буде знищено, Лінлэй не відчує це.
Тільки такі ментальні зв'язки, які були створені заздалегідь шляхом спілкування душ, могли ігнорувати бар"єр.
Море свідомість Лінлей знову висихнуло і сіре світло, яке охоплює це море, знову застигав, але було ясно, що інтенсивність цього світла поступово тьмяніє. Ця сила, яка придушувала море свідомості очевидно постійно потребувала енергії.
« Проповідуй з Лінлєю духовно. Якщо ти втримаєш його, то маєш бути у стані незабаром розбудити його. - Поквапся і відступай."
Бебе схопив “Лінелей" і перетворився на промінь світла, відступаючи високої швидкості. У той час він постійно в думках звертався до Лінллей. І, нарешті, море свідомості Лінлей знову затремтіло, після чого тонкий шар сірого світла, який був напружений до межі, повністю зруйнувався.
« Що сталося? » — сказав Ліней.
Він здивувався, що тепер його на високій швидкості обезводнює Бебе.
« Біс, прокидайся! »
« Бебе», - Лінлей нарешті відповів йому подумки і полетів самостійно.
Маленькі очі-бусинки Бебе наповнилися подивом і радістю.
« Що сталося?» - Лінлэй був повністю втратив. Він пам'ятав тільки те, що був вражений цим променем сірого світла його тіло охопило холод. Після цього він нічого не пам’ятав. Після пробудження він виявив, що його несе Бебе, який в цей момент відступав на високій швидкості.
"Взрів!"
Здалека почувся жахливий звук потужного вибуху.
Багато шматків льоду розлетілися по повітрі як метеори. Лінлей і Бебе легко відхилилися від них та подивились вдалечінь. Десрі, Фаїн, три шостиоких Золотих Лева та інші воли також утупилися в напрямку джерела звуку.
Коли вони зробили це, їхні погляди наповнилися дивом і радістю.
Величезне крижане тіло Король-Созерцатор вибухнув. Очевидно, Олів’є зруйнував його своїм мечем. Олів’є тримав у руці довгий меч. З заплющеними очима він завис у повітрі.
« Дуже добре», - Лінлей зітхнув з похвалою.
« Олів’я, обережно, — вигукнув один з левів. - Фактично тілом короля-Созеркача є його око. Його крижане тіло утворюється лише з енергії".
"Ха-ха..."
Цей золотий зір, який плавав у повітрі, був дивним голосом: « Це неможливо. Магічний звір говорить правильно. Крижане тіло не більше, ніж те, що я випадково створив. Ха-ха, я перебуваю в Некрополі Богів протягом тривалого часу і я вбив багатьох виборців, але я ніколи не стикався з кимось, хто володіє такою унікальною душею. Цікаво, цікаво».
Очі Олів’є залишалися закритими, і від нього виходило дуже мало чорної енергії.
Він покладався на цю темну енергію, щоб покрити площу навколо нього і дозволити йому знати місце розташування Короля-Созерця. Зрештою Олів’є не смів дивитися прямо в це золоте око. Чим ближче до нього було це золото, тим небезпечнішим стало дивитися в ньому.
Для таких як Лінлей, які вже відступили на досить велику відстань незалежно від того, наскільки добре було їхнє бачення, вони були в змозі тільки маленько розгледіти пляму золотого світла. Але вони не були в небезпеці.
"Свист!"
Енергія темряви покрила половину тіла Олів’є, тоді як енергія світла закрила другу половину. Його довге чорно-біле волосся розвивалося, а його бойова-Ці почала розширюватися. Олів’є зі заплющеними очима вистрілив у бік золотого ока, наче стріла.
Мостичний льодовий меч в його руках рубав з такою силою і енергією, як ніколи раніше. Скрізь, де пройшов його довгий меч, у просторі з’являлися безліч візерунків.
"Свист"!
Спалах світла.
Золоте око раптово зникло, коли з’явилися сотні метрів. Його швидкість була настільки швидкою, що навіть Бебе, Фаїн і Десрі не могли зрівнятися з нею. Величезне золоте око якось заговорило: « Ха-ха, ти хочеш мене вбити? У твоїх мріях!"
У той же час, дикий, вибухівний сплеск крижаної енергії раптом вирвався з золотого ока, миттєво утворюючи лютий льодовий водоворот навколо нього.
Золоте око було в самому центрі цього величезного водовороту.
Побачивши цю сцену, Ліллей та інші ватажки зібралися разом.
« Всі ви, будьте обережні. Не потрапите під вплив цього сірого світла, - Десрі обкинув усіх очима. - Що ми будемо робити?"
Побачивши, як швидко міг рухатися це золоте око, всі присутні зрозуміли, що з точки зору швидкості жоден з них не може порівнятися із цим Королем-Соглядником.
« Є один метод, — сказав Шестиокий Золотий Лев. - Ми, троє братів, можемо зробити те ж саме на сьомому поверсі. Ми одночасно атакуємо і паралізуємо Короля-Созерця. Я вірю, що захисні здібності Короля-Созерцача не будуть настільки ж сильні, як у Королеви-матері Лашапель".
Усіх присутніх загорілись очі.
"Незбагненна можливість паралізувати його, навіть якщо Король-Созерцник не зможе рухатися, він як і раніше зможе витравити ці промені сірого світла" - сказав Лінллей нахмурившись.
« Все нормально. У той час, як він буде паралізований, ми зможемо атакувати очей, - сказав Фаїн. - Можливо, нам вдасться вбити цю істоту."
« Ні. Я рекомендую вам не вбивати Короля-Созеркача. Було б краще, якби ми замість цього всі разом зайшли на дев'ятий поверх." - Шестиокий Золотий Лев виступив проти такої ідеї.
- Десрі не розумів.
Решта шестиоких Левів сказали: « Ми знаємо, що Созерціали дуже досвідчені у нападі. Окрім духовного нападу, який він використовував проти Лінлей та Олів’є, ця істота має інші види нападів, як - от: « Контроль розуму », а також інші фізичні атаки».
Ці слова шокували інших.
« Клєо та двоє інших левів паралізують Созера, а я буду атакувати його — Чорношуйчастий Король Скорпіонів, який раніше зберігав мовчання. - Всі інші повинні будуть поспішати на дев'ятий поверх".
Усі здивувалися, побачивши Чорношуйчастого Скорпіона.
« Не хвилюйтеся. Я досить впевнений у собі, - магічний звір і справді був дуже упевнений в даному.
"Ха-ха... Як ти думаєш, я здатний лише заморожувати твою душу?», далеко почувся гучний сміх. Дикий водоворот зупинився і крижаний гігант з’явився знову. Тепер він був заввишки лише десять метрів, а всередині його тіла стояв тільки золотий зір.
Лід був прозорим. Тому золотові очі, замуровані в тілі гіганта, можна було чітко побачити.
« Давайте почнемо» - сказав лідер шостиоких Львова.
Відразу ж, десять биків полетіли назад на високій швидкості. На даний момент увага Собаця була зосереджена на Олівії. Протягом усіх років свого життя він ніколи не стикався з такою цікавою, як Олівія. Як той, хто спеціалізувався на душах, він, природно, хотів взяти Олів’є живим і потім контролювати душу Олілья, а тоді уважно дослідити її.
"Свист"!
Крижаний гігант злився до Олів’є.
Очі Олів’є все ще були закриті. Він швидко полетів назад, одночасно з цим розмахуючи чорним крижаним мечем в руці.
"Дзинь!"
Крижаний гігант заблоковано меч лівою рукою.
У той же час, його правий кулак люто полетів в бік Олів’є. Через неможливість застосувати свій меч для захисту Олів'є був вибитий в зворотному напрямку.
"Взрів!"
Він вдарився об айсберг, який відразу розлетівся на дрібні крижини. Не медля, Олів’є відразу встав.
« Яка ж то тверда рука! Цього разу все в десятки разів складніше, ніж раніше." - Олів’є був шокований.
Після того як тіло крижаного велетня було розбите на шматки, а потім відбудовано, він став набагато потужнішим з точки зору оборони. Колись крижаний гігант був завбільшки з гору, але тепер він заввишки лише десять метрів. Олів’є, як ніколи раніше, не приніс бажаних результатів і став для ворога незначним уроном.
У той момент, коли Король-Созерцатор збирався продовжити атакувати Олів'є, він раптом побачив чорну тінь, що несутній на виході. Він не відчував раптового спалаху гніву.
"Свист"!
Промінчик сірого світла раптово вилетів з золотого ока, що стояв у тілі крижаного велетня.
Здається, ця чорна пляма вже знала, що це мало статися і вона відразу звернулась до засніженого входу. Жорсткий лід був зруйнований силою зіткнення.
"Босс і інші, швидше!" - почувся звук з кінця входу на наступний поверх.
"Аааaаргх!"
Созерцатор був розлючений. Він не очікував, що ці колишні воли посміють дії так наглух. Тепер він помітив, що група биків, у тому числі Десрі, Фаїн, Лінлей і три шостиоких Лева летять на великій швидкості до входу.
"Умри!"
Король-Созерцатор вибухнув від люті і його єдине золотого ока раптом почав витравлювати золотий промінь світла, товщиною з руку. Цей сліпучий промінь золотого світла розколов повітря і миттєво вистрілив прямо в напрямку Десрі. Але Чорночуйчастий Скорпіон біля Десрі несподівано спровадив свій хвіст прямо на золотому оці Созера.
"Пуф!"
Тонкий, товщинний палець чорного світла вилетіла з хвоста скорпіона на великій швидкості і рухалась навіть швидше, ніж промінь золотого світла. В одну мить чорний промінь досяг тіла крижаного велетня. Роз'яний Король-Созерцатор не звернувся. Ні, це не тому, що він просто не почав повертатися. Все тому...
Тіло Короля-Созерця покрилося шаром чорного світла. В даний час він також як Королева-мати був повністю паралізований і не міг рухатися.
Найсильніший напад на Шестеро Золотих Львова: лист Свободи!
"Пуф!"
Чорношуйчастий Скорпіон, який вилетів з хвоста, легко проник крізь лід. Цей промінь вдарив прямо в величезне золото - око, яке розміщене у центрі тіла гіганта.
Король-Созерцник випустив відчайдушний крик і цей шар чорного світла, що покриває його тіло, почав тремтіти.
«Свист! Свисток!»
Лінлэй, Десри, Фаин та інші воісти скористалися цією можливістю, щоб швидко ринутися до входу. Олів’є також не упустив шанс і негайно кинувся в напрямку, який мав максимальну швидкість.
Том 11, глава 27, - Гостинний Господар
Атака хвоста Чорношуйчастого Скорпіона була занадто підступною. Навіть хтось такий потужний, як Король-Созерцатор, відчув, що його душа тріпотить. Це змусило його вити від болю: « Аааах! »
Водночас, з його єдиного золотого ока потекла кров.
« У нас є шанс», - Чорношуйчастий Скорпіон був в захваті.
"Бистро, йдемо" - три шостих Золотих Лева швидко оцінили ситуацію.
« Я вб'ю вас усіх!», Король-Созерцатор злив від люті і його кровотворний очей раптово вистрілив більше ніж десятьма променями червоного світла.
Під час входу один з трьох шестиоких Львова схопив Чорношуйчастого Скорпіона і потягнув до сходів. Чотири магічних звірини були останніми, хто відступали до входу. Після того як вони кинулися на дев’ятий поверх, то могли чути гучний звук з восьмого поверху.
« Ми нарешті прибули на дев'ятий поверх".
Лінлей, Десрі та Фаїн разом з іншими вже увійшли на дев'ятий поверх і чекали трьох шостиок Золотих Львова і Чорношуйчастого Скорпіона. Одинадцять биків возз'єдналися. Вони переглянулися і побачили легкі усмішки на обличчі один одного.
« Ми ніколи не мали божественних артефакцій, тому щасливо дісталися до дев’ятого поверху. Можна сказати, що нам вже дуже пощастило" - хмикнув Фаїн.
« Уф. Це дійсно було дуже страшно, - на цей раз Розарія показала свої справжні емоції. На щастя, увага короля-Созерця була зосереджена на Олівії, що дало нам шанс на втечу."
« Дуже добре. Созерцаль фактично не намагався атакувати на повну силу. “ Заморозка Душібола — це лише одна з головних атак. Той, хто може стати “Королем ” серед Соціалістів, має величезну владу. Нам усім дуже пощастило." Зітхнув шостиокий Золотий Лев.
Хоча кінцева атака Чорношучого Скорпіона була могутньою, вона змогла лише поранити Короля-Созеркача, але не вбити його.
« Нам пощастило. що з нами був Олів’є» - Десрі посміхнувся, дивлячись на Олілья.
Усі присутні переклали свої погляди на Олів’є.
Олів’є як і раніше зберігав мовчання. Серед усіх військових, Олів’є був найменш чутним.
« Олівія, як так вийшло, що ти не постраждав від нападу » Заморозка Душі?", - з цікавістю запитав шестиокий Золотий Лев.
Олів’є помелив, а потім сказав лише кілька слів: « Я теж не знаю».
Вони не ставили йому більше запитань. Незалежно від того, чи він говорив правду чи ні, було б неввічливо тиснути на нього.
« Будьте обережні. Рівень небезпеки дев'ятого поверху, мабуть, не нижчий ніж у восьмого поверсі, - сказав Десрі. - Ми не завжди можемо покладатися на везіння, яке допомогло нам минулого разу."
Група кивнула.
Ніхто не заперечував, що вони не почали шукати божественний артефакт на восьмому поверсі.
Насправді, справжньою метою людей тут була пошук Божественної іскри. Але Божественні іскри будуть потраплятися тільки на 11-му поверсі. А щодо двобічного поверху, Лінлей навіть не наважувався думати про це. Згідно з тим, що сказав Бейрут, лише якщо він досягне божественного рівня, то зможе захищати себе на 12-му поверсі.
Справжня мета кожної людини полягала в підкоренні 11 - го поверху.
« Дівчатий поверх здається дуже загадковим», - Лінлей дивився на навколишнє середовище дев'ятого поверху Некрополя Богов.
Лінлей та інші побачили під собою синє море, яке проходило за горизонт. На дев’ятому поверсі Некрополь Богів, окрім нескінченного моря, був лише маленький зелений острів.
« Будьте обережні. Після того як ми пройдемо через цей поверх, нам вдасться відпочити і підготуватись увійти на 11 - й поверх. Цей поверх є найважчою перешкодою перед досягненням 11-го поверху, - сказав Тулій.
Усі пильно дивилися на те, що їх оточує.
Хоча це був лише дев’ятий поверх і мав увійти на десятий, група Лінлей знала, що кожен п’ять поверх було набагато менш небезпечним, ніж чотири минулі.
Ніхто не вважав, що десятий поверх викличе якісь складні речі. Вони вважали його місцем відпочинку і підготовки.
« Ніщо навколо нас не має безмежного океану, — сказала Розарія. - Я припускаю, що є тільки одне місце, яке може бути входом на десятий поверх. Ось воно." - Розарія вказувала на далекий острів.
"Туннель на десятому поверхі повинен бути на цьому острові" - Лінвей кивнув.
Зрештою, крім моря і острова тут більше не було нічого. Якщо вхід був розміщений у нескінченних глибинах океану, як довго вони будуть шукати його? Ліліей вважав, що Всемогутній Владика не пішов би на це.
« Давайте рухатися» - сказав Десрі.
Одинадцять чоловіків одночасно полетіли на далекий острів, будучи дуже обережними. Якби ми могли пройти дев'ятий поверх, а потім... До входу на 11 поверхів і придбання Божественної іскри буде лише два кроки. Ніхто не хотів зупинитися на цьому поверсі.
На острові було дуже тихо. Линлей та інші одинадцять воєводів приземлилися на пляжі.
"Спектр, сплеск".
Морські хвилі м’яко омивали береги пляжу. Іноді хвилі накочували на пляж, а іноді відступали назад у море. Дул м’який вітер, шуршували високі дерева, квіти і трави острова.
« Яке мирне місце», - на обличчі Розарії з'явилася усмішка.
« Це доволі гарно», - група Лінлей не відчувала жодної небезпеки тут на дев'ятому поверсі.
« Нужно знайти вхід», - розсміявся Фаїн.
Одинадцять воїнів рушили до внутрішньої частини острова і починали ретельно шукати вхід на десятий поверх. Цей острів був дуже красивим. У центрі острова була маленька гора. Через деякий час одинадцять воїнів піднялися на гору.
« Ми обшукували всі місця на острові. Вхід повинен бути в горі." - Лінлей підняв голову, щоб подивитися на звивисту гірську стежку.
Гірська стежка була досить звивистою, але група Лінлей рухалася дуже швидко, проходячи через дерева наче свіжий вітер. Невдовзі вони досягли вершини гори, але коли тільки одинадцять військових військ піднялися на вершину гір, то всі були приголомшені.
У центрі цього острова, на вершині гори, біля карликового дерева стояв дерев’яний будинок.
Перед дерев’яним будинком стояв кам’яний стіл і камінь.
Красивий, блідо - молодий чоловік, одягнений в одяг з листя і у солом'яному капелюсі сьогодні сидів на кам’янистому кріслі. Він насолоджувався чашкою чаю. Ця сцена була дуже мирною, але група Лінлей все ж відчувала загрозу. Хтось раптом з'явився тут, на дев"ятому поверсі.
Без питань!
Це блідий хлопчик у солом’яній капелюсі, який намагався зупинити їх тут на дев'ятому поверсі.
« Люди, магічні звіри... і Драконовські? - Блакитні очі хлопчаки подивилися на одинадцять биків і його губи зігнулися вгору в легкій, витонченій усмішки. - Дозвольте мені представитися. Мене звати Луї [Lu'yi]. Не нервуйте. У мене немає ніяких злих намірів по відношенню до вас. Ви всі можете присаджуватися і поговорити зі мною. Там є кам'яні стільці."
Не надто далеко дійсно стояли кам'яні стільці, але всі вони були покриті шаром пилу.
« Хто цей хлопець? - У Лiнллей наростало цікавість.
« Вони надто брудні? Хлопчик махнув рукою і ніжний порив вітру підняв ці кам'яні стільці, а потім переніс їх перед групою Лінлей. Пил була здута зі стільців. Хлопчик посміхнувся. - Тепер ви можете присісти".
« У яку гру грає цей хлопець? »
Відтоді як вони увійшли в Некрополь Богів, Лінлей та його група ніколи не стикалися з таким дивним явищем.
Члени групи Лінлей переглянулися.
« Чи можливо якось пов'язатись з цими стільцями?», - Лінлей використовував свою духовну енергію для сканування їх, але кам’яні стільці були нічим більше як звичайними камінними кріслами.
« Присядем», - Шестиокі Золоті Леви відразу стрибнули на стільці.
Лінлей, Десрі та інші також зайняли місце.
« Давайте діяти відповідно до ситуації. Якщо цей дивний хлопчик використовує якісь техніки проти нас, ми безумовно не буде стримуватися щодо нього." - подумки сказав Десрі іншим членам групи.
Одинадцять воїнів відразу погодилися з цим.
Луї був дуже щасливий, коли той сидів у солом’яному капелюсі. Луї глянув на групу Лінлей і в його очах наче з’явився туман: « З того часу, як я був схоплений та посаджений тут у Некрополь Богів... Я вже довгий час не мав можливості поговорити з іншими живими істотами."
« Це місце настільки тихе, що воно могло б бути кладовищем!»
Його очі були сповнені ненавистю: « Нема нікого. Жодної людини. Навіть океан... Жодної риби. Мертве море! Мертве море! На острові немає птахів і ніяких тварин! Немає життя! Так само, як на кладовищі!»
« На щастя, нарешті прийшли ви», - на обличчі Луї з'явилася легка усмішка.
Одинадцять биків були шоковані.
« Які наміри має цей юнак? »
Луї вигукнув: « Я розумію, чому ви всі прийшли до Некрополя Богів. Я міг сказати вам прямо зараз, що я перешкода, яку ви повинні подолати на дев'ятому поверсі. Але я відрізняюся від інших опікунів. Я не вб'ю вас".
Лінлей та інші десятеро вонь були спантеличені.
Не вбиватиме?
« Але першою умовою є те, що ви не будете намагатися увійти на десятий поверх» - додав Луї.
Луї усміхнувся і продовжує говорити: « Я сподіваюсь, що ви залишитеся тут і будете спілкуватися зі мною. Ви не підете на десятий поверх і я не буду атакувати вас. Хіба не чудово? Коли прийде час, ви звичайно зможете покинути Некрополь Богів".
Залишатися і спілкуватися з ним?
Лінлей та інші во́ди розуміли. Цей молодий чоловік справді хотів зробити саме так.
Група Лінлей була досить рада зустрітися з такими перешкодами на дев'ятому поверсі. Принаймні ворог не був схожий на Пламінного Тірана, який постійно гонив за ними і намагався їх вбити. Все ж, залишитися тут і супроводжувати хлопчика в солом’яному капелюсі, очікуючи коли десятирічний період підійде до кінця...
Це дійсно було тим, що група Лінлей не могла прийняти.
« Як щодо цього. Я залишуся тут і поспілкуюся з підлітком, тоді як інші ввійдуть на десятий поверх. Можливо, цей хлопець погодиться» - Десрі раптом заговорив до групи. Ясно, що Десрі вирішив пожертвувати своїми шансами. Зрештою, те що цей підліток був тут на дев'ятому поверсі — ясний доказ того, що його сила не була схожа на вигляд.
Линлей, Фаїн і Бебе подивилися на Десрі.
« У відповідь на це запитання чоловік, який мовчав. Якщо я залишусь тут і змушу вас зібрати час, то чи не проти б ви якби мої десять інших друзів могли зайти на десятий поверх? "
Позазапнені слова скорпіона змусили групу Лінлей здивуватися.
« Не можу, - нахмурився хлопець. - Я сподіваюся, що ви не змусить мене діяти. Ви не входите на десятий поверх, а я не вбиватиму вас, але якщо ви спробуєте увійти, то я буду змушений вбити вас всіх."
- Лінлей та інші нахмурилися.
« Я знайшла вхідні сходи, і Розарії почувся у свідомості Лінлей, Фаїна та інших вождів. - Сходи на десятий поверх знаходяться в лісі за цим дерев'яним будинком. З мого місця видно сходи і чорне сяйво".
« Люсія, яка веде до входу?» — Лінлей та інші відчули подив і радість у серці.
Почувши, що розташування драбини було виявлено, вони іноді поглянули в цьому напрямку.
« О, ви нарешті звернули увагу на вхід? - Хлопчик посміхнувся. - Яке ваше рішення? Чи будете ви боротися зі мною або ви проведете кілька днів у тиші і спокою? "
"Свист"!
Лінлей, Фаїн та інші одночасно встали.
Посміхаючись, Десрі сказав: « Ми не хочемо битися з вами. Ми сподіваємося, що Ви дозволите нам пройти".
Юнець у солом’яній капелюсі Луї продовжував посміхатися.
Але гнів, який копався в його серце протягом тисяч років, почав наростати. Він таємно висміював себе: « Ці люди, які не є Свідками, насправді не знають, що для них справді добре. Я хотів обманути їх і змусити залишитися тут, а потім таємно вкрасти їхні душі. Але тепер, здається ...."
Лінлей та інші одинадцять воньєрів були насторожі. Вони були готові діяти в будь-який момент.
"Взрів!"
Тіло Луї раптово вибухнуло, розкинувши солому в різні боки.
Срібне світло, яке вирвалося з тіла Луї, відразу вдарило до найближчого чоловіка - Тулія.
Том 11, розділ 28, - Торієвий Диявол
Побачивши, що наближається промінь срібного світла, обличчя Тулія похололо і його права рука трималася за рукоять ятагана прийшла в рух.
З спалахом світла Кривавий Теневий Ятаган розсік повітря.
"Взрів!"
Ятаган зіткнувся з срібним світлом, і той дикий взрів почав дуже швидко відступати. Під час паніки він врізався у “дерев’яний дім ”, який відразу розвалився. Промінь срібного світла зупинився тільки коли опинився біля входу на десятий поверх.
« Що це?», - Ліндей та інші тепер могли чітко розглянути, чим насправді був срібне світло.
