- Мені сьогодні треба піти. Поклич кучера.
Я дещо зібрала і встала.
— Да, принцесо.
Я наказала персоналу, що працює, який хоче приготувати сукню, принести накидку з капюшоном, щоб приховати вигляд.
Після довгої відсутності на вулиці холодний повітря проколов мої щоки.
Температура залишалася низькою, оскільки зима повільно перетікала у весну.
Оскільки маги надзвичайно чарівні, то лише високопоставлена людина могла користуватися цим комфортом.
"Вкус грошей завжди цікавий і нововведений. «...
Навіть сьогодні, усвідомлюючи солодку силу багатства, я кинула погляд з вікна карети.
Повозка швидко перетинала палаци, минала шумне місто і звернула на ґрунт землю, покриту замерзлим снігом.
Довелося покинути місто, бо район Атра з ювелірними крамничками стояв у передмісті.
' Це далі, ніж я думала.
Однак не було жодних незручностей. У той час як команда з магією амортизація була бездоганною, її використовували вміло.
Приблизно через три - чотири години ця картина простягалася за вікном незнайомого міста, про яке Дебора не пам’ятала.
Здається, тут було багато каркасів.
— Будівлі добре впорядковані, отже, коли робота завершиться, вигляд буде непоганий.
Здається, це гарне місце для інвестицій в нерухомість.
Якщо Йонес - це фракція, то це місце схоже на посаду чиновника 5-го рангу в відділенні польських справ.
"Візьму на нотатку Атру".
Я аналізувала міський ландшафт місцевості очима фахівця-архітекора і, як тільки карета зупинилася, стиснула на колінах велику шкіряну сумку.
— Ми прибули, принцеса.
Кучер висадив мене біля ювелірного магазину з написом "Діана".
З огляду на те, що історія Дебори про роботу з різними ювелірами зовсім не залишилась, очевидно, він ще не був відомим продавцем прикрас.
Проте це перше місце, де можна показати рожевий діамант, який зачаровував соціальний світ.
Незабаром він стане найвідомішим у столиці.
- Зараз він якийсь похмурий, але все-таки район заселиться.
Я уважно оглядалася, зупиняючись перед магазином і йдучи за поріг "Діани".
— Привіт, дякую за візити Діану.
Продавці радісно зустріли мене і повели до вітрини.
— Два дні тому прийшло намисто з каплею сапфіра. Хочете його побачити?
Усередині доглянутої скляної шафки були ряди коштовних каменів різного дизайну.
Але я не для того, щоб купити щось на випадок, тож відразу викинула футляр з рожевим діамантом зі шкіряної сумки.
Вирази обличчя Клерків напружувалися, наче вони помітили прихованого ворога всередині ювелірної крамниці з розкішною шкатулкою для коштовностей.
Я опустила капюшон і повільно відкрила рот.
— Очевидно, деякі вирази обличчя говорять, що знають, хто я.
—...
— Покличте менеджера.
За 11 секунд до моїх очей з'явився менеджер.
Дебора відома своєю поганою репутації, але тепер вона є справжнім споживачем.
— Принцеса Дебора. Ви дозволили своєму дорогоцінному тілу знайти Діану.
Менеджер майже не говорив, контролюючи своє дихання.
— Ви менеджер Діани?
- Саме так.
- Я хочу запитати про рожевий діамант тет-тет, так що накажіть тим, хто працює.
Я сприйняла шалену вдачу як оригінал Дебора і схрестила руки на грудях.
Тому що я переживала всі ці муки і чудово знаю, як сумно, коли тебе принижують.
За моїм наказом клепки швидко викотилися.
Тепер, коли ми залишилися самі, все готово.
- О, принцеса, ви не хочете там сісти на крісло? Ми подамо вам матчу і закуску.
— Що...
Вихлажня, я провела язик по пересохшим губам.
Коли я спробувала вимовити код, мій розум злегка помутнів.
— Золото...
— Да?
— Я прийшла укласти угоду з Сімом кликом Золотого дракона.
Коли я закінчувала навчання, то подумала, що мене можна помилково прийняти за іншу людину. У такому разі мені б довелося надіти каптур і втекти.
На щастя, замість того щоб дивитися на мене як на божевільну, менеджер зважив кожне слово фрази « Золотий дракон ».
Посмішка, ледь змішуючись з його рота, зникла, наче її мили.
- Ходімо зі мною. Принцеса.
Ес-с!
Я стиснула кулаки з внутрішнім радісним вигуком.
