༺ Оцінювання для розподілу по класах (3) ༻
«Тобі вдалося протриматися так довго, простолюдине E-класу. О, здається, на твоєму годиннику є зерно мани… Лише одне? Хо-хо, ти так відчайдушно хотів вижити, що весь час ховався?
…Досить інтуїтивно.»
«І до того ж твоя чутливість до мани, мабуть, жахлива! Яка жалюгідність!»
Хіба це не підлий прийом — бити мене фактами?
Хоч він і виглядав як повний мудак, було очевидно, що в плані майстерності він значно перевершує мене.
Якщо битися з ним у відкриту магією — я програю 100 разів зі 100.
Але мені потрібно було якось пройти повз нього.
Я не знав, що зараз відбувається з Іаном — можливо, найгірший сценарій уже стався. Я не міг допустити поганого кінця через нього.
Я непомітно засунув один палець у магічний мішечок у задній кишені, і мій палець зачепив магічний інструмент у вигляді маленької скляної пляшечки.
Як я бачив під час оцінювання мани, магія Трістана Гамфрі була досить потужною, але він був недосвідченим у захисті, адже повністю зосереджувався на атаці, а не на обороні.
Він зневажав стиль бою, який передбачав обережне розгортання захисної магії під час битви.
Він був людиною, яка оволоділа лише атакувальною магією з мисленням «найкращий захист — це потужна атака».
Це мислення народилося через брак реального досвіду. Слуги родини Гамфрі підтримували й виховували його, не даючи жодного практичного досвіду. Насправді це оцінювання для розподілу по класах, мабуть, стало його дебютною сценою.
«Ти навіть не намагаєшся втекти, коли я стою перед тобою? Ти ж просто простолюдин E-класу, звідки в тебе така безпідставна впевненість? Чи ти просто закам’янів від страху?»
«Ха-ха-ха—» Трістан голосно розреготався, а потім закашлявся й захлинувся, неправильно ковтнувши слину.
Можливо, тому що я довго грав у ❰Магічного Лицаря Мерхен❱, навіть ці третьосортні репліки лиходія Трістана здавалися мені знайомими.
Але все одно мені потрібно було його збити й пройти повз.
«Бо я добре його знаю.»
Це можливо.
Я кинув маленьку скляну пляшечку, що тримав у руці, на землю.
Дзеньк!
Маленька пляшечка вдарилася об камінь і розбилася, випустивши щільний туман, що був у ній сконденсований.
Сууууууууу──
[Оброблений Туман] При розбитті пляшечки миттєво генерується густий туман водної стихії. Ефект триває 20 секунд.
Ранг: Рівень 7
«Туман?»
Магічний інструмент, який я розбив, — це предмет водної стихії «Оброблений Туман».
Він миттєво створював навколо себе густий туман, подібний до димової шашки.
Однак цього було недостатньо — Трістан і я все ще могли бачити рухи один одного, якщо придивитися.
Я простягнув праву руку й випустив чисто біле, холодне повітря.
「Холодне Розходження (Крижана стихія, ★1)」
Густий туман миттєво став холоднішим і ще білішим. Коли повітря охололо, утворилася конденсація, і сформувався адвективний туман — він став щільнішим і густішим.
Я спрямував крижану ману іншою рукою.
Іан і Люс, мабуть, уже об’єдналися. Вони мають прямувати до місця, де б’ються з демоном.
У цей момент.
「……!»
Шиииииии!!
Гострий світло-зелений вітер розрізав густий туман і пройшов повз мене в кількох сантиметрах.
「Вітряний Меч (Вітряна стихія, ★3)」
Я завмер на місці.
Я ледь не попрощався з життям…
«Ха-ха, ти більше нічого не можеш, крім таких жартів?»
Трістан наблизився до мене й розгорнув магічне коло перед рукою, розсипаючи блідо-зелене світло.
Шуууу.
Вітер почав дути в усі боки, розганяючи туман. Вітер викликав саме Трістан.
「Генерація Вітру (Вітряна стихія, ★1)」
Вітряна стихія вирізнялася комбо, що постійно генерувало вітер, завдяки чому потужність магії зростала.
Іншими словами, він збирався серйозно мене полювати.
«Я вже знав, що так буде!»
Однак коли туман розсіявся, я простягнув руку до Трістана.
Я почав формувати лід ще з моменту, коли поширився туман.
Потім стиснув кулак — долоня засвітилася синім світлом.
Потік мани був мною перерваний, і великий шматок льоду, що сформувався над головою Трістана, швидко впав униз під дією гравітації.
「Генерація Льоду (Крижана стихія, ★1)」
«…Га?»
─Тріск!
