Розділ 38. Шалений хлопчик
Спочатку Лууп збив слова, які полетіли з губ Куінна. Було дві можливі причини, чому він так поводився. Або Квін просто прикидався, що не знає або коли Брендон потрапив до лікарні, він був ще живий. Тобто Квінн думав, що Брендон все ще живий після нападу на нього.
- Слухай, я обіцяю, що збережу твій секрет, Я знаю, ти напав на Фэя через те, щоб сталося в обручному залі, це повинен був бути ти. Хто ще міг напасти на нього і носити такі рукавички, як у тебе? Так що ти вирішив піти за Брендоном після того, як прикінчив мене. - Пояснив фей.
- Послухай, я просто хочу продовжувати жити в школі як завжди, мені не хочеться ніяких драм. Я не знаю, чому ти ховаєшся за свій фальшивий рівень сили але будь ласка, я просто не хочу втручатися і буду триматися подалі від тебе.
Квінн з усіх сил намагався перетравити щойно отриману інформацію. Прямо зараз помер студент. Він не розумів, яким є процес чи покарання за смерть студента і в той же час не хотів цього знати.
Якби інші студенти дізналися про напад на фей та Брендона, вони, природно, припустили б, що це міг би бути Квінн, який хоче помститися. Але єдине, що змусило б їх сумніватися в цьому, був той факт що він був всього лише учнем з 1-им рівнем сили.
Тепер тільки Лууп знав його секрет, отже не дивно, що Люуп боїться. З усієї цієї інформації, поки що Квінн відчував, що було б краще просто підіграти йому.
- Тобі нема про що турбуватися. Як ти сам сказав, що тільки захищав свого друга і насправді не хотів заподіяти мені ніякої шкоди під час уроку бойових мистецтв. Поки ти будеш триматися подалі від мене, я не нанесу тобі шкоди.
- Дякую тобі, - сказав Лууп, вклонився і вийшов з кімнати.
Після того як Лууп пішов, у голові Квінна загальмувала одна думка. Хто ж все-таки убив Брендона? Чи був у них в школі хтось, хто мав на нього зуб? Вони пробули в школі лише кілька днів, і школа спеціально заробляла для того, щоб ніхто не знав один одного перед тим, як відправити їх сюди.
Квінну було важко знайти підозрюваного, все, що він знав про Брендон - це те що сталося на заняттях з бойових мистецтв. Якщо така дрібна людина, як він, здатна спланувати такий напад, то вона вже нажила собі багато ворогів.
Після роздумів Квінн пішов до їдальні, щоб нагнати своїх двох сусідів по кімнаті. Замість того щоб бачити Вордена і Пітера, які сидять разом, як завжди. Ворден сидів сам, а Пітера ніде не було видно.
Квінн швидко схопив свою їжу і вирішив сісти біля Вордена.
- А ти не боїшся, що на тебе прийдуть вторинники? - Сказав Ворден.
- Мабуть, люди все одно будуть нас турбувати, так що ми цілком можемо жити так, як нам хочеться. Гей, а де ж Пітер, хіба ви двоє не прийшли сюди разом?
- Ти шукаєш не там, де треба, - сказав Ворден вказуючи на іншу частину їдальнею.
Вони обидва сиділи в низькорівній секції, де зазвичай сидів 1 і 2. Саме тут приходив Пітер, щоб приєднатися до них. Але у тому напрямку, куди вказав Ворден, були столи більш високого рівня, столу 4 і 5 рівні, а поруч з ними сидів Пітер.
- А що він там робить? Вони націлилися на нього? - Запитав Квінн.
- Хто знає, коли Пітер увійшов у їдальню, він подивився на мене і сказав: "Я збираюся потусуватися з новими друзями, яких завів на днях." Я запитав його, чи не потрібна йому допомога, і він відповів, що не варто турбуватися.
Але коли вони удвох спостерігали, як Пітер спілкується з іншими, здавалося, що він добре ладить із ними. Його не просили хапати їжу або тягати їх речі, як це робили інші низькорівні в інших групах.
Можливо нам варто просто подивитися за ними зараз, не схоже, що він потрапив у халепу і ми завжди можемо запитати його про це пізніше.
Але саме тоді, коли Квінн і Ворден були зайняті їжею за своїм столом. Ще один піднос з їжею стояв із гуркотом.
- Сподіваюся, ви обидва не заперечуєте, щоб я приєдналася до вас, - сказала Лейла, сідаючи.
Як тільки Лейла сіла на своє місце, вона не могла перестати дивитися на Вордена, і те ж саме було для нього. У середині цієї пари сидів Квінн. Він відчував жар і напруження в повітрі між ними обоми, але поняття не мав, що сталося.
- Отже, я бачу, що рана на твоїй нозі зажила, - сказала Лейла
Обличчя Вордена почало злегка подержуватися.
- Ха-ха-Ха, про що ти говориш, вибач, мене до речі звуть Ворден, я не думаю, що ми зустрічалися раніше, - сказав Вордін, простягаючи руку для рукостискання.
- Ти збожеволів, якщо думаєш, що я збираюся потиснути тобі руку, а ти просто зробиш вигляд що нічого не сталося, чи не так? - Потім Лейла повернулася до Квінна. - Квінн, невже ти не бачиш, що цей хлопець збожеволів?
- Не називай мене божевільним, - повільно вимовив Ворден, виділяючи кожне слово.
- Ей, ей, я думаю, вам обом потрібно заспокоїтися, - сказав Квінн, відчуваючи, що в будь-яку секунду вони можуть битися у їдальні. - Я навіть не знаю, що сталося між вами двома, може поясните?
- Цей божевільний напав на мене вчора ввечері, коли я увійшла в твою кімнату, - сказала Лейла, злегка одержуючи свою уніформу, щоб показати червоні відмітини на шиї. - Я весь час говорила тобі, Квінн, він небезпечний, залиш його.
У цей момент Вордена помітно трясло, але було важко сказати, від гніву це або від чогось ще.
- Я сказав, Не називай мене божевільним і знову, як минулого разу. Ворден повільно вимовляв кожне слово, один за одним.