Срібне світло було далеко від них, але можна точно сказати, що це був рідкий шар сріблястого кольору. Через мить куля рідкої субстанції раптом прийняв форму людського тіла. Поверх його тіла були сформовані природний срібний доспех.
- Три шостиоких Лева були шоковані.
Трансформований “Луі'Сто холодно дивився на Тулію". Він сказав: « Я не сподівався, що людина, яка є тільки на Святому рівні, може вивчити напад типу “Розрушення..."
« Атака типу "Розрушення...", - з розумінням подумав про себе Лінлей.
Причина, чому серед Верховних Святих Тулій вважався людиною з найнадійнішою атакою, полягала в тому, що він тренувався у нападах типу « Розрушення».
У безлічі площин, найвищих і наймогутніших суходень були чотири Сверххожелі, які створили Чотири Вищі Плотощи. Почесним Сверхем були: Верх богом життя, Палахбог Судьби і Свірг смерті, кожен з яких має свої власні прийоми, техніки та методи тренування...
Кожен з них відповідав своїй магії: Магія Життя, магія пророцтва і Маґію Некромантії.
Що стосується четвертого Сверх бога, Сверхище Руйнації...
У Сверху розломів немає ніяких точних методів тренування. Шлях розрухи... Це була постійна бійня і налаштовування з природою розпаду. Треба було покладатися тільки на власні здібності і не було жодного точного керівництва або того, на що можна було б орієнтуватися. Це було мало схоже на розуміння, які досягли в межах інших законів.
Хоча Тулій і отримав деякі пояснення щодо "Путі розрушення", він зміг зрозуміти лише найменші з усього можливого.
У головах Лінлей та інших голів прогрівся голос шестиокого Золотого Лева: « Усе, будьте обережні. Цей монстр надзвичайно небезпечний з Демонічного Царства Тьми і відомий як « Tориєвий дияволDescription».
"Торієвий диявол?" - тільки думаючи про це серце Лінлей не могло не стискатися.
Лінлей ніколи не чув про “Торієві дияволи ”, але він знав, що існує дуже рідкісний матеріал у кузні: Торій. Торій вважався справжньою дорогоцінністю... Адже він був надзвичайно еластичним і міг з’єднувати різні матеріали.
« Чи він відомий як Торієвий диявол, виходить його тіло складається з торія?»
« Тя́ло Торійського Диявола складається з торія. Крім того, цей торій найвищого класу. Оскільки торій є дуже еластичним, Торієвий Диявол може легко трансформуватися в будь - яку форму і зливатися з усіма іншими матеріалами. І ще... На основі Закону, Елементів Землі, вогню, Води та Ветра, якщо вони дійсно не жахаюче потужні і не знаходяться на своїй межі, нездатні зашкодити йому, - Шестиокий Золотий Лев проінформував всіх інших. - У законах Елементів, тільки елемент блискавки може йому зашкодити. Звичайно ж магія, що походить від будь-якого з чотирьох Сверхихбогів теж може завдати йому шкоди."
Линлей та інші відразу змінилися.
Вони раптом зрозуміли, що нічого не було абсолютним.
Якщо напасти досить високо, то можна було б навіть вбити Торійового Диявола.
Но...
Чи зможуть атаки Лінлей завдати Торійому Дияволу достатньо шкоди, щоб він досяг межі своєї витривалості?
« З огляду на те, наскільки витривалими були люди? » Через те, що форма його тіла була рідкою, він дещо зрозумів. - Швидше за все, чисто фізичні атаки, як-от Сходження Міріад мечників, абсолютно марні проти нього, але ось Глубільні Істини Землі можуть спрацювати."
Коли Лінлей зіткнувся з противником, якого ніколи не бачив, то був зовсім переконаний у своїх силах.
« Фаїн, Тулій, цього разу ми будемо покладатися на вас двох», - пролунав голос Дезрі в свідомості Тулія і Фаїна. Просто переглянувшись, кожен знав про що думає інший.
У цій битві все залежить від Фаїна і Тулея.
« НЕ має значення, як, але не дозвольте Торієвому Дияволу оточити себе. Якщо таке все ж відбудеться... Ситуація буде набагато небезпечнішою, ніж у випадку з Королевою-матерью, коли вона могла оточити нас своїми стеблами" - подумки нагадав шостий Лев.
З огляду на вік, шестиоких Золотого Львова можна було прирівняти до Первосвященика. Але з точки зору досвіду, який вони придбали за тисячоліття знаходження в Тюрмі Гебадос і знань про різних містичних істот зі всіх Плоскостей Всесвіту... Троє братів-лева знали навіть більше, ніж Бог Війни і Первосвященик разом узятих.
« Залиште це нам», - Фаїн і Тулій одночасно перетворилися на розмивання!
« Усі ви помрете», - Торієвий Диявол "Луї'о холодно посміхнувся. Раптом, його тіло стало розширюватися... Переформулюючись, він став подібний до величезного стометрового у висоту й ширину простирадла. Він рнувся вниз і спробував своїм тілом завернути Лінллей та інших військових.
Розмитий силует, яким був Тулій, замахнувся своїм ятаганом.
Кривавий Ятаган ще раз розсік небо, але торієва тканина раптово лопнула і атака Тулія пройшла через отвір.
"Взрів!"
Меч Фаїна зачерпнув по небу тріскучу блискавицю.
Навколо освіченої його мечом атаки на всі боки розлетілися зміїні кільця блискавиць. Вони стояли навколо меча і кинулися до торієвої тканини... Але тканина знову утворила в собі діру і атака мечем Фаїна пройшла прямо через нього.
Меч ударив порожнечу, але величезні зміїві кільця блискавиць, наче вони були живі, на великій швидкості кинулися в усі боки.
Змії-молії були занадто швидко. Торієвий Диявол не зміг ухилитися вчасно, і багато тріскучих блискавиць почали стикатися з торіейною тканиною.
"Взрів!"
"Агх!" - прогрімало повне болю... У місцях, де проводились блискавки, ріжки рваних дір залишалися. Але “ткань ” Торійського Диявола швидко відродилася і відразу помчала в напрямку Лінлей та інших.
Лінлей обручав своїм аматинтовим важким мечем.
« Ідеальний момент», - темно-золотисті очі Лінлей раптом спалахнули вибухним світлом і його адамінатинний важкий меч плавно та витончено, але в той же час блискавиця швидко повернувся і приземлився на тіло Торієвого Диявола.
Торієвий Диявол не намагався відвернутися. Він зовсім не боявся атаки типу землі.
Адамтінний важкий меч Лінлей приземлився прямо на торієву тканину і в той же момент, потужні вібрації були передані до неї. У ту саму мить вони кинулися до центру торієвої тканини. Атаки, його Глубінних Істин Землі могли рухатися тільки по прямій лінії.
У минулому, коли Лінлей змагався на горі Тужао і Хайдсена, його меч міг легко створити тунельний отвір через усю гору.
"Хм?" раптом змінився в обличчя.
Справді... Мої Глубінні Істини Землі не дуже ефективні проти гнучкої « стійкої форми ».
"Ха-ха, яка незвичайна атака. Моє тіло навіть трохи задрож ... Аа!», - під кінець своєї тиради, "ткань Торієвого Диявола видала нестерпний крик. Він відразу відступив на високій швидкості до входу і трансформувалася назад в людську форму.
Розлючений Диявол здивовано подивився на трьох шестиок Золотих Львова.
Коли Лінллей атакував, троє братів також напали.
« Ви теж страждаєте від цієї хвороби? » — не міг у це повірити Торієвий диявол... Шляхи розрухи можна навчити тільки самостійно і йому неможливий вчитися від когось іншого. Інші могли дати максимум кількох розпливчастих порад. Навіть якщо хтось скаже, що існує один святий практикуючий шлях розорення на сто, це напевно буде гучним твердженням.
Але серед 11-річних, що піднялися на дев'ятий поверх Святих, було ще чотири практики шляху розорення.
"Невже нам не можна?" - лідер шостиоких Львова саркастично дивився на Торієвого Диявола.
Лінлей та інші не знали яким типом атаки користуються три брати-льва... Від самого початку до кінця, єдиною технологією доказаної технології була „Лішення Свободи". Тільки зараз вони дізналися, що шестиокі Золоті Леви, як і Тулій, були практиками шляху розорення.
Торієвий Диявол підняв голову і дико зревів.
"Грохот..."
Море почало раптово вдиватися і пливти на острів. Морська вода ширяла і швидко оточила весь острів, а потім...
Незліченна кількість морської води почала падати з неба.
Десрі, Лінлей, Бебе та інші не могли зрозуміти, що відбувається.
« Не добре. Тулій, атакуємо разом." - три шостиоких Золотих Лева одночасно звернулися в три розмиті.
Тулій також перетворився на швидке рухоме коло. Людина і три магічні звіри, кожен з яких практикував шлях розрухи одночасно застосовуючи свої найсильніші атаки. На тілах шестиоких Золотих Львова з'явився набір чорної бойової броні, а з їх кігтів виходила аура руйнування... Тільки від однієї цієї аури в повітрі створювалися дивні розломи.
Ятаган Тулія все ще залишався в нічних місцях.
"Хмпф" - Торієвий диявол захвилювався. У цей же момент він раптом збільшив розмір свого тіла у 100 разів і став стометровим в висотці гігантом.
Три шостиоких Золотих Лева також збільшилися і обвалили свої розміри з будинок пазурі на тіло Торієвого Диявола. Сила руйнування розірвала його тіло, по якому утворилися величезні дірки.
Кривавий Ятаган спалахнув і сформував стометрові остаткові зображення, які розсіюють вздовж усього тіла Торійового Диявола.
"Жаль, але це марно" - тіло Торієвого Диявола миттєво повернулося.
« Не може бути. Як торієвий зробив, щоб його тіло зовсім не отримало урону?», - три шостиоких Золоті Лева були сильно шоковані... Адже атаки типу розрухи були здатні його сильно ранити. Покладаючись лише на кілька сильних послідовних ударів можна було напевно його вбити.
Но...
Навіть об'єднана атака трьох братів-левів і Тулія зовсім не нашкодила Торієвому Дияволу.
"Ха-ха, в минулому, я б боявся вас. Але зараз у мене є Перлина Життів", - Торієвий диявол Луїс підняв свою голову до неба і голосно розсміявся. Відчинивши рот, він почав ковтати величезну кількість води в повітрі.
Торієвий Диявол був завбільшки з звичайну людину. Хоча він перетворив себе на стометрового велетня, всередині той був порожнистим.
Торієвий Диявол захопився великою кількістю і почав зливатися з нею.
Торієвий диявол махав рукою.
Його рука перетворилася на лезо з гострим кряєм і він зробив випад так швидко, що навіть шостиокі Золоті Льови не могли ухилитися. Слой чорної броні на тілах левів засвітився і все ж зміг витримати всю силу цієї атаки ... але навіть так, з кутків їхніх пащ проступила кров.
« Недобре, — вигукнув він Шестиокий Золотий Лев. - Швидше, втікайте."
Торійні дияволи мали надзвичайну спроможність оплакувати. Вони могли злитися з водою, землею, металами. Кожен новий матеріл, з яким вони виливалися, давав свої нові здібності і результати. Торієвий Диявол мав велику силу, коли був посередині цієї необмеженої маси води.
Але коли всі втікали, був один чоловік, який біг до нього.
Це був Фаїн.
Фаїн був оповите блискавкою і невблаганно наближався до Торієвого Диявола. Диявол мав Життєдайну життя, таку ж як і Королева-мати, навіщо йому боятися якоїсь людини?
« Фаїн» - всі зупинилися і повернули свої голови.
Перед ними з’явилось жахливе видовище. Коли меч Фаїна прочорнив свій шлях крізь простір, здавалося весь світ почав пронизувати громовий гул. Сотні тисяч величезних драконів, що складаються з блискавиць, раптово утворилися нізвідки. Незліченні електричні заряди у формі драконів ніби гнівно ревелились і повністю обернулися навколо тіла Торійового Диявола.
« Убирайтесь геть!», - люто крикнув Торієвий диявол.
"ВЗР!!"
Сотні електричних драконів одночасно вибухнули.
"Треск, тріск".
Незліченні заряди блискавки почали проникати в торій Торійового Диявола, який під таким натиском швидко вичерпувався.
Тіло Торієвого Диявола затремтіло і він почав відчайдушно кричати. Майже в мить ока все його тіло розпалося і після нього залишився тільки злегка-полупрозальної кульки, яка відразу почав падати з неба.
Фаїн, який ширяв в повітрі, раптово почав падати. Очевидно, він зовсім знемігся.
« Фаїн, - Лінлей та інші відразу полетіли в його сторону, щоб зловити. Десрі полетів у бік Жемчужини і схопив її відразу ж підлетіла до Фаїни й запитав. - Фаїн, ти в порядку? Швидше візьми цю Перлину життя і з'єднайся."
Обличчя Фаїна було мерці блідим, але він зміг вичавити з себе смішок: « Десрі, пам’ятаєш як ти колись розповідав про могутності своїх заклинань забороненого рівня? Моя техніка “Спуск Драконів Молнія" повинна бути навіть потужнішою, ніж закляття забороненого рівня“ Кілотонна Громущий, чи не так? ”
« Можливо. Могутнє», Десрі відразу закинув.
Невдовзі обличчя Фаїна повернуло свій колір. Він розсміявся і сказав: « Диявол, який товпився, дійсно був ідіотом. З огляду на те, що він злився із водою, мій стиль блискавки став для нього справжньою німезидою. Бо вода тільки посилює силу блискавки. Хіба він цього не зал? Він ніби попросив його вбити".
Том 11, розділ 29, - Клиноподібний Демон Бездна
"Ха-ха..." - в повітрі над островом почувся гучний сміх групи биків.
Десрі сміявся і знущався: « Фаїн, Торійський диявол Луї мав Життєдайні життя. Він думав, що ти зможеш тільки сильно травмувати його. Звичайно, він швидше за все не думав, що... Сила твоєї кінцевої атаки насправді перевищить очікуваний ефект від заклинання забороненого рівня."
« Таким чином цей бідолаха помер так нічого і не зрозумів», - Тулій почав сміятися.
Вони були задоволені тим, що вбили Торієвого Диявола. Це означало, що тепер вони можуть легко зайти на десятий поверх, який, безумовно, не був занадто небезпечним для них. Після того як вони попадуть на десятий поверх, то зможуть спокійно підготуватися до сходження на 11 - й поверх.
Після того, як їм це вдасться... Вони отримають Божественну іскру!
« Благодаря цієї Жемчужини Життя нашого шансу на успіх на 11-му поверсі зросли», - Фаїн із захопленням подивився на Перлина життя у своїх руках. Він негайно покропив її кров’ю і Життєзою, яка всмоктувала кров як губка, а після того повністю приєдналася до тіла Фаїна.
Відчувши життєдайну енергію у своєму тілі, Фаїн почувався дуже впевнено.
« Відпочинемо? Або ми підемо на десятий поверх, Десрі.
« Відпочинок не є необхідним. У битві з Торієвим Дияволом постраждав лише один чоловік», - розсміявся Тулій.
Усі дивилися на Фаїна, який засміявся і сказав: « Я отримав досить серйозні травми, але тепер я у гарній формі. В дорогу. Це лише десятий поверх. Він не буде занадто небезпечним".
Чесно кажучи, в даний момент Фаїн не був у хорошій формі.
Хоча Життєдавна Життя вже встигла привести в порядок його тіло, після техніки “Зоря Драконів Моленіа ” було витрачено духовну енергію.
Проте Фаїн не заперечував. Зрештою вони збиралися тільки увійти на десятий поверх.
Перед відправкою на десятий поверх всі вони ретельно обшукали околиці, щоб дізнатися, якщо тут будь-які інші Божественні артефакти. Але результат їх пошуку входив у тому, що... Ця Перлина Життєви була нагородою за подолання дев’ятого поверху. Для людей зі Святого рівня значення Жемчужини життя насправді було вищим, ніж звичайний божественний артефакт.
Десятий поверх Некрополя Богов. Одинадцять биків з'явилися в середині десятого поверху.
« Середовище є нічого собі, - Лінлей засміявся і подивився на околиці.
« Достигнувши десятого поверху, ми можемо добре відпочити і підготуватися. Отримаємо ми Божественну іскру чи ні буде залежати від того, наскільки добре ми підготуємося до 11-ого поверха», - хмикнув Десрі.
Група військових почала сканувати навколишнє середовище.
Довкола виднівся гарний трав’яний покрив, вкритий зеленим морем і дикими квітами. Чисте, свіже повітря також всіх влаштовував.
« Де мешканці десятого поверху?», - Розарія пильно розглядала місцевість.
« Не важливо, — сказав Шестиокий Золотий Лев. - Давайте шукати вхід на одинадцятий поверх. Можливо, істота буде там. Давайте знайдемо вхід, а потім позбудемося істоти. Після цього усі матимуть можливість добре відпочити і підготуватися до фінального бою. Успіх або невдача... все скоро стане відомо».
Водії кивнули, а потім почав ретельно шукати вхід, розглядаючи величезні луки.
Трав’яний покрив насправді не був зовсім плоским. Іноді можна було побачити невеликі пагорби. Вони могли приховувати могутню істоту, або можливо вхід. Якщо вони не облітають і їх не обстежать, то не зможуть знайти його.
« Дивіться, - Бебе скрикнув від подиву і радості. - Попереду кам'яний стовп, і під колоною є вхід.
Водії відразу полетіли у тому напрямку.
Кам’яний стовп був приблизно 3 метри у діаметрі і 20 метрів заввишки. Здавалося, він дуже старий і простий. Ніхто не міг собі уявити, як довго він був там. Колону прикрашали численні різьблені містичні руни. Під колоною стояв вхід до тунелю, а з зовнішньої сторони можна було побачити багато сходів, які сяяли темною аурою.
"Справді тут" - воісти заспокоїлися.
Якщо пройти через цей тунель, можна потрапити на 11 - й поверх.
"Свист..."
Раптом на тлі зелених луків виблискує яскраве світло, яке літає з великою швидкістю. Цей спалах світла прямував до найближчого чоловіка Фаїна. Одинадцять биків не зволікали, і коли побачили цю спалахи, вони зрозуміли, що це таке: істота десятого поверху нарешті показала себе.
"Хмпф".
Коли цей спалах світла було за кілька метрів від Фаїна, той негайно злетів назад.
Швидкість Фаїна була найвищою серед одинадцятих вовчень і тільки Десрі та Бебе могли якось конкурувати з ним.
Однак...
"Дзинь".
Звук удару зброєю.
Фаїн був збитий назад і пролетів десятки метрів, зробив сальто тому, приземлившись на землю. Його обличчя злегка поблело, а в глибині уст проступила кров. Перлина життя в його тілі активувалася майже миттєво, відкинувши тіло.
« Що це?», - стоять поруч з Фаїном Лінлей та інші воли не могли зрозуміти.
Група ворожих чоловіків дивилися на істоту, яка щойно з'явилася.
Усі тіла цієї істоти, наче відбивання навколишнього середовища. Його тіло було повністю сформовано з металу, але цей метал ... Здавалося, ніби ця сталь, яка була перекована сто разів. Як гострий лезо, воно віддзеркалювало навколишнє середовище. Він створював ефект дзеркала, за винятком того, що відбиття виходили трохи більш розмитими.
Це була людиноподібна істота, яка мала два метри заввишки. Воно повністю складалося з металу.
На його лобі був один ріг, який порівнював на гострий ніж. На плечах Ісуса також виднілися гострі ножі, а його руки й ноги самі з себе представляли гострі леза - передня і задня сторони його рук мали загострені краї. Без сумніву, удар ногою або рукою цієї істоти буде подібний до меча. Навіть пальці його рук були гострі, як ножі.
Його спина була також лезо.
« Все тіло його складається з лезів. Ноги, руки, верхня частина його голови... Навіть його спина має лезо." - Бебе зітхнув з подивом.
« Ідеальна військова машина» — додав Тулій.
Фаїн сказав тихим голосом: « Всі, будьте обережні. Ці леза жахливо швидко навіть для мене. Коли лезо відрізало мене, сили удару були достатньо для того, щоб сильно травмувати. Лінлей, мабуть, навіть твоєю охороною буде досить важко прийняти цей удар."
Все розуміли.
Фаїн був надзвичайно сильним, але йому довелося відлетіти назад після удару цим лезом, в результаті чого в його губах навіть з'явився натяк на кров.
« Хоча 10 - поверховий поверх простий, він все ж є другим глобальним шаром Некрополя, — сказав Лайней. — Він розумів це. Хоча цей монстр досить сильний, порівняно з Королевою-матерею, полум'яним Тіраном, королем-Созерцаторем і Торієвим Дияволом він набагато слабший."
На перший погляд Торієвий Диявол був легко убитий, але якби не той факт, що Фаїн знайшов ідеальний підхід до нього, то Торійський диявол, здатний сплавитися з землею, вогнем, водою чи вітром, безсумнівно, не був тим, кого такі люди могли знищити.
Цей монстр здавався їм досить потужним.
Але насправді кожен 11 - й воїн, якщо він докладатиме всіх зусиль, зможе позбутися його.
"Гр..." - істота тихо заричала перед ними. Дивлячись на групу Лінлей, він міг відчувати, що сила цих одинадцяти разом взятих була далеко за межами його можливостей з точки зору конкуренції. Таким чином, він не наважувався атакувати поспішно.
« Це Кліноподібний демон Бездні», - сказав один з шестиоких Золотих Львова.
« Клиноподібний демон Бездні?», - Лінлей та інші дивилися на шестерні Золотого Льова в замішанні.
Лев кивнув: « У численних площинах чотири Висші Плотощі і сім божественних тіл вважаються головними 11 - м'ясом. Окрім цих одинадцяти Площин існують інші, своєрідні плоскощі, які населяють істоти не слабше ніж у головних тілах. Наприклад... Бездня!»
"Площина Бездвисті має найбезглуздішу, анархію Плотосте у всьому всесвіті і в рамках цієї площості ведуться постійні війни та бійні." - зітхнув шостиокий Лев.
Лінлей був здивований, коли почув це.
Найбезпечніша? Бойні? Він міг повністю уявити собі, наскільки страшною була ця “бездня ” безслідна!".
« Бездневидний демон, — сказав Шестиокий Золотий Лев. - Кліновидні демони Бездні - найнижчі форми життя бездонних, як-от мурашки на континенті Юлан. Вони надзвичайно слабкі і безсилі".
Лінлей та інші зберігали мовчання.
Кліноподібні демони Бездні не були слабші від них.
Але у легендарній Бездінні це був найслабший тип істот.
« Якщо хтось із інших Площин і вирішить піти в Бездну, то це буде Божество. Кліноподібні демони Бездня Святого рівня, звичайно, є найслабшими істотами там, - додав Шестиокий Лев. - Кліновидні демони Бездні в основному народжуються на убозтві.
Група Лінлей кивнула.
Вони всі бачили, як було сформовано тіло цього демона. Чи ж він дійсно був створений на замах? Кожна частина його тіла може перетворитися на кровожерну зброю.
« Бездні демони такі ж швидкі, як блискавка і могутні атаки. Їхній організм, зроблений з спеціальних металів, має великий захист. Звичайно... Якщо ми будемо битися в повну силу, ми все ж зможемо вбити цього демона», - сказав шестиокий Золотий Лев.
Лев говорив спокійно, очевидно не турбуючись про цей демон перед ними.
Клиноподібний демон Бездні обережно подивився на групу биків перед ним, а потім...
"Свист"!
Демон фактично почав утікати. Але негайно за ним погнався Бебе. Світно спалахнуло, і повітря швидко розсипалося над луками, але Бебе слідував за ним. Їх швидкість була рівна, але раптом демон почав зариватися в землю.
"Шкрішее!».
Бебе також почав копати.
« Бездимний демон бездонно не повинен бути занадто важким, щоб впоратися з Кліновозним Демоном.
Техніка Двойника Примарного Мишонка фактично гарантувала його виживання.
„Безодня... - Сказав Тулій тихим голосом. - Якщо в моєму житті перепаде шанс побачити Бездну, я помру щасливим."
