Розділ 431.
Досягнення (Часть 1)
= Столиця округу осінней Місяця, особняок Сіми Лу. =
Чен Юньсі з коротким мечем у руках ковзала по подвір’ї, відтаюючись до автоматизму кроки Техніки Пістичного Сонця меча, яке нещодавно почала вивчати.
"З точки зору бездоганності фехтування, технологія Пістичного Сонця мечника залежить від швидкості атаки. Її мета - позбутися ворога одним ударом в серце. Але мої рухи занадто повільні для досягнення цієї мети..."
Після недовгої практики Чен Юньсі зрештою прибрала меч у ножні. Нахмурілася, не знаючи, що з цим робити.
- Стук, тук, - хтось постукав у ворота. - Пані Юньсі. Голова сім’ї повернувся. Він попросив мене відвести вас до Павільону Безбережного Моря.
Чень Юньсі подняла брови. Поклавши меч, повернулася в будинок. Приймаючи ванну, вона одягла тонку жовту сукню і попрямувала до виходу.
Син Мей чекала зовні. Дівчинка стояла, опустивши голову і не сміяючись поглянути на пані.
- Пані Юньсі...
- Показуй дорогу. Мабуть, прийшов час покінчити з цим і рішуче сказав Чен Юньсі.
Вона пам’ятала, як любила Лу Шена. Можна сказати, вона не могла без нього жити.
Але після довгого періоду розлуки ця любов згасла. Можливо, це був лише час любові, як і всі інші у світі. Єдине, що залишилося - почуття боргу і відповідальності.
Навіть можливо, кохання ще існувало, але воно було дуже слабке.
Син Мей підняла голову і наважилася подивитися на Чен Юньсі. Її пані була спокійною і байдужою, наче нічого не турбувало.
Вона повела Чен Юньсі в Павільон Безбережного Моря.
По дорозі їм неодноразово зустрічалися покоївки та інші слуги особняка Лу. Побачивши Чен Юньсі, вони схиляли голови на коліна.
Навіть не будучи головною дружиною, вона була подружньою головою сім’ї, чоловіком, який міг розмовляти з паном на рівних умовах. Ніхто б не наважився її образити ні поглядом, ні словом.
Чен Юньсі, не відповідаючи на вітання, продовжувала свою подорож. Коли вони минули кілька садів і перекинулих через ставки мостів, то зрештою досягли триповерхового будинку.
Павільон Безбережного Моря був місцем зберігання рідкісних речей, які належать сім’ї Лу. Оскільки це місце було під найсильнішим захистом, сюди не могли заходити лише Лу Шена та деякі високопоставлені члени родини.
Чен Юньсі був однією з тих, кому сюди замовили.
Коли вона зайшла, то побачила Лу Шена, який сидів на стільці справа. У приміщенні більше нікого не було.
- Давно не бачилися, - Лу Шен був одягнений в білу мантію з чорним поясом. Його м’язиста фігура чітко просунулася через щільну тканину. Чорне волосся, яке досягали чоловікові до плеча, було розпущено, а брови нахмурені.
Здалека він був схожий на варвара.
Серце Чен Юньсі раптово пропустило удар. Її розум, до цього спокійний і розмірений, став збентеженим.
Коли погляд Лу Шена вислизнув по її фігурі, вона відчула себе оленем — затиснутою левиною.
Це відчуття було настільки сильним, що їй стало важко дихати.
Лу Шен зітхнув. Він з усіх сил намагався придушити свою ауру, але поглинання великої кількості Божественного Оружія зробило її надто агресивною і сильною. Навіть в Екстремальному Режимі Інь він чомусь не міг повністю її контролювати.
На відміну від нього, Чен Юньсі була смертною, хоча й добре навченим бойовим мистецтвом. У даний момент вони, можна сказати, були двома різними видами.
Раптом він згадав про ті кілька місяців, коли подорожував з Богомьним Лордом Тун І. Якось Богиному Лорду Тун І вдалося замаскувати їх аури, і вони подорожували під виглядом звичайних смертних. За весь цей час ніхто не міг зрозуміти, що ці двоє чоловіків, котрі видавали себе за дідуся і внука, були незвичайними людьми.
"Мені доведеться пройти ще довгий шлях, перш ніж я досягну рівня майстра Тун І..." - Лу Шен знову зітхнув. Дорога від Нефритової Зірки до Божественного Інтеллекту була довгою і важкою. У декого це могло тривати лише кілька десятиліть, а в інших — багато століть. Багато божественних лордів застрілили між цими рівнями на все життя, не в силах прорватися.
Лу Шен сумнівався, що зможе досягти рівня Божественного Інтеллекта в найближчі роки. Це було нереально. Згідно з інформацією, отриманою від Туна І щоб досягти рівня Божественного Інтеллекта, він повинен був добитися повного розуміння і контролю над усіма змінами початкового Закону Пламені смерті.
Усе це було неможливо зрозуміти за короткий проміжок часу. Крім того, це вимагало експериментів у різних середовищах та умовах. Йому потрібно було зробити безліч тестів, щоб вивчити всі можливості.
Те, що йому вдалося так швидко досягти такого прогресу, вже було безпрецедентним.
Коли Лу Шен виплив з метушні спогадів, він подивився на Чен Юньсі.
- Скільки часу пройшло з тих пір, як ми з тобою останній раз розмовляли? - Його погляд, направлений на дівчину, чиє життя з його вини буквально зупинилася, був повний співчуття і жалю.
Хоча Чен Юньсі була за ним з власної волі, вона віддавала сім’ї Лу свої кращі роки. Її життя було більше схоже на життя вдови, а не молодої дружини.
