Розділ 279. Блакитні кристали і вчитель?
В одну з дверей VIP-спанки постукали, і, очікуючи відповіді Лоґана, Квінн почав оглядати приміщення. Площа навколо них була така ж велика, як і площа гуртожитку для хлопчиків прямо під ними.
Приблизно двісті п’ятдесят студентів жили внизу. Так що це змусило Квінна замислитись, скільки ж віп-студентів, можливо, було у школі. Кімнати були набагато більше, але коли б Квінн не піднімався сюди, він ніколи не бачив, щоб хтось виходив зі своїх кімнат.
Це змусило його подумати, що можливо більшість кімнат порожні або їм просто подобається весь час залишатися вдома, як Лоґана. Можливо, були деякі студенти, яких вони ще не бачили або не зустрічали, які були такі ж сильні, як Лоґан і Ворден.
У середині своїх думок Лоґан відкрив двері і відразу ж потягнув Квінна за рукав, перш ніж закрити за ними двері. На його здивування, Пітер теж був у кімнаті.
- Я не сплю, пам'ятаєш? - Сказав Пітер, бачачи, що Квінн змутився.
- Не звертай на нього уваги, - сказав Лоґане. - Він просто допомагав мені в моїх дослідженнях. - Коли я дивився на Пітера, мені здавалося, що він більше схожий на людину-автомат. У руці він тримав багато бутербродів і напоїв, а потім просто стояв на одному місці.
Якби він не знав нічого краще, то вирішив би, що господарем Пітера був Лоґане, а не сам.
- Коли це вони так зблизилися? - Хоча це було не так вже погано. Було б добре, якби Пітер міг слухати інших без необхідності для Квінна використовувати свою кров або керувати силою на Пітері.
Логан швидко підійшов до одного зі своїх стільниць, де, схоже, щось аналізував. На одне око він одягнув дивного виду цифрових монкль, а на іншому-перчатку з інструментами.
- То чого ж ти хотів? - Запитав Лоґане.
- Взагалі-то я прийшов зробити тобі подарунок... - Коли Квінн промовив ці слова, він зупинився на півдорозі. Підійшовши до лавки, він помітив, що Лоґа вже отримав те, чого хотів дати йому Квінн.
У даний момент на верстаку лежав блакитний кристал, він виглядав точно так само, як той, який Квінн тільки що збирався віддати. Кристал був поміщений у дивовижний пристрій, до якого були прикріплені численні дроти та крокодилові затискачі. Інформація передавалася з кристалу на комп’ютер.
Поклавши кристал біля Лоґана, він глибоко зітхнув. - Я повинен був здогадатися, що ти вже взяв один. - Помітив Квінн і продовжив питання: - Що це таке? Ти вже здогадався про це?
Лоґан розвернувся на стільці і зняв монкль з лівого ока. Він був злегка червоний, як ніби він довго не кліпав, розглядаючи кристал.
- Я не впевнений на сто відсотків, але можу сказати тобі одну річ. Ці кристали випромінюють і дають таку ж енергію, що й Кристал дикого звіра. - Лоґане пояснив.
- Але під планетою їх були тисячі. Це перший раз, коли щось подібне було виявлено? - Запитав Квінн.
Лоґан узяв кристал у руки. Квінн простягнув йому Кристал і замінив його іншим. Переконуючись, що обидва кристали справді були одного типу, він почав своє пояснення.
- Я так не думаю, у мене, бачте, є невелика теорія. Мені завжди здавалося дивним, що військові були настільки зацікавлені завоюванням планет тварин до того, як це зробили Далки. Для мене це не мало сенсу. Звичайно, тварини можуть бути використані, щоб зробити кращу зброю, але навіщо треба бити Даліки на удар?
- Я думаю, що солдати хочуть отримати ці планети не тільки через тварин, але й через кристали, які ми знайшли. Можливо, ці кристали також є відповіддю на питання, звідки беруться магічні тварини. Вони не паруються, як звичайні ссавці. Ми це вже підтвердили. - Лоґане пояснив.
- Ти сказав, що кристали схожі на кришталь тварин, ти знаєш що вони роблять? - Запитав Квінн.
- Це буде частиною моєї наступної фази, коли я дізнаюся більше інформації, я прийду і розповім вам. Дякую за другий кристал. Чесно кажучи, я боявся розплавити єдиний кристал, який у мене був, так що це буде великою допомогою для моїх досліджень. Так, до речі, ти знайшов у вежі щось цікаве? - Запитав Лоґане.