Десрі та інші дивилися на Тулія, посміяючись.
« Немає потреби поспішати. Якщо ми захочемо негайно відправитися кудись, поки ми можемо поїхати тільки в Чотири Висихі Плоскості, - сказав Дезрі. Крім того, я припускаю, що перехід від однієї площини до іншої є дуже складним.
Тулий злегка кивнув.
Десрі, Тулія і Лінлей розуміли суть цього питання.
У своєму звичайному, матеріальному плані, як Святі вони були дійсно найсильнішими. Але після прибуття до Висиху Площини, Святі знаходилися б на нижчому рівні і навіть після того, як вони стануть Полубалями... Вони, мабуть, будуть не більше ніж « сьогоднішньою » програмою.
Тому вони не квапилися вирушати в інші площини.
"Бум!"
Почався землетрус, і ґрунт розколовався, створюючи масивну щілину. Водії подивилися на розколину.
Лінлей засміявся: « Клиноподібний демон Бездні помер».
Бебе вилетіли з цієї щілини, вкладаючи металевий труп, який був розорвано навпіл. Це був той самий демон.
« Атака Кліноподібного демона Бездна дійсно могутня, — Бебе зітхнув. - Швидше за все, якби я був атакований ним, навіть я б поранився".
Водії були шоковані.
Бебе був Божественним Крисиним Пожирачем. Незважаючи на те, що він все ще ріс, його захист був дуже високий. Якщо навіть Бебе сказав таку річ... Тоді можна було уявити собі, наскільки сильним насправді був напад цього демона.
« Леза цього демона - красива зброя, - Шестиокий Золотий Лев зітхнув з похвалою. - Тіло Кліноподібного демона Бездні природно породжує потужні леза зі своєї суті, але наймогутнішим бритвою на його спині."
« Дуже добре. Це лезо дуже гостре», - Бебе витягнув і кинув його.
Це досить гарне, граціозне знаряддя вбивства лежало на землі, а навколишня трава була заснована лише однією жорсткою аурою, що походить від цієї смертоносної зброї. Острота зброї була схожа на божественні артефакти низького рівня. Це дійсно було неймовірно.
« Кому потрібне це лезо? — запитав Бебе. - Мені це не потрібно. Мої клієнтки небезпечніші".
Бебе замахав маленькими лапами.
Лінлей і Олів’є мовчали. Вони вже мали свою власну зброю. Десрі та Розарія були Великими святими Маґами і не потребували його. Фаїн був майстром меча, але не майстерем клинка. Що стосується магічних звірів... Їхні гострі кігті були аналогом лезень.
Хоча це лезо було дуже цінним і подібне до слабких Божествний артефакт... і його можна подарувати членам сім'ї або друзям, навіть якщо не брати його для себе, Лєнлэй, Фаїн, Розарія та інші вже придбали божественний артефакт і не буде приймати його.
"Ха-ха... - Десрі розсміявся. - Ніхто не хоче його взяти? У мене немає ніякої зброї, так що я міг би забрати це лезо собі. Раніше я встиг отримати деякі бойові навички."
Десрі підняв лезо.
Том 11, розділ 30
Утримуючи цю гостроту лезо, Десрі кілька разів помахнув нею експериментально і з’явилося декілька енергетичних перехресних ліній.
« Лізання чудове... Ось тільки сила моєї руки недостатньо хороша." - зітхнув Десрі.
Без використання бойової-Ці, але при цьому володіє достатньо фізичною силою, наприклад, як у чотирьох Верхових Воїнів, просто зрубуючи звичайну зброю все ще можна досягти дивовижного рівня могутності. Насправді Клиноподібний демон Бездні також покладається тільки на чисту силу.
« Чому такий поспіх? » — засміявся Фаїн. - Десрі, коли ти станеш божеством і твоє тіло стане Божою формою, сила тіла також буде божественною. Коли це станеться, зброя в твоїх руках буде знайти чудове застосування."
"Ха-ха, вірно" - розсміявся Десрі.
Але перш ніж стати Божественністю, ще була одна велика перешкода...
Одинадцятий поверх!
Складність поверхів з першого по п'ятий не була високою, але на шостому поверсі був Пламяний Тіран, який мав набагато більшу силу ніж у істот із поверхом нижче. Кожні п'ять поверхів - це перехід на абсолютно новий рівень складності... Було очевидно, що рівень небезпеки на 11-му поверсі буде експоненціально вищим, ніж на шостому. Пламяний Тіран, Королева-мати та інші істоти були неймовірно страшні. Що ж їх чекатиме на 11 - му поверсі?
Просто думаючи про це, кожен відчував похмурі відчуття, але в той же час, всі вони знали - на 11 поверсі безумовно повинні бути трупи Божественності і тому там напевно треба бути божественні йскри!
« Один з найзавзятіших поверхів... - Ліндей подивився в сторону того далекого кам’яного стовпа зі сходами оповитою чорною аурою. - За словами лорда Бейрута, хоронителі 11-го поверху все ще повинні бути святими."
Було ясно, що Володар Некрополь Богов повинен був дати вам нагоду на успіх. Але починаючи з 12-го поверху і далі, тільки Божество зможе вижити.
« Я думаю, що з 12-го поверху і далі хоронителями поверхів будуть істоти не нижчі за Полудбаль". Його сила була хороша, ось тільки проти Бога цього навіть близько недостатньо.
Володіючи божественним і божественним тілом, ти на фундаментальному рівні трансформуєш своє існування.
« Я ДУМАЮ кожен розуміє... озираючись на всіх, хто зібрався до Десрі. - З 80-х військових, які спочатку прийшли, тільки одинадцять змогли піднятися до десятого поверху.
Кожен кивнув. Решта 70 або померли, або відступили. До десятого ж поверху добралися тільки вони.
« Це також вперше за все моє життя, коли я так близько до можливості отримати Божественну іскру, — каже Десрі. — Я відчував, як всі його емоції починають бурити. Врешті-решт, він намагався дістати її протягом стількох років. - Але ви всі повинні були вже зрозуміти... Одинадцятий поверх буде до безумства небезпечним. У порівнянні з Пламінним Тираном, Королевою-матерею, королем Соціачем і Торієвим Дияволом, ще більш небезпечно!."
Навіть знаючи все це, після того як ці думки були задзвонили, серця всіх биків почали стискатися, ніби вони почули розкати грому.
« Мабуть, дехто з нас помер на 11 - му поверсі. - Але я не боюся смерті. Я вже прожив багато тисячоліть і пережив усе, що міг пережити й зазнати. Якщо я помру на шляху до розвитку божественності, то не шкодуватиму за своєю смертю.
Очі всіх биків пропустили загадкові рішучі свічки.
Десрі, Розарія, Фаїн, Тулій, три шостиоких Золоті Лева, Чорночущий Король Скорпіонів... Всі вони боролися за можливість встановлення Богом протягом тисяч років. Життя, смерть... Вони вже давно перестали турбуватися про такі речі.
З П'яти Верховних Святих помер тільки Резерфорд.
Але ніхто не був дуже засмучений його смертю. Адже кожен з них знав... Можливо, що наступні люди помруть на цьому шляху.
У цій групі з 11 ворожих військ були дуже молодими тільки Лінлей, Бебе та Олів’є. Вони не жили навіть у першому столітті. У порівнянні з Десрі та іншими, між ними були величезні відмінності... Навіть їхнє моральне ставлення до життя і смерті, мабуть, дуже відрізнялося.
« А тепер, докладімо всіх зусиль, щоб добре підготуватися. Ми залишимося на десятому поверсі, щоб термін був рівний півтора року. І через півтора року ми зайдемо в 11-ий поверх, підвівши підсумки Десрі.
Усі воли відчували приплив хвилювання, але мовчки кивнули.
Вони ввійшли в Некрополь Богів вісім років тому. Після півтора року тренувань аж до десяти років навчання лишиться тільки кілька місяців. Коли вони прийдуть на 11 - й поверх, питання про те, чи зможуть їм отримати Божу іскринку, напевно, вирішиться лише за один день.
Всі розійшлися і знайшли собі спокійні місця для медитації.
- Бебе подивився на Лінлі.
Лінлей подивився на Бебе. Тільки дивлячись один на одного вони обидва розуміли, про що думає інший.
« Добре підготуйся».
За рік чи півтора, Лінвей, Бебе та Олів’є все ще були здатні зробити прорив і збільшити свою силу. Що стосується решти восьми биків... Якщо не відбудеться будь-якого щасливого випадку, зробити прорив буде дійсно важко.
....
Безкрайним трав’янистим преріям дув ніжний вітер і розвіяв довге волосся Лінлей в різні боки.
Очі Лінлей були закриті і він тихо сидить в медитативній позі.
« Глибинні істини Землі... Чим довше я слідую цим шляхом, тим важче просуватися далі. У "Ріті Міра" я вже досяг 64 шарів. Якщо я хочу сплавити їх у 32 шари... Це ймовірно займе набагато більше часу ніж минулого разу. Щоб сплавити 128 шарів у 64 і зробити прорив, мені знадобилося вісім років. - Буде краще, якщо я вивчатиму Глубінні Істини Ветра.
А тепер найважливіше - підняти свої сили, а значить треба спробувати зробити прорив якомога швидше.
« Коли я приєдную свою душу до природи, то природно культивую свої духовні сили. Я можу паралельно розвивати як духовну енергію, так і намагатися зрозуміти Глубінні Істини Ветра".
Лінлей заспокоював свій розум.
Він « не відчував власної гідності та самосвідомості ».
Духовна енергія Лінлей чудово гармоніювала з природним елементом вітру. У своїй свідомості він міг чітко відчувати всі рухи вітру танцюючого по прерії і в той же час Лінлей постійно проціював у своєму розумі різні позиції технік Ряб Ветра, Рітми Відра та Схода Міріад мечів.
Лінлей медитував і роздумував про аспекти швидкого та повільний Законів Ветра.
Але в той же час, у його голові мили безліч образів рухів меча, які виконувалися ним різних технік.
Тіні меча, що мчать наче вітер - невидимі й безформні!
Перевантажившись у цей тихий стан роздумів, плавно, але безупинно Лінлей продовжував зростати своє розуміння Закону Ветра. У міру того як він почав використовувати свою техніку, володіння мечем ставало дедалі глибшими і більш природними. Його душа була одна з природою, а духовна енергія поступово поліпшувалась.
....
Час невблаганно текло вперед. На десятому поверсі Некрополя Боги або сиділи зі скрегоченими ногами і медитували, стояли й практикувалися різні позиції та рухи. Кожен з нас серйозно підійшов до своєї підготовки перед тим, як увійти на 11 - й поверх.
Бебе спокійно лежав на траві, в той час як його тіло було оповите слабкими потоками чорної аури.
Протягом того часу волосся Лінлей стало довгим.
Через кілька років, поки настав призначений день, з них виходило лише два місяці.
« ДСРІ, - сказав чоловік на траві Фаїн. Вони вже давно підійшли до своїх кордонів. Якщо у них зараз відбудеться прорив, то вони стануть Богом. Тому їм не було сенсу насильно змушувати себе зробити прорив, так що вони просто сиділи і спілкувалися між собою. - Ти пам'ятаєш той бій п'ять тисяч років тому?
« Звичайно пам'ятаю, зітхнув Десрі. - Це сталося коли спустилися воли з інших Плоскостей... Святі спускалися один за одним. Ох... Ці бої над Південним Морем і гарячою пустелею... вони були настільки агресивними."
Фаїн злегка кивнув.
Тодї, Фаїн і Десри вже були сьвятими, та дуже слабші Святими. Їхня сила була подібна до вбитої Святим Зоримним Мечем Діллоном. Вони були тільки святими на ранній стадії... і брати їх у тих боях, безсумнівно померли б.
« Великий натовп святих і багато божественностей. Святий проти Святого. Божество проти Божественності. Один з Божеств увірвався в велике стовпочинство Святих і викликав масове кровопролиття та смерті, - зітхнув Десрі. - З того дня я вирішив, що просто зобов'язаний в один прекрасний день стати божественністю."
Тиск від присутності Бога був схожий на ув’язнення! Врешті-решт, сила святих була навіть близькою до сили Бога.
« П'ять тисяч років, - зітхнув Десрі. - Скільки я втратив друзів, коли йшов цією дорогою життя? У ті давні часи помер Керрілан. Тепер Хейворд і Резерфорд...».
Фаїн кивав.
Безчисленні вожді наполегливо тренувалися багато років з єдиною метою - стати Божественністю. Стати святими було не так вже й важко. Але стати Божеством... Це завдання було на такому рівні складності, що навіть важко собі уявити.
« Фаїн, Десрі подивився на нього. - Ми вже перед фінішною межею. За всі п'ять тисяч років ми найближче до кордону від постанов Бога.
Фаїн злегка кивнув і серйозно сказав: « Успіх чи невдача... Все вирішиться в нашій останній спробі."
- Фаїн і Десрі повертались назад та подивилися на Лінлі. Потім вони переглянулися очима повні шоку. У очах Десрі та інших військових діячів Лінлей і Олів’є були абсолютними геніями. Інші витрачали тисячу років, тоді як їм навіть не потрібно було багато століть.
А щодо Лінлію, то в їхніх очах він перевищував навіть талант Олівія.
Він мав закладений фундамент, а його знання та ідеї в законах не мали собі рівних. І зараз...
« Зникає... він нарешті прорвався на рівень Великого святого Маґа." - зітхнув Десрі. У далекому минулому він сам відчув цей прорив.
....
Лінлей міг відчувати духовну пульсацію. У його свідомості те море духовної енергії шалено бушувало і гудело, а таємничий напівпрозорий семиколірний кристал вібрував, ніби намагався якимось непізнаним чином змінитися.
« Я прориваюсь" - розум Лінлей охопило хвилювання.
Щоб подолати дев’яту рангу до піку 9 - го, йому знадобилося десять років, але на прорив з вершини дев'ятої рани у нього пішло більше десяти років!
"Грохот..."
Його духовна енергія постійно перетворювалася і кількість його духовної енергії поступово зменшувалась. Але сила його духовної енергії тільки зростала... І що ще важливіше - почав трансформуватися кристал його душі!
Пла повільна трансформація.
Кількість духовної енергії скоротилася до однієї десятої від попереднього показника, але вона стала чистішою і його контроль над нею злетів до неба.
"Крісталл душі?" - серце Лінлей здригнулося.
Якщо ти дотримуєшся постійної тренувань, то твій рівень життя також зростає... але для підтримки життя, найважливіша складова була душа! Звичайно, з часом душа буде постійно трансформуватися. І якщо говорити про магів, які постійно культивують свою духовну енергію, то більш ніж природно, що після того як Великий Святий Маґ став своїм втіленням у життя, душа також перетравить певну трансформацію і досягне абсолютно нового рівня.
Повільна трансформація продовжувалася.
« Скільки ще триватиме моя духовна трансформація?», - Лінлей не міг витримати.
Він знав, що день їхнього входу на 11-й поверх все ближче й близько. Його духовна трансформація відбулася зовсім без будь-якої його участі і втручання. Після кількох днів спостереження за цим процесом він більше не витрачав на цей час і замість цього знову занурився у вивчення Закону Ветра та аналіз технік меча.
Усі види рухів меча і позицій постійно мили в його голові.
І водночас Лінлей виявив, що через постійний процес трансформації його душі, ефективність та результат аналізу Закону і технік меч ставала все вищим.
« О, — каже Лінлей. — Він був приголомшений тим, що його душа тремтіла. - Успіх!»
Лінлей уважно оглянув свою душу. Будучи у свідомості, він помітив, що те море духовної енергії стало в десятки разів чистішим та концентрованим і серед нього стояв парний меч, оточений слабким свічком. Верно. Це меч!
"Міч?" - був здивований.
« Моя душа перетворювалася на меч? » — не сподівався я.
Насправді, форма душі не може бути якось зафіксована і визначена для всіх однаково. Наприклад, нежити з Загробного світу може бути в живих як велетенський вогонь і називається “Душа Пламені". А душа Пламінного Тірана, якого вбили Лінлія, була напівпрозорою.
Водій Божественного рівня може володіти душею, яка буде в формі леза або навіть у вигляді звичайної кулі.
Все залежить від шляху тренування, які були обрані ними.
« Ласкаво просимо до Великого Святого Маґа... Це дійсно щось», - духовна енергія Лінлей легко поширилася за межі його тіла. У цій дивній площині він міг охопити лише близько десяти метрів, але тепер може охопити сотні метрів.
Лінлей відкрив очі.
« Лiнлэй. Вітаю, Фаїн, Розарія, Десрі та решта стояли неподалік. Навіть Бебе дивився на нього посміхався.
« Босе, ти досяг рівня Великого Святого Маґа? Ха-ха, чому б тобі не показати легендарне заклинання Простене Лезання? Я його ще не бачив, Бебе був дуже схвильований. Він був дуже вдячний Лінлію.
Тепер Лін Лей був здатний використовувати закляття забороненого рівня, як стилі землі, так і стилю вітру.
« Простір Лезвия?» - Лінвей вже сам з нетерпінням чекав свого “експеримента>. Простір Лезнє стало наймогутнішим заклинанням у використанні проти однієї мети. Він одразу ж почав наспівувати слова цього заклинання, бо вже давно пам'ятав всі закляття, але це був перший раз, коли він намагався застосувати їх на практиці.
Через кілька хвилин...
Незліченна кількість частинок сутності вітру почала скаплюватися і кружляти навколо Лінлей. Здавалося вітер навколо нього ніби застиг і...
Через мить з'явилося три-чотирьох метрів завдовжки напівпрозоре лезо вітру. Воно було швидко, як спалах блискавки і вистрілив у протилежну від Лінлей сторону, вдаль. Швидкість цього » (Лезвія Medlock) була такою високою... що навіть Бебе і Фаїн не змогли б вчасно ухилитися. Найжахливішим було те, що лезо проходило зі скрипаючого звуку « скриніїх » скрізь... З’являлися розломи простору.
Простір було настільки легко розрізати, як звичайний шматок тканини. Звичайно, великий розріз був миттєво сформований « соткан ’ назад.
Пролетівши сотні метрів, лезнє небо все ще зникло.
« Просте лезання... що взагалі може протистояти цій атакі? Крім того, після активації простору Лезання я навіть можу за допомогою своєї духовної енергії трохи контролювати напрям руху» - Лінлей був дуже радий.
[P.S. Це ім’я — “Великий Святий Маґ - лайн ”.
Том 11, глава 31, - Некрополь Богів, Самотній Етиж
Над трав’яною гладкістю воли люди побачили, як минають тисячі людей. Незважаючи на те, що всі були чутні про надзвичайну силу заклинання Простене Лезіння, побачивши його власними очима, воно не могло залишити їх без благоговіння.
« Простір Лезіє заслуговує своєї назви і репутації. Він безумовно найсильніше заклинання забороненого рівня проти однієї мети, - Фаїн шоковано зітхнув. - Піднімися в засідку Великого Святого Маґа стилю вітру, навіть я не зміг би ухилитися."
Простір Лезіє можна вважати вершиною могутності, якщо використовувати її проти одної мети. Його швидкість знаходиться на абсолютній межі, не кажучи вже про могутність.
« Ось чому я завжди дуже обережно ставлюся до Великого святого Чарівника вітру, особливо якщо він затаїв на мене образу, - розсміявся Десрі. - І взагалі, коли починаю відчувати, що поруч зі мною згромаджується суть елементу вітру, я негайно втікаю якомога далі і ховаюся."
"Ха-ха..." - всі солдати почали голосно сміятися.
"Десі, невже ти так боїшся?" - кажучи це Фаїн голосно розсміявся.
Прорив Лінлей до рівня Великого Святого Маґа змусив Десрі, Фаїна та інших ватажків відчувати подив і радість. Завдяки тому, що Лінлей значно збільшив свою силу, шанси на те, щоб вони заповнилися божественною іскрою на 11 поверсі.
« Гаразд, досить. У нас ще є два місяці, аж до того обговорених півтора року." - чітко промовив Десрі.
Водії закидали і потім знову розлетілися.
У цей момент Бебе перебував все ще поруч з Лінлеєм.
« Босе, ти нарешті досяг рівня Великого Святого Маґа. Я дуже радий за тебе." - Бебе був такий щасливий, що іноді починав стрибати вгору-вниз і розмахувати по повітрі своїми маленькими кігтиками. Його маленькі очі не могли перестати сяяти від захоплення.
« Хоч я і став Великим Святим Магом, це означає, що мій шанс вижити на 11-му поверсі був тільки трохи вище. - Ти тільки пам'ятаєш, як сильно піднявся рівень складності після переходу з першого рівня п'яти поверхів на другий рівні 5-поверхових..."
Бебе кивнув.
Один з них, найімовірніше, буде в десять разів більше ніж шостий поверх у 100 разів небезпечніший за Плам’яний Тиран!
Чи посміхнеться їм удача?
Насправді ніхто не почувався впевнено. Але кожен святий член Десрі протягом тисяч років з усіх сил намагався стати божеством. Коли вони стояли на порозі свого призначення, то не хотіли здаватися.
« За наступні два місяці ми повинні як слід готуватися".
Коли Линлей досягнув рівня Великого святого Маґа, коли його душа певним чином трансформувалася, він почав відчувати себе як самиця переходить на нову стадію. І навіть Бебе це відчував... Просто дивлячись на Лінлей, який стояв перед ним, можна було сказати, що він був як гостре лезіння до неба.
....
Два місяці потому.
Біля давньої колони. Перед входом зібрались одинадцять биків.
Насичені драконячі лусочки прокрили тіло Лінлей і майже відразу з’явилися шипи та хвіст. Після того як Лінлей закінчив трансформацію у свою форму Дракона, його тіло було вкрите навіть хвостом. Це було оборонне закляття - захист Землі святого рівня.
Навколо алмазного доспеха, утворюючи тонку мембрану, кружляв шар концентрованої лазурно-червоної бойової-Цени. Це була Пульсаюча охорона.
Природна охорона воїна Драконячої Крові Святого рівня, в поєднанні з заклинанням Захисту Землі Св.
Десрі та Розарія теж покрили свої тіла Святий Броней відповідного елемента. Що стосується Фаїна, Олів'є, Тулія та інших їх тіла були покриті шаром захисної бойової-Ци... Навіть тіло Бебе оточувала розпливчаста чорна аура.
« Ми вже понад п’ять тисяч років прагнемо цього... Все повернулося до цього моменту.", очі Десрі сяяли.
Очі Фаїна, Тулія, Розарії, трьох шостиоких Золотих Львова і Чорношуйчастого Скорпіона були надзвичайно рішучими та твердими.
« Якщо ми зіткнемося з небезпекою на 11 - му поверсі, то будемо в десять разів вищими від попереднього поверху. Смерть може будь-хто з нас і обмежитися все може не тільки однією смертю!, Десрі обкинув всіх своїм поглядом і потім серйозно продовжив. - Але ті, хто виживуть або досягнуть успіху, будь то люди чи магічні звіри повинні допомогти померлим завершити незаконні справи... Будь то боргів, образи або ще що інше з нашого світу».
Всі волицы мовчки кивнули.
Ніхто з одинадцяти присутніх не міг собі дозволити діяти там самостійно... Всі вони мають показати неймовірну командну роботу і лише тоді матимуть маленьку надію на успіх.
Фаїн теж покатався і тихо промовив: « Незалежно від чого, я сподіваюся, що хоча б один з нас стане Богом.
Те чого найбільше боявся Фаїн, що на 11-му поверсі помруть всі.
« Я не сподіваюсь. Я впевнений. Я абсолютно впевнений, що у нас все вийде!" - очі Тулія були надзвичайно жести.
"Наперед" - Десрі глянув на вхід.
"перед!".
Серця всіх присутніх переповнювали рішучість. Всі як один увійшли в таємничий світлий вхід на 11-й поверх.
Некрополь Богів. Одинадцятий поверх!
Світло заходу сонця змусило світ сяяти. Цей світ складався з металу і в ньому було багато високих металевих конструкцій. Масивні металеві гори та залізні долини можна було побачити скрізь. Завивання вітру в цій місцевості створювало відчуття гострих ножів.
