Розділ 326.
Храм Чорної Печатки. (Часть 2)
- Э? Я думав, що за громадську безпеку відповідає уряд... - Це здивувало Лу Шен.
- Так і є. Завдяки Сіле Янмін, Силі Іньфу та департаменту ін-Ян, їм рідко потрібна допомога. Але, у разі крайньої ситуації вони мають право вимагати від нас військової підтримки, пояснив старійшина. Він досить вірно ставився до Лу Шена, сказавши в секті про талант високого рівня зі свого округу, і також отримував деякі бонуси.
Крім того, хоч би ким став Лу Шен у майбутньому, він все одно залишиться врожаєм округу Осеніней Місяця. Це відчуття приналежності до коріння було природним.
- Сила Янмін... - задумливо прошепотів Лу Шен. У цей момент на перехресті перед нами з’явилася повільно рухлива процесія, яка складалася зі своїх заковованих у лати вершників на високих конях.
Мускулітий гігант, який очолює процесію, був закучений в чорну броню. З обох боків його шолома стирчали костяні роги. Через спини визирала пара величезних кривих сабель. Саблі були дивною формою — вигином подібні до івового листка.
- Тпру... - гігант махав рукою, закриваючи своєму підрозділу зупинитися. Тисячі Солнц, які не були байдужі до цієї процесії, зуміли. Я чекав, поки процесія пройде мимо.
Один старійшина, на ім’я Чжен Шілун, який сидів поряд з Лу Шенаном, виглянув у вікно і посміхнувся:
- Ми вдячні за ваші зусилля, капітан Лі. Патрулювати в таке спекотне місто не дуже приємно.
- Я просто роблю свою роботу, - відрізав гігант.
Чжен Шилун кивнув.
Швидко минувши патруль, процесія поглибилася в місто.
Проїхавши повз Лу Шен, він окинув капітана оцінюючим поглядом.
Людина важко дихала, її серце билося повільно і глухо. Сильний жар постійно виходила від тіла. І навіть на такій відстані, понад десять метрів, Лу Шен відчував, як циркулює його кров.
- Таке сильне тіло! - Признаюся, він був здивований. Хоча капітан не досяг високого рівня, досягнення ділянки Узза покладаючись лише на своє тіло, було вже великою боротьбою. Велика Інь приховувала багато чудових талантів!
- Ти помітив? - З усмішкою запитав Чжен Шілун. - Це капітан Лі Цзіньлун, який відповідає за безпеку столиці округу Осеніней Місяця. Він висхідна зірка Сили Янмін округа осінній Місяця. Я впевнений, що в майбутньому він досягне великих успіхів. Його техніка бою не має собі рівних. Якщо не звернути уваги на головного Майстра міста, він найсильніший експерт Сили Янмін. Він люто ненавидить демонів, тому що сам є наполовину демоном.
Лу Шен не зовсім розумів, до чого старійшина це говорить, але кивнув і зробив вигляд, що він розуміє.
Чжан Шілун усміхнувся і продовжив:
- Ти залишишся в столиці округу, принаймні на кілька років. Було б добре завести таких друзів.
Лу Шен не планував залишатися в цьому місті надовго, але побачивши загадкову посмішку Чжен Шилуна, зрозумів, що незабаром його чекає якась несподіванка.
Через деякий час процесія досягла храму, з обох боків якого піднімалися в небо густі стовпи темного диму.
Біля входу стояли два сторожі, утворюючи широкий коридор.
Лу Шен першим вибрався з карети, і за ним пішов старійшина Чжен Шілон.
Коли вони ввійшли в храм, до них один за одним з вітаннями потягнулися монахи. Чжан Шілунт, ігноруючи їх, потягнув Лу Шена до внутрішньої частини храму.
За ними в секретну зону пройшли ще кілька кандидатів.
Всього в головний зал увійшло п'ять чоловік - троє чоловіків і дві жінки. Всі вони встали пліч-о-пліч з центральним залом.
У цьому храмі поклонялися не Будді, як можна було собі уявити, а одномуокому квітку чорного лотоса.
Велетенська квітка чорного лотоса нагадувала велику чашу з вузькою прорізкою посередині. Чорно-білий зрачок на ньому виглядав занадто дивно.
