Розділ 329.
Вутечка (Часть 3)
Коли Лу Шен залишив храм, небо стало дуже гаряче. Здалеку грім громів, і час від часу в густих хмарах спалахували пурпурні дуги блискавиць.
Лу Шен спустився сходами до тих, хто чекав його біля храму карети.
Зайшовши в екіпаж, Чжен Шілуна побачив усміхнене обличчя і спокійно сидів на м’якому сидінні з чашкою гарячого чаю у руках.
- Як все пройшло? Все в порядке? - Він запитав.
- Все чудово, - відповів Лу Шен. - Якщо не вважати того, хто називав себе інспектором і виглядав надзвичайно дивно. Схоже, з ним щось нечисте.
- О? - Чжен Шилун на деякий час задумався. - Інспектор? Сім'я Сун? Це їхня звичайна тактика. Не звертай на них уваги, якщо ти зустрінеш їх.
- Чому? Вони настільки могутні? - Лу Шен підвів брови.
Сім'я Сун - одна з двох найвпливовіших сімей у столиці округу Осеніней Місяця. Ти геній з рейтингом алого нефриту, тому просто постарайся їх не провокувати. Тобі не варто зустрічатися з ними обличчям до обличчя. Зрештою, одного дня ви перейдете до горішньої секти. - Чжен Шилун похитав головою. Майже п'ята частина учнів цього філіалу - це члени родини Сун. Іноді відповідальні особи мусять йти на певні поступки.
- Ясно, Лу Шен кивнув.
- Так буде краще для твого майбутнього. Вони подібні до імператора, який може правити тільки в одній крихітній країні і ніде більше, тоді як у вас є потенціал досягти неба. Твоя сила у майбутньому, не потрібно боротися з ними прямо зараз.
- Я розумію, Лу Шен кивнув.
***
- Кхе-кхе-ке!
У храмі з’явилася одягнена в білу фігуру. Вона відразу впала на землю, обгорнувши закривавлену спину. Відчайдуше закашлялася.
- Що сталося? - запитав у неї одягнений в білу мантію людина, що відпочиває з закритими очима біля однієї із стін головного залу. Відкривши очі, людина якось дивно подивився на пораненого чоловіка.
- Я прорахувався, - інспектору ледве вдалося підсунутись.
- А як щодо молодого пана? Йому все вдалося? - Нагадує чоловіка в серебристій мантії.
- З ним все буде гаразд. Але хтось трохи не випередив його, - тихо сказав інспектор.
- ... - Людина в мантії, нахмурившись, повільно піднявся. - Скільки сил ми вклали, щоб це провернути? І ти кажеш, його хтось ледь не випередив?
- Я нічого не міг зробити. Один з кандидатів - чоловік на ім'я Лу Шен жахливо сильний! - очі інспектора потемніли, коли він згадав їх бій. - Його тіло надзвичайно потужне, сила явно вища за середнє а про швидкість я і зовсім мовчу. Він мало не забрав камінь молодого пана. Він був занадто швидкий і лабіринт його не втримав.
- Лу Шен... геній, який має рейтинг алого нефрита? Я його знаю, - людина в серебристій мантії нахмурився ще більше. - Чжан Шилун вже звернув на нього увагу. Навіть майстер секти зацікавився цим хлопцем. Не провокуй його, принаймні зараз.
- Але... - У очах інспектора промайнули ненависть і жаль.
- Ніяких "але". Пам'ятай своє місце. Ти ж розумієш, що означає рівень алого нефрита? Секта не відштовхне того, хто в кінцевому підсумку досягне рівня первісної Землі заради такого, як ти - людини, що вже майже вичерпав свій потенціал, - сказав чоловік у срібній мантії. - Я розумію, тобі це не подобається, але ми нічого не можемо вдіяти. Іди, вибери що-небудь з сімейної скарбниці. Іноді ми мусимо терпіти те, що зневажаємо.
Інспектор, чіпляючись за стіну, випростався - його груди важко зітхалися і опускається. Його ледь не вбили, і як відреагував його сім’я? Вони кинули йому якийсь банальний скарб, як собакі кістку.
Він служив сім'ї віддано і старанно, але вони хотіли, щоб він терпів якусь вискочку, нехай і рівня алого нефриту.
У грудях інспектора запалився незрозумілий вогонь.