Раптом...
Одинадцять мешканців континенту Юлан стояли на 11 - му поверсі.
« Як пустельно і дивно», - Розарія оглянула околиці і потім подумки звернулася до всіх. Згідно з введеним раніше правилом, як тільки вони попадуть на одинадцятий поверх, якщо не буде ніякої абсолютної необхідності, вони не повинні вимовляти і звуку... і може бути через це вони не потрівожать могутніх тутешніх істот. На даний момент Лінлей також навчився говорити подумки.
Після того як духовна енергія Святого досягає певного об’єму, залишалося тільки зрозуміти малу хитрість і потім можна спілкуватися абсолютно вільно.
« Усе, будьте тверезі. Перед тим, як ми зіткнулися з Королем Созерцем восьмим поверхом, там теж було дуже тихо. Ніхто не може дозволити собі бути необережним. Тепер, давайте підемо і пошукаємо божественні іскри." - тепер Лінлей був визнано найсильнішим серед цієї групи одинадцяти вовчень, тому він йшов попереду та водив інших.
Інші воли тихо йшли за Линлей. Десрі, Розарія та Олів’є були в центрі побудови, оскільки їхній захист був найслабшою.
У Лінлі була аж трислойний захист, не кажучи вже про існування Жемчужини життя і те, що його душа стала набагато сильнішою до рівня Великого Святого Маґа. Лінлей справді міг вважатися найбільшим серед усіх присутніх.
« Лише метал. Я зовсім не відчуваю присутності життя." - після тривалого часу Лінлей починав хмуритися.
Але Лінллей не сміявся сповільнювати пильність. Він зосередив свою увагу на спостереженнях і уважному аналізі місць, де могли б знаходитися трупи Божественних богів або божественно витворів.
Іменем тут може бути стільки ж, як простори в горах або ж мало як у маленькому кулаку.
« Переди долин. Звідти здається, що походить спеціальна аура." - в розумах всіх інших пролунав голос Десрі.
Лінлей теж помітив... Крім того, аура змушувала його відчувати тиск.
"Невже це аура від Божественної іскри?", - в розумах всіх інших пролунав голос Лінлей.
Думаючи про це очі всіх присутніх палали. Адже там було щось, що змусило їх здригнутися і відчувати тиск ... Може там дійсно Божественна іскра? Зрештою, ніхто з них не бачив Божественних іскринок, але раніше вони зазнавали тиску від Божої присутності.
« Можливо, це божественна іскра, але також може бути зберігач 11-го поверху», - коли Розарія передала цю мисленнєву розповідь, її обличчя було надзвичайно серйозним.
"Хранитель?"
Лінлей та інші відчули тремтіння у своїх серцях... Якщо ж дотримуватися логічної логіки, то рівень складності на 11-му поверсі повинен бути в десять або й сто разів вищим від шостого чи сьомого поверхів. Пламяний Тіран і Королева-мати вже були так сильні... Що ж тоді їх тут чекає?
"Давайте подумаємо, чи повинні ми входити в долину чи ні?" - запитав у інших Лінлей.
« Ідемо, — сказав шестиокий Золотий Лев. - Якщо ми боїмося навіть цього, то навіть якщо знайдемо тут божественну іскру, тоді сміливість перевірити в кінці не буде."
Всі переглянулися.
Верно. Якщо б вони були настільки боязкі, що уникали будь-якої чужої аури, яку вони відчують, як їм знайти божественну іскру?
« Ідем» - подумки сказав Фаїн і кожен почав вдивлятися у напрямку долини.
Одинадцять військових, на чолі з Лінлією, почали поволі підніматися до тієї металевої долини. Долина, площею понад 100 метрів і підлітку до неї, почала відчувати те відвічне серце ауру.
« Дитина вкрита слабким червоним туманом», - думаючи насупився Лінлей.
Зверху вниз в нерівномірно глибоку долину і спостерігаючи за слабким бульбашком червоним туманом, дало Лінллей відчуття, що під ним живе величезна істота і цей туманний вхід до його лігво.
Переглянувшись, Лінлей почав міркувати: « Давайте спускатися».
Одинадцять воїнів почали зовсім сміливо спускатися вниз. Чим глибше вони спускалися, тим ясніше відчули на собі зливу аура. Невдовзі вони опинилися біля поверхні червоного туману, який спускається швидко в море.
"В'юх~".
Вони летіли досить швидко і тому вже через кілька секунд опинилися практично біля самого дна... але ці кілька секунд для них були просто нестерпні.
Одинадцять биків приземлилися на дні долини. Туман не був дуже щільним і можна було вільно бачити в радіусі сто метрів.
« Що це?» - Лінвей міг не помітити, що на величезній плоскій скелі лежало тіло. Просто відчуваючи ауру, яка походить від цього тіла, серця всіх присутніх почали битися в скаженому темпі.
« Труп Божества», - Десрі захоплено передав свої думки.
Серце Лінлэй важко забилося. Навіть дихання Фаїна і Тулія стали трохи важчими. Не вагаючись, люди повільно і тихо підходили до плоскої скелі.
"Ха-ха..." - раптово, гучний, дикий сміх струс тиші всієї долини і що ще гірше, здавалося, цей смех виходив від цієї гігантської плоскогір'ї, на поверхні якої так само стояв валун.
Усі одинадцять військових, у тому числі Лінлей, відчули, як їхні серця підстрибнули.
« Не добре, - Лінлей відчув, що справи стали поганими і тому одразу наказав. - Відступаємо, швидко!»
Але цього не вимагалося... тому що про це подумав не тільки Лінлей, так миттєво відреагували і всі інші. Вони злітали в небо так швидко, як тільки могли. Вони зі своїми блискавичною швидкістю вилітали з червоного туману, але майже відразу загальмували.
Вони зависли над червоним туманом, не сміяючись злетіти вище.
Тому що над ними...
Над ними ширяли повністю металеві тіла. Руки, ноги і голови-мечі. Це були низькорівні істоти, народжені в Бездінні на заріз... Кліноподібні фонові служби Бездні!
Раніше на дев’ятому поверсі Лінлей та інших уже зустрілися з Кліноподібним демоном Бездні. І хоча він був дуже сильним, його захист була тільки середній... Будь-яка група Лінлей міг один на один убити Кліноподібного Демона Бездні.
Але прямо зараз, Лінвей, Фаїн, Десрі та інші відчували цілковите розчарування.
Вони згрупувалися дуже щільно, це чимось нагадувало мурашник. Прямо зараз, над ними покрили принаймні десять тисяч Клиноподібних демонів Бездні. Їхні тіла повністю блокували промені світла сонця. Коли кліноподібний демон Бездні з десятого поверху проатакував Фаїна, той навіть трохи відкашлював кров'ю...
Якщо оцінювати їх тільки з точки зору атакуючої сили, кожен із них був подібний до Тулія.
"Ха-ха... з останнього разу, як нас хтось “навіщав ” вже минуло стільки часу. Діти, вбийте їх для мене." - викрикнув маленький той, червоний Кліноподібний Демон Бездни, який знаходився посеред цього моря звичайних кліновидних демонів бездонні.
« Взух! Вьюх! Вьюх! В'юх!"
Знявся пронизливий виття... І не дивно, адже незліченна кількість Клиноподібних Демонів Бездна почала несамовито пікувати з неба. У кожного були їхні руки-лезавія, які знаходилися на рівні Божественних артефактів низького рівня.
- Десрі не міг дихати рівно.
Вони не вагалися і відразу пірнули в туман.
"Фью..."
Слабкий червоний туман став раптово кудись відкачуватися... Через мить Лінлей та інші відстежили джерело, туман втягувався у груди іншого маленького, худорлявого Кленоподібного Демона Бездні.
Один криваво-червоний Клиноподібний Демон Бездни був над ними, а інший перебував у долині.
« Під нами теж багато Кліновидних Демони Бездни", - у свідомості кожного пролунав голос Розарії.
Фактично Долина була виселена тунелями, в яких ці демони ступили на землю. І в даний момент вони постійно вилізали назовні. Повітряний простір над групою Лінлей було запечатано безліччю клиноподібних демонів бездну, тоді як під ними на металевих землях стояло багато тунелів.
Том 11, розділ 32, - Зап’янілі кров'ю під землею
Усі знали, наскільки потужними були Клиновидні демони Бездни. Одного або двох вони не бояться. Але якщо на таких двосторінках атакують групу Лінлей, то більше половини з них загине. Але тепер Клинові демони Бездни були згруповані так щільно, що їх кількість сягала десятків тисяч.
Не було іншого вибору!
Бігти!
« Ми збираємося до плану номер два. В тунелі." - почувся голос Лінлей.
"Свист..."
Довгий хвіст Чорночуйчастого скорпіона раптово розгорнувся, а потім легко пробурив тунель у металевій горі, куди відразу ж кинулися Десрі, Розарія та інші.
Линлей, Фаїн, три шостиоких Золотих Лева, Бебе та Олів’є були в тилу.
Усі демони мали блискавичну швидкість і рухаються, як хмара сарани.
« Убийте їх», - Ліндей тримав аматиновий важкий меч в одній руці і меча Фіолетової Крові в іншій.
У цей момент до них підбурили безліч демонів і кожен воєвод, чи то Лінлей, Фаїн, Шестиокі Леви, Бебе або Олів’ю, був у жахливому бою. Олів’є був першим з них, хто мусив відступити в іншому напрямку.
Олів’є, обручаючи містичним Льодовичним мечем, був вкритий полум'ям наполовину чорною і напів - білою аурою. Мостичний меч зіткнувся з лезом демона. Тіло Олів’є затремтіло, а потім холодне світло спалахнуло в його очах. Після цього містичний меч знову атакував.
"Слеш..."
Крижаний меч, оточений чорно-білим світлом, зміг розірвати голову кліноподібного Демона Бездні.
Але відразу ж після цього ще три демони одночасно атакували Олів’є. Обличчя Олів’є змінилося і він миттєво почав відступати на високій швидкості. З огляду на швидкість ці демони були на одному рівні з Фаїном і Бебе. Олів’є міг розраховувати тільки на його містичний льодяний меч, яким він гарячково блокував кожне літнє лезо.
"Взрів!"
Два леза зіткнулися з бар'єром його бойової-Ці.
Бар'єр Олів’є, що складається з бойової-Ці, був розбитий. Біль, спричинений двома контрударами, Олів’є понісся у тунель з викопаним Чорношитом Скорпіоном. Але незважаючи на це, майже половина його талії була практично відсічена.
Якби він був трохи повільніше, його тіло було б розрубано навпіл.
"Взрів!"
Відразу ж після цього Фаїн був змушений бігти в тунель через напади великої кількості демонів. Фаїн відлетів назад, будучи атакованим чотирма демонами і його тіло було фактично розрубано на три різні частини, але « голова̄ фаїна » летіла високою швидкістю до тунелю та втекла.
Але тіло Фаїна почало відновлюватися з надзвичайною швидкістю.
« Перестань, будь обережним. Якщо ти більше не зможеш триматися - відразу біжи!», Фаїн подумки звернувся до нього під час втечі.
Лінлей уже міг відчути жах цих демонів. Після того як він вбив чотирьох Кліновидних Демони Бездне підряд, його Пульсуючий захист і Священна Броня заклинання захисту Землі були зруйновані великою кількістю диких ударів демонів.
Його драконячі луски були зруйновані і під ними текла кров.
Перлина життя в його тілі активувалася.
"Гул..."
Драконячі луски відновилися, а Пульсаюча охорона Лінлей сформувалася ще раз.
"Сквії!"
Бебе перетворився на вісім подвійних двійників, які люто атакували противників. Принаймні десять демонів були знищені від його кігтів. Але ці демони були дуже розумними. Десятки демонів атакували одночасно вісім подвійних. Кожен з них потрапив під вплив трьох або чотирьох демонів.
Тіло Бебе відразу було відкинуто назад. Він почав поспішно відступати, а не його вовни виднілися сліди крові.
"Визривши!" - група демонів роїлася в бік Бебе.
- "Бебе, відступай!" - голосно закричав Лінлей.
"Свист"!
Бебе не гаяв часу, а швидко подався до тунелю. Коли він забіг всередину, його тіло стікала кров’ю, а вовна порізана на шматки. Побачивши це видовище, Лінлей захворів. Зрештою у Бебе не було Жемчужини життя!
Тіла трьох шестиоких Золотих Львова були покриті чорною бойовою бронею і, таким чином, вони могли протриматися протягом більш тривалого періоду часу ніж Бебе.
« Лоінлей, ми не можемо їх контролювати. Відступай швидше!»
Три шостиоких Золоті Лева також були змушені втікати від великої кількості лезів, якими демони безупинно атакували їх. З залитими кров'ю тілами вони рилилися в тунель. З кожним членом команди, яка відступила в тунель, їх захисний периметр у природному випадку скорочувався.
Разом з Шетиокими Леві Лінлей одразу вирушив у тунель.
« Вбийте його!», - незліченні Кліновидні демони Бездня звили, підняли їх гострі довгі леза і почали атакувати Лінлей.
« Не добре».
У цей момент більше десяти демонів атакували Лінлей з кожної сторони. Зверху, знизу, спереду, з кожного боку... Понад десять демонів — це загалом кожен з гострим лезом, що має блискавичну швидкість. Надто швидко!
Меч Фіолетовий Крові і адамінатинний важкий меч Лінлей були в змозі вбити тільки по одному демону Бездні, тоді як інші десять одночасно прокололи тіло Ліней!
"Взрів!"
Пульсуючий захист, який був частиною « Ритма Міра », 64 Сплавні хвилі швидко впали.
« Не добре».
Просто імпульсу сили цих десяти ударів вистачило, щоб послати Лінлей в політ назад, одночасно розбивши драконячі лусочки на його тілі. Перлина життя постійно мерехтіла зеленим світлом, і тіло Лінлей відновлювалося з вражаючою швидкістю.
« Неможливе контролювати їх. Решта вже повинні були втекти, причому на досить велику відстань."
Лінлей також залетів тунель.
"Гррер!"
Велика кількість демонів зареєструвала і прямувала до тунелю. Водночас велику кількість демонів, що перебувають у долині, було згруповано і попрямували до тунелю.
"Преслідувати їх!", - гнівно збудили безлічі демонів.
Лінлэй повернувся і побачив кровожерливий, дикий погляд в очах Кленовидних Демони Бездні.
"Грохот..."
Миттєво, що природа елемента землі почала скаплюватися у великому об'ємі і величезна кількість гігантських каменів, сформованих за спиною Лінлей, миттєво герметизували тунель. Поки Лінллей продовжував летіти, незліченні валуни продовжували з’являтися позаду нього.
Магія стилю землі, заклинання восьмого рангу: Дощ з Валунів.
« Хотаючи швидкість риття тунелю Чорношуйчастого Скорпіона, цей світ є світом металу і навіть ґрунту тут металевою. Його швидкість виривання тунелю, безперечно, поступається його швидкості польоту. Все, що ми можемо зробити прямо зараз - це спробувати протриматися".
Лінлей продовжував летіти і блокувати тунель позаду нього.
"Свист!"
Велика кількість демонів летіли вперед.
Демони не звертали уваги на валун Лінлей і використовували свої гострі голови, щоб пробивати їх. Гострі леза на вершині їх лоба миттєво розколювали валини і вони продовжували переслідувати Лінлей на високій швидкості.
Однак, незважаючи на те що вони були в стані легко знищити валуни, їхня швидкість знизилась.
Лінлей поспішив до групи биків. Зрештою, з точки зору швидкості польоту вони рухалися набагато швидше, ніж Чорношуйчастий Скорпіон. Десрі, Фаїн та інші летіли пліч-о-пліч, тоді як скорпіон був попереду них.
« Що нам робити?», - відчайдушно запитав Лінлей.
У той час за ними рушало багато демонів.
« З точки зору швидкості, під поверхнею ми рухаємося швидше демонів і тому мусимо бути в змозі позбутися їх. Після того, як ми відірвемося, давайте пошукаємо божественну іскринку. З цим рішенням погодились решта групи.
Навіть тепер вони не хотіли здаватися.
Коли вони наблизилися до Божого тіла, то використовували свою духовну енергію для того, щоб обшукати його. Труп Божественності лежав тут давно і не містив божественної іскри. Труп був не більш ніж інструментом, який використовували для привернути їхню увагу!
Тоді як група Лінлей продовжувала прокладати свій шлях під поверхнею, над ними на великій швидкості летіли незліченні демони. Вони були щільно згруповані, а попереду всіх летіли три криваво-червоних Клиноподібний Демон Бездни.
« Пора. Діти, кожних десять кілометрів вгрупуйтесь у загони по 10 демонів. Скоро ми вб'ємо їх." - голосно сказав головний криваво-червоний демон.
Коли демони летіли на великій швидкості, то утворилися групи з десяти істот. Після цього один загін почав прориватися через металеву гору. Відряди проникали через кожних десять кілометрів, і, звичайно ж, вони рухалися значно швидше, ніж загін Лінлей у тунелі.
« Вони хочуть втекти під поверхнею? » - зимно розсміявся фізично маленький лідер, криваво-червоний Клиноподібний Демон Бездні.
« Хмпф. Нас більше мільйона. Протягом десяти тисяч квадратних кілометрів ми створимо величезну мережу. Як вони зможуть втекти?», - сказав інший криваво-червоний лідер демонів.
Третій демон голосно засміявся: « Я організував групу з більше десяти тисяч демонів, щоб вони охороняли вхід на десятий поверх. Незалежно від того, де вони знаходяться помруть. "
Якби група Лінлей знала, що на 11-му поверсі більше мільйона демонів, вони б відмовились від ідеї піднятися туди.
Але вони не знали!
У долині тільки сто демонів отримали можливість битися з Лінлією, трьома шостиокими золотами Левамі, Фаїном, Бебе та Олів’є. Решта не змогли протиснутися через обмеженість простору.
Однак група Лінлей вже була в жалюгідному стані.
Одинадцять чоловіків відступали на високій швидкості, тоді як хвіст скорпіона продовжував обертатися і легко прокладати шлях. Швидкість, з якою він це робив... Це було набагато вище швидкості, ніж швидкість, з якою демони переслідували їх і розламували кам’яні брили.
« Здається, ми скоро повинні повністю відірватися від переслідувачів», - Фаїн став трохи спокійніше.
« Не добре», - Лінлей раптом підняв голову. Не тільки Лінлэй. Десрі, Фаїн та інші також подивилися вгору.
У цю мить...
"Грохот..."
Ці демони впали на них і майже десять з них кинулися в їхній бік. Демони виявили групу Лінлей і негайно випустили збуджений, пронизливий рев: « Роаяар!».
Звук реву змусив металевий край прориватися далі. Звукові хвилі набагато швидше поширювалися через метал, ніж через повітря.
"Там" - велика кількість демонів одночасно полетіли до джерела звуку, а деякі навіть спрогнозували куди група Лінлей буде рухатися далі, прямуючи туди, щоб заблокувати їх.
"Ляз!"
Адамтінний важкий меч вдарив по тілу демона, розділившись його на дрібні шматочки, але в цей момент Лінлей відчув біль у попереку, наче його ударили лезом. З шаленим ревом Лінлей помахав мечем знову. Хоча на його тіло постійно руйнувалися дракони лусочки, кожного разу вони швидко відновлювалися.
Рев’я змусив його відступати, одного за одним.
На даний момент група Лінлей страждала від постійних нападів багатьох демонів, які нападали на них з усіх боків. Лінлей був єдиним, хто стримував атаку, але незважаючи на це, всі інші в його групі зазнавали серйозних проблем.
"Взрыва".
Фаїн і Олів’є були відкинуті до сусіднього каменю.
"Назад, на десятий поверх!" - в агонії закричав Десрі.
Фаїн, Розарія, Тулій, три шостиоких Золотий Лева і навіть Лін Лей були приголомшені. Ціль, про яку вони думали п'ять тисяч років... Вони були готові відмовитися від неї? Дедалі більше демонів прибували і група биків майже не могла триматися.
Зрештою, бій приваблював все більше й більше демонів, які відразу прибували до місця подій.
А найгірше те, що крім Лінлей та Фаїна, рани яких швидко загоювались, інші були змушені покладатися на цілющі закляття Десрі. Але заклинання в рамках цього високошвидкісного бою було занадто повільним.
Нанесений ударом Фаїн убив демона, а потім зрестався від болю: « Назад!».
« Назад» - заричав Тулій.
Ніхто не був готовий до такого!
У той час існувало дедалі більше демонів. Вони вже не могли триматися. Якби не Лінлей, який був у змозі взяти на себе третину демонів, вони б вже давно були приречені. Але незважаючи на це... в даний момент вони були схожі на крихітний корабель у розбурханому морі.
Вони могли перевернутися в будь-який момент!
У них не було вибору!
« Відходимо на десятий поверх», - Чорношуйчастий Скорпіон відразу почав змінювати напрям, в якому він рив.
« Не марнуйте часу. Якщо ми будемо зволікати, то сюди поспішають ще більше демонів. Я не можу утримувати таку кількість." - Ліндей відчував, як безліч леза сяяли прямо перед ним. Лінлей одночасно зрубував і мечем Фіолетовий Крові та адамініновим важким мечем, але він все ж пропускав рубні удари. Кров знову і знову пропала на його тіло, а деякі удари лізвія навіть обнажили його білі кістки.
Довкола нього було зелене світло, і тіло Лінлей швидко оздоровилось.
« Ви не зможете бігти», - почувся холодний голос і в цей час криваво-червоний Клиноподібний Демон Бездні раптово пірнув у тунелі.
"Дуже погано" - як тільки Лінлей побачив цього криваво-червоного демона, він відразу зрозумів, що ситуація погіршується.
"Перший помреш ти», - криваво-червоний демон тримав двома руками довге лезо і холодно дивився на Лінлей. Інші демони з повагою пішли перед ним і почали люто атакувати Фаїна, Тулія та три шостиоких Золотого Львова.
Том 11, глава 33, - життя і смерть
Час від часу Десрі використовував свою духовну енергію, щоб атакувати.
Битва була просто занадто інтенсивною!
"Ріп..."
Неначе було розсиплено сам простір, через який криваво-червоне довге лезо, перетворившись у ту ж різанину разом з червоним клиноподібним демоном Бездною, виявилося вже прямо перед Лінлей.
Держа адматинний важкий меч в одній руці і меча Фіолетової Крові в іншій, Лінлей сердито фиркнув і почав наносити витончений, здавалося б повільний, але у той же час блискавично швидкий удар своїм адаптатиновим важким мечем. Коли його меч схрестив своє лезо з криваво-червоним бритвою противника, Лінлей відчув ніби він зіткнувся із горою.
"Звон!"
Він не зміг придушити кров, яка вже просилася назовні.
Навіть драконячі луски на його правій руці, в якій він тримав аматинний важкий меч, були зруйновані від вібрації, але вже через мить, всі травми були моментально зцілені. Лінлей навіть не звернув уваги на такі незначні травми.
«Мм?» - Лінвей з цікавості дивився на криваво-червоного Клиноподібний Демона Бездна і чекав результату своєї атаки.
Атака, яку він щойно використав була такою ж, як і та, що використовував проти Пламінного Тірана. Це його найпотужніший удар Глубінних Істин Землі.
Тіло Клиноподібний демона Бездні почало вібрувати, наче натягнута і різко відпущена струна. Під час цього процесу в його роті з’явився натяк на кров золотого кольору.
« Ти дійсно сильний», - червоний Кліноподібний Демон Бездни холодно подивився на Лінлей.
Лінлей не міг приховати подиву: « Не дивно, що він є лідером Кленовидних демонів Бездні. Його тіло набагато міцніше, ніж тіла всіх інших демонів. Хоча я напав у повну силу, його тіло не розлетилося на дрібні шматочки. Тіла металевих істот насправді набагато сильніші, ніж тіла людей".
« Рор...», - очі Кліноподібного демона Бездне стало переповнювати полум'я. Міцно вхопившись своїми двома руками за довге криваво-червоне лезо він раптом на високій швидкості кинувся до іншого.
"Неважливо як, але цього разу я повинен його вбити" - прийняв рішення Лінлей.
