28. Гарна пісня
Дуже гарна тонка рука з абсолютно білосніжною шкірою. Пальці виглядали ніжними, як весняні пагони. Ногті були акуратно підстрижені, на них відсутнього лак, з-під них проступав здоровий рожевий колір.
Поза всяким сумнівом, то була жіноча рука. Вона витончено взялася за келих, як ніби цей обпалений напій був приготований спеціально для неї, а не для Лу Ченя.
Лу Чень мимовільно повернув голову і побачив обличчя, яке глибоко врізалося у його голові.
Су Цінмей, креативний директор медіа компанії Цин’ю!
Того вечора директор Су була одягнена у щоденну жіночу одежу і здавалася дуже суворою. У ній не було такої запаморочливої щітки.
Лу Чень ввічливо сказав: « Здрастуйте, директор Су".
Він привітався з іншими, але трохи байдужим. Лу Чень вважав, що ця жінка, якій він колись відмовився, з'явилася тут не тільки заради одного коктейлю.
Тому він інстинктивно насварився.
« Здрастуйте, пане Лу Чен...»
Холодно відповіла Су Цінмей, взяла коктейль і стала маленькими ковтками його пити, а потім дала оцінку напоєнню: « Алкогол був занадто сильно розбавлений фруктовим соком. Смак був приторним і не таким терпим. Назва Burning абсолютно не підходить цьому коктейлю».
У Девіда щелепа відвисла. Він відповів: « Miss Су, паливо алкоголю і так вже дуже висока!»
"Але не достатньо висока, так?"
Су Цінмей поставила келих на барну стоянку і звернулася до Лу Ченю: « Хочеш спробувати?»
На склянці залишився слід від її стрімкої помади.
Це можна вважати провокацією?
Лу Чень засміявся: « Дякую, але це не потрібно. Алкоголь погано впливає на голосові зв'язки, а я - непоганий співак."
Учора він випив багато пива, хоча насправді для справжніх любителів пити пиво взагалі не вважалося алкогольним.
Коли Лу Чена кивнув дівчині, він встав і залишив барну стоянку.
Су Цінмей відчувала, що напала порожнеча і вже хотіла розгніватися, але так і не знайшла приводу. Вона тільки й соромилася зітхати.
Дейвід потиснув плечима, вдаючи, ніби нічого не зрозумів і продовжив готувати свої коктейлі.
Будучи хитрим барменом, він не хотів втручатися в війну між чоловіком і жінкою.
Лу Ченй, тримаючи в руках гітарний кейс, пішов до закуски.
У великій кімнаті нікого не було, крім Ван Сяобуая, який в цей момент, мотаючи головою, слухав музику у навушниках.
Він не звернув уваги на появу Лу Ченя.
Лу Чень сів на своє місце, відкрив гітарний кейс, дістав гітару і почав її налаштувати.
А потім почав готувати собі програму на вечір.
Оригінальні пісні « Ти мій сусід по парті» і "Золошка" були обов'язковими номерами програми. Крім того, кілька пісень, які він виконував, він хотів поміняти на дві спокійні та ліричні любовні пісні і, можливо, ще додати одну небурну пісню в жанрі легкого року.
Багато відвідувачів барів Хоухая були дуже гостинні. Раніше Лу Ченю вдавалося без проблем обманути тих, хто не знав музики відвідувачів. А тепер він мав набагато вищі вимоги, оскільки мусив мати якість і стиль під час виступу.
Раніше у Лу Ченя не було успіху і слави, і як барний співак, він повинен був це заробити, але робити треба все найкращим чином, а не яким потрапилося!
Час дуже швидко йшов і вже настав о 8 годині вечора. У барі ставало все більше відвідувачів.
Прибули Лі Гун і Є Чженян. Дівчина поводилася досить ввічливо до Лу Ченю і навіть перша з ним привіталася, а хлопець як і раніше не міг відкинути свою зарозумілість і вів себе відсторонено.
Лу Чень не звернув на це уваги. Раніше б він міг позаздрити, якби Е Чжен’яну запропонували підписати контракт, але тепер Лу Ченй нікому не хотів заздрю, незважаючи на те, наскільки високим був статус виконавців!
Тільки настало вісім годин, як за лаштунками з'явилася сестерка На.
Вона щиро привітала всіх, а потім відкликала в сторону Лу Ченя і сказала: « Треба відвідати кількох колег та друзів боса. Я організувала твій вихід на сцену о дев'ятій вечора. Це дуже зручний випадок показати себе як слід! "
« Ясна, дякую, сетриця На. До речі..."
Лу Ченй кивнув головою і дістав давно заготовчу річ: « Це тобі...»
« Що?»
Сестриця взяла річ і усміхнулася: « Чи ж це не любовне повідомлення? Твоя сестиця На вже занадто стара. Була б я на 20 років молодша, я б і сама ганялася та доглядала за тобою, ха-ха!"
