Я зловлю золотий снітч
У суботу вранці, у Великому залі.
Герміона, можеш піти до бібліотеки першої, як закінчиш, не чекай мене, у мене є невелика справа, я буду там приблизно через півгодини! — Проходячи повз грифіндорський стіл, Джері пояснив, що він закінчить свій сніданок.
В минулу суботу він домовився з Герміоною піти вранці до бібліотеки почитати книги, але через події в четвер йому довелося йти на поле для квідича, щоб вирішити проблему із подальшим відвідуванням тренувань.
Але якщо план піде успішно, йому не доведеться витрачати там багато часу.
Поле для квіддича в Хогвортсі розташовувалося на півдорозі між замком і забороненим лісом, було розміром з кілька футбольних полів, а зі всіх боків було достатньо зорових трибун, щоб тисячі людей могли сидіти й дивитися матч.
На кожному кінці поля стояли три золоті стовпи, вивантажені кільцями заввишки понад десять метрів. Команда « Слізерін » попросила поле для квідича саме на сьогоднішній день, тому тепер там були тільки слізерінці, які проводили щоденні тренування.
Маркус, високий капітан, разом з двома іншими учнями тренувався в передачі м'яча темно-червоного кольору, який був приблизно 30 сантиметрів у діаметрі. Час від часу вони кидали м’яч у бік воротаря біля кільця.
З іншого боку, два загони на мітлах з короткими палками в руках відбивали їх двох залізних м’ячів — трохи менших, ніж червоний шкіряний.
Внизу був ще один учень Слізеріна, який не брав участі в тренуваннях, він сидів на трибунах з не дуже приємним виразом обличчя.
— Так, давайте зробимо невелику паузу і зберемося разом! — Маркус швидко махав рукою гравцям, побачивши Джеррі.
Через кілька хвилин Маркус представив його шістьм членам своєї команди: « Це перший вид Джеррі Кармен, і наш новий ловець ».
Але після слів Маркуса ніхто з останніх шести гравців не підняв рук і не запліднював, а всі дивилися на нього зневажливо.
Для них це був жарт, що першокурсник, який ніколи раніше не грав, став головним членом команди - ловцем. Навіть якщо це рішення їх жахливого декана Снегга, вони не мали довіри.
- Вирішувати тобі. Я вважаю, що професор робить помилку, якщо ти хочеш зайняти моє місце ловця - насмішко сказав учаснику трибунів.
- Я теж думаю, що цього разу декан трохи переборив. Теренс не найкращий ловець, але він заробив багато слави для Слізеріна, ми не можемо дозволити цьому першомудці зайняти його місце через минулу помилку! - Інший учень втрутився.
— А оскільки Теренс закінчує школу наступного року, то це його останній рік у квідич!
- Ви стоїте і базікаєте, я знаю, що це неправильно, але якщо хочете, йдіть і поговоріть з деканом самі і подивіться чи він не прокляне ваші душі!
Маркус закотив очі, слухаючи своїх товаришів по команді розголошують. Хоча він виглядав високим і лютим, але був боягузом.
Насправді він боявся не того, що Снегг використовує чорну магію, щоб покарати його, насправді такого ніколи не було. Професор ніколи не використовував темної магії, щоб покарати своїх студентів, це було просто його психологічний вплив на них.
Так само, як якщо ви в одинадцять чи 12 років зіткнулися з вчителем, від якого вас кидала трясеність, коли виросли, то все одно будете дивитися на цього вчителя з Опакою.
Це був Снейп з його похмурим обличчям, темною і страшною аурою, та суворим ставленням на уроках зеленого до молодих чарівників.
Він був кошмаром першого. Так що молоді чарівники, навіть підрісши і перейшовши на шостий та сьомий рік, все ще трохи здригували, коли стикалися зі Снеггом.
— Якщо це рішення професора, то його вже неможливо змінити. Тепер найважливіше, що ми можемо зробити - це виділити більше часу на тренування, і обов'язково навчити Джеррі більш грамотного пошуку сну до першої гри в квідич наступного місяця!
Маркус знав, що нарікання марне, можна тільки більше тренуватися, щоб виграти майбутні матчі.