Важкий звук моторошно рознісся лісом, коли крижаний блок, притягнутий гравітацією, вдарив прямо по голові Трістана.
«Угх!!»
З єдиним криком, що пронизував кров, Трістан звалився.
Крижаний блок, що вдарив його, був більшим, ніж я зазвичай створював, завдяки [Стихійній синергії] та водній стихії від «Обробленого Туману».
Незабаром вітер Трістана вщух, і туман розсіявся.
Я чітко бачив Трістана, що лежав на землі, з кров’ю, яка текла з його голови.
Отримавши принизливу поразку від простолюдина E-класу, якого він так довго ігнорував, йому тепер, мабуть, варто почати практикувати захисну магію.
«Час спливає…»
Я глянув на годинник і нагадав собі про терміновість ситуації.
Хоч як я хотів забрати годинник Трістана, щоб заробити бали, це не вартувало часу, який би пішов на його зняття.
Я прийняв рішення й знову побіг до місця призначення.
Тригером цього поганого кінця була не смерть Іана.
Насправді це був момент, коли Люс викликала свого фамільяра, щоб перемогти демона.
Її фамільяр — 8-зірковий магічний звір «Громовий Птах — Галія».
Як і з магією, найвищий ранг для фамільярів — 9 зірок, рівень знищення світу. А Галія була найсильнішим фамільяром рівня нижче — рівня знищення країни.
Проблема в тому, що вона не могла контролювати Галію.
Зазвичай магічний звір, що став фамільяром, має беззаперечно виконувати кожне слово господаря, але Галія не піддавалася контролю, легко ігнорувала накази й навіть добровільно приймала покарання за непокору.
Якщо Галія проявиться тут, усі талановиті студенти, які вижили до цього моменту в оцінюванні, загинуть.
Зараз у лісі лише першокурсники факультету магії, і удар блискавки Галії охопить увесь ліс, перш ніж академія встигне відреагувати.
Не дивно, що головний герой Іан, який все ще був у лісі, загине.
Галія — одна з найбільших сил Академії Мерхен.
Зрештою ситуація заспокоїлася, коли Дороті Хартнова, другокурсниця факультету магії на прізвисько Зоряна Відьма, відкинула Громового Птаха — Галію. Але багато людей, включно з Іаном, уже загинули.
Іншими словами — поганий кінець.
«Тільки б не запізнитися…!»
Хоч я задихався, я біг щосили.
«Як ти наважився… поранити це тіло…!»
Трістан простягнув руку в напрямку, куди пішов Ісаак.
Він був весь у землі, лежав на землі, кров текла з голови.
Перед його рукою розгорнулося світло-зелене магічне коло й повільно почало обертатися.
Якщо він продовжить вливати ману в коло й вистрілить дальньою атакувальною магією [Вихор], можливо, це навіть дістало б Ісаака.
«До рук нікчемного простолюдина E-класу… нікчемного простолюдина E-класу!!»
Трістан боровся з бажанням втратити свідомість і спрямовував ману до віддаленого Ісаака.
「Вихор (Вітряна стихія, ★4)」
Шуууууууууу───!!
Світло-зелений вітер почав кружляти й вирувати з потужною силою.
Але.
─────Шуууууууууу!!
Вихор, що вже збирався трощити дерева й рухатися до Ісаака, поглинув ще потужніший вихор, що прийшов збоку.
Очі Трістана розширилися.
З темряви лісу вийшла дівчина-студентка, яка випустила набагато потужніший [Вихор] проти його [Вихору].
Її світло-зелені косички майоріли в такт крокам, а нефритові очі яскраво сяяли навіть у повільно темніючому лісі.
Це була Кая Астреан, друга за рейтингом серед першокурсників факультету магії.
«Ч-чому ти…?»
Ніби не зацікавлена в запитанні Трістана, Кая тихо заплющила очі.
«Хаа.»
Вона глибоко вдихнула й почала розмірковувати.
Він слабкий.
Настільки слабкий, що навіть не вартий серйозності сера Ісаака.
Ісаак відчув ману, що міститься в насінні Ігґдрасіля.
Хоч вона завжди носила насіння з собою, вона навіть не могла відчути ману…
Здатність відчувати ману, яку не випромінюють, відома як така, що належить до царства архімага.
Ісаак ще раз довів, що він — людина, чию майстерність неможливо перевершити такій, як вона.
«Сер Ісаак неймовірний.»
Лише такого роду магія?
Це природно, що він так сказав.
Вона, мабуть, здавалася йому настільки нікчемною для такої неймовірної людини.
Якщо вона хоче змагатися з Ісааком та його природним талантом, то щонайменше ввічливо досягти певного рівня.
Навпаки, кидати йому виклик зі своїми посередніми навичками — це рівнозначно неповаги.
