༺ Оцінка мани (2) ༻
Студенти почали виходити з кожного тимчасового класу й вишиковувалися в лінію для кожної групи. Розташувавшись на своїх місцях, вони взяли в руки вимірювачі мани та спрямували потік мани в порожній простір перед собою.
Усі вони випромінювали ауру свого стихійного елементу. Після використання така аура залишала по собі так звану «Ману сліду». Це був доказ того, чи справді було використано магію певного елементу.
Окрім типу стихії та об’єму мани, ця оцінка мани також мала прихований додатковий критерій — перевірку на так зване «Контролювання мани». Під час канування мани можуть залишатися сліди магії. І особливо сильно це проявляється в потужних особистостей із великим запасом мани.
Іншими словами, що буде, якщо після оцінки загального об’єму мани людина отримає високий бал, але при цьому практично не випустить жодної аури?
Це означало б, що ця людина отримає дуже високий бал саме за контроль мани, який додаватиметься до загальної оцінки для розподілу по класах.
Коли всі студенти першої групи нарешті завершили оцінку мани, професор Фернандо телекінетичною магією підняв усі вимірювачі в повітря, вишикував їх в ряд і почав зачитувати оцінки вголос:
«…Тимчасовий 3-й клас. 1-й — C-, 2-й — C+, 3-й — C-, 4-й — C+, 5-й — C.»
Звісно, у цих хлопців не передбачалося додаткових балів за контроль. Навіть із такою кількістю мани аура все одно витікала назовні.
«Наступні!»
І оцінка мани продовжилася.
Тим часом.
Хааааааааааааа!
«Ох, я не зміг стримати свою щільну, густу, безмежну ману…»
Зарозумілий дворянин Трістан Хамфрі театрально похитав головою, випускаючи потужну вітряну магію. Коли він говорив це з таким самовпевненим обличчям, це звучало радше як репліка з вистави, ніж як серйозне твердження.
Від його вітряного заклинання волосся й форма і в професорів, і в студентів шалено затріпотіли. Деякі дівчата скривилися й почали поспішно поправляти зачіски. Професор Фернандо, як і завжди, залишився абсолютно безвиразним.
Мана Трістана Хамфрі склала B-. На такому рівні він уже входив до топу студентів магічного факультету. Його зарозуміла поведінка, виявляється, не була просто понтами.
Звичайно ж, контроль мани в нього був із серйозним від’ємним бонусом.
Матео Хорда́на — ранній лиходій гри — також отримав B-. Він випустив лише трохи аури земляного елементу, що дало йому кілька додаткових балів за контроль.
Наступними були перше та друге місця цього року — Люс Елтанія та Кая Астреан.
Гамірна публіка миттєво затихла, щойно на сцену вийшли ці дві елегантні дівчини. Навіть повітря стало важчим від їхньої аури. Уся увага студентів була прикута до них.
«Ого…»
Я мимоволі вигукнув. Бо Люс вживу була набагато красивішою, ніж у грі.
Довгі пасма шовковистого рожево-золотого волосся спадали по обидва боки. На голові — унікальна пов’язка, стилізована під метелика морфо, з глибоким синім кольором, що відбивався в насиченій чорній облямівці.
Її глибокі сині очі, в яких ніби плескалося саме море, були неймовірно чистими й прозорими. Світла шкіра й витончені риси обличчя просто випромінювали юність.
Поки я, разом з усіма, милувався Люс, я подумки викликав її рівень — і перед очима з’явилося системне вікно.
[Люс Елтанія] Рівень: 110
Раса: Людина
Елементи: Вода, Блискавка
Небезпека: X
Рівень 110. Це було абсолютно приголомшливе число серед першокурсників.
Серед персонажів «Магічний Лицар Мархен» Люс була моєю другою улюбленицею. Вона — одна з офіційних героїнь гри, і через кілька днів мала стати напарницею головного героя Іана на оцінці розподілу по класах.
Це не означає, що Кая Астреан не красива… Просто вибачте, я більше «людина Люс», ніж «людина Кая»…
Звісно, якби тут була моя абсолютна фаворитка — Дороті Хартнова, — то розмова була б зовсім іншою!
…Гаразд, досить маячні, дивимося далі.
Люс і Кая, як і інші студенти, стиснули вимірювачі мани й витягли руки вперед.
На відміну від інших, які випускали стихійну ауру…
Ці дві дівчини виглядали абсолютно спокійно.
«…?»
Через кілька секунд мовчання Люс і Кая просто опустили руки, наче нічого й не відбувалося.
Студенти, які не знали про існування прихованого критерію, були спантеличені — адже вважали, що видима аура — це обов’язкова ознака використання магії.