Раптом вітер почав свистіти. Лінлей і Кленоподібний демон Бездні знову зіткнулися у відкритому протистоянні, але цього разу Ліней використав меч Фіолетової Крові. У мить ока з'явилося десять мільйонів диявольських-фіолетових спалахів мечем, спалахи іскрилися по повітря як незліченні стебла Королевы-матері.
Простір раптом стало замирати, аж поки повністю не змерзло, але червоний кліноподібний демон Бездни природно відчув, що швидкість його польоту різко зменшилась.
« Хмпф», - в очах Лінлей блеснула кровожерливість.
Він одразу активував злобну ауру, яка була всередині меча Фіолетової Крові. Але цього разу він зробив це за допомогою своєї вкрай чистої і концентрованої духовної енергії... і, отже, це був перший раз, коли він активував її на досягнутому рівні Великого Святого Маґа. Через це злобна аура стала ще більш вибухною і шаленою та майже матеріалізувавшись, вона фактично накинулася на червоного Кліноподібного демона Бездні.
"Агх!"
Червоний демон Бездні раптом відчув, що він зіткнувся з одним із найсильніших вивержень далекого бездного... І жах, який він відчув, йшов з самої його душі, в результаті чого первісно могутніше і повне приголомшливої сили бритв дригнуло і почало втрачати свою колишню силу.
"Почекайте, це ж не правда" - подумав він і досить швидко прийшов до себе. На жаль, зловісна аура була тільки відголоською силою його старого власника... Сам же господар меча Фіолетового Крові не з'явився. Хоча червоний демон Бездні відновився, на той час він побачив лише кілька кровожерних очей і одну спалаху світла фіолетового меча.
"Умри!"
Десять мільйонів мечів почали енергійно блимати, бо вони вже були об’єднані в одну потужну спалахи фіотального меча. Демон намагався підняти свій лезо, щоб заблокувати атаку ворога, але меч вже був прямо перед його очима.
"Чії!"
Меч проминув крізь шию червоного Кліноподібного Демона Бездни і зробив це... Його металева голова зійшла з плечей і почала відлітати в сторону. У його очах був проникний страх і невірство. Наступного разу бездиханний металевий труп червоного демона впав на залізну поверхню тунелю.
Хоч би якою була сила цього Клиноподібний демона Бездні, він не був Богом і навіть не мав Життєдайного життя. Після відсичення його голови він помер протягом декількох секунд.
Атаки всіх навколо Демони Бездні раптово припинилися.
Усі демони були спантеличені. Фаїн, Десрі, Олів’є та інші захворіють на демона під постійним шквалом... З’ясувалося, що Лінлей зміг вбити червоного демона Бездни теж був шокований.
« Бігом, беже», - почувся голос Лінлей в свідомості кожного.
Кожен з них негайно прийшов у себе і почав поспішно бігти через тунель.
Високо в небі ширяло безліч клиноподібних демонів Бездни, у центрі цієї армії були два маленьких, худих і червоних кліноподібних демона Недни. Як лідери, вони вже отримали несподіване повідомлення від своїх підлеглих.
"Шулер справді помер?" - голосом повної невіри вимовив один з двох червоних кліноподібних Демони Бездні.
« Це був Драконівський, в очах іншого червоного Демона Бездні спалахнуло холодне світло. - Коли вони ще були в долині, на мене справив велике враження драконовський. У його тілі повинна бути Перлина життя. Навіть після тяжкої травми наших дітей, він потім в одну мить відновився."
« Найбільша проблема полягає в тому, що вони заривалися під поверхнею. Через це все стає набагато важчим" - похитав демон Бездні, що був зліва.
« Під поверхнею немає прямого огляду й духовної енергії наших дітей, які можуть простягатися максимум на кілька метрів. У запеклому бою як цей, такий радіус просто безполезенний, - сказав Демон Бездни що був праворуч. - Крім того, в тунелях є стільки місць... а самі тунелі не такі широкі і водночас на них може напасти тільки близько десяти наших дітей."
Хоча на поверхні було багато Кліновидних демонів Бездні, вони не могли бачити надто далеко. Крім того, група Лінлей постійно переміщалася і на дуже високій швидкості... До того ж, одночасно могло атакувати не таку більше їх кількість.
« Діти з одного племені постійно будуть заплутуватись і переслідуватися, тоді як ми будемо тільки стежити за їхніми подорожами, — холодно сказав демона безодні що був справа: чи вони побажать отримати божественну іскру або повернутися на десятий поверх, зрештою їм доведеться вийти. І як тільки вони це зроблять...».
Очі обох червоних Демони Бездни мерехтіли холодним блиском.
« Швидше, швидше» - всі воєдиатори групи Лінлей були у паніці.
Стіни тунелю постійно пробивали, і з цих дір поставали нові кліноподібні демони Бездні.
« На щастя, ми під поверхнею. Якби ми були в повітрі..."
Якщо незліченна кількість бездонних демонів нападе на них з усіх боків... Просто думаючи про цю жахливу сцену Лінлей не міг вгамувати тремтіння. На вході в долину, коли на нього одночасно напало десять Демони Бездні, вже тоді виникли великі проблеми... Не будь у Линлей Жемчужини Життя він би давно помер.
Хоча духовна енергія Лінлей могла опрацювати тут лише невеликий простір, його мислення було дуже чудовим. Наприклад, Лінлей міг би подумки переграти свої “Близькі Істини Землі..." і потім доробити їх. У розумах групи Лінлей місце входу на десятий поверх було чітко позначено, і вони також дуже точно знали де вони та в якому напрямку їм потрібно рухатися.
Тому, коли вони рухалися під поверхнею, їм було важко повернутися до входу. Навіть якщо б з’явилася погрішність, то не більше як на тисячу метрів.
« Усе, тримайтеся ближче. Ми майже біля входу." - почувся голос Чорношуйчастого Скорпіона.
Кожен відразу відчув приплив енергії, і вони почали чинити опір постійним атакам демонів Бездні ще активнішим. Всі викладався на повну і якщо хтось отримував серйозну травму, то відразу ж підлітав для лікування до Десрі та іншої займав його місце.
У Лінлі виникла відчуття дуже злагодженої командної роботи і постійний потік атак демонів Бездна більш-менш стабілізувався та успішно їх відтворювався.
"Ріп"!
Три шостиоких Золоті Лева отримали інше поранення, і під лютими атаками демонів Бездни відразу ж відступили, але в той же момент Фаїн, Тулій та Бебе заповнили брухту, тоді як Десрі вже почав загоювати рани трьох братів-левів. На щастя, заклинання зцілення, яке він використовував, було лише дев'ятого рангу і тому він міг створювати їх безмовно, що було не дуже важко.
« Ми вже біля входу на десятий поверх », — почувся схвильований голос Десрі.
Напрямок, в якому рив тунель скорпіона, раптово став майже вертикальним і частота нападу демонів також знизилась.
« Найважче, скільки Клиноподібних демонів Бездни все ще рухаються в нашому попередньому напрямку», - Тулій не міг не помітити що на них зараз час від часу наступало тільки два або три демони.
« Нікому не сповільнювати пильності», - миттєво проінструктував Лінллей.
« Нас, братів і сестер, та Лінлей і Фаїн вилетять першим, а решта будуть слідувати за нами» - почувся голос одного з шестиоких Золотих Львів. З точки зору захисту три шостиоких Золотих Лева були дуже могутні, тоді як Лінл і Фаїна мали Житви.
Ніхто не сперечався.
"Свист"!
Лінлей та інші відразу ж розослали свою духовну енергію.
« Нам зараз від 20 до 30 метрів немає кліновидних Демони Бездне", — почувся голос Десрі. Вони вже були майже біля поверхні. Під поверхнею духовна енергія мала набагато менший діапазон, ніж повітряна.
"Наперед" - ніхто не вагався.
Лінлей і Фаїн попереду, три шостіоких Лева відразу після, потім був ще третій блок військових та четвертий.
"Бум, бум..."
Перші п'ять биків викинулися з-під поверхні. Виходячи з місця, звідки вони вилетіли, вхід повинен був знаходитися всього в двохстах метрах від них, тим не менш, навіть знайшовши очима вихід ...
Кожен відчув у серці лише біль.
Увесь простір перед проходом на десятий поверх було загорожено кількома шарами Клиноподібних Демонів Бездні. Десять внутрішніх шарів і десять зовнішніх. Майже десять тисяч Кліноподібних Демони Бездну облаштувалися там і засмагали своїми тілами прохід. Як Лінлей зможе прослизнути через таку кількість ворогів?
Але найгіршою частиною було...
Власне над ними в повітрі ширяла справжня “буря сарани ”, що складалася з незліченної кількості Клиноподібних демонів Бездні... Вони ніби незліченні орди, застеляли собою все небо.
« Скільки там Кліновидних Демони Бездні? Сто тисяч? Чи навіть більше? "»
Линлей, Фаїн, три шостиоких Лева... Всі відчували, що їх серця хтось міцно стиснув.
"Грохот..."
Усі ці незліченні бездні демони, побачивши групу Лінлей, були схожі на комарів, які відчували запах крові. Вони дико і нестримно рвали вниз. Раптове поєднання мільйонів клиноподібних Демони Бездне було жахливою апокаліпсичною картиною. Навіть весь простір навколо, здавалося, почав гуркотіти.
Вони були всього за сто метрів.
Ці незліченні металеві демони опинилися майже перед групою Лінлів.
"Назад, вниз, швидко, швидше!!", в свідомості всіх присутніх прогрівся переляканий голос Фаїна. Навіть Бебе, Розарія та Тулій були дуже налякані цим видовищем. Майже одночасно вони рвали назад під поверхню.
Вони неслися назад вниз!
"Взрів!"
Гуркот майже мільйон людей топчуть по металевій поверхні бездонних демонів. Деякі втекли по прямій лінії в той час як інші рвалися вниз... але всі вони намагалися нанести запеклі атаки в сторону групи Лінлей!
"Взрів!"
Струмна вибухова сила впала на площу, яка дорівнювала кільком квадратним кілометрам. Через мить у цьому місці з’явилася величезна стометрова лійка, а на самому дні кратера було багато входи до різних тунелів.
Лінлей, Фаїн і три шестиоких Лева втекли під поверхнею лише останніми. Скільки вони змогли б витримати? Крім того, ця комбінована атака безлічі демонів Бездни, яка майже за одну мить впала на поверхню, вислала потужну вибухівку.
Група з Лінлей, Фаїна та шестиоких Львова мала прийняти цей могутній напад.
Лінлей ледве встиг підняти свій асмантичний важкий меч і меча Фіолетової Крові для блокування.
"Взрів!"
Лінлей майже миттєво відчув велику кількість спалахів лезви, які приземлилися на його тіло. Пульсуюча охорона була зметена, а його дракони лусочки миттєво поплескали... Навіть його мечі полетіли назад до нього, аж поки з силою не вдарилися об тіло.
"Агх!!"
Все його тіло раптом могло здатися коротше ... і не дивно, просто глянувши вниз, Лінлей помітив, що його ноги розірвало на шматки.
- Лінлей знав одне - вони повинні бігти.
Жахлива картина, що знизилась по їхніх п’ятах безлічі демонів Бездни змусила цілу групу Лінлей опинитися на межі краху. Поглянувши на бік, Лінлей помітив, що біля нього Фаїна не мала тіла аж до середини грудей, включаючи відірвані руки і втрачений меч.
« Другий брат!», - пролунав спустошений крик.
"Бегите!"
"Бегите!"
Вони з усіх сил тікали тунелем. Через багато років вони зрештою припинили роботу, бо тепер за ними більше не гнався жодний демон Бездні.
Тіло Фаїна швидко реагувало, але воно повернулося тільки до його ніг і він відчував пекельний біль. Самі Лінлей все було не набагато краще. Але їх двох можна назвати щасливчиками...
З шестиоких Львова вижило тільки два. Обидва були поранені й залили кров.
« Другий брат пожертвував собою, щоб врятувати нас" - заричав старший шестиокий Золотий Лев. Троє братів не були схожі на Ліндей та Фаїна, які мали Жімчужина життя. У критичний момент їхній другий брат раптово розширив своє тіло і захистив двох своїх братів.
Ті, що вижили десять биків переглянулися, але в їхньому погляді читали тільки гіркоту, біль і розпач!
Що їм тепер робити?
Том 11, розділ 34, - Смерть?
Думки кожного все ще були заповнені сценою, що раніше була « занижена » (знепритомніти). Незчислені Кліновидні демони Бездни впали вниз... Група Лінлей застали зненацька. Їхня свідомість була повністю спустошена. Терор, невірство... у них було відчуття, що вони от-ось зійдуть з розуму.
« Як так вийшло, що тут виявилося стільки демонів?» - Лінвей похитав головою будучи не в змозі прийняти те, про що він говорив.
Тулій також похитав головою і зітхнув: « Більше всього, навіть якщо б тут були Плам’яний Тиран або Королева-мати, в результаті об'єднаних нападів цих безлічі демонів вони б миттєво були перекручені у фарш. Це занадто страшно... Справді страшно."
« З урахуванням такої кількості демонів на 11-му поверсі, хто взагалі зможе отримати Божественну іскру?», - обличчя Олів’є застигло потворний вираз.
« Чи може бути Володар, що створив Некрополь Богів, просто грає з його відвідувачами грубий жарт?», - Шестиоковий Золотий Лев Клео був сповнений гніву і смутку. З п’ятьох братів двоє померли в Тюремі Ґебадос, а тепер ще один загинув. У результаті залишилися лише двоє.
« Ні. І все ж таки, він похитав головою і зітхнув. - Закони Елементів містять безмежно глибокі таємниці. Аспекти законів, в яких ми отримали деяке розуміння, знаходяться на досить низькому рівні. Проте, аспект, який Лінлей використовував для атаки і вбивства Пламінного Тірана є показником досягнення високого рівня. Наприклад, якщо хтось досягне надзвичайно високого рівня розуміння в аспекті "Скорість світла"-- Законів Світла, то він буде набагато швидшим за всі ці Клинові демони Бездні. І в цьому випадку... Швидше за все у нього буде шанс отримати Божественну іскру."
Хоча обидва Олів’є та Десрі були дуже швидкі, вони не мали глибоких думок щодо « Скорість Світла ».
« Давайте не будемо обговорювати це зараз. Тепер важливо зрозуміти, що саме ми будемо робити в цій ситуації. У кого-небудь є якісь ідеї?», Десрі окинув вістей своїм поглядом.
« Що ми можемо зробити? Було б чудово, якби ми могли повернутися на десятий поверх, - зітхнувши Розарія. - Це найнебезпечніший Некрополь Богів. Цикл у три тисячі років, чи не так? Там, у двох інших гігантських Некрополіях. Вони не будуть такими ж небезпечними, як цей".
Десрі, Фаїн і Тулій кивнули.
Три основних тунельи ведуть до різних некрополів Богів. Це найбільш небезпечним з усіх.
« Чим небезпечніше, тим більше скарбів, — зітхнув Тулій. - В двох інших Некрополі ми не отримали жодного істинного Божественного артефакту. Але тут... Ми навіть придбали дві Жемчужини життя. Я вірю, що на 11-му поверсі є навіть більше ніж лише одна божественна іскра."
Інші ватажки про себе погодилися.
Чим більша небезпека, тим більше нагород очікує переможця.
Но...
Якщо небезпека була настільки велика, що вони не мали жодної надії на виживання, то який сенс був у наявності тут Божественної іскри?
« Як щодо того, щоб просто сховатися тут. Ми сховаємося і проведемо тут кілька місяців, очікуючи закінчення десятирічного терміну?" - сказав Чорночуйчастий Скорпіон.
Очі Лінлей загорілися.
Людина повинна знати свої обмеження. Коли Лінллей побачив безліч демонів, то вже не хотів отримати Божу іскру на 11 - му поверсі. Зрештою... Там було багато противників.
« Олів’є, мабуть, не спрацює. - Прикладіть ваші вуха до металевих стін і послухайте."
Лінлей відразу притиснувся вухом до металевої стіни і відчув дуже слабку вібрацію.
Серця воятелiв дгнули.
« Треба бути, що до нас рухається надзвичайно велика кількість демонів, — сказав третій з шестиоких Золотого Львова Клерво. - Хоча вони рухаються не дуже швидко, все ж наближуються досить методично. Коли ці демони оточать нас...».
« Ми не можемо залишатися тут надовго." - сказав Тулій.
Лінлей подивився на Бебе, який сидів на його руках. Дивлячись на інших, він сказав: « У нас немає іншого вибору. У нас, можливо, не буде можливості провести тут і дня, перш ніж безліч демонів не оточать нас".
« Єдиний варіант - повернутися на десятий поверх», — твердо сказав Лінлей.
« Але як? Лінлей, ти бачив зараз, як ті незліченні Кліновидні Демони Бездони повністю оточили вхід".
Лінлей зробив глибокий вдих: « Є один спосіб».
Усі воєдиці подивилися на Лінлей.
« Ми будемо рухатися до виходу обхідними підземними шляхами. Коли прийде час, усі ви повинні допомогти зупинити їх, поки я підготую закляття “Лезіння..." і вб'ю всіх демонів, які перешкоджають нам увійти".
Водії дивилися на Лінллей. Вони не вважали, що його ідея мала високі шанси на успіх.
Скільки демонів може вбити закляття Простірне лезіння?
« Це заклинання розчистить шлях до входу. Він буде швидко заблокований іншими демонами, так що нам потрібно пройти 10-й поверх максимально скоро, поки інші демони, які прийшли на заміну, не блокують його знову." - сказав Лінлей.
Всі мовчали.
Використовувати Простір Лезвіє, щоб скоротити шлях і потім миттєво потрапити на десятий поверх.
Якщо вони хоч трохи проминуть, то будуть оточені і вбиті величезним числом Клиноподібних демонів Бездні!
Вони повинні максимально ефективно використовувати цей момент!
« У нас немає інших варіантів», - Лінлей дивився на інших виборців.
Прямо зараз, вібрації від металевих стін тунелів посилюються. Очевидно, що багато демонів наближалися до них.
« Згоден. Давайте дамо йому шанс. Принаймні, це хоч якась можливість» - Тулій був першим, хто заговорив.
Розарія, Десрі і Фаїн обмінялися поглядами, а потім трохи кивнули. Двоє позосталих шестиоких Лева, Чорношуйчастий Скорпіон і Олів’є також кивнули на знак згоди. Що стосується Бебе... Він не висловлював жодних заперечень.
« Найважливіше, коли ми підберемося до поверхні, не дозвольмо демонам виявити нас. Коли ми будемо біля поверхні, я почну повзати слова заклинання і в цей момент я не зможу контролювати ситуацію, пов'язану з демонами." - сказав Лінлей.
« Не хвилюйся. Зосередься на своєму заклинанні. Якщо демони атакують, то навіть якщо ми повинні будемо померти, ми зупинимо їх» - сказав Десрі.
Їхні очі були сповнені рішучості.
Вони повинні були використовувати їх останній шанс на виживання!
« Йдемо» - сказав Лінллей.
Скорпіон, чорнощійчастий скорпиона, негайно рушив вперед. Цього разу група не виходила з звивистого шляху. Чи було це через удачі чи щось інше, але вони не стикалися з демонами, проробляючи вже півдорозі до мети.
"Свист"!
Одним з махом лапи Бебе розсік наполам голову кліноподібному демона Бездні, навіть не дозволив йому видати і звуку.
« Будьте надзвичайно обережними. Зараз ми лише за п'ятистах метрів від виходу. Чим ближче ми до нього, тим більша щільність демонів нас очікує." - нагадав всім Десрі. Зараз все оточував Лінлей, який вже почав повторювати слова заклинання.
« Не добре», - приблизно за 3стах метрів від їхньої мети Чорночуйчастий Скорпіон раптово зупинився.
"Демони викопали величезну яму навколо виходу" - пролунав голос скорпіона в головах військових. Серця військових затремтів. Обличчя Лінлей змінилося і він відразу ж припинив нашептувати слова заклинання.
« Дуже велика яма. Нам доведеться прорватися на відстані сотні метрів, перш ніж опинишся біля входу. Швидше за все нас вб'ють, перш ніж ми до нього дійдемо".
Десять вонь були шоковані.
У повітрі над землею з’явилися безліч демонів. Разом з ними були двоє їхніх лідерів. Близько 300 000 демонів були під землею, шукаючи їх, а решта знаходилися на поверхні.
Звичайно, вони оточили та охороняли величезну ділянку біля входу.
Вихід на десятий поверх спочатку був на рівні землі, але через гігантську виритої ями вхід тепер було схоже на вікно. Слабка чорна аура оточувала сходинки.
Жоден демон не наважувався пройти через цей вхід.
Приблизно десять тисяч демонів тепер оточували тунель, утворюючи непроникне ущільнення навколо нього. Здавалося, що група Лінлей не в стані справитися з такою ситуацією.
«Свист! Свисток! Свисток!...».
Раптом десять разів підряд дуже швидко і провернулося до входу. У групи Лінлей не було іншого вибору. Вони повинні були ризикувати всім і старатися з усіх сил. Вони повинні були вдягнутися, що зможуть реалізувати єдиний шанс на виживання і прорватися назад на десятий поверх!
Великий натовп демонів одночасно припрямував до групи Лінллей.
« Вбити!», - Кліновидні Демони Бездну відреагували негайно.
Але всім їм таки потрібно було трохи часу, і в цей момент група Лінлей подолала дві - три сотні метрів. Вони були лише за кілька десятків метрів від входу, але їх було перенасичено безліччю демонів.
Після того як Лінллей закінчив наше закляття, він вказав однією рукою.
Сутність вітру почала скаплюватися навколо Лінлей і вітер у діаметрі декількох кілометрів раптово зупинився. Крізь кільце Звиваючого Дракона Лінлей зібрав велику кількість сутності елемента вітру і використав всю магічну силу в його тілі, створюючи жахливе лазурного кольору Простінне Лезвіє, яке було шириною у двадцять метрів!
Воно було в десять разів ширше, ніж звичайний Лезвія.
"Чійіїії"
Велетенське Простірне лезнє вилетіло, і в будь - якому місці воно проходило.
"Умрить".
За допомогою кільця Звиваючого дракона і використовуючи свою духовну енергію, Лінлей контролював напрямок цього магічного леза. На даний момент Лінлей ясно відчував безліч частинок вітру, які оберталися в межах його Простінного Лезія. Деякі частинки рухалися швидко, а інші повільно, що в сукупності і створювало це простору Лезіння.
« Ааах! Ааах!», - роздався нескінченний крик жаху.
Там, де проходили лезо, демони були розрубані на шматки.
Лінлэй намагався примусово уповільнити рух Простінного Лезвія, щоб він рухається перед його групою, але ... Простір Лезіє було просто занадто швидким. Навіть якщо Ліней контролював його, Простір Лезвієвий рух пройшов через вихід, тоді як група Лінлей все ще була за 10 метрів від виходу.
Так, лише за 10 метрів!
Вихід був прямо перед їхніми очима і всі демони, які блокували його, вже були мертві.
Но... Їм ще треба було подолати десять метрів!
Оскільки заклинання Простірне Лезвіє було завширшки 20 метрів, на кожній з двох сторін і далі залишилося багато демонів, але ті, які були посередині - не змогли ухилитися й загинули. Но... Велика кількість демонів роїлася зверху і знизу. Заклинання Простірне лезіння, зрештою, було плоским і двовимірним замовлянням.
Багато Клиноподібних демонів Бездні були дуже близькі до групи Лінлей.
"Быстро!"
Водії групи Лінлей товпилися вперед, але над ними звисало безліч демонів. З огляду на це Ліллей міг сказати, що тільки троє з них зможуть втекти.
Фаїн, Бебе і Десрі були попереду.
Решта просто не мали шансу.
Тулій, два шостиоких Золотий Лева, Чорношуйчастий Скорпіон, Олів'є... Тепер вони божеволіли, їхні очі наповнились розпачем. Так близько... Але не вистачає часу!
"Быстро!"
Фаїн раптом зревів і перетворився на блискавку, шалено риючись в бік Кліноподібних демонів над ними у надії заблокувати їх хоч на мить. Але в мить око Фаїн було відкинуто вниз від незліченних ударів демонів.