— Пробачте, старший Маркусе, я зазвичай дуже зайнятий і не зможу бути на ваших тренуваннях! « Коли Маркус намагався заспокоїти команду, Джеррі посміхнувся і підняв руку.
- Що ти сказав? — Маркус агресивно піднімався над Джеррі з гнівом на обличчі.
Боже, він щойно сказав, що збирається посилити тренування, а ти приходиш, не маючи часу на них. Звідки у гравця, який нічого не знає, така впевненість?
— Я сказав, що зайнятий і можу не встигати тренуватися з вами! - Посміхнувся і повторив ще раз Джеррі.
Відразу ж після цього сім гравців Слізеріна зачепили на нього громогласні коментарі. - Стоп, стоп, ноги, старші, ви можете дозволити мені пояснити!
Джеррі зробив ковзаючий крок назад, ухиляючись від бурхливих плювків семи гравців, а потім повільно сказав:
- Дивіться, чи влаштує такий варіант? Я дуже добре знаю правила квідичника, і завдання рибалки — кинути всі сили, щоб зловити золотий снітч. Я заключу з вами парі і якщо зможу зловити снітч протягом п'яти хвилин тричі підряд, то можу пропустити тренування. Якщо не вийде, я особисто повідомлю професора Снеггу і покину команду.
Почувши слова Джеррі, всі сім членів команди, у тому числі Маркуса, замерли.
Поймати золотий снітч за п'ять хвилин три рази підряд, хіба це не звучить смішно?
Навіть найкращий ловець міжнародного квіддиче не міг зловити снітч за перші п’ять хвилин. Хіба що це один з тих днів, коли надзвичайно вело.
— Як щодо цього, сперечаємось чи ні? — усміхнувся Джерри.
Семеро відповіли одночасно: « Сперечаємося!
Вони думали, що Джеррі таким чином виявив свою невдачу і знайшов привід відмовитися.
***
П'ять хвилин потому.
Джеррі схопив свою тренувальну мітлу, а потім зробив жест «ок» Маркусу, який стояв у центрі поля для квіддича. Маркус відкрив ящик і дістав тренувальний снітч.
Також золота кулька завбільшки з волоський горіх розтрощив кілька маленьких срібних крил і швидко полетів через поле.
Джері відірвав ноги, перевтілився і пішов до сну.
— Зараз принесу!
Зрештою Джеррі зловив золотий снітч, зробивши кілька крутих поворотів.
*Примітка:
Золотий снітч ( англ.). Golden Snitch) — це невеличка золота кулька з срібними крильцями, що літають самостійно і без жодних зусиль над полем. Золотий снітч має розмір грицького горіха і зачаровано уникати поїжджих речей якомога довше. Через малий розмір і неймовірну швидкість за ним майже неможливо простежити. Ловець, який першим зловив його, приносить 150 очок і зупиняє гру. Рахунок, набраний командами до цього моменту, і є остаточним. Зазвичай зневага приносить перемогу, хоча й не завжди.
У книжці « Квідич крізь століття » (англ.) розповідається про історію квідича взагалі і про те, як вона з'являється в грі. Спочатку снітча виконувала своє призначення — крихітна пташка Сніджет, яка літала над полем. На неї накладали такі чари, які не дозволяли їй покидати межі поля. Пріс за цим пташкою мав 150 Галлеонів (окрім грошей, які на той час були вкрай потрібні). Згодом чарівники навчилися робити металеві стентчі, які задовольняли усі вимоги. Маг і коваль Боумен Райт, який тоді жив у Годріковій Впадіні, викували перший золотий снітч. Нині виробництво знітчів ще більш удосконалюється. Наприклад, при виготовленні маги працюють у спеціальних рукавичках, які виключають контакт нового снітча з шкірою, тому що м’ячик має фізичну пам'ять: він пам"ятає першого, хто доторкнеться до нього голими руками. Це зроблено на випадок, якщо виникнуть суперечки про те, хто його спіймав.
Існує легенда про снітчу, яка переховувалась від азартних ігор протягом шести місяців у Бодмінській порожньоші 1884 року. Внаслідок цього обидві змагуючі команди опустилися. Кажуть, що снітч все ще летить там.