Голова 68. Втік
Без відома учнів у школі в даний час панував хаос між вищим персоналом.
Один шкільний сержант Фей йшов коридором з неймовірною швидкістю. Незважаючи на те, що вона просто йшла, вона змушувала пориви вдарити студентів, коли вони проходили повз них.
Використовуючи її здібності, навіть швидкість ходьби була швидшою за максимальну кількість бігунів. Зрештою вона добралася до місця свого призначення.
Єдиний дерев'яний двері в будинку першого курсу, на якій була вивіска з написом " генерал".
- Можна мені увійти, сер? - Сказала Фей гучним вимогливим голосом.
- Звичайно, - відповів Натан.
Фэй відчинила двері і швидко попрямувала до столу Натана, вітер, який налетів разом з нею, розкинув папери по всій кімнаті.
- Ей, я майже все закінчив!
Як керівник перших курсів, він був дуже зайнятою людиною. Зазвичай він відповідав за те, щоб приглядати нових студентів і проводити дослідження по кожному. Для школи було важливо знати, хто належить до родини. Оскільки вони мали дбати про тих, хто мав міцнішу сім’ю.
- Портали були використані! - Закричала Фей, - здається двоє студентів були зареєстровані, щоб пройти через них.
Натан почав збирати папери, які були розкидані по кімнаті одна за одною. - Це все, так чому б тобі просто не піти і забрати їх назад?"
- Боюся, це тому, що вони пройшли через червоний портал, сер.
Потім Натан упустив усі стопки паперу, які підібрав з підлоги. - Що, як це сталося, хіба у порту не повинні були стояти охоронці?
- Схоже, стався конфлікт у розкладі, коли охоронці змінили зміну, їх заміна так і не прибула.
Потім Натан відкинувся на спинку стільця, намагаючись збагнути, що ж йому робити. - Дурні батьки, ось чому я сказав, що ми повинні встановити камери в школі, але це було досить важко, щоб дозволити їм поставити на них ці координатори.
Хоча кожен у віці 16 років мусив відвідувати військову школу протягом двох років, оригінали були впливовими людьми на зовнішній світ.
Під час війни з нього вийшли чотири великі сім’ї. Кожна імперія така ж велика, як і інші. Вона дорівнює силі військового. Структура світу змінилася, гроші більше нічого не означали і була введена нова система.
Кредитна система.
Ті, хто був сильним і міг сприяти миру, заробляли кредити. Прикладом цього можуть послужити ті, хто може вбивати високорівневих тварин і отримувати їх кристали для виготовлення зброї.
В той час як інші були занадто слабкі, щоб виконати таке завдання, як ця, вони продовжували розглядатися як сміття і порожній трату простору.
Звичайно, сім’ї зненавиділи саму думку про те, що військові шпигують за їхніми дітьми. Боячись, що вони можуть спробувати дізнатися їхні секрети.
- А ми знаємо, хто з студентів пройшов через портал? - Запитав Натан, бери свою чашку кави і роблячи ковток.
- Перший з них-студент на ім'я Квінн Тален.
Це ім'я нічого не означало для нього, він не міг згадати його, так що, ймовірно, це був не хтось важливий в школі.
- А другий - це Ворден Блейд.
У цей момент Натан виплюнув свою каву на весь стіл.
- Знову він - після інциденту з вторинниками Натан вирішив ще трохи копатися у сімейному минулому Вордена, і якщо вони дізнаються про це, то це буде погана новина. - Зроби так, щоб його сім'я нічого не дізналася, ми повинні тримати це в секреті так довго, як тільки зможемо.
***
Наступного дня почались ранкові заняття, сьогодні був день групової оцінки і першокурсники повинні були відправитися на свою першу прогулянку по порталі.
Коли урок почався, Лейла помітила, що Ворден і Квінн не сидять на своїх місцях. Але Пітер був у своїй кімнаті, і його голова була опущена вниз, дивлячись в землю.
- Гей, Пітер, ти не знаєш де сьогодні Ворден і Квінн? - Запитала вона.
Пітер зовсім не звертав на неї уваги.
- Эй, Питер... - Сказала вона, поклавши руку йому на плече.
Все, що вона відчувала - це легке тремтіння в тілі Пітера.
- Я нічого такого не робив! - Рявкнув Пітер.
- Ха, що? - Розгублено сказала Лейла. - Я запитую, чи не знаєш ти де Квінн і Ворден, хіба вони не поверталися вчора в гуртожитку?