Олів’є вигнав лютий рев.
З’явився величезний, ілюзорний меч зі злиттям чорного та білого світла. Він убив чотирьох демонів одним змахом. А потім Олів’є впав на землю. Його обличчя було зовсім блідим. Зараз Десрі і Бебе вже досягли виходу. Інші не зробили це вчасно.
"Пора померти?"
Був Олів’є, Чорночуйчастий Скорпіон, Тулій, Розарія або два шостиоких Лева...
Їхні очі були сповнені розпачем!
Але саме в цей момент...
"Бегите!" - у свідомості виборців пролунав лютий рев.
Вигукнувши диявольське фіолетове світло і безліч спалахів пурпурних мечей наповнили повітря, як незліченні гадюки, які вив’язувалися та скручувалися, закриваючи його прямо над ними й створюючи бар'єр. Це змусило демонів жахнутися. Дивним було те...
Щось дивовижне сталося з демонами над ними. Їхня швидкість різко знизилась.
Тепер усе тіло Лінлей було вкрите цією слабкою червоною зловою аурою.
Він ще раз активував зловісну аура, приховану всередині меча Фіолетової Крові.
"Линлей!"
Олів’є, Тулій, Розарія, два шостиоких Золоті Лева та інші пережили шок, але оскільки вони зрозуміли, що з'явилася можливість на виживання, всі вони шалено кинулися в тунель. Але після того, як Олів’є та інші потрапили на сходи...
Лінлей не мав шанс зайти. Демони знову блокували вхід. Лінлей був в змозі блокувати тих, які були над ними, але він не міг заблокувати тих що знаходяться нижче і в інших чотирьох напрямках.
Вихід було заблоковано!
Недокуди бігти!
« Босе! Аж раптом чорна тінь вийшла з входу і попрямувала назад на одинадцятий поверх! Роздався жорсткий, спустошливий голос. - Бебе, йди!»
Лінлей заревів і його голос прогрімів у свідомості Бебе. Як тільки Бебе вилетів з тунелю, він був відбитий через незліченні ударів лезами.
Щодо Лінллей - незліченна кількість демонів оточила його, немов сарани. Його блокували демонами. Їхня густина залякала, і зрештою навіть сонячне світло заснуло своїми тілами.
Том 11, глава 35, - Спаситість життям
"Вбийте його!" - зречили вдалеці два червоних кліноподібних демона Бездни.
« Умрі!», - безліч демонів постійно ревели і немов мухи, що відчували запах крові, вони шалено рвали вперед. Через мить Лінлей опинився в оточенні світу повного Кліноподібних демонів Бездни.
Світло-червона зловісна аура, яка фактично матеріалізувалася, з усіх боків оточила Лінлей. Прямо зараз його очі були повністю налиті кров'ю ... В них читали тільки божевілля.
«Кадайтеся до біса!», - Лінлей сердито крикнув.
Через мить, наче з нізвідки з'явилося дуже велика кількість великих кам"яних валунів. Вони оточили Лінллей по великій площі з усіх боків, а також були в зазорах між багатьма кліноподібними демонами Бездні.
Демони Бездні мусили літати, щоб мати можливість вільно володіти своїми лезами не могли бути надто близько один до одного, тому вони тримали дистанцію між собою рівно двом-трим метрам.
І зараз...
Безмовне заклинання Лінлей створило валуни, які заповнили ці вільні місця на сотні метрів навколо нього.
« Де драконовський?» - раніше безліч демонів могли розгледіти Лінллей через ті зазори між ними, але зараз, через ці гігантські валунів, які були практично скрізь, мало хто з них міг бачити його.
Повстання Кліновидних Демонів Бездни і створені Лінлэй валуны створили собі тверду метало-грунтову сферу, з ним у самому центрі.
"Не добре" - два червоні демони мали погане передчуття.
Духовна енергія Кліновидних демонів Бездна могла поширюватися лише на кілька метрів, і це мало не принесло жодної користі. А тепер, коли їхній зір було фактично заблоковано, вони не наважувалися необдумано махати своєю зброєю.
Зрештою...
У цій “тверді галузі ” незліченних валунів було дуже багато їхніх родичів, але був тільки один Лінлей.
« Вбити...».
У той же момент, коли Лінлей використав мовчазне заклинання і створив усі ці гігантські валуни, десятки Клиноподібних демонів Бездні одночасно зблизилися з ним. Його найближчі демони знали, де він перебував. Тому вони не вагалися.
Десятки лезів почали наносити удари.
"Умри!"
Очі Лінлей переповняла необмежений гнів і з лютим ревом він помахнув мечем Фіолетовій Крові так само швидко, як б’є блискавки. Але хоч би як швидко він був, близько десяти лезів демонів одночасно приземлилися на різних частинах його тіла.
"Взрів!"
Пульсуючий захист Лінлей було миттєво знищено.
Свята Броня закляття захисту Землі, яку він створив перед тим як вирватися з-під землі, була теж відразу ж розпилена.
"Слеешь!"
Три леза одночасно приземлилися на його драконячій лусці і розрубали її вони витягли аж до його кісток. Але від цих ударів Лінлей навіть не нахмурився.
"Хмпф", - холодно фиркнувши Лінлей змусив свою лазурну бойову-Ці вибухнути і прямо відштовхнути ці три леза геть.
"Взрів!"
Будучи оточений цією зловісною червоною аурою, він був схожий на диявольського Бога... Подібно до метеороїда, що падає на землю, Ліндей зі швидкістю ринув у сталеву поверхню цього поверха. Який би Клиноподібний демон Бездні зараз не намагався йому перешкодити... Адже прямо зараз Лінлей не намагався їх вбивати, він просто нападав своїм мечем тільки щоб створити силу опору і потім відхилятися в потрібний напрямок траєкторії свого польоту і таким чином ухилитися від прямих зіткнень.
Як би це не виглядало дивним, але менш ніж за секунду ... Лінлей зміг спуститися з центру цієї « основи сфери » і дістатися до металевої поверхні тунелю.
Хоча щоб описати все від створення Лінлей безмовного заклинання і до моменту занурення під поверхню пішло багато часу, насправді це сталося менш ніж за секунду. За цей короткий період часу... Лінлей вмудрився втекти під металеву поверхню.
« Відвертий Драконовський», дивлячись, що щойно сталося, один з двох червоних клиноподібних Демонів Бездни не міг вирубуватися.
Другий не втримався: « Це занадто огидний драконовський. Тільки за одну мить, покладаючись на свою магію він створив підземне середовище прямо в повітрі... Через це переважна більшість наших дітей просто не могли його бачити".
Обидва лідери демонів зрозуміли, що тепер усе дуже ускладнилося.
Десяти звичайних демонів не буде достатньо, щоб вбити Лінллей. Але що вони могли зробити після того як він увійшов у тунель?
« У нас є лише один метод, і на поверхню продовжувався один з двох червоних демонів. - Тому що до нього зараз дійсно буде дуже важко дістатися і добре проатуватися, єдине, що ми можемо зробити - це наказати більше десяти тисяч наших дітей провести здалеку одночасну атаку та створити одну велику енергетичну лезо."
Очі іншого червоного демона загорілися: « Так! Нам не потрібно наближатися до нього. Коли десять тисяч наших дітей здалеку одночасно вдарять своїми енергетичними лезами, хоча сила від такої атаки буде вдвічі нижчою, ніж якщо напасти з близької відстані через велику кількість таких атак, складених у одну хвилю, напад переверне цього мерзенного Драконового в м'ясній фарш».
Коли Лінлей і Фаїн вперше з'явилися із-під поверхні, майже мільйон демонів одночасно помахали свої мечами та відсилали свою енергетичну силу, створюючи кратер в кілька кілометрів у перехресті. Крім того, навіть після того як металева поверхня прийняла на себе основну силу атаки, Фаїн тоді втратив майже все своє тіло, а Лінвей свої ноги і врешті одному з трьох братів-левів довелося пожертвувати своїм життям.
Треба розуміти, що до Лінлію дійшло лише відгомін могутності тієї атаки... На його тіло приземлилося лише 0,1% від всієї сили мільйона атак.
Незважаючи на це, Фаїн і Лінлей мало не втратили своє життя, але вони вже були закопані глибоко в металеву поверхню.
« Ти звичний! Свишь! Свишь!».
Сотні тисяч Клиноподібних демонів Бездні, як гострі стріли, кинулися у металеву поверхню. Вони почали полювання на Лінлей. Здобувши досвід і будучи мудрішим, вони напевно не дозволять Лінлі втекти й знову врятувати своє життя.
....
На десятому поверсі Некрополя Богів.
« Відчепіться від мене!», - люто закричав Бебе.
Прямо зараз, шкура Бебе була сильно зрізана і його матова кров фарбувала трав'янистий зелений лук у червоному. Десрі, який стояв поруч, намагався зцілити його, але Бебе тільки почав кричати.
Десрі якийсь час просто стояв на лузі і потім повернувся щоб подивитися на інших биків. Чернечайчатий Скорпіон, два шостиоких Золотих Лева, Розарія, Тулій, Олів'є... Кожен з них мовчав і виглядав надзвичайно пригніченим.
«Лінлей врятував моє життя», - грубим голосом проговорив Тулій.
У той трагічний момент Лінлей якось вдалося затримати на мить близький верхній шар Кліноподібних демонів Бездні... Завдяки цьому Розарії, Олів’є та Тулію вдалося втекти. В іншому випадку вони б просто загинули.
Хоча Лінлей врятував їх на шостому поверсі, вбивши тирана Пламіну, він усе - таки хотів би вбити його не лише заради них. Те спасіння було просто природним заходом.
Тулій та інші не відчували занадто великої вдячності за цей вчинок.
Але цього разу все було по-іншому.
Хоча сам Лінлей не міг втекти, він міг нічого й зробити, дозволивши Тулію, Олів’є та іншим померти разом з ним. Але Лінлей так не вчинив!
« Босс», - очі Бебе були вологими. Прямо зараз він з усіх сил намагався відчути душу Лінлей.
Десятий поверх і 11 - й поверхи були двома просторами, тож Бебе не міг вільно спілкуватися з Лінлою. Проте Бебе все - таки міг відчути на собі життя Лінлі.
« Босе, ти зможеш вижити, серце Бебе тремтіло. - Тримайся, тримайся ...."
Бебе дуже добре розумів, що Лінлей був оточений безліччю Кліновидних Демонів Бездни і побоювався їх безупинними атаками. Бебе вважав, що оскільки він вижив протягом десяти секунд, то втік у тунелі. Під землею, якщо взяти до уваги всі навички та здібності Лінлей, то є невелика ймовірність, що він зможе протриматися протягом наступних місяців і вижити.
« Я знаю про конфлікт між Лінлією та церквою, яка Сіяла, і тихим голосом вимовила Розарія. Після дня його весілля Сезар провела ще дві доби і дізналася від нього про походження Лінлію та інші деталі.
« Навіть якщо Лінллей помре, я допоможу йому виконати свою помсту".
« Я підхопив Тулій. - Я врятував своє життя Лінлі. Тільки знищивши Сячу церкву я зможу відчути себе трохи краще."
« Ми, два брати, теж підемо і ричав старший Шестиокий Лев. - У минулому, Лінлей звільнив нас і нашого батька, що вже й так було великою добротою. І тепер він знову нас врятував. Ми, безумовно, повинні погасити борг за його доброту".
У не так давно, Лінлей витягнув з магічної освіти меч Фіолетової Крові і тим самим випустив Дайліня, який пізніше дізнався про подробиці Бейрута.
« Вважайте, що я з вами» - раптом вимовив Олів’є.
« Ви кучка засранців!», - гнівно крикнув Бебе. Кожен відразу здивовано подивився на нього.
Бебе з лютістю вів до них: « Він хоче, щоб ти первила. Відомститися за боса? Бос сам помститься! Без сумніву, Некрополь — це живий Бог. Усі, припиняйте говорити, ніби він уже помер. Бос ще не помер!»
"Не мертвий?"
Фаїн, Тулій, Клео та всі інші попри свої почуття вдячності Лінлі, точно знали, під яким градом нападу він повинен був опинитися на 11-му поверсі.
Як Кліновидні демони Бездні можуть втекти і вижити?
« Босс і я були духовно зв’язані, запекло процідили Бебе. - Я, Бебе, багато не знаю, але я точно знаю що бос ще живий. Моя душа все ще відчуває його існування. Вже деякий час, але бос все не загинув... Я вважаю, він обов'язково виживе!"
Усі присутні в армії відразу зрозуміли.
Бебе був магічним звірем-компаніоном Лінлей. І він міг відчути, чи ще жив Лінлей або помер.
« Ще живий?», Десрі та інші дуже здивувалися, але також відчували приплив радості у своїх серцях.
Хоч вони не могли зрозуміти, як Ліней навчився утікати з того середовища — принаймні їм було відомо, що він живий.
« До кінця 10 - річного періоду залишилося лише кілька місяців. Я сподіваюся, Лінлэй зможе протриматися», - тихо пробурмотів Десрі. Не тільки він, інші теж молились за нього.
Вони всі розуміли...
Під постійним тиском на мільйони Кліновидних Демони Бездне 11-го поверху його шанси вижити мінімальні!
....
На 11 - му поверсі Некрополя Богів.
Металеве підземелля було спічено тунелями, які заповнили сотні тисяч демонів Бездні. У пошуках Лінлэй вони постійно снували туди-сюди.
"Рарр" - заревів демон.
Невелика кількість демонів, які бігли в бік звідтіля. Але вони змогли побачити тільки темно-червоний силует спалаху, яка рухаючись як блискавка залишила позаду себе трохи плямин крові і кілька роздроблених чіжок.
Три години.
Лінлей втікав протягом трьох повних годин. З того часу, коли він засинав під поверхню, незліченна кількість демонів постійно ганялася за ним. Слід зазначити, що протягом першої години, як він змерзнув, демони Бездні не знали де саме він знаходиться. І протягом цієї години Лінлей було досить легко.
Але після того, як його виявили і потім це почало відбуватися знову і знов ...
Дедалі частіше в районах, де він бігав, Бездні стали зустрічатися і втікати з часом ставало все важче.
Протягом другої години Лінлію важко поранили, і він втратив багато крові.
І вже на третю годину сталося два випадки, коли він мало не втратив життя.
« Що робити? Що робити? Щоразу, коли він помічав фігуру, то швидко зміщувався в інший тунель або почав ривати новий.
« Ети Демони Бездні стають все досвідченішими і більш досвідченими», - Лінлей почав панікувати.
Вже тепер багато демонів стоять на сторожі в заздалегідь задуманих місцях і переміщень. Оскільки вже було багато тунелів під наглядом і захисту безлічі демонів, Лінлей часто створював свої тунельи.
Але щоразу, коли Лінлей почав будувати тунель, він також створював багато підземних вібрацій, які передавалися металом у різні сторони.
Через те, що демони винайшли вібрацію, вони відразу впізнавали його приблизно місце розташування.
«Тоді...», - Лінлей згадав що сталося тільки п'ять хвилин тому. Понад тисячу демонів проатакували його далекобійним лезомом. На щастя, він дуже швидко відреагував і по ньому потрапило лише кілька десятків лезів. Але він ледве не втратив своє життя.
« Якщо все так і триватиме, то мене оточить ще більша кількість демонів. Я не можу дозволити цьому так продовжуватися." - Лінлей повністю розумів, наскільки поганим він опинився в ситуації.
"Роаарр" пролунав ще один рев.
Один з них, який пролітав неподалік від іншого тунелю, виявив Лінлей.
« Рык! Рик! Рик!»
Почали лунати десятки ричання і в напрямку близького розташування Лінлей люто роїлося безліч демонів.
« Не добре», - обличчя Лінлей миттєво поблідло. У порівнянні з тим, що сталося п'ять хвилин тому, ця ситуація була ще небезпечнішою... Адже до нього зараз приєдналося ще більше Кліновидних Демонів Бездні!
Том 11, глава 36, - Один проти мільйона
"Свист!"
Як світло, подібне до світла, Ліндей кинувся у тунель на максимально можливу швидкість.
З огляду на швидкість Кліновидні демони Бездні були на одному рівні з Десрі та Бебе, а отже швидше, ніж Лінлей. Тому вони почали наближатися до Бога.
Очі Лінлей налилися кров’ю, наче полум'я. До цього моменту він вже почав повторювати слова заклинання.
"Свист!"
Напрямок польоту Лінлей раптово змінився.
Він розвернувся і полетів в інший тунель, що нижче. По суті, знизу за ним також гналося досить багато демонів. Лінлэй рівився вниз і майже в мить ока, демони, які рухалися вгору, погналися за ним.
« Роаяар!», - демони знизу почали голосно ревіти.
Група Кліновидних демонів Бездні, які продовжували рухатися по колишній траєкторії Лінлей, відразу ж розвернулись і спрямували вниз. При цьому Лінллей продовжував наближатися до тих сто або близько демонів, які були під ним. Сто демонів одночасно випустили ближні хвилі енергії лезень, а очі Лінллей спалахнули холодним світлом.
Незліченні частинки сутності вітру раптово з'єдналися навколо нього.
"Умрить".
"Грохот".
Раптом, світло-блакитний Простір Лезвия в чотири або п'ять метрів завширшки, ніби з нізвідки з"явився перед ним і полетів вниз назустріч демонам, які прямували до нього.
Демони, побачивши Просте лезання, жахнулися і намагалися відвернутись.
На жаль, Простір Лезіє був просто занадто швидким.
Їхні металеві тіла були нарізані на шматки. Під контролем духовної енергії Лінлей, Лезвеське лезо рухалося по дузі миттєво і розірвало десятки демонів.
"Свист!"
За допомогою цієї нагоди Лінлей відразу пролетів через тунель, по якому щойно пролетіла Простія.
Простір Лезіє було ефективним лише проти маленької кількості Кліновидних демонів Бездні. Але коли вони становили тисячі, скільки з них могло вбити простору Лезію?
Саме тому Лінллей вирішив раптово полетіти вниз.
Його раптова зміна напрямку також дозволило йому тимчасово відірватися від демонів позаду нього.
« Я можу бігти якийсь час, але я не зможу втекти вічно, - під час втечі вниз Лінлей намагався придумати спосіб, завдяки якому він зміг би утекти і вижити. - Було б чудово, якби я міг покращити Простір Лезіє. Незалежно від того, скільки тут демонів, я міг би вбити їх усіх."
Лінлі раптом серйозно замислився про цю ідею.
Вдосконалити закляття Просте Лезання?
Це було не більше, ніж мрія. Лінлэй знав, що це нереально.
« Може, і так? — подумала він. - Простір Лезіє?»
Насправді Лінлей не дуже багато знав про основні основи цього забороненого заклинання. Він тільки знав, як формувати його концентруючи природу елемента вітру. Але Лінлей раптом подумки повернувся до моменту виконання цього заклинання.
Простір лезви було заклинанням “Лезвія Ветра̄, доведена до крайніх обмежень.
Він помітив, що довкола нього циркулювали незліченні пориви вітру. Вони рухалися або швидко, або повільно, згідно з дивним ритмом і якимось чином формували це жахливе розрізаюче лезо.
« Дуже швидко... Чи повільно?»
Лінлей не думав про це раніше, але тепер він раптом знайшов щось підозріле: « Простовне Лезання чим швидше, тим краще. Чому ж тоді воно включає в себе, здавалося б, повільні пориви вітру?»
« Не правильно», - подумав Лінлей.
Безконечні пориви вітру в межах простору Лезія фактично не сповільнювали його. Вони застосовували цей аспект “Медлений ” і, здавалося б, повільне насправді було швидким. Різні пориви вітру різними способами створювали цілу “Лезії ”. Яка ж була причина на це?
Аспект "Быстрий Medlock"? Аспект “Медленний..."? Простір Лезвіє...
Мисли Лінлей були зайняті знаннями про те, як технологія Рітми Ветра дійшла до нас. Це технологія, яку використовували при використанні меча Фіолетової Крові. Вона також генерувала як « Бистрій» і “Медленний аспект ”. Ці два протилежні аспекти, з'єднавшись і змушуючи саме простір вібрувати, у результаті чого меч Фіолетовий Крові був у стані створювати просторове лезо.
Лінлей знову подумки повернувся до моменту використання його Міріад мечників.
За допомогою цієї техніки Лінлей був здивований. Чому з’єднання десяти мільйонів мечів у аспекті “Бистріє в один раз ” створює ефект“ Заморожування Простізрства?" Чому аспекти “Бістрайтс" і“Медленний» були взаємозамінні? У той час Лінлей не розумів цього, але, імітуючи напад Королеви-матері, він зміг розвинути цю атаку.
По правді кажучи, Лінлей досі не пізнав цієї таємниці. Чому десять мільйонів мечів, які він сформував за допомогою пункту “Быстрий цайтунґ ”, могли об’єднатися і створити заморожуючу техніку Сходження Міріад Мечей.
« Просте лезання... Ритми Ветра... Сходи Міріадів мечників..." свідомість Лінлей швидко перебирала одну сцену за іншою. Хмари, що охоплюють одну з Глубінних Тайн Законів Ветра, в даний час повільно розсіялися перед Лінлією.
Лінлэй почав розуміти.
Це було схоже на те, як ніби він торкнувся чогось, але не до кінця зрозумів це.
Лінлей навіть не помітив, що до нього наближалися два демони. Прямо зараз він був повністю занурений в цей особливий стан. Два демони також були приголомшені. Як правило... Коли він наближався до Лінлі, то зазвичай втікав.
Але в цей час...
Лінлей летів по прямій лінії, не змінюючи напрямок взагалі. Демони полетіли швидше, ніж Лінлей! По прямій лінії вони, природно, буде в змозі наздогнати його.
"Свист!"
Лінлей прокинувся, після того як у його вухах задзвенів пронизливий вій і два леза впали на нього зверху вниз.
Лінлей миттєво пробив холодний піт, і він відразу накинувся на них своїм фіолетовим мечем. Лінлей не помітив зовсім, що ця атака не була Ритма Вентра або його Сходом Міріад мечедів. Це, здавалося б, була звичайна атака мечем.
"Слеш!"
Це було схоже на те, що хтось розрізав тофу.
Меч Фіолетовий Крові Лінлей спалахнув як блискавка, миттєво розрізавши на дві частини двох демонів.
« Це...? » — був шокований Лінлей. Хоча ці два демони не були найкращими з їхньої раси, навіть якщо Лінлей використав Рітми Ветра, йому все одно доводилось використовувати повну силу удару для того, щоб розрізати демона на дві частини. Але саме зараз... Він дуже легко розрізав противників.
"Тільки тепер..." - Лінлей не міг зрозуміти цього, але несвідомо почав повертатися до моменту атаки.
« Ах!», - очі Лінлей раптом спалахнули.
Цей туман, який до цих пір застилав його розум, не даючи йому зануритися в таємниці Закону Ветра, раптово зник. Він раптом зрозумів.
"Ритми Ветра? Сходи Мириадів мечей? Простір Лезвіє? - Лінлей почав голосно сміятися. - Аспект "Быстрий>? “Медленний..."? Швидкий і повільний - протилежність? Ха-ха... Не все так банально. Аспекти “Быстрий Medlock і ” Моленн - це одне й те саме!».
Все тіло Лінлей затремтіло від хвилювання.
Здавалося б, вітер був повільним, але за мить він міг пересуватися на тисячі метрів.
« Вивертання простору? Хаос Простір? "Сміщення простору?" - сміх Лінлей висловив надзвичайну радість.
"Драконівський!" - велика кількість демонів виявила Лінлей.
« Убити!», які - ревлять від люті, багато демонів одночасно дистанційно атакували його лезами. Перехресні хвилі енергії розрізали навіть метал. Хоча багато з них не досягли Лінлей, деякі хвиль дійсно акцентовані ударами по його тілу.
"Бум!"
Скрізь, де проходили енергетичні леза, металева поверхня і тунель перетворилися на струмок.
« Він напевно мертвий! »
« А?» - раптом демонів охопив шок.