Управитель, який відкрив задні двері ювелірного магазину, по темному коридору почав нащупувати стіну.
Коли стіна повернулася, як двері що крутяться, від неї спускалась кам'яна драбина, яка веде до підвалу.
- Через магічне коло телепортації ми відправимося прямо до місця, де знаходиться золотий дракон.
У центрі вологого підвалу, подібного до в’язниці, виднівся чудернацький магічне коло.
Коли вона стояв поруч з інформатором, яросте світло почало поширюватися від магічного кола каменю, встановленого навколо неї.
Моє тіло ширяло в повітрі, і перед моїми очима пройшли барвисті ореоли.
У той момент, коли мої ноги торкнулися землі, вигляд навколо повністю змінився.
Я уважно розглядала простір.
- Майстер, прийшов клієнт.
Чоловік обережно потягнув дзвоник біля входу.
Подивившись на високу арку, я знову вдягнула капюшон.
У мене боліли барабанні перетинки через удари серця.
- Ви клієнт?
З усіх боків пролунав різкий голос, а потім вірш.
Незабаром 10 секунд тиші здалися мені десятьма годинами.
- ...Скажи йому, щоб увійшов.
Як тільки дозвіл було дано, велетенські двері відчинилися навстіж зі скрипом.
Ква-анг!
Найжахливіший вітер пробіг по тілу, коли я увійшла в тьмяно освітлений кабінет і арчні двері з ревом закрилися.
Капюшон через порив вітру повністю відкинувся.
Коли я вкладав волосся, то повільно озиралася у туманний простір.
- Ніколи б не подумав, що сюди приїде принцеса Дебору.
Силует, схований у тьмяному тумані, заговорив різким голосом.
Кожен крок був єдиним місцем, де сидів чоловік.
Момент, коли похмура темрява, з якої наче вискакує привид, ясно прояснилася, чітко видно обличчя людини.
Я відчула відчуженість, наче воскова кукло.
Напруження і страх здули грудну клітку, коли я побачила очі, сяючі, як мінерали.
— Р-р-Р....
Тоді я почула рев тварини, яка виходить з невідомого місця.
Як тільки я зіткнулась з величезною дикою звіриною, що блукає в темряві, то з усіх сил нагодувала ніжне тіло у роті, щоб не закричати.
Звір повільно наблизився до мене, сяючи золотими очима.
Тваринне, принюхуючись і пираючись навколо мене, раптово зволожив жовті зіниці й видав болючий звук.
Потім він розгорнув переді мною черево і розлігся на підлозі, як би кокетничка.
Як тільки я побачила дикого звіра, напруження в моєму шиї зменшилось.
Коли я простягнула руку, звір почав лизати мою долоню своєю темною мовою.
Він без вагання потер свою велику голову про мою долоню, потім видав рев і знову обнажив живіт.
— Ха!
Обличчя чоловіка почало тріскатися від безглуздості того, що відбувається.
Чоловік, який не міг збагнути своєї думки, постукав по столі у чорних рукавичках.
— Присядьте, принцеса Дебора.
Коли майстер підняв руку, стілець вилетів з повітря і легонько влаштувався у мене за ногами.
— Куки, подходи сюда.
У розпалі серйозності ім’я дикого звіра виявилося набагато привабливішим, ніж будь - коли сподівалися.
— *Звук плачу....*
— Ось так!
Майстер хрипло покликав золотистого звіра, що кружляв навколо мене. Хижак з надутими губами неохоче повернувся до нього.
- Принцеса, що ви зробили з Кукі?
Без утайки запитав мене майстер, погладжаючи підборіддя звіра, який влаштував сумну мордашку.
Оскільки у Дебори залізні нерви, я швидко заспокоїлась і почала розмовляти з холодною виразкою обличчя.
— Якщо хочете знати, заплатите 99 золотих. Спочатку ціна становить 100 золотих, але у вас є дещо, що я хочу запитати, тому поступлю одну золоту.
Я блефувала, наслідуючи рядки майстра Бланша в романі.
Так.
Переді мною майстер - це чім-ключ спадкоємця трону в романі, ні, точніше, він помічник принца, чудовий стратег і інтригований.
Найуспішніший і водночас найзагадковіший персонаж неприкінченого роману.
Як я знайшла другорядного персонажа, а точніше справжнього жуліка...
П.п:
Куки перекладається як печиво, а залишила так, як читається
Не існує жодного перекладу, який би вмів втілювати план.
https://literna.net/uk/books/590-khiba-buti-rozbeshchenoyu-divchinkoyu-ne-krashche