Відтоді як Квінн повернувся з вилазки через портал, він жодного разу не згадував про те, що ходив у вежу. Він завжди дивувався, як Лоґан міг здогадатися про речі і після того, коли збрехав йому раніше, йому стало трохи важче обманювати його знову.
Він подивився на свою руку і побачив кільце, по правді кажучи, єдине, що він отримав з вежі, було перстень. Були й інші предмети, але він не отримав жодного з них.
- У мене є тільки це кільце звіра, - сказав Квінн. - Там були й інші речі, навіть міцний на вигляд меч, але ми не змогли його дістати.
Квінн продовжив пояснювати Логану конкретні деталі. Він не сказав, що це могила вампіру, але розповів про кристал крові в його руці і як її забрали.
- Шкода цей кристал крові, який міг би також допомогти нам з цими синіми кристалами, - сказав Лоґан, повертаючись до огляду блакитні кристали.
Оглянувши кімнату, Квінн помітив віртуальну машину. Він вже давно не користувався тим, що було в кімнаті Лоґана, особливо з тих пір, як Логан дав йому флепку, яка дозволяла йому підключатися до приватних серверів із будь-якої капсули віртуальної реальності.
- Ей, ти не заперечуєш, якщо я скористаюся цим? - Запитав Квінн.
Лоґан помахав рукою в повітрі, навіть не сказавши ні слова. Більше не було потреби питати Лоґана, чи може він ним скористатися. Тепер між усіма членами групи розвинулися міцні узи довір’я.
Вони разом пережили небезпечну для життя подію, і це завжди зближувало людей.
Квінн увійшов у VR-модуль і потрапив до свого власного сервера. Тепер він знаходився в Білому тренувальному просторі.
[Системний уміння: Пожирач теней]
[Інформацция: ??
Уперше в процесі розблокування не було жодної інформації про те, що може зробити уміння або його ефект. При спробі використовувати навички, це був той самий результат.
Перш ніж він зможе використовувати систему для активації теневих навичок, це було так само з його навичками крові. Йому потрібно було тільки подумати про уміння, перш ніж використовувати його, і його тіло починало відноситись само по собі. Після кількох повторень Квінн звик до відчуття кожного вчинку і зрештою зміг виконувати їх самостійно, без керівництва системи.
Це зробило вибір часу для навичок набагато швидше і потік краще. Були деякі навички, які вимагали більше часу, щоб зробити це, такі як заціпеніння, і вміння впливу, який він все ще покладався на систему для її допомоги.
Тому, коли він відкрив навички споживача тіней, він припустив те ж саме. Тільки цього разу, коли він намагався використовувати його, нічого не відбувалося взагалі, і без опису того, що робив уміння, він був у замішанні.
Всередині гри і кімнати він неодноразово пробував все, що міг з тінню. Він намагався ініціювати його, використовуючи тіні. Після кількох годин спроб він відчув, що здається.
Система, чому я не можу активувати цей досвід, адже він розблокований, вірно?
- Повторюю, я дійсно не знаю. Пам'ятайте, що я не був тим, хто створив систему, я тільки допоміг її спроектувати. - Так сказала система. - Тим не менш, я думаю, що є спосіб, яким ти все ще можеш навчитися цьому. Єдине, про що я можу думати - це знайти вчителя. Ще одна людина використовує тінь.
Хоча, можливо, ніхто не знає як користуватися тінню живим.
Окрім книжок з навиків, це був ще один спосіб передати вміння іншим, навчаючи їх і показуючи їм, як ними користуватися. Члени сім’ї та оригінали часто робили це.
- Що ти хочеш цим сказати? - Запитав Квінн.
І знову система вирішила замолчити про його друге питання.
- Але чи тінь-це здатність, сумісна тільки з вампірами? Де, чорт візьми, я знайду вчителя для цього, особливо якщо ти кажеш мені, що там всі мертві. Чи це означає, що я ніколи не зможу використати цю здатність?
Квінн був трохи засмучений ситуацією, в якій опинився. Це вміння коштувало йому одну з нагород, отриманих за виконання завдання. Крім того, будучи найдорогоціннішим умінням тіні, щоб розблокувати у своїй системі, він думав, що це буде щось дивовижне. Щось, що може навіть значно збільшити його силу для наступної вилазки або навіть якщо невідомі зможуть прийти за ним.
- Хто знає... - Відповідь система. - Я сказав, що там можливо нікого немає в живих. Але це не означає, що там нікого немає.
Десь там, на одній з планет-тверей. Артур йшов поруч з Рубі, як раптом у нього зачесався ніс, і він голосно чхнув.
- Ого, хтось, мабуть, говорить про мене, - зауважив Артур.