Розділ 292. Маковий купол
Спокуса поглянути на колір портала вбивав Квінна. Тим не менш, він вирішив тримати чорний мішок, що закриває його обличчя, врешті-решт, це не коштувало того. Йому не потрібно було турбуватися про те, де знаходиться 1-я військова база. Насправді, він і сам не розумів чому так зациклився на цьому.
Не те щоб він працював на чистій або далекій роботі, вони б зробили все, аби отримати таку інформацію. Навіть якщо б Квінн знав, це не допомогло би йому ні в чому. Якщо тільки він не збирався піти в армію, але ніколи у житті не міг собі уявити, що таке можливо.
У ту ж секунду, як його тіло пройшло через портал, він відчув дивне відчуття, яке зазвичай виникало. Здавалося, що твій розум тане. Досвід був не таким вже поганим, але образи були дивними.
Він був дійсно здивований, що, проходячи через портал, це дивне відчуття не розбудило інших студентів. Це також означало, що газ або те, чого було використано для вирубування їх було достатньо сильним, щоб вивести їх з ладу. Коли він трохи поміркував над цим, то був здивований, що газ зміг вирубати Фекса.
Квінн, вирішуючи не знімати чорний мішок на іншому кінці портала, продовжував прикидатися, що знепритомнів. Його тіло стиснуло і рухалося, іноді м'яко, інколи досить грубо.
Поки вони продовжували рухатися, він постійно чув навколо себе дивні механічні звуки. Це трохи зводило його з розуму, тому що він намагався уявити собі, що відбувається зовні, тільки використовуючи свої вуха.
- Цікаво, як це вдається Лео? Я б не вижив, якби осліп. - Квінн не міг про це думати.
Зрештою, після кількох годин метаній з місця на місце, його тіло не рухалося протягом останніх п'ятнадцяти хвилин. А потім перший учень, крім нього, прокинувся.
- Що за...! Що, чорт візьми, у мене на голові? - Закричав студент. Хоча він відкрив очі, єдине, що він міг бачити, був чорний колір. Його закричала думка про те, що світ буде захоплений.
- Ааа! Вибач, вибач! Будь ласка, не вбивай мене! Студент продовжував кричати, перш ніж відчув удар по затилку.
- Може, ти заспокоїшся? Ти щойно прибув до місця призначення, - пояснив солдат, знімаючи мішок з студента.
Через його крики йому вдалося розбудити досить багато учнів. Кожен з них почав прокидатися дуже повільно.
- Будь ласка, зніміть мішки з ваших голів і залишайтеся на місці, поки не будуть дані подальші вказівки. - Голос був взнаємо, і здавалося, що він виходить від старого генерала Майка.
Усі учні зробили, як їм було велено, зняли свої мішки і вперше за довгий час змогли нарешті побачити. Студенти були трохи збиті з пантелику відносно того, де вони зараз знаходились.
Ясного неба не було, і все що можна було побачити навколо - це метал. Тисячі студентів стояли на відкритому просторі, а генерали стоять перед великою кімнатою.
- Ми все ще в ангарі? - Запитав студент. Квінн не міг звинувачувати студента за те, що він так подумав, тому що це дійсно виглядало як ніби вони ніколи не покидали ангар. Але тільки він знав, що вони пройшли через портал.
Раптом позаду них почувся якийсь звук. Напор був пропущений, і світло почав проникати всередину. Коли студенти обернулися, то побачили, що їхні сторони відкрились і металева платформа витягнулася. Зрештою вона впала на підлогу, і до того як платформа торкнулась землі, залишалося десять метрів добрих.
- Будь ласка, спускайтеся в машину. - Майк продовжував свої інструкції, поки солдати попереду показували дорогу.
Вийшовши на вулицю, вони нарешті помітили, що знаходяться на 1-ій військовій базі. Проте він не дуже відрізнявся від їхнього власного. Це було більше схоже на місто з конкретними будинками, які оточували будівництво. Скрізь були міхи, які перевозили вантажі.
Основною відмінністю була розмір самої бази. Це було майже в два рази більше, ніж у них. Але найжорстокішим видовищем, яке вони бачили до цих пір, було небо. Хоча його можна було побачити, але воно виглядало трохи інакше, ніж те, до чого вони звикли. Це туманне почуття продовжувало турбувати Квінна, але він не міг зрозуміти чому.
Але ось що він помітив, так це те, що всі вони сяяли. Здавалося, що все місто було вбране у великий скляний купол. А по краях височіла висока стіна, через яку неможливо було побачити, що знаходиться за межами міста, якщо тільки не летіти на повітряному кораблі.
Коли студенти озирнулися назад, то зрозуміли в якій машині вони знаходяться. Вона була наче підводний човен на колесах. Ця штука була надзвичайно величезна, і у неї було шістнадцять коліс розміром з будинок.