- Можеш йти. Відпочинь, поки загояться рани. Що стосується цього інциденту - ні сім'я, ні секта тебе не підтримає, - тихо сказав чоловік у серебристій мантії.
- Я зрозумів... - інспектор, помовчавши кілька секунд, повільно вийшов з храму. Незабаром він зник з поля зору.
Залишившись в порожньому храмі, чоловік знову сів у срібній мантії.
- Лінґбо, - раптом прошепотів він.
- Я тут, - поруч з ним, низько схиливши голову, з'явилася жінка в такому ж як і у нього, одежини.
- Йди до пана Лу і передай вибачення від сім'ї Сан. З’ясуйте, як він ставиться до молодого господаря. Якщо можливо, намагайся мати з ним добрі стосунки.
- Так, сер. Жінка кивнула і швидко розминала повітря.
***
= У витонченому дворику в центрі столиці округа.
Коли Лу Шен сидів у кімнаті, яку йому виділили, то читав книжку з історії Великої Інь.
- Молодий пане Лу, дехто з сім'ї Сун хоче вас бачити.
- Сім'ї Сун? - Лу Шену відразу згадався розмова зі старійшиною про інспектора і Сан Ду. Він трохи захистився:
- Запросіть його.
- Так, сер.
Хоча всі слуги були наймені старійшиною Чжен Шілуном, дім був місцем відпочинку іншої особи. Навіть сім’я Сун не наважилася б вторгтися в цей будинок з неправильними намірами.
Слуга швидко повернувся додому, попрямувавши за собою жінку в масці з чорної тканини.
Лу Шен піднявся, щоб привітати жінку.
- Дозвольте представитися. Мене звати Сан Лінбо. Сподіваюся, пан Лу пробачить нам деякі непорозуміння під час випробування. Це маленький подарунок від нас як вибачення. Будь ласка, прийміть, - жінка не стала витрачати час на порожні розмови і простягнула йому маленький круглий чорний ящичок.
Лу Шен був трохи здивований. Сім'я Сун якось занадто бурхливо відреагувала на цей інцидент і навіть відправила подарунок. З такою організацією, як ця - не удача привела їх до того становища в якому вони зараз були.
- Пані Лінбо занадто добра. Те, що сталося сьогодні, було простим непорозумінням. Я щасливий прийняти ваш подарунок, - проте Лу Шен насправді не кричив душею - він і, правда, був радий подарунку.
- Будьте впевнені, молодий пане Лу. Сім’я Сун хотіла б співпрацювати з молодим паном. Без сумніву, храм Чорної Печатки також дасть багато можливостей для цього. Цей інцидент був лише нашим необачним. Навіть у таких сім’ях, як наша, може бути не дуже добре.
Обличчя в неї було хоч і не красивим, але м'яким. Кутики очей, коли вона посміхалася, піднімалися вгору, що виглядало досить мило. У ній не було пихатості, притаманної впливовим членам сімей.
Її голос також був спокійним і лагідним. Маючи всі ці риси, вона майже завжди мала успіх у дипломатичних місіях.
Про неї добре пам’ятає Лу Шена:
- Якщо у всіх членів сім'ї Сун такі ж ніжні манери, як і в пані Лінбо, я схильний до співпраці.
- Молодий пан Лу занадто добрий, - Сун Лінбо посміхнулася, переконавшись, що його позиція не надто категорична. Цього було достатньо. Отже, з ним можна подружитися. А якщо це не вдасться, то він принаймні не стане ворогом.
- Тоді я залишу молодого пана Лу. Відпочиньте.
- Гарного дня, пані Лінбо.
Лу Шен проводив її до воріт. Потім, повернувшись у свою кімнату, відкрив коробочку.
Він навіть не звернув уваги на слугу.
- Пуфф! - З коробки повільно витек потік холодного повітря. Усередині лежав темно-пурпурний перлинний шар, розміром з ніготь.
Лу Шена по всьому тілу пробіг дивний холод. Коли він витягнув кульку з коробки, його нігті покрилися інем.
- Цзиин Орб? - Він вигукнув, що чекає біля дверей слуга.
- Цзиин Орб?
Лу Шен знав, що це за куля, по записах. Він не був жодним особливим скарбом, ані рідкісною травою - популярністю у Великій Іні загальної валюти. Це була одна з багатьох валют, які використовувались у торгівлі.
