Розділ 404.
Туз в рукаві (Часть 2)
Обличчя Цюн Шана було повністю знищено, так що ніхто не міг сказати, хто він такий. Єдине, що можна було зрозуміти по його зовнішньому вигляду - він був людиною, яка вміє добре боротися. Ну і, звичайно, що у нього був родовідний.
Пробираючись до пагорба, Цюн Шан відчував, що його тіло дедалі більше відстає. Він боровся на повну силу понад шість годин. Він був фізично сильним, але не міг боротися надто довго без перепочинку.
- Ти в порядку? - Гарний світловолосий хлопець прорубався до нього через натовп дияволів. - Схопивши Цюн Шана за плече, підстрибнув вгору.
Перелетівши через дияволів, приземлився біля підніжжя пагорба.
- Я в порядку, просто трохи втомився, - Цюн Шан зігнувся, часто дихав. Цього хлопця, з яким він познайомився, борючись із дияволами звали Ань Цзю.
- Будь обережний. У нас залишилося небагато людей, а до диявольської армії все ще прибувають підкріплення... - Він попередив Ань Цзю.
- Так, - Цюн Шан, вирівнившись, озирнувся. У гирлі Червоної Долини група вбраних у жовте й чорне людей намагалася зупинити прориви через долину дияволів.
Хоча, коли говорити чесно, вони зараз воювали лише з малою частиною армії. Основні сили Диявола були заблоковані трьома головними сектами.
- Це найсильніші бійці трьох сект. Старший Лю сказав, що вони вже вбили кількох командирів диявольської армії, але деякі з них теж загинули. Ця битва дійсно жорстока, - зітхнув Ань Цзю.
Цюн Шан подивився вдале. Бачив чорно-жовтую натовп, як гребеня намагається заблокувати прориви в долині дияволів. Мертві тіла і відірвані кінцівки горою висяли в гирлі долини.
Просвіти білого та золотого світла, вистрілюючи і вибухаючи, поширилися в долині чорним димом і полум’ям.
- Командувач Чжоу з армії Іньфу тільки що віддав наказ. Нам потрібно протриматися ще годину. Через годину ми отримаємо підкріплення, - прошепотів Ань Цзю.
- Час? - Будучи принцем, Цюн Шан пройшов базове навчання. Обвівши поглядом чоловіків, які зібралися навколо нього, він дуже посміхнувся. Включаючи його, тут було всього дванадцять чоловік. Буде чудом, якщо ці дванадцять людей, які б'ються на відкритому просторі протримаються хоча б п'ятнадцять хвилин.
Принаймні сто дияволів намагалися вбити їх.
Крики, подібні до лай собак і миючих корів, наповнювали долину. Це страшенно відволікало.
Цюн Шан гірко посміхнувся, відчувши тремтіння в області між грудьми і животом.
Саме там тепер була легендарна божественна зброя Десяти тисяч преподобань. Він був причиною того, чому його вигнали з імператорської родини і звинуватили у всьому.
Перед тим як він пішов, майстер Тянь Хе пояснив йому ситуацію. Цюн Шан почав розуміти, хто його справжні друзі, а хто спробує вбити його при будь-якій можливості.
- Чому ти зволікаєш? Боїшся, що Лі Шуньші тебе обдурив? - пролунав в його голові спокійний чоловічий голос. - Або ти вважаєш людину, на яку він вказав, підозрілим?
- Ні, ні. Я просто подумав - можливо, було б краще, якби я тут помер. Все було б скінчено. Смерть моя сестричка, моєї матері, тих, хто мене образив... Мені більше не потрібно було б про це думати. - Цюн Шан заплющив очі. - Я так втомився....
- Оскільки ти мені не віриш... Пам'ятай слова Лі Шуньсі. Що він тобі сказав? - Знову зайшов у його голові голос. - Перш ніж ти станеш сильним і отримаєш можливість себе захищати, ти повинен навчитися запозичити мою силу та владу. Владити мене - одночасно і нещастя і удача. Будь-хто має право встати, але не ти.
- Я знаю... Я просто хвилююся... Ця людина дійсно допоможе нам? - Цюн Шан гірко посміхнувся.
- Хто знає. Але, як сказав Лі Шуньсі, це твоя єдина надія. Він спілкувався з твоєю матір'ю, повинен допомогти людині на межі смерті.