Лінлей, який був на відстані тисячі метрів, раптово з’явився перед ними після двох швидких спалахів. Після цього вони лише побачили дивну диявольську спалахи фіолетового світла, після чого їхні голови полетіли геть.
« Аспекти » Быстрий65 і “Медленний ” 16..... Ха-ха... Це всі хибні шляхи розуміння!», - Лінлей голосно розсміявся. Він легко вбивав демона і з кожним спалахом свого тіла, але йому було легше пересуватися від демонів на велику відстань. З точки зору швидкості, тепер він був втричі швидше ніж Кліновидні демони Бездні!
Він був занадто швидким!
Навіть якщо взяти двох криваво-червоних демонів, лідерів цієї групи, то вони могли розвинути не більше половини від поточної швидкості Лінлей.
« У минулому я думав, що коли зможу досягти межі в розумінні аспекту “Быгайно ”, то стану Божою Матір’ю. Те саме стосується і питання “Медленна людина ”. Так, я можу стати божеством, але робити це таким чином - неправильний шлях, - серце Лінлей було наповнене радістю, як ніби він раптово закінчив масштабний проект. - Після того, як два цих аспекти досягають своїх крайніх кордонів вони зливаються разом ...."
І “Быстрай> і“ М'який" - це два основних аспекти, які є частиною Законів Елемента Ветра...
« Глибокі істини швидкості!»
Меч Фіолетовий Крові мілинув у руках Лінлей. Спочатку, здавалося, що рухається дуже повільно, але пізніше могло здатися, ніби насправді він був так само швидкий, як блискавка. З різних точок зору, можна було б побачити два абсолютно різні ефекти. Крім того, на краю фіолетового меча було слабке синє лезо.
Після простого удару меч сам по собі пульсував, і це призвело до створення тріщин.
Будь-який удар Лінлей тепер ніс частину могутності Простіного Лезвія.
Фігура Лінлей швидко з'являлася то тут, то там. Скрізь, де мерехтіло це диявольське світло, демони падали на землю без жодних перешкод.
« Цей метод буде називатися... Глубінні Істини скорості - Простовальний Обезголовник."
"Свист!"
Тіло Лінлей раптом вирвалося з під поверхні.
"Ха-ха, він вийшов. Діти, вбити його!», - два червоних лідери демонів відразу дали наказ. Почулось вій і сотні тисяч демонів, наче орди сарани, роїлися вниз, вивільняючи енергію лезів у напрямку Лінлей.
Але тіло Лінлей вже з'явилося в центрі цієї групи.
Як порив вітру, Лінлей миготів то тут, то там. Перші ряди демонів вже не могли чинити опору.
Смуток і перелякані крики лунали постійно й золота кров лилася безупинно.
За короткий час загинуло майже сто тисяч демонів. Всі інші перебували в жаху. Спочатку їхня воля ще не була зламана, але на даний момент вони втрачали надію.
« Не... Неможливо" - два червоні лідери Клиноподібних Демони Бездне кричали від жаху.
А потім легкий порив вітру кинувся по відношенню до них. Один з двох лідерів відлетів убік, в той час як фіолетовий меч Лінлей приземлився на шию другого лідера. Його темно-золоте очі спокійно дивилися на криваво-червоного демона. Він спокійно вигукнув: « Що, ви все ще хочете боротися?»
"Лорд, вибачте" - червоний демон негайно став навколішки в страху.
Коли вони побачили лідера, багато разів перелякані демони також стали навколішки.
Одинадцятий поверх Некрополя Богів. Незліченні трупи падаючих покривали землю, тоді як велика кількість демонів стояла на землі й була навколішки. Вони були настільки налякані, що навіть не сміли підняти голови. Ця жахлива картина розірвала на частини всі їх мужність.
Нечисленні демони залишалися на колінах. Металічна поверхня була залита золотою кров’ю їхніх родичів. Тільки Лінлей залишився стояти.
« На жаль, я не зрозумів багато стосовно цих двох аспектів. - Хоча я об'єднав два основні аспекти в один і розробив Глубінні Істини скорості Закону Ветра, я все ще у крокі від заснування Божественності."
Прямо зараз Лінлей відчував, що він був близько до моменту прориву.
Насправді, аспекти "Быпкий65" і “Медленний ” -- якщо тренувати їх до межі - можуть дозволити комусь стати Глибоким. А потім, після того як ці два аспекти будуть об’єднані в Глубінні Істини швидкості, які згодом досягнуть свого кінця, ми можемо стати Богом.
Ці два аспекти були, здавалося б, діаметрально протилежними. Щоб їх об’єднати, недостатньо було просто здогадок. Потрібно було прозріння.
Чим вище був рівень розуміння в двох аспектах, тим важче їх було об'єднати. Це було схоже на те, як якщо б хтось подорожував на великі відстані по двох дорогах, що ведуть в різні напрямки. Чим далі людина йшла по кожній з доріг, тим важче було б об’єднати їх.
Лінлей не досяг дуже високого рівня розуміння в цих двох аспектах, але тепер він зрозумів базові речі.
В минулому, при розробці своїх Рітмів Вітра, він почав розуміти як змусити ці два аспекти працювати разом. Коли Міріад зробив свої мрії, він став ще сильнішим. Після вдосконалення заклинання Простінне Лезія, він раптом отримав нові можливості, пожинаючи плоди нагромадженого досвіду і стаючи розумінням Глубінних Істин швидкости.
Таким чином, швидкість його руху миттєво зросла втричі або вчетверо і він був у змозі розробити ще більш потужну техніку меча: Простісний Обезголовник!
« Ви знаєте, де Божа іскра?» - Лінлей опустив голову на колінах, що тремтів червоного демона.
« Я знаю, я знаю», - червоний демон відчував жах від думки, що Лінлей вб'є його.
"Веди" - сказав Лінлей.
Том 11, глава 37, - божественна іскра
Металічна поверхня поверху переливалася холодним світлом. Незліченні Кліновидові демони Бездні жахались, коли били їх на коліна, тоді як їхній лідер — червоний Клиноподібний демон бездни, шанобливо і водночас високої швидкості вів Лінлей у напрямку де знаходились божественні іскри.
Загалом існувало три різні Некрополя Богів, які були пов’язані з континентом Юлан.
І Некрополь Богів зв’язаний з тунелем на дні Південного Моря вважався найнебезпечнішим і найбільшим. І якщо говорити про 11-й поверх, то жоден Святий за всю історію не зміг отримати жодного його скарбу, Лінлэй був першим!
Вітер дув, палітурня і розвіюючи довге волосся Лінлей.
Лінлей повернувся до своєї людської форми і недбало накинув на свої плечі нову мантію. Іноді вітер піднімав її і обнажував голі груди.
« Після того, як я пройнявся розумінням Глубінних Істин скорості, не важливо чи я перебуваю в Драконячій формі чи ні, особливо велика різниця не буде» - думаючи про це Лінлей все ще тримав у одній руці меч Фіолетової Крові. Здатність меча Фіолетова Крові “Просточий Обезголовник" (англ.) можна назвати мініатюрною версією“ Лезенсія". Кожен святий, який доторкнеться до нього, напевно помре.
Червоний демон продовжував нервово вести.
Через деякий час він зупинився.
- запитав Лінлэй.
Червоний демон показав вдалу і шанобливо сказав: « Лаорд, скарби 11 поверхів Некрополя Богов знаходяться на вершині гірської вершини."
Лінлей подивився в бік куди вказує палець демона і далеко дійсно зміг побачити невелику металеву гору. Але гора, як і повітряний простір над нею, заполонила безліч демонів.
- Нахмурився Лінлэй.
Злякавшись, червоний демон поспішив пояснити: « У минулому ми боялися, що порушники з добрими намірами будуть задиратися і прийдуть сюди... Тому я наказав кільком десяткам тисяч своїх дітей розміститися тут для захисту цієї важливої скарбниці."
"Здається, ви добре постаралися" - спокійно посміхнувся Лінлей.
Червоний Кліноподібний демон Бездні поспішно додав: « Не хвилюйтеся. Я відразу приведу їм шлях".
Закінчивши говорити, червоний демон відразу полетів до цієї гори.
....
На третьому поверсі Некрополя Богів.
Завоює холодний вітер. За винятком кількох трупів Святих, тут залишався тільки дрімаючий Ба-Змей.
« Вюх! Шипіння!..."
Кожного разу, коли Ба-Змій видався, виходила та жахлива чорна енергія. Єдиний звук, за винятком виття вітру був його до болю знайомий сап.
Раптом величезне тіло Ба-Змея, обгорнуте навколо величезного айсберга, зникло.
« Яка несподіванка для людини? » — пробурмотів молодий чоловік, що стоїть посеред неба з струнким тілом і диявольською зовнішністю. Його довге зелене волосся, наче текли з напіром вітру. А на ньому ж була накинута витончена мантія і, якщо придивитися до самих візерунків, вони були штовхаючи в точ, як візерунки на зміїній шкірі.
« Він досяг успіху. А це означає... я нарешті стану більш-менш вільним. Мені більше не потрібно залишатися на цих 11 поверхах, а його обличчя стало слабкою усмішкою. - На жаль, мені все ж доведеться почекати кілька місяців до появи лорда Бейрута. Хоча після того, як я був тут, кілька зайвих днів не мають ніякого значення."
....
Багато Клиноподібних демонів бездні поспішно розступалися і давали Лінлій пролетіти на вершину гори.
"В'юх~".
Серце аура почало тиснути на Лінлі. Його очі блиснули і він уважно оглянув гірський пік. Там було багато коштовних скарбів. Однак найбільш привабливими та манячі були три божественні іскри, які випромінювали Бог.
Окрім трьох Божественних іскру, тут було десять божественних артефактів!
« Tri божественні іскри, десять Божественних артефактів! Всемогутній Володар справді щедрий», - Лінлей відчув, що його серцебиття прискорилося. Зрештою, незліченна кількість святих могла тільки мріяти про те, щоб придбати хоча б одну божественну іскри, але зараз перед ним лежало три.
Більше ні про що не турбуючись, Ліндей відразу ж приземлився на поверхню і почав ретельно оглядати три божественні іскри.
Три божественні іскри були однакового чорного кольору. Тільки з самих їх серцявин виходило три різних світила: у однієї був слабкий синій світло, в іншої слабка землясто-жовтого світла, тоді як біля третій ... Від неї взагалі не було світла, але виходила дивна прихована аура.
« З них, безперечно, іскра вітру, а також землі. А остання, якщо не помиляюся стиль розрухи, - Лінлей нахмурівся. - І всі три з них іскри Полу бога".
« Що відбувається?», - в серці Лінлей затаїли підозри.
« Чи може бути, що Богов відповідальний за цей Некрополь знає, ніби той, хто отримав іскри, тренується в законах Землі та Ветра? » — думав Лінлей. Також, він міг здогадатися, що третя іскра розпаду дійсно належить до шляху розорення.
Він також міг тренуватися і в цьому напрямку, будучи вправним засобом для володіння мечем.
« Ті три божественні іскри й всі троє підходять мені. Як могло відбутися таке збігання? Всі три!» - дивлячись на три божественні іскри перед собою, в Лінлей закралися різні види підозр.
Лінлей повернув голову і оглянувся навколо.
Раптом він відчув, ніби все в Некрополі Богів було під пристойним оком Владики.
« Можливо... - Лінлей знову подивився на три божественні іскри. - Ці три іскри тут були розміщені вже після того, як я отримав прозріння щодо Глубінних Істин швидкості. І тільки після цього, якийсь неймовірний Біс таємно розмістив їх сюди."
Такі думки закрадалися в Лінлію. Зрештою, збіг був занадто великим.
Три божественні іскри?
Чому б не бути тут іскра блискавки, світла чи вогню? Кожна з них також могла б підійти до природи Лінлей.
« Я повинен бути шанобливим, що за мною доглядав такий солдат», - самознищення думав про себе Лінлей. Але через деякий час він перестав думати про цю тему. Зараз він просто Верховний Святий у півкулі від встановлення Божественності, але він все ще не Божество.
Існувало багато таємниць і загадок, які він ще не міг пізнати.
« Я вже не можу зрозуміти, що таке божественний рівень. Мабуть, після того як я повернуся, протягом кількох десятків років я зможу досягти божественного рівня." - після його прозріння відносно Глубінних Істин швидкості він уже міг трохи відчувати на якому він дійсно стадії розуміння.
Ліней вже чув про це раніше від Бога.
Стати божественністю в сотні разів складніше, ніж злитися з Божою іскраю. Лінлей витягнув руки і підняв три божественні іскри, а потім поклав їх у своє Найпростіше кільце: « Навіть якщо я не буду використовувати їх сам... Я все ж можу дати їх Делії та Уортону".
З огляду на рівень таланту Делії та Уортона, їм буде надзвичайно важко досягти божественного рівня.
Просто дивлячись на те, як Фаїн і Десрі застрягли на тисячі років біля дверей до Божественного рівня, Ліндей міг собі уявити наскільки це важко.
І йому найбільше посміхнулася удача. Після того як він навчився Рітми Ветра, йому пощастило спостерігати техніку Королеви-матері, після чого він зміг імітувати її та розробити свій Сходження Міріадів мечів і згодом став Великим Святим Маґом. Йому вдалося відчути приховані в Простій Лезвії таємниці.
Все тільки завдяки цій ланцюгу подій...
Крім того, навіть маючи деякі уявлення про аспекти швидкий і повільний, вони все ще були не на дуже високому рівні.
З погляду могутності Глубінні Істини швидкості були навіть на вищий рівень, ніж його Гульбільні істини Землі. Глубінні Істини швидкості можна віднести до найбільш високорівневої і найглибшої таємниці Закону Елемента Ветра.
« Цікаво, як живуть Делія, Тейлор, Саша та Уортон. - І Баркер..."
Лінлей як і раніше був дуже стурбований долею Баркера. Жив чи мертвий?
Він важко зітхав про себе.
Через деякий час погляд Лінлей впав на десять божественних артефактів. Серед них були сабля, меч, спис, чорна книга, таємничий кришталева куля і... набір бойової броні. Бойова броня Божественного рівня.
« Бойова броня? » — зрадів він.
Він не дуже багато дбав про інші артефакти... Зрештою у нього вже був аматинний важкий меч і меч Фіолетової Крові. А чорна книга і кришталева куля, мабуть, належать до божественних артефактів темноти або некроманії. Він не зможе їх використовувати.
Лінлей відразу поклав усі десять артефактів у свою Найжпростірну обручку.
« Ці божественні артефакти будуть хорошими подарунками для Делії, Тейлора, Саші та інших. - Здається більше скарбів тут немає. О так, це ж...».
Лінлей подивився на плоский валун, де раніше лежали всі божественні артефакти.
« Безсумнівно, заможна людина буде щедро поводитись. Навіть цей валун, на якому лежали ті божественні артефакти, є скарбом» - Лінлей сазу ж помістив валун у свою Межпростірну кільце.
Про цей величезний плоский валун він колись читав у книгах. Називається він Кривавий Камінь.
Криваве каміння майже таке ж цінне, як адматинська руда. Він ставився до виду скарбів з інших площин. Чи він використає зброю для воїнів або магів, цей матеріал буде дуже ефективним. Використайте як матеріали Кривавий Камінь і адамінтін, щоб викувати зброю.
Хоча асмантінський важкий меч Ліндей дуже добрий, він не є божественним артефактом.
Усміхнувшись, Лінлей полетів з гори.
Весь цей час червоний Кліноподібний демон Бездни нервово чекав. Лінлей не говорив, що він вільний, тому він не міг посмішитися взяти і змитися... що якщо Лінллей розгнівиться, то зможе його вбити.
"Лорд, вітаю вас" - побачивши повернення Лінлей, червоний демон відразу з повагою звернувся.
Лінлей подивився на червоного демона і відразу помітив стирче з його спини лезо. Витягнувши руку вперед, він вказав на це бойове лезо і сказав: « Верно. Твоє лезо і ще два, принеси мені їх".
"А?" - червоний демон з очима повністю шоку подивився на Лінлей.
— Хіба ти не почув мене?
« Ларде, це... Це бойове лезо створене з мого тіла. Це ..." - червоний демон показував неймовірну неохоту.
Кліноподібні демони Бездні були зроблені з багатьох лезів, але найсильнішим було лезо на їхніх спинах. Їхні спини були місцем зосередження їх сутності. У результаті лезо стало надзвичайно сильним і жорстким. Коли група Лінлей зіткнулася на десятому поверсі з тим кліноподібним демоном Бездні, його лезо було дуже близько до Божественного артефакту.
Але бездимна лібералізація червоних кліноподібних демонів була точно на рівні Божественного артефакту.
Після навчання техніки « Простовний Обезголовник альґемайне і забою цілий ряд клиноподібних демонів Бездонні, Лінлей виявив... Простір Обезголовник зовсім не міг пошкодити бойові леза цих демонів. Тільки знаючи одне це, можна було легко уявити наскільки міцними вони були.
«Мм?» - Лінлэй нахмурився і холодно глянув на червоного демона.
Життя або лезо. Що з цього важливіше? Це питання очевидно відповіддю.
« Так, Лорде. Я відразу ж відправлю своїх дітей, щоб роздобути два інших», - червоний демон був у жахі і одразу ж витягши своє бритво шанобливо передав його в руки Лінлей.
« І ще. Принеси мені тисячу бойових лезів від звичайних Кленовидних Демони Бездны", - недбало обронив Лінлей.
Хоча червоний демон був вражений, він не смів ані слова проти. Зрештою Лінлей вбив сотні тисяч його « дітей ». Тисяча бойових лезів було небагато. От тільки він все ж не міг не думати, що цей мисливець перед ним занадто ... занадто...
Він уже був таким сильним, але все ж хотів так багато бойових лезів.
« Мені вони не потрібні, я мушу подумати про потомки свого клану" - думав про себе Лінлей.
Навіть бойові леза звичайних Кліновидних демонів Бездні були такими ж дорогоцінними, як його асмантинський важкий меч. На континенті Юлан зброя такого роду буде вважатися надзвичайно цінним.
« На жаль, моє Найпросте кільце не дуже влучне" - скаржився про себе Лінлей.
Якщо б кільце було вмісьніше, ймовірно Лінлей взяв би ще більше бойових лезів, але навіть таке число вже мало.
Після того як Лінлей отримав ці три червоні леза і тисячу звичайних, він відразу пішов до входу на десятий поверх.
Том 11, розділ 38, - бажання отримати Божественну іскру
На десятому поверсі Некрополя Богів.
- обережно запитав Десрі.
« Біс все ще живий і здоровий», - рани Бебе вже більш ніж наполовину зажили, але він як і раніше був зосереджені виключно на сприйняття Лінлей. Він тремтів від однієї думки, що Лінллей може померти.
Що стосується Тулія, Розарії та інших - всі вони тихо чекали осторонь. Тільки від Бебе вони дізнавалися, що Лінлей все ще був живий.
Тулій міг відчути, наскільки пригніченим був настрій серед во́ди. Для того щоб розрядити ситуацію, він сказав: « Обливье, силу атаки мечем, який ти показав на 11 - му поверсі, була справді грізною. Ти міг убити чотирьох демонів одним ударом".
« Я також пам'ятаю цю атаку» - сказав Чорношуйчастий Скорпіон.
« Я не думаю, що хтось інший з нас зміг би повторити таку атаку" - сказав Тулій
Коли ворожі воїни намагалися втекти на десятий поверх, Олів’є в розпачі використав свою наймогутнішу атаку меча. Коли з'явився цей чорно-білий ілюзований меч, він відразу ж розрубав чотири кліноподібних демонів Бездні.
Ці демони були сформовані з міцного металу і навіть якщо їх захист був не настільки сильний, як їхні атаки... Убивати чотирьох демонів одним ударом меча було дуже важко. Навіть Лінлей мусив використовувати або Глубінні Істини Землі, або Рітми Ветра для того, щоб вбивати демонів. Звичайний удар меча не міг би розрізати демона на дві частини.
Звичайно, після розуміння “Простовничого Обезголовника ”, меч Лінлей міг легко вбити п’ять чи шість демонів за раз.
Те, що Олів’є зміг вбити чотирьох демонів було видовищем, яке дійсно приголомшило всіх присутніх. Зрештою, Тулій та інші не могли зробити цього.
« Ця атака - мій останній засіб. Можна сказати, що фінансовий напад — це відчай. Після того, як я використовував її, моя духовна енергія вичерпалася." - сказав Олів’є.
« Хоча вона й не бачить цього, однак дуже могутня. Навіть намагаючись з усіх сил, мої атаки не настільки потужні» - Тулій самоірнично розсміявся.
Водії були вражені. Ніхто не міг забути про швидкість прогресу Олів’є. Коли вони тільки ввійшли в Некрополь Богів, Олів’є вважався лише членом другої групи. Але після останніх десяти років сили Оливія надзвичайно зросла і його атаки досягли такого величезного рівня потужності...
Олів’є більше нічого не сказав.
Єдиною причиною його поточних досягнень був передбачливий досвід, який він отримав раніше.
"У минулому році, коли ми зіткнулися з Королем-Созерцем, ми зрозуміли, що в деяких аспектах ти відрізняєшся від нас." - зітхнув Десрі.
Тепер, коли всі почали говорити, атмосфера на десятому поверсі трохи поліпшилася. При цьому ніхто з них не помітив, що опущена мордочка Бебе раптом піднялася і повернулася в бік того далекого кам'яного стовпа.
« Босе! » — почувся радісний крик.
"Свист!"
Чорна пляма кишила до стовпа.
« Що? » — каже Десрі, Тулій, Олів’є та інші воли дивувались на вхід 11 поверх. Вони побачили хлопця, одягненого в небесно-блатній халат, який обмінювався усмішками з чорним Примарним Мишонком.
Лінлэй повернувся!
"Босс".
- Лінлей тримав Бебе на руках. Людина і магічна тварина розсміялися, дивлячись один на одного.
« Чудове, босе. Я страшенно нудьгував по тобі. Я боявся, що ти не повернешся назад."
Бебе нарешті розслабився. Останні три-чотири години були справжньою тортурою для нього. Він боявся, що Лінллей помре.
У цей час Десрі, Фаїн, Олів’є, Розарія, Тулій, два шостиоких Золотий Лева і Чорношуйчастий Скорпіон також поспішив до нього. Вони також були вражені, і радість від того, що Ліллей повернувся на десятий поверх!
« Лоінлей, як тобі вдалося втекти? » — сказав здивований і радісний Фаїн.
« Я дійсно не сподівався, що попри переслідування мільйонів демонів ви зможете повернутися на десятий поверх, обличчя Десрі розлилося в усмішку, коли він говорив. - Я думав, що ти спробуєш протриматися під землею поки не закінчиться десятирічний період нашого перебування тут."
« Тільки уявіть собі, наскільки чудовим мій бос!», - Бебе відразу почав хвалитися. Він заліз на плече Лінлей і гордо склав його маленькі лапи на грудях.
« Ти думаєш, що я сам цього не хотів? Але ці демони були просто занадто розумними. Вони створили величезну кількість перевалів у центральній зоні і щоразу, коли мене виявили, вони відразу нападали великою кількістю. Після трьох годин я просто не міг триматися далі".
"Лінлей, коли ти повернувся?" Фаїн та інші дивилися на Лінлей у замішанні.
Фаїн та інші вожді просто не могли уявити, як під тиском великої кількості демонів Лінлей вдалося втекти на десятий поверх.
« На щастя, в критичний момент у мене стався прорив і моя швидкість різко зросла. Після вбивства деякої кількості демонів мені вдалося придбати Божественну іскру 11-го поверха, а потім я щасливо повернувся назад." - абсолютно спокійно сказав Лінлей.
Усі, у тому числі Бебе, були приголомшені.
- Фаїн, Десрі, Розарія, Тулій та інші дивилися на нього округлити очі. Навіть Олів’є, який мовчки стояв позаду інших, дивився на Лінлей з незахищеним подивом.
Божественна іскра...
Скарб, який Пеїн та інші прагнули придбати. Після того як вони придбають Божественну іскра, Полу збагатитися стане божественними істотами.
Різниця між Святим і Божественнимством була така велика, як різниця між землею та небом.