Один шар Цзиін можна було обміняти на десять куль Хун'їн, які в свою чергу розмінювалися зграями унцій диявольського золота в будь-якому банку.
Диявольське золото було лише валютою Великої Інь, популярна серед аристократів і вищих класів. Воно відрізнялося від золота й срібла, яке використовувалося звичайною смертною і відповідно не могло бути обміненим на нього.
Найпоширенішим було те, що золото дияволів переналаштовувало таємничі мистецтва, скарби та вирубки божественної зброї.
Наскільки Лу Шен пам’ятав, уламки божественного рівня ділилися на ранги. На верхнерангові були уламки первісної божественної зброї, яка зберегла більшість його сили. Чим більше був осколок, ніж дорожче він коштував.
Найдешевші були маленькі уламки, в яких залишилася лише частинка сили. Їх не можна було перетворити на святу зброю або вбудувати у звичайну. Єдине, де вони могли використовуватися - їх впаювали у тіло людини, щоб за допомогою випущеного осколком опосередкового випромінювання прослизнув його родовід.
Що стосується диявольського золота - за 1000 одиниць можна було купити найменший фрагмент божественної зброї найнищенішого рангу.
- Який цінний подарунок. Для людини з генеалогією, чим більша кількість таких кульок, тим краще. Ніхто не скаржитиметься, що в нього занадто багато диявольського золота.
Лу Шен розумів цінність цього дару. Він майже забрав камінець, який був приготований ними, і ледве не вбив чоловіка, що на них працював. І все ж таки отримав такий подарунок як вибачення.
Він сховав перлину і наказав слугам кип’ятити воду. Приготувавши чистий одяг, він заліз у чан з водою.
Під час купання задумувався над своїм теперішнім становищем.
Він не мав наміру використати диявольську Ці, зжичену внутрішню Ціру або головний керівний шлях Диявола, тому все це старанно приховав. Інакше його особистість була б швидко розкрита.
Єдине, до чого він залишив доступ - це правдива Ція, яку тільки нещодавно почав культивувати і тіло з Першої Грани області Уз.
Якби він зараз почав використовувати внутрішню Ци, його тіло покрилося б червоними венами. Швидкість і сила відразу збільшилися. Якби він пришвидшив циркуляцію крові та Ци, то це допомогло б йому краще реагувати.
"Велика Інь, в основному, зосереджується на техніці правдивої Ці. Різні технології справжньої Ци по-різному впливають на організм. Існує багато різноманітних навичок. Всі ці технології правдивої Ци розвивають генеалогічну лінію, щоб фокусуватися на території Уз. По суті, це удосконалена версія Ста Родів Великої Сун", - думав він, поклавши руки на бортики чану.
"У даний момент я досяг, скажімо так, контрольної точки, і якщо хочу вдосконалюватися далі, повинен зосередитися на розвитку моєї родоводи. Моя лінія є частиною вогненної крові родини Юаньгуан. На жаль, вона дуже розбавлена і має дуже маленький потенціал. Кількість сутності Ці, яке мені потрібно покращити, незбагненно.
"Той..." - він подумав про отриману в дар перлини. Найкращий спосіб - заробити більше диявольського золота, купити уламки божественної зброї, вжити їх у своє тіло і отримати новий родовід".
У Великій Інь був великий ринок, який впроваджував нові родоводи. Ті, хто займається цим бізнесом, зазвичай надавали послуги членам великих сімей з низьким рівнем родоводів. У них було достатньо грошей і ресурсів, щоб обміняти їх на фрагменти божественної зброї. Після цього їхні родоводи мали значно перевищувати родовід звичайних людей.
Але використання шматків божественної зброї для живлення генеалогів було без кінцяю тратою грошей. Гроші і необхідні ресурси не були єдиними умовами для простих людей. У будь-якому випадку, звичайне людське тіло з його дуже повільною регенерацією було недостатньо для імплантації осколків божественної зброї. Вони мали досягнути певного рівня розвитку, мати тіло і використовувати безліч цінних інгрідієнтів для зміцнення й харчування свого тіла.
Після того як осколок був імплантований, потрібно було величезної кількості спеціальних ресурсів, щоб звести на немає потенційних побічних ефектів. Жахлива вартість необхідних ресурсів означала, що звичайні благородні сім’ї могли потягнути розвиток лише одного чи двох осіб і навіть розоритися.