Розділ 340.
Забутий. (Часть 6)
Лу Шен, повернувши на місце книжку, ненадовго задумався.
- Як тебе звати? - Поглянув на Фэй Байлинь.
- Фэй Байлинь. Бай - як біла, Лінь, як тканину, - чесно відповіла дівчина. Відкривши щоденник, вона перегорнула сторінку.
- Твій батько Фей Шенде любить ходити під вітрилом?
- Ніколи про таке не чула. Мій батько колекціонує антикваріат і рідко коли кудись виходить, - похитала головою черевця. Прочитавши в щоденнику один рядок, вона несподівано зблідла.
- Що? Про що ти подумала? - Негайно запитав Лу Шен.
- Нещодавно старший кузен проговорився, що батько натрапив на якусь давність і експериментував з її силою ... - Тихо відповіла Фей Байлін. - Може, через цю стародавню історію наш будинок став таким?
- Не впевнений, але цілком можливо, - кивнув Лу Шен.
Він знову пройшовся по кабінету. Нічого не знайшовши, подивився на дівчину:
- Відведи мене до кімнати свого батька.
- Добре. - Фей Байлін не вагалася. Вона не знала, що цей чоловік тут робить, але він був її єдиною надійною вибратися живий з цієї передряги, тому вона вирішила в усьому з ним співпрацювати.
Покинувши кабінет, вони рушили далі по коридору.
- Старша сестра, - раптово покликав її ніжний голос.
Голос був позбавлений будь-яких емоцій, наче його власник просто привітався з людиною, яку бачить кожен день.
Фэй Байлинь, не от себе від радощів, різко обернулась.
- Циинцин! Цинцин, це ти? - Вона вигукнула, коли побачила дівчинку позаду неї у розкішному чорному платьиці. Особливо яскраво на тлі темряви виділяла бліда шкіра дитини.
- Старша сестра, повернися. Залишся зі мною. Давай не буде думати ні про що інше, крім як про те, що ми разом ... - Прошепотіла дівчинка.
- А мене не хочеш покликати? - Встав між сестрами Лу Шен, не даючи їм доторкнутися один одного. Витягнувши з піхви меч, підійшов до дівчинки.
- Старша сестра... Немає сенсу бігти... Це наша доля... - Так, як не помічаючи Лу Шена.
- Це завдяки тобі вона змогла так довго прожити, чи не так? - Лу Шен підійшов ще ближче.
- Як тільки Бездня відкриється, всі вони усунуть назовні. Ми не зможемо це зупинити. Місто буде приречене, - спокійно сказала дівчинка. - Поки я ще можу контролювати частину своєї свідомості, сестра, прийми рішення.
Пуф*, - Лу Шен перемістився до дівчинки. Подивився на неї зверху вниз.
Нарешті дівчинка звернула на нього увагу. Вона байдуже сказала:
- Це марно. Ти не зможеш завдати мені шкоди. Неважливо, наскільки ти сильний в цьому світі, для мене ти просто ... Ай!
Велика, м’язиста рука міцно стиснула її шию і відірвала дівчинку з землі.
- Скажи, де знаходиться те, що зробило вас такими? - Лу Шена, насправді тільки це і цікавило.
- Старша сестра... Не слухай її! Вона бреше! Вона просто хоче змусити тебе перетнути кордон, щоб ти ніколи не змогла залишити це місце! - Раптом з протилежного кута вийшла ще одна маленька дівчинка, яка відрізнялась від цієї тим, що одягнена була в білу сукню.
Дівчинка виглядала дуже стривоженою. Подзвонена і щира.
Думка збитим з пантелику Фей Байлінь заміталася між дівчатами. Вони виглядали абсолютно однаково. Вони спадали на поверхню найменшої деталі, якщо не брати до уваги колір сукня.
- Старша сестра, послухай мене. Слідуй за цією людиною, він виведе тебе звідси!
- Старша сестра, не йди! Ти відрізняєшся від інших людей. Покинувши це місце, ти помреш!
- Старша сестра, не слухай її! Ви не зможете протистояти тому, що тут ховається. Вам краще піти.
- Старша сестра, я та, хто тобі потрібна. Ця дівчинка просто хоче тобі зашкодити! Вона хоче, щоб ти вийшла з особняка і...
- Старша сестра, послухай мене...
- Старша сестра, я, правда ...
- Дістали вже! Занадто шумно!
!* - Лу Шен ударом долоні зруйнував бічну стіну. Велика кількість пилу та кам’яного крихти, вбравшись у повітря, змішувались з справжньою Цією і диявольською сутністю.
- Відведи мене у ваше сховище, - нетерпляче наказав Фей Байлінь Лу Шен.
Дівчина налякано кивнула.
- Старша сестра! Ти не можеш піти!
- Старша сестра, ти повинна піти! З цього все і почалося!
- Вона бреше! Ми безсилі проти цієї речі!
- Це вона бреше! Найлегше покинути це небезпечне місце--
- Бум! - Лу Шен вдарив кулаком по голові однієї з дівчаток.
Потім, перш ніж друга дівчинка встиг зреагувати, полоснув нею мечем.
- БУМО!
Дівчинка, не витримавши удару величезної сили, відлітала назад і спиною вдарилася об стіну. Несподівано вибухнули і перетворилися на купу плоті, крові та кісток.
- Цинцин! - Фэй Байлинь налякався. - Циинцин! Не умирай! - вона кинулася до сестри, але, не встигши зробити і декількох кроків, впала, вирубана точним ударом по затилку.
Піднявши дівчину на руки, Лу Шен обернувся і відчув як дві крихітні ментальні нитки вливаються у його тіло. Він відразу відчув себе краще.