"Лінлей, вітаю" - Десрі був першим, хто прийшов у себе. Все, що він міг зробити - це привітати Лінлей
Інші воли також усміхнулися і поздоровили Лінлей. Прямо зараз, Десрі та інші відчували заздрість! Зрештою, вони дуже довго старались набути божественну іскру. Тепер, коли Лінллей отримав її, не було нічого, що вони могли б сказати. Зрештою Лінлей ризикував своїм життям, щоб отримати його.
Але в їхніх серцях все ще панувала заздрість.
Насправді ж їхня заздрість призвела до того, що вони почали думати про самогубство Лінлей та крадіжку його Божественної іскри Боттю, але коли ця ідея прийшла їм у голову, вона відразу була відкинута.
Зрештою, вони не були настільки низки, щоб піти на таке.
У цій групі, крім Бебе був тільки один чоловік, який не відчував заздрості. Цим чоловіком був Олів’є.
« Я чекаю, що ти станеш шостим божеством нашого континенту Юлан. - Лінлі, ти сильніший за мене прямо зараз, але... Протягом декількох років я, безумовно, кину тобі виклик."
Олів’є відчував себе дуже впевнено.
Він був слабшим, ніж Лінлей, але це було тільки зараз!
« Виклик? — поглянув на Олів’є, киваючи і сміючись. - Чудово, я буду готовий прийняти його в будь-який час."
Після повернення Лінлію на десятий поверх усі люди з комфортом чекали закінчення десятирічного періоду. Усі вони розбралися, щоб знайти місце для відпочинку і розслабитися на траві. Що стосується Лінлэй, він, природно, був з Бебе.
« Босе, скажіть мені, скільки Божественних іскра було на 11 поверсі? Я очікую, що там було більше ніж одна" - прошепотів Бебе.
Лінлей посміхнувся: « Трері».
Маленькі очі Бебе миттєво стали круглими, як місяць, а потім він посміхнувся так широко, що його маленький рот майже розірвався.
« Нічого собі, чудово, три божественних іскри! Босс, який елемент були ці божественні іскри? - Вони сумісні з тобою, босе? Я сподіваюся, що ці три божественні іскри не є спалахами вогню чи блискавки, або щось в цьому роді.
« З них походить іскра землі, інша форма вітру, остання стирання, - Лінвей підняв голову й подивився вгору. - Вони більш ніж сумісні зі мною!"
Бебе був шокований: « Як могло відбутися таке збіг обставин?»
« Чому я знаю? — гукнув Лінллей, а потім похитав головою і зітхнув. - На жаль, я занадто слабкий і не в змозі піднятися на двоповерховий поверх або вище."
« А? — запитав він. - Босе, чому ти хочеш піти ще вище? Дванадцятий поверх призначений лише для Божественності. Якщо ми підемо туди, то просто викинемо на звалище наші життя."
Бебе також знав... Що з 12-го поверху і далі, хоронителями кожного поверха були Божества.
Без сили Божественності вирушати туди — означає нарекати себе на вірну смерть.
"Бебі, перш ніж ми ввійшли на 11-й поверх я сказав, що є щось у Некрополі Богів, яке кличе мене" - Ліндей зітхнув, тоді як Бебе схилив свою маленьку голову.
« З того часу, як я прибув до Некрополя Богів, у мене було таке відчуття... що те, що кличе мене - приходить зверху. Коли я увійшов на десятий поверх, я все ще відчував, що мене щось тягне вище. Тоді я думав, що це можливо ” щось було на 11-му поверсі.
Лінлей похитав головою: « Але після того, як я зайшов на 11 - й поверх, то зрозумів, що неправий. Те, що манить мене знаходиться ще вище. Можливо, воно знаходиться на 12-му поверсі або, можливо, тринадцятирічному... Це може бути навіть вище вісімнадцятого. Хто знає? Врешті-решт, я не достатньо сильний, щоб піднятися вище".
Бебе злегка кивнув.
Після того як Лінлій провів приблизно місяць на десятому поверсі, Десрі підійшов до нього. Він злегка вагаючись хотів щось сказати.
- запитав Лінлей у замішанні.
Десрі здавався досить збентеженим. Він випустив два сухих смішки, зробив глибокий вдих і потім прошепотів: « Лей, я хотів би знати... Скільки іскриків ти знайшов на 11-му поверсі?
Серце Лінлэй дернулося. Здавалося, Десрі мав якісь види на по його божественні іскри. Однак Лінлей міг зрозуміти, чому.
"Трі" - Лінлей не намагався це приховати.
Очі Десрі загорілися: « Чи можу я запитати, які вони були? »
« Десрі, чому ти питаєш? — сердито сказав Бебе. - Ці божественні іскри мій бос придбав тільки завдяки тому, що ризикнув своїм життям. Пам'ятай, якщо б бос не використовував його Просте Лезвея щоб відкрити шлях і блокував всіх цих демонів, ніхто з вас не вижив би."
Десрі виглядав досить незручно.
Лінлей подивився на Бебе, а потім посміхнувся Десрі: « Немає ніякої причини приховувати це. Вони були стилі землі, вітру і руйнування".
- Кивнув Десрі.
«Лінко, є дещо, що мені потрібно сказати тобі, - Десрі подивився на Лінлі. - Перш за все, ти не обов'язково зливатися з Божою іскрою свого власного елемента. Наприклад, ти можеш повністю злитися із іскрицьким стилем вогню. Але, звичайно ж... твоя швидкість буде дуже повільною. Для того, щоб поглинути Божу іскру єдиною вимогою є те, що людина буде знаходитись на Святому рівні, яке дало б їй змогу злитися із божественною таснею."
Лінлей злегка кивнув.
"Кроме того, кожен Святий може злитися тільки з однією іскриною" - пояснив Дезрі.
« Я знаю», — кивнув Лінлей.
Десрі вагався, але врешті-решт видав посмішку і сказав: Якщо... і я тільки кажу якби... Якщо б ти був готовий, то був би готовим... Одна з твоїх Божественних іскри...». У цей момент Десрі не знав, що сказати.
Що він повинен сказати? Попросити Лінлэй продати її?
Що він може запропонувати натомість на Божу іскру?
Попросите Лінлэй подарувати йому іскру?
Десрі навіть не міг змусити себе скласти слова, щоб запитати. Єдина причина, чому він прийшов і так безсоромно обговорював це з Лінлією - полягала в тому, що він просто дуже хотів стати Богом. Навіть якщо елемент відрізнявся і його швидкість злиття буде повільною, а майбутня норма розуміння Закону сповільниться... Він не переживав про це.
"Кроме Олів’є і двох шестиоких Золотих Львова, інші воли також хочуть її" - подумав про себе Лінлей.
Протягом останніх декількох місяців майже всі воєдиатори приходили, щоб “з очей на око поговорити з Лінлою.
Навіть якщо Ліней не потребував Божественних іскринок, він все ще високо цінував їх. Треба розуміти, що... Одна божественна іскра робила з чоловіка Полу бога! Він міг би дати ці три божественні іскри Гейтсові та його братам чи братові Вартону і нехай вони стануть божествами.
« Відчепись від мене», - подумав Лінлей.
Водії лише натякали на їхню зацікавленість. Зрештою, Лінл і Ліней врятували своє життя й здобули ці божественні іскри після надзвичайно небезпечної ситуації.
"Грохот..."
Раптом ціле Некрополь Богів почало трясти.
« Що відбувається?» - Лінвей і Бебе відразу повернули голови, щоб подивитися.
Вони відразу побачили вдалеку, що з'явився нізвідки вихід, який був покритий чорною аурою. Звідти вийшов чоловік. У нього було довге чорне волосся, довга чорна борода. Він носив довгу чорну мантію. Це був гість континенту Юлан номер один. Бейрут.
Лінлэй, Десри, Тулий... Всі воісти відразу піднялися.
Бейрут подивився на биків, а потім сказав: « Минули роки. Тепер кожен може покинути Некрополь Богів. Після цього він переклав погляд на Лінлей та його губи вигиналися в усмішку. - Ха-ха... Линлей, я повинен привітати тебе."
Том 11, глава 39, - передбачення Бейрута
- Бебе миттєво підлетів до нього.
Обнявши Бебе, Бейрут сяяв: « Я керую Некрополем Богів від імені всемогутнього Владики. Звичайно я знаю, що сталося в Некрополі Богів."
Бейрут кинув здивований, короткий погляд на Лінлей.
Лінлей раптом щось зрозумів.
Можливо... саме Бейрут поклав туди ці три божественні іскри? Якби чоловік, який успішно подолав 11 - й поверх, був Олів’єєм, то можливо там лежали б три божественні іскри світла, темряви та руйнування.
Але, звичайно, це було лише припущення Лінлей.
« Коли Бейрут побачив його, він спокійно засміявся. - Я припускаю, у тебе вже є слабке відчуття Божественного рівня. Ти повинен бути зараз біля самого прориву, я правий?»
Лінлей кивнув і відразу подумав: « Зловмисається, Бейрут знає про все те, що сталося в Некрополі Богів. Він, швидше за все, щось на зразок "дворецького!" Володаря всесвіту, який відповідає за правління цим Некрополем Богів."
Некрополь Богів є не більше, ніж розвагою для Владики, він міг послати будь - якого свого підлеглого керувати ним.
Тільки кожен з цих підлеглих далеко перевищує рівень Лінлей.
« Якщо мій прогноз виявиться вірним, протягом десяти років ти будеш прорватися до Божественного рівня» - сказав Бейрут.
“Ближні Істини швидкості ” входили у себе як частина « Швидкої енергії, так і аспекту » (Медленна РІЗНА). Коли Лінллей зможе повністю освоїти Глубінні Істини швидкості, він цілком змішає ці два абсолютно різні аспекти в один і підніметься до рівня Бога.
"Десять років?" - злегка киваючи пробурмотів під ніс Лінлей.
Така кількість була дуже близька з його власними припущеннями.
Біля Десрі, Фаїн та інші люди дивилися на Лінллей. Адже вони почули слова Бейрута. Не покладаючись на божественну іскру, а лише на свої власні ідеї та роботу, Ліндей зможе досягти божественного рівня протягом наступних десяти років.
Навіть якщо подумати, що Ліней почав тренуватися з пелюшок, минуло приблизно півстоліття.
Ще через десять років буде лише шістдесят з чимось. Протягом шістдесят років він досягне божественного рівня покладаючись лише на свої сили!
Змішуючись і вказуючи на Олів’є, Бейрут продовжив: « Але Лінлей, тобі краще не розслаблюватися. Потенційував цього хлопця трохи вище, ніж твій."
Ці слова добили Десрі, Тулію та інших биків. З тим, що Лінлей надзвичайно сильний. Зрештою, в Некрополі Богів він показав свою силу і зміг самотужки заволодіти божественними іскрами на 11 - му поверсі. Вони всі вже давно визнали його...
Але Олів'є...
Лінлей був здивований.
- Олів’є виявив свою повагу.
Бейрут посміхнувся і кивнув: « Удача не є поганою. Ти зміг сплавити світло і темряву без будь-яких руйнівних наслідків для своєї душі... Я побував у незліченній кількості Плоскостей, але те чого добився ти - дуже рідко! Навіть я трохи заздрю".
Почувши це Олів’є трохи змінився в обличчі. Хоча Бейрут не говорив відверто, він раптом зрозумів, що Бейртус знає його таємницю!
« Невже Бейрут зміг оглянути мою душу?», Олів’є був здивований. Зрештою, Олів'є не знав наскільки був могутній Бейрут... Він навіть міг легко копатися в чужих спогадах без відома самого власника. Але чи було б важко дослідити душу Олів’є?
Лінлей подивився на Олів’є.
« Олів’є... Коли ми зіткнулися з Королем-Созірцем і опинилися під впливом його технологій, я зовсім не зміг виявитися опору, але він зумів зруйнувати її." - думав Лінлей. Він знав про це тому, що пізніше Бебе розповів йому подробиці.
Король-Созерцатор був дуже здивований душею Олів'є.
« Якщо мій прогноз виявиться вірним через десять років, якщо повільно і п'ятдесяти, то ти також досягнеш божественного рівня» - спокійно сміючись сказав Бейрут.
« Не дивно, що Олів’є був настільки впевнений, коли говорив, ніби за кілька років прийде і кине мені виклик." - раніше Лінлей багато не чекав і не звернув особливої уваги на слова Оливія, адже зараз він мав Глибокі істини скорости... Тоді він відповів лише з ввічливості.
Але зараз Лінлей був у очікуванні і очікування.
Десрі, Фаїн, Розарія та інші відчули, як їхні серця затіюють.
Неймовірна різниця!
Вони тренуються протягом тисяч років, але різниця між ними була просто занадто велика.
"Лорд Бейрут, не могли б Ви сказати, через скільки ми досягнемо божественного рівня?" - тактовно звернувся Десрі. Розарія, Тулій... Навіть два шестиоких Золоті Лева і Чорношуйчастий Скорпіон дивилися на Бейрута. Вони прагнули почути, що він скаже.
Зважаючи на силу Бейрута, він міг легко судити про рівні розуміння звичайного Святого.
« Ви? — глянув Бейрут. - Щоб ви досягли божественного рівня... Гм... якщо швидко, то всього один або два дні ..."
Почувши це, очі Тулія, Десрі та інші засяяли як зорі.
« Але якщо повільно, то це може зайняти трильйони років» - договорив Бейрут, після чого Тулій та інші шоковані застилі. Кожен з них прагнув стати Богом... Це було причиною їхнього існування і тим, за чим вони гналися протягом тисяч років, але до цих пір так і не досягли.
Бейрут похитав головою і засміявся: « Хлопці... є таке поняття, як "геній Python і Лінлей з Олів’є" — це генія. Крім того, “Ближні Істини ” з якими вони тренуються набагато сильніші за ваші».
Бейрут говорив наставним тоном.
Десрі, Фаїн та інші слухняно слухали, ніби були лише дітьми на уроці в класі.
« Уві сні це дуже вузьке й обмежене видіння. Ви повинні зрозуміти... Існує безліч матеріальних площин, але ваш погляд обмежується лише континентом Юлан. Геній? Якщо говорити про тих, кого я зустрічав особисто, були ті, хто протягом десяти років після свого народження ставали божествами, але я так само зустрів людей, які тренувалися десятки мільйонів років... Вони були в пастці Святого рівня.
Лінлей та Олів’є були приголомшені.
Дотич Божественного рівня протягом десяти років після народження? Дивовижно! Невже це якийсь магічний звір Божественної раси? Але навіть такій звірині як Бебе потрібно майже сто років, щоб досягнути свого дорослого віку і стати Богом.
« Лізей, Олів’є, Бейрут подивився на них. - Континент Юлан існує протягом незліченної кількості років і він породив на світ колосальну кількість сильних винників. Але, якщо говорити про останні сто тисяч років, вас двох можна вважати найбільш талановитими".
Лінлей та Олів’є не показали і натяків на гордість й самозадоволення.
« Але, якщо взяти до уваги незліченну кількість Площиць Всесвіту, існує занадто багато людей, які набагато більше заслуговують на звання генія, ніж ви двоє, — зітхнув Бейрут. - Є й такі, на яких я можу дивитися тільки в страху."
Лінлей і Олів’є злегка кивнули. На своєму поточному рівні вони мали великі бачення, ніж раніше.
« Існує багато рас, які є надзвичайно могутніми... Наприклад, деякі з тих, хто опинився в Некрополі Богів. Раса Созерачів або раси до якої належить Лашапель і так далі. Усі ці раси сильні від природи. У безмежному всесвіті немає нічого, чого б вона не втримувала» - Бейрут повернувся і подивився на Десрі та інших.
У серці Десрі та інших затаювалося досить неприємне відчуття.
« Неможливо повністю поправитись на лаврах. А Фаїна та інші з вас не повинні недооцінювати себе. Зрештою, на континенті Юлан ви вже не вершина гори. У безлічі площин є люди, які навіть протягом десятків мільйонів років не зможуть досягти божественного рівня. Є дуже багато людей, які набагато гірші за вас".
Десрі, Фаїн та інші могли лише сміятися з гіркотою у своїх серцях. Існує багато людей, які були “більшими за них ”, але також існувало чимало інших ».
« Найважливіше - це мати впевненість у собі, — сказав Бейрут. - Зараз я бачу у ваших серцях безліч сумнівів і непевності. Провівши так довго Верховним Святим, ваше занепокоєння вийшло на абсолютно новий рівень і після... Після ви поклали всі свої надії на отримання Божественної іскри."
« Це неправильно!»
Бейрут похитав головою: « Якщо навіть ви самі сумніваєтеся в собі і не маєте віри у власні сили, як ви зможете прорватися на божественний рівень?»
Десрі, Фаїн та інші відчули у своєму серці благоговіння.
Адже все саме так. Кожен з них поклав усі свої надії і очікування на отримання божественної щирості та глибоко в серці вона почала сумніватися у своїх власних здібностях і силі.
« Але Лінлей та Олівія — інші. Вони вірять у себе і вважають, що зможуть тренуватися на найвищому рівні і тільки тому вони дійсно продовжують рухатися вперед, роблячи один прорив за іншим." - Бейрут вдячно зітхнув.
Це було правдою. Серце Лінлей завжди було зосереджене на досягненні меж у своїй вправі і він ніколи не сумнівався в своїх власних здібностях. Що стосується Олів’є - коли він вперше покинув Імперію О'Браєн і прибув на Арктичний Льодник, незважаючи на свою слабкість він наважився кинути виклик Резерфорду.
А зараз, навіть після того як Лінлей отримав божественні іскри, він наважився сказати, що в майбутньому кине виклик і йому.
Самовпевненість!
Лінлей та Олів’є були сповнені самовпевненості, але вони також дуже тяжко працювали.
Якщо людина вагається, то прорив зробити стає занадто важко.
- Десрі та інші, здавалося, дещо зрозуміли.
Бейрут спокійно продовжив: « Коли ви увійшли в Некрополь Богів на межі життя і смерті, то чи не набули навіть якогось нового розуміння? Як я сказав, це місце, в якому ви постійно перебували на межі життя і смерті, а отже, у вас був шанс повністю розкрити свій потенціал і зробити великий прорив. Але, на жаль, ніхто з вас насправді не вірив у себе."
« Я закінчив. Думаю, нам пора покинути Некрополь Богів», - сказав Бейрут.
Лінлей та інші воли пішли у створений Бейрут.
Поза межами Некрополя Богов було дно моря.
Як тільки Лінлей та інші вийшли, вони виявили що там був один чорний вихід, який з'єднався зі другим, п"ятим і десятим поверхом Некрополя Богів. Зрозуміло, що на цих трьох поверхах все ще були Святі.
« Гм? Бог Війни, Первосвященике, Дайлін, Сезар...», - Лінлей відразу побачив чотири божественності на відстані один від одного.
За межами Некрополя Богов вже стояла велика група битв. Окрім Лінлей та дев’ятьох інших з десятого поверху, було ще близько двадцять волевителів, які вижили і залишилися на п'ятому й другому поверсі. Один з них був дуже знайомий...
« Баркере!», - очі Лінлей відразу округли і в них можна було прочитати дику радість.
- Баркер побачив Лінлей і відразу ж підлетів.
Лінлі відразу ж загорнув у ведмежя. Коли б Баркер справді помер, йому було б важко зустрітися з Гейтсом і його дружиною та сином.
"Баркере, ти не помер!" - здивовано кричачи Бебе підлетів до нього.
Баркер почав щасливо сміятися.
Усі вожді з Некрополя Богів, що були знайомі, почали розмовляти між собою. Наприклад, Божі особисті учні воювали з другого й п’ятого поверхів. Тут зараз були всі живі щасливчики.
"Баркере, як тобі вдалося втекти з третього поверху?"
Баркер похитав головою: « Я був спантеличений. Коли Ба-Змей прокинувся, він знищив багато Святих і я не знав чи вдалося вам, лорд Лінлей, втекти чи ні. Я не міг нічого зрозуміти".
Лінлей злегка кивнув.
« Після того як Ба-Змей вбив на третьому поверсі всіх Святих, він сильно вдарив мене своїм хвостом".
Серце Лінлей тремтіло. Хоча Баркер був живий, але Представляючи подію ... як міг Баркер не померти після удару хвостом Божественної звірини, Ба-Змея?
« Одна дивина: коли хвіст Ба-Змея вдарив мене і відправив у далекий політ, я був повністю паралізований... Мене обмотали невидимою мотузкою. А коли я приземлився, то виявив, що ніби випадково впав у вхід другого поверху" - розповідаючи цю історію навіть сам Баркер знаходив те, чого не міг собі уявити.
Лінлей і Бебе дивлячись його розкрили свої роти.
« Ей, хлопці» - почувся ігривий голос та диявольський зелений хлопець приземлився поруч з Лінлою.
Лінлей, Баркер і Бебе здивовано втупилися на нього. Адже вони побачили його присутність лише після того, як він заговорив.
« Лоінколей, правда? — засміявся диявольський зелений юнак. - Непогано. Ти справді зміг отримати Божественні іскри 11-го поверху. Ти дійсно крутий".
Говорячи це, він поплескав Лінллей по голові. Хоча Лінлей хотів ухилитися, він побачив, що його тіло зовсім не може рухатися.
« Божественна область! » — був шокований.
Окрім Бога, війни та інших чотирьох війн існували ще один Божий уряд?
- гукнув Бейрут.
Диявольський зеловолосий юнак негайно підлетів і вигукнув: «Лорд Бейрут, повернімося на континент Юлан. Вже минуло стільки часу, коли я востаннє там був. Я дійсно сумую за домом".
Усі ватажки дивилися на цього хлопця з людьми, які були повними замішанням. Хто він?
Бейрут окинув очі всіх присутніх і спокійно сказав: « Прошу мене представити його вам. Цього “Я називаю Таросс, і досить багато з вас вже бачили його раніше. Адже саме він був охоронцем перших одинадцяти поверхів Некрополь Богов... Божевільний звір Ба-Змій.
Усі присутні були шоковані. Його погляди торкалися поваги, страху і глибокої ненависті.
Як би там не було, багато в’язнів були забиті ним.
« Я знаю вас чотирьох. А Кетрін - ми давні знайомі і старі друзі. А ви двоє О'Браєн і Сезар, вірно?
О’Браєн і Сезар не відважилися багато говорити. Зрештою Таросс був повноцінним Богом!
Лінлей відразу зрозумів, що Таросс зустрів О’Браєна і Сезару вперше.
« Ваах! Дайлін! Мій дорогий друже! Твоя удача, це щось! Тобі насправді вдалося втекти з В'язниці Ґебадос. Найщасливіша частина мене так рада тебе побачити. Йди сюди, у нас двох старих друзів має бути хороше возз'єднання." - кажучи це, Таросс впевнено крокував до Дайліна, явно бажаючи його обійняти.
Дайлін нахмурився і відразу встав біля Бейрута.
У даний момент Дайлін був в поганому настрої, як ні як, помер його син. Хоча кожен поверх тримав під контролем Таросса, він розумів, що той не міг порушити правила. Він звичайно міг закрити очі на деякі речі, але якби він навмисно врятував когось на конкретному поверсі, то цим порушив правила Владики, що не допустимо, навіть якщо б він Вищим Богом, він би втратив своє життя.
"Таросс, вистачить" - спокійно сказав Бейрут і той більше не наважувався видати й звуку. Він слухняно підвівся позаду Бейрута і, повернувшись до Баркера, підмигнув його. Тепер Баркер вже знав, що стоїть перед ним Таросс і є Ба-Змій ...
І він був тим, хто пощадив його життя!
« Ви всі, приготуйтеся до відправлення назад на континент Юлан» - спокійно сказав Бейрут.
« Так, лорд Бейрут» - в унісон відповіли всі Святі.
У супроводі Бейрута, Таросса та інших Божественностей тридцять святих попрямували назад на континент Юлан.
Сьогодні було 4 березня 10034 року за календарем Юлан. Минуло рівно десять років з моменту, коли Лінллей та інші прибули сюди!
Р.S. Група перекладу Новелли https://vk.com/public123098211, всі свіжі новини, вихід розділів і іншу інформацію Ви можете знайти саме там!