- Якщо він раптом виявиться жадібним...
Тоді ми обидва помремо, - відповів голос таким тоном, ніби його не хвилювала власна смерть. Його називали Мечом Десяти тисяч преображень, легендарною Божою зброєю, за чутками вищого класу Божественного Інтеллекта. Він мав жахливу силу. Навіть для Святого майстра його сила була досить велика, щоб бачити в ній якусь цінність.
Він чогось коштував навіть в очах Оружейних Володар.
Але людиною, яку він вибрав, був Цюн Шан, звичайний, слабкий принц.
- Швидше, подай сигнал. Досить витрачати наш час - продовжував наполягати меч Десяти тисяч презирства.
Змирившись, Цюн Шан знайшов привід залишити Ань Цзю і раптом кинувся в бій. Під час бою, незамітний ніким, у його руці з'явився маленький шматок нефриту.
Нефрит слабо світився чорним. На ньому була виграна ворона, яка сиділа і встромила дзьоб у груди. Її червоні райдужки світилися потубічним світлом.
Цюн Шан пробирався крізь натовп дияволів, і все далі віддаляючись від невеликого пагорба. Прорвавшись через бойові позиції дияволів, він ковзнув у темний лісок.
Піднісшись до обличчя нефрит і вкусивши себе за палець, він дозволив краплі крові впасти на камінь.
- Пшш...
Кров, перетворившись у чорний дим, піднялася вгору і зникла в повітрі.
Невдовзі чорна тінь підлетіла до них на великій швидкості.
- Свисток!
Чорна тінь, зупинявшись прямо перед Цюн Шаном, перетворилася у тендітну гарненьку дівчину.
Вона одягнена в чорне шовкове плаття, вкрите талії і прикрашене перлами й мушлями. Довге волосся було розпущено, очі сяяли, немов зірки, а бліда шкіра здавалася майже непрозорою, контрастуючи з чорною сукнею.
- Якого біса? - очікування у погляді дівчини змінилося розчаруванням, коли вона побачила людини, що стоїть перед нею. - Я думала, що батько хоче, щоб я забрала якогось важливого демона, але це всього лише людина. Фу!
Нарешті Цюн Шан помітив два вигнуті роги, що стирчать з голови молодої дівчини.
- Я... Я... - Він був збентежений і намагався заговорити, але погано володів мовою демонів. Роздратувавшись, він не зміг вичавити зі себе і слова.
- Він ще й заїкається! Хіба це не смішно? Батько послав мене особисто забрати цю заїку навіть знаючи, що цим може зруйнувати великий план діда! - Розгнівана дівчина вдарила Тюн Шана по обличчю.
- Хлоп!
Блідниця Цюн Шана відразу почервоніла. Він відступив на кілька кроків назад.
- Так бісить, казиться! Роздратовує! Йди за мною! - Дівчина, розвернулась і рушила геть. Коли вона змахнула рукою, навколо Цюн Шана обернулося хмара чорного диму.
Але далеко піти вони не встигли...
"Тук!!" - потужне резонуючиве серцебиття торкнулося людських вух.
- Вперед! - Закричав меч Десяти тисяч препоразів. - Найкращі експерти б'ються! Використай закляття для блокування золотої нитки!
Цюн Шан не наважився ослухатися. Закриваючи очі, він абстрагував свій розум, відключив п'ять відчуттів і замкнув дух. Він просто завмер на місці, ставши з боку схожого на мерця.
Дівчина в чорному плаття теж зрозуміла, що відбувається. Збледівши, вона швидко опустилася на землю і також поринула у порожнечу. Її почали оточувати величезні клуби чорного диму.
"Тук!!" - розчавилося ще одне гучне серцебиття. Звук був чутний в радіусі 10 миль від поля бою.
- Я тут. Сяо Цзичжу, чорт візьми, покажися! - Розповідався жахливий чоловічий голос. Завибривши, голос рознісся на сотні миль навколо, наче покотить грому.
Нічне небо, здавалося, осяяло вогнем - його світило золотисто-червоним сяйвом.
Повітря навколо нього почало сильно нагріватися, і воно стало гарячим та вологішим.
