Розділ 46. Спеціальний професор (3)
З губ Еліші зірвався порожній, сухий сміх.
— І звідки в тебе така впевненість?
Її більше не злило. Їй стало цікаво.
Самовпевнений кадет перед нею виглядав… звичайно. Навіть коли вона активувала своє «Прокляте Око» й уважно просканувала Дейла з голови до ніг, нічого особливого не побачила.
Якщо щось і впадало в око — мани в нього було приблизно вдвічі менше за середнього кадета.
Але ж менше мани ніколи не є перевагою.
Мани забагато не буває.
І все ж він стояв так спокійно, ніби тримав у рукаві приховану карту.
— Вінсент.
— Так, професоре.
— Не розслабляйся.
Вона добре знала Кейна. Він не ставив би на когось без причини. Значить, у хлопця є козир.
— Зрозумів.
Вінсент опустився в стійку, не витягаючи меча. Центр ваги зсунув назад. Очі пильно стежили за кожним рухом Дейла.
Дейл усміхнувся.
— Так витріщишся — дірку пропалиш.
Тиша.
— Мовчазний, га?
— Ти занадто багато базікаєш, — холодно відповів Вінсент.
— Як скажеш. Але як ти збираєшся викладати замість професора Кейна з такою харизмою цеглини?
— Для бойової підготовки красномовство не потрібне.
— Ха. Логічно.
Пауза.
— До речі. Ти назвав курс «Практична бойова тактика». Так він звався п’ять років тому. Тепер це «Практична бойова підготовка».
Вінсент примружився.
— І що?
— Якщо ти випустився п’ять років тому, то маєш мінімум стільки ж польового досвіду. Але на руках жодного шраму.
Дейл ковзнув поглядом по піхвах.
— І меч ти досі не витяг. Стійка з надто зміщеним назад центром. Не класичний мечник.
Пауза.
— Ти швидкий вихоп. Короткий вирішальний бій. Правильно?
Вінсент стиснув щелепу.
Влучно.
Світло клейма душі спалахнуло. Срібна мана огорнула тіло.
Контроль мани відмінний, — подумав Дейл.
Рівномірно, без провалів.
Але цього мало.
Дейл повністю розслабив м’язи й зосередив усю ману лише в клеймі душі.
Виглядало так, ніби він взагалі не готується.
Наче каже: ти не вартий зусиль.
У Вінсента на скроні надулася жила.
— Побачимо, як довго протримаєшся з такою пихою.
Він зірвався вперед.
Срібна дуга меча розсікла повітря.
Дейл не здригнувся.
В останню мить мана розтеклася лише в три точки: ліва нога, права рука, меч.
Опора. Контроль. Удар назустріч.
БАХ!
Удар витримано.
Очі Болдвін розширилися.
— Що за…
Точність була неймовірною.
Ані краплі зайвої енергії.
Вінсент відскочив.
Його стиль — короткі вибухи.
Потрібна пауза.
— Не варто дивитися лише на суперника під час відступу, — раптом сказав Дейл.
Бо під ногами теж світ існує.
Він тупнув.
Стиль бою Беральда. Крок Тремору.
ГРРРААХ!
Плити тріснули саме там, куди збирався ступити Вінсент.
— Чорт—
Баланс зник на мить.
І цього вистачило.
Дейл рвонув уперед Кроком Вітру.
Сіра аура спалахнула на лезі.
Менша. Тьмяніша.
Але…
— Цього досить.
Свист!
Сірий спалах.
— Гх!
Меч випав із руки.
Передпліччя розсічене.
— Я… здаюсь.
Тиша.
Усі дивилися на Дейла так, ніби щойно побачили привида.
— Щ-що це було… — прошепотіла Еліша.
Вона знову перевірила дані в Герой-годиннику.
— Професоре Кейне. Поясните?
— Я ж казав. Рейтинг не відображає реальний рівень.
— Ви серйозно думаєте, що це достатнє пояснення?
Навіть Кейн мовчки ковтнув.
Я знав, що він переможе… але настільки…
Він сам не був упевнений, що виграв би у Дейла.
— Гаразд, забудьте, — зітхнула Болдвін. — Ви й самі нічого не розумієте.
— А… щодо мого «звільнення»…
— Жарт.
— …що?
— Я не маю повноважень звільняти викладачів. Просто хотіла подивитись, як ти занервуєш.
Кейн витріщився.
— Хто так жартує з кам’яним обличчям?!
— Але як ляпас по щоках — спрацювало. Кадети слабкі.
Вона глянула на Вінсента, що тримав поранену руку.
— Проте цього я теж не очікувала…
Погляд на Дейла.
— Ви ж не переодягли Юрена Геліоса під нього?
— Юрен у класі А. І гляньте на цього хлопця. Де він і де «найкрасивіший чоловік континенту».
— М-м… мені Дейл більше до вподоби, — спокійно кинула вона.
— Перепрошую, що?
Її фіалкові очі зблиснули.
— У будь-якому разі. Треба перевірити його ближче.
Кейн побілів.
— Стійте… ви ж не…
Вона вже йшла вперед.
— Дейле.
— Так, професоре?
— Дещо треба з’ясувати. Іди сюди.
Він наблизився.
І раптом —
вона різко схопила його за комір.
І притягнула до себе.
— Ммгх?!
Її губи грубо врізалися в його.
Язик безцеремонно прорвався всередину, вторгаючись без попередження.