Двері, що ведуть до головного залу зі скрипом почали відчинятися. Звідусіль донісся дивний крик, ніби одночасно скричав натовп ченців.
Чжан Шілун, розповівши Лу Шену про подальші кроки, вийшов з залу. Залишилося лише п’ять претендентів, які готуються увійти в таємну зону.
- Бум... - Двері в головний зал повільно зачинилися. Зникла навіть вузька щілина. Всі звуки стемніли. Головний зал занурився у повну тишу.
Лу Шен спокійно стояв на місці, обличчям до одноокого чорного лотоса.
Десять зітхань по тому...
- Бум... - Двері до головного залу знову відчинилися, але щось невловимо змінилося.
Після закриття і повторного відкриття дверей я бачив чіткі ранкові небо зовні, потемніло.
Лу Шен глянув на людей, які стояли з ним. Їхні очі виблискували у очікуванні.
Снаружи були давнім зруйнованим подвір’ям. Це був той самий внутрішній двір храму, але не чистий і охайний, яким вони щойно бачили його, а заповнений гнилими листями, павутиною, розщепленими камінням, сухими гілками та жовткою, місцями облупої фарбами.
- Свисток... - Холодний вітер гуляв по похмурому, нежючому подвір'ї.
Окинувшись, Лу Шен подивився на гігантський чорний лотос. Помітив яскравий в оці слабкий червоний вогник.
- Мабуть, це і є секретна зона. Треба починати тест. У кого-небудь є ділові пропозиції? - тихенько запитала дівчина з зігнутою косею (це зброя, якщо хто не зрозумів).
Очевидно, вона була не з округу осіннього Місяця. Вона розмовляла офіційною мовою Великої Інь без слідів будь-якого діалекту. Це означало, що вона прийшла з якоїсь іншої держави.
- Я представлюся, мене звати Ма Санцзю. Рівень Білого Нефріта, - дівчина не була симпатичною, але щось у ній спонукало довір'я.
- Це місце, мабуть частина іншого світу. Це або світ дияволів, чи будь-який інший. Який же величний вияв сили секти! Користуватися такою грандіозною системою всього лише заради тесту! - Викрався світловолосий хлопець. - Хлопці, можете звати мене Сан Ду, теж рівень білого нефрита. Здається, ми дійсно потрапили в інший світ. Проходження тесту було пошук виходу з храму, щоб подолати всі перешкоди на шляху.
Молодий пан Сан Ду, здається, багато знає, - холодно сказала друга з присутніх дівчат.
- Насправді, не так багато, як хотілося б. Минулого разу мій старший брат пройшов тест, тому він попередив мене про деякі тонкощі. Якщо серед нас є хтось, хто знає шлях, він може очолити команду, і ми пройдемо тест більш ефективно.
- А це не надто небезпечно, переміщати нас в інший світ? - Роздратований запитав високий мускулистий хлопець.
Я також хотів би знати відповідь на це запитання.
- Небезпечно? - Сан Ду розсміявся. - Як думаєш, що означає геній? Генії Великої Інь талановиті не тільки потенціалом, але й розумом і силою. Справжній геній у безвихідній ситуації може робити "до", що не під силу звичайним смертним. Ось що означає геній!
- Генія не так вже легко вбити. Пам’ятайте, що тепер ми живемо в стані війни з світом дияволів. Тому, якщо хтось з вас вважає, що не зможе виконати це завдання, йому краще зараз відправиться додому. Не треба тут ганьбитися.
Від слів Сан Ду обличчя мускулистого чоловіка почервоніло, але він мовчав.
- Хоча слова молодого пана Суна досить різкі, він правий. Брата Ван, будь ласка, не ображайся, тоненьким голосом заговорила дівчина з холодним поглядом на сон Ду.
- Все в порядке... Я не боюся, просто трохи розгубився - пробурчав у відповідь варвар.
- Тоді що ж нам тепер робити? - тихенько запитала у Сан Ду Ма Санцзю.
