Розділ 203. Вкрадені методи
Група ззовні отримала повідомлення від Лоґана, щоб продовжити. Першими, хто зробить крок, будуть Фекс і Лейла.
Відразу за ними стояли два випадкових першокурсники, яких вони привели з собою. Ці студенти були сусідами Фекса по кімнаті.
Якби хтось інший потрапив у цю ситуацію, Фекс міг би відчувати себе винним в тому, що він намагався змусити їх зробити. Але саме вони напали на нього першими без жодної причини. Тому він не міг придумати ще двох винних, щоб використати їх.
Коли вони дивилися в очі, можна було помітити легкий відтінок червоного. Він почав світитися трохи сильніше, коли Фекс повернувся до них і віддав команду.
Через кілька секунд вони вже були в дорозі. Двоє студентів повернули за ріг і почали натикатися один на одного по дорозі. Поки це відбувалося, Фекс висовувався з-за кута і вирівнював пальці.
Врешті-решт, сутички перетворилися на поштовх.
- Гей, що ви тут робите? Забирайся звідси! - Сказав більший охоронець.
Але його слова були марні, так як тепер вони почали штовхати один одного сильніше, ніж раніше. Хоча це здавалося трохи дивним, бо вони не вимовляли ні слова.
Це була межа контролю свідомості Фекса. Чим складнішим є інструкції, тим більша ймовірність того, що заклинання зламається і зазнає невдачі.
Товщина перетворилася на повний кулачний бій.
- Якщо ви, хлопці, не втечете звідси моя нога буде засунута вам прямо в зад! - Цього разу закричав охоронець, починаючи наближатися
Вони й досі не звертали уваги на слова охоронця. Їхня свідомість була поглинута останньою похвалою, яку Фекс зробив.
Руки і ноги базікали, поки ці двоє продовжували битися. Тепер Фекс прибирав пальці швидше, ніж раніше, зосередившись у той час як піт стікав по його лобі.
Керувати рухом однієї людини за допомогою струн було легко, але координувати дві можливості і робити це реалістично.
Він прив'язав струни до обох учнів і дав їм команду залишатися нерухомими, так що все, що вони робили прямо зараз, залежало від нього.
Поки все це відбувалося, Лейла повинна була стежити за тим, щоб ніхто не вийшов у коридор і не побачив їх.
Тепер ці двоє билися неймовірно близько до охоронця, і Фексу довелося лише злегка дерти за одну зі своїх вівочок, у результаті чого лікоть потрапив великому охоронцю в середину живота.
- Хм, він не потрапив, але я впевнений, що не промахнувся? - Фекс був трохи збентежений. Він знову смикнув за мотузку, на цей раз трохи сильніше, і знов тхав охоронця ліктем в живіт. І знову ніяка реакція не відбулась.
Хоча лікоть і потрапив у здоров’я, але ніякої реакції не було. Це сталося через важкі обладунки, які були на ньому.
Однак, незважаючи на те що напад не завдавав йому болю, гнів видавав його обличчя. - Ви двоє!
- Їм пора забиратися звідти. Потягнувши за мотузки, Фекс побіг по коридору. Учні почали наслідувати рухи Факса і також втекли згідно з його вказівками.
Великий охоронець пішов за ними, але рухався досить повільно зі своїм важким спорядженням. Здавалося, що одним з атрибутів, які він давав, була швидкість. Деякі користувачі воліли б зосередитися на складі тваринної броні, яка спеціалізувалася в одній галузі. Вони робили це, щоб поповнювати свої обмежені можливості або зміцнити сильні сторони.
Лейла дивилася, як двоє студентів згорнули за ріг і тепер бігали по тому ж коридору, по якому тільки що втік Фекс. А це означало, що незабаром великий охоронець теж повернеться за ріг.
Поряд з нею були двері, що ведуть до класу.
Було неділя, і майже всі класи були порожні, а більшість студентів була вихідний.
- О, нет. - Від нічого робити вона попрямувала до найближчої кімнаті, відкрила двері і увійшла всередину. Вона зробила глибокий вдих і затримала подих.