Фей Байлін не бачила того, що бачив. Обидві її сестри були фальшивими, створені лише для того, щоб його заплутати. Щоб вона не могла відрізнити реальність від ілюзії.
"Тобі пощастило зустріти мене", - Лу Шена все більше цікавилося тим, що сталося з родиною Фей.
Він підняв меч. Частина його меча - та, якою він вдарив Фей Цінцин, вигинаючись і повільно зникала. Мабуть, це викликало таку реакцію у випадку меча з тілом дивного створіння.
А може, він помилився і одна з дівчаток була справжньою. Але навіть якщо це і так, Лу Шен не збирався нікому про це розповісти, вирішивши всіх тих людей, яких він сьогодні вб'є, вважати фальшивими.
Продовжуючи тримати на руках несвідому Фей Байлінь, він впевнено пивши ногою решту стіни і ввійшов до кімнати.
- Бум! - пішов новий удар і впала ще одна стіна, не витримавши напору його сили. Через зяючу діру Лу Шен пройшов у наступну кімнату.
- Бум! - Зробив те ж саме з іншою стіною. За допомогою справжнього Ци викинулися з уламків, перетягнувши мечем кам’яну бару. У подоланні перешкод, більше ніж будь-що він використовував моторошну силу свого тіла.
Він йшов за дивним запахом і все ближче підбирався до мети. Запах ставав дедалі сильнішим.
Минувши три кімнати, він потрапив у досить великий сад з ставком. Біля ставка, спиною до нього, сидів чоловік.
Придивившись ближче, Лу Шен зрозумів, що це чоловік. Людина сидів нерухомо, руками спираючись в землю.
Раптом у саді засяяла яскраві спалахи блискавки.
Тільки зараз Лу Шен помітив, що людина була одягнений в форму інспектора Агентства Інь-Ян. Обидві його руки були прибиті до каменів на краю ставка. З ладану до ставка стікала кров.
- Інспектор Сима? - Почувся м'який голос через спини Лу Шена.
Він обернувся і побачив дівчину, яка виповзала з дірки в стіні позаду нього.
Ця дівчина виглядала так само, як недавно вирубана Фей Байлінь!
Лу Шен подивився на Фей Байлінь, яку тримав на руках, а потім переклав погляд на її двійника.
- Це... Це...? - Коли друга Фей Байлін розглянула чоловіка в руках Лу Шена, її обличчя спотворено від страху. - Що відбувається? Чому вона виглядає точно, як я?
- Я теж хотів би зрозуміти, що відбувається... - в цей момент Лу Шен, випадково доторкнувся руки дівчини, яку ніс, раптово відкинув її убік. На своє здивування, він побачив її руку напівпрозорою.
« Яка з них справжня, а яка підробка?» - Лу Шен не міг впевнено відповісти на це питання, але він був занадто лінивий, щоб довго над цим роздумувати. Зараз не мало значення, справжня вона чи ні - коли вони доберуться до мети, все само собою стане ясно.
Проігнорувавши чоловіка, що сидів біля ставка, він обійшовши сад по правому боці і прямував до сховища.
Треск!* - Замок у дверях зламався, ледь Лу Шен її штовхнув. Побачивши те, що було всередині, він не міг захищатися.
У центрі кімнати, заповненої різними антикваріатом, стояло кругле дзеркало. Воно було розміром з людську голову.
Що було моторошно - у дзеркалі не відображувалося внутрішнє оздоблення кімнати. Натомість воно показувало пусту, сіру печеру. У середині печери виднівся ставок.
З ставка витікали великі сірі тумани, які просочувалися через дзеркало у сховище.
Коли сірий туман залишав дзеркало, він розчинявся у повітрі. Лу Шен нарешті знайшов джерело неприємного запаху.
- Це... Ворота Болі... - раптово прошепотів він, замірявши від подиву.
Він вже бачив подібні ворота на Золотий Площаді, але там вони не були відкритими.
Виходячи з того, що він дізнався зі стародавніх рукописів і слів стародавнього короля Диявола, ці ворота були всього лиш перехід між їхнім світом та світом Болі.
Очевидно, дзеркало справді було каналом, який сполучав цей світ зі світом болю.
Оглянувшись, він побачив, що за ним пішли обидві Фей Байлін і якимось чином звільнився Сима Сю. Усі троє тримали в руках короткі кинджали з напівпрозорими лезами.
- Хлоп! - Біль пронизала праву руку Лу Шена. Фей Байлін встромила кинджал глибоко у його праву долоню.
- Зараження болем... Такого сильного, - Лу Шен підняв руку. Воно навіть могло зламати його фізичний захист.
Але що сказати про їхню таємничу зброю?
- Бах! - Піднявши ногу, він буквально розтоптав другу Фей Байлінь.
Гучно затремували кістки, які змивали. Фэй Байлинь выплюнула кров. Її очі потьмяніли - судячи з усього, вона була мертва.
Розтиснувши кулак на правій руці, він подивився на свою долоню - вона стала напівпрозорою. Навіть його сильне тіло не могло захистити від болю.
На вказівному пальці лівої руки Лу Шена виріс довгий коготь. Він обережно полоснув себе за зап’ясткою правої руки, і та відвалилася, наче перепелий персик.
Обручок почав швидко рости через нове тіло та кров. У супроводі ледь чутного шипіння, менше ніж за п'ять вдихів, на місці старої з’явилася зовсім нова рука.
- Круто... Ця штука може зашкодити моєму тілу ... - Лу Шен з цікавістю дивився кинджали, затиснуті в руках кружляючих навколо нього істот.
Що стосується його відрубаної руки, якщо він захоче, то зможе виростити менш ніж за дві години сотні подібних.
Хто ще не знає - у групі в док безкоштовні розділи виходять з попереду:)