- Це Храм Чорної Печатки, хоча я не впевнений, що він нашарування. Той, в який ми увійшли, точно був всього лише ілюзією. Наскільки я пам'ятаю, характерною рисою цього храму є Полунічний Звонар, що кожної години очищує його від будь-яких ознак життя. У перший раз швидкість напівунівічного Двонаря буде не надто високою. Все, що нам потрібно - це бути уважними - спочатку його не важко уникати. Далі треба бути більш обережними. Крім того, швидкість Двонаря значно зросте і вона стане безсмертною. Тоді вже буде неважливо, скільки разів ми його вб'ємо.
- Отже, ми повинні триматися разом? - тоненьким голосом запитала Ма Санцзю.
- Абсолютно вірно, - кивнув у відповідь Сун Ду.
- Нам просто потрібно вибратися з цього храму? Верно? - Нарешті, вирішив заговорити Лу Шен. - Мене звати Лу Шен. Рівень Алого Нефрита.
Коли він промовив ці слова, на нього втупилося чотири пари захоплених очей.
Всі вони були рівні білих нефриту і знали, наскільки могутньою може бути людина рівня алого нефриту. Після найвищого рівня - чорного нефрита рівень алого був найсильнішим. З таким рівнем таланту не було жодного сумніву, що людина рано чи пізно потрапить до префектури або навіть у столицю провінції і гарантовано досягне рівня первісної Землі (области Змеї).
- Оскільки... серед нас є учень секти з рівнем алого нефриту... буде доречним, якщо він очолить нашу групу... - Сун Ду, наповнений гірким голосом.
Ви, хлопці, вільні робити все що хочете - байдуже потиснув плечима Лу Шен, подивившись на затиснутий у руці аркуш паперу. - Але я б радив спочатку ознайомитися з інструкцією. - Сказавши це, він почав читати. - Ви повинні піти з храму Чорної Печатки, щоб уникнути небезпек. Часове обмеження - шість годин.
Тільки зараз інші зрозуміли, що такий же листок з описом місії перебував в руках кожного з них.
У кінці постскриптумом було написано попередження - місія повинна виконуватися поодинці. Командам вхід заборонено.
У головному залі відразу стало тихо.
Першим із залу вийшов Лу Шен - він був занадто лінивий, щоб піклуватися про інших.
Потім Ма Санцзю... Останні зал покинули варвар і друга дівчина.
Всі п'ятеро розсередилися. У них не було іншого вибору, крім того як дотримуватися правил, в іншому випадку вони б провалили випробування незалежно від того, наскільки добре його виконали.
За межами головного залу на землю опустилися сутінки. Небо затягнулося мотузкою темно-жовних хмар. Хмари плили так низько, що здавалося б, їх можна доторкнутися рукою.
Наручні стіни храму були вкриті почорнілою плямою крові. У кутку лежала груди непідданих ідентифікації кісток. Трохи осторонь колись росла пара великих дерев, які до цього часу почорніли і засохли. Їхні корені розкинули кілька лоскотів тканини, судячи з усього, відірваної від чиєїсь одягу.
Коли Лу Шен встав у середину подвір’я, він оглянувся.
- Це лабіринт! Ідіть сюди! - Мимо його пробіг Сан Ду, який вискочив з арки справа. - Швидше, швидше! Тут небезпечно залишатися. Не бийтеся з ними. Будь-яку ціну і уникайте боїв, не марнуйте сили!
Решта пішли за ним в арку, скоро зникнувши з поля зору Лу Шена.
Лу Шен залишився на подвір'ї сам. Ще раз оглянувся. Потім повільно витягнув через спини довгу шаблю.
- Бум! - Срібний блискавець виблискував клинок. З подібним на шум тайфуна звуком зі зброї вирвався сірий смерч.
Стіни в передній частині подвір’я розлетілися удребезглі, створюючи пристойні розміри колод.
Лу Шен, переступивши через залишки стіни, рушив у вказаному на папері напрямку. Через мить він зник у хмарі пилу.
Невдовзі після того, як кандидати пішли, з головного залу один за одним почали виходити одягнені в чорне черство, яке вилилось у криваві сльози. Схинувши голови, вони поклали на груди руки.
Монахи, розділившись на дві групи, рушили в напрямку арки і діри у стіні.
------ ---...----- -- -- - -- ...--..."--
P.s. Прошу вибачення, якщо щось не так, чотири рази редактувала розділ, а вона мені все одно не подобається.
------ ---...----- -- - -- -- ...--..."--