Глава 193 Мій сендвіч
Був ранній ранок для студентів другої військової бази, і хоча для учнів ще не настав час снідати, вони все ж вирішили, що пора йти. Один з них став на ноги раніше за всіх інших.
- Гаразд, просто потрібно переконатися, що у мене все є? - Сказала Лейла, повільно вдихаючи і видихає повітря.
Вона тримала в руці білий конверт. У той час як вона тримала його, на її руках була надета пара одноразових рукавичок. Вона повторювала ці кроки кілька разів у своїй голові і зробила все, щоб за запискою не могла бути відстежена.
Вона знайшла конверт, щоб переконатися, що нано-палочка була всередині. - Чи я впевнений, що хочу це зробити? Все, що я збираюся зробити, суперечить протоколу, і якщо мене зловлять, я навіть не думаю, ніби моя мати зможе витягнути мене із цього.
Прямо зараз вона стояла на третьому поверсі гуртожитку для хлопчиків, також відомого як VIP-зона для студентів. Зробивши крок вперед, вона швидко повернулася і пішла назад, але через два кроки знову зупинилася.
- Я повинна... якби не вони... Квінн і всі інші загинули б там, а якби не я, хто знає, що буде з Куіном. Вона люто замочила головою і знову вирушила в VIP-зону.
Входячи, вона перевірила коридори, а також інші кімнати і приміщення, щоб перевірити, чи немає там кого-небудь. Хоча рано - вранці більшість студентів ще не прокинулися, їй все одно треба було переконатися.
Після того, як вона поклала білий конверт на підлогу прямо перед однією з дверей. Вона втекла до виходу з коридору, прямо до сходів. - Тепер шляху назад немає.
Використовуючи свою здатність, вона просунула конверт під двері і тепер він був з іншого боку. Після цього вона швидко втекла вниз по сходах, прямуючи назад до своєї кімнати.
***
До цих пір для всіх це був звичайний день. Вони, як завжди, з’їли ранкову їжу і пішли на ранкові уроки. Настав час обідати, який зазвичай наступав перед бойовими заняттями, і в той момент, коли Ворден, Квінн та Пітер були зовні, він отримав сигнал на свій годинник.
*Звон*
- Голосове повідомлення? - Сказав Квінн.
- По-перше, якщо ви слухаєте це повідомлення, переконайтеся, що навколо вас немає нікого, хто не заслуговує вашої довіри, я дам вам кілька секунд, щоб вирішити і зробити щось з цим, перш ніж я продовжу, - сказав Лоґан.
Квінн озирнувся, і хлопчики опинилися зовні на лавці, Ворден та Пітер загрозилися навколо Куінна, щоб краще чути повідомлення, а також переконалися, що ніхто не підходить близько. І якщо хтось підійде, то вони швидко зупинять повідомлення.
- Добре, - сказали повідомлення, продовжуючи програватися. - Я отримав дещо цікаву інформацію, і вона стосується Пітера та вашої маленької проблеми. Я пропоную вам зібрати всіх, хто знає, що такий Пітер насправді і привести їх до моєї кімнати. тому що нам знадобиться допомога кожного, щоб вибратися з цієї передяги. О, і якби ви могли принести мені сендвіч з одного із торгових автоматів, це було б добре. Вам, звичайно, не обов'язково це робити, але це піде на користь моєму мозку і допоможе мені краще думати.
Хоча тон повідомлення не здавався дуже терміновим, Квінн знав, що якщо Логан ініціює контакт з ним та просить привести всіх до його кімнати, це важливо.
Лоґан взагалі не любив, коли до його кімнати заходили сторонні люди.
Бо він боявся, що люди можуть вкрасти його ідеї для нових винаходів або навіть знищити те, над чим він працював. Отже, Квінн знав, що це була велика справа.
- Ви чули його, хлопці, повідомте дівчатам і приведіть їх до кімнати Лоґана, - сказав Квінн, дивлячись на Вордена. - Пітер, буде краще, якщо ти поїдеш з ним.
- Що ви збираєтеся робити, сер? - Запитав Пітер.
- Мені потрібно купити сендвіч, — відповіла Квінн.
Група розділилася, і Ворден з Пітером вирушили за дівчатами.
Однак Квінн зробив це не тільки для того, щоб купити сандвіч, він насправді збирався шукати Фекса. З його носом знайти його буде неважко, і він знав, що якщо повідомить про це Вордену, той буде проти.
Але якщо це якось пов'язано з Пітером, він був впевнений, що Фекс допоможе йому.
Дівчатки з Вордена і Пітера терпеливо чекали в кімнаті Лоґана. Хлопчики були абсолютно спокійні, тоді як Ерін постукувала ногою по підлозі. Останнім часом вона використовувала весь свій вільний час, щоб тренуватися у мистецтві на мечі.
Тут пробування здавалося марною тратою часу.
У той час як Лейла, яка стояла поряд з нею, відчула жахливу бульбашку в животі. Її серце билося так сильно, що здавалося, ось-ось вискочить з грудей.
- А ти не можеш просто сказати нам, що все це означає? - Роздражально сказала Ерін.
- Це дуже серйозна справа, - відповів Лоґане, сідаючи в крісло. У даний момент він грався з кубиком Рубіка в стилі трапеції, зроблений з металу. Усередині використовувалися маленькі тригери, щоб крутити і повертати форми у всіх видах різних напрямків. Це робило його в кілька разів важчим, ніж стандартний кубик Рубіка. Кожного разу, коли він зміщував одну з фігур, лунав гучний механічний звук.
- І мені б дуже не хотілося повторюватися знову, - сказав Лоґан, продовжую возитися.
У кімнаті запанував тиша, і єдине, що було чутно, це як Логан грає з механічним предметом. Вони чекали і чекають.
*Цолочок*
*Цолочок*
- Прибери, будь ласка, цей чортів куб! - Крикнула Ерін, - поки я не засунула його тобі ...
У цей момент почувся звук відчиненими двері.
- Схоже, вони тут, - сказав Лоґане, ставши куб на підлогу.
Квінн увійшов першим, а слідом за ним, Фекс. Як тільки вона побачила це, то негайно відступила назад.
- Квінн, що він тут робить? - Крикнув Ворден.
- Почекай, це я попросив його прийти сюди, - сказала Квінн. - Якщо це якось пов'язано з Пітером або вампірами, то він нам дуже допоможе. Пам’ятайте, що він допоміг нам минулого разу і щоразу залишався вірним своїм словам.
- Послухайте, я ж бачу, що мене тут не чекали. - Сказав Фекс. - Якщо ти дійсно хочеш, щоб я пішов, то я піду.
- Ні, будь ласка, залишся, - сказав Лоґане. - Квінн правий, це дуже серйозна справа, і я вірю, що ти покажеш нам велику допомогу.
Оскільки Лоґан був тим, хто запросив їх сюди, інші вважали, що їм потрібно слухати принаймні Логана, перш ніж вони вирішать, чи варто брати участь у ньому.
- Добре, але перш ніж ми почнемо, Я вважаю, Квінн, у тебе є дещо для мене? - Запитав Лоґан, простягаючи руку, - мій сендвіч?
- Емм!
Потім Квінн кинув сендвіч Лоґану, тоді механічна рука піднялася і схопила його. Розгортаємо його для Лоґана і годує. Вони всі сиділи і дивилися, як Лоґан їсть сендвіч, і коли він нарешті закінчив. Він повернувся до комп'ютера.
- Давайте почнемо!