- О, прости, так, вони були там, коли я повернувся, - сказав Пітер тремтячим голосом. - Не знаю, чому вони не прийшли сьогодні вранці?
Лейла помітила, що Пітер спітнів як божевільний, це було нормально для Пітера вести себе трохи дивно, але сьогодні він поводився дуже незвично. Вона вирішила, що не має про що хвилюватися і сіла на своє місце.
- Вони б не пропустили цього дня, тому що ми повинні відправитися на полювання за портал всій команді.
Якраз в цей момент до кімнати увійшов Дел, на його обличчі не було звичайного веселого виразу, а замість цього був м'який серйозний погляд. - Боюся, мені доведеться повідомити вам, що сьогоднішня вилазка в портал поки скасовується."
Почувши цю новину, студенти застоїли й скаржилися.
- Як же так! Але я хотів випробувати свою нову тваринну зброю.
- Так, я сподівався, що, можливо, вб'ю звіра.
- Заспокойся! Це не назавжди, - голосно сказала Дел, — але в даний момент шкільний персонал зайнятий іншою справою, і поки вони не звільняться, ми не зможемо поїхати на вилазку.
Потім один з учнів підняв руку в центрі класу.
Дел подивився на студента і зітхнув.
- Так.
- А що вони роблять?
- Якби я міг тобі це сказати, я б тобі сказав, правда?
Потім вивчення тривало в звичайному режимі, деякі учні все ще були роздратовані, але потім у всіх на думці виникло велике питання: Що сталося і чому це раптом було скасовано?
А Лейла більше хвилювалася про те, де тепер живуть Ворден і Квінн. Чому вчителі нічого не сказали про те, щоб відвідувати заняття? Якщо вони були поранені в бійці минулої ночі, то охоронці мали забрати їх і відвезти до кабінету медсестри.
Крім того, їм було запроваджено строгу комендантську годину і ніхто не пропускав вивчення. Але Дел ні словом не обмовився про них.
Після закінчення уроку учні продовжили говорити, і виявилося, що Лейла не була єдиною, хто турбувався про те, куди пішли Ворден та Квінн.
Потім Ерін підійшла до місця, де була Лейла.
- Є ідеї щодо двох інших? - Прямо сказала Эрин.
- Ні, я поняття не маю, чи хочеш ти піти і знайти їх разом зі мною? - Ввічливо запитала Лейла.
Ці двоє не знали одне одного, і їхні стосунки все ще були короткими. Лейлу справді здивувало те, що Ерін взагалі підійшла до неї.
- Ні, дякую. І вона відповіла: - Тепер, коли тренування в порту було відкладено, я не поспішаю їх шукати, але я прийшла розповісти тобі деякі новини про які я чула, як дехто з студентів говорив.
Лейла нахилилась і уважно прислухалася.
- Вчора, коли я проходила повз двох студентів, вони сказали, що чули, як сержант кричав генералу щось про двох студентів, які йшли в портали. Я думаю, що саме з цієї причини все це було відкладено в першу чергу.
Потім Лейла встала зі свого місця і схопила Ерін за плечі.
- Чекай, що ти сказала?
Ерін злегка відкинула голову назад, вона була вражена і збентежена діями Лейли і відчувала себе трохи незручно.
- Хіба ти не бачиш, що Ворден і Квінн повинні бути пропалими учнями, не дивно, Що Дел нічого про них не сказав.
А потім їй раптом здалося, що вона протягає шматочки мозаїки один за одним, але все ще не вистачало одного шматочка, і вона точно знала чоловіка, який міг би дати їй останній шматочок.
Повертаючи голову, вона подивилася Пітеру прямо в очі.
Пітеру здавалося, що Лейла дивиться йому в серце. А що, якщо хтось бачив, як він виходив з кімнати з порталом? А що, якщо інші першокурсники повідомлять, що це був він? Минулої ночі він майже не спав і ні на чому не міг зосередитися.
А потім, коли Лейла заговорила з ним вранці, він спіткнувся. Він так старався поводитися природно, що отримав протилежний ефект. І тепер погляд Лейли говорив йому, що вона дещо зрозуміла.
Як тільки Лейла зробила крок вперед, Пітер схопився зі свого місця і побіг від неї.
- Ерін, ми повинні наздогнати Пітера, він щось знає.
- Чому ти так вирішила? - Запитала Ерін.
- Людина, яка не винна, не втікає просто так.