До Квінна почали доходити, через що весь цей шум піднявся раніше. Телепортаційний пристрій, мабуть, перемістив їх кудись і пізніше його потрібно було пересунути через транспортний засіб перед ними.
Коли всі студенти були враховані, автомобіль почав прибирати свою платформу, як тільки він закінчив, то відразу попрямував у інший бік.
Майк, Натан і Дюк вийшли привітати ще одного солдата. Пізніше вони пішли за ним, аж поки не дійшли до зупинки поїзда. Оскільки база була великою, то вони могли йти пішки кілька годин.
Під час поїзду студенти змогли побачити велике місто. Здавалося, що сам місто було розділене на різні частини. І між кожною секцією був невеликий бар'єр. У кожній з цих секцій солдати повинні були зосередитись і ставити пріоритети на різних речах.
В одній з секцій міста вони спостерігали, як будуються і тестують міхи. У наступному було схоже, що вони тримали тварин у неволі і проводили якісь експерименти. І потім, здавалося, що у нмх були класи, орієнтовані на боротьбу, і так далі.
Потім вони поїхали і минули центр міста. Це було велике куполоподібне приміщення, яке виглядало як мініатюрна версія самої бази, воно твердо стояло в центрі. Верхня частина купола мала кольоровий візерунок, схожий на Мак.
Армія вирішила використати цей символ після Першої війни з Далеками. Більшість битв між Деліками відбувалися на землі. На полі бою було пролито багато крові. Як тільки війна була оголошена, щось дивне, здавалося, сталося.
На полях по всьому світу, де відбулося більшість смертей. Розли поля маків. Колись давно таке вже траплялося, але воно було забуте. Незважаючи на це, вони все ж вирішили використати його в якості свого символу
Ця будівля була штаб-квартирою світового уряду. Це було місце, де вісім головних генералів, лідер і чотири великих голови сімей мали зустрітися, щоб прийняти свої рішення. Ніби вони контролювали весь світ.
Поїзд продовжував рухатися повз центр міста, і врешті - решт попрямував до задньої частини містечка, де він здавався трохи менш жвавим. Вони проминули ще один невеликий бар'єр якогось типу, і багато міхи та солдати, здавалося, стояли на варті.
Вони ввійшли в іншу частину міста, відокремлену від решти. Як тільки потяг зупинився, студенти вийшли і продовжили слідувати за Майком.
Коли вони вийшли з поїздів, то нарешті змогли побачити місце проведення конгресу. Це була арена, достатньо велика, щоб прийняти Олімпійські ігри прямо перед їхніми очима.
Вона була досить круглої форми, майже як колесо на боці. А оскільки вона була зроблена з глатерії, то мала легкий відтінок блакитного кольору. Але найбільше їх здивувало те, що на трибунах арени було сім великих будівель, які, здавалося, були вбудовані в цю штуку, роблячи її схожою на корону.
У семи будівлях були прозорі вікна, пофарбовані в чорний колір. Всі вони дивилися всередину, на арену. На лицьовому боці були великі числа, які починалися з одного і закінчувалися сім'єю.
- Добре, оскільки ви, хлопці, з другої військової бази, будь ласка, пройдіть у другу будівлю, - звернувся до них провідник, який вів генералів. Оскільки ви тут перші, коли закінчите розпаковувати речі у своїх кімнатах, ви можете вільно досліджувати околиці. Будівлі тут схожі на готелі, вам дозволено реєструватися і виходити коли ви захочете. За межами верхньої частини арени є багато магазинів і ринків, які використовуються для використання.
Оскільки ви, хлопці, не будете брати участь у цій події, ми хотіли, щоб усі відчували себе потрібними гостями. Ходіть по магазинах і насолоджуйтеся, чи є щось, що ви хочете зробити і вважаєте своїм перебуванням тут як до свята. Просто не забувайте підтримувати своїх товаришів по команді, коли можете.
Квінн віщував, де ж інші, якщо він їх не бачив ... Хоча він бачив їх в ангарі, але так як вони були першими, хто увійшов, вони незабаром знову роздягнулися, коли вони рухалися у великій машині.
Учасники, мабуть, вже були в полі або взагалі перебували в іншому місці.
Студенти пішли за своїми вчителями на арену, тоді як генерали відділилися в одному напрямку.
Оскільки у великому будинку було достатньо місця для всіх охочих, кожному учневі була призначена окрема кімната. Атмосфера була досить невимушеною.
Хтось постукав у двері Квінна, коли він відкрив її, Фекс і Ворден вітали його.
- Давай! Ходімо і перевіримо це місце. Это так здорово! Я ніколи раніше не був у такому красивому районі! - Звучно сказав Фекс.
Закривши двері, Трійця вирушила дослідити магазини арени. Тим часом на залізничну станцію прибув ще один поїзд, який привіз групу студентів з іншою військовою базою.
Один з перших людей, що зійшли з поїзда... була вчитель Сільвер.