На такому рівні контролю їхні оцінки за Контролювання мани однозначно мали бути ідеальними.
Як і раніше, професор Фернандо телекінезом підняв вимірювачі Люс і Каї.
«Цього разу кількість мани не буде оголошуватися окремо, оскільки це перше та друге місця відповідно.»
Після короткого пояснення професор глянув на результати на приладах і зачитав:
«Люс Елтанія — A+. Кая Астреан — B+.»
Студенти в аудиторії просто завмерли з відкритими ротами. Оцінка A+, яку ніхто навіть не очікував побачити на цьому іспиті, прозвучала з вуст професора.
Кая з B+ і статусом другого місця вже відповідала рівню діючого мага. Для першокурсниці це було шаленим досягненням. Але настільки приголомшливою була A+ Люс, що результат Каї просто потонув у її тіні.
A+ вважалася стелею для більшості магів. З таким талантом досягнення S-рангу сприймалося як цілком реальна історія.
Наприклад, звичайна людина без таланту, навіть доклавши неймовірних зусиль, максимум могла дійти до A-.
S-ранг — це сфера, недосяжна без таланту.
Це все було частиною сетингу, який я прочитав безліч разів, граючи в «Магічний Лицар Мархен».
Оскільки Люс поєднувала талант і наполегливість, вона вже планувала досягти S-рангу ще до другого курсу.
«A+? Ого…»
«Вона справді першокурсниця, як ми?»
«Ми дійсно одного віку?»
Але на цей момент Люс Елтанія ще не могла повністю використати свою силу рівня A+. Оцінка вимірювала лише максимальний об’єм мани, а не те, скільки вона реально могла використати.
Вона постійно витрачала величезну кількість мани, щоб стримувати свого фамільяра — «Громову Птаху — Галію». Лише після фінального іспиту, коли відбудеться битва за підкорення Громової Птахи, Люс зможе звільнити справжню силу.
А що ж робити до того? У грі її тоді мав суттєво підтримати головний герой, який уже буде досить активним… але, схоже, зараз він буде повним ідіотом.
Тим часом, серед шепотіння студентів, Люс і Кая залишили сцену. Кая стиснула кулак і роздратовано похитала головою.
«Здається, вона злиться.»
Протягом усієї гри Кая продовжуватиме відчувати комплекс неповноцінності перед непробивною стіною на ім’я Люс.
Але згодом Кая виросте настільки, що зможе використати 8-зіркове ультимативне заклинання [Іггдрасіль].
У цьому світі абсолютним максимумом магії був 9-зірковий ранг, здатний знищувати світ. Але навіть 8-зіркова магія вже була достатньо потужною для масштабних битв. І все одно перемога над Люс виглядала малоймовірною.
Однак Кая не була з тих персонажів, що все життя живуть із комплексом неповноцінності, бачачи когось кращого. Навпаки — вона мала схильність захоплюватися й сліпо слідувати за тими, хто був значно сильнішим і кардинально відрізнявся від неї, незалежно від статусу.
Як я вже казав раніше — якби її хтось обманом затягнув у секту, вона б точно потрапила в халепу.
«Наступні.»
Почувши виклик професора, я зібрався. Тепер моя черга.
Я ступив уперед, змішався з іншими студентами й став у ряд.
Взявши вимірювач у руку, я витягнув його вперед.
«Зараз мій максимальний запас мани — 320–»
Якщо подумати, я зовсім не знав, які саме стандарти оцінювання мани в цьому світі. У грі це було лише коротко згадано минаючим рядком.
Цікаво, як мої жалюгідні 320 виглядатимуть на тлі середнього показника?
«Почали!»
За командою професора я стиснув вимірювач і вилив усю свою ману.
«…Контролювати це трохи складно, правда?»
Через поганий контроль з того місця, де я стояв, почало витікати холодне повітря, а навколо з’явилися дрібні шматочки льоду.
Невдовзі пролунав звук «бззз», і я миттєво перекринив потік мани.
Яке ж буде моє оцінювання?
Ігноруючи шалено калатаюче серце, я глянув на екран вимірювача.
…E.
«…»
Найгірший можливий ранг. Краще б ти просто схопив випадкового перехожого на вулиці, який ніколи не мав справи з магією, і виміряв його — результат був би кращим.
Це… серйозно…?
…А, точно згадав.
«Хіба цього року, крім Іана, не було ще когось із E-рангом? Невже це був я…?»
У грі після черги Іана я чув, як хтось із студентів сказав приблизно таке: «Цього року аж два E-ранги…»
Тепер, коли я зрозумів, нарешті пригадав, ким же був Айзек. Це був ультра-другорядний персонаж серед другорядних, який відчував комплекс неповноцінності щодо Іана, хоча сам мав вагу приблизно нуль.