Лу Чень передав їй скручений аркуш паперу A4: « Це пісня. Сподіваюся, серице На сподобається».
« Ти справді написав для мене пісню? »
Сестриця розгорнула папір і, побачивши на ньому надруковані ноти, здивовано відповіла: « Дякую! »
Два дні тому вона жартома попросила Лу Чень допомогти їй написати пісню і зараз вже забула про це, тож не очікувала, що Лу Ченй насправді для неї напише пісню.
У неї був дуже телефонний голос, тому ті, хто сидів у закусілі Лі Гун та Є Чженян, почувши її, мимовільно обмінялися розгубленими поглядами.
Лу Чен написав пісню для сестриці На? Невже?
І Чженян зневажливо скричав рот, викачуючи тим самим своє невдоволення.
Він визнав, що Лу Чен написав дві оригінальні композиції, але ці народні пісні за своїм жанром ніяк не підходили для сестриці На і до того ж не так-то легко написати відмінну пісню, тому він вважав, ніби Лу Чень зробив все це заради дешевих ефектів та вишукання.
Сетриця На тільки розстроїлася, але не мала великих надій на написану Лу Ченем пісню, тому що в даний час було досить складна ситуація з оригіналами у поп-музиці. На гарну пісню можна було лише випадково наткнутися.
Але коли вона тихо наспівувала, читаючи ноти, її вираз обличчя швидко змінився.
Незважаючи на те, що сестиця На не була зіркою і не мала спеціальної освіти, але в музичних колах вона змінила свої позиції ось уже 20 років, виконавши надзвичайно багато пісень та здобуваючи великий досвід.
Їй було достатньо один раз послухати пісню, щоб зрозуміти наскільки вона хороша, навіть якщо це і була нова оригінальна композиція.
Зспівавши половину пісні, сестра На не змогла продовжити. Але не тому, що їй бракувало достатнього рівня навичок або твору було написано з помилками.
« Ця пісня...»
Вона тримала в руках тонкий листок паперу, наче благочестивий віруючий, що стискає біблію. Вона з недовірою і тремтінням у голосі запитала: « І справді для мене? »
Вона не вірила і не наважилася в це вірити!
Лу Чень кивнув і категорично заявив: « Для тебе! »
В очах сестріці На миттєво замелькав тьмяний блиск сльоз.
Вона була низького походження. Щоб вижити, вона була дуже молода і стала на шлях музики. Проте протягом 20 років кар’єри не змогли досягти успіху й визнання, а навіть досі виступала в барах.
Багато людей були не здатні отримати популярність саме через брак природного дару. І хоч би як вони старалися, у них не було можливості виділитись.
Але сестіца була різною. У співі вона мала величезні природні здібності, свій голос і неповторний спів. Завдяки цьому, вона могла легко впоратися зі складними піснями і була по-справжньому талановитим співаком.
Чен Цзяньхао колись по секрету говорив, що причина, чому сестіця На за 20 років не стала популярною, полягала не стільки в її зовнішності, скільки у тому, щоб їй не зустрілася така хороша пісня, яка б найкраще її розкрила, і при цьому не зустрівся справжній шанувальник музики.
Часто цінували, але було важко знайти гарну пісню.
Сетриця На і сама дуже довго прагнула знайти пісню, яка б найкраще її відкривала!
Так довго, що перестала про це думати і сподіватися.
Але доля - дивовижна річ. По-справжньому гарна пісня в одному мить з'явилася перед нею, опинилася у неї в руках і стала належати їй!
Ця композиція не тільки виділялася своєю мелодією, але й слова били за внутрішнім відчуттям сестриці На, ніби пісня була саме для неї. Вона не могла стримати своїх почуттів. Миттєве - і у неї потекли сльози.
« Дякую, дякую! »
Сетриця на диво розтягнула руки і міцно обняла Лу Ченя. Сльози сходили по щоках: « Дякую!»
Лу Чен спершу розгубився, але відразу посміхнувся і похлеснув її по спині, сказавши: « Не варто подяки.
Він подарував серице На цю пісню, тому що був зворушений тим, що вона колись надавала йому допомогу і виявляла увагу. Якщо б не турбуватися сестрою На, то він би зараз не співав на сцені Красунієвого.
Пам’ятай про добро й віддай за добре. Людина повинна виявляти свою вдячність. Лу Чень був гордою людиною. Коли він залишився виснаженим і втратив почуття власної гідності, то мав лише ліпше життя. З його теперішніми можливостями він хотів віддячитись тим, хто заслуговував цього.
Добра пісня — така його вдячність сестриці В!
Лі Хун, Е Чженян і Ван Сяошуай викали очі.
Вони спостерігали, як Лу Ченй спочатку вручив сестричку На написану їм пісню, сеструватка На стала наспівувати по нотах, але робила це так тихо, що ніхто не чув і потім місиця На розплакалась і обняла у знак вдячності Лу Чень.
У чому ж справа? Троє людей ніколи не бачили, щоб сестір На настільки знеохочувався!