Розділ 305. Не та людина
- Схоже, вона поняття не мала, хто такий Ларрі Стіл, - сказав Нейт, продовжую оглядаючи кімнату.
Нейт сподівався, що, можливо, хтось такий же досвідчений як Кривавий еволюціонер буде добре відомий. До такої міри, що коли б він ставив питання іншим з того ж військового училища, то відразу впізнав би це ім’я. Тому він продовжував розпитувати студентів з інших воєнних груп, чи знають вони людину на ім’я Ларрі.
Поки що успіху не було. Студенти, які готувалися до змагань з бою, були дуже обережними. Всі там намагалися приховати свої здібності і замість цього займалися якоюсь іншою формою навчання.
Це тому, що коли б один знав здібності іншої людини перш ніж воювати з ними, то був би великий привілей. Від нічого робити Нейту залишалось тільки чекати першого раунду турніру. Там вже ніхто не зможе приховувати свої здібності.
- Гей, Ларрі, як ся маєш, брате? - Ззаду почувся голос студента:
Нейт миттєво обернувся, почувши ім'я Ларрі. Позаду нього стояв студент середнього зросту, і, дивлячись на його форму, він зрозумів, що це першокурсник.
- Це, мабуть, він, - подумав Нейт.
Присутнє ближче, Нейт почав робити кілька випадів поруч з цим місцем. Він зробив це, щоб не виглядати таким підозрілим, підходячи до групи людей, і це також мало сенс, так як він був на бойовому турнірі.
Двоє студентів, Ларрі і його друг були зайняті розмовою, коли краєм очі вони побачили, що їм здалося, ніби ідіот робить випади. Було ясно, що з якоїсь причини ця людина намагається наблизитися до них.
- Я можу допомогти тобі? - Запитав Ларрі, не в силах більше виносити ніяковість. Йому стало соромно за студента.
- О, не звертайте на мене уваги, я просто розминаюся перед бойовим турніром, - відповів Нейт, переставляючи ноги і знову наближаючись до них.
Не звертаючи уваги на дивну людину, група пішла геть.
Схоже, його план провалився.
Побачивши, що його блискуча ідея не спрацювала, він вирішив просто продовжувати тренуватися, дивлячись на двох студентів. Вони разом почали тренуватися, щаджуючи руками й ногами. Це не виглядало погано, але і не намалював вражаюче.
- То ти приховуєш свої навички, так? - запитав Нейт. - Не хвилюйся, коли ти підеш проти мене, ти зможеш використовувати всю свою силу. Ні, я поставлю тебе використовувати всю свою силу.
Потім Нейт почав голосно сміятися, думаючи про майбутню битву. Матч-реванш між ним і Кривавий еволюціонером.
***
Було ранок, і Квінн ледве спав всю ніч. Кожного дня він прокидався від нестерпного болю, бо його здоров’я постійно погіршувалося.
[21/95 НР]
Тепер важливо було продовжувати в тому ж дусі, бо він мусив позбутися цієї залежності. Раніше буде краще, ніж пізніше, і тоді він зможе знову стати сильнішим, використовуючи різні типи крові. Це було ідеальним часом для цього, бо навколо було забагато людей, щоб він міг зробити щось таємно.
Перед тим як Квінн покинув кімнату, він помістив свою нову броню у свій простір. Після того, як він вирішив перевірити, все працювало так, наскільки було потрібно, і використовував своє вміння Тенева екіпування.
Сапоги, нагрудник і рукавички з'явилися одночасно.
[Статус]
[Урівень 18]
[10,750/25,600 ехр]
[21/95 НР]
[Сила 23 (+7)]
[Лівкість 26 (+5)]
[Виносність 19 {+1]
[Зачарування 24 (+1)
[ Захист 27]
Як було сказано в описі об’єкта, нагрудна частина додавала дуже багато статистичних даних до кожної з його характеристик і збільшувала захист. Шкода, що жодне з його спорядження не супроводжувалося такою активною навичкою, як чоботи. Однак він знав, що це було рідко і важко знайти.
