Глава 239. Де ми?
Звук кроків був чутний голосно і чітко. Лео навіть зміг побачити енергію, коли кожна нога була поставлена на землю. Він активував свою здатність трохи більше, і тепер його зір було навіть ширше, ніж більшість людей могли бачити своїми власними очима.
Не мало значення, скільки дерев чи перешкод перешкоджало йому йти. Хоч би що до нього прямувало, він міг ясно бачити це, і він це робив. Здавалося, що велике полум’я червоної енергії рухалося по його напрямку.
Енергія звіра, здавалося, ставала все більш дикою зовні, але коли він дивився ближче і близько до серцявини кристала звірини. Лео міг бачити, що енергія насправді була більш згущеною. Полум’я аури проникло в кристал, тоді як залишки іскрялися ззовні.
Ось що відбувається, коли тварина ось-ось перейде в режим берсерка. Незабаром конденсована енергія вибухне, і сила звірини тимчасово збільшиться.
- Якщо справа дійде до цього, це може бути трохи незручно. - Простоал Лео, витягуючи свій вірний меч. Лео не потрібно було рухатися з місця, де він перебував.
Нарешті звір з’явився, вдершись усередину і поваливши дерева на своєму шляху. На жаль, Лео не міг бачити, що сам звір був поранений у битві зі студентами.
Він міг бачити образ дикого звіра і речі довкола нього, але не бачив деталей. Якщо звір був майже мертвий, він міг сказати це по його аурі, але у цього все ще було багато життя.
І відразу ж шість ліній червоної енергії хлинули на Лео. Він з нетерпінням чекав, поки всі шляхи червоної енергії перетнуться і в цей момент зробив один помах клинком. Шість виноградних лозинок були зрізані.
Лео міг бачити, що енергія все ще текла через виноградні лози, коли вони почали рости, але його більше турбувало, так це накопичення енергії в тілі дикої звірини.
Не звертаючи уваги на виноградні лози і дивлячись на голову дикого звіра, він був досить великим та віддаленим. - Ну, я не хочу йти туди до кінця, - сказав Лео.
Він поклав меч в ніжні і приготувався. Коли він був упевнений, де буде його мета, один рух, що витягує всю його енергію і витягає клинок з ніжок так швидко, як він міг. Лінія його власної енергії покинула меч, коли він був витягнутий з піхви.
Енергетична лінія була тонкою і білою, але тварина не встиг зреагувати, і вона повністю пройшла через його шию. Через кілька мигнів шия звіра почала ссказувати з його голови і впала на землю, а тіло невдовзі пішло за нею.
- Я думаю, ти не можеш регенерувати свою голову. - Сказав Лео.
Після перемоги над чудовиськом він не зупинився ні на мить, навіть щоб витягти кристалічне ядро з його тіла. У нього не було багато часу досліджувати місцевість раніше, і звір раптово вийшов на неї.
Але під час бою він дещо помітив, коли дивився на ауру звіра зі свого позиції, вдалині були мертві тіла студентів. Вони більше не робили вогню аури, але трохи іншої есенції протягом кількох годин виявлялись на їхніх тілах.
Прямо зараз студенти були пріоритетом, і якби вони зіткнулися з подібними звірами, з яким він щойно зіткнувся. Він боявся найгіршого для учнів.
***
Там, де були інші, біля самої стіни на схилі гори. Делег та декілька інших студентів вирішували, що робити далі. Дель покликав до себе провідних помічників і найсильніших учнів, щоб вони порадилися.
У класі було небагато сильних учнів. Там було декілька учнів 6-го рівня і кілька студентів 5-ого рівня, але це все для класу. Ворден вважався одним з найсильніших учнів, хоча його не запросили на зібрання групи Дел.
Це було тому, що Дел все ще тримав образу на Вордена і після того, як сказав Квінн, він тепер ненавидів всю їхню групу.
- Може нам варто повернутися туди, звідки вийшов звір? - Він зрадив студента. - Якщо ми підемо по сліду зламаних дерев, то, можливо, зможемо знайти зворотній шлях.
- Це не спрацює, - відповів справ. - Джунглі великі, і якщо ця тварина живе тут, то там, ймовірно, є багато дерев та стежок, які були створені дикими звірами і тими, хто схожий на нього. Якщо ми підемо по одному з цих шляхів, то можемо навіть поїсти для іншої звірини.
- Ну, ти щось пропонуєш. - Сказав інший студент, їх тон був різким, досить роздратованим ситуації. Навіть вони відчували, що Дел був бездостатній у всьому. Тим не менш, Дел був вищим від них не тільки як вчитель, але й в армії, і вони повинні були виявити до нього деяку повагу.
Він також міг бути вирішальним фактором у їхніх оцінках. Тому студенти прикусили мови і рушили далі. Але це не змінило того факту, наскільки непотрібним він був.
- Я думаю, нам слід піднятися по одній з бокових стежок гори, - запропонував Дел. - Якщо ми піднімемося вище, то зможемо побачити джунглі зверху. Ми повинні бути в змозі побачити, де була область, з якої ми почали, і якщо не можемо бачити це, то безсумнівно зможемо знайти притулок.
Це була непогана ідея, подумали інші, але після зустрічі з такою небезпечною звіриною. Їх лякала думка про те, щоб далі жити в незнанні.
Проте, з єдиною іншою ідеєю, вже побитою вчителем, який у них був вибір. Студентам було сказано проінформувати інших, оскільки кожна група переконалася, що має свої припаси і почала йти геть.
- Це так безглуздо! - Сія скаржилася. - Принаймні, ми повинні залишитися тут на деякий час і почекати. Може бути, інша група або сержант прийдуть і знайдуть нас. Якщо ми заблукали, то повинні залишатися на місці.
- Ну, я думаю, ми просто підіймаємося на гору, щоб подивитися, де ми знаходимося, а потім, можливо, повернемося вниз, - пояснила Лейла.
- Я все ж думаю, що нам слід трохи почекати, перш ніж щось робити, - відповіла Сі.
- Хоча Дел мені не подобається. Може бути, для цих хлопців залишатися на одному місці не дуже хороша ідея, - сказав Ворден. - Подивися на їхні обличчя. Тепер вони рухаються, і це змушує їх забути про те, що сталося. Вони можуть подумати, що якщо залишаться там, то інші звірі прийдуть і нападуть на них, можливо навіть той самий. Але принаймні через те, як ми рухаємося, ми працюємо над досягненням нашої мети.
- Гаразд, гаразд, красунчику, ти мене переконав, - відповіла Сі. - Пішли звідси.