Розділ 176. Поганий план Фекса
Коли троє хлопців пішли за Фексом, вони не могли запитати себе, що він мав на думці. Він сказав, що все приготував заздалегідь. Квінн обмірковував всі можливі варіанти, враховуючи, як молодий був Фекс і як система не розпізнала його, було ясно, що два вампірських розуму були розділені поколінням.
Тобто, можливо щось змінилося, про що навіть система не знала. Чи в той час їм вдалося знайти заміну людського тіла? Яким би не був план, він повинен бути краще, ніж дозволити Пітеру бродити і вбивати людей.
Вони йшли за Фексом і зрозуміли, що він веде їх назад до студентського гуртожитку. Нарешті вони добралися до кімнати, розташованої не надто далеко від їх власної, В кінці коридору. Це була остання кімната.
- Сподіваюся, ти зголоднів, - сказав Фекс, відкривши двері.
Як тільки вони увійшли в кімнату, їхні щелепи мало не впали на підлогу. Квінн негайно виглянув у коридор, щоб подивитися, чи не бачив їх хтось, перш ніж закрити двері.
- Що це все означає? - Запитав Квінн.
Тепер на підлозі лежали сім різних студентів, які були пов'язані. У кожного з них була пов’язка на очах і шматок тканини, що затикав рот. Їхні руки і ноги були зв’язані тією ж мотузкою, що й Пітер.
- Це те, що хтось повинен був зробити, перш ніж вони перетворили його в запиря. Я помітив, що він був божевільним запирем, тому йому не потрібно було багато людської плоті, щоб еволюціонувати. Йому потрібні різні тіла, вірно? І ось ти тут, я приніс тобі інших людей, яких він може їсти кожен день тижня. - Фекс пояснив.
Тоді Квінн зрозумів, що справа не в тому що у системи не було вампірів, а у Фекса було... Справа в тому, що вони були двома різними типами вампірів. Система знала, що Квін ніколи не розгляне цей варіант, тому вона ніколи його не запропонує.
Хоча Фекс цікавився людьми, він бачив лише те, що можна використати.
- І що, ти збираєшся просто вбити цих студентів? - Запитав Ворден. - Школа дізнається, якщо сім учнів просто зникли безвісти, це не зовсім план.
- Гей, а тепер подивися, хто з нас дурень, ніхто нічого не говорив про вбивство, - відповів Фекс. - Розмір м'яса, який повинен з'їсти запирий, має бути приблизно з черевиком. Тому немає потреби вбивати, нема необхідності щоб школа дізналася про це.
- Але хіба вони не скажуть, що щось сталося? Якби я був на їхньому місці, то відразу ж пішов би звідси.
- Хоча ви, хлопці, здається, друзі, схоже, що ви не дуже багато знаєте про васпіри, чи не так? Фекс похитав головою. - Якщо я використовую свої сили впливу, то зможу змусити їх забути все, що сталося. Що стосується їх відсутніх кінцівок, я можу замінити їх спогадами про те, що вони втратили їх в результаті нещасного випадку, борючись один з одним.
Коли Квінн докладав зусиль, щоб допомогти Пітеру, він також придумав подібний варіант. Єдина проблема полягала в тому, що Квінн не був упевнений у своїх навичках впливу. Чи воно спрацює, залежало від двох речей: якщо людина на якій він його використовував, мала добру розумову силу і її характеристиками обалення, які в даний момент були низькими.
Якщо є шанс, що це не спрацює, тоді Квінн повинен буде вбити когось своїми руками. Вбивство не було тією частиною, яка не подобалася Квінну, але вбивство когось, хто не зробив йому нічого поганого або не завдав жодної шкоди, було зовсім іншим.
Ці люди в кімнаті були йому незнайомі, і у них були сім'ї, які чекають їх вдома, хто він такий, щоб вирішувати, що з ними станеться. Якщо він зловживає своєю силою, то стане таким самим, як ті люди, яких ненавидить.
- Ну, Квінн, що ти збираєшся робити? - Запитав Пітер, дивлячись на нього. Пітер вже прийняв рішення. Йому набридло турбуватися про це, і він просто хотів покінчити з цим. Він переконав себе, що якщо хоча б не піде до цього, то буде більше мішків для трупів, а відсутність кінцівки краще, ніж мішок для мертвих.
- Я не можу, - сказав Квінн. - Я навіть не знаю цих людей.
Відповідь Квінна здивувала Пітера, оскільки він був упевнений, що Куін відчував те саме. Ніби він просто хотів знайти найшвидше рішення.
- Якщо тобі від цього легше, то деякі з цих людей не дуже хороші люди. - Потім Фекс підійшов до двох студентів-чоловіків справа і підняв їх голови, показуючи кілька синців на їхніх обличчях.
- Бачите цих двох, вони були моїми сусідами по кімнаті. Як тільки я увійшов до кімнати, вони почали командувати мною, я відмовився, і ви знаєте, що вони намагалися зробити, побили мене, тому я дав їм відпор. Я ще не сказав їм ні слова.
- А як щодо решти? - Запитав Квінн.
- Ну, інші були обрані випадковим чином, їм просто не пощастило, от і все. Послухайте, хтось же повинен був витягти коротку соломинку, вірно?
Поки Ворден розглядав студентів, він дізнався одну з учнів. Це була дівчина, у якої він нещодавно скопіював здатність до регенерації. Тепер стало зрозуміло, чому він не міг знайти її раніше, мабуть, через те, що Фекс тримав її в цій кімнаті.
Але побачивши це, він дещо зрозумів.
- Квінн, ми можемо дещо зробити? - Сказав Ворден.
Ворден пояснив, що коли він вигадував план Б, то отримав список можливостей першокурсників і до якого класу вони належали. У цьому списку говорилося, що з усіх першокурсників було троє студентів, які мали регенеративні здібності.
Раніше він ніколи не розглядав такого варіанта, і тільки тепер, коли вони змогли стерти свої спогади, він подумав про це.
- Є ще одна проблема, - сказав Квінн. Навіть якщо нам вдасться дістати цих трьох студентів, ми все одно потребуємо ще двох.
- Краще ніж нічого, Квінн, - відповів Ворден.
Зрештою, вони пояснили свій план Фексу, їм потрібно було його особистості, щоб переконатися, що він стер їхні спогади. Хоч він трохи скаржився, то зрештою погодився.
Потім він підняв з землі ученицю, яка мала здатність відновлюватись. - Кажу вам, хлопці, ми могли б покінчити з цим. Ви впевнені, що хочете зробити це саме так? - Запитав Фекс.
Квінн кивнув у відповідь.
- Тоді добре. - Потім фекс підштовхнув студентку до Куінну, і йому вдалося схопити її якраз перед тим, як вона спіткнулася і впала. - Це твоя проблема, а не моя. Я не збираюся робити все так, щоб одному з вас довелося відрізати частину її тіла. Я не псих, який отримує задоволення від того, що бачить людей з болем, тому боюся, я не буду добровольцем.