До того як Квінн досягнув двадцятого рівня, він все ще мав багато досвіду в його вампірській еволюції. Тепер це буде важко, тому що на цей рік більше не планувалося ніяких експедицій на інші портальні планети. Для Квінна це був найпростіший спосіб здобути досвід, вигравши тварин у перший раз.
Але якщо б він воював з сильними суперниками на турнірі, то це допомогло би йому. Але він знав, що це майже неможливо. Квінн все ще був заступником, але це було схоже тільки на назву. Пітер не може втекти від того, що вони задумали.
Він також подивився на свій інвентар, де можна було побачити проміжний кристал. Це був саме той предмет, який йому потрібен, щоб створити короткий меч з магазину. Коли він повернеться, то збирався виготовити спорядження і передати його вордену. Це була добра зброя, але не зовсім сумісна з його навичками використання крові, такими як удар молотом або бризки крові.
Він також подумав, що для Вордена було б добре мати зброю для себе, просто на випадок, якщо у нього не було доброї здатності використовувати його.
Зліва від ліжка на комоді лежала невеличка брошура. Він продовжив розклад подій на день і те, що було показано де. Перед початком першої серії подій Квінн думав, куди піде.
Після перегляду довгого списку, окрім трьох головних подій, жодне з них не здалося йому надто цікавим. Прокручуючи список, він помітив одну з них під назвою "блок, блок". він, здається, згадав, що гра, в якій він брав участь вчора, називалась так само.
- Це якась подія, пов'язана з вчорашньою грою? Він згадав, як грав, і, здавалося, йому було досить весело з машиною. Можливо, це було щось, що він міг би з задоволенням подивитися перед головними подіями.
*тук-тюк*
- Ей, Квінн, ворушися дупою, пішли! - Крикнув фекс через двері.
Повернувшись назад у вимір простору, він взяв брошуру з собою і відчинив двері.
- Гей, а де Ворден? - Запитав Квінн.
- Не знаю, я прийшов за тобою першим, - відповів фекс.
Видивившись у коридор, вони побачили вхід до них Вордена.
- Вибач, але у мене були деякі справи. - Сказав він, посміхаючись.
- Є ідеї щодо того, що ти хочеш подивитися? - Запитав фекс.
- Я думав про це, - Квінн вказав на блок, блок-подія, і інші були в порядку з цим. Так само як він, вони не цікавилися нічим окрім основних подій у будь - якому випадку.
Коли троє хлопців вийшли з готелю, зовнішній район дуже відрізнявся від колишнього. Був прекрасний сонячний день, і небо було блакитним, майже без квітів всередині. Це був ідеальний день для такого заходу.
Однак коли Квінн побачив сонце, то відчув ознамен. Тепер Перстень захищав його від впливу сонячного світла, але здавалося, що його розум природним чином почав реагувати на те, як Сонце було таким яскравим. Можливо, ефект плацебо, що сонце все ще якимось чином впливає на нього.
На верхньому майданчику він був заповнений як студентами, так і представниками громадськості, на відміну від вчорашнього дня. Майже всі кіоски були зайняті, і люди добре проводили час, граючи в ігри, споживаючи їжу тощо.
- Я майже забув, що за цією подією спостерігали не тільки військові. - Коли фекс вимовив ці слова, він дещо зрозумів. Це також може бути ідеальний час для них, щоб послати когось за ним.
Він знав, як добре вони збирають інформацію, і вони повинні були вже знати де він знаходиться. У певному розумінні перебування на військовій базі, де ніхто не знав, куди вони знаходяться, було хорошим захистом для Фекса. Але в такому місці, як це, де він був відкритий для публіки, це було тільки питання часу, коли його заберуть назад.
Він подивився на Квінна, і Ворден зник у натовпі, прямуючи до місця подій.
- Можливо, мені скоро доведеться з тобою попрощатися... - Пробурмотів він, швидко слідуючи за ними.