Глава 155. План B
Наступного дня, здавалося, був спокійніший від інших. Студенти все ще говорили про події, що відбулися в будинку другого курсу, але площа була швидко розчищена і загострилася.
Хоча це не зупинило поширення чуток між студентами, зрештою було зроблено оголошення, яке інформувало всіх про ситуацію. Це було непередбачуване повідомлення, тому кожен студент отримав одне й те саме голосове повідомлення через свій годинник.
У повідомленні говорилося, що звір втік через один з портів і з ним вже розібралися. Вони вивчають, як звір може пройти через те саме, що й помилки в майбутньому.
На щастя для військових, Ерл був із безіменної родини і його смерть не мала б прямих наслідків для школи.
Настав наступний день, і звичайні підозрювані знову сиділи в тій же кімнаті, вирішуючи, що робити з Пітером.
- То ти зараз відчуваєш голод? - Запитала Лейла.
- Не більше, ніж зазвичай, коли я прокидаюся, - відповів Пітер.
Ворден і Квінн вже принесли йому багато сирої їжі, і тепер, здавалося, це допомагало йому придушити голод.
Єдина проблема полягала в тому, що слова системи турбували Квінна ще більше. Тепер, коли у Пітера з'явився смак до людського тіла, шанси на те, що його голод повернеться ще швидше. Єдина проблема полягала в тому, що вони не знали як довго протримався б Пітер перед тим, як з'їсти людське тіло.
Якби до того, як він зійде з розуму, залишалася тиждень, то система могла б точно визначити, коли Пітеру знову знадобиться їжа. Але через те, що Пітер вибрав вбивство за власним вибором і їв, перш ніж померти з голоду, вона не могла дати добру оцінку.
Ця думка була для всіх на розум.
- Хлопці, розслабтеся, - нервово сказав Пітер. - Я більше не робитиму нічого подібного, і Квінн теж може це підтвердити. Обіцяю, що коли я знову зголоднітимусь, то відразу ж дам вам знати!
- Але ж, - сказав Ворден. - Це не вирішує нашої проблеми годування тебе, коли ти дійсно потребуєш їжі. Можливо, цього разу нам все зійшло з рук, але ми повинні щось придумати.
Інші троє довго і напружено обдумували можливі варіанти, хоча у Вордена й був план, але це було останнім засобом. Він все ще не довіряв Пітеру і хотів подивитися, наскільки він буде відданий йому, і тільки тоді, якщо всі варіанти будуть продумані, він розповість їм про свій план.
- Ти пробував пити каву? - Запитала Лейла.
- Кофе? - Інші подумали, що це було випадкове припущення.
- О, не хвилюйся, я просто одного разу прочитала про це в книзі. Не звертай на мене уваги. - А як щодо кладовища чи моргу? У місті є один.
Насправді Квінн заздалегідь обдумав ці пропозиції, але система знову повідомила йому погані новини. Використововане м’ясо мало бути досить свіжим. До такої міри, що його з'їли з кісток або якщо хтось недавно помер.
Але не так уже й багато людей могли загинути у військовому місті просто так. Він не був схожий на звичайне місто з високим рівнем злочинності і похилого віку. Крім того, наслідки того що мене спіймали просто за спробою зробити це, але це було набагато краще, ніж бути спійманим в середині вбивства іншого студента.
Тиск на Квінна дедалі посилювався... Йому здавалося, що він ось-ось вирє собі волосся, незважаючи ні на що, але він не міг придумати нічого хорошого. Єдине рішення, яке він міг придумати - це вбити ще більше людей, і якщо він хоче зробити це, йому потрібно почати складати список тих, хто цього заслуговує.
- Квінн, заспокойся, - сказав Ворден. - У мене є одна екстремальна ідея, якщо нічого не придумаємо. А поки проводь свій день як зазвичай, а ми з Лейлой спробуємо щось придумати. Якщо це не спрацює, тоді ми можемо використати мій запасний план.
- Який запасний план? - Запитала Лейла.
Потім Ворден покликав Куіна і прошепотів йому на вухо, поглядаючи на Лейлу. Очевидно, що він робить це тільки для того, щоб її розчавити. У нього був план, з яким допоможе Квінн, а вона ні.
Лейла не втримувалася і, тупнувши ногою, злилася на Пітера, який стояв у кутку кімнати.
- Ворден, я не можу дозволити тобі зробити це! - Сказав Квінн.
- Як я вже сказав, тільки якщо до цього дійде, це єдине, що не підведе нас небезпеки, - відповів Ворден.
Хоча Ворден допомагав Квінну в цьому процесі, те, що він пропонував, було вже занадто.
У той час як Ворден і Лейла в основному няньчилися з Пітером. Квінн був наданий самому собі. Що б не трапилося, він не хотів, щоб Ворден виконав свій план. Отже єдине, про що він міг думати - це лікарня.
Було багато випадків, коли солдати отримували поранення в боях або експедиціях і деколи були смертельні. Деякі можуть також підхопити якусь хворобу.
Це було єдине місце, про яке Квінн міг думати, де були б найсвіжіші, але в той же час майже мертві люди у місті.
Але поки Квінн був зовні, він вирішив зупинитися в певному місці. Він знову був у парку, на відкритому майданчику в лісі, де інші тренувалися разом з Пітером.
Причина, чому він був тут була в тому, що перш ніж щось робити, Квінн повинен був переконатися, чи все гаразд. Він кинув на землю свою парасольку, яка висіла над ним.
Коли світло торкалось його шкіри, з’явилося звичайне системне повідомлення.
[На вас падають прямі сонячні промені]
[Уся статистика зменшена на 70 відсотків]
- Тенева екіпування! - Крикнув Квінн.
На цей раз тінь почала обволочувати все його тіло, і через кілька секунд чорний костюм, який придумав Лоґан, закрив усе його тіла, а на обличчі з'явилася демонічна маска.
[На вас більше не діє сонячне світло]
[Уся статистика повернулася в нормальний стан]
Це був успіх. Наряд спрацював і зробив те, для чого він був призначений, але все ще залишалася одна річ, до якої Квінн мав звикнути. Одяг покривала все тіло з голови до ніг, у тому числі очі.
Лоґан замінив кілька віртуальних очей, і зовні вони виглядали як злий демон. Лоґан хотів, щоб одяг відповідав теневим здібностям Квінна. Тому він вирішив, що немає нічого кращого за теневого демона.
З його білими блискучими очима і схожою на демона маскою. Потім червоні кігті по його рукам бігли вгору. Він дійсно виглядав як хтось з дитячої нічної казки.
Зір, який давали очі, був майже таким же добрим, як звичайний людський зір. Але в порівнянні з Квінном він здавався трохи повільним.
Якби це був він раніше, все було б в порядку, але зараз віртуальні очі явно ставили його у кілька невигідне становище порівняно з ним вночі.
Хоча костюм також мав нічний режим, який дозволив Квінну опустити верхню частину тіла, щоб його голова могла отримати трохи свіжого повітря, в той час як обличчя все ще було на половину закритою металевою маскою.
Хоча вночі костюм був не потрібен, він все ще давав йому додатковий захист, так що найкраще було використовувати його, коли він міг.
Квінн був на сьомому небі від щастя, тому що тепер не було потреби приховувати свої можливості тіні від інших.