Почулись кроки великого охоронця, який вибіг з-за рогу і продовжував переслідувати двох студентів.
Як тільки кроки затихли, вона знову вийшла з кімнати.
Коли вона повернулася, щоб подивитися за кутом, вона помітила, що є ще одна проблема. Другий охоронець все ще стояв зовні. Поки він тут, Ворден і Квінн не зможуть проникнути всередину.
Вона озирнулася, щоб подивитися, чи може вона що-небудь зробити, але єдине, що вона побачила, був горщик з рослинами далі по коридору. Піднявши його за допомогою свого телекінеза, вона почала левитувати його в повітрі і попрямувала через зал до зеленого охоронця.
Охоронець помітив, що він повільно пливе до нього, але він все ще залишався там. Коли горщик нарешті опинився перед його обличчям, він з розмаху розбив його і упустив на підлогу. Але він все ще не зрушився з місця.
- Схоже, мені доведеться надрати йому дупу! - Сказав Ратен.
- Ні, Ворден, дотримаємося плану. - Дайте це мені.
***
Усередині Джек готувався до зустрічі. Він поправив краватку на костюмі, а потім облизнув губи, щоб переконатися, що вони не занадто сухий.
- Це найгірше, - сказав Джек. Він підійшов до першого учня і нахилився, так що їх очі опинилися на одному рівні.
Тепер його голова була зовсім поруч зі студентом. Схопивши чоловіка за голову, він потягнув її вперед, притискаючись губами до його уст. Раптом Джек відчув, як енергія від всього ученого тіла починає входити в його власне.
Минуло близько 30 секунд, перш ніж Джек відірвав свої губи від студента. Потім він сплюнув на землю і витер губи рукавом сорочки.
- Чорт забирай, чому моя здатність повинна була працювати таким чином? - Роздратовано сказав Джек. Єдиний спосіб, яким Джек міг взяти здатність іншого був насипати її з їхніх ротів. Він пробував і випробовував безліч способів, але чомусь це був єдиний спосіб, який працював.
Деякі з сильніших здібностей, здавалося, мали певні обмеження. Подібно до Вордена, який повинен був доторкнутись до іншого користувача, це триватиме лише 20 годин.
Тим не менш, він нічого не міг з цим вдіяти, тому він продовжував йти вниз по лінії, притискаючись губами до кожного учня, виснажуючи їх здібності. Після того як кожна здатність була виснажена, він міг відчувати, як вони затримуються в його животі. Кожна з цих сил була подібна до маленької вогники, що відрізнялась від іншої.
Зрештою він дістався Ерін. - А ось і дехто, до кого я не проти притиснутися губами, - сказав Джек, дивлячись на ніжне личко Ерін і розуміючи, що вона справжня красуня. Шкода, що вона ще молода, інакше він взяв би її з собою.
Енергія текла через тіло Ірин і повільно входила до тіла Джека, а всередині була легка холодна. Коли він відірвав від неї свої губи, було видно крижане дихання.
Її здатність була віднята, і тепер вона залишалася в Джекі.
Тепер залишився тільки один студент, і це був Пітер. Коли Джек подивився на нього, він зрозумів, що Пітер зовсім не був привабливим видовищем. Його обличчя заснуло, і він виглядав обезголовленим, наче був вже мертвий.
Насправді, якби він не побачив його раніше, то подумав би, що він мертвий. - Гаразд, останній. - Потім Джек присунув своє обличчя ближче до Пітера, закрив очі і стиснув губи.
- Якого біса ти робиш? - Сказав Пітер....
Його очі були широко відкриті, і він дивився Джеку прямо в обличчя.
- Ти прокинувся, але як? Я бачив, як він використовував снодійне на тобі! - Крикнув Джек, відступаючи назад. Він був у паніці, швидко відходячи, щоб сховатися за столом.
- Кенні! Ходи сюди прямо зараз, один з них прокинувся! - Закричав Джек, він був у паніці, наляканий. Такого ще ніколи не траплялося.
Як тільки Кенні повернувся, щоб відкрити двері знизу піднялася тінь, загороджуючи йому шлях.