Глава 9. Ця система
Після того, як Квінн закінчив розпаковувати речі, він був воленним робити те, що хотів до кінця дня. Був ще полудень, так що у нього було достатньо часу, щоб вивчити академію і зробити те, що він хотів.
На даний момент Квінн ділив свою кімнату з двома людьми і на своє здивування, він знав їх обох. Одним з них був Ворден, а іншим Пітер. У кімнаті було три односпальні ліжка, кожна з яких стояла окремо, але в іншому кімната була досить порожня.
Студенти мали проводити більшість свого часу, вивчаючи або практикуючи свої навички. Часу на задоволення не було.
- І що ж ти тоді збираєшся робити? - Запитав Ворден.
- Я все ще розпаковую речі, вам двом не потрібно мене чекати, робіть що хочете, — відповів Пітер.
Пітер трохи відкрився їм обом, спочатку він був дуже сором'язливий і майже не говорив ні слова, але поступово Пітер, здавалося, виходив зі своєї шкаралупи, особливо поруч з Квінном. Пітер, мабуть, почувався комфортно поряд з Квінном, знаючи, що Куінн був користувачем здібностей 1, як і він сам.
- Я подумую про те, щоб піти в бібліотеку, - відповів Квінн. - Це, напевно, буде занадто нудно для тебе.
- Нудно, я ж можу зробити все що завгодно смішним, крім того, Я не читав книги вже ... - Ворден на трохи замовк. - Я навіть не пам'ятаю, коли востаннє читав книжки.
Усі троє розсміялися, а потім Ворден і Квінн вирішили поїхати до бібліотеки. Зрештою вони прибули, і перший поверх уже був заповнений студентами. Квінн помітив, що там, де сиділи студенти, було розставлено багато круглих столиць, а в центрі столу була світлена куля.
- А, ти напевно ворожиш, що це за куля посередині? Здається, що у державних школах їх немає. - сказав Ворден. Таким чином, люди можуть говорити і спілкуватися стільки, скільки вони хочуть, не турбуючи інших.
- Технологія, безсумнівно, пройшла довгий шлях.
Потім Квінн і Ворден вибрали столик, за яким сиділи ще два особи. Як і говорив Ворден, Квінн бачив, що вони розмовляють, але не чув ні слова з того, про що говорили. Проте куля, здавалося, мала лише далекості дії столу. Як тільки ти виходив з-за столу, інші могли чути тебе як звичайно.
Квінн пішов оглядати бібліотеку і вибрав стільки книжок про здібності, скільки зміг. Більшість з них описували різні типи здібностей, якими володів світ. Ворден не надто турбувався і вирішив просто вибрати випадкову художню книгу для читання.
Вони обидва сіли за свої столики, а Квінн почав швидко занурюватися. Квінн прочитав кілька книжок і не знайшов нічого нового. Він уже знав про більшість своїх здібностей, описаних у книзі, але жодна з них не згадувала такої здатності, як Квінна.
Ворден уважно стежив за Квінном і звернув увагу на тип книг, які той вибирав.
- А що це за книги такі, ти щось шукаєш?
Квінн трохи подумав, перш ніж дати Вордену відповідь. Ворден не був найрозумнішою людиною, коли справа стосувалася академій, але він, здається, був досить обізнаний з здібностями. Можливо, він дізнався про них із своїх здібностей.
- Я намагався вирішити, яку здатність отримати, оскільки відхилив пропозицію школи.
- Ах так, я зовсім забув про це, Я думав, що ти один з тих чистих членів суспільства, які ненавидять здібності. Виявляється, ти просто не хотів бути собакою для військових. - Ворден відповів: "Чи є щось конкретне, що ти шукаєш?
- Ні, я поняття не маю. Хоча може бути ти коли-небудь чув про здатність, яка робить тебе слабшим при сонячному світлі.
Ворден раптом голосно розхвилювався.
- Ти що, з глузду з'їхав, я ніколи не чув про щось подібне. Спосібності - це те, чого вчаться наші тіла. Звичайно, у деяких людей є межі, і вони не можуть вивчити більш сильні заклинання або можуть зробити менше, ніж інші, але щоб через них стає слабше від сонця. Схоже, ти вампір або щось в цьому роді.
Квінн почувався трохи збентеженим реакцією Вордена. Звичайно, Квінн знав, що це була б нормальна реакція, якби він запитав щось подібне, але це було правдою. Поки Квінн перебував під прямими сонячними променями, всі його характеристики послаблювали наполовину.
Квінн продовжував оглядати бібліотеку в пошуках чогось ще, що він міг би знайти. Зрештою він переглянув усі книжки про здібності, які зміг знайти, але там нічого не було. Потім Квінн подивився на поверх вище, де було кілька студентів другого курсу.
- Можливо, там щось і є, але я не можу собі уявити, що академія зробить зі мною за порушення правил. - Подумав Квінн.
Після того як Квінн продовжував розгулюватися по книгозбірнях, він зрештою відважився зазирнути у відділ художньої літератури і побачив цікаву річ.
Специфічна книга під назвою "Правда про вампірів".
Квінн витягнув книжку і швидко глянув на неї. Вампіри були істотами з казок, навіть міфів. Навіть коли з’явилися люди зі здібностями, не було жодної людини, яка б говорила, що він вампір.
Квінн не втримався і почав читати книжку. Це був довгий шлях, але, можливо, він знайде щось, що зможе зв'язати з ним.
Прочитавши і побіжно переглянувши книжку Квінн, він побачив, що більшість її частин марні. Багато чого з того, що робили вампіри, взагалі не мало до нього ніякого відношення. Вампіри повинні були живитися людською кров'ю. Дехто міг перетворюватися на кажанів і створювати ілюзії. Тоді як інші були неймовірно вправні в руках і гіпнозі, то Квінна не мала нічого з цього.
Єдине, що він міг зрозуміти з цієї книги - це те, як він слабшає на сонці. Зрештою Квінн вирішив закрити книжку і покінчити з нею. Схоже, йому нічого шукати на першому поверсі бібліотеки.
Однак, як тільки Квінн закрив книгу. Почувся знайомий звук.
*Динь*
<Ви отримали більше знань про систему>
<Получено 10 exp>
<15/100 Ер >
- Але ж це не може бути правдою?