Хоча Цюн Шан і дівчина у чорному платті відключили всі свої почуття, вони відчували величезний та жахливий тиск, що намагався прорватися крізь товщу їхніх родоводів. Їхня шкіра була вкрита холодним потім.
На щастя, цей тиск був спрямований проти Диявола. Пот, що покривила тіло дівчини, можна було вловити слабкий запах крові.
- Дивись. Таким буде твоє майбутнє. Це рівень, якого ти напевно досягнеш... - глибокий голос мечу Десяти тисяч презирства пролунав в голові Цюн Шана.
Хоча Цюн Шан відключив усі свої почуття, десять тисяч преображень міг посилати йому картинки і звуки, щоб він бачив, що відбувається навколо.
- Коли ти досягнеш такого рівня, не буде місця в Великій Інь, куди ти не зможеш потрапити. Навіть моє власне задоволення - це моя справжня форма, що може завдати тобі лише дрібного дискомфорту. Це займе всього хвилину... - Зітхнув Божественна зброя. Це була трансформація, викликана грубою силою.
Натиск червоного неба посилився. Всі, що ховаються у пагорбах дияволи почали горіти - їх шкіру покривали пухирі. Вони завалювалися, каталися по землі. Людям пощастило більше - поки вони сиділи нерухомо, все з ними було в порядку.
Помітивши це, Цюн Шан обережно позбувся печаток і вирішив використати свої почуття для спостереження.
Подивився в червоне небо. У повітрі повисла величезна хмара золотисто-червоного туману. Коли змія мала форму стометрової крилатої змії, вона з ревом вибігла в далечінь.
На голові крилатого змія можна було побачити крихітну фігурку, яка вдивлялася у вічі.
Здійнявся сильний вітер. У повітрі почали кружляти крихітні чорні пелюстки квітів.
Лепестки, пролітаючи повз Цюн Шана, кружляли над долиною і приземлялися в руки довговолосого чоловіка.
Піднявши голову, чоловік подивився на золотисто-червону змію. Він був одягнений у чорну мантію з величезним білим скорпионом на спині.
- Хіба я не тут? - Червона тінь, що відкидається небом, висвітлювала красиве, бліде обличчя чоловік.
Хоча його обличчя відрізнялися від імені клона, якого бачив Лу Шена минулого разу, він не сумнівався - цей чоловік був тим, кого шукав.
- Подайте мені мій меч! - Він гукнув.
Один з командирів диявольської армії підійшов і простягнув йому величезний чотириметровий клинок.
Дві прекрасні дияволиці зняли з нього чорну мантію. Присутні бачили чорні обладунки і довгий щільний плащ.
Сіо Цзянчжу топнув ногою, а меч згорів у руці.
Земля під ним здригнулася.
На кожному боці полетіли каміння і клаптики ґрунту. З землі вибрався величезний чорний скорпіон, вкритий твердим панциром. Через мить він піднісся на небо і пішов до місця, де стояв Лу Шен.
- Умри! - Сяо Цзинчжу помахав мечем. Вирваний з клинка диявольський вітер перетворився у такий самий меч, як і той, що його породив лише кілька сотень метрів завдовжки. Меч прибіг до Лу Шену.
- Це ти зараз помреш! - Засміявся Лу Шен. Його тіло раптово розширилося. Шкіра покрилася язиками золотисто-червоного полум'я, перетворюючи людину на стометрового вогняного монстра.
Чотири руки велетня вчепилися у величезний меч.
- Бах! - в момент зіткнення у повітрі стався вибух, на місці якого повільно розцвів величезний напівпрозорий квітка лотоса.
Повітря і земля здригнулися. Вибух створив у землі різних розмірів діри.
- Небо, земля, кривавий дощ, Плач! Плач, плач! - Чотири руки Лу Шена скидали величезний меч. Його не хвилювало те, що́ він отримав у результаті таких дій. Він, сміючись, продовжував співати якесь заклинання.
-Крак! - Раптом щось затремтіло.
Вираз обличчя Сяо Цзичжу змінився. Нарешті він помітив, що щось не так. У кожній з чотирьох рук Лу Шен тримав уламки розбитого дзеркала.
- Як ти смієш!
- Крак...! - пішов ще один тріск.
- Бум!
Світла сіра хмара несподівано розширилася і поковтнула їх.