На щастя, він нарешті знайшов вирішення цієї проблеми.
- Я не можу пригадати. Навіщо ти мене покликав? - Неприємно відповіла дівчина.
Лу Шен зітхнув:
- Ми ще не виконали свій подружній обов'язок, так?
Чен Юньсі завмерла:
- Довгий чоловік і дружина?
Вона дізналася, наскільки велика прірва між нею і Лу Шаном від Короля Теней. Якщо він був небом, то вона була землею. Якщо вони раптом вирішать переспати, вона помре, не витримавши тиску сутності Лу Шена.
Як же двом особам, незалежно від почуттів, стати справжніми чоловіками і дружинами?
- Я знайшов вирішення проблеми...
Спочатку дівчина подумала, що почула. Лу Шен знайшов вихід? Потім їй здалося, що в її свідомості щось вибухнуло. Всі її емоції вмиг прийшли у замішання.
У цей момент її серце падало на моток заплутаною мотузки. Жити з кимось, кого любиш... колись це було її мрією, але тепер, коли мрія раптово збулася, вона налякалася.
- Чесно кажучи, я не збирався тебе відпускати незалежно від того, любиш ти мене чи ні. Я думаю, ти це чудово розумієш, - продовжив Лу Шен. - Твоє тіло, навіть з внутрішнього Ци і під впливом випромінювання Божественного Оруза протримається більше 200 років... тоді як у мене є тисячі років життя.
- Я... - Чен Юньсі відкрила рот, збираючись щось сказати, але відповідних слів не знайшла.
Опустивши голову, дівчина заплющила очі. Потім, знову їх відкривши, втупилася на свої ідеальні ноги, які визирають з-під плати.
Шкіра її ніг була настільки білою і ніжною, що здавалося, ніби сяяла. Після постійних тренувань її фігура стала ще стрункішою і міцнішою.
Чен Юньсі глибоко задушувала, намагаючись заспокоїтися.
- Мені здається, ти мене більше не любиш. Як ти і сказав, навіть якщо ми розлучимося, сім'я Лу ніколи не дозволить мені піти. Але яке це має значення? Просто вдавати, що мене не існує. В окрузі Осенінней Місяця, та і в всій префектурі Молін є безліч красивих жінок, чому ти турбуєшся про таку дівчину, як я?
- Ти досі не зрозуміла? - Лу Шен піднявся. - Це мій обов'язок. У тебе могло бути прекрасне майбутнє, але з моєї вини воно стало таким як зараз. Ти заслужила це.
- Я не потребую компенсації. Ти і так дав мені достатньо. Я не хочу нічого крім мирного життя. Не важливо, розлучишся ти зі мною чи ні. Все, що я хочу - це мирне життя, Чен Юньси похитала головою. Вона спокійно дивилася на повільного Лу Шена, що наближається.
Замовчивши, відвела тонку прядь волосся.
У домі будинку Лу, поруч з тобою, я змогла побачити прекрасний світ, місця, в які у мене ніколи не було можливості потрапити. Мені подобається таке життя. На Півночі, у Великій Сун, якби не ти і родина Лу, моя сім'я була б знищена Дияволом. Мабуть, всі ми були б вже мертві. За все це я мушу дякувати тобі. Навіть якщо ти зі мною розлучишся, сумніваюся, що хтось наважитися мене турбувати. Не важливо, наскільки високий пост вони займають, вони не посміють мене образити. Будь впевнений. І я не збираюся шукати когось іншого, навіть якщо ми розведемося-- Айщ! Що ти робиш?
- Свисток! - Лу Шен, порядок статуту від всіх цих розмов раптово закинув Чен Юньсі на плече.
- Надто багато балачок. Пора б нам завести дитину, ти так не думаєш?
- Відпусти мене! Айщ! Відпусти!
Намагаючись звільнитися, дівчина била Лу Шена кулачками по спині, але її удари були абсолютно безболісні. Незважаючи на крики, чоловік відніс її у внутрішні покої.
Роздався тріск.
Легка сукня полетіла на підлогу. На Чен Юньсі залишилося тільки нижню білизну. Вона спробувала вибігти з кімнати, але Лу Шен схопив її за талію, кинув на велике ліжко. Двері з шумом зачинилися.
Невдовзі з кімнати донісся болючий стогін, за яким пішли стічні задоволення.
***
Коли все закінчилося, Лу Шен схопив Чен Юньсі під білі ягоди і встав.
Через хвилювання його тіло трохи змінилося. Він зараз був майже триметровим ростом. Хоча це не була його справжня форма, він був на півдорозі до неї.
Після того як Лу Шен використав акваланг Небесного демона, він відчув те, чого ще не зазнавав у цьому світі. Можливо, після цього Чен Юньсі навіть зможе завагітніти.
Тускла олійна лампа на столі відкидала на підлогу і стіни дивні тремтячі блиці.
Майже триметровий Лу Шен виглядав, як могутній звір зі стальними м’язами, які обвили все його тіло. Чорне волосся вільно розсипалося по широкому плечі. На жаль, повернення до справжньої форми призвело до того, що деякі частини його тіла покрилися слабким шаром твердих захисних лусочок.
Чен Юньсі, яка заввишки не перевищувала 1,7 метра, в руках Лу Шена виглядала тендітною. Її тіло було покрите потім, а очі закриті. Вона знехтувала Лу Шену. Очевидно, її витривалість була вичерпана на сьогодні.
Її біле тіло з темним і потужним тілом Лу Шена створювало дивний, але чудовий контраст.