Це ніби маленька дитина кидає виклик дорослому лицарю в бою — звісно, лицар скаже: «Повертайся, коли виростеш».
«Я стану достатньо сильною, щоб сер Ісаак мене визнав.»
Кая повільно розплющила очі, її рішучість тихо палала, як жар.
«Чому… ти захистила цього простолюдина E-класу?»
Трістан запитав тремтячим голосом, ніби не розуміючи чому.
«Це природно, що я так роблю, ось чому.»
Кая відповіла зітханням, змішаним із жалісним голосом.
Шуууууууууу─────
Вітер, створений Каєю, почав кружляти навколо неї.
[Генерація Вітру] Каї мала вищу концентрацію мани, ніж у Трістана, тому була сильнішою.
Її світло-зелені косички й поділ шкільної форми шалено майоріли.
Обличчя, заховане в темряві лісу, очі, що дивилися вниз із незадоволенням.
Трістан дивився на неї з обличчям, повним сумнівів і страху.
Трістан дивувався: чому вона захищає Ісаака й б’ється з ним?
«Навіть я ніколи не торкалася Ісаака, то що дає тобі право думати, що ти можеш?»
Це було просте питання гордості.
Вітер навколо Каї шалено закружляв, і незабаром тіло Трістана піднялося над сутінковим лісом.
Сутінки вечірнього неба були справді прекрасними — з цим почуттям його свідомість згасла далеко за горизонтом.
Тим часом.
Висохла земля вкривала волосся кольору трояндового золота Люс Елтанії та шкільну форму, яку вона носила.
Вона заспокоювалася перед дивним демоном, який виглядав як чоловік у вільному темно-синьому одязі, що стояв перед нею, наче статуя.
Сіра шкіра, худорляве мускулисте тіло. Обидва ока щільно заплющені, одна рука під підборіддям, голова злегка схилена. Здавалося, він щось обмірковує.
[Хм—, Хм—, Хм—, Хм—, Хмм—, Хмм—, Хмм—, Хмм—, Хмм—, Хмм—, Хм—]
Постійне гудіння, що лунало в голові Люс, почалося вже давно.
Іан Фейртейл, який бився з цим дивним демоном разом з нею, уже втратив свідомість.
«Помри.»
Люс легко махнула рукою й випустила ману.
Тоді під ногами демона сформувалося синє магічне коло, і гаряча вода потужним струменем вирвалася в небо.
「Гейзер (Водна стихія, ★4)」
────Пиююююю!!
Вид демона, що граціозно ухиляється від магії Люс, не відповідав його застиглій позі.
Навіть під час ухилення він усе ще виглядав так, ніби глибоко замислюється.
Гарячий фонтан могутньо здіймався вгору, ніби хотів пробити небо.
Люс знала, як демон ухилятиметься, і навмисне скоригувала кут.
Вона спрямувала шлях відступу демона й активувала там ще одну магію.
「В’язниця Морської Води (Водна стихія, ★4)」
Миттєво з’явився круглий купол із води й ув’язнив демона.
[В’язниця Морської Води] швидко замерзла.
Тріск—————
[Хм—, хм—, хм—, хм—, хм—, хм—, хм—]
Демон невимушено розбив замерзлу [В’язницю Морської Води] й вирвався.
«Моєї водної магії самої недостатньо…»
Люс промовила спокійним, як місячне світло, голосом.
Крижана магія, достатня, щоб миттєво заморозити [В’язницю Морської Води] й нейтралізувати її. Це доказ, що майстерність демона в крижаній магії та [Стихійна синергія] надзвичайно високі.
Цей демон був занадто сильним, щоб Люс могла перемогти його лише водною магією.
[Хмм! Хмм! Хмм! Хмм! Хмм! Хмм! Хмм! Хмм! Хмм! Хмм!]
Раптом демон почав голосно гудіти.
За ним сформувалося велике світло-блакитне магічне коло, навколо якого елегантно плавали крижані кристали.
У голові Люс забили тривожні дзвони — це небезпечно—
Він раптом зробив крок уперед.
З кінчиків його пальців почала замерзати земля.
Чараааааааааа———!!
Холодне повітря здійнялося, наче завірюха, швидко поширюючись по землі віялом; місця, де проходило холодне повітря, замерзали, перетворюючись на гладкі крижані пласти.
「Крижана Хвиля (Крижана стихія, ★6)」
Люс поспішно розгорнула [Водяну Стіну] — захисне заклинання водної стихії — навколо себе.
Сформувалася кругла водяна бар’єра й захистила її від холодного вітру.
「Водяна Стіна (Водна стихія, ★4)」
«Ух!»