Принаймні в Каї, яка відчувала комплекс щодо Люс, була гідність другого місця.
А от Айзек, який відчував комплекс щодо Іана, був просто жалюгідним.
Він на початку сюжету ставав одним із поплічників Матео, неодноразово намагався чинити дрібні капості Іану (який також мав E), але дуже швидко втрачав навіть цю нікчемну позицію.
Окрім провальних спроб дрібної помсти, просто спостерігаючи за стрімким ростом Іана, він лише скреготав зубами від безсилої злості, і врешті-решт його роль перетворилася на пил — він так і залишився третьосортним фоном назавжди.
Його існування мало лише підкреслювати ореол головного героя й вважалося одним із найслабших місць у всій «Магічний Лицар Мархен».
«Тимчасовий 3-й клас. 21-й — C-, 22-й — C, 23-й — C, 24-й — C, 25-й — E—?»
Усі студенти, чиї імена оголосили, включно зі мною, попрямували на свої місця.
Коли професор Фернандо дійшов до мого вимірювача №25 і побачив оцінку, на його обличчі промайнула явна розгубленість.
«E—?»
Що?
І що з того?
«E-ранг?»
«Зачекай, серйозно E?»
«Як взагалі людина з E-рангом потрапила до Академії Мерхен?»
«Це ж божевілля — в якомусь сенсі це справді легендарний тип, хіба ні?»
Щойно мій нікчемний результат оголосили, увага всіх неминуче звернулася до мене, студента №25. Хтось сміявся над моєю невдачею, хтось був шокований. Тільки це був не той шок, як від результату Люс, а радше «Як ти взагалі сюди проліз?». Іншими словами — це була та сама насмішка.
Це ж Академія Мерхен — найпрестижніший навчальний заклад на всьому континенті.
Тобто те, що людина з об’ємом мани рівня E змогла потрапити на магічний факультет Академії Мерхен — це щось на кшталт сумнівного дива.
Для довідки: Іан Фейрітейл, який також отримає E, зміг вступити завдяки своїй «рідкості» — унікальній здатності використовувати магію світла.
А в мене — лише низькорівнева крижана магія. Жодної рідкості.
Мабуть, попередній власник цього тіла, Айзек, вступив завдяки блискучим теоретичним знанням на вступному іспиті.
Тоді дуже шкода, що зараз у моїй голові не залишилося жодних його теоретичних знань.
«…Е-е?»
…Чекай-чекай, якщо подумати, то в мене взагалі нічого немає?
Е-е… а що тоді…
Поки студенти насолоджувалися плітками, професор Фернандо раптом втрутився:
«Якщо ти зміг вступити до нашої академії з таким об’ємом мани — твої теоретичні оцінки мають бути видатними. Твоя мета, мабуть, — стати “Вченим”. Звичайно, роль магічного дослідника дуже важлива для розвитку магічної системи. Тобі доведеться зібратися, але не засмучуйся через інших.»
«…»
Він сказав це так, ніби був абсолютно впевнений, що моя мрія — стати вченим.
Звісно, сердитися на це не було сенсу. Це був його спосіб проявити до мене доброзичливість. Принаймні, якщо всі знатимуть, що моя мета — науковець, то навіть із катастрофічно низьким запасом мани мене трохи менше висміюватимуть.
У грі професор Фернандо сказав те саме й Іану.
Тоді Іан вибухнув і закричав:
«Моя мрія — не бути вченим! Я хочу стати магічним лицарем!»
Після такого нереалістичного вислову він отримав хвилю реготу від усіх студентів.
«E-ранг? Е-е? Як взагалі така нікчемна істота сміє стояти в одному ряду з кимось таким величним, як я?! Це смішно, неймовірно смішно!»
Як і очікувалося, зарозумілий білявий аристократ Трістан Хамфрі жахливо насміхався з мого провального результату.
Репліки смішні, так. Але той, хто їх вимовляє — просто дурень. Ти, покидьку.
«Вибачте!»
У цей момент друге місце, Кая Астреан, раптово підняла руку й голосно вигукнула.
Що це ще за подія? У грі такого точно не було.
«Чи бували випадки, коли під час оцінки об’єму мани траплялася помилка? Наприклад, коли ранг визначали неправильно…»
«Що?»
І професор Фернандо, і студенти подивилися на неї так, ніби не розуміли, про що вона.
Я теж.
Можливо, це було безглузде сумнівне питання в стилі: «Як взагалі можливо, що поряд зі мною, такою сильною студенткою Академії Мерхен, навчається хтось із E-рангом?»
