Розділ 263. Просто сходи в туалет.
Група мандрівників перегрупувалася і попрямувала до студентів. Лілі уважно спостерігала за бійкою і хотіла приєднатися до неї, але знала, що її обов'язок - залишатися поруч зі студентами на випадок, якщо щось трапиться. У підземних тунелях було небагато сильних істот. Окрім гончих і звіра королівського рівня. Тут вони більше ні з чим не зіткнулися.
Але це ще не означає, що нічого не було. До того ж група не знала, наскільки сильними були ці студенти, яких вони захищали насправді.
Коли вона побачила двох близнюків, що йшли все ще сонними, вона кинулася до них. - Ви обидва в порядку, я бачила, що сталося, але хто був цей хлопець? - Запитала вона, підставивши плече одному з лисих близнюків.
- Це ми теж хочемо знати. - Відповів Андре. Ви студенти у формі, я вважаю, що ви з однією із військових баз на вилазці. Другий рік, вірно?
- Ми першокурсники. - Відповіла Сія, переходячи на сторону мандрівників. Вона все ще не кохала інших. Особливо з тих пір, як Піо намагався вбити її не так давно, і вона не знала чому, але у неї було дивне відчуття, що він дивиться на неї дивним чином.
Час від часу її очі зустрічались з його очима. Коли це траплялося, один чоловік знаходив все це незграбним і повертав голову, але коли це бувало з нею та Піо. Він продовжував пильно дивитися на неї, як ніби щось представляв. Від цього її лякала в тремтіння, і вона стала більше довіряти новим мандрівникам.
- Добре, що ми встигли. - Відповів Енді. - Що військові думають, посилаючи в перші роки, чи справді часи стали такими розпачливими?
- Ну, якщо ви подивитеся на будівлі навколо нас, можливо. - Сказав Андре. - Я хотів запитати вас, що сталося? Звір королівського рівня на землі, ти бачив, що з ним сталося, і знаєш, ЩО ЦЕ було за іншу істоту, та останнє з усіх? А що сказати про дивного чоловіка в масці демона?
Пітер, Ворден і Лейла намагалися тримати язик за зубами. Вони втомилися від бою і турбувалися, що якщо зараз почнуть пояснювати, то можуть щось пропустити. З іншого боку, якщо вони нічого не скажуть, це викличе у них підозри.
Решта подивилися в сторону Вордена, він зазвичай був кращим, коли справу доходило до вирішення проблем. Всі вони кивнули, запевняючи, що саме він придумає цю історію, але якраз в той момент, коли він збирався заговорити, втрутилася Сія.
- Цей звір королівського рівня, він був убитий... - Сія бачила, хто навів останній удар. Хоча Фекс був тим дивним створінням, яке в основному ранило його. Вона бачила, що насправді його вбив Квінн.
- Він був убитий мною. - Інший голос перервав її перш, ніж Сая встиг закінчити фразу.
- Лоґане, ти в порядку? - Запитала Лейла.
- Я житиму. - Відповів Лоґане. Його рани ззовні зажилися від маленьких роботів, але ребра все ще трохи хворіли, коли він дихав. Потім він підійшов до мандрівників і підняв руку, показавши свої наручні годинники, які підтверджують, що він був 8-м рівнем.
- Це вимагало всього, що у мене було за допомогою моїх друзів тут, але ми нарешті змогли вбити звіра королівського рівня. Відразу після цього з'явилося ця дивна істота і вивів мене зі бою, залишивши інших битися за себе. Що стосується дивної людини, яка з'явилася в кінці. Ваша здогадка така ж хороша, як і наша. Він з'явився тільки тоді, коли ви, хлопці, теж його побачили.
Андре почав роздумувати над словами Лоґана. Вони були переконливі, і рівень потужності на його годинниках був ще більш переконливим, але що переконало його найбільше, так це кругле круглокругле пристрій стара, який було в нього на руках. Він одразу помітив, що вони використовувалися для створення енергетичної зброї.
За допомогою енергетики те, що сказав Лоґан, було б цілком досяжним. Особливо як користувач здібностей 8-го рівня. Крім того, було важко уявити собі, чому студенти брехали у такій ситуації, коли бачили з перших рук істоту, яка намагається їх вбити.
З іншого боку, була ще й Сія. Вона не знала, ким був чоловік у масці, в той час як інші знали, але те, що вона знає, було тим, хто перетворився на монстра, і Квінна ніде не було видно після вбивства звіра.
Вона не була самовдоволеною дуркою. Квінн використовував атаки червоної аури, і людина в масці зробив те ж саме. Квінн, мабуть, намагався захистити Фекса.
Питання було в тому, що коли Логан брехав і покривав їх, то це означало, ніби він також знав про всі секрети, які ця група мала й приховувала.
- Чи повинна я сказати мандрівникам правду? - Подумала Сія. Це було нелегко для неї, але зрештою вона вирішила не робити цього.
Це був її спосіб відплатити за послугу, вона не тільки була спасенна Квінном, але й врятувалася Логаном раніше, а з цим вони були квити. Якщо щось ще випливе, вона без вагання розповість про це іншим, але поки вона збереже таємницю.
- Гаразд, тоді я вирішив. - Сказав Андре. - Давай віднесемо їх назад у притулок. Їхні вчителі, мабуть, турбуються про них.
- А як же вежа? - Відповів Енді.
- Башта може почекати, вона все ще буде тут, коли ми повернемо учнів. Крім того, я відчуваю, що ми вчинили помилку, не повідомивши військовим про те, як там сталося. Тепер життя студентів і, можливо, інших людей постраждали, хоча ми могли б запобігти цьому
Енді виглядав роздратованим, Вони боролися вже кілька днів, намагаючись перемогти звіра королівського яруса і з'ясувати, що ж тут відбувається. Якщо це була якась невідома потужна технологія Далки, і військові отримали у свої руки щось могутнє, це могло зруйнувати баланс за столом лідерів.
Побачивши поранених студентів, Андре почувався прав. Його лідер завжди був правий, навіть якщо іноді був занадто добрий.
Студенти та група попрямували до виходу з маленького містечка. Роблячи це, Ворден і Лейла постійно озиралися в надії знайти Квінна та Фекса, що виходять у якийсь момент, але після декількох хвилин ходьби їх ніде не було видно.
- Сподіваюся, ти привезеш мені гарний сувенір з цієї вежі, Квінн. - Подумав Лоґане. Він не думав, що Квінн мертвий, щось підказало йому, Що Куін теж цікавиться дивною баштою, і він сподівався, щоб вона розкрила її секрети та принесе йому що-небудь для роботи.
Поки Лоґан був занурений у свої думки, він відчув легкий поштовх в бік.
- Лоґане, я не думаю, що зможу довго стримуватися. - Сказав Пітер, тримаючи руку на животі.
- Що, якщо ти хочеш в туалет, просто йди. Тут все одно занадто темно, ніхто нічого не побачить. - Відповів Лоґане.
- Ні, справа не в цьому.
Почувши ці слова, Лоґане відразу зрозумів, що мав на увазі Пітер. Він був голодний.