Потужний потік холодного повітря намагався заморозити водяну бар’єру, що оточувала Люс.
Вона протистояла охолодженню, вичавлюючи ману й прискорюючи потік води, що формував [Водяну Стіну].
Холодне повітря промчало повз [Водяну Стіну] й перетворило ліс позаду на крижаний пейзаж льодовикової епохи.
[Крижана Хвиля] зрештою втратила імпульс і заспокоїлася.
Люс видихнула білу пару в холодному повітрі, розвіюючи [Водяну Стіну].
«…»
Вона глибоко вдихнула й оглянула демона очима, що відбивали синій океан.
Її водна стихійна магія була недостатньою, щоб перемогти цього демона самостійно.
Її найпотужніша стихійна магія — «Блискавка», і вона була впевнена, що переможе навіть за несприятливих умов.
Але… щоб належним чином використати магію блискавки, їй не залишалося нічого, крім як викликати те, що ніколи не мало бути викликаним. Половина її мани завжди йшла на те, щоб стримувати «того хлопця».
Люс закотила рукави шкільної форми й подивилася на магічне коло, викарбуване на її лівому зап’ясті.
Якщо я викличу «того хлопця», то точно зможу перемогти цього дурного сірого демона.
Але… «Той хлопець» — це обоюдогострий меч, і я ще не впевнена, чи зможу його контролювати.
Однак вона стала набагато сильнішою — настільки, що вступила до престижного факультету магії Академії Мерхен на першому місці. Навіть її мана оцінена як A+.
«Галія…»
Вона подумала, що тепер, можливо, зможе його контролювати.
«Хаа.»
Серце калатало, але після глибокого вдиху й заспокоєння напружених емоцій Люс нарешті прийняла рішення.
8-зірковий магічний звір «Громовий Птах — Галія». Викличемо того хлопця.
Саме в той момент, коли Люс почала вимовляти заклинання виклику, направивши вказівний і середній пальці на магічне коло на зап’ясті —
Гуп.
— Вона почула звук кроків. Хоч це могло бути ілюзією, здавалося, що їх зробили навмисне, щоб її почули.
Люс повернула голову на звук.
На навколишніх низьких урвищах стояв чоловік у темно-синьому плащі з капюшоном. Його тіло було підтягнутим, і він виглядав щонайменше два метри заввишки.
Усередині пошарпаного капюшона виднілися люті кроваво-червоні очі, а нижче — великий, потворний рот.
Рот був з оголеними яснами, великі гострі зуби рівно вишикувані, особливо страшними були висунуті ікла та великі моляри.
Через пошарпаний капюшон було важко сказати, але здавалося, що в нього смоляно-чорна шкіра.
[Гррррррр…]
Це був звір. Магічний звір.
Вона навіть не думала, що з цього місця з’явиться ще один небезпечний монстр…
Тепер їй справді не залишалося нічого, крім як викликати Громового Птаха — Галію.
«…?»
Щось було не так.
Очі монстра, що стояв на урвищі, були спрямовані не на Люс, а на сірого демона.
Демон також припинив позу роздумів і, піднявши обидва ока, подивився на монстра — він явно насторожився.
З якоїсь причини… атмосфера була такою, ніби монстри збиралися битися.
Здається, я купив не той одяг.
В мене не було вибору — я просто купив те, що залишилося у власника секретного магазину, але виявилося, що це «Магічний Плащ Маскування – Берсерк»…
Тепер я був одягнений у темно-синій плащ із капюшоном, капюшон натягнутий. Обличчя повне гострих зубів, великих ікл та рівно вишикуваних молярів — це можливо завдяки магічному камуфляжу.
З моєї точки зору я виглядав нормально, але для інших — великим монстром, що стоїть на краю урвища. Я дивився то на Люс, то на демона, але вираз обличчя Люс був незвичайним.
Ну… цілком розумна реакція, враховуючи мій теперішній вигляд.
«Але Іан знову непритомний.»
Іан спирався на дерево, явно без свідомості.
Це лише підтверджувало, що в цій грі на Іана покладатися не можна.
До того ж Люс, здається, була на межі виклику Громового Птаха — Галії.
Якби я запізнився хоч трохи — була б велика біда…
«Це полегшення…» (Гррррррррррррр)
Я зітхнув з полегшенням.
Коли я заговорив, з мого рота пролунав гуркітливий звук, схожий на крик тварини. Здається, коли я говорю, з мого рота виривається крик берсерка.
…Мене теж зараз сприймуть за демона.
У будь-якому разі, я встиг сюди вчасно.
Що мені тепер потрібно зробити — зрозуміло.
[Пернік Споглядач] Рівень: 105
Раса: Демон
Стихії: Темрява, Лід
Небезпека: Висока