— Я не в курсі.
«Хм… Зрозумів. По-перше, з методом оцінки мани все гаразд.»
Професор Фернандо спокійно відповів, піднявши мій вимірювач — очевидно, той, що й став причиною запитання.
Він почав заливати свою ману в прилад, не звертаючи уваги на всі погляди.
Як і слід було очікувати від професора — жодної стихійної аури, лише коротке «пінг», і прилад миттєво показав результат.
A-ранг. Професор підтвердив і показав результат Каї.
«Як бачиш, вимірювач працює абсолютно нормально. За результатами перевірки сьогодні вранці — жодних відхилень. Принаймні, ніколи не було зафіксовано випадків неправильного вимірювання. Якщо виникає помилка — прилад просто не працює через свою конструкцію.»
«…Зрозуміло.»
На обличчі Каї з’явився вираз розчарування — відповідь професора явно не була тією, яку вона хотіла почути.
Побачивши її реакцію, професор Фернандо перейшов до другої, рідкісної можливості:
«…Звичайно, бувають випадки, коли оцінка виявляється неправильною навіть без поломки. Рідко, але можливо.»
Професор раптом висунув дещо незвичне твердження, чим спантеличив слухачів.
Та вже за наступну фразу всі зрозуміли.
«Кажуть, що Архімаги мають настільки високий рівень контролю мани, що можуть вийти за межі можливого — розкладати й знову складати потік мани в своєму тілі. Якщо це можливо, то вони здатні контролювати кількість випущеної мани під час оцінки й отримувати саме той ранг, який хочуть. Однак це доступно лише Архімагам, яких благословили небеса й які відточили себе тисячоліттями медитацій, тренувань та самотності.»
«Без жодних винятків? Наприклад, якийсь спосіб, щоб навіть не будучи Архімагом, можна було штучно знизити рівень…»
«Запевняю вас — інших винятків немає. Якщо такий і існував би, це був би надлюдина, що оволоділа всіма формами магії. Таке неможливе на студентському рівні — навіть із геніальністю, яку світ вважав би ірраціональною.»
Незважаючи на подальші можливі заперечення, професор Фернандо твердо стояв на своєму.
Це і була офіційна сетингова установка.
Архімаг у цьому світі сприймався як трансцендентна істота, що живе поза законами природи, перед якою навіть імператор мав би схиляти голову.
«…Ось як.»
З якоїсь причини Кая виглядала шокованою цим добре відомим фактом.
Можливо, вона подумала: «Справді поряд зі мною в Академії Мерхен існує хтось із E-рангом?»
Вона явно пишалася тим, що вступила до престижної Академії Мерхен. Тобто E-ранг, який тягнув вниз загальний рівень академії, мабуть, таки був для неї як більмо на оці.
О, звісно, це я трошки перебільшив. Вона добра душа, тож, ймовірно, це був лише рівень легкого дискомфорту.
Але все одно шкода. Навіть якщо ігнорувати мене — залишався ще Іан. Те, що не один, а аж два студенти мали лише E-ранг, мабуть, таки добряче зачепило її гордість.
Ще через 40 хвилин тестування оцінка мани нарешті завершилася.
Як і думав — сюжет розвивався за каноном.
Іан отримав E-ранг, його теж сприйняли за майбутнього вченого, після чого він вигукнув на весь світ про мрію стати магічним лицарем, чим, звісно, привернув до себе увагу як головний герой і викликав хвилю сміху.
Звертаючись до студентів магічного факультету, які нарешті заспокоїлися й вишикувалися в порядку, професор Фернандо промовив:
«Оцінка мани завершена. Кожен із вас має усвідомлювати своє місце, пам’ятати про нього щохвилини й використовувати це як стимул для відданості магії. Ви, напевно, і так це знаєте, але я повторю ще раз. Традиція нашої Академії Мерхен — закон джунглів. Сильний пожирає слабкого, слабкий — бути з’їденим. Тож станьте сильними до глибини душі, якщо не бажаєте бути з’їденими. Намагайтеся з усіх сил, щоб вижити. Це все.»
Я вже не раз відчував на собі жорсткий освітній клімат Академії Мерхен, граючи в гру.
Ха, найслабший, E-ранг. Хіба це не ідеальна здобич для цькування в такому середовищі?
З цією думкою я вирішив, що найближчим часом мені варто максимально не висовуватися.
«…»
З якоїсь причини я й досі відчував, як Кая свердлить мене поглядом.
Я вже давно робив вигляд, що не помічаю, але причина, схоже, таки в моєму E-рангу.
Схоже, старт мені світить дуже нелегкий.